Перегляд за Автор "Култаєва, М. Д."
Зараз показано 1 - 20 з 25
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументАНТРОПОЛОГІЧНА АНТИУТОПІЯ ТРЕТЬОГО РАЙХУ ТА ЇЇ ФІЛОСОФСЬКО-ПЕДАГОГІЧНІ ІМПЛІКАЦІЇ(Національна академія наук України, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, 2019) Култаєва, М. Д.У статті розглядаються передумови конституювання антропологічної антиутопії Третього райху, засадничі принципи якої були визначені на основі народно-політичної та народно-культурної переорієнтації німецької філософської антропології та доповнені ідеологемами індустріалізму. Розкривається функціональний потенціал головних образів людини, канонізованих в ідеології націонал-соціалізму та символічно репрезентованих як Фюрер, Робітник і Солдат, з протиставленням теоретичної і практичної людини, які у подальшій міфотворчості націонал-соціалізму конкретизуються і героїзуються з метою консолідації різних верств населення. Аналізується антропологічне підґрунтя ідеї народної виховної держави, визначаються особливості її міфологізованого хронотопу з практично необмеженим часом існування та специфічною діалектикою ідеї Європи, якій у парадоксальній спосіб приписується нордичне походження. З’ясовується значення сакральних смислів Третього райху в категоріальних схемах політичної романтики. Простежені наслідки свідомої примітивізації світоглядної культури молоді в ландшафтах антропологічної антиутопії, що сприяло перетворенню студента «на політичного солдата» та ствердженню чоловічої спільноти як структурної моделі антропологічної антиутопії. Показано, що культ сили і здоров’я у цій антиутопії супроводжується приниженням розуму і дискредитацією духовної культури людства та її носія — освіченої людини. Розкривається антигуманна спрямованість біологізаторської редукції «нового світогляду», сформованого на основі міфу про походження та расової теорії, що знаходить прояв у встановленні розрізнення цінного і знеціненого життя і надає цій антиутопії репресивного характеру з легітимацією кримінальних практик перевиховання та ліквідації. В статье рассматриваются предпосылки конституирования антропологической антиутопии Третьего рейха, основные принципы которой были определены на основе народно-политической и народно-культурной переориентации немецкой философской антропологии и дополнены идеологемами индустриализма. Раскрывается функциональный потенциал главных образов человека, канонизированных в идеологии национал-социализма и символически представленных как Фюрер, Рабочий и Солдат, с противопоставлением человека теоретического и практического, которые в дальнейшем мифотворчестве национал-социализма конкретизируются и героизируются с целью консолидации различных слоев населения. Анализируется антропологическое основание идеи народного государства, определяются особенности ее мифологизированного хронотопа с практически неограниченным временем существования и специфической диалектикой идеи Европы, которой в парадоксальный способ приписывается нордическое происхождения. Выясняется значение сакральных смыслов Третьего рейха в категориальных схемах политической романтики. Прослежены последствия сознательной примитивизации мировоззренческой культуры молодежи в ландшафтах антропологической антиутопии, что способствовало превращению студента «в политического солдата» и утверждению мужского сообщества как структурной модели антропологической антиутопии. Показано, что культ силы и здоровья в этой антиутопии сопровождается унижением ума и дискредитацией духовной культуры человечества и его носителя — образованного человека. Раскрывается антигуманная направленность биологизаторской редукции «нового мировоззрения», сформированного на основе мифа о происхождении и расовой теории, находит проявление в установлении различия ценной и обесцененной жизни и придает этой антиутопии репрессивный характер с легитимацией уголовных практик перевоспитания и ликвидации. The article considers the constitutional prerequisites of the anthropological anti-utopia of the Third Reich, the main principles of which were deduced from the folk-political and folk-cultural versions of the German philosophical anthropology completed with ideological statements of the industrialism. The functional potential of the human ideals is re garded. These ideals are canonized in the ideology of the national-socialism with the symbolic representation as Leader, Worker and Soldier as practical persons are conceptualized as antipodes, which in the further myth creations of the national-socialism are concretized and became the features of heroes. The idea and realities of the folk educational state are analyzed including the chronological and topological characteristics of this antiutopia with the practically unrestricted life-time and the dialectic of the European idea with paradox prescribing to it the Nordic origin. The significance of sacral meaning of the Third Reich is clarified in the categorical schemes of the political romantic. The consequences of intentional primitivism of the world view culture of the youth are detected in the landscapes of the anthropological anti-utopia with the transforming of the normal student into “the political soldier” and recognition of the masculine community as a structuring model of society. The anti-human intentionality of biological reduction of the new world view, which is founded on the myth of the origin and the race theory, is unveiled as a distinction between a “worse” and “non- worse” life what makes this anti-utopia a repressive one and legitimates the crime practices of the re-education and liquidation.
