Кафедра української лiтератури та журналістики імені професора Леоніда Ушкалова

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/38

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 166

Adoption of Western Four-Sense Biblical Hermeneutics by Ukrainian Baroque Literature
(Revista Amazonia Investiga, 2020-07) Levchenko, N.; Liamprekht, O.; Povar, M.; Chukhno, O.
The study outlines general principles of biblical hermeneutics influence on the poetics of Ukrainian baroque prose. The Bible perceived by ancient writers as a collection of sacred books written by the Holy Spirit through the mediation of hagiographers is full of metaphors, comparisons, allegories and parables that needed clarification. Biblical hermeneutics developed rules for the Bible exegesis in order to avoid false variants of interpreting the Scripture. The four-sense method of biblical hermeneutics borrowed from Western Catholic tradition helped to avoid controversial interpretation of the Holy Scripture. The immersion of Ukrainian baroque literature into the biblical domain caused its paraphrasing nature and created conditions for the development of the four-sense hermeneutics as the structure of the poetics of Ukrainian baroque prose. Principles of biblical hermeneutics, having become a monolithic core of the form and content of authors’ texts, eventually began to go beyond the actual theological literature into the field of secular arts. Автори статті окреслили загальні принципи впливу біблійної герменевтики на поетику прози українського бароко. Біблія сприймалася давніми письменниками як збірка священних книг, написаних Духом Святим за посередництва агіографів, тому вона сповнена метафор, порівнянь, алегорій та притч, які потребували пояснення. Біблійна герменевтика розробила правила тлумачення Святого Письма, щоб уникнути хибних варіантів прочитання Слова Божого. Чотирисенсова метода біблійної герменевтики, запозичена із західної католицької традиції, допомогла уникнути контроверсійних варіантів тлумачення Святого Письма. Занурення української літератури бароко в біблійну матрицю спричинило її парафразний характер і створило умови для інтенсивного розвитку чотирисенсової біблійної герменевтики як структуранта поетики української барокової прози. Принципи біблійної герменевтики, посівши місце монолітного ядра форми та змісту авторських текстів, з часом почали виходити за межі власне богословської літератури, наприклад, у сферу світського мистецтва. Авторы статьи обозначили общие принципы влияния библейской герменевтики на поэтику прозы украинского барокко. Библия воспринималась древними писателями как сборник священных книг, написанных Духом Святым при посредничестве агиографа, поэтому она полна метафор, сравнений, аллегорий и притч, которые требовали объяснения. Библейская герменевтика разработала правила толкования Священного Писания, чтобы избежать ложных вариантов прочтения Слова Божьего. Четырехсмысловая методика библейской герменевтики, заимствованная из западной католической традиции, помогла избежать противоречивых вариантов толкования Священного Писания. Погружение украинской литературы барокко в библейскую матрицу привело ее парафразный характер и создало условия для интенсивного развития четырехсмысловой библейской герменевтики как структуранта поэтики украинской барочной прозы. Принципы библейской герменевтики, заняв место монолитного ядра формы и содержания авторских текстов, со временем начали выходить за пределы собственно богословской литературы, например, в сферу светского искусства.
Communicative Model – Author, Hero, Text, Recipient in a Postmodern Novel
(LUMEN Publishing House, 2021) Levchenko, N.; Pecherskyh, L; Varenikova, О.; Torkut, N.
The study deals with the communicative interaction between the author, the hero, the text, the reader in a postmodern novel. A similar and ambiguous reality, on the one hand, sometimes led to the subjectivist hypertrophy, absolutizing the author’s world view, and at times minimized and devaluated the author’s identity, on the other. Therefore, from the end of the 1990s the ways of expressing author’s “Self” changed dramatically, which directly affected the means of creating a hero in the contemporary Ukrainian literature. An important place in the communicative literary model was occupied by the text as an undependent semantic unit and the reader as an interpreter of the text. The specifics of deploying the dialog between the author and the hero point to the transformation of their functions in the Ukrainian postmodern novel. Considering the statement of the death of the author proclaimed by R. Barthes, the former stops being the main holistic text creator, thus rather becoming its product and the way of expression. The author, the hero and the text have a certain integrity aimed at the interpretative game with the recipient, who diffuses the newly created semantic integrity into a diversity of meanings. Дослідження присвячено комунікативній взаємодії між автором, героєм, текстом, читачем у постмодерністському романі. Подібна та неоднозначна реальність, з одного боку, іноді призводила до гіпертрофії суб'єктивізму, абсолютизації авторського світогляду, а часом мінімізувала та знецінювала авторську ідентичність, з іншого. Таким чином, з кінця 1990-х років способи вираження авторського "Я" різко змінилися, що безпосередньо вплинуло на способи створення героя у сучасній українській літературі. Важливе місце у комунікативної літературної моделі зайняли текст як несамостійна смислова одиниця та читач як інтерпретатор тексту. Специфіка розгортання діалогу між автором та героєм вказує на трансформацію їхніх функцій в українському постмодерністському романі. Враховуючи проголошене Р. Бартом твердження про смерть автора, перший перестає бути головним творцем цілісного тексту, стаючи швидше за його продуктом і способом висловлювання. Автор, герой і текст мають певну цілісність, спрямовану на інтерпретативну гру з реципієнтом, який дифундує створену смислову цілісність у різноманіття смислів. Исследование посвящено коммуникативному взаимодействию между автором, героем, текстом, читателем в постмодернистском романе. Сходная и неоднозначная реальность, с одной стороны, иногда приводила к гипертрофии субъективизма, абсолютизации авторского мировоззрения, а порой минимизировала и обесценивала авторскую идентичность, с другой. Таким образом, с конца 1990-х годов способы выражения авторского "Я" резко изменились, что непосредственно повлияло на способы создания героя в современной украинской литературе. Важное место в коммуникативной литературной модели заняли текст как несамостоятельная смысловая единица и читатель как интерпретатор текста. Специфика развертывания диалога между автором и героем указывает на трансформацию их функций в украинском постмодернистском романе. Учитывая провозглашенное Р. Бартом утверждение о смерти автора, первый перестает быть главным создателем целостного текста, становясь скорее его продуктом и способом выражения. Автор, герой и текст обладают определенной целостностью, направленной на интерпретативную игру с реципиентом, который диффундирует созданную смысловую целостность в многообразие смыслов.
