DSpace HNPU :: Перегляд за Автор "Лавренко, С. О."

Перегляд за Автор "Лавренко, С. О."

Зараз показано 1 - 20 з 26

Академічна доброчесніть: від початкової школи – до закладу вищої освіти
(Інститут Міжнародної Академічної і Наукової Співпраці; Фундація АДД, 2019-03-11) Лавренко, С. О.
Академічна доброчесність – це вимога сучасного життя. Її основи закладаються ще в початкових класах, а формування відбувається протягом всього навчання людини. Новації НУШ, інформаційно-просвітницькі заходи в середній та старшій школі сприяють формуванню академічної доброчесності під час навчання у школі та стають її нормою у закладах вищої освіти. Академическая доброчестность – это требование современной жизни. Ее основы закладываются еще в начальных классах, а формирование происходит на протяжении всего обучения человеку. Новации НУШ, информационно-просветительские мероприятия в средней и старшей школе способствуют формированию академической доброчестности во время обучения в школе и становятся ее нормой в высших заведениях образования. Academic integrity is a requirement of modern life. her the foundations are laid in the elementary grades, and the formation takes place throughout human learning. NUS innovations, informational and educational activities in secondary and high school contribute to the formation of academic integrity during schooling and become its norm in higher education institutions education.
Взаємодія школи та сім’ї у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського
(Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, 2023-09-27) Лавренко, С. О.
Висвітлені особливості співпраці школи та сім'ї учня у педагогічній спадщині В. Сухомлинського. The peculiarities of cooperation between the school and the student's family in the pedagogical heritage of V. Sukhomlynskyi are highlighted.
Використання прийомів розвитку критичного мислення групах продовженого дня Нової української школи
(Видавничий дім «Гельветика», 2018) Лавренко, С. О.
У статті висвітлено мету й режим групи подовженого дня в умовах Нової української школи, її особливості. Розглянуто застосування окремих прийомів розвитку критичного мислення в умовах групи подовженого дня. В статье показаны цель и режим группы продленного дня в условиях Новой украинской школы, ее особенности. Рассмотрено использование отдельных приемов развития критического мышления в условиях группы продленного дня. The article considers the purpose and arrangement of the extended daycare group in a context of the New Ukrainian School and its features. Some techniques of development of critical thinking in a context of the extended daycare group are discussed.
Використання технології розвитку критичного мислення в початковій школі
(ГО «Південна фундація педагогіки», 2017-04-14) Лавренко, С. О.
Технолгія розвитку критичного мислення пропонує набір конкретних методичних прийомів, які доцільні для впровадження в початковій школі в різних предметних галузях, видах та формах роботи. Технологія розрахована не на запам'ятовування, а осмислений творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та її розв'язання. The technology for the development of critical thinking offers a set of specific methodological techniques that are appropriate for implementation in elementary school in various subject areas, types and forms of work. The technology is designed not for memorization, but for a meaningful creative process of learning about the world, for posing a problem and solving it.
ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ
(ГО «Львівська педагогічна спільнота», 2016) Лавренко, С. О.
У роботі розглянуто сутність ІКТ, схарактеризовано їх методи та засоби, висвітлено точки доступу користувачів до інформаційного простору (термінали). В работе рассмотрено суть ИКТ, охарактеризовано их методы и способы, освещены точки доступа пользователей к информационному пространству (терминалы). The paper discusses the essence of ICT, characterized by their methods and ways, illuminated the point of user access to the information space (terminals).
Вплив дитячих громадських організацій на формування особистості школярів
(ГО «Південна фундація педагогіки», 2018-10-19) Лавренко, С. О.
Дитячі та молодіжні організації з кожним роком набувають все більшого поширення. Спільною метою дитячих організацій є формування в родині, школі і громадському житті творчої особистості, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю. Детские и молодежные организации с каждым годом получают все большее распространение. Общей целью детских организаций является формирование в семье, школе и общественной жизни творческой личности, защитника родной земли с ярко выраженным украинским национальным сознанием и самосознанием, мировоззрением и характером, высокой нравственностью и духовностью. Children's and youth organizations are becoming more widespread every year. The common goal of children's organizations is the formation of a creative personality in the family, school and public life, a defender of the native land with a pronounced Ukrainian national consciousness and self-awareness, worldview and character, high morality and spirituality.
До питання про впровадження технології розвитку критичного мислення в сучасній початковій школі
(Херсонський державний університет, 2017) Лавренко, С. О.
У статті порушено проблему сутності критичного мислення, розглянуто основні прийоми та види діяльності вчителя та учнів під час впровадження на уроках початкової школи технології розвитку критичного мислення. В статье поднята проблема сущности критического мышления, рассмотрены основные приемы и виды деятельности учителя и учащихся при внедрении на уроках начальной школы технологии развития критического мышления. The article raises the problem of the essence of critical thinking and discusses the main methods and activities for teachers and pupils when introducing critical thinking in primary school lessons.
МЕТОД ПРОЄКТІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
(Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, 2024) Лавренко, С. О.
