Дисертації

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/1384

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 111

Адміністративно-правові засади взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами
(Приватний вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань", Сумський державний університет, 2021) Полянський, А. О.
В дисертації визначено поняття та розкрито значення взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; окреслено мету, принципи та завдання взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; з’ясовано сутність та особливості діяльності судово-експертних установ та правоохоронних органів як об’єкту адміністративно-правового регулювання; визначено поняття та окреслено систему судово-експертних установ та правоохоронних органів; розкрито завдання та функції судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; окреслено компетенцію судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; встановлено юридичні гарантії та межі юридичної відповідальності судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; узагальнено рівні взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; з’ясовано напрямки взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; охарактеризовано адміністративно-правові форми та методи взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; визначено напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює взаємодію судово-експертних установ з правоохоронними органами; встановлено шляхи оптимізації критеріїв оцінювання ефективності взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; визначено перспективи вдосконалення координації діяльності судово-експертних установ з правоохоронними органами. В диссертации определено понятие и раскрыто значение взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Обозначены цели, принципы и задачи взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами Выяснена сущность и особенности деятельности судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как объекта административно-правового регулирования. Охарактеризованы правовые основы взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами и установлено место среди них административно-правового регулирования. Констатировано, что правовые основы взаимодействия судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов имеют административно-правовую основу, которая выражается в большом количестве норм административного права, закрепленных в нормативно-правовых актах различной юридической силы. Указанная ситуация объясняется тем, что именно нормами данной отрасли права определяются: административно-правовой статус судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов; функции, полномочия и задачи, стоящие перед правоохранительными органами и судебно-экспертными учреждениями; механизмы взаимодействия судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов при выполнении ими определенных законодательством функций; организационно-практические цели указанного взаимодействия. Определено понятие и очерчена система судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов. Обосновано, что ключевыми особенностями судебно-экспертных учреждений, которые отличают их от правоохранительных органов являются: во-первых, судебно-экспертные учреждения не являются органами государственной власти и не реализуют в своей работе функции государства, однако, они совершают общественно важную деятельность, связанную с проведением экспертных исследований, результаты которых могут использоваться в процессе правоохранительной деятельности; во-вторых, судебно-экспертные учреждения - это не только государственные организации, но и юридические лица коммунальной формы собственности, в соответствии с определенным законодательством порядке имеют право проводить судебно-экспертную деятельность; в-третьих, структура судебно-экспертных учреждений государственного типа четко урегулирована и упорядочена на законодательном уровне; в-четвертых, ключевой и единственной целью деятельности судебно-экспертных учреждений является производство качественных судебно-экспертных исследований в соответствии с предусмотренными нормативно-правовой базой основаниями. Раскрыты задачи и функции судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как субъектов взаимодействия. Выделена компетенция судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как субъектов взаимодействия. Установлены юридические гарантии и меры юридической ответственности судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как субъектов взаимодействия. Обобщены уровни взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Выяснены направления взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Охарактеризованы административно-правовые формы и методы взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Обозначены организационные основы обеспечения взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Обобщен зарубежный опыт взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами и обработаны возможности его использования в Украине. Выяснены направления совершенствования административного законодательства, регулирующего взаимодействие судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Установлены пути оптимизации критериев оценки эффективности взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Определены перспективы совершенствования координации деятельности судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. The author of the dissertation has determined the concept and has revealed the importance of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has outlined the purpose, principles and tasks of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has clarified the essence and specific features of the activity of forensic institutions and law enforcement agencies as an object of administrative and legal regulation; has determined the concept and has outlined the system of forensic institutions and law enforcement agencies; has revealed the tasks and functions of forensic institutions and law enforcement agencies as subjects of the interaction; has outlined the competence of forensic institutions and law enforcement agencies as subjects of the interaction; has established legal guarantees and limits of legal liability of forensic institutions and law enforcement agencies as subjects of the interaction; has generalized the levels of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has clarified the directions of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has characterized administrative and legal forms and methods of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has determined the areas for improving administrative legislation that regulates the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has established the ways to optimize the criteria for assessing the effectiveness of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has defined the perspectives for improving the coordination of activities of forensic institutions with law enforcement agencies.
Антропоніми турецької мови: лінгквокультурологічний та прагматичний аспекти
(Харківський національний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Скразловська, І. А.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню сучасних турецьких антропонімів з позицій актуальних напрямів сучасної лінгвістики – лінгвокультурології та лінгвопрагматики. Об’єктом дослідження є турецькі особові імена та варіанти їхніх парадигм (демінутивні та гіпокористичні форми), також порушуються питання особливостей функціонування антропонімічних моделей турецької мови та прізвиськ. Предметом вивчення стали лінгвокультурні та прагматичні компоненти лексичного значення турецьких антропонімів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в системному підході, застосованому до опису антропонімічної системи турецької мови в діахронічному й синхронічному розрізі. Створення класифікацій, які спираються на семантичні й функціональні особливості турецьких особових імен, послугувало виявленню значущих для турецької культури понять і реконструюванню фрагментів турецького національного світогляду. Вперше було розкрито прагматичний потенціал турецьких особових імен та прізвиськ, описано особливості номінативних та комунікативних стратегій їх використання з двох взаємопов’язаних позицій – особи, яка іменує/називає, і особи, яку іменують/називають, – досліджено специфіку дериваційних процесів в антропонімічній системі. Наукова новизна роботи зумовлена також використанням різножанрових емпіричних матеріалів – словників імен, телевізійних серіалів, художніх та публіцистичних текстів, – що дозволило дослідити особливості функціонування турецьких антропонімів у різних комунікативних контекстах і забезпечило високий ступінь достовірності отриманих результатів. Диссертационная работа посвящена исследованию современных турецких антропонимов с позиций актуальных направлений современной лингвистики – лингвокультурологии и лингвопрагматики. Объектом исследования являются турецкие личные имена и варианты их парадигм (деминутивные и гипокористические формы), также поднимаются вопросы особенностей функционирования антропонимических моделей турецкого языка и прозвищ. Предметом исследования стали лингвокультурные и прагматические составляющие лексического значения турецких антропонимов. Научная новизна диссертационного исследования заключается в системном подходе, примененном к описанию антропонимической системы турецкого языка в диахроническом и синхроническом разрезе. Создание классификаций, опирающихся на семантические и функциональные особенности турецких личных имен, послужило выявлению значимых для турецкой культуры понятий и реконструкции фрагментов турецкого национального мировоззрения. Впервые был раскрыт прагматический потенциал турецких личных имен и прозвищ, описаны особенности номинативных и коммуникативных стратегий их использования с двух взаимосвязанных позиций – лица, которое именует/называет, и лица, которое именуют/называют, – исследована специфика деривационных процессов в антропонимической системе. Научная новизна работы обусловлена также использованием разножанровых эмпирических материалов – словарей имен, телевизионных сериалов, художественных и публицистических текстов – что позволило исследовать особенности функционирования турецких антропонимов в разных коммуникативных контекстах и обеспечило высокую степень достоверности полученных результатов. The thesis focuses on the research of the modern Turkish anthroponyms from the standpoint of the current trend of modern linguistics – linguocultural and linguopragmatic studies. The object of the study is Turkish personal names and variants of their paradigms (diminutive and hypocoristic forms), as well as the peculiarities of the functioning of the Turkish anthroponymic models and nicknames. The subject of the study are linguocultural and pragmatic components of the lexical meaning of the Turkish anthroponyms. The scientific novelty of the dissertation research lies in the systematic approach applied to the analysis of the anthroponymic system of the Turkish language in terms of diachrony and synchrony. The classification of the Turkish personal names based on their semantic and functional features has served to highlight the concepts relevant to the Turkish culture and to reconstruct some fragments of the Turkish national worldview. For the first time the pragmatic potential of the Turkish personal names and nicknames has been revealed, the peculiarities of nominative and communicative strategies of their use from two interrelated positions (person who names/calls and person who is named/called) have been described, the specifics of derivational processes in the anthroponymic system have been investigated. The scientific novelty of the work is also due to the use of various genres of empirical materials such as dictionaries of names, television series, art and journalistic texts, that allowed to explore the peculiarities of the Turkish anthroponyms in different communicative contexts and provided a high degree of reliability.
Армія та суспільство: політико-інституційний вимір
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Тяпкіна, Ю. О.
У роботі здійснено комплексний аналіз взаємодії армії та суспільства, що трансформується, у політико-інституційному вимірі. Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дисертації в прикладних, навчальних та наукових цілях. Прикладне значення роботи для України обумовлене необхідністю пошуків шляхів адекватного реагування на нові загрози та ризики, що продукуються за сучасних умов розвитку суспільства, що трансформується. Процес нормалізації розвитку таких загроз та ризиків пов'язаний зі структурної трансформації державних інститутів, що повинна бути усвідомлена та конструктивно скерована для забезпечення життєздатності нашої країни в нових умовах світової політики. Результати дослідження можуть бути використані в розробці концептуальних документів з питань національної безпеки, воєнного будівництва, розробки шляхів реформування силових структур України під впливом нових асиметричних загроз, удосконаленні законодавства в питаннях боротьби з тероризмом та незаконними збройними формуваннями, підвищення ефективності миротворчої діяльності вітчизняних збройних контингентів тощо. The paper provides a comprehensive analysis of the interaction between the army and the transforming society in the political and institutional dimension. The practical significance of the work lies in the possibility of using the results of the dissertation for applied, educational and scientific purposes. The practical significance of the work for Ukraine is due to the need to find ways to adequately respond to new threats and risks produced by the current conditions of a transforming society. The process of normalization of the development of such threats and risks is associated with the structural transformation of state institutions, which must be understood and constructively directed to ensure the viability of our country in the new conditions of world politics. The results of the study can be used in the development of conceptual documents on national security, military construction, development of ways to reform Ukraine's security forces under the influence of new asymmetric threats, improving legislation on counter – terrorism and illegal armed groups, improving the peacekeeping of domestic armed forces and more.
Видовий склад та екологія комах-філофагів листяних порід урбоценозів м. Харкова
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Кардаш Є. С.