Ekphrasis in Arts and Wonders by Gregory Norminton: Giuseppe Arcimboldo and Tommaso Grilli
(Сумський державний університет, 2020) Harmash, L.
The article reveals some features of postmodern aesthetics that were borrowed by modern literature from romantics, and are now undergoing a period of criticism. It is shown how a fiction reflects the continuity between contemporary literature and previous literary phenomena, which consists in the perception, transformation, and critical rethinking of aesthetic ideas and concepts. For this purpose, the genesis of Norminton’s novel Arts and Wonders was traced and a literary technique such as ekphrasis, that means a verbal description of a painting, was researched. An analysis of the two most significant ekphrasises – Vertumn and The Librarian – showed that the author of the novel raises the problem of copy or plagiarism, which today has gained particular relevance both in the world of art and in the academic environment. It was showed that Norminton solves this issue by referring to the traditional concept of mimesis. Despite the declaration of the need to imitate nature, Arts and Wonders demonstrates that the contemporary author asserts his right to free creative imagination, including the interpretation of historical facts and figures. The literary text refers to the artifacts which are presented in the arsenal of culture that are freely combined according to a kaleidoscope principle. Raising the question of the dialectical unity of such aesthetic categories as “beauty” and “ugliness”, Norminton enters into a polemic with the forerunner of postmodernism – romanticism. At the same time, the writer also poses questions about the correlation in the artist’s work of parts and the whole, about the need to achieve a balance of proportions between the elements that make up a work of art. Determining the genre originality of the novel, the author of the article concludes that it is a complex synthetic form that combines the features of picaresque novel, a biographical novel, a travel book, a historical novel, an artist's novel, and a Bildungsroman, which as a result forms a new genre variety – an adventure novel about the artist. У статті розкриваються риси постмодерністської естетики, що була запозичені сучасною літературою від романтиків, і зараз переживає період критики. Показано як художня література відображає спадкоємність між сучасною літературою і попередньою, що проявляється в сприйнятті, трансформації та критичному переосмисленні естетичні ідеї і концепції. В романі Нормінтона "Чудеса і чудасії" простежуються ітакий літературний прийом, як екфрасіс, що означає словесний опис картини. Аналіз двох найбільш значущих екфрасізов - Вертумн і Бібліотекар - показали, що автор роману піднімає проблему копіювання або плагіату, яка сьогодні набула особливої актуальності як в в світі мистецтва та в академічному середовищі. Нормінтон вирішує цю проблему, звертаючись до традиційного поняття мимесиса. Незважаючи на твердження про необхідність імітувати природу, сучасний автор стверджує своє право на вільну творче уяву, інтерпретацію історичних фактів і дат. В художньому тексті культурні артефакти вільно скомбіновані за принципом калейдоскопа. Ставлячи питання про діалектичну єдність таких естетичних категорій, як «Краса» і «потворність» Нормінтон вступає в полеміку з предтечею постмодернізму - романтизмом. У той же час письменник також задає питання про співвідношення в творчості художника частин і цілого, про необхідність досягнення балансу пропорцій між елементами, що складають твір мистецтва. Визначаючи жанрове своєрідність роману, автор статті приходить до висновку, що це складна синтетична форма, що поєднує в собі риси пригодницького роману, біографічного роману, книги подорожей, історичного роману і Bildungsroman .В результаті формується новий жанровий різновид – пригодницький роман про художника. В статье раскрываются черты постмодернистской эстетики, заимствованные современной литературой от романтиков, и сейчас переживащей период критики. Показано как художественная литература отражает преемственность между современной литературой и предшествующей, что проявляется в восприятии, трансформации и критическом переосмыслении эстетические идеи и концепции. в романе Норминтона "Чудеса и диковины"прослеживается такой литературный прием, как экфрасис, что означает словесное описание картины. Анализ двух наиболее значимых экфрасизов - Вертумн и Библиотекарь - показали, что автор романа поднимает проблему копирования или плагиата, которая сегодня приобрела особую актуальность как в в мире искусства и в академической среде. Норминтон решает эту проблему, обращаясь к традиционному понятию мимесиса. Несмотря на утверждение о необходимости имитировать природу, современный автор утверждает свое право на свободное творческое воображение, включая интерпретацию исторических фактов и дат. В художественном тексте культурные артефакты свободно скомбинированы по принципу калейдоскопа. Ставя вопрос о диалектическом единстве таких эстетических категорий, как «красота» и «уродство», Норминтон вступает в полемику с предтечей постмодернизма - романтизмом. В то же время писатель также задает вопросы о соотношение в творчестве художника частей и целого, о необходимости достижения баланса пропорций между элементами, составляющими произведение искусства. Определяя жанровое своеобразие романа, автор статьи приходит к выводу, что это сложная синтетическая форма, сочетающая в себе черты приключенческого романа, биографического романа, книги путешествий, исторического романа и Bildungsroman. В результате формируется новая жанровая разновидность – приключенческий роман о художнике.
FYODOR SOLOGUB’S POETRY AND FRENCH SYMBOLISM
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Harmash, L.
