Перегляд за Автор "Штефан, Л. А."
Зараз показано 1 - 20 з 26
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументАктуальні зарубіжні та вітчизняні освітні концепції(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Ворожбіт-Горбатюк, В. В.; Друганова, О. М.; Штефан, Л. А.; Штефан, М. В.Методичні рекомендації з навчальної дисципліни «Актуальні зарубіжні та вітчизняні освітні концепції» розроблені відповідно до ОПП «Освітологія», що ліцензована у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. У змістовій частині методичних рекомендацій увагу приділено ресурсам і можливостям, необхідним здобувачам другого (магістерського) рівня вищої освіти для формування індивідуальної освітньої траєкторії. Відповідно до компетентнісного підходу розкрито тематичний план, очікувані результати вивчення кожної теми наавчальної дисципліни; надані методичні поради до самостійної роботи, до підготовки до семінарських занять і підсумкового контролю. Методичні рекомендації розраховані для використання здобувачами другого (магістерського) рівня вищої освіти, галузь знань 01 Освіта, педагогіка, викладачами закладів вищої педагогічної освіти. Methodological recommendations for the academic discipline "Actual foreign and domestic educational concepts" were developed in accordance with the OPP "Education", licensed at the H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. In the substantive part of the methodological recommendations, attention is paid to the resources and opportunities necessary for applicants of the second (master's) level of higher education to form an individual educational trajectory. In accordance with the competence approach, the thematic plan, the expected results of the study of each topic of the academic discipline are disclosed; methodical advice for independent work, preparation for seminar classes and final control is provided. Methodological recommendations are designed for use by applicants of the second (master's) level of higher education, field of knowledge 01 Education, pedagogy, teachers of institutions of higher pedagogical education.
- ДокументВИКОРИСТАННЯ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ-СИРОТАМИ (50 – 80-ТІ РР. ХХ СТОЛІТТЯ)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-09-27) Кайдалова, Л. Г.; Штефан, Л. А.Стаття присвячена питанням використання ідей В. О. Сухомлинського при організації соціально-педагогічної діяльності з дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, в 50 – 80-ті рр. ХХ століття. З‟ясовано, що в процесі організації зазначеної діяльності фахівці активно вивчали праці В. О. Сухомлинського, використовували мету та завдання, сформульовані педагогом, залучали громадськість до організації соціально-педагогічної діяльності, використовували форми та методи роботи з батьками, запропоновані й апробовані в діяльності Павлиської школи, В. О. Сухомлинським. The article is devoted to the issues of the use of V. O. Sukhomlynsky's ideas in the organization of social and pedagogical activity with orphans and children deprived of parental care in the 50's - 80's of the XXth century. It has been found out that in the process of organizing social and pedagogical activity, experts actively studied the works of V. O. Sukhomlynsky, used the purpose and tasks formulated by the pedagogue, involved the public in the organization of social and pedagogical activity, used forms and methods of work with parents, proposed and tested by V. O. Sukhomlynsky in the Pavlysh Secondary School.
- ДокументВиховний потенціал кафедри освітології та інноваційної педагогіки(2021) Боярська-Хоменко, А. В.; Золотухіна, С. Т.; Штефан, Л. А.У статті на основі аналізу діяльності кафедри освітології та інноваційної педагогіки розкрито її виховний потенціал. Підкреслено, що саме кафедра має створювати умови для розкриття здатності її членів чітко організовувати процес якісної підготовки здобувачів вищої освіти (першого-третього рівнів), впливати на формування особистості майбутніх фахівців, а також забезпечувати комфортну атмосферу для роботи і відпочинку співробітників. Установлено, що першими очільниками кафедри педагогіки були професори А. Валицький, М. Лавровський, пізніше – Т. Гарбуз, І. Синепол, С. Литвинов, М. Григорьєв. Саме вони доклали зусиль для повноцінного становлення кафедри педагогіки. Подальший її інтенсивний розвиток відбувся в період управління професорами А. Зільберштейном, Л. Поповою, доктором педагогічних наук, професором І. Федоренком, докторами педагогічних наук, професорами, членами-кореспондентами НАПН України В. Лозовою, А. Троцко. З’ясовано, що виховний потенціал, як «комплекс засобів», «резерви», «потужність» є основними показниками кафедри, члени якої об’єднані спільними ідеями, віддані служінням професії, педагогічній науці на основі взаємодовіри, взаємоповаги, взаємопідтримки. У статті визначено і схарактеризовано умови, за яких здійснюється реалізація виховного потенціалу кафедри: знання і шанобливе ставлення до історії кафедри; урахування науково-педагогічного досвіду очільників і провідних науковців кафедри; наявність наукових шкіл, продуктивність їх діяльності; потужний склад кафедри, який ініціює і реалізує стратегію і місію університету; організаційно-методичне забезпечення роботи кафедри, що дисциплінує і стимулює викладачів до активної діяльності; персональна унікальність членів кафедри. На конкретних прикладах показано ефективність реалізації виховного потенціалу кафедри: високі показники у науковій діяльності; посилення особистісної ініціативи членів кафедри у розробці наукових проєктів, грантів, навчальних дисциплін; застосування інноваційних технологій; посилення 36 індивідуальної роботи із здобувачами всіх рівнів; запровадження заходів заохочення викладачів і традицій кафедри. Based on the analysis of the activities of the Department of Educology and Innovative Pedagogy, its educational potential is revealed in the article. The author emphasizes that it is the department that should create the conditions for formation of its