Нова українська школа передбачає, передусім, оволодіння учнями автономним навчанням – навчанням, яке, завдяки власним знанням та вмінням учня, дозволяє йому ефективно самостійно регулювати свій навчальний процес. Суттєвою складовою цього процесу виступає метод проєктів. Саме його потенціал у становленні особистості учня, оволодіння ним різними способами творчої, дослідницької діяльності, формуванні необхідних для успішного навчання та майбутнього дорослого життя компетенцій і обумовлює актуальність та важливість реалізації методу проєктів у початкових класах НУШ. Встановлено, що метод проектів можна розглядати, по-перше, як метод навчання, по-друге, як форму організації, та, по-третє, як педагогічну технологію. Визначено, що у становлення методу проєктів можна виділити етап становлення як нового педагогічного явища (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), етап домінування у навчальному процесі (перша третина ХХ ст.), етап відродження після тривалого «забуття», переосмислення концепції застосування методу проектів (60–80‑ті роки ХХ ст.), етап наповнення новим змістом, поліфункціональної орієнтації уявлень про метод (кінець ХХ ст. й до сьогодення). Схарактеризовано принципи, на яких базується метод проєктів – це принцип дитиноцентризму, принцип активності, принцип продуктивності, принцип технологічності, принцип опори на суб’єктний досвід учнів, принцип зв’язку дослідження з реальним життям, принцип співробітництва та партнерства. Виокремлено типи проєктів – за домінуючою діяльністю, за змістом, за характером координації діяльності учнів, за характером контактів, за кількістю учасників проекту, за тривалістю виконання проєкту. Розкрито етапи підготовки та реалізації методу проєктів: етап постановки мети, етап планування роботи, етап виконання, презентацію результатів та етап перевірки. The New Ukrainian school envisages, first of all, students’ mastery of autonomous learning – learning that, thanks to the student’s own knowledge and skills, allows him to effectively regulate his educational process on his own. An essential component of this process is the project method. It is his potential in the formation of the student’s personality, his mastery of various methods of creative and research activities, the formation of the competencies necessary for successful study and future adult life that determines the relevance and importance of the implementation of the project method in the elementary grades of the New Ukrainian School. It has been established that the project method can be considered, firstly, as a teaching method, secondly, as a form of organization, and, thirdly, as a pedagogical technology. It was determined that in the formation of the project method, it is possible to distinguish the stage of formation as a new pedagogical phenomenon (end of the 19th – beginning of the 20th century), the stage of dominance in the educational process (the first third of the 20th century), the stage of revival after a long «forgetting», reinterpretation of the concept of using the method projects (60–80s of the 20th century), the stage of filling with new content, multifunctional orientation of ideas about the method (end of the 20th century and up to the present). The principles on which the project method is based are characterized: the principle of child-centrism, the principle of activity, the principle of productivity, the principle of technology, the principle of relying on the subjective experience of students, the principle of connecting research with real life, the principle of cooperation and partnership. Types of projects are distinguished – by dominant activity, by content, by the nature of coordination of students’ activities, by the nature of contacts, by the number of project participants, by the duration of the project. The stages of preparation and implementation of the project method are disclosed: the goal setting stage, the work planning stage, the execution stage, the presentation of results and the verification stage.
Методичні рекомендації до навчального курсу "Педагогічні технології в початковій школі"
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2017) Гриньова, В. М.; Лавренко, С. О.
Методичні рекомендації призначені допомогти студентам при вивченні навчальної дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі». Вивчення навчальної дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі» здійснюється під час аудиторних занять (лекційних, семінарських, практичних), самостійної роботи студентів та консультацій. Методические рекомендации предназначены помочь студентам при изучении учебной дисциплины "Педагогические технологии в начальной школе". Изучение учебной дисциплины «Педагогические технологии в начальной школе» осуществляется во время аудиторных занятий (лекционных, семинарских, практических), самостоятельной работы студентов и консультаций. The Guidelines are designed to help students to study the discipline "Pedagogical technologies in primary schools". The study of the discipline "Pedagogical technologies in primary schools" is carried out during classroom studies (lectures, seminars, practical), students' independent work and consultations.
Методичні рекомендації до навчальної дисципліни «Педагогічні технології початкової школи» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти галузі знань 01 Освіта/Педагогіка спеціальності 013 Початкова освіта
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-01-18) Лавренко, С. О.
У методичних рекомендаціях наведено робочу програму навчальної дисципліни, рекомендації щодо організації роботи з науковою літературою, слухання лекцій та опрацювання лекційного матеріалу, підготовки та участі в семінарських та практичних заняттях на основі ілюстративного матеріалу, наведеного у додатках. The guidelines contain a work program for the discipline, recommendations for organizing work with scientific literature, listening to lectures and studying lecture material, preparing and participating in seminars and practical classes based on the illustrative material provided in the appendices.
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
(Херсонський державний університет, видавничий дім "Гельветика", 2016) Лавренко, С. О.
У статті порушено проблему виховання студентської молоді засобами студентських організацій. Висвітлено досвід діяльності студентських Громад університетів Європи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Розглянуто організаційні питання діяльності студентських Громад, їх навчально-виховна робота, проведення власних з’їздів та конференцій. В статье затронута проблема воспитания студенческой молодежи способами студенческих организаций. Раскрыто опыт деятельности Громад университетов Европы второй половины ХІХ – начала ХХ в.в. Рассмотрено организационные вопросы деятельности студенческих Громад, их учебно-воспитательная работа, проведение собственных съездов и конференций. The article deals with the issue of education of students by means of student organizations. It highlights the experience of the student community of universities in Europe in the second half of the XIX and early XX century. It considers the organizational issues of the student communities, their educational work, conduct of their congresses and conferences.