The article is devoted to a comparative analysis of the lyrics of Fyodor Sologub and his predecessors, French symbolist poets Paul Verlaine and Charles Baudelaire. The poetry of Sologub is considered in the context of the main provisions of symbolist aesthetics, set forth in the theoretical works of Jean Moréas and lectures of Dmitry Merezhkovsky. Fyodor Sologub became interested in poetry of the French Symbolists at the end of the 1880s and did not stop thereafter. The first significant poet for the Russian symbolist was Paul Verlaine, whose poems were so consonant with Sologub’s worldview that the latter considered them as an organic part of his work. The picturesqueness and musicality of Verlaine's poems, his methods of suggestion, mystical irony, as well as the highest level of verification became for Sologub a starting point and one of the most important guidelines in his work. Sologub enters into a poetic dialogue with Charles Baudelaire. The undertaken comparative analysis of their poems showed that, having common aesthetic features, aims and values (the idea of correspondences, the opposition of the sacred and profane worlds, the aestheticization of the ugly and death, the desire for infinity, theomachism, etc.) and using similar poetic techniques (cyclization, associations, suggestion, grammatical constructions, sound writing, etc.), each poet, however, creates a unique artistic world. In our opinion, the main thing that is the fundamental difference between Baudelaire’s worldview platform and Sologub’s position is the possibility (for Baudelaire) or impossibility (for Sologub) of liberating a person from an illusory and deceitful material world, in which a person is doomed to suffering, and achieving the desired Ideal. In other words, Baudelaire asks the reader riddles, the answer to which is difficult to find, but possible, and Sologub puts the reader face to face with the mystery of the universe, where each new answer is not final and produces more and more new questions. Стаття присвячена порівняльному аналізу лірики Федора Сологуба та його попередників, французьких поетівсимволістів Поля Верлена та Шарля Бодлера. Поезія Сологуба розглядається у контексті основних положень символістської естетики, викладених у працях Жана Мореаса та в лекціях Дмитра Мережковського. Поезією французьких символістів Федор Сологуб зацікавився наприкінці 1880-х років. Першим значущим для російського символіста поетом став Поль Верлен, чиї вірші настільки співзвучні світовідчуттю Сологуба, що останній розглядав їх як органічну частину своєї творчості. Мальовничість і музичність верленівських віршів, прийоми сугестивного навіювання, містична іронія і високий рівень верифікації стали для Сологуба точкою відліку й одним із найважливіших орієнтирів у його творчих пошуках. З Шарлем Бодлером Сологуб встановлює поетичний діалог. Проведений порівняльний аналіз віршів поетів показав, що, маючи загальні естетичні установки (ідея відповідностей, протиставлення сакрального і профанного світів, естетизація потворного і смерті, прагнення до нескінченного, богоборство та ін.) і використовуючи схожі поетичні прийоми (циклізацію, асоціації, звукопис та ін.), кожен поет створює унікальний художній світ. На наш погляд, головне, що є принциповою відмінністю світоглядної платформи Бодлера від позиції Сологуба – це можливість (у Бодлера) або неможливість (у Сологуба) звільнення людини від ілюзорного і несправедливого матеріального світу, у якому людина приречена на страждання, та досягнення нею вищого Ідеалу. Іншими словами, Бодлер загадує читачеві загадки, відповідь на які важко знайти, але у принципі можливо, а Сологуб залишає читача віч-на-віч з таємницею світового універсуму, де кожна нова відповідь не є остаточною і породжує безліч нових питань.
Game Essence of Alternative Reality: Methodological, Philosophical and Culturological Aspects
(“Alexandru Ioan Cuza” University of Iași, Romania, 2021-11) Nevelska-Hordieieva, O.; Harmash, L.; Melikhova, Y.
Fake news is seen as creating a parallel reality by the media. The spread of fake news is associated with the worldview transformation of society, where truth has ceased to be a harmonious whole. Fake news in the context of an alternative reality presupposes unconditional faith in the information presented to people, which is typical for games. The authors of this study came to the conclusion that the playful nature of fake news explains the accompanying phenomena of this issue: the non-critical perception of information, the unwillingness of the media to suppress fake news, and the involvement of a large number of people in this process. ЗМІ вважають, що фейкові новини створюють паралельну реальність. Поширення фейкових новин пов'язане зі світоглядною трансформацією суспільства, в якому правда перестала бути гармонійним цілим. Фейкові новини в контексті альтернативної реальності припускають беззастережну віру в інформацію, що надається людям, що характерно для ігор. Автори дослідження дійшли висновку, що грайливий характер фейкових новин пояснює супутні явища цієї проблеми: некритичне сприйняття інформації, небажання ЗМІ придушувати фейкові новини та участь великої кількості людей у цьому процесі. СМИ считают, что фейковые новости создают параллельную реальность. Распространение фейковых новостей связано с мировоззренческой трансформацией общества, в котором правда перестала быть гармоничным целым. Фейковые новости в контексте альтернативной реальности предполагают безоговорочную веру в предоставляемую людям информацию, что характерно для игр. Авторы исследования пришли к выводу, что игривой характер фейковых новостей объясняет сопутствующие явления этой проблемы: некритическое восприятие информации, нежелание СМИ подавлять фейковые новости и участие большого количества людей в этом процессе.
Implementing CLIL Methodology Elements in the Teaching Process of Ukrainian Literature
(H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 2023-11-10) Veretiuk, T.
The presented paper analyzes the implementation of Content and Language Integrated Learning (CLIL) methodology elements in the teaching process of Ukrainian literature. У представленій статті аналізується впровадження елементів методології Content and Language Integrated Learning (CLIL) у процес навчання української літератури.
Losev and russian symbolists
(Revista Amazonia Investiga, 2019-12) Harmash, L.; Khalanska, N.; Nevelska-Hordieieva, O.; Sidak, L.; Yuryeva, Z.
The object of study is a little-known aspect of the famous Russian philosopher A. F. Losev’s works, namely, his fiction. Losev's works are considered in comparison with Romanticism and Symbolism. Having a lot of philosophical commonalities, sharing their basic ideas, Losev disagrees with the Symbolists in determining consequences the idealization of man. Any kind of art, and even music, are not capable, according to Losev, of overcoming the egoistic restrictions of human individuality. In Losev’s works one of the central themes of Symbolism finds its continuation – the struggle of man against the dark forces. The writer shows that they can take possession of a person and arouses in him an irresistible desire for destruction. The analysis shows that Losev has a dialectical approach to the nature of any phenomena, including belleslettres. Based on the artistic traditions of his predecessors – Romantics and Symbolists, combined with the achievements of Russian and European classical literature of the 19th century, Losev offers his own solution to the problems of good and evil, life and death, heaven and earth. Warning the reader about the dangers of individualism and worship of the idols of science and technological progress, he maintains the idea that a soul that has fallen away from God and is trying to realize its creative intentions as a demiurge will inevitably succumb to temptations leading it into the realm of eternal dust and decay. An alternative