У дисертації наведено теоретичні узагальнення та аналіз даних стосовно видового складу та структури комплексів філофагів, їхніх біоекологічних особливостей на листяних породах, поширення, трофічної активності та ролі в умовах антропогенного навантаження в урбоценозах м. Харкова. Результати порівняння структури комплексів філофагів листяних насаджень за 50 років дають змогу оцінити тенденції змін, зокрема стосовно збільшення кількості видів із потаємним і напівпотаємним способом життя та проникнення й поширення адвентивних видів. Оцінювання вольтинізму комах надає можливість прогнозувати загрозу збільшення чисельності небезпечних видів. Відмінності у поширення філофагів у різних типах насаджень і на різних породах дерев дають змогу вводити до складу породи, менш уразливі до пошкодження. Балове оцінювання шкідливості філофагів є доцільним застосовувати у програмах моніторингу, а методику аналізу метеорологічних показників у зв’язку з аналізом сезонного розвитку комах – для прогнозування динаміки популяцій, і, за необхідності, термінів здійснення захисних заходів. Зазначені методичні положення можуть бути впроваджені у діяльність СКП «Харківзеленбуд», а також у навчальний процес природничого факультету Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди під час підготовки та викладання курсів «Прикладна ентомологія та екологія комах» і «Біоіндикація», а також підчас проведення навчальної польової практики студентів природничого факультету. The dissertation presents theoretical generalizations and analysis of data on the species composition and structure of phyllophagous complexes, their bioecological features on deciduous trees, distribution, trophic activity, and role in anthropogenic load in the urban coenoses of Kharkiv. The results of comparing the structure of phyllophagous complexes of deciduous stands over 50 years allow us to assess the trends, in particular regarding the increase in the number of species with a hidden and semi-hidden ways of life and the penetration and spread of alien species. Assessment of insect voltinism makes it possible to predict the threat of an increase in the number of dangerous species. Differences in the distribution of philophages in different types of stands and in different tree species make it possible to introduce into the composition of the tree species, less vulnerable to damage. Scoring of phyllophagous pests should be used in monitoring programs, and the method of analysis of meteorological parameters in connection with the analysis of seasonal development of insects - to predict the dynamics of populations, and, if necessary, the timing of protective measures. These guidelines can be implemented in the activities of Specialized Communal Enterprise "Kharkivzelenbud", as well as in the educational process of the Faculty of Natural Sciences of Kharkiv National Pedagogical University during the preparation and teaching of courses "Applied Entomology and Ecology of Insects" and "Bioindication", as well as during the field training of students of the Faculty of Natural Sciences.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах КНР та України
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Мей, Фан
У дисертації здійснено порівняльний аналіз теоретичних положень та практичного досвіду застосування інформаційно-комунікаційних технологій у фаховій підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах КНР та України для визначення напрямів імплементації практики використання інформаційно-комунікаційних технологій в університетах КНР у сучасних умовах фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах України. На основі аналізу наукових джерел висвітлено основні шляхи наукового осмислення порушеної проблеми в китайській та українській психологопедагогічній літературі, проаналізовано й уточнено сутність основних понять, що стосуються проблеми дослідження: «технологія», «навчальна технологія», «інформаційно-комунікаційні технології», «інформаційно-комунікаційні технології в освіті», «інформаційно-комунікаційні технології у фаховій підготовці учителів музичного мистецтва» та супутні поняття «інновації», «інтеграція», оскільки інтеграція інформаційних технологій у процес фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва змінює традиційний режим викладання і стає центром інновацій. Визначено, що інтеграція ІКТ в освіту відбувається у якості: об’єкта вивчення, інструмента пізнання та засобу навчання. Проаналізовано основні шляхи застосування інформаційнокомунікаційних технологій у процесі фахової підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах КНР та України за науковими розвідками, що дозволило зробити висновок: у працях китайських науковців широку розробку отримали проблеми інформатизації освіти мистецького спрямування, від питань історичних передумов до становлення, розвитку та прогнозування інтеграції інформаційних технологій у підготовку вчителів музичного мистецтва; у нашій країні, робота спрямована на систематичне, планомірне, багатовекторне дослідження ролі, можливостей та функцій інформаційних технологій у підготовці вчителів музичного мистецтва. Визначено наукове підгрунтя впровадження ІКТ у процес фахової підготовки вчителів музичного мистецтва в університетах КНР та України, виявлено шляхи збагачення змісту, форм та методів фахової підготовки вчителів музичного мистецтва завдяки використанню інформаційнокомунікаційних технологій та сполученість вимог до підготовки вчителів музичного мистецтва в університетах та музичною освітою в початковій і середній школі в КНР та Україні; окреслено перспективні напрями імплементації педагогічно цінних теоретичних і практичних доробок китайських фахівців з використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах КНР в університети України. In the dissertation, a comparative analysis of the theoretical provisions and practical experience of using information and communication technologies in the professional training of future music teachers in the universities of the People's Republic of China and Ukraine was carried out in order to determine the directions of implementation of the practice of using information and communication technologies in the universities of the PRC in the modern conditions of the professional training of future music teachers in universities of Ukraine. Based on the analysis of scientific sources, the main ways of scientific understanding of the raised problem in Chinese and Ukrainian psychological and pedagogical literature are highlighted, the essence of the main concepts related to the research problem is analyzed and specified: «technology», «educational technology», «information and communication technologies», «information and communication technologies in education», «information and communication technologies in the professional training of music teachers» and related concepts «innovation», «integration», since the integration of information technologies in the process of professional training of future music teachers changes the traditional mode of teaching and becomes a center of the innovations. It was determined that the integration of ICT in education takes place as: an object of study, a tool of knowledge and a means of learning. The main ways of using information and communication technologies in the process of professional training of future music teachers in the universities of the People's Republic of China and Ukraine were analyzed according to scientific research, which allowed us to draw a conclusion: in the works of Chinese scientists, the problems of informatization of art education were widely developed, from issues of historical prerequisites to until today, development and forecasting of the integration of information technologies in the training of music teachers; in Ukraine, the work is aimed at a systematic, planned, multi-vector study of the role, possibilities and functions of information technologies in the training of music teachers. The scientific basis for the introduction of ICT in the process of professional training of music teachers in the universities of the People's Republic of China and Ukraine has been identified, ways of enriching the content, forms and methods of professional training of music teachers thanks to the use of information and communication technologies and the combination of requirements for the training of music teachers in universities and music education have been identified in primary and secondary school in China and Ukraine; outlined perspective directions of implementation of pedagogically valuable theoretical and practical experience of Chinese specialists in the use of information and communication technologies in the process of professional training of future music teachers in universities of the People's Republic of China in universities of Ukraine.
Виразний потенціал ступенів порівняння в мові російської поезії ХХ–ХХІ століть
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Четверик, В. К.
Репрезентована кваліфікаційна наукова праця присвячена недослідженому раніше поетичному потенціалу компаративних і суперлативних форм прикметників, прислівників та інших частин мови, які потенційно допускають утворення подібних форм у віршованій мові та художній реалізації таких форм. Цей аспект поетичної морфології й морфологічної поетики з позицій сучасного антропоцентричного підходу до вивчення фактів мови та мовлення монографічно описаний уперше. У дослідженні систематизовано способи поетичної актуалізації нормативних та нестандартних граматичних компаративних та суперлативних форм прикметника, прислівника та інших частин мови, які потенційно допускають подібні формоутворення; досліджено особливості поетичного функціонування та експресивний потенціал актуалізованих компаративних та суперлативних форм та значень. Виділено та описано типи можливих моделей (регулярних та оказіональних), схарактеризовано семантику компаративних та суперлативних форм, описано взаємозв’язок морфологічної структури віршованого твору та його композиційно-тематичної та смислової структури. Уперше за дослідження функціонування компаративних та суперлативних форм використано теорію маркованості; розглянуто співпозицію, атракцію, селекцію, а також формування морфологічної домінанти на основі маркованих та немаркованих форм; схарактеризовано роль компаративних і суперлативних форм у структурі віршованого твору та поетичному смислотворенні; уперше проаналізовано особливості функціонування компаративних і суперлативних одиниць у структурі віршованого тексту з урахуванням їхньої здатності актуалізувати граматичний потенціал і виконувати структуро-, ритмо-, сюжето- та смислотворчу функцію;.уперше системно описано функціонування досліджуваних форм у поетичних ідіостилях О. Мандельштама, Б. Окуджави, Ю. Левітанського. The presented qualifying scientific work is devoted to the previously unstudied poetic potential of comparative and superlative forms in poetic language and their artistic realization. This aspect of poetic morphology and morphological poetics from the position of the modern anthropocentric approach to studying the facts of language and speech is described monographically for the first time. The research systematizes methods of poetic actualization of normative and non-standard grammatical comparative and superlative forms of adjectives, adverbs, and other parts of speech that potentially allow such formations; peculiarities of poetic functioning and expressive potential of actualized comparative and superlative forms and meanings are studied. The types of possible models (regular and occasional) are identified and described, the semantics of comparative and superlative forms are characterized, and the relationship between the morphological structure of the poetic work and its compositional, thematic, and semantic structure is described. For the first time, the theory of markedness was used to study the functioning of comparative and superlative forms; juxtaposition, attraction, and selection, as well as the formation of a morphological dominant based on marked and unmarked forms, are considered; for the first time, the peculiarities of the functioning of comparative and superlative units in the structure of the poetic text are analyzed, taking into account their ability to actualize the grammatical potential and perform the structural, rhythmic, plot- and meaning-making function; the role of comparative and superlative forms in the structure of poetic work and poetic sense-making is characterized; for the first time, the functioning of forms in the poetic idiostyles of such democratic and anti-war poets as O. Mandelshtam, B. Okudzhava and Yu. Levitanskyi is systematically described.
Висотна диференціація та різноманіття гірничопромислових ландшафтів Криворіжжя
(Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, 2021) Коптєва, Т. С.
У дисертації на основі удосконалених теоретико-методологічних засад конструктивної географії і антропогенного ландшафтознавства вирішено завдання науково обґрунтованого використання сформованих гірничодобувною промисловістю Криворіжжя висотної диференціації та зумовленою нею різноманіття ландшафтів регіону для їх раціонального сучасного й майбутнього використання та охорони. На території Криворіжжя гірничодобувна промисловість функціонує близько 150 років і за цей проміжок часу трансформувала натуральні ландшафти в антропогенні. З кожним роком їх площа збільшується, переважно, завдяки гірничопромисловим ландшафтам, які займають майже 40 тис. га і є провідними у ландшафтній структурі Кривбасу. Як наслідок територія Криворіжжя достатньо репрезентативна для дослідження як висотної диференціації, так і різноманіття гірничопромислових ландшафтів. In the dissertation on the basis of improved theoretical and methodological bases of constructive geography and anthropogenic landscape science the problem of scientifically substantiated use of altitude differentiation formed by mining industry of Kryvorizhzhia and the diversity of landscapes of the region and their future use for their rational modern use has been solved. On the territory of Kryvorizhzhia, the mining industry has been operating for about 150 years and in this short period of time has transformed natural landscapes into anthropogenic ones. Every year their area increases, mainly due to mining landscapes, which occupy almost 40 thousand hectares and are leading in the landscape structure of Kryvbas. As a result, the territory of Kryvorizhzhia is sufficiently representative for the study of both altitude differentiation and diversity of mining landscapes.
Виховання естетичного смаку в майбутніх музично-педагогічних працівників у закладах вищої освіти Китаю засобами вокальної майстерності
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Чжоу, Мінь
Дослідження присвячено проблемі виховання естетичного смаку в майбутніх музично-педагогічних працівників у закладах вищої освіти Китаю засобами вокальної майстерності. Зазначену проблему розв’язано шляхом аналізу й систематизації теоретичних ідей, узагальнення досвіду виховання естетичного смаку в майбутніх музично-педагогічних працівників у закладах вищої освіти Китаю та України засобами вокальної майстерності. Окреслено творче використання напрацювань учених з теми, що розглядається, у закладах вищої освіти Китаю та України. На основі аналізу й порівняння ступеня наукової розробленості теоретичних питань, результатів узагальнення досвіду виховання естетичного смаку в майбутніх музично-педагогічних працівників в закладах вищої освіти КНР та України розроблено методику виховання естетичного смаку в майбутніх музично-педагогічних працівників засобами вокальної майстерності. Надано рекомендації щодо адаптації методики виховання естетичного смаку в майбутніх музично-педагогічних працівників засобами вокальної майстерності в закладах вищої освіти України та Китаю. Застосовано в освітньому процесі закладів вищої освіти України та Китаю методичні рекомендації «Виховання естетичного смаку в майбутніх музичнопедагогічних працівників у закладах вищої освіти» для самостійної роботи здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти в таких галузях знань: 02 Культура і мистецтво, спеціальність 025 Музичне мистецтво; 01 Освіта / Педагогіка, спеціальність 014 Середня освіта (музичне мистецтво). Матеріали дисертації можуть стати науковим підґрунтям викладання педагогіки за педагогічним спрямуванням, основ педагогічної майстерності, порівняльної педагогіки, інноваційної педагогіки, освітнього провайдингу, вокальної майстерності, постановки голосу, базової вокальної музики, написання монографій, підручників, навчальних посібників, розроблення міждисциплінарних навчальних курсів для майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей. Теоретичні узагальнення, винесені зі змісту дисертації, практичний досвід автора впровадження ІКТ в освітній процес підготовки музично-педагогічних працівників можуть бути використані в системі неформальної та інформальної освіти з метою виховання естетичного смаку учасників освітнього процесу, підвищення кваліфікації викладачів ЗВО мистецького напряму, сертифікації вчителів музики в ЗЗСО. The study is devoted to the problem of education of aesthetic taste in future music-pedagogical workers in higher education institutions of China by means of vocal skill. The specified problem was solved by analysis and systematization of theoretical ideas, generalization of education experience aesthetic taste in future music-pedagogical workers in institutions of higher education in China and Ukraine by means of vocal skills. Outlined creative use of the work of scientists on the subject under consideration, in institutions of higher education in China and Ukraine. On the basis of the analysis and comparison of the degree of scientific development of theoretical questions and the results of the generalization of the experience of education of aesthetic taste in future music-pedagogical workers in institutions of higher education of the People's Republic of China and Ukraine, a method of education of aesthetic taste in future music-pedagogical workers by means of vocal skills has been developed (on the example of the experience of institutions of higher education of Ukraine and China). Recommendations are given on the adaptation of the method of education of aesthetic taste in future musical and pedagogical workers by means of vocal mastery in higher education institutions of Ukraine and China. Applied in the educational process of higher education institutions of Ukraine and China, methodological recommendations "Education of aesthetic taste in future music-pedagogical workers in higher education institutions" for independent work of first (bachelor's) level higher education graduates in the field of knowledge: 02 Culture and art specialty 025 Musical art, in the field of knowledge 01 Education/Pedagogy specialty 014 Secondary education (musical art). The materials of the thesis can become a scientific basis in the process of teaching pedagogy in a pedagogical direction, the basics of pedagogical skills, comparative pedagogy, innovative pedagogy, educational provision, vocal skills, voice production, basic vocal music, as well as during the writing of monographs, textbooks, training manuals, development of interdisciplinary training courses for future specialists in art specialties. The theoretical generalizations derived from the content of the thesis, the author's practical experience of the introduction of ICT in the educational process of training music-pedagogical workers can be used in the system of informal and informal education for the purpose of educating the aesthetic taste of the participants in the educational process, improving the qualifications of teachers of higher vocational education in the art direction, certification of music teachers in higher education institutions.