НАСТУПНІСТЬ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У ВИМІРАХ СЬОГОДЕННЯ: ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
(ПУ «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій», 2019) Лавренко, С. О.
У статті розглянуто сутність наступності дошкільної та початкової освіти: у дошкільних закладах освіти наступність виявляється насамперед у підготовці дитини до школи, а в закладах початкової освіти – у використанні та покращенні вже набутих раніше знань і навичок. Встановлено, що заклади дошкільної та початкової освіті мають різні назви, методики виховання і навчання, критерії готовності дошкільника до навчання в початковій школі, час початку систематичного початкового навчання, термін навчання в початкових школах. Але водночас наявні спільні риси, які проявляються у взаєминах «учитель – учень», видах оцінювання навчальних успіхів і поведінки дітей, у відсутності до 3-го класу вчителів-предметників, у «напівдомашньому» оформленні класу, тісному зв’зку з рідною домівкою тощо. В Україні забезпечення наступності відбувається через цикли навчання – адаптаційно-ігровий і основний, надану першокласникам можливість приносити до школи іграшки, писати олівцем, поділ класу на зони, скасування червоної ручки вчителя та домашніх завдань у 1-му класі, зниження оцінок за виправлення, оцінювання каліграфії, зміну функції оцінки із предмета обговорень і рейтингів на фіксування якості знань учня. Охарактеризовано напрями забезпечення наступності – інформаційно-просвітницький і практичний. Інформаційно-просвітницький передбачає, з одного боку, обмін досвідом між вихователями та вчителями початкової школи щодо використання різноманітних форм організації діяльності дітей, ігрових прийомів і методів, систем роботи з розвитку мовлення, поетапної соціалізації дитини, формування її пізнавальних процесів, з іншого – роботу з батьками дітей (анкетування щодо питань індивідуального розвитку дитини, рівня досягнення нею дошкільної зрілості, Дні відкритих дверей у школах, зустрічі батьків із майбутніми учителями, спільні батьківські збори з педагогами закладу дошкілької освіти і вчителями школи, «педагогічні вітальні» у школі з питань створення у закладі психологічно комфортної обстановки для сприйняття дитиною нової соціальної ролі школяра, освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей переддошкільного віку). Практичний напрям має на меті встановлення зв’язку та творчої співпраці між закладом дошкілької освіти і початковою школою на рівні заходів із дітьми: проведення ознайомлювальних екскурсій до школи, відвідування шкільного музею, бібліотеки, проведення спільних свят тощо. В статье рассмотрена сущность преемственности дошкольного и начального образования: в дошкольных учебных заведениях преемственность проявляется прежде всего в подготовке ребенка к школе, а в учреждениях начального образования - в использовании и улучшении уже приобретенных ранее знаний и навыков. Установлено, что учреждения дошкольного и начального образования имеют разные названия, методики воспитания и обучения, критерии готовности дошкольника к обучению в начальной школе, время начала систематического начального обучения, срок обучения в начальных школах. Но в то же время имеющиеся общие черты, которые проявляются в отношениях «учитель - ученик», видах оценивания учебных успехов и поведения детей, в отсутствии до 3-го класса учителей-предметников, в «полудомашнее» оформлении класса, тесной связи с родным домом и т.д. В Украине обеспечения преемственности происходит через циклы обучения - адаптационно-игровом и основном, которые предоставляют первоклассникам возможность приносить в школу игрушки, писать карандашом, разделение класса на зоны, отмена красной ручки учителя и домашних заданий в 1-м классе, снижение оценок за исправление, оценки каллиграфии, изменение функции оценки по предмету обсуждений и рейтингов на фиксирование знаний ученика. Охарактеризованы направления обеспечения преемственности - информационно-просветительский и практичный. Информационно-просветительский предполагает, с одной стороны, обмен опытом между воспитателями и учителями начальной школы по использованию различных форм организации деятельности детей, игровых приемов и методов, систем работы по развитию речи, поэтапной социализации ребенка, формирования его познавательных процессов, с другой - работа с родителями детей (анкетирование по вопросам индивидуального развития ребенка, уровня достижения им дошкольного зрелости, Дни открытых дверей в школах, встречи родителей с будущими учителями, общие родительские собрания с педагогами учреждения дошкольного образования и учителями школы, «педагогические гостиные» в школе по вопросам создания в учреждении психологически комфортной обстановки для восприятия ребенком новой социальной роли школьника, образовательно-игровые тренинги и практикумы для родителей детей преддошкольного возраста). Практическое направление имеет целью установление связи и творческого сотрудничества между учреждением дошкольного образования и начальной школой на уровне мероприятий с детьми: проведение ознакомительных экскурсий в школу, посещение школьного музея, библиотеки, проведение совместных праздников и тому подобное. The article expresses the sense of the continuation of pre-school and elementary school education: in pre-school educational institutions the continuation is reflecting, first of all, in child’s school readiness and in elementary school – in implementation and improvement of knowledge and skills learned. It has been found that pre-school institutions and elementary schools have various names, methodology of teaching and education, criteria of child’s school readiness, time of commencing systematic pre-school education, term of education in pre-school institutions. Herewith, they have some common features reflecting in the teacher-pupil relations, types of evaluating academic progress and behavior of children, lack of subject teachers in 3rd class, domestic class interior, close relations with own home and etc. In Ukraine the assurance of continuation is to be made through educational cycle – adaptation, in-game and basic, giving possibility to the first-year pupils to bring toys to school, writing with pencil, division of class into zones, cancellation of red pen use and homework in first class, reduction of scores for corrections, calligraphy evaluation, change of score from disputable matter and rating to knowledge quality of pupils. The article characterizes the direction of ensuring continuation – information and awareness-raising and practical. Information and awareness-raising direction provides for, on one side, sharing experience between educators and teachers of pre-school institutions with regard to the use of various forms of child activities, in-game methods and ways, systems of speaking development, stage-by-stage child socialization, formation of cognitive processes, and on the other side – dealing with parents (survey on the matters of personal growth, level of school readiness, Doors Open Days, teacherparent meetings, joint teacher-parent meetings, pedagogical meetings on the matters of forming psychological friendliness of the environment for perception by a child of new pupil social role, educational and in-game trainings and practices for parents of infants). Practical direction provides for relation and creative cooperation between pre-school institution and elementary school at the level of activities involving children: arrangement for introductory school tours, visiting school museum, library, arrangement for common holidays, etc.