way of the soul that has fallen from God may be selfless service to the Motherland. The theme of “heavenly Motherland” continues to be voiced in Losev’s works with particular strength, while preserving the hope of the Symbolists for the coming transformation of the world. Об'єктом дослідження є маловідомий аспект творчості російського філософа О. Ф. Лосєва, а саме його художня література. Творчість Лосєва розглядається в зіставленні з романтизмом і символізмом. При наявності безлічі філософських точок дотику і спільності основних ідей, Лосєв не погоджується з символістами у визначенні наслідків ідеалізації людини. Будь-який вид мистецтва, навіть музика, не здатний, на думку Лосєва, подолати егоїстичні обмеження людської індивідуальності. Одна з центральних тем символізму - боротьба людини з темними силами - знаходить своє продовження в роботах Лосєва. Письменник показує, що зло може опанувати людиною, викликавши у нього непереборне прагнення до руйнування. Аналіз показує, що діалектичний підхід притаманний Лосеву по відношенню до природи будь-яких явищ, в тому числі художньої літератури. Грунтуючись на художніх традиціях своїх попередників - романтиків і символістів, в поєднанні з досягненнями російської та європейської класичної літератури XIX століття, Лосєв пропонує власне вирішення проблем добра і зла, життя і смерті, що вгорі і долішнього начал.Предупреждая читача про небезпеки індивідуалізму і поклоніння ідолам науки і технічного прогресу, він підтримує ідею, що душа, яка відійшла від Бога і намагається реалізувати свої творчі наміри, прирівнюючи себе до Творця, неминуче піддасться спокусам, провідним її в царство вічної пітьми і розкладання. Альтернативою може бути, за словами Лосєва, тільки жертовне служіння Батьківщині. Тема «небесної Батьківщини» продовжує звучати в роботах Лосєва з особливою силою, зберігаючи при цьому надію на майбутнє перетворення світу. Объектом исследования является малоизвестный аспект творчества русского философа А. Ф. Лосева, а именно его художественная литература. Творчество Лосева рассматривается в сопоставлении с романтизмом и символизмом. При наличии множества философских точек соприкосновения и общности основных идей, Лосев не соглашается с символистами в определении последствий идеализации человека. Любой вид искусства, даже музыка, не способен, по мнению Лосева, преодолеть эгоистические ограничения человеческой индивидуальности. Одна из центральных тем символизма – борьба человека с темными силами – находит свое продолжение в работах Лосева. Писатель показывает, что зло может овладеть человеком, вызвав у него непреодолимое стремление к разрушению. Анализ показывает, что диалектический подход присущ Лосеву по отношению к природе любых явлений, в том числе художественной литературы. Основываясь на художественных традициях своих предшественников – романтиков и символистов, в сочетании с достижениями русской и европейской классической литературы XIX века, Лосев предлагает собственное решение проблем добра и зла, жизни и смерти, горнего и дольнего начал. Предупреждая читателя об опасностях индивидуализма и поклонения идолам науки и технического прогресса, он поддерживает идею, что душа, которая отошла от Бога и пытается реализовать свои творческие намерения, приравнивая себя к Творцу, неизбежно поддастся искушениям, ведущим ее в царство вечной тьмы и разложения. Альтернативой может быть, по словам Лосева, только жертвенное служение Родине. Тема «небесной Родины» продолжает звучать в работах Лосева с особой силой, сохраняя при этом надежду на грядущее преобразование мира.
MULTICULTURALISM AND NATIONAL IDENTITY IN KAZUO ISHIGURO’S NOVEL THE REMAINS OF THE DAY
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Harmash, L.; Tyshchenko, T.
Two opposite trends – globalization, which is seeking to neutralize the many different cultures existing in the world, and multiculturalism, which is trying to counteract these processes and preserve cultural diversity – have a signifi cant impact on the development of modern literature, primarily English. This is due to the emergence in recent decades of a large number of writers from different regions of the world who write in English. As a result, within the framework of their work, two cultural paradigms coexist – the cultural paradigm of their countries of origin (in the case of Kazuo Ishiguro, this is Japan) and the English one. In turn, this situation has actualized the problem of English national identity, which takes central part in Ishiguro’s novel The Remains of the Day. The article implements a methodological approach that involves the identifi cation and analysis of the main cultural and historical components of the phenomenon of Englishness in Ishiguro’s novel The Remains of the Day. Englishness is understood as the quintessence of national identity in the novel. The representation of Englishness in Ishiguro’s work is considered in comparison with the traditional ideas that formed within the Victorian value system. The aim of the work is an analysis of the Englishness in Kazuo Ishiguro’s novel The Remains of the Day. The multidimensionality of the manifestation of Englishness is considered from the point of view of the ratio of traditional ideas about the English mentality and the author’s position in relation to this phenomenon. The authors of the article have come to the conclusion that the story of the private life of an ordinary English butler in Ishiguro’s novel is gradually turning into a deconstruction of the myth of the greatness of the English nation, its impeccability and, as a consequence, superiority over the rest of the world. Ishiguro is not afraid to challenge traditional notions of true English character by consistently exposing the hidden (dark) side of the sacred myth. Openly demonstrating such unsightly features of his as overtly nostalgy, xenophobia and blindness, the writer refuses to glorify pseudo-reality and embellish the false splendour of a lost era. Дві протилежні тенденції – глобалізація, що прагне нівелювати відмінні одна від одної культури, і мультикультуралізм, який намагається протидіяти цим процесам і зберегти культурну різноманітність, – значною мірою впливають на розвиток сучасної літератури, в першу чергу англійської. Це пов’язано з появою протягом останніх десятиліть великої кількості письменників – вихідців із різних регіонів світу, які пишуть англійською мовою. У результаті в рамках їхньої творчості співіснують дві культурних парадигми – та, що зумовлена країною їхнього походження (у випадку з Казуо Ішіґуро це Японія), і англійська. У свою чергу, така ситуація актуалізувала проблему англійської національної ідентичності, яка є центральною в романі Ішіґуро «Залишок дня». У статті здійснено методологічний підхід, що передбачає виявлення та аналіз основних культурно-історичних складових феномену «англійськість» у романі Ішіґуро «Залишок дня». Англійськість розуміється як квінтесенція національної ідентичності. Репрезентація англійськості в творчості Ішігуро розглядається в зіставленні з традиційними уявленнями, сформованими в межах вікторіанської системи цінностей. Метою роботи є аналіз феномену «англійськість» в романі Казуо Ішіґуро «Залишок дня». Багатоаспектність прояву англійськості розглянута з точки зору співвідношення традиційних уявлень про англійський менталітет і авторської позиції щодо даного явища. Автори статті дійшли висновку, що оповідь про приватне життя звичайного англійського дворецького в романі Ішіґуро поступово перетворюється в деконструкцію міфу про велич англійської нації, її бездоганність і, як наслідок, перевагу над рештою світу. Ішіґуро не боїться кинути виклик традиційним уявленням про суто англійський характер, послідовно викриваючи парадну сторону священного міфу. Відверто демонструючи такі непривабливі риси, як ностальгія, ксенофобія і сліпота, письменник відмовляється вихваляти псевдореальність і прикрашати помилкову пишність втраченої епохи.