members’ ability to organize the process of high-quality training of higher education applicants (the 2nd – the 3rd levels), influence the formation of future specialist’s personality as well as provide a comfortable atmosphere for work and rest of all members of the department. It is revealed that the educational potential, being “a complex of means”, “reserves” and “power”, is the main indicators of the department, whose members are united by common ideas, devotion to the profession and pedagogical science on the basis of mutual trust, mutual respect and mutual support. The author determines and characterizes the conditions under which the implementation of the educational potential of the department is carried out. They are: knowledge and respectful attitude to the history of the department; taking into account the scientific-pedagogical experience of the heads and prominent scientists of the department; development of scientific schools and productivity of their activities; powerful teaching staff of the department, initiation and implementation of the strategy and mission of the university by the teaching staff; organizational and methodical support of the activities of the department, which disciplines and stimulates lecturers to be active; personal uniqueness of the members of the department. The effectiveness of implementation of the educational potential of the department is shown on specific examples. It includes high indicators in scientific activity; strengthening of the department members’ personal initiative in the development of research projects, grants and subject; the use of innovative technologies; strengthening of individual work with applicants of all levels; the introduction of incentives for the teaching staff and traditions of the department.
- ДокументДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-12-12) Штефан, Л. А.Схарактеризовано дистанційну освіту як форму організації навчання, проаналізовано підходи вітчизняних та зарубіжних науковців до визначення суті дистанційного навчання, його особливостей, переваг. З’ясовано, що поняття «дистанційне навчання» сприяло включенню до курсу педагогіки та дидактики таких понять, як «дистанційне освіта», «Інтернет освіта», «віртуальне навчання». Distant education as a form of organization of training has been characterized in the article. Ukrainian and foreign scientists' approaches to definition of the essence of distance learning, its features and advantages have been analyzed. It has been found that the concept of "distance learning" facilitated the inclusion of such concepts as "distance education", "online education" and "virtual learning" in the course of Pedagogy and Didactics.
- ДокументЗакономірності та принципи театральної педагогіки як галузі наукового знання(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Штефан, Л. А.; Каліна, К. Є.У статті проаналізовано основні закономірності та принципи театральної педагогіки як галузі наукового знання. Вивчення філософських, психологічних, культурологічних та мистецькознавчих джерел і зв'язків театральної педагогіки з науками про людину дозволило провідні закономірності театральної педагогіки як науки поділити на: закономірності, котрі є спільними для філософії та театральної педагогіки; закономірності, які є спільними для психології та театральної педагогіки; закономірності, що властиві виключно для педагогічної науки; закономірності, котрі властиві театральній педагогіці. З'ясовано, що до провідних закономірностей театральної педагогіки належать: залежність змісту театральної педагогіки від соціальної політики держави; взаємозв'язок та взаємозалежність між метою соціального розвитку та рівнем розвитку театральної педагогіки; вплив навколишнього середовища на формування особистості; сумісний інтерес актора і глядача в кінцевому результаті їхньої взаємодії; цілісність впливу акторів на глядачів; єдність мети, завдань, змісту, методів і форм театральної діяльності; відповідність повноважень та відповідальності усіх учасників театрального дійства. До специфічних принципів театральної педагогіки як самостійної галузі наукового знання можна віднести: принцип добровільності; принцип дотримання законності; принцип відповідальності суб'єктів театральної діяльності за дотримання етичних та правових норм; принцип універсальності; принцип клієнтоцентризму; принципи справедливості та комунікативності; принцип доповнювання, котрий передбачає підхід до розвитку людини як сукупності взаємопов'язаних процесів (природного, культурного, соціального та ін.); принцип інтеграції, який включає взаємодопомогу всіх соціальних інституцій у процесі формування особистості; принцип партнерства та взаємної довіри та деякі інші. Отже, проаналізовані нами питання закономірностей та принципів театральної педагогіки переконливо доводять, що зазначена педагогіка є самостійною галуззю наукового знання, має категорії, які є спільними як з філософією, педагогікою та психологією, так і власні категорії, котрі притаманні суто театральній педагогіці. The main regularities and principles of theatre pedagogy as a branch of scientific knowledge have been analysed in the article. The study of philosophical, psychological, cultural and art history sources and connections of theatre pedagogy with human sciences has enabled to divide the main regularities of theatre pedagogy as a science into the following groups: the regularities which are common to philosophy and theatre pedagogy; the regularities which are common to psychology and theatre pedagogy; the regularities which are peculiar exclusively for pedagogical science; the regularities which are peculiar for theater pedagogy. It has been identified that the main regularities of theater pedagogy are: the dependence of the content of theater pedagogy on the state social policy; the interrelation and interdependence between the goal of social development and the level of development of theater pedagogy; the impact of the environment on formation of personality; the common