Гендерні особливості тілесного локусу контролю в юнацькому віці
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Лєсніченко, Н. П.
У роботі представлено аналіз науково-теоретичних концепцій і підходів до вивчення проблеми тілесного локусу контролю особистості юнацького віку, визначено та описано її гендерні особливості, психологічну типологію та регулятивні чинники розвитку. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що створений комплекс діагностики тілесного Я може бути використаний психологами в психодіагностичній роботі та консультуванні з питань підтримки та збереження психологічного та соматичного здоров’я. Розроблена програма психологічного супроводу розвитку тілесної інтернальності може бути використана в процесі формування тілесного Я юнаків та дівчат. Результати дослідження можуть бути використані в ході професійної підготовки та підвищення професійного рівня практичних психологів при викладанні навчальних курсів «Вікова психологія», «Педагогічна психологія», «Психодіагностика», «Основи психологічного тренінгу», «Основи психосоматики». The study presents an analysis of scientific and theoretical concepts and approaches to studying the problem of the bodily monitoring of the personality of the youth age, identified and described its gender features, psychological typology and regulatory factors of development. The practical significance of the dissertation is that the created complex of diagnostics of bodily Self can be used psychologists in psycho-diagnostic work and counseling on issues of support and preservation of psychological and somatic health. The developed program of psychological support for the development of bodily internality can be used in the process of forming a bodily youth and girls. Research results can be used during the professional training and increase of professional level of practical psychologists in teaching the training courses "Age Psychology", "Pedagogical Psychology", "Psychodiagnostics", "Fundamentals of Psychological Training", "Fundamentals of Psychosomatics".
Громадсько-просвітницька діяльність Товариства «Знання» в Україні (друга половина ХХ – початок XXI століття)
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-05) Бондар, Т. В.
Дисертаційна робота є історико-педагогічним теоретичним дослідженням діяльності громадських товариств в Україні. Робота присвячена дослідженню громадсько-просвітницької діяльності Товариства «Знання» в Україні у другій половині ХХ – на початку XXI століття. У дисертації проаналізовано довідкову та історико-педагогічну літературу для встановлення суті базових понять, суміжних з проблематикою дослідження (товариство, громадське товариство, громадська діяльність, просвітницька діяльність, громадсько-просвітницька діяльність). Уточнено ключову дефініцію дисертації – «громадсько-просвітницька діяльність Товариства «Знання» в Україні», під якою розуміємо діяльність громадської організації, що спрямована на формування світогляду, забезпечення і задоволення інтересів, потреб (освітніх, культурних, творчих, вікових, соціальних тощо) громадськості та поширення знань (наукових, культурних, політичних, економічних, освітніх, релігійних тощо) серед різних верств населення. Проаналізовано підходи вчених (М. Менджул, М. Кравчука, К. Павлюк, М. Цьвок, О. Бабкіної, В. Горбатенка, В. Кравчук, Д. Шелеста, Л. Саламона (Salamon), С. ВойцехСоколовського (Wojciech Sokolowski), Г. Анхеєра) до класифікації громадських товариств. У дисертації за основу взято класифікацію О. Бабкіної та В. Горбатенка, що ґрунтується на соціально-класовому чиннику і поділяє громадські товариства на молодіжні, жіночі, творчі, добровільні просвітницькі (у сфері науки, техніки, культури, освіти, соціальної допомоги тощо), релігійні, кооперативні. Це дало змогу розглядати діяльність Товариства «Знання» в Україні як просвітницької громадської організації. У теоретичному розділі дослідження визначено суспільно-політичні і соціокультурні передумови становлення й розвитку Товариства «Знання» в Україні у період другої половини ХХ – початку ХХI ст. З’ясовано, що появу Товариства «Знання» в Україні обумовили такі чинники: суспільно-політичні – тривала відсутність державності на українських землях, підпорядкування їх владі Австрійської та Російської імперій, прагнення останніх зберегти класово-становий устрій, намагання державних чиновників підпорядкувати науковий, освітній, культурний розвиток населення українських земель політичним інтересам й ідеологічним настановам імперій у кінці ХVІІ – ХVІІІ ст., перехід від феодальної системи відносин до капіталістичної, упровадження низки реформ (адміністративної, земської, аграрної, освітньої тощо) на українських землях у межах Австрійської та Російської імперій у ХІХ ст., комуністична ідеологія з тоталітарною державною системою у 1920–1940 рр.; соціокультурні – відсутність доступу широких прошарків населення до здобуття освіти; потреба в розвитку національної освіти, культури, науки; діяльність перших на українських землях громадських (просвітницьких, наукових, культурних, педагогічних, спортивних, політичних) товариств у період кінця ХVІІ ст. – початку ХХ ст.; прагнення українських діячів науки, культури, освіти до розв’язання національних питань (боротьба з масовою неписьменністю, забороною української мови й українських видань); рух за національно-культурне відродження кінця ХІХ – початку ХХ ст.; репресії, заборона діяльності громадських (просвітницьких, культурних, наукових, педагогічних) товариств радянською владою; започаткування діяльності товариств ідеологічного спрямування в УСРР. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що: вперше цілісно в широких хронологічних межах досліджено громадськопросвітницьку діяльність Товариства «Знання» в Україні у період другої половини ХХ – початку ХХІ ст. з урахуванням соціально-економічних, ідеологічних та педагогічних чинників; обґрунтовано етапи розвитку громадсько-просвітницької діяльності Товариства «Знання» в Україні: І етап (1947–1962 рр.) – етап започаткування діяльності «Українського товариства з поширення політичних і наукових знань» як суспільного інституту в умовах радянської політичної системи, ІІ етап (1963–1989 рр.) – етап розширення напрямів, започаткування нових форм та поглиблення змісту громадсько-просвітницької діяльності Товариства «Знання» УРСР у контексті реалізації засадничих положень політики розвинутого соціалізму, ІІІ етап (1990–2018 рр.) – етап реорганізації змісту, напрямів, форм громадськопросвітницької діяльності Товариства «Знання» України. Узагальнено досвід громадсько-просвітницької діяльності Товариства «Знання» в Україні у досліджуваний період за такими напрямами: реалізація лекційної діяльності й налагодження роботи закладів і установ пропагандистського спрямування; форми і методи організації педагогічного всеобучу батьків; підготовка й друк науково-популярних і літературно-художніх видань. Накреслено прогностичні тенденції розвитку громадсько-просвітницької діяльності Товариства «Знання» в Україні за такими напрями: науковопросвітницький, соціальний, здоров’язбережувальний, навчально-педагогічний,громадсько-політичний. Уточнено суть базових понять: «товариство», «громадське товариство», «громадська діяльність», «просвітницька діяльність», «громадсько-просвітницька діяльність» та основної дефініції дослідження «громадсько-просвітницька діяльність Товариства «Знання» в Україні». Подальшого розвитку набули уявлення про суспільно-політичні й соціокультурні передумови виникнення громадсько-просвітницького Товариства «Знання» України, професійний потенціал його очільників (професійна компетентність, організаційні вміння, управлінські якості). Практичне значення результатів дослідження полягає в авторській інтерпретації громадсько-просвітницької діяльності Товариства «Знання» в Україні у другій половині ХХ – початку ХХІ століття, що дало підстави виділити прорахунки, накреслити тенденції та шляхи творчого використання позитивного досвіду діяльності досліджуваного Товариства на тлі розбудови громадянського суспільства в Україні й перебігу реформ, що відбуваються в освітньому просторі. Матеріали дослідження склали основу для розроблення навчальної програми дисципліни вільного вибору «Основи андрагогіки» для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди (див. Додаток Т). Основні наукові результати проведеного дослідження упроваджено в освітній процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 01/10-429 від 02.07.2020 р.), ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (довідка № 1/572 від 03.07.2020 р.), Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького (довідка № 01-28/1507 від 23.09.2020 р.). Одержані в процесі дослідження дані та висновки можуть бути використані під час укладання підручників, навчальних посібників, енциклопедичних і довідково-бібліографічних видань, розроблення дисциплін вільного вибору для здобувачів вищої освіти різних рівнів, підготовки магістерських робіт і наукових проєктів, а також викладання таких навчальних дисциплін, як «Історія України», «Теорія та історія соціальних комунікацій (наукова спеціалізація)», «Педагогіка» (модуль «Історія педагогіки»). Матеріалами дослідження можуть послуговуватися чинні громадськопросвітницькі організації України в процесі розроблення статутної документації, планування напрямів, відбору змісту, форм роботи з різними віковими категоріями населення, заклади неформальної освіти в процесі проєктування й реалізації освітніх стратегій. Диссертационная работа является историко-педагогическим теоретическим исследованиям деятельности общественных объединений в Украине. Работа посвящена исследованию общественно-просветительской деятельности Общества «Знание» в Украине во второй половине ХХ - начале XXI века. В диссертации проанализирована справочная и историко-педагогическая литература для установлениея сути базовых понятий, смежных с проблематикой исследования (Общество, общественная деятельность, просветительская деятельность, общественно-просветительская деятельность). Уточнение ключевую дефиницию диссертации – «общественно-просветительская деятельность Общества« Знание» в Украине», под которой понимаем деятельность общественной организации, которая направлена на формирование мировоззрения, обеспечение и удовлетворение интересов, потребностей (образовательных, культурных, творческих, возрастных, социальных и т. д.) общественности и распространение знаний (научных, культурных, политических, экономических, образовательных, религиозных и т. д.) среди различных слоев населения. Проанализированы подходы ученых (М. Менджул, М. Кравчука, К. Павлюк, М. Цьвок, А. Бабкиной, В. Горбатенко, В. Кравчук, Д. Шелеста, Л. Саламона (Salamon), С. Войцех Соколовського (Wojciech Sokolowski), Г. Анхеера) классификации общественных обществ. В диссертации за основу взята классификация А. Бабкиной и В. Горбатенко, которая основывается на социально-классовом факторе и разделяет общественные организации на молодежные, женские, творческие, добровольные просветительские (в области науки, техники, культуры, образования, социальной помощи и т. д.), религиозные, кооперативные. Это позволило рассматривать деятельность Общества «Знание» в Украине как просветительской общественной организации. В теоретическом разделе исследования определены общественно-политические и социокультурные предпосылки становления и развития Общества «Знание» в Украине в период второй половины ХХ - начала ХХI в. Установлено, что появление Общества «Знание» в Украине обусловили такие факторы: общественно-политические – длительное отсутствие государственности на украинских землях, подчинение их власти Австрийской и Российской империй, стремление последних сохранить классово-сословный строй, попытки государственных чиновников подчинить научное, образовательное, культурное развитие населения украинских земель политическим интересам и идеологическим установкам империй в конце XVII - XVIII вв., переход от феодальной системы отношений к капиталистической, внедрение ряда реформ (административной, земской, аграрной, образовательной и т.п.) на украинских землях в пределах Австрийской и Российской империй в XIX в., Коммунистическая идеология с тоталитарной государственной системой в 1920-1940 гг .; социокультурные – отсутствие доступа широких слоев населения к получению образования; потребность в развитии национального образования, культуры, науки; деятельность первых на украинских землях общественных (просветительских, научных, культурных, педагогических, спортивных, политических) обществ в период конца XVII века. - начала ХХ в .; стремление Украинский деятелей науки, культуры, образования к решению национальных вопросов (Борьба с массовой неграмотностью, запретом украинского языка и украинских изданий) движение за национально-культурное возрождение конца XIX - начала ХХ в .; репрессии, запрет деятельности общественных (просветительских, культурных, научных, педагогических) обществ советской властью; начала деятельности обществ идеологического направления в УССР. Научная новизна исследования заключается в том, что: впервые целостно в широких хронологических рамках исследовано общественно-просветительскую деятельность деятельность Общества «Знание» в Украине в период второй половины ХХ - начала ХХI в. с учетом социально-экономических, идеологических и педагогических факторов; обосновано этапы развития общественно-просветительской деятельности Общества «Знание» в Украине: I этап (1947-1962 гг.) - этап начала деятельности «Украинского общества по распространению политических и научных знаний »как общественного института в условиях советской политической системы, II этап (1963-1989 гг.) - этап расширения направлений, начала новых форм и углубление содержания общественно-просветительской деятельности Общества «Знание» УССР в контексте реализации основных положений политики развитого социализма, III этап (1990-2018 гг.) - этап реорганизации содержания, направлений, форм общественно-политической деятельности Общества «Знание» Украины. Обобщен опыт общественно-просветительской деятельности Общества «Знание» в Украине в исследуемый период по следующим направлениям: реализация лекционной деятельности и налаживания работы учреждений и учреждений пропагандистского направления; формы и методы организации педагогического всеобуча родителей; подготовка и печать научно-популярных и литературно-художественных изданий. Намечены прогностические тенденции развития общественно-просветительской деятельности Общества «Знание» в Украине по следующим направления: научно-просветительское, социальное, здоровьесберегающее, учебно-педагогическое, общественно-политическое. Уточнена суть базовых понятий: «общество», «общественная организация», «Общественная деятельность», «просветительская деятельность», «общественно-просветительская деятельность» и основной дефиниции исследования «общественно-просветительская деятельность Общества «Знание» в Украине». Дальнейшее развитие получили представление об общественно-политических и социокультурные предпосылки возникновения общественно-просветительского Общества «Знание» Украины, профессиональный потенциал его руководителей (профессиональная компетентность, организационные умения, управленческие качества). Практическое значение результатов исследования заключается в авторской интерпретации общественно-просветительской деятельности Общества «Знание» в Украине во второй половине ХХ - начале XXI века, что позволило выделить просчеты, начертить тенденции и пути творческого использования положительного опыта деятельности исследуемого Общества на фоне развития гражданского общества в Украине и хода реформ, происходящих в образовательном