Nonverbal Means of Communication in Modern Literature: J. M. Coetzee’s Novel "The Master of Petersburg"
(Revista Amazonia Investiga, 2019) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Razumenko, I.; Tyshchenko, T.
The article is devoted to the study of gestures as semiotic units of communication that perform certain functions, obeying certain laws. The task was to determine the main ways of encoding and decoding nonverbal behavior in a literary text. The study was conducted on the material of the prose of J. M. Coetzee, the famous writer and Nobel Laureate. The subject of the study is the verbal representation of the characters’ nonverbal behavior in his novel “The Master of Petersburg”. The aim of our study is to identify and analyze gestures in J. M. Coetzee’s work that act as markers of the characters’ emotional state, correlate with their psychological portraits, convey their feelings, experiences, and reveal their personal qualities. Статья посвящена изучению жестов как семиотических единиц общения, выполняющих определенные функции и подчиняющиеся определенным закономерностям. Задача состояла в том, чтобы определить основные способы кодирования и расшифровки невербального поведения в художественном тексте. Исследование проводилось на материале прозы Дж. М. Кутзее, известного писателя и нобелевского лауреата. Предметом исследования стала корелляция между вербальным и невербальным поведением персонажей в романе писателя «Осень в Петербурге». Цель исследования - выявление и анализ жестов в произведении Дж. М. Кутзее. Стаття присвячена вивченню жестів як семіотичних одиниць спілкування, що виконують певні функції і підкоряються певним закономірностям. Завдання полягало в тому. Щоб визначити основні способи кодування і розшифровки невербальної поведінки в художньому тексті. Дослідження проводилося на матеріалі прози Дж.М. Кутзеє, відомого письменника і нобелівського лауреата. Предметом дослідження стала кореляція між вербальною і невербальною поведінкою персонажів в романі письменника «Осінь в Петербурзі». Ціль дослідження – виявлення та аналіз жестів у творі Дж.М. Кутзеє, які є маркерами емоційного стану персонажів, співвідносяться з їх психологічними портретами, передають їх почуття, хвилювання та розкривають їх власні якості.
Quest Technologies in the Visualization Process at the Ukrainian Literature Lessons in General Educational Establishments
(H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 2022-11-10) Veretiuk, T.
The presented paper analyzes quest technologies in the visualization process during Ukrainian literature lessons in general educational establishments. У представленій роботі аналізуються квестові технології в процесі візуалізації (наочності) на уроках української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах.
Semantic and Pragmatic Presuppositions in Postmodern Text
(Karabuk University, 2020) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Nevelska-Hordieieva, O.; Razumenko, I.
The article suggests the analysis of literary texts based on the linguistic theory of presuppositions, which is considered to be one of the possible promising approaches to interpreting implicit levels of the literary text. The use of this approach is expected to be effective at various communication levels: character-character, narrator-reader, author-reader. The authors use the method of discourse analysis to study the different types of presuppositions and their functioning not only within isolated abstract expressions, but as a part of a broad cultural context. Linguistic methods are combined with a philological method of text interpretation and an intertextual approach, of being subject to consider a random expression in the context of the literary work as a whole. The analysis of presuppositions specificity in the text and the ways of its explication are based on the theory of presuppositions. The methodology of the analysis focuses on identifying presuppositions to establish dominant semantic categories and systemic interaction between them, constituting the artistic picture of the world in Pelevin’s story as a postmodern writing code. The study of the text at the presuppositions level helps to clarify the architectonics of the postmodern literary text and to define the ideological constants forming the semantic field of comprehension. The main positions in Pelevin's work are occupied by such semantic categories as ‘cosmology’, ‘religion’, ‘society’, ‘science’, ‘art’, etc. Their analysis allowed to formulate a meta-subject of postmodern text, which can be defined as ‘rite de passage’. Pelevin's story is viewed in the context of the dialogue between modernism realized the exhaustion of modern culture, and postmodernism accepted this situation as a given and played the fate tragedy as satyr drama in the best traditions of the ancient theatre: where the modernist hero dies, the postmodernist marginal is able to overcome an irresistible edge. У статті пропонується аналіз художніх текстів на основі лінгвістичної теорії пресупозицій, яка розглядається як один з можливих перспективних підходів до інтерпретації імпліцитних рівнів художнього тексту. Очікується, що використання цього підходу буде ефективним на різних рівнях спілкування: персонаж-персонаж, оповідач-читач, автор-читач. Автори використовують метод дискурсивного аналізу для вивчення різних типів пресупозицій і їх функціонування не тільки в рамках окремих абстрактних виразів, але і як частина широкого культурного контексту. Лінгвістичні методи поєднуються з філологічним методом інтерпретації тексту і інтертекстуальним підходом, коли необхідно розглядати випадковий вираз в контексті літературного твору в цілому. Аналіз специфіки пресуппозиций в тексті і способів їх експлікації заснований на теорії пресуппозиций. Методологія аналізу фокусується на виявленні передумов для встановлення домінуючих семантичних категорій і системної взаємодії між ними, що становлять художню картину світу в оповіданні Пелевіна як постмодерністський письмовий код. Вивчення тексту на рівні передумов допомагає прояснити архітектоніку постмодерністського художнього тексту і визначити ідеологічні константи, що формують семантичне поле розуміння. Основні позиції в творчості Пелевіна займають такі смислові категорії, як «космологія», «релігія», «суспільство», «наука», «мистецтво» та ін. Їх аналіз дозволив сформулювати метапредмета постмодерністського тексту, який може можна визначити як «rite de passage ». Історія Пелевіна розглядається в контексті діалогу модернізму, що усвідомив вичерпаність сучасної культури, і постмодернізму, який прийняв цю ситуацію як даність і розіграв трагедію долі як драму cатіров в кращих традиціях античного театру: де вмирає модерністський герой, постмодерністський маргінал здатний подолати непереборну грань. В статье предлагается анализ художественных текстов на основе лингвистической теории пресуппозиций, которая рассматривается как один из возможных перспективных подходов к интерпретации имплицитных уровней художественного текста. Ожидается, что использование этого подхода будет эффективным на различных уровнях общения: персонаж-персонаж, рассказчик-читатель, автор-читатель. Авторы используют метод дискурсивного анализа для изучения различных типов пресуппозиций и их функционирования не только в рамках отдельных абстрактных выражений, но и как часть широкого культурного контекста. Лингвистические методы сочетаются с филологическим методом интерпретации текста и интертекстуальным подходом, когда необходимо рассматривать случайное выражение в контексте литературного произведения в целом. Анализ специфики пресуппозиций в тексте и способов их экспликации основан на теории пресуппозиций. Методология анализа фокусируется на выявлении предпосылок для установления доминирующих семантических категорий и системного взаимодействия между ними, составляющих художественную картину мира в рассказе Пелевина как постмодернистский письменный код. Изучение текста на уровне предпосылок помогает прояснить архитектонику постмодернистского художественного текста и определить идеологические константы, формирующие семантическое поле понимания. Основные позиции в творчестве Пелевина занимают такие смысловые категории, как «космология», «религия», «общество», «наука», «искусство» и др. Их анализ позволил сформулировать метапредмет постмодернистского текста, который может можно определить как «rite de passage». История Пелевина рассматривается в контексте диалога модернизма, осознавшего исчерпанность современной культуры, и постмодернизма, который принял эту ситуацию как данность и разыграл трагедию судьбы как драму cатиров в лучших традициях античного театра: где умирает модернистский герой, постмодернистский маргинал способен преодолеть непреодолимую грань.