interest of an actor and audience in the final result of their interaction; the integrity of actors' influence on the audience; the unity of the purpose, tasks, content, methods and forms of theatrical activities; compliance of powers and responsibilities of all participants of theatrical action. The specific principles of theater pedagogy as an independent branch of scientific knowledge are: the principle of voluntariness; the principle of legality; the principle of responsibility of the subjects of theatrical activity for compliance with ethical and legal norms; the principle of universality; the principle of customer-centrism; the principle of justice and communication; the principle of complementarity which means the approach to human development as a set of interconnected processes (natural, cultural, social etc.); the principle of integration which includes mutual assistance of all social institutions in the process of formation of personality; the principle of partnership and mutual trust, etc. So, the conducted analysis of the problems of the regularities and principles of theater pedagogy has convincingly proved that theater pedagogy is an independent branch of scientific knowledge, has both concepts which are common with philosophy, pedagogy and psychology and own concepts which are peculiar to theater pedagogy.
- ДокументМета, завдання та функції театральної педагогіки як науки(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-03-31) Кузнецова, О. Ю.; Троцко, А. В.; Штефан, Л. А.Стаття присвячена актуальній проблемі визначення мети, завдань та функцій театральної педагогіки як галузі наукового знання на сучасному етапі розвитку українського суспільства. З’ясовано, що мета театральної педагогіки як науки відбиває закономірності, принципи й методи наукового пізнання та шляхи їх впровадження в практику діяльності провідних суб’єктів театрального впливу. Завдання театральної педагогіки поділяються науковцями на постійні і тимчасові, а її функції – на теоретичні й технологічні. Статья посвящена актуальной проблеме определения целей, задач и функций театральной педагогики как отрасли научного знания на современном этапе развития украинского общества. Выяснено, что цель театральной педагогики как науки отражает закономерности, принципы и методы научного познания и пути их внедрения в практику деятельности ведущих субъектов театрального влияния. Задачи театральной педагогики делятся учеными на постоянные и временные, а ее функции – на теоретические и технологические. The article is devoted to the definition of the purpose, tasks and functions of theater pedagogy as a branch of scientific knowledge at the present stage of development of Ukrainian society. It was found that the purpose of theater pedagogy as a science reflects the patterns, principles and methods of scientific knowledge and ways to implement them in the practice of the leading subjects of theatrical influence. The tasks of theatrical pedagogy are divided by scientists into permanent and temporary, and its functions – into theoretical and technological.
- ДокументМетодичний порадник для підготовки матеріалів і тез виступів на науково-практичних конференціях, присвячених персоналії у науково-педагогічному дискурсі, для здобувачів вищої освіти другого і третього освітніх рівнів(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Борисенко, Н. О.; Ворожбіт-Горбатюк, В. В.; Штефан, Л. А.У методичному пораднику зібрано інформаційні матеріали, які стануть корисними для здобувачів вищої освіти другого і третього освітніх рівнів для підготовки матеріалів і тез виступів на науково-практичних конференціях, присвячених вшануванню педагогічного доробку визначних педагогів, освітян, науковців у галузі гуманітарних наук. В методическом советчике собраны информационные материалы, которые станут полезными для соискателей высшего образования второго и третьего образовательных уровней для подготовки материалов и тезисов выступлений на научно-практических конференциях, посвященных чествованию педагогического наследия выдающихся педагогов, просвещенцев, ученых в области гуманитарных наук. The methodological adviser contains information materials that will be useful for applicants for higher education of the second and third educational levels for preparing materials and abstracts for presentations at scientific and practical conferences dedicated to honoring the pedagogical heritage of outstanding teachers, educators, scientists in the field of the humanities.
- ДокументМетодичні рекомендації до самостійної роботи з навчальної дисципліни "Історія світової і вітчизняної педагогічної думки" для здобувачів освітнього ступеня "Доктор філософії"(Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2016) Ворожбіт-Горбатюк, В. В.; Штефан, Л. А.Мета дисципліни „Історія світової і вітчизняної педагогічної думки ”: забезпечити умови для формування здатності особи розв’язувати комплексні задачі у професійній (викладацькій) і дослідницько-інноваційній діяльності, що передбачає осмислене застосування положень і методів гуманістичної педагогіки з урахуванням принципу історизму, здатність до саморозвитку, професійного самовдосконалення. Цель дисциплины "История мировой и отечественной педагогической мысли": обеспечить условия для формирования способности соискателя решать комплексные задачи в профессиональной (преподавательской) и исследовательско-инновационной деятельности, что предусматривает осмысленное применение положений и методов гуманистической педагогики с учетом принципа историзма, способность к саморазвитию , профессионального самосовершенствования. The purpose of the discipline "History of world and national pedagogical thought": to provide conditions for the formation of the ability of a person to solve complex problems in professional (teaching) and research and innovation activities, which involves a meaningful application of the provisions and methods of humanistic pedagogy, taking into account the principle of history , professional self-improvement.