пространстве. Материалы исследования составили основу для разработки учебной программы дисциплины свободного выбора «Основы андрагогики» для соискателей второго (Магистерской) уровня высшего образования в Харьковском национальном педагогическом университете имени Г. С. Сковороды Основные научные результаты проведенного исследования внедрены в образовательный процесс Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды (справка № 01 / 10-429 от 02.07.2020 г.), ГУ «Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко» (справка № 1/572 от 03.07.2020 г.), Мелитопольский государственный педагогический университет имени Богдана Хмельницкого (справка № 01-28 / 1507 от 23.09.2020 г.). Полученные в ходе исследования данные и выводы могут быть использованы при заключении учебников, учебных пособий, энциклопедических и справочно-библиографических изданий, разработка дисциплин свободного выбора для соискателей высшего образования различных уровней, подготовки магистерских работ и научных проектов, а также преподавание таких учебных дисциплин, как «История Украины», «Теория и история социальных коммуникаций (научная специализация)», «Педагогика» (Модуль «История педагогики»). Материалами исследования могут пользоваться действующие общественно-политические организации Украины в процессе разработки уставной документации, планирования направлений, отбора содержания, форм работы с различными возрастными категориями населения, учреждения неформального образования в процессе проектирования и реализации образовательных стратегий. Диссертационная работа является историко-педагогическим теоретическим исследованием деятельности общественных объединений в Украине. Работа посвящена исследованию общественно-просветительской деятельности Общества «Знание» в Украине во второй половине ХХ - начале XXI века.The dissertation is a historical and pedagogical theoretical study of the activities of public associations in Ukraine. The work is devoted to the study of public and educational activities of the «Knowledge» Society in Ukraine in the second half of the XX – early XXI century. The dissertation analyzes the reference and historical and pedagogical literature to establish the essence of the basic concepts related to the research issues (society, public society, public activity, educational activity, public educational activity). The key definition of the dissertation is clarified – «public and educational activities of the Society «Knowledge» «in Ukraine», which means the activities of a public organization aimed at forming a worldview, ensuring and satisfying the interests (educational, cultural, creative, age, social, etc.) of the public and dissemination knowledge (scientific, cultural, political, economic, educational, religious, etc.) among different segments of the population. The approaches of scientists (M. Mendzhul, M. Kravchuk, K. Pavlyuk, M. Tsvok, O. Babkina, V. Gorbatenko, V. Kravchuk, D. Shelesta, L. Salamon (Salamon), S. WojciechSokolowski (Wojciech), G. Anheera) to the classification of public societies. The dissertation is based on the classification of O. Babkina and V. Gorbatenko, which is based on social and class factors and divides public associations into youth, women’s, creative, voluntary educational (in science, technology, culture, education, social assistance, etc.), religious, cooperative. This made it possible to consider the activities of the «Knowledge» Society in Ukraine as an educational public organization. The theoretical section of the study identifies the socio-political and socio-cultural prerequisites for the formation and development of the Society «Knowledge» in Ukraine in the second half of XX – early XXI century. It was found out that the appearance of the «Knowledge» Society in Ukraine was caused by the following factors: socio-political – the long absence of statehood in the Ukrainian lands, their subordination to the Austrian and Russian empires, the desire of mentioned empires to preserve the class system, the efforts of government officials, cultural development of the population of the Ukrainian lands to the political interests and ideological guidelines of the empires in the late seventeenth – eighteenth centuries, the transition from a feudal to a capitalist system, the introduction of a number of reforms (administrative, land management, agrarian, educational, etc.) in the Ukrainian lands within the Austrian and Russian empires in the nineteenth century, communist ideology with a totalitarian state system in 1920–1940; socio-cultural – lack of access of broad sections of the population to education; the need for the development of national education, culture, science; activity of the first in Ukrainian lands public (educational, scientific, cultural, pedagogical, sports, political) societies in the late seventeenth century – early twentieth century; the desire of Ukrainian figures of science, culture, education to address national issues (the fight against mass illiteracy, the ban on the Ukrainian language and Ukrainian publications); movement for national and cultural revival of the late XIX – early XX centuries; repression, ban on the activities of public (educational, cultural, scientific, pedagogical) societies by the Soviet authorities; the beginning of the activities of ideological societies in the USSR. The scientific novelty of the obtained results of the research is that: for the first time the public-educational activity of the Society «Knowledge» in Ukraine in the period of the second half of the XX – the beginning of the XXI century is investigated integrally within wide chronological limits. taking into account socio-economic, ideological and pedagogical factors; the stages of development of public educational activity of the «Knowledge» Society in Ukraine are substantiated: Stage I (1947–1962) was the stage of initiating the activities of the «Ukrainian Society for the Dissemination of Political and Scientific Knowledge» as a social institution in the conditions of the Soviet political system, Stage II (1963–1989) – the stage of expanding directions, initiating new forms and deepening the content of public and educational activities of the «Knowledge» Society of the USSR in the context of implementing the basic provisions of the policy of advanced socialism, Stage III (1990–2018) – the stage of reorganization of the content, directions, forms of public education of the «Knowledge» Society of Ukraine. The experience of public-educational activity of the «Knowledge» Society in Ukraine in the researched period in the following directions is generalized: realization of lecture activity and adjustment of work of propagandistic directed establishments; forms and methods of organizing pedagogical comprehensive education of parents; preparation and printing of popular science and literary and artistic publications. The prognostic tendencies of development of public-educational activity of the «Knowledge» Society in Ukraine in the following directions are outlined: scientificeducational, social, health-preserving, educational and pedagogical, socio-political. The essence of the basic concepts is clarified: «society», «public society», «public activity», «educational activity», «public educational activity» and the main definition of the research «public educational activity of the «Knowledge» Society in Ukraine». The idea of socio-political and socio-cultural preconditions for the emergence of the public-educational Society «Knowledge» of Ukraine and professional potential of its leaders (professional competence, organizational skills, managerial qualities) was further developed. The practical significance of the results of the study lies in the author’s interpretation of public and educational activities of the Society «Knowledge» in Ukraine in the second half of XX – early XXI century, which gave grounds to highlight miscalculations, outline trends and ways of creative use of positive experience of activities of studied Society and the course of reforms taking place in the educational space of Ukraine. The research materials formed the basis for the development of the curriculum of the discipline of free choice «Fundamentals of Andragogy» for students of the second (master’s) level of higher education at the Kharkiv National Pedagogical University named after G. S. Skovoroda. The main scientific results of the study were introduced into the educational process of Kharkiv National Pedagogical University named after G. S. Skovoroda (reference № 01/10-429 from 02.07.2020), State Institution «Luhansk National University named after Taras Shevchenko» (reference № 1/572 from 03.07.2020), Melitopol State Pedagogical University named after Bohdan Khmelnytsky (reference № 01-28/1507 from 23.09.2020). The data and conclusions obtained during the research can be used during the compilation of textbooks, manuals, encyclopedic and reference bibliographic publications, development of elective courses for higher education students of different levels, preparation of master’s theses and research projects, as well as teaching such disciplines, as «History of Ukraine», «Theory and history of social communications (scientific specialization)», «Pedagogy» (module «History of pedagogy»). The materials of the research can be used by current public educational organizations of Ukraine in the process of developing statutory documentation, planning directions, selection of content, forms of work with different age groups, non-formal education institutions in the process of designing and implementing educational strategies.
Громадські об’єднання як чинник демократизації українського суспільства
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Свистун, І. Ю.
У дисертації здійснено комплексний аналіз функціонального потенціалу та ролі громадських об’єднань як чинника демократизації українського суспільства. Наукова новизна та теоретична значущість наукової праці, полягають у тому, що: уперше: 1) запропоновано авторський варіант стратегії дослідження громадських об’єднань в межах комунікативної парадигми Ю. Ґабермаса, у контексті застосування інституціоналізму (інтерпретація реального простору функціонування громадських об’єднань) та мережевого підходу (експлікація віртуального простору існування громадських об’єднань); 2) сформовано робочі моделі політичних практик, які відтворюють основні напрями та специфіку функціонування громадських об’єднань у процесі демократизації українського суспільства у залежності від стану останнього: у період сталого розвитку найрозповсюдженою практикою є презентація актуальних суспільних інтересів та потреб в контексті розробки державної соціальної політики; у період соціально-політичних зрушень – мобілізація акторів щодо політичної участі; постійно існує – стабільна підтримка відновлення і збереження національно-історичної пам’яті та національно-культурних традицій; уточнено: 1) зміст проблемного поля процесу демократизації, що орієнтується на розв’язання, насамперед, таких дилем як: структурні vs процедурні чинники як панівні у здійсненні процесу демократизації; колективна vs індивідуальна форма активності як рушійна сила переходу від одного стану суспільства до іншого; гендерна нейтральність vs гендерна рівність як особливості розвитку демократії у сучасному суспільстві; 2) особливості структури та внутрішньої організації громадських об’єднань, які перетворюють їх на дієвий системний чинник процесу демократизації сучасного суспільства, зокрема українського; 3) положення щодо особливостей зв’язку процесу демократизації, становлення громадянського суспільства в Україні та рівня функціонування соціального капіталу. Громадські об’єднання пропонується розглядати як «життєвий простір» існування двох елементів соціального капіталу: поведінкового (мережі) та емоційної оцінки (довіра та взаємність) (в інтерпретації Н. Леткі); одержали подальший розвиток: 1) підходи до класифікації сучасних громадських об’єднань в українському суспільстві. Для уточнення особливостей функціонування громадських об’єднань за умов демократизації українського суспільства їх пропонується розглядати з позиції визначення мобілізаційного потенціалу (МП): з високим рівнем МП (національно-патріотичні, волонтерські); з середнім рівнем МП (професійні, жіночі) та з низьким рівнем МП (благодійні фонди та організації); 2) з’ясування особливостей розвитку процесу демократизації в Україні у двох просторах (реальному та віртуальному) у контексті розв’язання проблеми довіри через функціонування громадських організацій. The paper provides a comprehensive analysis of the functional potential and role of public associations as a factor in the democratization of Ukrainian society. The scientific novelty and theoretical significance of research work are that: for the first time: 1) the author's variant of the strategy of research of public associations within the communicative paradigm of J. Habermas, in the context of application of institutionalism (interpretation of real space of functioning of public associations) and network approach (explication of virtual space of existence of public associations) is offered; 2) working models of political practices have been formed, which reproduce the main directions and specifics of functioning of public associations in the process of democratization of Ukrainian society depending on the state of the latter: in the period of sustainable development the most common practice is presentation of current public interests and needs; in the period of social and political changes – mobilization of actors for political participation; constantly exists – stable support for the restoration and preservation of national-historical memory and national-cultural traditions; the following has been specified the following has been specified: 1) the content of the problem field of the democratization process, which focuses on solving, first of all, such dilemmas as: structural vs procedural factors as dominant in the implementation of the democratization process; collective vs individual form of activity as a driving force in the transition from one state of society to another; gender neutrality vs gender equality as features of democracy development in modern society; 2) features of the structure and internal organization of public associations, which turn them into an effective systemic factor in the process of democratization of modern society, including Ukrainian; 3) provisions on the peculiarities of the connection between the democratization process, the formation of civil society in Ukraine and the level of functioning of social capital. Public associations are proposed to be considered as a «living space» for the existence of two elements of social capital: behavioral (network) and emotional evaluation (trust and reciprocity) (as interpreted by N. Letki); the following has been further developed: 1) approaches to the classification of modern public associations in Ukrainian society. To clarify the peculiarities of the functioning of public associations in the democratization of Ukrainian society, it is proposed to consider them from the standpoint of determining the mobilization potential (MP): with a high level of MP (national-patriotic, volunteer); with a medium level of MP (professional, women's) and with a low level of MP (charitable foundations and organizations); 2) elucidation of the peculiarities of the development of the democratization process in Ukraine in two spaces (real and virtual) in the context of solving the problem of trust through the functioning of public organizations.