THE ROLE OF THE INTERCULTURAL COMPONENT IN TEACHING UKRAINIAN AS A FOREIGN LANGUAGE
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-09-15) Veretiuk, T. V.
In the process of studying Ukrainian as a foreign language, it is crucial to place special emphasis on the development of intercultural competence. This involves recognizing and respecting the cultural and cognitive differences of native speakers, which is a fundamental requirement for fostering successful cross-cultural dialogue. To achieve this, participants in the educational process should be cognizant of potential challenges that may arise during intercultural communication. They must also have a deep understanding of the values and commonly accepted norms of behavior in other cultures. When learners are prepared to solve these challenges, they can reduce misunderstandings, conflicts, and misjudgments of situations. This, in turn, greatly contributes to their successful integration into the society of the language they are studying and the establishment of effective relationships with members of the global community. У процесі вивчення української мови як іноземної важливо приділяти особливу увагу на розвиток міжкультурної компетенції. Це передбачає визнання та повагу до культурних і когнітивних відмінностей носіїв мови, що є фундаментальною умовою поваги до налагодження успішного міжкультурного діалогу. Щоб досягти цього, учасники освітнього процесу повинні усвідомлювати потенційні виклики, які можуть виникнути під час міжкультурної комунікації. Вони також повинні мати глибоке розуміння цінностей і загальноприйнятих норм поведінки в інших культурах. Коли учні готові до вирішення цих проблем, вони можуть зменшити кількість непорозумінь, конфліктів і неправильних оцінок ситуацій. Це, в свою чергу, значною мірою сприяє їхній успішній інтеграції в суспільство країни, мову якої вони вивчають та встановленню ефективних взаємовідносин з членами світової спільноти.
Автор і герой у постмодерному романі
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка, Університет імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, 2020) Левченко, Н. М.
У дослідженні вивчається комунікативна пара в постмодерному романі – автор і герой. Алогічна й двоїста дійсність подекуди викликала гіпертрофію суб’єктивного начала, абсолютизувала світоглядну позицію автора з одного боку, й нівелювала, девальвувала авторську особистість – з іншого. Таким чином з кінця 90-х років кардинально змінилася специфіка вираження авторського «Я», яка безпосередньо вплинула на способи творення героя в сучасній українській літературі. Особливості розгортання художнього діалогу автора з його героєм вказують на явище трансформації їхніх функцій в українському постмодерному романі. Автор з огляду на проголошену Бартом тезу про його смерть припиняє бути основним цілісним творцем тексту, а стає його продуктом, формою висловлювання. Автор, герой, текст поєднуються в певну цілісність спрямованістю на інтерпретаційну гру з читачем, який розпорошує щойно утворену семантичну цілісність на неймовірну кількість значень. The study discusses the communicative pair in the postmodern novel, namely the author and the hero. In some cases, the illogical and dual reality caused a kind of hypertrophy of the subjective principle, absolutized the worldview of the author on the one hand, and levelled, devalued the author’s personality, on the other hand. Thus, since the late 1990s, the ways of the expression of the author’s individuality have changed dramatically, and it directly infl uences the ways of creating a hero in contemporary Ukrainian literature. The special features of the development of the author’s artistic dialogue with his hero indicate the phenomenon of transformation of their functions in the Ukrainian postmodern novel. The author, given the idea about his death, put forward by R. Barthes, ceases to be the main creator of the text, and becomes its product, a form of expression. The author, the hero, and the text are combined into a certain integrity by focusing on the interpretative playing with the reader, who divides the newly formed semantic integrity into incredibly numerous meanings.
«БАЛТА» СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО В ПОДАННІ МИКОЛИ СИВАЧЕНКА Й СПРИЙМАННІ СУЧАСНИКІВ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківське історико-філологічне товариство, 2020) Алексєєв, І.
У цій розвідці розглянуто передусім мовний, а не літературний аспект Сиваченкової характеристики головного героя «Балти». Велику роль у формуванні суспільної думки щодо цього зіграла самоцензура автора для уникнення покарання. Одним із найбільших дослідників творчості Степана Руданського став Микола Єфремович Сиваченко – український літературознавець і фольклорист другої половини ХХ століття, член-кореспондент АН УРСР. Ця публікація присвячена згадці замовчуваного при радянській владі вірша «Балта» в монографії Миколи Сиваченка. В этом исследовании рассмотрены прежде всего языковой, а не литературный аспект Сиваченковой характеристики главного героя «Балты». Большую роль в формировании общественного мнения в этом сыграла самоцензура автора во избежания наказания. Одним из крупнейших исследователей творчества Степана Руданского стал Николай Ефремович Сиваченко – украинский литературовед и фольклорист второй половины ХХ века, член-корреспондент АН УССР. Эта публикация посвящена упоминанию замалчиваемого при советской власти стихотворения «Балта» в монографии Николая Сиваченко. In this investigation, the linguistic rather than the literary aspect of Sivachenko's characterization of the protagonist of "Balta" is considered first of all. The author's self-censorship to avoid punishment played an important role in shaping public opinion in this regard. Mykola Yefremovych Sivachenko, a Ukrainian literary critic and folklorist of the second half of the 20th century, a corresponding member of the USSR Academy of Sciences, became one of the greatest researchers of Stepan Rudansky's work. This publication is dedicated to the mention of the poem "Balta" concealed by the Soviet authorities in the monograph of Mykola Sivachenko.