- ДокументВиховання і самопізнання: до актуальності філософсько-освітніх ідей Григорія Сковороди і Йоганна Готліба Фіхте(Інститут вищої освіти НАПН України, 2022) Култаєва, М. Д.На матеріалі філософсько-освітніх розвідок Сковороди і Фіхте розкривається взаємозв’язок самопізнання і виховання. Здійснюється верифікація методологічного положення про єдність теорії і біографії, яка знаходить підтвердження як у випадку Сковороди, так і у випадку Фіхте. Ці обидві постаті попри протилежності їх позицій щодо релігії уособлюють суперечливий характер Просвітництва і пов’язаних з ним очікувань. Передусім це торкається перспективи емансипації людини і суспільства як у секулярних версіях, так і у проектах оновленої релігії, рамкові передумови трансформації якої пропонують Сковорода і Фіхте. Порівнюються підходи Сковороди і Фіхте до розв’язання проблеми гуманізації людської природи через самопізнання, здійснюване на основі удосконалення світоглядного виховання, необхідного для ствердження розумної свободи, обґрунтовується комплементарність концептів «природженості» (Сковорода) і «покликання» (Фіхте). Розкривається евристичний потенціал анатомічних метафор Сковороди як унаочнення переходу від оптики видимого до невидимого у формуванні «нової людини». Розрізнення між видимим і невидимим та християнська етика, за Сковородою, утворюють фундаментальні підвалини навчально-виховного процесу, а головним підручником та учителем виступає Біблія, натомість Фіхте проголошує ученого вихователем та вчителем людства. Фіхте у своїх поглядах на людину займає позицію, протилежну Сковороді, відкидаючи аргументацію у дусі неоплатонізму. Його філософсько-освітні розвідки зосереджені на удосконаленні людського роду, який після наполеонівських війн редукується до німецької нації, спасінням якої у стані політичної залежності проголошується національне виховання, ресурсною базою якого є німецька культура і мова. The paper considers the relationship between self-knowledge and education on the material of Skovoroda’s and Fichte’s philosophical and educational explorations. Verification of the methodological statement of the unity of theory and biography is carried out, which finds its confirmation in the cases of both Skovoroda and Fichte. These two figures, despite their opposing positions on religion, embody the contradictory nature of the Enlightenment and the expectations associated with it. First of all, that affects the perspective of the emancipation of human and society both in secular versions and in the projects of renewed religion, with the framework prerequisites for the transformation of the latter proposed by Skovoroda and Fichte. The paper compares approaches by Skovoroda and Fichte to solving the problem of humanizing human nature through self-discovery, carried out on the basis of the improvement of worldview education necessary for the assertion of rational freedom; the complementarity of the concepts of “naturalness” (Skovoroda) and “vocation” (Fichte) is substantiated. The paper reveals the heuristic potential of Skovoroda’s anatomical metaphors as a visualization of the transition from the optics of the visible to the invisible in the formation of a “new person”. The distinction between the visible and the invisible and Christian ethics, according to Skovoroda, form the basic foundations of the educational process, and the Bible is the main textbook and teacher, – while Fichte, on the other hand, proclaims the scholar to be the educator and teacher of humanity. In his views on human, Fichte possesses a position opposite to Skovoroda, rejecting arguments in the spirit of Neoplatonism. His philosophical and educational explorations are focused on the improvement of the human race, which after the Napoleonic wars is reduced to the German nation, whose salvation under the situation of political dependence is proclaimed to be national education based on German culture and language.
