РЕАЛІЗАЦІЯ ГЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ У СВІТОВІЙ ТА ВІТЧИЗНЯНІЙ ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Завантаження...
Дата
2020
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Класичний приватний університет; видавничий дім «Гельветика», Запоріжжя
Анотація
У статті розкрито питання становлення гендерного підходу у світовій та вітчизняній освітній практиці. Розглянуто питання жіночої освіти як фактора розвитку суспільства, проаналізовано
погляди видатних педагогів минулого на жіночу освіту.
У сучасних умовах відсутності кордонів між жіночими і чоловічими соціальними ролями виховання
статево-рольової поведінки серйозно ускладнюється. Встановлено, що еволюція гендерного підходу
почалася з появою праобразу перших соціальних інститутів, в яких здійснювалося виховання і навчання дітей. Стать дитини була орієнтиром у виборі стратегій навчання і виховання протягом
довгого часу. У хлопчиків виховували мужність, стійкість, рішучість, у дівчаток – ніжність, турбота,
терпіння, що сприяло вирішенню основного завдання – виживання людства як біологічної системи.
Взято до уваги, що це відбилося на гендерно-асиметричній системі освіти, орієнтованій переважно на навчання і виховання хлопчиків та юнаків. Видатні філософи і педагоги Я. А. Коменський,
Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо наголошували на необхідності жіночої освіти та констатували її наглядову
концепцію.
Показано, що розвиток жіночої освіти відбувався дуже повільно. Домашнє виховання орієнтувалося на виховання матері і обов’язкового навчання грамоті не передбачало. Акцентовано, що перші
освітні установи для дівчаток (школи при монастирях) створюються з VIII ст. в Європі та з ХІ ст.
в Україні. У них отримували знання, які необхідні для постригу. Перше жіноче училище, в якому черниць навчали читання, письма, співу та рукоділля, було відкрито в Києві при Андріївському монастирі
наприкінці ХІ ст.
Спільною рисою вітчизняних та західних жіночих шкіл є те, що ці школи, відкриті при монастирях,
існували недовго і, як правило, зникали разом з їх ініціаторами.
Подальший розвиток жіноча освіта отримала у XVIII ст. зі Смольного інституту. Наголошено,
що до початку XX ст. склалася паралельна система чоловічої і жіночої освіти. Спільне навчання з
початку ХХ ст. було зумовлено проголошенням рівних прав між чоловіками і жінками як наслідком
політичних змін у державі, а школи з роздільним навчанням стали елітними. Проаналізовано, що впродовж ХХ ст. гендерна диференціація спостерігається частково у шкільній та додатковій освіті. В статье раскрыты вопросы становления гендерного подхода в мировой и отечественной практике. Рассмотрены вопросы женского образования как фактора развития общества, проанализированы
взгляды выдающихся педагогов на женское образование.
В современных условиях отсутствия границ между женскими и мужскими социальными ролями воспитание
полово-ролевого поведения серьезно усложняется. Установлено, что эволюция гендерного подхода
началась с появлением прообраза первых социальных институтов, в которых производилось воспитание и обучение детей. Пол ребенка был ориентиром в выборе стратегий обучения и воспитания в течение.
долгого времени. У мальчиков воспитывали мужество, стойкость, решительность, у девочек – нежность, забота,
терпение, что способствовало решению основной задачи – выживание человечества как биологической системы.
Принято во внимание, что это отразилось на гендерно-асимметричной системе образования, ориентированной преимущественно на обучение и воспитание мальчиков и юношей. Выдающиеся философы и педагоги Я.А. Коменский,
Д. Дидро, Ж.-Ж. Руссо отмечали необходимость женского образования и констатировали его надзорную
концепцию.
Показано, что развитие женского образования происходило очень медленно. Домашнее воспитание ориентировалось на воспитание матери и обязательного обучения грамоте не предполагало. Акцентировано, что первые
образовательные учреждения для девочек (школы при монастырях) создаются с VIII в. в Европе и с XI в.
в Украине. В них получали знания, необходимые для пострига. Первое женское училище, в котором монахинь обучали чтению, письму, пению и рукоделию, было открыто в Киеве при Андреевском монастыре.
в конце XI ст.
Общей чертой отечественных и западных женских школ является то, что эти школы открыты при монастырях.
существовали недолго и, как правило, исчезали вместе с их инициаторами.
Дальнейшее развитие женское образование получило в XVIII ст. из Смольного института. Отмечено,
что к началу XX ст. сложилась параллельная система мужского и женского образования. Совместное обучение с
начала ХХ ст. было обусловлено провозглашением равных прав между мужчинами и женщинами как следствие
политических перемен в государстве, а школы с раздельным обучением стали элитными. Проанализировано, что на протяжении ХХ ст. гендерная дифференциация наблюдается частично в школьном и дополнительном образовании. The article reveals the question of formation of a gender approach in world and domestic educational
practice. The issue of women’s education as a factor in the development of society is considered, the views of
prominent teachers of the past on women’s education are analyzed.
In modern conditions of the lack of boundaries between female and male social roles in the education
of gender-role behavior is seriously complicated. It is established that the evolution of the gender approach
began with the appearance of the prototype of the first social institutions in which the studying and education
of children was carried out. The sex of the child has been a guide in the choice of studying and education
strategies for a long time. Courage, resilience, determination were brought up in boys, tenderness, care,
patience were brought up in girls, which contributed to the solution of the main task ‒ the survival of mankind
as a biological system.
It is taken into account that this is reflected in the gender-asymmetric education system, focused mainly on
the studying and education of boys and young people. Outstanding philosophers and teachers J.A. Comenius,
D. Diderot, J.-J. Rousseau emphasized the need for women's education and stated its supervisory concept.
It is shown that the development of women’s education was very slow. Homeschooling was based on
upbringing of the mother and did not require compulsory literacy. It is emphasized that the first educational
institutions for girls (schools at monasteries) were created in the VIII century in Europe and from the XI century
in Ukraine. They taught the knowledge necessary for taking the veil. The first women’s school, in which nuns
were taught reading, writing, singing and needlework, was opened in Kiev at St. Andrew’s Monastery in the
late eleventh century.
A common feature of domestic and Western women’s schools is that these schools, opened at monasteries,
did not last long and usually disappeared with their initiators.
Further development of women’s education was in the XVIII century from the Smolny Institute. It is
emphasized that a parallely existing system of male and female education was formed by the beginning of the
XX century. Since the beginning of the twentieth century there was joint education due to the proclamation of
equal rights between men and women as a result of political change in the state, and schools with separate
education became elite. It is analyzed that gender differentiation is observed partly in school education and in
additional education during the twentieth century.
Опис
Ключові слова
гендерний підхід, стать людини, освіченість, освітні установи, жіноча освіта, гендерный подход, пол человека, образованность, образовательные учреждения, женское образование, gender approach, sex, education, educational institutions, women’s education
Цитування
Лавренко С. О. Реалізація гендерного підходу у світовій та вітчизняній практиці: історичний аспект / С. О. Лавренко, А. В. Федорова // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / Класич. приват ун-т ; [редкол.: А. В. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : Гельветика, 2020. – № 72, Т. 1. – С. 13–16.