Організація творчої діяльності молодшого школяра як фактор розвитку особистості дитини
(Класичний приватний університет; видавничий дім «Гельветика», Запоріжжя, 2021) Лавренко, С. О.
Проблема розвитку творчої особистості в сучасному світі стає особливо актуальною, оскільки здатність висувати оригінальні ідеї, формування вміння використати знання в нестандартних ситуаціях, соціальна активність та ініціативність, вміння висловити cвої почуття є обов’язковими рисами успішної людини. Фундамент цього закладається саме в молодшому шкільному віці. У різноманітті визначень поняття творчості є спільна риса – створення нового. У процесі розгляду творчої діяльності як форми діяльності людини, що спрямована на cтворення якісно нових суспільних цінностей, виділено складники творчої діяльності (гнучкість розуму, систематичність та послідовність мислення, діалектичність, готовність до ризику і відповідальності за прийняте рішення), її передумови (гнучкість мислення, критичність, здатність аналізувати та систематизувати знання) та етапи (накопичення знань і навичок, необхідних для чіткого викладу і формування завдання, виникнення проблем; зоcередження зуcиль для пошуку додаткової інформації, підготовка до розв’язання завдання; відхід від проблеми, переключення на інші заняття; осяяння, або інсайт; перевірка і доопрацювання задуму, його втілення). Здібностями називають індивідуально-пcихологічні оcобливості конкретної людини, завдяки яким уcпішно виконується та чи інша продуктивна діяльність. Здібноcті традиційно поділяють на загальні (виявляються в багатьох видах діяльноcті на тому чи іншому рівні) та cпеціальні (допомагають досягти виcоких результатів у певній cпеціальній галузі діяльноcті). Різниця між cпеціальними та загальними здібноcтями порівняна. Здібності, від яких залежить готовніcть особиcтості до творчої діяльноcті, називають творчими. Їхніми компонентами є творче миcлення (особливостями якого є швидкість, гнучкість, оригінальність, здатніcть бачити проблему там, де її не бачать інші, здатніcть згортати розумові операції, замінюючи кілька понять одним, здатність вибирати одну з альтернатив розв’язання проблеми до її перевірки, здатність включати знову сприйняті відомоcті у вже наявні cистеми знань, здатніcть бачити речі такими, якими вони є, легкість генерування ідей, закінченість), творча уява (процес cтворення нових, оригінальних образів та ідей) та заcтосування методів організації творчої діяльності. Універсальними творчими здібностями є реалізм уяви, уміння бачити ціле раніше чаcтин, ситуативно-перетворюючий характер творчих рішень, експериментування. Проблема развития творческой личности в современном мире становится особенно актуальной, поскольку способность выдвигать оригинальные идеи, формирование умения использовать знания в нестандартных ситуациях, социальная активность и инициативность, умение выразить свои чувства являются обязательными чертами успешного человека. Фундамент этого закладывается именно в младшем школьном возрасте. В обилии определений понятия творчества есть общая черта – создание нового. В процессе рассмотрения творческой деятельности как формы деятельности человека, направленной на создание качественно новых общественных ценностей, выделены составляющие творческой деятельности (гибкость ума, систематичность и последовательность мышления, диалектичность, готовность к риску и ответственности за принятое решение), ее предпосылки (гибкость мышления, критичность, способность анализировать и систематизировать знания) и этапы (накопление знаний и навыков, необходимых для четкого изложения и формирования задачи, возникновение проблем; сосредоточение усилий для поиска дополнительной информации, подготовка к решению задачи; уход от проблемы, переключение на другие занятия; озарение, или инсайт; проверка и доработка замысла, его воплощение). Способностями называют индивидуально-психологические особенности конкретного человека, благодаря которым успешно выполняется та или иная производительная деятельность. Способности традиционно делят на общие (оказываются во многих видах деятельности на том или ином уровне) и специальные (помогают достичь высоких результатов в определенной специальной области деятельности). Разница между специальными и общими способностями сравнима. Способности, от которых зависит готовность личности к творческой деятельности, называют творческими. Их компонентами являются творческое мышление (особенностью которого является скорость, гибкость, оригинальность, способность видеть проблему там, где ее не видят другие, способность сворачивать умствующие операции, заменяя несколько понятий одним, способность выбирать одну из альтернатив решения проблемы до ее проверки, способность включать вновь воспринятые сведения в уже имеющиеся системы знаний, способность видеть вещи такими, какие они есть, легкость генерирования идей, законченность), творческое воображение (процесс создания новых, оригинальных образов и идей) и применение методов организации творческой деятельности. Универсальными творческими способностями являются реализм воображения, умение видеть целое раньше части, ситуативно-превращающий характер творческих решений, экспериментирование. The problem of creative personality development in the modern world becomes especially relevant because the ability to put forward original ideas, the ability to use knowledge in unusual situations, social activity and initiative, the ability to express one’s feelings are essential features of a successful person. The foundation of this is laid at the primary school age. In the variety of definitions of the concept of creativity, there is a common feature – the creation of a new one. Considering creative activity as a form of human activity aimed at creating qualitatively new social values, the components of creative activity (flexibility of mind, systematic and consistent thinking, dialectic, willingness to take risks and responsibility for the decision made), its prerequisites (flexibility of thinking, criticality, ability to analyze and systematize knowledge) and stages (аccumulation of knowledge and skills are necessary for a clear presentation and formation of the task, the emergence of problems; concentration of efforts to find additional information, preparation for solving the problem; leaving from the