- ДокументГ. С. Сковорода, М. В. Гоголь і Й.- В. Гете у проблемному полі філософії виховання та сучасного людинознавства(Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, 2019) Култаєва, М. Д.У підсумку можна зазначити, що попри різні культурні традиції і стилі філософування у розгляді проблем виховання, які виникають на зламі культурних епох, ці автори органічно вписуються до складу ідеальної комунікативної спільноти за моделлю К.- О. Апеля та Ю. Габермаса, бо кожний у свій спосіб переконливо аргументують, що виховні стратегії і заходи посилюють свою ефективність у ситуаціях відповідальної свободи. В итоге можно отметить, что несмотря на различные культурные традиции и стили философствования в рассмотрении проблем воспитания, возникающие на стыке культурных эпох, эти авторы органично вписываются в состав идеального коммуникативного сообщества по модели К.- О. Апеля и Ю. Габермаса, ибо каждый по-своему убедительно аргументируют, что воспитательные стратегии и меры усиливают свою эффективность в ситуациях ответственной свободы. В итоги можно отметить, что несмотря на различные культурные традиции и стили философствования в рассмотрении проблем воспитания, возникающие на стыке культурных эпох, эти авторы органично вписываются в состав идеального коммуникативного сообщества по модели К.- А. Апеля и Ю. Хабермаса, ибо каждый по -своему убедительно аргументируют, что воспитательные стратегии и меры усиливают свою эффективность в ситуациях ответственной свободы.
- ДокументГРИГОРІЙ СКОВОРОДА І ЙОГАНН ГОТЛІБ ФІХТЕ: ОСВІТА, САМОПІЗНАННЯ І НАУКА У КОНТЕКСТАХ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Култаєва, М. Д.У публікації розглянуто філософсько-освітні розвідки Григорія Сковороди і Йоганна Готліба Фіхте у площині порівняльного аналізу, що продиктовано не тільки прагненням ушанувати обох ювілярів з нагоди так званих круглих дат з дня їхнього народження, бо Фіхте, на 40 років молодший за Сковороду, фактично залишився поза увагою українських істориків філософії та педагогіки, які зосередились на шляхетному завданні актуалізації доробку нашого співвітчизника. Але співставлення поглядів обох мислителів на людину, її освіту і виховання, може прояснити деякі сучасні тенденції розвитку останніх у світі та Україні, що нібито випадають з контекстів сьогодення. Зазначено, що діалектика секуляризації і десекуляризації духа у процесах самопізнання, яка розкривається у філософсько-освітніх розвідках Сковороди і Фіхте, має місце також і у сучасних постсекулярних контекстах. які певною мірою нагадують старі суспільні виклики, спричинені просвітницькими ілюзіями. Але ці ілюзії несли у собі щось на зразок пригадування майбутнього, яке стало реальністю з появою нових культурних технік у просторі постіндустріального суспільства. Стрімке наближення галактики Гуттенберга і галактики Цифровізації мають два сценарії завершення: або крах від їхнього зіткнення або їх об’єднання та утворення нового культурного Універсуму, потенціал якого забезпечуватиме поступальний розвиток людства. The publication examines the philosophical and educational explorations of Grigory Skovoroda and Johann Gottlieb Fichte in the plane of comparative analysis, which is dictated not only by the desire to honor both anniversaries on the occasion of the so-called round dates from the day of their birth, because Fichte, who is 40 years younger than Skovoroda, actually remained outside attention of Ukrainian historians of philosophy and pedagogy, who focused on the noble task of actualizing the achievements of our compatriot. But comparing the views of both thinkers on a person, his education and upbringing, can clarify some modern trends in the development of the latter in the world and in Ukraine, which seem to fall out of the context of today. It is noted that the dialectic of secularization and desecularization of the spirit in the processes of self-discovery, which is revealed in the philosophical and educational explorations of Skovoroda and Fichte, also takes place in modern post-secular contexts. which to some extent resemble the old social challenges caused by Enlightenment illusions. But these illusions carried something like a reminder of the future, which became a reality with the appearance of new cultural techniques in the space of the post-industrial society. The rapid approach of the Guttenberg galaxy and the Digitization galaxy have two ending scenarios: either the collapse of their collision or their unification and the formation of a new cultural Universe, the potential of which will ensure the progressive development of humanity.
- ДокументДемократія і філософія: політичний заповіт К. Ясперса і виклики сьогодення(Нац. акад. наук України, Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди, 2016) Култаєва, М. Д.The article presents the didactic version of Jaspers’ political philosophy, where the intrinsic connection of philosophy and democracy is explicated. The evolution of democracy is shown. There are analyzed its new theoretical conceptualizations including the anthropological premises. There is also taken a comparison with Ukrainian actual social and political contexts, where the theoretical suggestions made by Jaspers can be verified or used as impulses for rethinking democracy theories and for their implications. The status of philosophy in the modern societies, in which it is respected only formally, needs to be changed because, in its absentia, the very existence of democracy and the European way of life are running the risk of destruction.