- ДокументМетодологічні підходи до дослідження проблем педагогічної теорії і практики(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Каліна, К. Є.; Штефан, Л. А.У статті аналізуються методологічні підходи до дослідження проблем педагогічної теорії та практики. З’ясовано, що питанням вивчення методологічних засад педагогічної науки присвятили свої праці В. Галузинський, Б. Гершунський, С. Гончаренко, В. Гмурман, М. Данилов, М. Євтух, В. Крисько, В. Лутай, М. Нікандров, П. Підкасистий, М. Ярмаченко та ін. дослідники. Методологічні підходи до педагогіки як науки визначені й у працях зарубіжних (Е. Дюркгейм, Д. Дьюі, П. Наторп та деяких ін.) учених. Аналіз зазначених праць свідчить про необхідність розрізняти методологію в широкому і вузькому значеннях. У широкому розумінні слова – це вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. У вузькому – вчення про принципи побудови, форми та способи науково-пізнавальної діяльності. Установлено, що до методологічних засад педагогічної науки в широкому значенні належать різні підходи – антропологічний, аксіологічний, системний, особистісно-діяльнісний, культурологічний, етнопедагогічний, компетентнісний та деякі ін. У науково-педагогічних джерелах найбільш поширеною є класифікація рівнів методології, запропонована Е. Юдіним, котра включає: філософський, загальнонауковий (об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження та ін.), конкретнонауковий (сукупність методів та принципів дослідження, що використовуються в даній науці) та технологічний рівні. Доведено, що у сучасній науці існують різні підходи до класифікації методів. Зокрема, за ступенем загальності методи поділяються на: всезагальні (філософські), загальнонаукові – статистичні, формалізовані та математичні, спеціальні. За метою наукової діяльності методи бувають: фундаментальні (історико-логічний, логічний та порівняльний), прикладні (збір та опрацювання інформації, педагогічний експеримент, педагогічна діагностика). Проте, арсенал методів педагогічної науки є більш широким, тому що вони є інтеграцією методів, накопичених у системі наук про людину. Слід зауважити, що ці методи не можна переносити механічно. Вони матимуть ефект і користь для педагогічної теорії та практики тільки тоді, коли будуть пристосовані до її змісту. The article analyzes the methodological approaches to the research of problems of pedagogical theory and practice. It has been found out that V. Haluzynskyi, B. Hershunskyi, S. Honcharenko, V. Hmurman, M. Danilov, M. Yevtukh, V. Krysko, V. Lutai, M. Nikandrov, P. Pidkasystyi, M. Yarmachenko and other researchers devoted their works to the problems of studying methodological principles of the pedagogical science. Methodological approaches to pedagogy as a science are also defined in the works of foreign scholars (E. Durkheim, J. Dewey, P. Natorp, and some others). The analysis of these works shows the need to distinguish between the methodology in a broad and narrow sense. The broad sense of the word is the doctrine of the structure, logical organization, methods and means of the activity. The narrow one is the doctrine of the construction principles, forms and ways of the scientific and cognitive activity. It has been established that the methodological foundations of the pedagogical science in the broad sense include different approaches. They are anthropological, axiological, systemic, person-activity, cultural, ethnopedagogical, competence and some others. In scientific and pedagogical sources, the classification of methodology levels by E. Yudin is the most common. It includes philosophical; general scientific (object, subject, purpose, task, research hypothesis, etc.); specifically scientific (the totality of methods and principles of the research used in this science) and technological levels. It has been proved that in modern science there are different approaches to the classification of methods. In particular, for the degree of generality methods are divided into: general (philosophical); general scientific – statistical, formalized and mathematical; special. For the purpose of the scientific activity, the methods are: fundamental (historical-logical, logical and comparative); applied (collection and processing of information, pedagogical experiment, pedagogical diagnostics). However, the arsenal of methods of the pedagogical science is wide, because they are the integration of methods accumulated in the system of human sciences. It should be noted that these methods cannot be implemented mechanically. They will bring the effect and benefits for the pedagogical theory and practice only when adapted to its content.
