DSpace HNPU :: Перегляд за Автор "Лупаренко, С. Є."

Перегляд за Автор "Лупаренко, С. Є."

Зараз показано 1 - 20 з 64

АГРЕСИВНА МЕДІА-СФЕРА ЯК ОДНА З ПРИЧИН ВТРАТИ СПЕЦИФІКИ ДИТИНСТВА
(Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (ТНПУ), 2018) Лупаренко, С. Є.
Розкрито вплив медіа-сфери на дітей, а саме: наявність і широке поширення агресивного медіа-середовища; раннє ознайомлення дітей із «дорослою» інформацією, яка призводить до засвоєння ними нових, «екранних» зразків поведінки. Раскрыто влияние медиа-сферы на детей, а именно: наличие и широкое распространение агрессивного медиа-среды; раннее знакомство детей с «взрослой» информации, приводит к усвоению ими новых, «экранных» образцов поведения. The influence of the media sphere on children is revealed, namely: the presence and widespread of an aggressive media environment; Early familiarization of children with "adult" information, which leads to the assimilation of their new, "screen" patterns of behavior.
АКСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАНЬ ДИТИНСТВА
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-11-03) Лупаренко, С. Є.
У роботі розкривається виключне значення цінностей для розвитку особистості та висвітлюються особливості дослідження питань дитинства з точки зору аксіологічного підходу. Так, аксіологічний підхід дозволяє розглядати дитину як безумовну цінність, а дитинство – як важливий період формування особистих цінностей; визначає суспільно значущі цінності. In the article, the author reveals the exceptional importance of values for the development of personality and highlights the specific features of the study of the issues of childhood according to the axiological approach. According to the axiological approach, a child is considered to be an unconditional value and childhood is considered to be an important period of formation of personal values. This approach also helps define socially significant values, which, thanks to the influence of external factors and the activation of child’s internal forces.
Аксіологічні засади системи освіти країн Західної Європи
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Лупаренко, С. Є.
Статтю присвячено розкриттю аксіологічних засад системи освіти у країнах Західної Європи. Наголошено на важливості формування цінностей у молодого покоління, оскільки вони є своєрідною «сировиною», яка впливає на розвиток мотиваційно-поведінкової і чуттєво-емоційної сфер особистості та формування соціуму загалом. З’ясовано, що європейські країни спираються на ліберальні цінності й права людини, що становлять аксіологічні стовпи системи освіти й розвитку європейського суспільства. Визначено основні цінності, на формування яких спрямовується система освіти у країнах Західної Європи, а саме: рівність для всіх людей як основна європейська цінність; солідарність; гуманізм, який розглядає людину як абсолютну цінність; права людини; толерантність до різних соціальних та культурних груп; свобода, яка проголошує людину вільною від впливу державної влади, релігійної ієрархії тощо; представництво та верховенства право; демократія; недискримінація; антирасизм; інклюзивне суспільство; міжособистісні стосунки; мир і міжнародне взаєморозуміння; міжкультурна освіта; екологічна обізнаність тощо. Установлено, що у процесі формування цінностей важливою є національна орієнтація цінностей, що спричинена історичними, політичними, релігійними, культурними та соціальними особливостями системи освіти в різних країнах Західної Європи. Відзначено, що ефективними шляхами формування цінностей особистості у країнах Західної Європи є: викладання ціннісно-орієнтованих навчальних дисциплін; інтеграція суміжних навчальних дисциплін; міжпредметні заходи, що встановлюють зв’язок із громадою; демократична культура закладу освіти, що включає орієнтацію на використання в навчанні діалогічних форм взаємодії суб’єктів освітнього процесу; інклюзивна освіта, що об’єднує різні групи учнів та вчителів; участь дітей у повсякденній практичній діяльності та спеціальних ситуаціях колективного управління, які створюються й контролюються іншими учасниками освітнього процесу (батьками, учителями, священиками). The article is dedicated to the demonstration of the axiological foundations of the education systems in the countries of Western Europe. The author has focused on the importance of values formation for the younger generation, as values are a kind of “raw material” that influences the development of a person’s motivational-behavioral and sensory-emotional spheres and society formation in general. It has been found that European countries rely on liberal values and human rights, which are the axiological basis of the education system and development of the European society. The author has determined the main values, the formation of which is provided by the education system in the countries of Western Europe. They are equality for all people as the main European value; solidarity; humanism, according to which a man is considered to be the absolute value; human rights; tolerance for different social and cultural groups; freedom, which declares a person free from the influence of state power, religious hierarchy etc.; representation and the law rule; democracy; non-discrimination; anti-racism; inclusive society; interpersonal relationships; peace and international understanding; intercultural education; environmental awareness etc. It has been determined that national orientation of values is of particular importance in the process of person’s values formation. It is caused by historical, political, religious, cultural and social peculiarities of the education system in different countries in Western Europe. The author has identified the effective ways of person’s values formation in the countries of Western Europe. They are: teaching specific value-oriented subjects; integration of related subjects; interdisciplinary activities, which establish contact with the community; democratic culture of educational institutions, which includes focus on the use of dialogic forms of participants’ interaction in learning; inclusive education that brings different groups of students and teachers together; students’ participation in daily practical activities and special collective-management situations, which are created and controlled by other participants of the educational process (parents, teachers, priests).
Актуальні цінності сучасної європейської освіти
(Класичний приватний університет, Запоріжжя; Видавничий дім "Гельветика", 2021-02-24) Золотухіна, С. Т.; Іонова, О. М.; Лупаренко, С. Є.