- ДокументКонсерватизм освіти і політична романтика(Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды, 2017-12-05) Култаєва, М. Д.У данній статті автор розглянув консерватизм освіти і політичну романтику. Автором було визначено українське суспільство у добу національного самоствердження,а також небезпеки і ризики, що виникають у процесі будь-яких трансформацій. В данной статье автор рассмотрел консерватизм образования и политическую романтику. Автором были определены украинское общество в период национального самоутверждения, а также опасности и риски, возникающие в процессе любых трансформаций. In this article, the author considered the conservatism of education and political romance. The author identified Ukrainian society in the period of national self-affirmation, as well as the dangers and risks that arise in the course of any transformation.
- ДокументКонцепція тоталітаризму Г. Андерса в сучасних соціокультурних контекстах(Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка, 2020-06-26) Култаєва, М. Д.У статті висвітлюється тема концепції тоталітаризму Г. Андерса в сучасних соціокультурних контекстах. В статье освещается тема концепции тоталитаризма Г. Андерса в современных социокультурных контекстах. The article highlights the theme of the concept of totalitarianism by H. Anders in modern socio-cultural contexts.
- ДокументКультурологічний поворот у педагогіці: теоретико-методологічні можливості та практичні перспективи(КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти», 2020-04-29) Култаєва, М. Д.Культурологічний поворот у гуманітаристиці має характер теоретичних розвідок у різних тематичних аспектах. Для розкриття, урахування і використання його потенціалу у педагогічних науках важливо розрізнювати між теоретико-методологічним і практичним аспектами тих змін, що сьогодні відбуваються у комплексі наук про людину. Ці аспекти тут виділяються лише з аналітичною метою, бо вони не тільки пов’язані між собою, а й взаємообумовлені, а на рівні репрезентацій постають як єдність. Культурологический поворот в гуманитаристике имеет характер теоретических исследований в различных тематических аспектах. Для раскрытия, учета и использования его потенциала в педагогических науках важно различать между теоретико-методологическим и практическим аспектам тех изменений, которые сегодня происходят в комплексе наук о человеке. Эти аспекты здесь выделяются только с аналитической целью, потому что они не только взаимосвязаны, но и взаимообусловлены, а на уровне репрезентаций предстают как единство. The cultural turn in the humanities has the character of theoretical research in various thematic aspects. To reveal, take into account and use its potential in pedagogical sciences, it is important to distinguish between the theoretical, methodological and practical aspects of the changes that are taking place today in the complex of human sciences. These aspects stand out here only for an analytical purpose, because they are not only interconnected, but also interdependent, and at the level of representations appear as a unity.
- ДокументМИР І ВІЙНА У ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-09-30) Култаєва, М. Д.У публікації розглянуто семантику миру та війни у постіндустріальних соціокультурних контекстах. Українське суспільство сьогодні відстоює свою свободу, гідність і право на незалежне існування в межах міжнародно визнаних територіальних кордонів. Засудження російської агресії більшістю країн світу і солідарність з Україною, міста і села якої перетворюються на згарища, свідчить про те, що консолідовані сили миру мають потужний воєнний потенціал, здатний протистояти загарбницьким геополітичним амбіціям і практикам силового розв’язання конфліктів. Зазначено, що український досвід не тільки ведення війни, а й її переживання вимагає переосмислення стратегій і практик мирного співіснування у реаліях постіндустріального суспільства. Це торкається також і сучасної педагогіки миру, яка потребує не тільки і не стільки впровадження новітніх педагогічних технологій, скільки посилення морально-етичної складової. The publication examines the semantics of peace and war in post-industrial socio-cultural contexts. Ukrainian society today defends its freedom, dignity and right to independent existence within internationally recognized territorial borders. The condemnation of Russian aggression by the majority of the countries of the world and solidarity with Ukraine, whose cities and villages are turning into burning grounds, shows that the consolidated forces of peace have a powerful military potential, capable of resisting invasive geopolitical ambitions and practices of conflict resolution by force. It is noted that the Ukrainian experience of not only waging war, but also experiencing it requires rethinking strategies and practices of peaceful coexistence in the realities of post-industrial society. This also affects the modern pedagogy of peace, which needs not only and not so much the introduction of the latest pedagogical technologies, but the strengthening of the moral and ethical component.