problem, switching to other activities; enlightenment, or insight; checking and finalizing the idea, its implementation). Individual psychological characteristics of a particular person are called abilities, due to which one or particular productive activity is successfully performed. Abilities are traditionally divided into general (they manifest themselves in many types of activities at one level or another) and special (they help to achieve high results in a certain special field of activity). The difference between special and general abilities is relative. Abilities on which a person’s readiness for creative activity depends are called creative. Their components are creative thinking (features of which are speed, flexibility, originality, the ability to see the problem where others do not see it, the ability to convert mental operations replacing a few concepts with one, the ability to choose one of the alternatives to solve a problem before it is tested, the ability to include newly perceived information in existing knowledge systems, the ability to see things as they are, the ease of generating ideas, completeness), creative imagination (the process of creating new, original images and ideas) and the use of organization methods of creative activities. Universal creative abilities are the realism of the imagination, the ability to see the whole before the parts, the situational-transforming nature of creative decisions, experimentation.
Особливості взаємодії школи та сім'ї в умовах інклюзивної освіти
(Класичний приватний університет; Видавничий дім «Гельветика», 2024) Лавренко, С. О.
Адаптації дитини з особливими освітніми потребами до умов існування в навколишньому середовищі значною мірою вирішується через організацію взаємодії школи та сім’ї в умовах інклюзивної освіти, яка спрямована на забезпечення рівних можливостей навчання та участі у ньому для всіх учнів, і тих, хто має особливі освітні потреби або інші особливості. Взаємодія – це процес обміну та впливу між двома або більше об’єктами, який може призводити до взаємних впливів, змін або спільних результатів. Основними ознаками взаємодія між школою та сім’єю є співпраця і комунікація, індивідуальний підхід, підтримка і ресурси, діагностика та оцінка, розвиток інклюзивної культури, доступ до інформації. Основними напрямами взаємодії школи та сім’ї в умовах інклюзивної освіти визначено залучення батьків до життя школи, досягнення узгодженості у підходах до дитини, надання кваліфікованої допомоги та підтримки батькам і дитині у складних педагогічних та життєвих ситуаціях, інформування батьків про шкільне життя, освітній процес, про ресурси, які сім’я може використовувати для освіти своєї дитини, справедливого вирішення конфліктів між дітьми та батьками. Виокремлено загальну, типову та індивідуальну форми співпраці між школою та сім’єю в контексті інклюзивної освіти. До основних аспектів загальної співпраці належать залучення батьків до освітнього процесу, розробка інклюзивного навчального середовища, спільне навчання, індивідуальна підтримка, заходи з підтримки, інформаційний обмін. Пріоритетними питаннями типової співпраці між школою та сім’єю в інклюзивній освіті є забезпечення доступності освітнього процесу, регулярний звіт, індивідуалізація підходу, підтримка прийняття сімейної ролі, співпраця в команді. Ключовими моментами індивідуальної співпраці між школою та сім’єю в контексті інклюзивної освіти є адаптація навчального середовища, професійний розвиток вчителів, індивідуальна психологічна та соціальна підтримка, залучення до прийняття рішень, постійна комунікація, активна участь батьків. Встановлено, що у ході співпраці між школою та родинами дітей з особливостями розвитку використовують ігрову терапію, сімейну терапію та психорегулювальні тренування. Adaptation of a child with special educational needs to the conditions of existence in the environment is largely solved through the organization of interaction between the school and the family in the conditions of inclusive education, which is aimed at ensuring equal opportunities for learning and participation in it for all students, and those with special educational needs needs or other features. Interaction is a process of exchange and influence between two or more entities that can lead to mutual effects, changes or joint outcomes. The main features of the interaction between the school and the family are cooperation and communication, an individual approach, support and resources, diagnosis and assessment, the development of an inclusive culture, access to information. The main areas of interaction between the school and the family in the conditions of inclusive education are the involvement of parents in the life of the school, the achievement of consistency in approaches to the child, the provision of qualified assistance and support to parents and the child in difficult pedagogical and life situations, informing parents about school life, the educational process, about the resources that the family can use for the education of their child, fair resolution of conflicts between children and parents. General, typical and individual forms of cooperation between school and family in the context of inclusive education are distinguished. The main aspects of general cooperation include the involvement of parents in the educational process, the development of an inclusive learning environment, joint learning, individual support, support measures, and information exchange. The priority issues of typical cooperation between the school and the family in inclusive education are ensuring the accessibility of the educational process, regular reporting, individualization of the approach, support for the acceptance of the family role, cooperation in a team. The key points of individual cooperation between school and family in the context of inclusive education are adaptation of the learning environment, professional development of teachers, individual psychological and social support, involvement in decision-making, constant communication, active participation of parents. It was established that in the course of cooperation between the school and the families of children with developmental disabilities, play therapy, family therapy, and psychoregulatory training are used.