У статті висвітлюються провідні й актуальні цінності, що виступають основою розвитку сучас- ної європейської освіти. Розкрито основні європейські документи, що визначають актуальні цінно- сті системи освіти країн Європи, зокрема: Декларація прав людини (1948), Декларація ЮНЕСКО та Комплексні рамки дій з виховання в дусі миру, прав людини та демократії (1995), Рамкове рішення ЄС про боротьбу з расизмом та ксенофобією та інші юридичні засоби боротьби з расизмом (2008), Хартія Європейського Союзу про основні права (2000); Хартія Ради Європи з освіти для демокра- тичного громадянства і освіти в галузі прав людини (2010), Декларація про сприяння громадян- ству та загальних цінностей свободи, толерантності та недискримінації через освіту (2015). В статье освещаются ведущие и актуальные ценности, выступающие основой развития современного европейского образования. Раскрыты основные европейские документы, определяющие актуальные ценности системы образования стран Европы, в частности: Декларация прав человека (1948), Декларация ЮНЕСКО и Комплексные рамки действий по воспитанию в духе мира, прав человека и демократии (1995), Хартия Европейского Союза об основных правах (2000); Хартия Совета Европы по образованию для демократического гражданства и образования в области прав человека (2010), Декларация о содействии гражданству и общих ценностей свободы, терпимости и недискриминации через образование (2015). The article authors reveal the leading and current values which are the basis for development of modern European education. The main documents that determine the current values of educational system in European countries are highlighted. They are: Universal Declaration of Human Rights (1948); UNESCO Declaration and Integrated Framework of Action on Education for Peace, Human Rights and Democracy (1995); The Charter of Fundamental Rights of the European Union (2000); Framework Decision on Combating Racism and Xenophobia and Other Legal Means to Combat Racism (2008); Europe Charter on Education for Democratic Citizenship and Human Rights Education (2010); Declaration on Promoting Citizenship and the Common Values of Freedom, Tolerance and Non-Discrimination through Education (2015) etc.
АНТРОПОСОФСЬКИЙ ПІДХІД ДО ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
(Бердянський державний педагогічний університет, 2021-10-27) Іонова, О. М.; Лупаренко, С. Є.
Висвітлено специфіку антропософського підходу до інклюзивної освіти молодших школярів та розкрито основні форми та методи роботи з дітьми, які потребують душевного доглядання, а саме: гігієнічно-раціональна організація педагогічного процесу; художньо-образне викладання; використання диференційованих завдань з урахуванням темпераментів дітей; якісне оцінювання досягнень результатів навчально-пізнавальної діяльності школярів; специфічна робота з рухом та орієнтацією дітей у просторі; заняття мистецтвом (евритмія, співи та гра на музичних інструментах, живопис, театр, ліплення) та терапія працею (плетіння, в’язання, вишивання, виготовлення іграшок тощо). Освещена специфика антропософского подхода к инклюзивному образованию младших школьников и раскрыты основные формы и методы работы с детьми, нуждающимися в душевном уходе, а именно: гигиенически рациональная организация педагогического процесса; художественно-образное преподавание; использование дифференцированных задач на основе темпераментов детей; качественная оценка достижений результатов учебно-познавательной деятельности школьников; специфическая работа с движением и ориентацией детей в пространстве; занятия искусством (эвритмия, пение и игра на музыкальных инструментах, живопись, театр, лепка) и терапия трудом (плетение, вязание, вышивание, изготовление игрушек и т.п.). The specific features of anthroposophical approach to primary schoolchildren’s inclusive education have been identified in the article. The main forms and methods of work with children who need mental care have been revealed. They are hygienically efficient organization of educational process, artistic teaching, use of differentiational exercises for children with different types of temperament, qualitative assessment of achievements of schoolchildren’s educational and cognitive activities, specific work with children’s movement and orientation in space, art classes (eurhythmy, singing and playing the musical instruments, painting, theater acting, sculpting) and labor therapy (weaving, knitting, embroidering, making toys etc.).
Безперервна пропедевтична педагогічна практика
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, видавець ТОВ «Планета-Принт», 2019-05-12) Балацинова, А. Д.; Башкір, О. І.; Васильєва, С. О.; Гуріна, В. О.; Дейниченко, Г. В.; Зеленська, Л. Д.; Золотухіна, С. Т.; Кабанська, Г. А.; Калашнікова, Л. М.; Кін, О. М.; Лазарєва, О. М.; Лупаренко, С. Є.; Пісоцька, М. Е.; Попова, О. В.; Рибалко, Л. С.; Рогова, Т. В.; Собченко, Т. М.; Твердохліб, Т. С.; Ткачова, Н. О.; Трубавіна, І. М.; Цапко, А. М.
У методичних рекомендаціях розкрито мету, завдання, зміст безперервної пропедевтичної педагогічної практики в закладах загальної середньої освіти, подано вимоги до оформлення звітної документації, зразки виконання завдань, різні методичні матеріали, які стануть у нагоді студентам закладів вищої педагогічної освіти під час проходження ними практики. В методических рекомендациях раскрыты цели, задачи, содержание непрерывной пропедевтической педагогической практики в учреждениях общего среднего образования, представлены требования к оформлению отчетной документации, образцы выполнения задач, различные методические материалы, которые пригодятся студентам учреждений высшего педагогического образования во время прохождения ими практики. The methodological recommendations disclose the goals, objectives, content of continuous propaedeutic pedagogical practice in institutions of general secondary education, provide requirements for the preparation of reporting documents, examples of tasks, various teaching materials that will be useful to students of higher education institutions during their internship.
ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-11-23) Лупаренко, С. Є.; Довгаль, С. Р.