Гібридна війна у політичному процесі: особливості проявів та засоби протидії
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Андрієвський, Т. Г.
Метою дослідження було виявити особливості проявів та сформувати методи протидії російській гібридній агресії в українському політичному процесі. Досліджено підходи до розуміння явища гібридної війни крізь призму теорії поколінь воєн, завдяки чому на теоретичному рівні поглиблено розуміння взаємозв’язку між доктриною «війни четвертого покоління» та гібридною війною в процесі формування еволюції війн. В тому числі, за рахунок аналізу актуального наукового дискурсу стосовно типологізації конфліктів сучасності та визначення статусу гібридної війни в політико-правовій площині поглиблено підхід до застосування поняття «гібридна війна» на прикладному рівні в політологічному дискурсі. Доведено помилковість низки західних дослідників у визначенні гібридної війни виключно у розрізі протистояння терористичних організацій, квазідержав чи держав третього світу проти розвинених демократій західного світу в контексті російсько-української гібридної війни. Сформовано і доведено гіпотезу, що на теоретичному рівні вбачається допустимим існування різних підходів до визначення війни, яку веде Російська Федерація проти України (нелінійна війни, війна нового типу, нетринітарна війна тощо), втім, на практичному рівні вбачається необхідність застосування єдиного понятійного апарату для вироблення семантично зрозумілих стратегій протидії гібридним загрозам. The aim of the study was to identify the features of ostents and to form methods of counteracting Russian hybrid aggression in the Ukrainian political process. Approaches have been studied to understanding the phenomenon of hybrid warfare through the prism of the theory of war generations, thus deepening the understanding of the relationship between the doctrine of the “fourth generation war” and hybrid warfare in the process of evolution of wars. The approach to the application of the concept of “hybrid war” at the applied level in political science discourse is deepened, in particular, by analyzing the current scientific discourse on the typology of modern conflicts and determining the status of hybrid warfare in the political and legal sphere. The erroneousness of a number of Western researchers has been proved in defining a hybrid war exclusively in the context of the opposition of terrorist organizations, quasi-states or third world states against the developed democracies of the Western world in the context of the Russian-Ukrainian hybrid war. The hypothesis is formed that at the theoretical level it is permissible to have different approaches to defining the war waged by the Russian Federation against Ukraine (nonlinear war, new type of war, non-Trinitarian war, etc.), however, at the practical level there is a need to use a single conceptual apparatus to develop semantically understandable strategies to counter hybrid threats.
Дзеркально-символічна трансформація реальності в художній прозі Миколи Хвильового
(Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2016) Куценко, М. М.
У роботі вперше представлено структурно-психоаналітичний аналіз художньої прози Миколи Хвильового як способу самовираження й самопізнання автора шляхом конструювання особливої "психічної реальності" на перетині уявної та мовної діяльності. В работе впервые представлен структурно-психоаналитический анализ художественной прозы Николая Хвылевого как способа самовыражения и самопознания автора путем конструирования особой "психической реальности" на пересечении воображаемой и речевой деятельности. For the first time, a structural-psychoanalytic analysis of Mykola Khvylovy's prose is presented as a way of expressing and knowing the author by constructing a special "psychic reality" at the intersection of imaginary and linguistic activity.
Дидактична система змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2021-09-17) Собченко, Т. М.
У дисертації здійснено цілісне дослідження й розв’язано актуальну науково-прикладну проблему змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти. Інтенсивна інформатизація всіх сфер життєдіяльності сучасного суспільства зумовлює необхідність кардинальної модернізації вищої освіти на засадах активного використання інноваційних комп’ютерних технологій. Одним із перспективних шляхів вирішення цього завдання є впровадження змішаного навчання, що дає змогу оптимально поєднати онлайн та офлайн формати його реалізації, а як наслідок – значно підвищити ефективність освітнього процесу, надати навчальній діяльності студентів особистісно орієнтованого характеру. При цьому особливо гостро проблема змішаного навчання студентів постає перед викладачами, які працюють на філологічних факультетах, що зумовлено насамперед специфікою філологічного знання та зростанням його ролі в духовному розвитку сучасного українського суспільства. На основі вивчення ґенези змішаного навчання та з’ясування сучасного стану наукової розробленості проблеми його реалізації визначено, що змішане навчання зародилось у США спочатку у формі кореспондентського, пізніше дистанційного навчання й було безпосередньо пов’язане з розвитком інформаційно-комунікативних технологій, проте активно використовувати цю форму навчання почали тільки на початку ХХІ ст. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано концепцію дослідження, підґрунтя якої складають ідеї про те, що: педагогічно виправдане здійснення змішаного навчання забезпечує підвищення якості вищої філологічної освіти; для можливості оптимального сполучення різнихтрадиційних та інноваційних методів і форм організації процесу навчання студентів філологічного профілю в онлайн і офлайн форматах виникає потреба в розробленні й реалізації цілісної системи змішаного навчання здобувачів вищої філологічної освіти. Концепція містить чотири взаємопов’язані концепти, що сприяють реалізації провідної ідеї дослідження: методологічний, теоретичний, методичний та практичний. У процесі здійснення наукового пошуку також визначено, що методологічну основу дослідження проблеми змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей складають такі наукові підходи: системно-синергетичний, компетентнісний, особистісно-діяльнісний, ресурсний, ергономічний, герменевтичний та середовищний Розкрито специфіку організації змішаного навчання здобувачів вищої філологічної освіти, що проявляється в необхідності врахування психологофізіологічних (студентський вік є сензитивним періодом для становлення інтелектуальної системи людини, розвитку її вищих психічних функцій), соціальних (активний розвиток самосвідомості, моральних і естетичних почуттів, стабілізація характеру, оволодіння всіма соціальними функціями дорослого члена суспільства), індивідуальних особливостей студентів та специфіки самого філологічного знання (вивчення філологічних навчальних дисциплін спрямоване на формування певних знань і способів діяльності здобувачів, набуття ними досвіду соціально значущих емоційно-ціннісних ставлень; людина є суб’єктом і водночас його об’єктом дослідження; вивчення світу людини й явищ культури, що відображені в словесних пам’ятках, тобто в мові та в літературних джерелах); спрямованості на формування у здобувачів визначених у нормативних документах компетентностей на основі дотримання загальних вимог до реалізації вищої освіти; забезпеченні оволодіння всіма учасниками освітнього процесу вмінь роботи в режимі онлайн. Розроблено й теоретично обґрунтовано дидактичну систему змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти, що включає такі блоки: концептуально-цільовий (мета, завдання, науковометодологічні підходи, функції системи, принципи реалізації змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей); змістовно-технологічний (структурні компоненти навчальних досягнень здобувачів вищої філологічної освіти, етапи й організаційно-дидактичні умови реалізації їхнього змішаного навчання, відповідний дидактичний інструментарій: моделі, методи, форми, засоби навчання); діагностично-результативний (критерії, показники, рівні, методи діагностики й діагностичні методики, а також очікуваний результат реалізації системи). Виявлено організаційно-дидактичні умови, що забезпечують ефективну реалізацію змішаного навчання студентів філологічного профілю: створення комбінованого освітнього середовища; здійснення спеціальної підготовки викладачів до реалізації змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей; забезпечення поєднання моніторингу та самомоніторингу навчальних досягнень студентів засобами змішаного навчання. Уточнено визначення поняття «змішане навчання студентів філологічних спеціальностей» як упорядкованої взаємодії викладачів та студентів, що спрямовується на досягнення сформульованих завдань освітнього процесу на основі врахування специфіки філологічного знання й яке передбачає оптимальне поєднання навчальної діяльності її суб’єктів у режимі онлайн та офлайн, а також змістове наповнення структурних компонентів (мотиваційно-цільовий, когнітивно-процесуальний, особистісно-ціннісний) навчальних досягнень здобувачів вищої філологічної освіти як результату цього навчання. Набули подальшого розвитку: моделі («Ротаційна», «Гнучка», «Особистісно-орієнтована модель», «Модель збагаченого віртуального середовища»), форми (аудиторні (офлайн) й позааудиторні (онлайн)) та методи (синхронні й асинхронні; активні й інтерактивні), засоби (традиційні, мультимедійні, мобільні, сервіси, освітні платформи) змішаного навчання студентів філологічного профілю у вищій школі відповідно до сучасних освітніх реалій. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в доведенні сформульованих теоретичних положень і висновків до конкретних рекомендацій щодо організації й реалізації змішаного навчання студентів філологічного профілю у вищій школі, які представлено в одноосібній монографії «Змішане навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти: історія, теорія, практика, перспективи» та статтях у колективних вітчизняних і зарубіжних монографіях «Educational Studios: Theory and Practice» (Prague,Vienna, 2018), «Theory and Practice of Future Teacher’s Training for Work in New Ukrainian School» (Prague, 2020); в авторських посібниках «Дидактика», «Педагогіка», «Педагогічна майстерність учителя», збірнику тестових завдань для діагностування й оцінювання навчальних досягнень здобувачів освітнього ступеня «магістр» з навчальної дисципліни «Педагогіка», довіднику для здобувачів вищої освіти та викладачів «Харківські інноваційні школи»; у п’яти збірках методичних рекомендацій для здобувачів освіти першого (бакалаврського) рівня 1, 2, 3, 4 курсів навчання з питань проходження виробничої (педагогічної) практики, виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Педагогіка. Модуль. Дидактика», «Провайдинг цифрового освітнього середовища»; у двох збірках методичних рекомендацій для здобувачів освіти другого (магістерського) рівня 1 курсу навчання виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Педагогіка. Модуль Педагогіка вищої школи», «Педагогіка НУШ». Матеріали дисертації можуть використовуватися під час викладання філологічних («Практика усного та писемного мовлення», «Вступ до фаху» (філологія), «Загальне мовознавство», «Основи професійної комунікації», «Основи мовознавства», «Основи літературознавства» тощо) та педагогічних («Педагогіка (Загальна педагогіка. Історія педагогіки. Основи педагогічної майстерності)», «Педагогічний менеджмент», «Інформаційно-педагогічні студії», «Педагогіка вищої школи» тощо) дисциплін, курсів за вибором студентів, у системі неперервної освіти фахівців-філологів, при розробці навчальних програм, під час укладання підручників і навчальних посібників, проведення педагогічної практики, написання студентами магістерських робіт. Створено й експериментально перевірено навчально-методичне забезпечення дидактичної системи змішаного навчання студентів-філологів, що включає: розроблені автором навчально-методичні комплекси, комплекти диференційованих навчальних завдань, збірник тестових завдань, комплекти онлайн-тестів, презентації, плани лекційних занять у режимі вебконференції; інструкції зі створення онлайн-дошки, QR-кодів, тегів, ментальних карт, майданчиків зворотнього зв’язку; інформаційно-дорадчий блок з використання навчальної інфографіки; авторський навчальний онлайнконтент, який представлено на платформах Еdpuzzle, Тrello, Мoodle, Classroom; методичні рекомендації для студентів та викладачів з реалізації змішаного навчання тощо. Експериментально перевірено ефективність дидактичної системи змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей. Зокрема, у студентів усіх експериментальних груп зросла навчальна мотивація, набуло більш стійкого характеру, позитивне ціннісне ставлення до цього процесу, констатовано позитивну динаміку у стані сформованості визначених особистісних якостей. Слід також відзначити, що відбулись позитивні зміни в рівні сформованості у студентів визначених у державному освітньому стандарті знань, умінь, компетентностей. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання постійного оновлення дидактичного, програмно-технологічного та методичного забезпечення змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей, в умовах подальшої диджиталізації вищої освіти формування в усіх учасниках освітнього процесу цифрової компетентності, а також проведення компаративістичних досліджень щодо здійснення змішаного навчання майбутніх фахівців-філологів. В диссертации проведено целостное исследование и решена актуальная научно-прикладная проблема смешанного обучения студентов филологических специальностей в учреждениях высшего образования. Интенсивная информатизация всех сфер жизнедеятельности современного общества обуславливает необходимость кардинальной модернизации высшего образования на основе активного использования инновационных компьютерных технологий. Одним из перспективных путей решения этой задачи является внедрение смешанного обучения, что позволяет оптимально совместить онлайн и офлайн. форматы его реализации, а как следствие значительно повысить эффективность образовательного процесса, придать учебной деятельности студентов личностно ориентированного характера. При этом особенно остро проблема смешанного обучения студентов встает перед преподавателями, работающими на филологических факультетах, что обусловлено прежде спецификой филологического знания и ростом его роли в духовном развитии современного украинского общества. На основе изучения генезиса смешанного обучения и выяснения современного состояния научной разработанности проблемы его реализации определено, что смешанное обучение зародилось в США сначала в форме корреспондентского, позже дистанционного обучения и было непосредственно связано с развитием информационно-коммуникативных технологий, однако активно использовать эту форму обучения начали только в начале ХХІ ст. В диссертационной работе теоретически обоснована концепция исследования, основу которой составляют идеи о том, что: педагогически оправданное осуществление смешанного обучения обеспечивает повышение качества высшего филологического образования; для возможности оптимального сочетания различных традиционных и инновационных методов и форм организации процесса обучения студентов филологического профиля в онлайн и офлайн форматах возникает потребность в разработке и реализации целостной системы смешанного обучения соискателей высшего филологического образования. Концепция содержит четыре взаимосвязанных концепта, способствующих реализации ведущей идеи исследования: методологический, теоретический, методический и практический. В процессе осуществления научного поиска также определено, что методологическую основу исследование проблемы смешанного обучения студентов филологических специальностей составляют следующие научные подходы: системно-синергетический, компетентностный, личностно-деятельностный, ресурсный, эргономический, герменевтический и средовой. Раскрыта специфика организации смешанного обучения соискателей высшего филологического образования, что проявляется в необходимости учета периодом для становления интеллектуальной системы человека, развития его высших психических функций), социальных (активное развитие самосознания, нравственных и эстетических чувств, стабилизация характера, овладение всеми социальными функциями взрослого члена общества), индивидуальных особенностей студентов и специфики самого филологического знания (изучение филологических обучающих) дисциплин направлено на формирование определенных знаний и способов деятельности соискателей, приобретение ими опыта социально значимых