- ДокументОрганізація порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу (історичний аспект)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Кузнецова, О. Ю.; Ткаченко, Т. В.; Штефан, Л. А.У статті схарактеризовано питання організації порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу в історичній ретроспективі, проаналізовано чинники, що вплинули на організацію порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу. Установлено, що зазначений процес бере свої витоки із самих ранніх періодів людської цивілізації. Зацікавленість цими питаннями спостерігається в період давніх цивілізацій, епоху Середньовіччя, Просвітництва, Нових часів. Зокрема, з’ясовано, що в епоху Середньовіччя проведенню досліджень у галузі компаративістики сприяла організація експедицій, які вивчали зарубіжні системи освіти. У XVII-XVIII століттях зміцнюються міжнародні зв’язки, котрі дали можливість вивчити та узагальнити досвід діяльності зарубіжних шкіл. Вагомий внесок в організацію порівняльно-педагогічних досліджень зробили французькі науковці – Марк-Антуан Жульєн Паризький та В. Кузен. Серед провідних компаративістів США можна назвати Джона Гріскома, Олександра Далласа Бейча та Вільяма Гарріса. До вчених-компаративістів Японії можна віднести Івакура Томомі. Доведено, що організація порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу була пов’язана з проведенням у другій половині ХІХ століття різноманітних наукових конгресів. Так, у 1853 році відбувся Перший Міжнародний Статистичний Конгрес. Саме в ХІХ столітті було започатковано важливі агенції, які збирали та поширювали інформацію стосовно стану зарубіжної освіти. Це: Відділ Освіти Об’єднаних Штатів, Музей педагогіки в Парижі, Відділ Спеціальних Досліджень і Звітів у Лондоні. До провідних чинників, котрі вплинули на організацію порівняльнопедагогічних досліджень у провідних країнах світі, можна віднести: проведення порівняльних спостережень; читання лекцій, що були присвячені школам і освітнім системам Європи; започаткування спеціального терміну «порівняльна педагогіка»; масовий випуск праць із порівняльної педагогіки; активна діяльність різних товариств у галузі освіти; поширення ідей компаративістики в світі; залучення до співпраці кращих фахівців з усього світу; проведення конференцій, семінарів тощо. The article characterizes the issues of comparative pedagogical research organization in retrospect and analyses the factors that influenced its development in the leading countries of the world. The study has allowed us to determine that comparative pedagogical research had its origins in the earliest periods of human civilization. Interest in comparative educational studies can be traced in the period of ancient civilizations, during the Middle Ages and Enlightenment, and in Modern times. In particular, it was found out that the organization of expeditions, the mission of which was to get acquainted with foreign education systems, had a great influence on comparative studies development in the Middle Ages. In the 17th and 18th centuries, strengthening of international ties made it possible to further study and generalize foreign school practice. The acquired research data have proved that a significant contribution to the organization of comparative pedagogical research at that time was made by French scholars MarcAntoine Julien of Paris and V. Cousin. Among leading comparativists of the United States, John Griscom, Alexander Dallas Beach and William Harris are worth mentioning. Iwakura Tomomi was one of the prominent comparativist scholars in Japan. The study has proved that in the second part of the 19th century the development of comparative pedagogical research in the leading countries of the world was promoted by holding various scientific congresses. The First International Statistical Congress held in 1853 was of special importance. In the 19th century a number of important agencies (the United States Department of Education, Museum of Pedagogy in Paris, the Department of Special Studies and Reports in London) engaged in collecting and dissemination of information on the state of education in different countries of the world were set up. The study allowed us to determine the factors that influenced the organization of comparative pedagogical research in the leading countries of the world: conducting comparative observations; delivering lectures on schools and educational systems in Europe; introduction of the term "comparative pedagogy"; growth of the number of publications on comparative pedagogy; vigorous activity of various associations dealing with education matters; spread of ideas of comparativism in the world; involvement of the best specialists from around the world in the comparative pedagogical research activities; holding conferences, seminars, etc.
- ДокументОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СЛУЖБ УКРАЇНИ (ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)(Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ГО «Фонд розвитку науки та освіти «ІНТЕЛЕКТ», 2021) Боярська-Хоменко, А. В.; Кузнецова, О. Ю.; Штефан, Л. А.У статті визначено і проаналізовано провідні напрями діяльності шкільних соціально-педагогічних служб України на початку ХХ століття. Установлено, що до їх складу входили класні керівники, працівники педологічної служби, представники осередків «Друзі дітей», які працювали в таких напрямах як: колективне виховання дітей; взаємодія з сім’єю; організація дозвілля дітей. The leading directions of activities of school social and pedagogical services of Ukraine in the early XX century are determined and analysed. The research findings suggest that the leading activities dealt with collective education of children, interaction with the family and organization of children’s leisure. The structure of school social and pedagogical services consisting of class teachers, “pedological” service staff and representatives of the communities called “Friends of Children” is characterized.
- ДокументОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В КАНАДІ : РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ), 2015) Штефан, Л. А.; Борзенко, О. П.У монографії на основі широкої джерельної бази проаналізовано особливості організації дистанційного навчання студентської молоді Канади на сучасному етапі; охарактеризовано витоки ідеї дистанційного навчання студентів; науково обґрунтовано етапи становлення та розвитку питань організації дистанційного навчання студентів у Канаді в другій половині ХХ століття; окреслено перспективи творчого використання педагогічно цінних ідей вищої школи Канади в сучасних ВНЗ України. В монографии на основе широкой источниковой базы проанализированы особенности организации дистанционного обучения студенческой молодёжи Канады на современном этапе; охарактеризованы истоки идеи дистанционного обучения студентов; научно обоснованы этапы становления и развития по организации дистанционного обучения студентов в Канаде во второй половине ХХ века; намечены перспективы творческого использования педагогически ценных идей высшей школы Канады в современных вузов Украины. The book is based on wide sources peculiarities distance education student youth in Canada at the present stage; аuthor determined the origins of the idea of distance learning students; scientifically grounded steps for formation and development of distance education students in Canada in the second half of the twentieth century; рrospects creative use of educationally valuable ideas Higher School of Canada in modern universities in Ukraine.
- ДокументОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В КАНАДІ : РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ), 2015) Штефан, Л. А.; Борзенко, О. П.У монографії на основі широкої джерельної бази проаналізовано особливості організації дистанційного навчання студентської молоді Канади на сучасному етапі; охарактеризовано витоки ідеї дистанційного навчання студентів; науково обґрунтовано етапи становлення та розвитку питань організації дистанційного навчання студентів у Канаді в другій половині ХХ століття; окреслено перспективи творчого використання педагогічно цінних ідей вищої школи Канади в сучасних ВНЗ України. В монографии на основе широкой источниковой базы проанализированы особенности организации дистанционного обучения студенческой молодёжи Канады на современном этапе; охарактеризованы истоки идеи дистанционного обучения студентов; научно обоснованы этапы становления и развития по организации дистанционного обучения студентов в Канаде во второй половине ХХ века; намечены перспективы творческого использования педагогически ценных идей высшей школы Канады в современных вузов Украины. The book is based on wide sources peculiarities distance education student youth in Canada at the present stage; аuthor determined the origins of the idea of distance learning students; scientifically grounded steps for formation and development of distance education students in Canada in the second half of the twentieth century; рrospects creative use of educationally valuable ideas Higher School of Canada in modern universities in Ukraine.
- ДокументОсобливості підготовки жіноцтва у православних монастирях України до духовно-морального виховання молодого покоління (ХІХ – початок ХХ ст.)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Штефан, Л. А.; Каліна, К. Є.У статті проаналізовано особливості підготовки жіноцтва у православних монастирях України до духовно-морального виховання молодого покоління в ХІХ – на початку ХХ століття. При проведенні дослідження використано: історичні методи (історико-типологічний, історико-структурний, хронологічний, ретроспективний), що дозволили простежити розвиток питань, які вивчаються, в зазначений період; загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, зіставлення, узагальнення) з метою з’ясування ступеня дослідженості проблеми, яка вивчається; порівняльно-змістовий, що дав змогу порівняти зміст, форми та методи підготовки жіноцтва у православних монастирях України до духовноморального виховання учнів у досліджуваний період. Установлено, що в ХІХ – на початку ХХ століття в усіх навчально-виховних закладах Російської імперії (а також і на українських теренах, що входили до її складу) духовно-моральне виховання здійснювалося з обов’язковим урахуванням релігійних православних принципів. Метою навчання і виховання в школах при монастирях було формування духовно-моральної особистості, яка вірить у божественне створення світу, шанує все, що створене Богом. Проаналізовані нами питання підготовки жіноцтва до духовноморального виховання підростаючого покоління, відзначаються співзвучністю педагогічних ідей минулих років із сучасністю, а саме: духовно-моральне виховання повинно будуватися на православних засадах; ефективній організації духовно-морального виховання сприяють такі форми позаурочної роботи, як: літературні вечори, вокально-літературні ранки, виставки, екскурсії, випуск училищних журналів та газет; при організації духовно-морального виховання учнів педагогічно доцільно використовувати такі методи виховання, як: переконання, позитивний приклад, нагадування, настанова, прохання, попередження, привчання (посилення волі), заохочення (нагороди) та покарання. Доведено, що зміст, форми і методи духовно-морального виховання учениць у монастирських школах визначеного періоду мали в цілому прогресивне значення. Зокрема, у навчальних програмах чітко визначався обсяг знань із кожної дисципліни за навчальними роками, конкретно формулювалися завдання та виховні цілі кожного курсу, розкривались методи його вивчення. Навчально-виховний процес будувався на основі принципів наочності і доступності, послідовності та врахування вікових особливостей дітей. The article analyzes the peculiarities of preparation of womankind for the spiritual and moral education of the young generation in the orthodox monasteries of Ukraine in the XIXth – at the beginning of the XXth centuries. During the study we used: historical methods (historical-typological, historical-structural, chronological, retrospective), which allowed to trace the development of the issues under study in the specified period; general scientific (analysis, synthesis, systematization, comparison, generalization) in order to find out the degree of the study of the mentioned problem; comparative-semantic, which made it possible to compare the content, forms and methods of preparation of womankind for spiritual and moral education of students in the orthodox monasteries of Ukraine in the studied period. It has been established that spiritual and moral education was carried out with the obligatory observance of religious orthodox principles in all educational institutions of the Russian Empire (as well as in the Ukrainian territories that were part of it) in the XIXth – early XXth centuries. The purpose of education and upbringing in the schools at the monasteries was to form a spiritual and moral