Визначено поняття «засоби формування пізнавального інтересу учнів». Розкрито засоби ІКТ, які використовуються при вивченні іноземних мов (електронні підручники й посібники; освітні ресурси Інтернет; електронні довідники та енциклопедії; інтерактивна дошка, комп’ютер, сканер, принтер; тренажери та програми тестування, тестові середовища; відео- та аудіотехніка; флешки з засобами наочності; науково-дослідні роботи і проекти). The concept of means of development of learners’ cognitive interest is defined in the article. They mean certain components of the educational process, the implementation of which contributes to the formation of learners’ positive attitude to the process of cognition, which is determined by their activity, initiative, independence, interest in learning. The means of information and communication technologies which are used in learning foreign languages are revealed. They are electronic textbooks and manuals, Internet educational resources, electronic reference books and encyclopaedias, interactive whiteboard, computer, scanner, printer, simulators and testing programs, test environments, video and audio equipment, flash drives and disks with various means of visibility, research works and various projects.
Дидактика вальдорфської школи
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Іонова, О. М.; Лупаренко, С. Є.
Навчальна програма вибіркової навчальної дисципліни "Дидактика вальдорфської школи" складена відповідно до освітньої програми підготовки фахівців третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, галузі знань спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки. Метою викладання навчальної дисципліни «Дидактика вальдорфської школи» є систематизувати теорію й узагальнити досвід здійснення вальдорфських підходів до освіти особистості задля формування здатності здобувача здійснювати аналіз педагогічних явищ та процесів, розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності. The curriculum of the selective educational discipline "Didactics of the Waldorf School" is compiled in accordance with the educational program for the training of specialists of the third (educational and scientific) level of higher education, the field of knowledge of the specialty 011 Educational, pedagogical sciences. The purpose of teaching the educational discipline "Didactics of the Waldorf School" is to systematize the theory and generalize the experience of implementing Waldorf approaches to personality education. The educational discipline is aimed at forming the applicant's ability to analyze pedagogical phenomena and processes, to solve complex problems in the field of professional and/or research and innovation activities.
Дитинство та розвиток дитини з точки зору різних наукових підходів і теорій
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди ; Мітра, 2021-03-31) Лупаренко, С. Є.
У тезах розкриваються погляди на дитинство та особливості розвитку дитини з точки зору різних наукових підходів і теорій: біогенетичного (теорія рекапітуляції, психоаналітична теорія), соціогенетичного та персоногенетичного підходів, теорій когнітивного напряму. В тезисах раскрываются взгляды на детство и особенности развития ребенка с точки зрения различных научных подходов и теорий: биогенетического (теория рекапитуляции, психоаналитическая теория), социогенетичного и персоногенетичного подходов, теорий когнитивного направления. The article presents the views on childhood and specific features of children's development according to the ideas of various scientific theories and approaches, namely: biogenetic approach (recapitulation theory, psychoanalytic theory), sociogenetic approach, personogenetic approach, theory of cognitive direction.
ДИТИНСТВО ЯК ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ
(Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, 2023-09-27) Лупаренко, С. Є.
У публікації проаналізовано дитинство в педагогічній спадщині В. Сухомлинського, що постає як самобутній і неповторний світ, унікальний період життя, протягом якого закладається фундамент майбутнього розвитку дитини, формуються її переконання, цінності, культура тощо. Серед методів морального виховання В. Сухомлинський надавав особливе значення прикладу й авторитету дорослих. Зазначено, що, на думку педагога, у дитинстві активно формуються моральні якості особистості, її культура, світогляд, базові життєві уявлення, розвиваються творчі здібності, емоції, відбувається «відкриття» дитиною себе та інших людей як особистості. Виховання повинно забезпечувати ситуації для формування нових і «відшліфовування» вже сформованих моральних якостей особистості. The publication analyzes childhood in the pedagogical heritage of V. Sukhomlynskyi, which appears as an original and unique world, a unique period of life, during which the foundation of the child's future development is laid, his beliefs, values, culture, etc. are formed. Among the methods of moral education, V. Sukhomlynsky attached special importance to the example and authority of adults. It is noted that, according to the teacher, the moral qualities of a person, his culture, worldview, basic ideas of life are actively formed in childhood, creative abilities, emotions develop, the child "discovers" himself and other people as an individual. Education should provide situations for the formation of new and "polishing" of already formed moral qualities of the individual.
ЕТАПИ ТА ПОКАЗНИКИ УТВОРЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМАНДИ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-03-16) Лупаренко, С. Є.; Золотарьов, А. П.
У публікації проаналізовано створення ефективної педагогічної команди, що є одним із компонентів стратегії розвитку успішних закладів вищої освіти. Виокремлено етапи та показники сформованості педагогічної команди. Зазначено, що для того, аби забезпечити якісну й ефективну роботу педагогічної команди й досягти високого рівня її сформованості, важливо сформувати для неї єдину, спільну суспільно-значущу мету діяльності, позитивну мотивацію спільної роботи, створити сприятливий психологічний клімат взаємодії, згуртувати педагогічну команду і логічно розподілити ролі та функції між її членами. Окрім того, лідер педагогічної команди має підтримувати її учасників на кожному з етапів утворення і розвитку команди, виявляючи ініціативність, відповідальність, розсудливість тощо. The publication analyses the creation of an effective teaching team, which is one of the components of the development strategy of successful higher education institutions. The stages and indicators of the formation of a teaching team are highlighted. It is noted that in order to ensure high-quality and efficient work of the teaching team and achieve a high level of its formation, it is important to form a single, common socially significant goal of activity, positive motivation for joint work, create a favourable psychological climate of interaction, unite the teaching team and logically distribute roles and functions among its members. In addition, the leader of the pedagogical team should support its members at each stage of the team's formation and development, showing initiative, responsibility, prudence, etc.
Етнографічні дослідження дитинства в XIX ст.
(Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини, видавництво «Курсор», 2016) Лупаренко, С. Є.