Библейская герменевтика как структурант поэтики «Слова о Законе и Благодати» Илариона.
(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019) Левченко, Н. М.
У статті говориться, що з метою інтерпретації біблійних топосів Закону та Благодаті Іларіон звертається до жанру слова. Законом він вважає Старий Заповіт, який уже виконав своє завдання, а Благодаттю – Новий Заповіт, який окреслює буття людини, її стосунки з Богом, дає надію на вічне життя. Тематика «Слова» розбиває проповідь на чотири фрагменти. У першому з них помічаємо алегоричний сенс прочитання Святого Письма стосовно історії людства. Другий фрагмент присвячено тлумаченню образу Ісуса Христа, який постає як синтез Божого та людського начал. Третій фрагмент зображує події за межею Біблії. Його присвячено хрещенню Русі. У четвертому фрагменті прославляється князь Володимир. Перевага Нового Заповіту над Старим Заповітом втілена автором в образах вільної дружини Авраама Сарри – Благодаті та його рабині Агар – Закону. Наслідуючи кращі традиції візантійської ораторської прози, автор «Слова» пересипає його текст цитатами із Біблії та додає до них переважно алегоричне тлумачення, підкреслюючи, що твір призначений не для проголошення, а для читання, що давало можливість автору вжити широкі виражальні можливості, а саме, буквальний і алегоричний сенси прочитання святого Письма. Той, хто приймає Благодать, приймає добро, любов, стає сином Божим і починає жити новим життям у Святому Дусі, яким проймається віруюча людина. Подолання Закону і сприйняття Благодаті означає, за Іларіоном, набуття духовної свободи. The article states that, for the purpose of interpreting the Biblical topos of the Law and Grace, Hilarion refers to the genre of the word. Hilarion takes first place in the title, and then in the text of the work God brings out wisdom. By law, he believes the Old Testament, which has already fulfilled its task, and Grace - the New Testament, which outlines the existence of man, his relationship with God, gives hope for eternal life. The subject of the "Word" breaks the sermon into four fragments. In the first of them, we notice the allegorical meaning of reading the Scriptures in relation to the history of mankind. The second part is devoted to the interpretation of the image of Jesus Christ, which appears as a synthesis of God and human nature. The third fragment depicts events beyond the boundary of the Bible. It is devoted to the baptism of Rus. In the fourth fragment Prince Volodymyr is glorified. Following the best traditions of Byzantine oratory prose, the author of the Word simply pours his text into quotations from the Bible and adds to them a predominantly allegorical interpretation, emphasizing that the work is not intended for proclamation, but for reading, which enabled the author to interpret the Scriptures and in the literal, and in allegorical sense. The advantage of the New Testament over the Old Testament is embodied by the author in the images of the free wife of Abraham Sarah - Grace and his servant Hagar - Law. Laconic retelling of God-inspired text, Hilarion interprets the old-czarist images, as those that represent the new covenants at the level of allusions, presented them in the form of additional parallel antithesis. The same anti-colored color is also depicted by the images of their children. Isaac was born from a free woman, which means that he represents freedom, Ishmael is from a slave, hence his image symbolizes slavery. He who receives Grace receives goodness, love, becomes the son of God, and begins to live a new life in the Holy Spirit through which the believer is through. The overcoming of the Law and the perception of Grace means, according to Hilarion, the acquisition of spiritual freedom.
«Блакитна троянда» Лесі Українки як модерна драма
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Нагорна, О. М.
Вивчаючи творчість Л. Українки, можна сказати, що велику увагу письменниця приділяла саме драмі. «Блакитна троянда» – це один з найперших творів поетеси кінця ХIХ початку ХХ століття. Згодом письменниця створить драматичні поеми та соціально-філософські драми :«В катакомбах», «Одержима», «Кассандра» тощо. Изучая творчество Л. Украински, можно сказать, что большое внимание писательница уделяла именно драме. «Голубая роза» - это один из самых первых произведений поэтессы конца ХIХ начала ХХ века. В последствии писательница создаст драматические поэмы и социально-философские драмы: «В катакомбах», «Одержимая», «Кассандра» и другие. Studying the work of L. Ukrainsky, we can say that the writer paid much attention to the drama. The Blue Rose is one of the very first works of the poetess of the late 19th and early 20th centuries. Subsequently, the writer will create dramatic poems and socio-philosophical dramas: "In the Catacombs", "Possessed", "Cassandra" and others.
БУТТЯ, ЩО ПАДАЄ В «СВІТ»: А. ПЛАТОНОВ ТА М. ХВИЛЬОВИЙ У КОНТЕКСТІ ФІЛОСОФІЇ М. ХАЙДЕГГЕРА
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Ляпін, Р. С.
У статті проводиться порівняльний аналіз повісті А. Платонова «Сокровенный человек» та новели М. Хвильового «Синій листопад» у контексті філософської парадигми хайдеггерівського «буття-в-світі». Фундаментальна онтологія М. Хайдеггера в якості об'єкта дослідження дозволяє з нового, екзистенційного боку інтерпретувати специфіку поведінки, висловлених думок і почуттів персонажів творів російського та українського класиків першої половини ХХ ст. Показано, що повсякденне буття, яке, за М. Хайдеггером, «скочується і падає в світ», в повісті А. Платонова «Сокровенный человек» і новелі М. Хвильового «Синій листопад» супроводжується екзистенційною «закритістю» головних героїв від самих себе. Герой повісті Платонова Фома Пухов сприймає власні сни, ірраціональну сторону своєї особистості, як «обман» дійсності, а також у хайдеггерівському сенсі «біжить» від «роздуму, що осмислює» як такого способу мислення, що не допомагає впоратися із повсякденними справами. Повсякденне буття у світі Марії в новелі Хвильового характеризується відмовою від материнства як природного її покликання, а також постійним придушенням у собі ніжних почуттів до Вадима. Якщо М. Хайдеггер маркує відчужувану повсякденність просторовими предикатами руху «вниз» («скочуватися» і «падати»), то у Хвильового падіння героїні в «світ» і відчуженість від себе описується як зменшення розмірів до крапки. Марія у Хвильового і Пухов у Платонова перебувають у пошуку шляху з повсякденності, яка «скочує» і відчужує, до «власності», справжності буття, «відвойовуючи» істину у сущого. Пухов знаходить її в «революційному» праці на благо інших людей. Істина «неспокійної» Марії залишається перспективою її подальших пошуків після смерті Вадима. This article presents a comparative analysis of A. Platonov's novel “The Secret Man” and M. Khvylovy's short story “Blue November” in the context of the philosophical paradigm of Heidegger's “being-in-the-world”. M. Heidegger's fundamental ontology as an object of research allows us to interpret the specifics of the behaviour, expressed thoughts and feelings of the characters of the works of Russian and Ukrainian classics of the first part of XXth century. It is shown that everyday life, which, according to M. Heilegger, falls into the “world”, “closes” protagonists from themselves in A. Platonov's and M. Khvylovy's works. The protagonist of Platonov's novel Foma Pukhov perceives his own dreams, the irrational side of his personality, as a “deception” of reality, and in Heidegger's sense “runs away” from a way of thinking that does not help to cope with everyday affairs. Everyday life in the world of Mary in Khvylovy's short story is characterized by the rejection of motherhood as her natural vocation, as well as the constant suppression of tender feelings for Vadim. If M. Heidegger marks alienating everyday life with spatial predicates of movement “down” (“roll” and “fall”), Khvylovy describes the heroine's fall into the “world” and alienation from herself as a reduction in size. Maria in Khvylovy’s novel and Pukhov in Platonov’s are in search of a way from everyday life, which “rolls down” and alienates, to the authenticity of being. Pukhov finds it in the “revolutionary” work for the benefit of others. The truth of the “restless” Maria remains the prospect of her further search after Vadim's death.