Особливості організації дошкільної та початкової освіти у Фінляндії
(ГО «Південна фундація педагогіки», Одеса, 2020-02-14) Лавренко, С. О.
В тезах розглянуті особливості організації дошкільної та початкової освіти у Фінляндії. Принцип навчання впродовж життя – можливість вчитися у будь-якому віці – закладається в цій країні вже на початкових етапах систематичної освіти. В тезисах рассмотрены особенности организации дошкольного и начального образования в Финляндии. Принцип обучения на протяжении жизни – возможность учиться в любом возрасте – закладывается в этой стране уже на начальных этапах систематического образования. Theses consider the peculiarities of the organization of preschool and primary education in Finland. The principle of learning throughout life - the opportunity to learn at any age - lies in this the country is already in the early stages of systematic education.
Особливості організації початкової освіти в Україні та за кордоном
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Лавренко, С. О.
Методичні рекомендації до семінарського заняття дають алгоритм підтотовки здобувачів освіти. Семінарські заняття сприяють поглибленому засвоєнню найскладніших питань навчального курсу, активізації пізнавальної діяльності здобувачів, самостійному вивченню наукової та методичної літератури, формуванню навички самоосвіти, самостійності суджень, переконань, спонуканню здобувачів до колективного творчого обговорення, розвивають культуру мови, вміння та навички публічного виступу, ведення дискусії, формуванню умінню відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів, розвитку логічного мислення, оволодінню культурою толерантності. Методические рекомендации к семинарскому занятию дают алгоритм подтотовки соискателей образования. Семинарские занятия способствуют углубленному усвоению сложных вопросов учебного курса, активизации познавательной деятельности соискателей, самостоятельному изучению научной и методической литературы, формированию навыка самообразования, самостоятельности суждений, убеждений, побуждению соискателей к коллективному творческому обсуждению, развивают культуру языка, умения и навыки публичного выступления, ведение дискуссии, формированию умению отстаивать собственные мысли, аргументировать их на основе научных фактов, развитии логического мышления, овладению культурой терпимости. The methodological recommendations for the seminar session provide an algorithm for the preparation of education applicants. Seminar classes contribute to an in-depth assimilation of complex issues of the course, intensification of cognitive activity of applicants, independent study of scientific and methodical literature, develop skills of self-education, independent judgement, beliefs, stimulate co-researchers for collective creative discussion, develop the culture of language, abilities and skills of public speaking, conducting discussions, forming the ability to defend their own thoughts, arguments based on scientific the facts, develop logical thinking and a culture of tolerance.
ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
(Cuiavian University in Wloclawek, 2024-05-06) Лавренко, С. О.
У статті розглянуто професійну підготовку майбутніх учителів початкових класів. Сучасне бачення педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів базується на розумінні того, що якість освіти та педагогічної підготовки учителя у педагогічному закладі вищої освіти впливає не лише на якість знань учнів, а й на розвиток їх інтелектуальних здібностей, формування соціальних цінностей, є основою продуктивної діяльності та активності громадян. Зазначено, що особливості підготовки майбутніх учителів початкових класів обумовлюються, з однієї сторони, її соціальною спрямованістю, зміною в освітньому процесі ролі самої освіти та ролі педагога, а з другої – протиріччями сучасної вищої школи та її «слабкими» місцями. The article examines the professional training of future primary school teachers. The modern vision of pedagogical training of future primary school teachers is based on the understanding that the quality of education and pedagogical training of teachers in a pedagogical institution of higher education affects not only the quality of students' knowledge, but also the development of their intellectual abilities, the formation of social values, is the basis of productive activity and citizen activity. It is noted that the peculiarities of the training of future primary school teachers are determined, on the one hand, by its social orientation, the change in the educational process of the role of education itself and the role of the teacher, and on the other hand, by the contradictions of modern higher education and its "weak" places.