В статті розкриті питання появи і проведення етнографічних досліджень, присвячених різним питанням дитинства, які свідчать про визнання дорослими цінності і важливості цього періоду життя, їх прагнення забезпечити необхідні умови для повноцінного розвитку дитини. В статье раскрыт вопрос появления и проведения этнографических исследований, посвященных различным вопросам детства, свидетельствующих о признании взрослыми ценности и важности этого периода жизни, их стремление обеспечить необходимые условия для полноценного развития ребенка. The article reveals the issue of the appearance and carrying out of ethnographic studies devoted to various issues of childhood, which testify to the recognition of the value and importance of this period of life by adults, their desire to provide the necessary conditions for the full development of the child.
Забезпечення якості освітньої діяльності у вищій школі
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Друганова, О. М.; Лупаренко, С. Є.
Методичні рекомендації до самостійної роботи з навчальної дисципліни «Забезпечення якості освітньої діяльності у вищій школі» розраховані для використання здобувачами третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти (спеціальність 011 – Освітні, педагогічні науки). Метою викладання навчальної дисципліни «Забезпечення якості освітньої діяльності у вищій школі» є формування в здобувачів наукового ступеня доктора філософії здатності на основі концептуальних і методологічних знань в галузі теорії та методики управління освітою, менеджменту якості освіти здійснювати аналіз педагогічних явищ і процесів, розв’язувати комплексні проблеми забезпечення якості вищої освіти в дослідницько-інноваційній діяльності і професійній практиці. Methodological recommendations for independent work on the educational discipline "Ensuring the quality of educational activities in higher education" are designed for use by applicants of the third (educational and scientific) level of higher education (specialty 011 - Educational, pedagogical sciences). The purpose of teaching the educational discipline "Ensuring the quality of educational activities in higher education" is the formation in the holders of the scientific degree of Doctor of Philosophy of the ability, based on conceptual and methodological knowledge in the field of theory and methods of education management, management of the quality of education, to carry out an analysis of pedagogical phenomena and processes, to solve complex problems of ensuring the quality of higher education in research and innovation activities and professional practice.
ЗАРОДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ У СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЇ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020-05-14) Щербакова, О. В.; Лупаренко, С. Є.
У публікації розглянуто зародження педагогічної думки у Стародавньому Китаї. Зазначено, що найбільший вплив на розвиток педагогічної думки у стародавньому Китаї справили ідеї Конфуція. Центральним елементом його вчення була теза про освіту як умову процвітання держави. Людина виховувалася в межах суворих соціальних норм, обов'язків та особистої залежності. Релігія виступала в якості носія ідеалів виховання та навчання. Специфікою освіти у Стародавньому Китаї була багатогранність навчання з орієнтацією на розвиток і вдосконалення моральних якостей. The publication examines the origin of pedagogical thought in ancient China. It is noted that the ideas of Confucius exerted the greatest influence on the development of pedagogical thought in ancient China. The central element of his teaching was the thesis about education as a condition for the prosperity of the state. A person was brought up within strict social norms, duties and personal dependence. Religion acted as a carrier of the ideals of upbringing and education. The specificity of education in ancient China was multifaceted learning with an orientation to the development and improvement of moral qualities.
Методичні рекомендації до проведення педагогічної практики для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року навчання
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, видавець ТОВ «Планета-Принт», 2019-05-12) Башкір, О. І.; Васильєва, С. О.; Головашкіна, Л. М.; Гуріна, В. О.; Дейниченко, Г. В.; Зеленська, Л. Д.; Золотухіна, С. Т.; Кабанська, Г. А.; Калашнікова, Л. М.; Кін, О. М.; Лазарєва, О. М.; Лупаренко, С. Є.; Пісоцька, М. Е.; Попова, О. В.; Рибалко, Л. С.; Рогова, Т. В.; Собченко, Т. В.; Твердохліб, Т. С.; Ткачова, Н. О.; Трубавіна, І. М.; Цапко, А. М.
Методичні рекомендації складено на основі багаторічної роботи викладачів кафедри загальної педагогіки і педагогіки вищої школи. Підготовлені матеріали призначено для супроводу проходження здобувачами вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року навчання педагогічних університетів виробничої практики у закладах загальної і спеціалізованої середньої та вищої освіти. У методичних рекомендаціях наведено програми та розкрито особливості проходження магістрами педагогічної практики у середній та вищій школі, висвітлено вимоги до оформлення документації практики, представлено списки рекомендованих інформаційних джерел та зразки звітних документів та виконання запланованих завдань. Призначено для викладачів та магістрантів закладів вищої педагогічної освіти, учителів-практиків. Методические рекомендации составлены на основе многолетней работы преподавателей кафедры общей педагогики и педагогики высшей школы. Подготовленные материалы предназначены для сопровождения прохождения соискателями высшего образования второго (магистерского) уровня второго года обучения педагогических университетов производственной практики в учреждениях общего и специализированного среднего и высшего образования. В методических рекомендациях приведены программы и раскрыты особенности прохождения магистрами педагогической практики в средней и высшей школе, освещены требования к оформлению документации практики, представлены списки рекомендованных информационных источников и образцы отчетных документов и выполнения запланированных задач. Предназначено для преподавателей и магистрантов учреждений высшего учебного педагогического образования, учителей-практиков. Methodical recommendations are based on the many years of work of teachers of the Department of General Pedagogy and Pedagogy of Higher Education. The prepared materials are intended to accompany the passage of applicants for higher education of the second (master) level of the second year of training of pedagogical universities of industrial practice in institutions of general and specialized secondary and higher education. The methodological recommendations include programs and the features of master's teaching practice in secondary and higher education, the requirements for the preparation of practice documentation are highlighted, lists of recommended information sources and samples of reporting documents and the fulfillment of planned tasks are presented. Designed for teachers and undergraduates of institutions of higher educational teacher education, practical teachers.