- ДокументМультикультурність та мультикультуралізм: західний досвід теоретичного осмислення(ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2016) Култаєва, М. Д.У статті розглядаються теоретичні засади мультикультуралізму, узагальнено західний досвід осмислення феномену мультикультурності та соціальної релевантності ідеології мультикультуралізму. Зроблено висновок, що мультикультурність у сучасних соціокультурних контекстах може мати непередбачувані форми прояву і самоствердження. Через це ідеологія мультикультуралізму має постійно оновлювати свій методологічний арсенал і виходити за межі своєї інструментальності. Цей досвід доцільно адаптувати до українських реалій. В статье рассматриваются теоретические основы мультикультурализма, обобщен западный опыт осмысления феномена мультикультурности и социальной релевантности идеологии мультикультурализма. Сделан вывод, что мультикультурность в современных социокультурных контекстах может иметь непредсказуемые формы проявления и самоутверждения. Поэтому идеология мультикультурализма должна постоянно обновлять свой методологический арсенал и выходить за пределы своей инструментальности. Этот опыт целесообразно адаптировать к украинским реалиям.
- ДокументНаукові школи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди(ХНПУ імені Г. С. Сквороди, вид «Мітра», м. Харків, 2014-06-02) Андрущенко, О. А.; Білоусова, Л. І.; Білоцерківський, В. Я.; Волков, О. Г.; Гнізділова, О. А.; Євдокимов, В. І.; Жукова, Н. Г.; Золотухіна, С. Т.; Зоря, В. Д.; Кузнецова, О. А.; Култаєва, М. Д.; Маленко, О. О.; Маслов, М. П.; Микитюк, О. М.; Олексенко, О. А.; Прокопенко, А. І.; Прокопенко, І. Ф.; Процевський, О. І.; Слюсарська, Т. В.; Танько, Т. П.; Тимченко, І. В.; Ткаченко, Л. П.; Троцко, А. В.; Харченко, Л. П.; Хомуленко, Т. Б.; Худолій, О. М.У книзі викладені передумови формування наукових шкіл Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, процес їх становлення та сучасний стан розвитку. Подається докладна інформація про наукових лідерів, їх досвід, напрями, які вони очолили, висвітлені здобутки їх послідовників, окреслений внесок кожної із цих шкіл у розбудову освіти й науки в Україні. В книге изложены предпосылки формирования научных школ Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды, процесс их становления и современное состояние. Приводится подробная информация о научных лидерах, их опыт, направления, которые они возглавили, освещены достижения их последователей, очерчен вклад каждой из этих школ в развитие образования и науки в Украине. The book covers preconditions for the formation of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University schools of scientifi c thought, the process of their development and their current state. It provides detailed information about scientifi c leaders, their experience, researches they supervise and their followers’achievements as well as each school’s contribution to the development of education and science of Ukraine.
- ДокументНОВИЙ УЧИТЕЛЬ ДЛЯ ОБ’ЄДНАНОЇ ЄВРОПИ І СТАРІ УПЕРЕДЖЕННЯ ЩОДО ВЧИТЕЛЬСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ(Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2017-05-19) Култаєва, М. Д.Вимога підготовки нового вчителя, здатного діяти у наявних соціокультурних контекстах і водночас виходити за їх межі, конструювати нову педагогічну і соціальну реальність, а найголовніше – виховувати підростаюче покоління так, щоб воно не тільки адаптувалось до нових умов своєї актуальної і потенціальної самореалізації, а й виступало активним суб’єктом модернізаційних перетворень, безумовно, відповідає духу часу і запитам об’єднаної Європи. Але, окрім раціональної складової, в цій вимозі сконцентровані також й утопічні смисли, енергія яких у парадоксальний спосіб надає натхнення і водночас на практиці гальмує темпи освітніх реформ, ключовою фігурою яких є вчитель. Дещо забігаючи наперед, треба зазначити, що така парадоксальність є стратегічно виправданою, бо дозволяє призупинятись з метою критичного осмислення і корекції результатів попередньої педагогічної творчості. Требование подготовки нового учителя, способного действовать в имеющихся социокультурных контекстах и одновременно выходить за их пределы, конструировать новую педагогическую и социальную реальность, а главное - воспитывать подрастающее поколение так, чтобы оно не только адаптировалось к новым условиям своей актуальной и потенциальной самореализации, но и выступало активным субъектом модернизационных преобразований, безусловно, соответствует духу времени и запросам объединенной Европы. Но, кроме рациональной составляющей, в этом требовании сконцентрированы также и утопические смыслы, энергия которых парадоксальным образом придает вдохновения и одновременно на практике тормозит темпы образовательных реформ, ключевой фигурой которых является учитель. Несколько забегая вперед, надо отметить, что такая парадоксальность является стратегически оправданной, так как позволяет приостанавливаться с целью критического осмысления и коррекции результатов предыдущей педагогического творчества.