эмоционально-ценностных отношений; человек является субъектом и одновременно его объектом исследования; изучение мира человека и явлений культуры, отраженных в словесных памятниках, то есть в языке и в литературных источниках); направленности на формирование у соискателей определенные в нормативных документах компетентностей на основе соблюдения общих требований к реализации высшего образования; обеспечении овладения всеми участниками образовательного процесса умений работы в режиме онлайн. Разработана и теоретически обоснована дидактическая система смешанного обучения студентов филологических специальностей в учреждениях высшего образования, включающее следующие блоки: концептуально-целевой (цель, задачи, научно-методологические подходы, функции системы, принципы реализации смешанного обучения студентов филологических специальностей); содержательно-технологический (структурные компоненты учебных достижений соискателей высшей филологического образования, этапы и организационно дидактические условия реализации их смешанного обучения, соответствующий дидактический инструментарий: модели, методы, формы, средства обучения; диагностически результативный (критерии, показатели, уровни, методы диагностики и диагностические методики, а также ожидаемый результат реализации системы). Выявлены организационно-дидактические условия, что обеспечивают эффективную реализацию смешанного обучения студентов филологического профиля: создание комбинированной образовательной среды; осуществление специальной подготовки преподавателей к реализации смешанного обучения студентов филологических специальностей; обеспечение сочетания мониторинга и самомониторинга достижений студентов средствами смешанного обучения. Уточнено определение понятия «смешанное обучение студентов филологических специальностей» как упорядоченного взаимодействия преподавателей и студентов, которое направляется на достижение сформулированных задач образовательного процесса на основе учета специфики филологического знания и предполагает оптимальное сочетание учебной деятельности ее субъектов режиме онлайн и офлайн, а также содержательное наполнение структурных компонентов (мотивационно-целевой, когнитивно-процессуальный, личностно-ценностный) учебных достижений соискателей высшего филологического образования как результата этого обучения. Приобрели дальнейшее развитие: модели («Ротационная», «Гибкая», «Личностно-ориентированная модель», «Модель обогащенной виртуальной среды»), формы (аудиторные (офлайн) и внеаудиторные (онлайн)) и методы (синхронные и асинхронные; активные и интерактивные), средства (традиционные, мультимедийные, мобильные, сервисы, образовательные платформы) смешанного обучения студентов филологического профиля в высшей школе соответственно к современным образовательным реалиям. Практическое значение полученных результатов исследования состоит в доведении сформулированных теоретических положений и выводов к конкретным рекомендациям по организации и реализации смешанного обучения студентов филологического профиля в высшей школе, представленных в единоличной монографии «Смешаное обучение студентов филологических специальностей в высших учебных заведениях: история, теория, практика, перспективы» и статьях коллективных отечественных и зарубежных монографиях «Educational Studios: Theory and Practice» (Prague, Vienna, 2018); в авторских пособиях «Дидактика», «Педагогика», «Педагогическая мастерство учителя», сборнику тестовых заданий для диагностики и оценки учебных достижений соискателей образовательной степени «магистр» по учебной дисциплине «Педагогика», справочнику для соискателей высшего образования и преподавателей «Харьковские инновационные школы»; в пяти сборниках методических рекомендаций для соискателей образования первого (бакалаврского) уровня 1, 2, 3, 4 курсов обучения по вопросам прохождения производственной (педагогической) практики, выполнение самостоятельной работы по учебной дисциплине «Педагогика. Модуль. Дидактика», «Провайдинг цифровой образовательной среды»; в двух сборниках методических рекомендаций для соискателей образования второго (магистерского) уровня 1 курса обучения выполнения самостоятельной работы по учебной дисциплине «Педагогика. Модуль Педагогика высшей школы», «Педагогика НУШ». Материалы диссертации могут использоваться при преподавании филологических («Практика устной и письменной речи», «Введение в профессию» (филология), «Общее языкознание», «Основы профессиональной коммуникации», «Основы языкознания», «Основы литературоведения» и др.) и педагогических («Педагогика (Общая педагогика. История педагогики. Основы педагогического мастерства)», «Педагогический менеджмент», «Информационно-педагогические студии», «Педагогика высшей школы» и др.) дисцип курсов по выбору студентов, в системе непрерывного образования специалистов-филологов, при разработке учебных программ, при составлении учебников и учебных пособий, проведение педагогической практики, написание студентами магистерских работ. Создано и экспериментально проверено учебно-методическое обеспечение дидактической системы смешанного обучения студентов-филологов, включающее: разработанные автором учебно-методические комплексы, комплекты дифференцированных учебных заданий, сборник тестовых заданий, комплекты онлайн тестов, презентации, планы лекционных занятий в режиме вебконференции; инструкции по созданию онлайн-доски, QR-кодов, меток, ментальных карт, площадок обратной связи; информационно-совещательный блок по использованию учебной инфографики; авторский обучающий онлайн контент, который представлен на платформах Edpuzzle, Тrello, Мoodle, Classroom; методические рекомендации для студентов и преподавателей по реализации смешанного обучения. Экспериментально проверена эффективность дидактической системы смешанного обучения студентов филологических специальностей. В частности, у студентов всех экспериментальных групп возросла учебная мотивация, приобрело более устойчивый характер, положительное ценностное отношение к этому процессу, констатирована положительная динамика в состоянии сформированности определенных личностных качеств. Следует также отметить, что произошли положительные изменения в уровне сформированности у студентов, определенных в государственном образовательном стандарте знаний, умений, компетентностей. Проведенное исследование не исчерпывает всех аспектов данной проблемы. Дальнейшее изучение нуждается в вопросе постоянного обновления дидактического, программно-технологического и методического обеспечения смешанного обучения студентов филологических специальностей, в условиях дальнейшей диджитализации высшего образования, формирования во всех участниках образовательного процесса цифровой компетентности, а также проведения компаративистических исследований осуществления смешанного обучения будущих специалистов-филологов. In the dissertation the integral research was carried out and was solved the actual scientific and applied problem of blended learning of students of philological specialties in institutions of higher education. Intensive informatization of all spheres of life of modern society necessitates a radical modernization of higher education on the basis of active use of innovative computer technologies. One of the promising ways to solve this problem is the introduction of blended learning, which allows you to optimally combine online and offline formats of its implementation, and as a result — significantly increase the efficiency of the educational process, give students a person-centered learning activity. At the same time, the problem of blended learning of students is especially acute for teachers working at philological faculties, which is primarily due to the specifics of philological knowledge and the growth of its role in the spiritual development of modern Ukrainian society Based on the study of the genesis of blended learning and clarifying the current state of scientific development of the problem of its implementation, it is determined that blended learning originated in the United States first in the form of correspondence, later distance learning and was directly related to the development of information and communication technologies, however, the active use of this form of education began only at the beginning of the XXI century. The dissertation theoretically substantiates the concept of the study, which is based on the idea that: pedagogically justified implementation of blended learning provides an increase in the quality of higher philological education; for the possibility of optimal combination of different traditional and innovative methods and forms of organization of the learning process of students of philological profile in online and offline formats there is a need to develop and implement a holistic system of blended learning for higher philological education. The concept contains four interrelated concepts that contribute to the implementation of the leading idea of the study: methodological, theoretical, methodological and practical. In the process of scientific research it is also determined that the methodological basis for studying the problem of blended learning of students of philological specialties are the following scientific approaches: system-synergetic, competence, personalactivity, resource, ergonomic, hermeneutic and environmental. Was revealed the specifics of the organization of blended learning of students of higher philological education, which is manifested in the need to take into account psychological and physiological (student age is a sensitive period for the formation of the intellectual system, the development of its higher mental functions), social (active development of self-awareness, moral and aesthetic feelings, stabilization), mastery of all social functions of an adult member of society), individual characteristics of students and the specifics of philological knowledge its object of study, the study of the human world and cultural phenomena that are reflected in verbal monuments, that is, in language and in literary sources); focus on the formation of applicants' competencies defined in the regulations on the basis of compliance with the general requirements for the implementation of higher education; ensuring the mastery of all participants in the educational process of online skills. Was developed and was theoretically substantiated the didactic system of blended learning of students of philological specialties in higher education institutions, which includes the following blocks: conceptual-target (goal, tasks, scientific-methodological approaches, system functions, principles of blended learning of students of philological specialties); content-technological (structural components of educational achievements of applicants for higher philological education, stages and organizational-didactic conditions of their blended learning, relevant didactic tools: models, methods, forms, teaching aids); diagnostic-effective (criteria, indicators, levels, diagnostic methods and diagnostic techniques, as well as the expected result of the system). Were revealed the organizational and didactic conditions that ensure the effective implementation of blended learning of students of philological profile: the creation of a combined educational environment; implementation of special training of teachers for the implementation of blended learning of students of philological specialties; providing a combination of monitoring and self-monitoring of students' academic achievements by means of blended learning. Was specified the definition of "blended learning of students of philological specialties" as an orderly interaction of teachers and students, aimed at achieving the objectives of the educational process based on the specifics of philological knowledge and which provides an optimal combination of educational activities of its subjects online and offline, and semantic content of structural components (motivational-target, cognitive-procedural, personal-value) of educational achievements of applicants for higher philological education as a result of this education. Further developed: models («Rotary», «Flexible», «Personality-oriented model», «Model of the enriched virtual environment»), forms (classroom (offline) and extracurricular (online)) and methods (synchronous and asynchronous; active and interactive), means (traditional, multimedia, mobile, services, educational platforms) of blended learning of students of philological profile in higher school in accordance with modern educational realities. The practical significance of the results of the study is to bring the formulated theoretical positions and conclusions to specific recommendations for the organization and implementation of blended learning of students of philological profile in higher education, which are presented in single monograph «Mixed learning of students of philological specialties in higher education: history, theory, practice , perspectives» and articles in collective domestic and foreign monographs «Educational Studios: Theory and Practice» (Prague, Vienna, 2018), «Theory and Practice of Future Teacher’s Training for Work in New Ukrainian School» (Prague, 2020); in the author's manuals «Didactics», «Pedagogy», «Pedagogical skills of the teacher», a collection of test tasks for diagnosing and assessing the academic achievements of applicants for the degree of «Master» in the discipline «Pedagogy», a guide for higher education and teachers «Kharkiv Innovative Schools»; in five collections of methodical recommendations for students of education of the first (bachelor's) level 1, 2, 3, 4 courses of training on the issues of industrial (pedagogical) practice, performance of independent work on the discipline «Pedagogy. «Module «Didactics», «Providing digital educational environment»; in two collections of methodical recommendations for students of education of the second (master's) level 1 course of training to perform independent work in the discipline «Pedagogy. Module of Higher School Pedagogy», «Pedagogy of NUSh». The dissertation materials can be used in the teaching of philological disciplines («Practice of oral and written speech», «Introduction to the profession» (philology), «General Linguistics», «Fundamentals of professional communication», «Fundamentals of Linguistics», «Fundamentals of Literary Studies», etc.) and pedagogical disciplines («Pedagogy (General pedagogy. History of Pedagogy. Fundamentals of pedagogical skills)», «Pedagogical management», «Information and pedagogical studies», «Higher school pedagogy», etc.), courses of students' choice, in the system of continuing education of philologists, when developing curricula, when compiling textbooks and manuals, conducting pedagogical practice, writing master's theses by students. Was created and experimentally checked the educational and methodical support of the didactic system of mixed education of students-philologists, which includes: developing by the author educational and methodical complexes, settings of differentiated educational tasks, collection of test tasks, sets of online tests, presentations, plans of lectures in web-conference; instructions for creating an online board, QR-codes, tags, mental maps, feedback platforms; information and advisory unit on the use of educational info graphics; author's educational online content, which is presented on the platforms such as Edpuzzle, Trello, Moodle, Classroom; methodical recommendations for students and teachers on the implementation of blended learning, etc. Was experimentally tested the effectiveness of the didactic system of blended learning of students of philological specialties. In particular, students of all experimental groups have increased learning motivation, acquired a more stable character, positive value attitude to this process, positive dynamics in the state of formation of certain personal qualities is stated. It should also be noted that there have been positive changes in the level of formation of students' knowledge, skills and competencies defined in the state educational standard. The study does not cover all aspects of the problem. Further study of the need for constant updating of didactic, program-technological and methodological support of blended learning of students of philological specialties, in the conditions of further digitalization of higher education, formation of digital competence in all participants of the educational process, as well as conducting comparative research on the implementation of blended learning of future philologists.