Музична освіта школярів у закладах загальної середньої освіти КНР: тенденції та перспективи
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Золотухіна, С. Т.; Іонова, О. М.; Лупаренко, С. Є.
Актуальність дослідження зумовлена недостатньою розробкою в педагогіці проблеми музичної освіти школярів у закладах загальної середньої освіти КНР, значущістю використання педагогічно цінного китайського досвіду музичної освіти у вітчизняній освітній практиці. Метою дослідження є висвітлення тенденцій і перспектив музичної освіти школярів у закладах загальної середньої освіти КНР. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, порівняння, класифікація), історичні, емпіричні, прогностичні методи дослідження. Розкрито загальні тенденції розвитку музичної освіти в закладах загальної середньої освіти КНР в історичному, змістовому, організаційно-методичному аспектах. Визначено спільні тенденції розвитку музичної освіти в закладах загальної середньої освіти України та КНР: прогресивність загальної стратегії музичної освіти, її спрямованість на розвиток духовності нації; демократизація освітнього процесу; відкритість світовому й європейському досвіду; постійна модернізація змісту освіти, форм і методів його засвоєння; поліпшення умов освітнього процесу; збільшення уваги до професійної підготовки вчителів музики. Перспективними напрямами розвитку музичної освіти школярів у закладах загальної середньої освіти КНР є: інтенсифікація наукових досліджень та активізація впровадження інновацій у практику музичної освіти; створення національної концепції загальної музичної освіти з урахуванням прогресивного світового досвіду та національних культурних традицій; розроблення навчальних програм загальної середньої музичної освіти з урахуванням специфіки і можливостей регіонів, поєднання традицій та інновацій у музичній педагогіці. Визначено напрями використання китайського досвіду в сучасній школі України: розробка концепцій музичної освіти школярів з урахуванням реалій і перспектив розвитку вітчизняної освіти, національних і загальнолюдських культурних традицій; засвоєння зростаючим поколінням найважливіших цінностей засобами музичного мистецтва; забезпечення педагогічно доцільної організації та поліпшення умов здійснення музичної освіти школярів; підвищення вимог до професійності вчителів музики. Актуальность исследования обусловлена недостаточной разработкой в педагогике проблемы музыкального образования школьников в учреждениях общего среднего образования КНР, значимостью использования педагогически ценного китайского опыта музыкального образования в отечественной образовательной практике. Целью исследования является освещение тенденций и перспектив музыкального образования школьников в учреждениях общего среднего образования КНР. Использованы общенаучные (анализ, синтез, систематизация, обобщение, сравнение, классификация), исторические, эмпирические, прогностические методы исследования. Раскрыты общие тенденции развития музыкального образования в учреждениях общего среднего образования КНР в историческом, содержательном, организационно-методическом аспектах. Определены общие тенденции развития музыкального образования в учреждениях общего среднего образования Украины и КНР: прогрессивность общей стратегии музыкального образования, ее направленность на развитие духовности нации; демократизация образовательного процесса; открытость мировому и европейскому опыту; постоянная модернизация содержания образования, форм и методов его усвоения; улучшение условий образовательного процесса; увеличение внимания к профессиональной подготовке учителей музыки. Перспективными направлениями развития музыкального образования школьников в учреждениях общего среднего образования КНР являются: интенсификация научных исследований и активизация внедрения инноваций в практику музыкального образования; создание национальной концепции общего музыкального образования с учетом прогрессивного мирового опыта и национальных культурных традиций; разработка учебных программ общего среднего музыкального образования с учетом специфики и возможностей регионов, сочетание традиций и инноваций в музыкальной педагогике. Определены направления использования китайского опыта в современной школе Украины: разработка концепций музыкального образования школьников с учетом реалий и перспектив развития отечественного образования, национальных и общечеловеческих культурных традиций; усвоения подрастающем поколением важнейших ценностей средствами музыкального искусства; обеспечение педагогически целесообразного организации и улучшения условий осуществления музыкального образования школьников; повышение требований к профессионализму учителей музыки. The relevance of the study is predetermined by insufficient development of the problem of schoolchildren’s music education in general secondary education institutions in the People’s Republic of China and the significance of the use of educationally valuable Chinese experience in music education in Ukrainian educational practice. The aim of the study is to reveal the tendencies and prospects for schoolchildren’s music education in general secondary education institutions in the People’s Republic of China. Various methods have been used to carry out this research, namely: general scientific (analysis, synthesis, systematization, generalization, comparison, classification), historical, empirical and prognostic methods. The general tendencies of development of music education in general secondary education institutions in the People’s Republic of China in historical, content and organizational-methodical aspects have been revealed. The general trends of development of music education in general secondary education institutions in Ukraine and the People’s Republic of China have been determined. They are the progressiveness of the general strategy of music education, its focus on the development of spirituality of the nation, democratization of educational process, openness to the world and European experience, constant modernization of the content of education, forms and methods of mastering it, improvement of the conditions of educational process, increased attention to Music teachers’ professional training. The prospects for development of schoolchildren’s music education in general secondary education institutions in the People’s Republic of China have been specified. They are the intensification of scientific research and intensifying the implementation of innovations into the practice of music education, the creation of a national concept of general music education taking into consideration the progressive world experience and national cultural traditions, development of curricula of general secondary music education taking into account the specificity and opportunities in the region, the combination of tradition and innovation in music pedagogy. The directions of the use of Chinese experience in modern schools in Ukraine have been determined. They are the development of a concept of schoolchildren’s music education taking into account the realities and prospects for the development of national education, universal and national cultural traditions, children’s assimilation of the most important values by means of musical art, providing pedagogically appropriate organization and improving the conditions of children’s music education, increasing the requirements for Music teachers’ professionalism.