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024) Лавренко, С. О.
У методичних рекомендаціях розкриті питання організації та проведення практики, її програма, вимоги до оформлення звітної документації, що проілюстровано у додатках до методичних рекомендацій. The guidelines cover the issues of organising and conducting the internship, its programme, and the requirements for reporting documentation, which are illustrated in the appendices to the guidelines.
ПОЛІКУЛЬТУРНІСТЬ ЯК НАПРЯМ ВИХОВАННЯ В СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ УКРАЇНИ
(Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, 2024) Лавренко, С. О.
Сучасне українське суспільство є полікультурним, оскільки воно об’єднує людей різних національностей з усіма формами взаємодії та взаємовпливів. Саме національна, мовна, конфесійна й політична багатоманітність українського суспільства зумовлює його багатокультурність. Ось чому сьогодні необхідно вивчення кожною людиною як національної культури народів, що живуть на території України, так і світової культури. Найдоцільніше розпочати цей процес у молодшому шкільному віці, вікові особливості якого сприяють адекватному застосуванню форм і методів виховання учнів. Встановлено, шо науковці трактують полікультурність як елемент загальної культури та як принцип функціонування та співіснування в певному соціумі різноманітних етнокультурних спільнот. Визначено, що функціями полікультурного виховання є формування в учнів уявлення про різноманітність культур і їх взаємозв’язок, усвідомлення важливості культурного розмаїття для самореалізації особистості, виховання позитивного ставлення до культурних відмінностей, розвиток умінь і навичок взаємодії носіїв різних культур на основі толерантності та взаєморозуміння. Схарактеризовано структурні компоненти полікультурного виховання, до яких відносять змістовий блок (моральні уявлення, знання, переконання, погляди, установки), емоційно-мотиваційний блок (потреби, мотиви, емоції, почуття, сукупність відповідних емоційно-психологічних характеристик), регулятивний блок (оцінки, цінності, певний еталон прояву почуттів, прагнення до реалізації їх у взаєминах з іншими людьми), діяльнісний блок (уміння, навички, звички, дії, вчинки, поведінка). Зазначено, що з метою організації полікультурного виховання дітей молодшого шкільного віку доцільно впроваджувати полікультурний компонент в різні навчальні дисципліни, проводити заочні подорожі, усні журнали, виховні години, використовувати казки з моральний змістом, бесіди, ігри-вправи тощо. Modern Ukrainian society is multicultural, as it unites people of different nationalities with all forms of interaction and mutual influence. It is the national, linguistic, religious and political diversity of Ukrainian society that determines its multiculturalism. That is why today it is necessary for every person to study both the national culture of the peoples living on the territory of Ukraine and the world culture. It is most expedient to start this process at the primary school age, the age characteristics of which contribute to the adequate application of forms and methods of educating students. It has been established that scientists interpret multiculturalism as an element of general culture and as a principle of functioning and coexistence of diverse ethnocultural communities in a certain society. It was determined that the functions of multicultural education are the formation of students’ ideas about the diversity of cultures and their interrelationships, the awareness of the importance of cultural diversity for the self-realization of the individual, the education of a positive attitude towards cultural differences, the development of skills and abilities of interaction between speakers of different cultures based on tolerance and mutual understanding. The structural components of multicultural education are characterized, which include the content block (moral ideas, knowledge, beliefs, views, attitudes), the emotional-motivational block (needs, motives, emotions, feelings, a set of relevant emotional and psychological characteristics), the regulatory block (estimates, values, a certain standard for the manifestation of feelings, the desire to realize them in relationships with other people), activity block (skills, skills, habits, actions, deeds, behavior). It is noted that in order to organize the multicultural education of children of primary school age, it is advisable to introduce a multicultural component into various educational disciplines, conduct extramural trips, oral journals, educational hours, use fairy tales with moral content, conversations, games-exercises, etc.
РЕАЛІЗАЦІЯ ГЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ У СВІТОВІЙ ТА ВІТЧИЗНЯНІЙ ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
(Класичний приватний університет; видавничий дім «Гельветика», Запоріжжя, 2020) Лавренко, С. О.; Федорова, А. В.