- ДокументНімецький досвід розбудови гуманістичної філософії освіти та його значення для подолання залишків тоталітаризму в українському суспільстві(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018-12-06) Култаєва, М. Д.; Kultaeva, М.Сковородинівська філософська традиція є своєрідним щепленням проти тоталітаризму. Філософія свободи, яка ніколи не зникала у просторі української культури, завжди була альтернативою філософії обов’язку, яка у комуністичній ідеології трансформувалась у філософію зобов’язань перед державою та етику служіння. Латентне звернення Г. Сковороди до німецької філософської спадщини, передусім до її гуманістично-освітнього і просвітницького потенціалу можна розглядати як вказівку вчитись на чужих помилках, заощаджуючи енергію суспільства для соціальної і культурної творчості. Сковородиновская философская традиция является своеобразной прививкой против тоталитаризма. Философия свободы, никогда не исчезала в пространстве украинской культуры, всегда была альтернативой философии долга, который в коммунистической идеологии трансформировалась в философию обязательств перед государством и этику служения. Латентное обращение Г. Сковороды к немецкой философского наследия, прежде всего к ее гуманистически-образовательного и просветительского потенциала можно рассматривать как указание учиться на чужих ошибках, экономя энергии общества для социального и культурного творчества. Skovorodinov's philosophical tradition is a kind of inoculation against totalitarianism. The philosophy of freedom, has never disappeared in the space of Ukrainian culture, has always been an alternative to the philosophy of duty, which in the communist ideology was transformed into a philosophy of obligations to the state and the ethics of service. G. Skovoroda's latent appeal to the German philosophical heritage, primarily to its humanistic, educational and enlightening potential, can be seen as an instruction to learn from the mistakes of others, saving society energy for social and cultural creativity.
- ДокументОСВІТА ЯК ДИВО І РОЗЧАКЛОВАНА РЕАЛЬНІСТЬ(Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ГО «Фонд розвитку науки та освіти «ІНТЕЛЕКТ», 2021) Култаєва, М. Д.У статті обґрунтовується необхідність розрізнення опцій бажаного, можливого і реального у визначенні перспектив розвитку освіти, передусім це торкається духовно-інтелектуального виховання і навчання у постіндустріальному суспільстві. Аналізується європейський досвід діагностики культурних патологій і деформацій, що супроводжують цифровізацію освітніх практик. The article proposes an explanation of the essential distinction between wishful, possible and real options assigning the perspectives for the development of the education, what is especially important for spiritual and intellectual learning in the conditions of the postindustrial society. The European experience of the diagnostic of the cultural pathologies and deformations is analyzed as some side effect of the digitalization.
- ДокументОСВІТНІ І ВИХОВНІ ВИКЛИКИ ПАНДЕМІЇ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-06-25) Култаєва, М. Д.У статті розглянуто освітні та виховні виклики пандемії. Стрімке поширення коронавірусної інфекції на усіх континентах, яке набуло характеру глобальної пандемії, виявилось несподіванкою не тільки для широких верств населення, а й для широкого кола науковців. Усі ці виклики потребують більш розгорнутого і фактологічно підкріпленого аналізу. Але їхня тематизація у контекстах пандемії загострює екзистенціальні ризики, які приховані у так званих «нормальних» станах інформаційного суспільства та побудованих на них утопічних сподіваннях. В статье рассматриваются образовательные и воспитательные вызовы пандемии. Стремительное распространение коронавирусной инфекции на всех континентах, которое приобрело характер глобальной пандемии, оказалось неожиданностью не только для широких слоев населения, но и для широкого круга учёных. Все эти вызовы нуждаются в более развернутом и фактологически подкрепленном анализе. Но их тематизация в контекстах пандемии обостряет экзистенциальные риски, скрытые в так называемых «нормальных» состояниях информационного общества и построенных на них утопических ожиданиях. This article examines the educational and educational challenges of the pandemic. The rapid spread of coronavirus infection across all continents, which has become a global pandemic, came as a surprise not only to the general public, but also to a wide range of scientists. All of these challenges need more detailed and evidence-based analysis. But their thematization in pandemic contexts heightens the existential risks lurking in the so-called "normal" states of the information society and the utopian expectations built on them.