Музичне виховання у вищих педагогічних навчальних закладах Китаю (1904-1949)
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Видавничий дім «Гельветика», 2020) Іонова, О. М.; Лупаренко, С. Є.; Лахмотова, Ю. В.
У статті було розглянуто розвиток музичної педагогічної освіти у вищих навчальних закладах Китаю до створення КНР, також розглянуто періодизацію розвитку музичної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах Китаю, було з’ясовано, що лише на початку XX століття з’явилася музична освіта у вищих педагогічних університетах країни. Педагогічна музична освіта у вищих навчальних закладах Китаю є невід’ємною частиною підготовки майбутніх учителів, оскільки предмет «Музика» входить до шести головних шкільних предметів. Встановлено, що розвиток музичної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах Китаю був запозичений із країн Америки та Японії та справив значний вплив на становлення вищої педагогічної музичної освіти в університетах. У цій статті аналізуються історичні чинники, які сприяли народженню музичної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах Китаю, таких як Наньцзінський педагогічний університет, Тяньцзінський педагогічний університет, Пекінський жіночий педагогічний університет, Пекінський національний педагогічний університет. З’ясовано, що у вищих педагогічних закладах почали відкриватися нові спеціальності (спеціальність музиканта-педагога). Було відкрито професійні навчальні заклади: спеціалізована музична школа, спеціалізовані мистецькі заклади освіти. У цих закладах багато уваги приділяли заняттям із вокалу та хоровому співу. Було з’ясовано, що в університетах та професійних начальних закладах Китаю не було власних навчальних програм, а в кожного університету була власна програма, за якою навчали студентів: програми були привезені з Європи. Встановлено, що лише після 30-х років ХХ століття були складені власні програми та Міністерство освіти Китаю видало свій перший стандарт музичної освіти. В статье было рассмотрено развитие музыкального педагогического образования в высших учебных заведениях Китая до создания КНР, также рассмотрено периодизацию развития музыкального образования в высших педагогических учебных заведениях Китая, было выяснено, что только в начале XX века появилось образование в высших педагогических университетах страны. Педагогическое образование в высших учебных заведениях Китая является неотъемлемой частью подготовки будущих учителей, поскольку предмет «Музыка» входит в шесть главных школьных предметов. Установлено, что развитие музыкального образования в высших педагогических учебных заведениях Китая было заимствовано из стран Америки и Японии и оказало значительное влияние на становление высшего педагогического музыкального образования в университетах. В этой статье анализируются исторические факторы, которые способствовали рождению музыкального образования в высших педагогических учебных заведениях Китая, таких как Наньцзинский педагогический университет, Тяньцзинский педагогический университет, Пекинский женский педагогический университет, Пекинский национальный педагогический университет. Установлено, что в высших педагогических заведениях начали открываться новые специальности (специальность музыканта-педагога). Было открыто профессиональные учебные заведения: специализированная музыкальная школа, специализированные художественные учебные заведения. В этих заведениях много внимания уделяли занятиям по вокалу и хоровому пению. Было выяснено, что в университетах и профессиональных учебных заведениях Китая не было собственных учебных программ, а у каждого университета была собственная программа, по которой учили студентов: программы были привезены из Европы. Установлено, что после 30-х годов ХХ века были составлены собственные программы и Министерство образования Китая издало свой первый стандарт музыкального образования. The article examines the development of music education in Chinese higher education institutions before the establishment of PRC, also considers the periodization of the development of music education in higher education institutions in China, it was found that only in the early 20th century music education in higher education universities in China began to emerge. It has been found that pedagogical music education in Chinese higher education institutions is an integral part of the training of future teachers, as the subject “Music” is one of the six key school subjects. It is established that the development of music education in higher pedagogical educational institutions of China was borrowed from the countries of America and Japan and had a great influence on the formation of higher pedagogical music education in universities. Analyzing the review of historical literature, this article will examine the historical factors that contributed to the birth of music education in Chinese higher education institutions such as (Nanjing Pedagogical University, Tianjin Pedagogical University, Beijing Women’s Pedagogical University, Beijing National Pedagogical University). It was found that new specialties (musician-teacher specialty) began to open in higher pedagogical institutions. Professional educational institutions were opened: a specialized music school, specialized art educational institutions. In these institutions a lot of attention was paid to vocal and choral singing classes. It was found that universities and vocational primary schools in China did not have their own curricula, and each university had its own plan and program: students were brought from Europe. It is established that only after the 30s of the twentieth century were developed their own programs and the Ministry of Education of China issued its first standard of music education.
На скрижалях історії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2016) Балацинова, А. Д.; Башкір, О. І.; Васильєва, С. О.; Гриньов, В. Й.; Дейніченко, Г. В.; Зеленська, Л. Д.; Калашникова, Л. М.; Кін, О. М.; Лазарєва, О. М.; Лозова, В. І.; Лупаренко, С. Є.; Пасько, Л. Б.; Пісоцька, М. Е.; Попова, О. В.; Рибалко, Л. С.; Рогова, Т. В.; Собченко, Т. М.; Твердохліб, Т. С.; Ткачова, Н. О.; Трубавіна, І. М.
У документально-художньому виданні висвітлено віхи становлення й розвитку Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Подано біографії й світлини очільників одного з найстаріших педагогічних вишів України. Охарактеризовано адміністративний, науковий, викладацький, громадсько-просвітницький напрями діяльності ректорського корпусу Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди в різні історичні епохи, здобутки й напрацювання в царині розбудови вищої педагогічної освіти в Україні. Для науковців, викладачів, докторантів, аспірантів, студентів – усіх, кого цікавлять питання становлення й розвитку вищої педагогічної освіти в Україні. The documentary and artistic publication highlights the milestones of the formation and development of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. The biographies and photographs of of the heads of one of the oldest pedagogical universities in Ukraine. The administrative, scientific, teaching, public and educational activities of the rector's corps are described. of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University in different historical epochs, achievements and developments in the field of higher pedagogical education in Ukraine. For scientists, teachers, doctoral students, postgraduates, students – all those who are interested in formation and development of higher pedagogical education in Ukraine.