personality who believes in the divine creation of the world, honors everything created by God. The analyzed issues of preparing women for the spiritual and moral education of the younger generation are notable for the harmony of pedagogical ideas of past years with the present, namely: spiritual and moral education should be based on the orthodox principles; effective organization of spiritual and moral education is promoted by such forms of extra-curricular work as: literary evenings, vocal and literary morning perfomances, exhibitions, excursions, school magazines and newspapers; it is pedagogically expedient to use such methods of education as: persuasion, positive example, reminding, instruction, request, warning, inurement (strengthening of will), encouragement (rewards) and punishment in organizing the spiritual and moral education of students. It has been proved that the content, forms and methods of spiritual and moral education of the students in the monastic schools of the mentioned period were generally progressive. In particular, the curricula clearly defined the amount of knowledge from each discipline in the academic years, tasks and educational goals of each course were specifically formulated, methods of studying the course were revealed. The educational process was built on the principles of clarity and accessibility, consistency and taking into account the age characteristics of children.
- ДокументОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У 20–30-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-20) Штефан, Л. А.; Кузнецова, О. Ю.; Фазан, В. В.У статті визначено особливості розвитку системи освіти в Україні у 20–30-ті рр. ХХ століття. З’ясовано, що до таких особливостей можна віднести: реорганізацію системи управління освітою; модернізацію шкільної системи; процес організації соціального виховання дітей; започаткування моделі єдиної трудової школи; українізацію змісту освіти та деякі інші. The article deals with the specific aspects of education system development in Ukraine in 1920–1930. These aspects cover: reorganization of education management system, school system modernization, the process of organization of social upbringing of children, introduction of the labour school model, ensuring Ukrainian national orientation of the curriculum content and some others.
- ДокументПідвищення кваліфікації вчителів: зарубіжний вимір(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Кузнецова, О. Ю.; Штефан, Л. А.; Сімонок, В. П.Статтю присвячено вивченню проблеми підвищення кваліфікації учительських кадрів у зарубіжних країнах і визначенню актуальних чинників забезпечення ефективності підвищення кваліфікації педагогічних працівників на основі аналізу даних низки дослідницьких проєктів. У ході дослідження використовувались методи аналізу й узагальнення даних психологопедагогічних, інформаційних джерел; порівняння й систематизації ідей, висновків, рекомендацій із окресленої проблеми. Представлено термінологічний апарат, що використовується при аналізі проблеми підвищення кваліфікації у зарубіжних дослідженнях, цілі професійного розвитку вчителів, типові види підвищення кваліфікації вчителів. Схарактеризовано дослідницькі проєкти, проведені у рамках Європейського Союзу і за його межами щодо забезпечення ефективного підвищення кваліфікації вчителів. Встановлено, що дослідження проводяться з метою забезпечення якісної освіти і відпрацювання спільної політики у цій сфері. На основі вивчення даних міжнародних досліджень визначено чинники, що впливають на ефективність організації підвищення кваліфікації вчителів, а саме: ставлення вчителів до підвищення кваліфікації (в залежності від віку, статі, стажу роботи, рівня кваліфікації, типу школи, країни), визначення ними аспектів професійної підготовки, яких вони потребують; питання, які вчителі визначають як найбільш важливі для них з точки зору професійного розвитку («дефіцит» умінь і навичок, що відображають зміни в освітньому процесі, пов’язані з ІКТ, навчання учнів з особливими потребами, навчання в умовах багатомовності/ полікультурності); чинники, що характеризують значущість пропонованих видів та програм підвищення кваліфікації (поєднання теоретичної і практичної підготовки, можливості співпраці та взаємодії з колегами, відповідність потребам вчителів); мотиваційні фактори, що заохочують учителів брати участь у розмаїтті видів підвищення кваліфікації (матеріальне стимулювання, посадове просування) і ті, що перешкоджають чи ускладнюють участь учителів у таких заходах (навчальне навантаження, насичений розклад занять, відсутність підтримки з боку адміністрації). The article is devoted to the study of the problem of professional development in foreign countries and is aimed at determining the factors ensuring the effectiveness of professional development of teachers on the basis of analysis of a number of research projects. The research methods of analysis and generalization of the data of psychological-pedagogical and information sources as well as the comparative method and method of systematization of ideas, conclusions and recommendations on the problem of research were applied in the course of the study. The terms used for the analysis of the problem of professional development in foreign research, the purposes of professional development of teachers, typical types of professional development of teachers are highlighted. The research projects and surveys on teacher professional development issues carried out within the European Union and covering other countries are characterized. The study has proved that research projects and surveys are conducted in order to ensure education quality and develop common policy in the sphere of teachers’ professional development. On the basis of the analysis and generalization of the research and survey data the factors influencing the effectiveness of continuing teacher professional learning and development have been determined: teachers' attitudes to training (depending on their age, gender, term of service, level of qualification, type of school, country), their viewpoints on the aspects, training in which they need; issues that teachers identify as most important to them in terms of professional development ("shortage" of skills caused by the changes in the educational process due to ICT, teaching students with special needs, learning in a multilingual / multicultural environment); aspects that provide for the significance of the proposed types of professional development programmes (combination of theoretical and practical training, opportunities for cooperation and interaction with colleagues, compliance with the needs of teachers); motivational factors that encourage teachers to participate in a variety of in-service training types (financial incentives, promotion) and those that hinder or complicate teachers' participation in such activities (workload, busy schedule, lack of support from the administration).
- ДокументПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ У США(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-06-14) Фазан, В. В.; Штефан, Л. А.; Золотухіна, С. Т.У публікації розглянуто підготовку педагогічних кадрів у США. Система освіти США є децентралізованою й побудована за регіональним принципом, який покладено в основу конституційної політики держави. Регіональний підхід американців до питань освіти забезпечив диверсифікацію та гнучкість освітньої системи, її швидку адаптацію до вимог суспільства. Зазначено, що теоретична підготовка охоплює курси педагогіки, психології та методик. Педагогічна підготовка складається з теорії освіти, знань про себе, культуру, суспільство, розуміння педагогічних цінностей. Підготовкою педагогічних кадрів у США займаються університети, педагогічні коледжі, коледжі вільних мистецтв або гуманітарні коледжі. The publication examines the training of teaching staff in the USA. The US education system is decentralized and built on the regional principle, which is the basis of the state's constitutional policy. The Americans' regional approach to education provided diversification and the flexibility of the educational system, its quick adaptation to the demands of society. It is noted that theoretical training includes courses in pedagogy, psychology and methods. Pedagogical training consists of the theory of education, knowledge about oneself, culture, society, understanding of pedagogical values. Universities, teacher training colleges, liberal arts colleges, or liberal arts colleges are engaged in the training of teaching staff in the USA.
- ДокументПідготовка фахівців в університетах Великої Британії: мета та цінності(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-05-18) Бочарова, А. П.; Штефан, Л. А.Розглянуто мету та цінності підготовки фахівців на прикладі широко відомих університетів Великої Британії, а саме – Кембриджського та Манчестерського університетів. The purpose and value of training specialists is considered on the example of well-known universities in Great Britain, namely Cambridge and Manchester universities.
- ДокументРозвиток дистанційної освіти: зарубіжний досвід(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-05-18) Алієв, Е. М.; Штефан, Л. А.Авторами зроблено історичний екскурс в зародження і подальший розвиток дистанційної освіти. The authors made a historical excursion into the origin and further development of distance education.
- ДокументРозвиток педагогічної науки в Україні (20-ті – перша половина 30-х р.р. ХХ ст.)(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, Стиль-Издат, 2017-04-11) Штефан, Л. А.У тезах аналізуються питання розвитку педагогіки як науки в 20-ті – першій половині 30-х рр. ХХ століття. Особлива увага приділяється з’ясуванню зв’язків педагогіки з такими науками, як філософія, соціологія, педологія, психологія, соціологія ; характеристиці провідних наукових категорій – мета, завдання, закономірності, принципи, методи наукового пізнання ; внеску науковців досліджуваного періоду в розвиток педагогіки як науки. В тезисах анализируются вопросы развития педагогики как науки в 20-е - первой половине 30-х гг. ХХ века. Особое внимание уделяется выяснению связей педагогики с такими науками, как философия, социология, педология, психология, социология; характеристике ведущих научных категорий - цель, задачи, закономерности, принципы, методы научного познания ; взноса ученых исследуемого периода в развитие педагогики как науки. The paper depicts the issues of development of Pedagogy as a science in the 1920s – the first half of the 1930s. Particular attention is paid to the connection of Pedagogy with such sciences as Philosophy, Sociology, Pedology, Psychology. Besides, the main research cate gories like the purpose, objectives, regularities, principles, the research methodology have been thoroughly characterized. The contribution of the researched period scientists’ to the development of Pedagogy as a science has also been analyzed.