Біблійна герменевтика в бароковій українській літературі в межах канону та поза ним
(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2018) Левченко, Н. М.
Дослідження присвячене вивченню сакрального образу каменю як біблійної фігури, знаку, символу в прозі Г. Сковороди та С. Яворського. За принципами біблійної герменевтики як джерела смислів письменники створили оригінальну систему значень образу каменю в межах канону й поза ним. Насиченість творів Сковороди алегоричними образами, емблемами, символами, які мають абсолютно самостійний, інколи несподіваний сенс, стала причиною відхилення тлумачення багатьох біблійних фігур, явищ і сюжетів від їхньої канонічної інтерпретації. С. Яворський не відходив від канону і, інтерпретуючи образ каменю, вдався до інтертекстуального прийому перенесення тексту Святого Письма у власноруч творений текст. The research is devoted to the study of the sacred image of a stone as a biblical figure, a sign, a symbol in prose by G. Skovoroda and S. Yavorsky. According to the principles of biblical hermeneutics as a source of meanings, the writers created an original system of values of the image of a stone within the canon and beyond. The saturation of the works of Skovoroda with allegorical images, emblems, symbols, which have a completely independent, sometimes unexpected meaning, has become the reason for the rejection of the interpretation of many biblical figures, phenomena and subjects from their canonical interpretation. Trying to find the truth in Scripture, Frying puts on its own allegorical transformations allegorically on its biblical allegories, that is, about allegories speaking allegories and thus does not simplify, but encode their meaning. S. Yavorsky did not depart from the canon and, interpreting the image of a stone, resorted to the intertextual acceptance of the translation of the text of the Holy Scripture into a self-created text. Consequently, the attachment to the canon was facilitated by modifications of most canonical genres.
Біблійна герменевтика в давній українській літературі
(Майдан, 2018) Левченко, Н. М.
Монографія присвячена висвітленню питання про місце та роль біблійної герменевтики в українській літературі XI–XVIII століть. Наголошено на тому, що перші переклади Біблії є початковим етапом розвитку екзегези Святого Письма в Україні. Крізь призму біблійної герменевтики розглянуто твори перекладної старокиївської літератури, відстежено їхній вплив на розвиток оригінальної літератури ХІ–ХІІІ століть, зокрема на творчість Іларіона, Кирила Туровського, Феодосія Печерського. Біблійну герменевтику в українській літературі XVI–XVIII століть подано як синтез східної та західної герменевтичних традицій. Із цього погляду проаналізовано творчість Василя Суразького, Мелетія Смотрицького, Йова Заліза, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, Дмитра Туптала, Іоана Максимовича, Григорія Сковороди та інших.The monograph is dedicated to highlighting the question of the place and role of biblical hermeneutics in Ukrainian literature of the 11th-18th centuries. Emphasized on the fact that the first translations of the Bible are the initial stage of the development of the exegesis of the Holy Scriptures in Ukraine. Through the prism of biblical hermeneutics, the works of translated Old Kyivan literature were examined, and their influence was traced on the development of original literature of the 11th-13th centuries, in particular on creativity Ilarion, Kyrylo Turovskyi, Feodosii Pecherskyi. Biblical hermeneutics in the Ukrainian literature of the 16th–18th centuries, it is presented as a synthesis of Eastern and Western hermeneutic traditions. Creativity was analyzed from this point of view Vasyl Surazkyi, Meletii Smotrytskyi, Yov Zaliza, Feofan Prokopovych, Stefan Yavorskyi, Dmytoa Tuptala, Ioan Maksymovych, Hryhorii Skovoroda and others.
Біблійна герменевтика Григорія Сковороди
(ТОВ «Майдан», Харків, 2022) Левченко, Н. М.
Монографію структурують як раніше оприлюднені, так і щойно задекларовані ідеї авторки щодо питання місця й ролі біблійної герменевтики в творчості Григорія Сковороди. Наголошено, що Григорій Сковорода не сприймав традиційну для української барокової літератури чотирисенсову біблійну герменевтику, натомість був прихильником суцільної алегорези Біблії. Намагаючись дошукатися істини у Святому Письмі, Сковорода накладав на біблійні алегорії власні алегоричні конструкції, створюючи тим самим мовно-кодову систему, де текст-код ставав власне текстом і не спрощував розуміння Біблії, а навпаки ускладнював. The monograph is structured by the author's previously published and newly declared ideas regarding the place and role of biblical hermeneutics in the work of Hryhoriy Skovoroda. It is emphasized that Hryhoriy Skovoroda did not accept the four-sense biblical hermeneutics traditional for Ukrainian baroque literature, instead he was a supporter of a continuous allegory of the Bible. Trying to find the truth in the Holy Scriptures, Skovoroda superimposed his own allegorical constructions on biblical allegories, thereby creating a language-code system where the text-code became the actual text and did not simplify the understanding of the Bible, but rather complicated it.