Напрями діяльності центральної комісії допомоги дітям в Україні (1922–1932 рр.)
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020-10-27) Іонова, О. М.; Лупаренко, С. Є.
Державно-громадський характер розвитку сучасної системи освіти передбачає поєднання діяльності держави та громадськості (комісій, комітетів, рад, громадських товариств) у соціокультурному забезпеченні дітей. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду діяльності організацій, що вдало розв‟язували освітні, соціальні і культурні проблеми дитинства, зокрема Центральної комісії допомоги дітям, яка діяла в Україні протягом 1922-1932 рр. з метою об‟єднання зусиль соціуму в боротьбі з дитячою безпритульністю, покращенні побуту дитячих закладів, громадського харчування тощо. Метою дослідження є висвітлення напрямів діяльності Центральної комісії допомоги дітям. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний, порівняльно-зіставний, ретро-праксиметричний, проблемно-цільовий і прогностичний методи наукового пізнання. З‟ясовано групи дітей, з якими працювала Центральна комісія допомоги дітям (діти з губерній, охоплених голодом; безпритульні діти; діти безробітних батьків; діти – повні сироти; діти з руху юних ленінців; діти членів комітетів незаможних селян; діти, які залишили дитячі будинки за віком; хворі діти). Узагальнено основні напрями діяльності Центральної комісії допомоги дітям, а саме: утримання дитячих установ; надання дотацій та підтримка відділів народної освіти, охорони здоров‟я, округів, юних ленінців; реевакуація дітей; надання індивідуальної допомоги; індивідуальне патронування дітей; боротьба з дитячою безпритульністю; охорона материнства і дитинства. Визначено джерела надходжень коштів до Центральної комісії допомоги дітям, зокрема: податки та інші місцеві збори; добровільні збори і відрахування; продаж марок, значків, прапорів, газет і брошур; прибутки від підсобних підприємств; внески і відрахування осередків товариства «Друзі дітей»; лотереї і казино; кошторисні асигнування відділу охорони здоров‟я і відділу народної освіти; кошти робочих та різних організацій; збір із нетрудового населення. Виокремлено перспективи впровадження педагогічно цінного досвіду діяльності Центральної комісії допомоги дітям в сучасну освітню практику, а саме: забезпечення комплексного підходу до розв‟язання соціальних й освітньо- культурних проблем дітей з боку закладів освіти, педагогів, батьків, громадських організацій; посилення співпраці держави і громадських організацій у справі соціокультурного забезпечення дітей; усвідомлення дорослими цінності дитинства і дитини; підвищення вимог до педагогів; налагодження взаємодії закладів освіти з батьками. Государственно-общественный характер развития современной системы образования предполагает сочетание деятельности государства и общественности (комиссий, комитетов, советов, общественных объединений) в социокультурном обеспечении детей. Учитывая это целесообразным является изучение опыта деятельности организаций, которые удачно решали образовательные, социальные и культурные проблемы детства, в частности Центральной комиссии помощи детям, которая действовала в Украине на протяжении 1922-1932 гг. С целью объединения усилий социума в борьбе с детской беспризорностью, улучшения быта детских учреждений, общественного питания и тому подобное. Целью исследования является освещение направлений деятельности Центральной комиссии помощи детям. Использованы общенаучные (историко-педагогический анализ, обобщение, ретроспективный, хронологический), историко-структурный, сравнительно-сопоставительный, ретро-праксиметрический, проблемно-целевой и прогностический методы научного познания. Выяснено группы детей, с которыми работала Центральная комиссия помощи детям (дети из губерний, охваченных голодом; беспризорные дети, дети безработных родителей, дети - полные сироты, дети из движения юных ленинцев, дети членов комитетов бедноты, дети, которые оставили детские дома по возрасту, больные дети). Обобщены основные направления деятельности Центральной комиссии помощи детям, а именно: содержание детских учреждений; предоставления дотаций и поддержка отделов народного образования, здравоохранения "я, округов, юных ленинцев; реэвакуация детей; оказание индивидуальной помощи; индивидуальный патронаж детей; борьба с детской беспризорностью; охрана материнства и детства. Определены источники поступлений средств в Центральной комиссии помощи детям, в том числе: налоги и другие местные сборы; добровольные сборы и отчисления; продажа марок, значков, флагов, газет и брошюр; доходы от подсобных предприятий; взносы и отчисления ячеек общества «Друзья детей»; лотереи и казино, сметные ассигнования отдела охраны здоровья "и отдела народного образования; средства рабочих и различных организаций; сбор с нетрудовой населения. Выделены перспективы внедрения педагогически ценного опыта деятельности Центральной комиссии помощи детям в современную образовательную практику, а именно: обеспечение комплексного подхода к решению "Обязательства социальных и образовательно-культурных проблем детей со стороны учебных заведений, педагогов, родителей, общественных организаций; усиление сотрудничества государства и общественных организаций в деле социокультурного обеспечения детей; осознание взрослыми ценности детства и ребенка; повышение требований к педагогам; налаживание взаимодействия учебных заведений с родителями. The state and public nature of development of the modern education system involves a combination of activities of the state and the public (commissions, committees, councils, public organizations) concerning social-cultural support of children. Taking this into consideration, it seems reasonable to study the experience of organizations that successfully solved children‟s educational, social and cultural problems. The Central Commission for Assistance to Children was one of them. It worked in Ukraine in 1922- 1932 to consolidate the efforts of society in the fight against child homelessness, improve the work of children‟s institutions, catering etc. The aim of the article is to reveal the directions of activities of the Central Commission for Assistance to Children. In order to carry out this study, the authors have used a set of research methods. They are general scientific methods (historicalpedagogical analysis, generalization, retrospective, chronological), historicalstructural, comparative, retro-praximetric, problem-target and prognostic research methods. The groups of children which the Central Commission for Assistance to Children worked with have been identified. They are: children from famine-stricken regions, homeless children, children of unemployed parents, children-orphans, children from the movement of young Leninists, children of the members of committees of poor peasants, children who left orphanages by age and sick children. The main directions of activities of the Central Commission for Assistance to Children have been generalized in the article. They are: maintenance of children's institutions; providing grants and support to the departments of public education, health care, districts and young Leninists; re-evacuation of children; providing individual assistance; children‟s individual patronage; fight against child homelessness; protection of motherhood and childhood. The sources of income of the Central Commission for Assistance to Children have been determined. They are: taxes and other local fees; donations and charges; sale of stamps, badges, flags, newspapers and brochures; profits from subsidiaries; fees and charges of the public organization “The Friends of Children”; lotteries and casinos; budget allocations from the Department of Health Care and the Department of Public Education; funds of workers and other organizations; unearned taxes. The prospects for introduction of positive experience of the Central Commission for Assistance to Children in modern educational practice have been outlined. They 45 are: providing a comprehensive approach to solving children‟s social and educational-cultural problems by educational institutions, teachers, parents and public organizations; strengthening cooperation between the state and public organizations concerning socio-cultural provision of children; awareness of the value of child and childhood by adults; increasing the requirements for teachers; establishing interaction between educational institutions and parents.
НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАНЬ ДИТИНСТВА Й РОЗВИТКУ ДИТИНИ
(Сум. держ. пед. ун-т імені А. С. Макаренка, 2014) Лупаренко, С. Є.
У статті розкрито наукові підходи до дослідження проблем дитинства й дитини, а саме: антрополого-гуманістичного (визнання дитинства унікальним періодом формування особистості, а дитини – найбільшим пріоритетом у житті), системно-цілісного (цілісне вивчення проблем дитинства й розгляд дитини як цілісної істоти), синергетичного (визначення можливостей для розвитку та самоорганізації дитини), особистісно-діяльнісного (визнання дитини суб’єктом різних видів діяльності, а діяльності – основою розвитку особистості), культурологічного (дослідження дитинства й дітей у контексті їх культурного існування), аксіологічного (визнання дитини безумовною цінністю та вивчення питання дитинства з позиції панівних у певний період цінностей). В статье раскрыты научные подходы к исследованию проблем детства и ребенка, а именно: антрополого-гуманистический (признание детства уникальным периодом формирования личности, а ребенка – наибольшим приоритетом в жизни), системно-целостный (целостное изучение проблем детства и взгляд на ребенка как на целостное существо), синергетический (определение возможностей для развития и самореализации ребенка), личностно-деятельностный (признание ребенка субъектом разных видов деятельности, а деятельность – основой развития личности), культурологический (исследование детства и детей в контексте их культурного существования), аксиологического (признание ребенка безусловной ценностью и изучение вопросов детства с позиции господствующих в определенный период ценностей). на целостное существо), синергетический (определение возможностей для развития и самореализации ребенка), личностно-деятельностный (признание ребенка субъектом разных видов деятельности, а деятельность – основой развития личности), культурологический (исследование детства и детей в контексте их культурного существования), аксиологического (признание ребенка безусловной ценностью и изучение вопросов детства с позиции господствующих в определенный период ценностей). на целостное существо), синергетический (определение возможностей для развития и самореализации ребенка), личностно-деятельностный (признание ребенка субъектом разных видов деятельности, а деятельность – основой развития личности), культурологический (исследование детства и детей в контексте их культурного существования), аксиологического (признание ребенка безусловной ценностью и изучение вопросов детства с позиции господствующих в определенный период ценностей). The scientific approaches to the study of children’s issues and child development have been revealed in this paper. They are anthropological-humanistic, system-integrated, synergetic, personality-activity, culturological, axiological. According to anthropologicalhumanistic approach, childhood is considered to be a unique period of personality formation and a child is considered to be the highest priority in life; it allows to study the development of humanistic views on children and childhood, to investigate social, cultural, educational and other problems through the prism of human. According to system-integrated approach, a child is considered to be an integrated body-soul-spiritual personality (it means interconnection of person’s physical body, psyche and consciousness). Besides, this approach helps to study childhood issues holistically (the purposes of childhood; external factors of influence -social, cultural, educational); their connection with internal (physiological) factors and dependence on economic, moral-legal and living conditions which were at a certain stage of social development; processes which took place during childhood – the process of development and the process of socialization). Synergetic approach reveals the synergetic image of a child (child’s development is in a state of constant change and always has different variants of its way), allows to understand child’s nature better and to identify the possibilities for child’s comprehensive development and self-organization (it may occur due to synergetic interaction of child’s internal forces and influence of environment). Personalityactivity approach determined the priority of development of child’s individual abilities, interests, value orientations, subjective experience and abilities to realize child’s ambitions in different activities in childhood; according to it a child is considered to be a subject of different activities (cognitive, artistic, sporting, etc.) and activity is considered to be a basis of child’s development. Culturological approach allows to study the phenomenon of childhood in line with interference of pedagogy and culture, to investigate social and educational phenomena and processes as cultural phenomena and to study childhood and children within the context of their cultural existence. According to axiological approach, a child is considered to be absolute value; it also allows to study childhood issues from the standpoint of values which are dominant in a certain historical period.

Перегляд за Автор "Лупаренко, С. Є."

Результатів на сторінку

Параметри сортування