Екзистенційні проблеми в прозі Л. Улицької (на матеріалі романів «Казус Кукоцького» і «Даніель Штайн, перекладач»)
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Коврига, Ю. В.
Дисертація присвячена вивченню особливостей втілення екзистенційних проблем у прозових творах однієї з провідних сучасних російських письменниць Людмили Євгенівни Улицької на прикладі її романів «Казус Кукоцького» і «Даніель Штайн, перекладач». Актуальність теми зумовлена, з одного боку, місцем і значенням творчості Л. Улицької в літературному процесі кінця ХХ – початку ХХІ століть, а з іншого – недостатньою увагою дослідників до екзистенційних проблему творчості письменниці, які в її творах останніх десятиліть посідають дедалі важливіше місце. Метою дослідження є характеристика особливостей втілення екзистенційних проблем у романах Л. Улицької «Казус Кукоцького» і «Даніель Штайн, перекладач». У дисертації уперше на основі комплексного аналізу екзистенційних проблем у романах Л. Улицької «Казус Кукоцького» і «Даніель Штайн, перекладач» схарактеризовано особливості реалізування екзистенційної проблематики в прозовій творчості письменниці; запропоновано типологію хронотопу в романі «Казус Кукоцького» та описано особливості кожного з виділених типів – інфернального, онейричного, топографічного й психологічного; установлено інтертекстуальні зв’язки роману «Казус Кукоцького» з «Божественною комедією» Данте Аліг’єрі й романом «Нудота» французького філософа-екзистенціаліста Ж.-П. Сартра; схарактеризовано роль «ситуацій на межі» в романі «Даніель Штайн, перекладач». The dissertation is devoted to the study of the peculiarities of the implementation of existential problems in the prose works of one of the leading modern Russian writers Lyudmyla Ulytska on the example of her novels “The Kukotsky Enigma” and “Daniel Stein, Interpreter”. The relevance of the topic is caused, on the one hand, by the place and significance of L. Ulytska's work in the literary process of the late XX – early XXI centuries, and on the other – by the lack of researchers’ attention to the existential problems in the writer's works, which take more and more important place in her works of recent decades. The aim of the study is to characterize the peculiarities of the implementation of existential problems in L. Ulytska's novels “The Kukotsky Enigma” and “Daniel Stein, Interpreter”. In the dissertation, for the first time, based on a comprehensive analysis of existential problems in L. Ulytska's novels “The Kukotsky Enigma” and “Daniel Stein, Interpreter”, we have characterized the peculiarities of the implementation of existential problems in the writer's prose works; it has been proposed the typology of chronotope in the novel “The Kukotsky Enigma” and described the peculiarities of each of the selected types – infernal, oneiric, topographical and psychological; it has been established the intertextual connections of the novel “The Kukotsky Enigma” with Dante Alighieri’s “Divine Comedy” and the novel “Nausea” by the French existentialist philosopher J.-P. Sartre; it has beendescribed the role of “situations on the edge” in the novel “Daniel Stein, Interpreter”.
Жуки підряду Polyphaga (Coleoptera) герпетобію урбоценозів м. Харкова
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Комаромі, Н. А.
Уперше досліджено видовий склад підряду Polyphaga герпетобію урбоценозів м. Харкова (318 видів, 43 родини), з яких уперше для України зазначено 8 видів жуків із 6 родин. Чотири види виявилися новими для Лівобережного Лісостепу. Уперше проаналізований якісно-кількісний склад жуків та проведено порівняльний фауністичний аналіз стафілінід Харкова, Дніпра та Києва. Уперше поглиблено проаналізовано екологічну структуру жуків за: біотопами, гігропреферендумом та трофічною спеціалізацією. Уперше проведено дослідження сезонних змін таксономічного складу, динаміки чисельності та величини статевого індексу фонових видів. Уперше проаналізовано особливості просторового розподілу жуків в умовах міста. Отримані еколого-фауністичні результати можуть бути використані в біоіндикаційних дослідженнях; вивченні особливостей формування колеоптерофауни трансформованих екосистем; моніторингу можливих змін стану урбоценозів. Результати можна використовувати як «часові дані», що відображають таксономічну та екологічну структуру в теперешній час. Отримані дані можна використовувати для підготовки низки освітніх зоологічних курсів, що дозволить покращити методи вивчення фауни міст під впливом урбанізації, можуть бути корисними для спеціалістів захисту рослин. Species composition of the Suborder Polyphaga in the herpetobios of urban cenoses of Kharkiv has been investigated for the first time (318 species, 43 families); eight species in six families are new to the fauna of Ukraine, four species are new to the fauna of the forest-steppe zone of LeftBank Ukraine. Quantitative and qualitative beetle composition was analyzed for the first time, a comparative faunistic analysis of the rove beetles of Kharkiv, Dnipro, and Kyiv is provided. For the first time, an ecological structure of beetle assemblages in terms of habitat, moisture and trophic preferences was described in the urban cenoses of Kharkiv. Seasonal dynamics of general taxonomic composition, individual numbers and sexual index of the most numerous species were also analyzed for the first time. Peculiarities of the beetle spatial distribution in the urban conditions were examined. Ecological and faunistic data obtained in the course of our study may be used in bioindication research, in the monitoring of urban ecosystems, and in the study of general patterns of the coleopterofauna formation in transformed lands. The results can be regarded as “temporal data” that reflects taxonomic and ecological structure of the urban beetle community in a certain period. The data can serve as a valuable practical material in the development of various educational courses in the field of zoology; they may be useful for plant protection professionals. In general, the obtained experience can improve the research methods of the city fauna and an assessment of the urbanization impact.
Завзятість у структурі психічної регуляції навчальних дій у школярів та студентів
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Галата, О. С.
У роботі представлено аналіз науково-теоретичних концепцій і підходів до вивчення проблеми ролі завзятості в емоційно-вольовому, когнітивному, мотиваційному та поведінковому компонентах, системі психічної регуляції та саморегуляції навчально-професійної діяльності у шкільному та студентському віці. Навчальну завзятість студентів та школярів визначено як психологічний механізм регуляції навчальних дій, за допомогою мобілізації особистісних, мотиваційних, когнітивних, емоційно-вольових та діяльнісних ресурсів, що характеризується підтримкою розпочатої навчальної дії, проявом сили волі, вольовим контролем за дією при високій конкуренції, появі перепон, труднощів, та будь-яких зовнішніх чи внутрішніх дистракторів. Практичне значення роботи полягає у науково-методичному обґрунтуванні шляхів розвитку та вдосконалення психологічних механізмів регуляції навчально-професійної діяльності, визначенні психологічних предикторів навчальної завзятості, як саморегулятивної структури у навчальних діях у студентів взагалі, та у студентів з різними рівнями академічної успішності зокрема; у розробці психодіагностичного комплексу, спрямованого на вивчення завзятості та регуляції навчальної активності; у побудові регресійних рівнянь, за допомогою яких можна прогнозувати рівень завзятості особистості у навчальній діяльності. Запропонований у роботі діагностичний комплекс, розроблений й апробований опитувальник навчальної завзятості можуть бути використані в роботі практичних психологів закладів освіти. The analysis of scientific and theoretical concepts and approaches to studying the role of persistence in the emotional-volitional, cognitive, motivational and behavioral components, in the system of mental regulation and self-regulation of educational and professional activities at school and student`s age is presented in thesis. Students` educational persistence is defined as a psychological regulation mechanism of educational actions, through mobilization of personal, motivational, cognitive, emotional and volitional and activity resources, characterized by supporting started educational action, manifestation of will power, volitional actions control in a highly competitive environment, emergence of difficulties, and any external or internal distractors. The practical significance of the work is that the scientific and methodological substantiation of the ways of development and improvement of the regulation psychological mechanisms of educational and professional activity, the determination of psychological predictors of educational persistence, as self-regulatory structures of educational actions of students in general, and particularly among students with different levels of academic progress; the development of a psychodiagnostic complex aimed at studying the persistence and regulation of educational activity; regression equations intended to predict persistence in the educational and professional activities; proposed diagnostic complex, the developed and tested questionnaire of educational persistence can be used in the work of practical psychologists of educational institutions. The diagnostic set of methods offered in the work, developed and tested questionnaire of educational persistence can be used by practical psychologists in the educational institutions.