- ДокументПедагогічні університети і безперервна педагогічна освіта(КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти», 2019-12-17) Култаєва, М. Д.У статті розглянуті педагогічні університети і безперервна педагогічна освіта. В статье рассмотрены педагогические университеты и непрерывное педагогическое образование. The article deals with pedagogical universities and continuing pedagogical education.
- ДокументПлинна сучасність та її модифікації в рефлексіях німецької філософії освіти(НАПН України, Інститут педагогіки НАПН України, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Луганський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2020-05-20) Култаєва, М. Д.У данній статті автор розглянув плинну сучасність та її модифікації в рефлексіях німецької філософії освіти. В данной статье автор рассмотрел текучую современность и ее модификации в рефлексиях немецкой философии образования. In this article, the author examined the fluid modernity and its modifications in the reflections of the German philosophy of education.
- ДокументПлюралізація культур знання: до епістемної специфіки педагогічних теорій(Інститут педагогіки НАПН України; Педагогічна думка, 2021-06-08) Култаєва, М. Д.Розбудова структур інформаційного суспільства і впровадження пов’язаних з цим нових педагогічних технологій висувають на передній план передусім практичні завдання адаптації освітніх систем, навчальних та виховних процесів до нових соціокультурних контекстів. Посилення значущості комунікацій між науковцями, прискорення темпів виробництва знання, намаганні якщо не бути першими у конкурентній боротьбі за знання і «передовий педагогічний досвід», відсувають на задній план проблеми, пов’язані з репрезентацією гуманітарного знання та його культурними модифікаціями. У даній статті автором досліджено епістемна культура педагогічних теорій, Развитие структур информационного общества и внедрение связанных с этим новых педагогических технологий выдвигают на передний план прежде всего практические задачи адаптации образовательных систем, учебных и воспитательных процессов к новым социокультурным контекстам. Усиление значимости коммуникаций между учеными, ускорение темпов производства знания, попытки если не быть первыми в конкурентной борьбе за знания и «передовой педагогический опыт» отодвигают на задний план проблемы, связанные с репрезентацией гуманитарного знания и его культурными модификациями. В данной статье автором исследована эпистемная культура педагогических теорий. The development of information society structures and the introduction of related new pedagogical technologies bring to the fore the practical tasks of adapting educational systems, teaching and educational processes to new socio-cultural contexts. Increasing the importance of communication between scientists, accelerating the production of knowledge, efforts, if not the first in the competition for knowledge and "best pedagogical experience", push to the background problems related to the representation of humanities knowledge and its cultural modifications. In this article the author investigates the epistemic culture of pedagogical theories.
- ДокументПолітичні імплікації філософської педагогіки : роздуми над монографією Р. Мєрінга «Винахід свободи. Про піднесення і падіння філософської педагогіки»(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Медиа-клас, 2019) Култаєва, М. Д.У статті представлено критичний аналіз запропонованої Р. Мєрінгом концептуалізації філософської педагогіки, що ґрунтується на засадах німецької класичної філософії та філософії освіти Гумбольдта, на тлі яких розглядаються організаційні та змістовні зміни в освіті, що відбуваються в індустріальних і постіндустріальних соціокультурних контекстах, а також з’ясовуються причина та логіка таких змін. На матеріалі злету та занепаду філософської педагогіки демонструються переваги міждисциплінарного підходу у дослідженнях її проблемного поля. Пропонується реконструкція філософської педагогіки періоду становлення і розвитку індустріального суспільства, де виділяються ідеалістична парадигма (Гумбольдт-Гегель-Шпрангер) з притаманним їй інституалізмом та її антипод – критична антиінституалістська парадигма (Ніцше-Адорно-Фуко), які співіснують на комплементарних засадах. Порівнюються концепції політичного виховання в рамкових умовах національної держави та у глобалізаційних контекстах, коли відбувається послаблення національної держави і руйнуються приналежні до неї форми солідарності, але відбувається піднесення індивіда та його свободи. Евристична метафора «винахід свободи» розкриває особливості політичного виміру філософської педагогіки, негативні та позитивні наслідки залучення політики до її проблемного поля. Констатується дисфункціональність держави у надскладних суспільствах, яка компенсується через її надмірне втручання в освітні реформи. Політичні і педагогічні ідеї переслідують різні цілі, вони існують у різних констеляціях і потребуються взаємоузгодження з метою запобігання системних ризиків у процесі реформування освітніх інституцій. Педагогічний конструкт свободи передбачає автономію освітніх інституцій та незалежність індивіда, яка зникає у процесі його перетворення на громадянина вікіпедії. В