У статті розкрито питання становлення гендерного підходу у світовій та вітчизняній освітній практиці. Розглянуто питання жіночої освіти як фактора розвитку суспільства, проаналізовано погляди видатних педагогів минулого на жіночу освіту. У сучасних умовах відсутності кордонів між жіночими і чоловічими соціальними ролями виховання статево-рольової поведінки серйозно ускладнюється. Встановлено, що еволюція гендерного підходу почалася з появою праобразу перших соціальних інститутів, в яких здійснювалося виховання і навчання дітей. Стать дитини була орієнтиром у виборі стратегій навчання і виховання протягом довгого часу. У хлопчиків виховували мужність, стійкість, рішучість, у дівчаток – ніжність, турбота, терпіння, що сприяло вирішенню основного завдання – виживання людства як біологічної системи. Взято до уваги, що це відбилося на гендерно-асиметричній системі освіти, орієнтованій переважно на навчання і виховання хлопчиків та юнаків. Видатні філософи і педагоги Я. А. Коменський, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо наголошували на необхідності жіночої освіти та констатували її наглядову концепцію. Показано, що розвиток жіночої освіти відбувався дуже повільно. Домашнє виховання орієнтувалося на виховання матері і обов’язкового навчання грамоті не передбачало. Акцентовано, що перші освітні установи для дівчаток (школи при монастирях) створюються з VIII ст. в Європі та з ХІ ст. в Україні. У них отримували знання, які необхідні для постригу. Перше жіноче училище, в якому черниць навчали читання, письма, співу та рукоділля, було відкрито в Києві при Андріївському монастирі наприкінці ХІ ст. Спільною рисою вітчизняних та західних жіночих шкіл є те, що ці школи, відкриті при монастирях, існували недовго і, як правило, зникали разом з їх ініціаторами. Подальший розвиток жіноча освіта отримала у XVIII ст. зі Смольного інституту. Наголошено, що до початку XX ст. склалася паралельна система чоловічої і жіночої освіти. Спільне навчання з початку ХХ ст. було зумовлено проголошенням рівних прав між чоловіками і жінками як наслідком політичних змін у державі, а школи з роздільним навчанням стали елітними. Проаналізовано, що впродовж ХХ ст. гендерна диференціація спостерігається частково у шкільній та додатковій освіті. В статье раскрыты вопросы становления гендерного подхода в мировой и отечественной практике. Рассмотрены вопросы женского образования как фактора развития общества, проанализированы взгляды выдающихся педагогов на женское образование. В современных условиях отсутствия границ между женскими и мужскими социальными ролями воспитание полово-ролевого поведения серьезно усложняется. Установлено, что эволюция гендерного подхода началась с появлением прообраза первых социальных институтов, в которых производилось воспитание и обучение детей. Пол ребенка был ориентиром в выборе стратегий обучения и воспитания в течение. долгого времени. У мальчиков воспитывали мужество, стойкость, решительность, у девочек – нежность, забота, терпение, что способствовало решению основной задачи – выживание человечества как биологической системы. Принято во внимание, что это отразилось на гендерно-асимметричной системе образования, ориентированной преимущественно на обучение и воспитание мальчиков и юношей. Выдающиеся философы и педагоги Я.А. Коменский, Д. Дидро, Ж.-Ж. Руссо отмечали необходимость женского образования и констатировали его надзорную концепцию. Показано, что развитие женского образования происходило очень медленно. Домашнее воспитание ориентировалось на воспитание матери и обязательного обучения грамоте не предполагало. Акцентировано, что первые образовательные учреждения для девочек (школы при монастырях) создаются с VIII в. в Европе и с XI в. в Украине. В них получали знания, необходимые для пострига. Первое женское училище, в котором монахинь обучали чтению, письму, пению и рукоделию, было открыто в Киеве при Андреевском монастыре. в конце XI ст. Общей чертой отечественных и западных женских школ является то, что эти школы открыты при монастырях. существовали недолго и, как правило, исчезали вместе с их инициаторами. Дальнейшее развитие женское образование получило в XVIII ст. из Смольного института. Отмечено, что к началу XX ст. сложилась параллельная система мужского и женского образования. Совместное обучение с начала ХХ ст. было обусловлено провозглашением равных прав между мужчинами и женщинами как следствие политических перемен в государстве, а школы с раздельным обучением стали элитными. Проанализировано, что на протяжении ХХ ст. гендерная дифференциация наблюдается частично в школьном и дополнительном образовании. The article reveals the question of formation of a gender approach in world and domestic educational practice. The issue of women’s education as a factor in the development of society is considered, the views of prominent teachers of the past on women’s education are analyzed. In modern conditions of the lack of boundaries between female and male social roles in the education of gender-role behavior is seriously complicated. It is established that the evolution of the gender approach began with the appearance of the prototype of the first social institutions in which the studying and education of children was carried out. The sex of the child has been a guide in the choice of studying and education strategies for a long time. Courage, resilience, determination were brought up in boys, tenderness, care, patience were brought up in girls, which contributed to the solution of the main task ‒ the survival of mankind as a biological system. It is taken into account that this is reflected in the gender-asymmetric education system, focused mainly on the studying and education of boys and young people. Outstanding philosophers and teachers J.A. Comenius, D. Diderot, J.-J. Rousseau emphasized the need for women's education and stated its supervisory concept. It is shown that the development of women’s education was very slow. Homeschooling was based on upbringing of the mother and did not require compulsory literacy. It is emphasized that the first educational institutions for girls (schools at monasteries) were created in the VIII century in Europe and from the XI century in Ukraine. They taught the knowledge necessary for taking the veil. The first women’s school, in which nuns were taught reading, writing, singing and needlework, was opened in Kiev at St. Andrew’s Monastery in the late eleventh century. A common feature of domestic and Western women’s schools is that these schools, opened at monasteries, did not last long and usually disappeared with their initiators. Further development of women’s education was in the XVIII century from the Smolny Institute. It is emphasized that a parallely existing system of male and female education was formed by the beginning of the XX century. Since the beginning of the twentieth century there was joint education due to the proclamation of equal rights between men and women as a result of political change in the state, and schools with separate education became elite. It is analyzed that gender differentiation is observed partly in school education and in additional education during the twentieth century.

Перегляд за Автор "Лавренко, С. О."

Результатів на сторінку

Параметри сортування