Загальнокультурна підготовка майбутніх учителів музики в закладах вищої освіти Китайської Народної Республіки та України
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Шен, Цінь
У дисертації здійснено комплексний порівняльний аналіз теоретичних положень та практичних аспектів загальнокультурної підготовки майбутніх учителів музики (на прикладі бакалаврів) у ЗВО КНР та України для визначення напрямів взаємного використання педагогічно цінних ідей та узагальненого досвіду означеної підготовки в сучасних умовах розвитку китайської та української вищої музично-педагогічної освіти. На основі аналізу широкого спектру наукових джерел висвітлено основні напрями наукового осмислення порушеної проблеми в китайській та українській психолого-педагогічній літературі, розкрито витоки ідей загальнокультурної підготовки майбутніх учителів музики в китайській і українській педагогічній думці, проаналізовано й уточнено суть основних понять, що стосуються проблеми дослідження, а саме: «особистість учителя музики», «загальна культура майбутнього вчителя музики», «загальнокультурна підготовка майбутнього вчителя музики» та її структура. Схарактеризовано особливості системи вищої музично-педагогічної освіти у КНР та Україні, узагальнено її зміст та виявлено як спільні, так і специфічні риси, зокрема: значна відмінність у загальній кількості навчальних годин, характері й термінах здійснення практик; специфічна роль дисциплін ідейнополітичної спрямованості й особлива увага вивченню іноземної (як правило, англійської) мови в китайських закладах; ширший спектр дисциплін вільного вибору в українських університетах. Здійснення порівняльного аналізу форм і методів загальнокультурної підготовки майбутніх учителів у ЗВО КНР та України у процесі аудиторної та позааудиторної роботи уможливило з’ясування як їх спільних, так і відмінних рис, а саме: акцент на проведенні лекційних занять, використання сукупності інтегрованих методик викладання фахових дисциплін, переважне застосування національних платформ і ресурсів для дистанційного навчання, обов’язковість залучення здобувачів освіти до факультативних занять та позаудиторної роботи в китайських закладах. Між тим, відзначено використання широкого кола методів викладання фахових дисциплін в українських університетах. Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що робота актуалізує питання теорії та практики загальнокультурної підготовки майбутніх учителів музики для підвищення її ефективності у вишах КНР та України. Теоретичні положення і висновки дисертації створюють передумови для подальших компаративних досліджень організації освітнього процесу закладів вищої освіти, зокрема педагогічних університетів, КНР та України. The thesis presents the comprehensive comparative analysis of the theoretical foundations and practical experience in general cultural training of future music teachers (on the example of bachelors) in higher education institutions of the People’s Republic of China and Ukraine in order to determine perspective directions for the mutual use of pedagogically valuable ideas and generalized experience in the specified training in modern conditions of development of Chinese and Ukrainian higher musical-pedagogical education. Based on the analysis of a wide range of scientific sources, the main ways of scientific understanding of the raised problem in Chinese and Ukrainian psychological and pedagogical literature have been highlighted; the origins of the ideas of general cultural training of future music teachers in Chinese and Ukrainian pedagogical thought have been revealed; the essence of the main concepts related to the research problem (“personality of music teacher”, “general culture of future music teachers”, “general cultural training of future music teachers” and its structure) has been analyzed and clarified. The specific features of the system of higher musical and pedagogical education in the People’s Republic of China and Ukraine have been characterized. Its content has been summarized as well as both common and specific features of it have been revealed. They are: a significant difference in the total number of training hours, nature and terms of practice; the specific role of the disciplines of ideological and political orientation and special attention to the study of a foreign language (as a rule, English) in Chinese institutions; a wider range of free-choice subjects in Ukrainian universities. The implementation of the comparative analysis of the forms and methods of general cultural training of future teachers in higher education institutions of the People’s Republic of China and Ukraine in the process of classroom and out-ofclassroom work has made it possible to clarify both their common and distinctive features, namely: the emphasis on conducting lectures, the use of a set of integrated methodics of teaching professional disciplines, the predominant use of national platforms and resources for distance learning, the obligation to involve students in optional classes and extracurricular work in Chinese institutions. Meanwhile, the use of a wide range of methods of teaching professional disciplines in Ukrainian universities has been noted. The practical significance of the obtained results is that the work updates the issues of theory and practice of general cultural training of future music teachers in order to increase its effectiveness in higher education institutions in the People’s Republic of China and Ukraine. The theoretical ideas and conclusions of the thesis create prerequisites for further comparative studies of organization of educational process in higher education institutions, in particular, pedagogical universities, in the People’s Republic of China and Ukraine.
Значення штучних гніздівель для птахів у підтриманні біотичного різноманіття біогеоценозів північного сходу України
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Ярис, О. О.
Дисертаційна робота присвячена встановленню значення штучних гніздівель (ШГ) для птахів у підтриманні біотичного різноманіття біогеоценозів північного сходу України. З одного боку, ШГ для птахів є ефективним та зручним методом у вивченні еколого-біологічних особливостей тварин різних систематичних груп, а з іншого − тимчасовим інструментом у підтримці, регулюванні їх чисельності. На основі комплексних моніторингових досліджень уперше системно досліджено історію використання ШГ для птахів в Україні та за кордоном. Загалом, історію досліджень ШГ для птахів можна поділити на кілька етапів: 1 етап (XIV ст.) − “одомашнення бджільництва”; 2 етап (XV ст.) – охорона птахів; 3 етап (XIX ст.) – приваблення птахів; 4 етап (XX ст.) − виготовлення ШГ для різних видів птахів; 5 етап (XXI ст.) – використання ШГ для птахів різними групами організмів. За результатами проведеної роботи у різних біогеоценозах північного сходу України в ШГ для птахів визначено природоохоронний статус тварин різних систематичних груп. У роботі показано значущість птахів ШГ, які можуть виступати потенційними містками у передачі вірусів ньюкаслської хвороби і грипу людині та свійським тваринам. У зв'язку із настанням осінньо-зимового сезону відбувається масова міграція птахів з природних біотопів у населені пункти, що пов'язана з необхідністю пошуку корму і місць ночівлі. Однак, більшість птахів залишаються у природних біотопах, тому для них необхідні місця, які б забезпечили повноцінний захист від несприятливих метеоумов та хижаків − штучні гніздівлі. Збільшення чисельності цих видів птахів на території населених пунктів сприяє створенню умов для поширення збудників вірусу ньюкаслської хвороби та грипу. На підставі виконаної моніторингової роботи у різних біогеоценозах розроблено та надано рекомендації щодо проведення біотехнічних заходів на території північного сходу України. The dissertation focuses on revealing the importance of artificial bird nests in supporting habitat diversity of biogeocenoses in northeastern Ukraine. First, artificial nests (AN) is an effective and convenient method to reveal ecological and biological features of birds belonging to different systematic groups. Furthermore, it is a temporary tool to support and manage their numbers. Based on integrated monitoring research, the retrospective of using artificial bird nests in Ukraine and other countries was for the first time comprehensively reviewed. In general, the history of AN can be subdivided into several stages as follows: 1st stage XIV − domestication of bees; 2nd stage XV − bird conservation; 3d stage XIX − attraction of birds; 4th stage XX − making AN for different bird species; 5th stage XXI – using artificial bird nests by various groups of organisms. According to the studies carried out in various biogeocenoses of northeastern of Ukraine in artificial bird nests, the conservation status of animals from various systematic groups was identified. The research has shown the importance of bird artificial nests which can act as potential links in the transmission of Newcastle disease and influenza viruses to humans and domestic animals. The onset of the autumn-winter season brings a mass migration of birds from natural habitats to human settlements, caused by searching for food and roosting areas. However, the majority of birds remain in their natural habitats, thereby requiring areas that could provide appropriate protection from adverse weather conditions and predators − artificial nesting boxes. The increase in the abundance of these bird species in settlements and AN creates a favourable environment for the spread of the causative agents of Newcastle disease and influenza. Based on the monitoring conducted in different biogeocenoses, recommendations for carrying out biotechnical measures in the area of northeastern Ukraine have been developed.
Конфлікт на Близькому Сході: політико-культурний та безпековий виміри
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Ель Сафі, Б. М. С.
У дисертації уперше запропоновано авторську робочу модель аналізу конфлікту на Близькому Сході на сучасному етапі, структурними компонентами якої виступають групи (альянси) з держав (головних учасників протистояння), «третіх» держав, недержавних організацій різного рівня, а динамічним компонентом – специфіка функціонування означених груп. На теперішній час дана модель представлена в наступному вигляді: «альянс опору» включає Іран, Сирію Ірак, Ємен і також недержавних суб'єктів, таких як ХАМАС і Хезболла. Цілі «альянсу опору» пов'язані з протистоянням геополітичного проекту американо-ізраїльського домінування на Близькому Сході, війні проти екстремістських ваххабітських угруповань, які, на думку Ірану, є інструментом американської та ізраїльської політики у близькосхідному регіоні та поширенням шиїтського впливу з подальшою реалізацією концепції «експорту ісламської революції». «Альянс опору» певною мірою підтримується Росією та Китаєм; «альянс контрреволюції»: до його складу входять країни, які бажають співпрацювати в різних формах стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами та визнають американське лідерство в регіоні. «Альянс контрреволюції» включає в себе Саудівську Аравію, арабські держави, які уклали мир з Ізраїлем (Єгипет, Йорданія, Об'єднані Арабські Емірати), а також, низку країн, які входять до Ради співробітництва держав Перської Затоки. Активність альянсу направлено, в першу чергу, проти Ірану, особливо у напрямі обмеженнянейтралізації іранської ядерної програми, а також на поширення сунітського впливу. Дана група підтримується Ізраїлем та США; «альянс зміни»: виглядає більш стійким. Його формують Катар та Туреччина. Туреччина переслідує мету посилення власних позицій в регіоні та відповідно, обмеження впливу арабських країн, позаяк розглядає їх як колишні імперські території. Катар знаходиться у ситуативному альянсі з Туреччиною через напружені відносини з КСА та країнами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ). Доведено, що конфлікт може набувати окремих рис «холодної війни», а іноді відбувається у формі «проксі-війни», що чітко проявилося у трьох важливих подіях останнього часу: війні в Сирії, конфлікту в Ємені та дипломатичній кризі в Катарі 2017 р. Аргументовано, що у короткостроковій та середньостроковій перспективах рівень напруженості конфлікту на Близькому Сході не буде знижено через наявність, зокрема, наступних факторів, які посилюють внутрішньорегіональні суперечності: політико-культурних особливостей країн-учасниць, ісламського фактору у формі ісламського фундаменталізму (з ознаками сектантського фанатизму), рівнем військового потенціалу стрижневих країн-учасниць конфлікту (Іран, Ізраїль, Саудівська Аравія) й Туреччини, а також активним втручанням зовнішніх геополітичних гравців (США, Росія, Китай). The scientific novelty and theoretical significance of scientific work is that first t he author's working model of conflict analysis in the Middle East at the present stage is proposed, the structural components of which are groups (alliances) from states (main participants in the confrontation), "third" states, non-governmental organizations of various levels At present, this model is presented as follows: the "alliance of resistance" includes Iran, Syria, Iraq, Yemen and also non-state actors such as Hamas and Hezbollah. The goals of the Resistance Alliance are to oppose the geopolitical project of US-Israeli domination in the Middle East, the war against extremist Wahhabi groups, which Iran considers to be an instrument of US and Israeli policy in the Middle East, and the spread of Shiite influence. export of the Islamic revolution ". The Resistance Alliance is to some extent supported by Russia and China; "Counter-Revolutionary Alliance": It includes countries that want to cooperate in various forms of strategic partnership with the United States and recognize American leadership in the region. The "Alliance of Counter-Revolution" includes Saudi Arabia, the Arab states that have made peace with Israel (Egypt, Jordan, the United Arab Emirates), as well as a number of countries that are members of the Gulf Cooperation Council. The alliance's activities are directed primarily against Iran, especially in the direction of limiting neutralizing Iran's nuclear program, as well as the spread of Sunni influence. This group is supported by Israel and the United States; "Alliance of change": looks more stable. It is formed by Qatar and Turkey. Turkey seeks to strengthen its position in the region and, accordingly, to limit the influence of Arab countries, as it considers them as former imperial territories. Qatar is in a situational alliance with Turkey due to strained relations with the KSA and the RSDLP countries. Іt has been shown that the conflict can take on certain features of the Cold War, and sometimes takes the form of a proxy war, which has been clearly reflected in three important recent events: the Syrian war, the Yemen conflict and the 2017 diplomatic crisis in Qatar. Іt is argued that in the short and medium term the level of conflict in the Middle East will not be reduced due to the presence of, inter alia, the following factors that exacerbate intra-regional contradictions: political and cultural characteristics of member states, Islamic factor in the form of Islamic fundamentalism , the level of state potential (mobilization potential) of the core member states of the conflict (Iran, Israel, Saudi Arabia) and Turkey, as well as the active intervention of foreign geopolitical players (USA, Russia, China).

Перегляд

Перегляд Дисертації за Назва

Результатів на сторінку

Параметри сортування