статье представлен критический анализ предложенной Р. Мерингом концептуализации философской педагогики, основанной на фундаменте немецкой классической философии и гумбольдтианской философии образования, на фоне которых рассматриваются организационные и содержательные изменения в образовании, происходящие в индустриальных и постиндустриальных социокультурных контекстах, а также выясняются причины и логика таких изменений. На материалах взлета и падения философской педагогики показаны преимущества междисциплинарного подхода в исследовании ее проблемного поля. Предлагается реконструкция философской педагогики периода становления и развития индустриального общества, где выделяется идеалистическая парадигма (Гумбольдт-Гегель-Шпрангер) с присущим ей институализмом и ее антипод - критическая парадигма, направленная против институализма (Ницше-Адорно-Фуко), обе они сосуществуют на принципах комплементарности. Сравниваются концепции политического воспитания в рамочных условиях национального государства и в контекстах глобализации, когда происходит ослабление национального государства и разрушаются присущие ему формы солидарности, но происходит подъем индивида и его свободы. Эвристическая метафора «изобретение свободы» раскрывает специфику политического измерения философской педагогики, а также негативные и положительные последствия присутствия политики в ее проблемном поле. Констатируется дисфункциональность государства в сверхсложных социальных системах, что компенсируется его вмешательством в реформы образования. Политические и педагогические идеи преследуют разные цели, существуют в разных констелляциях и нуждаются в согласовании, необходимом для предупреждения системных рисков в процессе институциональных реформ в сфере образования. Педагогический конструкт свободы предусматривает автономию институтов образования и независимость индивида, которая исчезает в процессе превращения его в «гражданина википедии». The article proposes the critical analyses of the P. Mehring conception of philosophical pedagogy founded on the German idealism and Humboldt’s philosophy of education. Transformations of the philosophical pedagogy are considering on the background of organizing changes in the education in the industrial and postindustrial contexts with regard to its meaning, logics and causes. The advantages of the interdisciplinary approach are proving on the problem field of the philosophical pedagogy in times of its rising and falls.The restoration of philosophical pedagogy of the early and developed industrialism is proposing with its idealistic and institutional paradigm (Humboldt-Hegel-Spranger) and the alternative one – the critical anti-institutionalism (Nietzsche-Adorno-Foucault), The heuristic metaphor of the invention of freedom shows on the political engagement of philosophical pedagogy what has both the negative and positive aspects. Some political pathologies of the state in the early post-industrial societies need pedagogical treating. That is why the revival perspective of philosophical pedagogy is inquiring. For this case some actual ideas of W. von Humboldt and its transformations are used to show the risks and dangerous of educational reforms in the post-industrial contexts. The Kantian and Hegelian transformations are researching with the aim to show different tendencies of the development of education in philosophical reflections of pedagogical issues with political consequences regarding as possible paradigmatic changes which can exist as complementary ones. The coherence of political and pedagogical ideas can exist in different constellations pursuing different purposes. The pedagogical construct of freedom as autonomy was often used in the political programs and political decisions, but the political reason is also an important factor for the transformations of contemporary educational systems and practices. The pedagogical construct of freedom foresees the autonomy of educational institutions and independency of individual which cal be lost by his transforming to a Wikipediacitizen.
- ДокументСуспільство знань: спокуси оновлення і пастки утопічної свідомості(Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство; Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Асоціація російськомовних вчених штату Масачусетс, м. Бостон, США, 2019) Култаєва, М. Д.Автор доходить висновку, що розгляд суспільства знань у проблемному полі культуральної соціології дозволяє створити динамічну модель останнього із залученням широкого теоретичного досвіду концептуалізації сучасних транзитивних суспільств та постійно змінюваних соціокультурних контекстів. Автор приходит к выводу, что рассмотрение общества знаний в проблемном поле культуральной социологии позволяет создать динамическую модель последнего с привлечением широкого теоретического опыта концептуализации современных транзитивных обществ и изменяющихся социокультурных контекстов. The author comes to the conclusion that the consideration of society in the problem field of cultural sociology makes it possible to create a dynamic model of the latter with the involvement of a broad theoretical experience of conceptualizing modern transitive societies and changing sociocultural contexts.