Кафедра зоології

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/32

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 462

Analysis of solid waste landfills vegetation cover of Kharkiv region
(Ivan Franko National University of Lviv, 2020) Dementieieva, Ya.; Aseeva, S.; Andrusenko, L.; Chaplygina, A.
Background. Determination of plant species diversity in the areas of solid waste landfills (hereinafter “landfills”) was carried out in order to identify patterns of vegetation cover and give an ecological assessment of the technocenosis. Plant species diversity was definedon the territories of Derhachiv and Rohan landfills in the city of Kharkiv. Materials and Methods. The method of linear routes and trial areas was used to determine the number of species. The degree of coverage was measured by the Drude method. The degree of similarity was determined by calculating the Jacquard coefficient. Plants were systematized by species, life forms, life expectancy, types of cenomorphs. Results and Discussion. 117 species have been recorded at Kharkiv landfills in total. At Rohan landfill and in the adjacent territories the vegetation cover is represented by 92 species, at Derhachiv landfill – by 93 species. Because of the uneven distribution of vegetation in the territories, areas of landfills were identified according to the specifics of vegetation cover (4 for Derhachiv and 3 for Rohan landfills). The most pronounced species diversity of plants at Derhachiv landfill is in the zone of natural landscape (44.0 %), at Rohan landfill – in the zone of ruderal landscape (38.4 %). The obtained data were classified by plant species composition and the conditions of their existence. Herbaceous plants of Derhachiv and Rohan llandfills are dominant in terms of life forms – 83.8% and 85.8%, respectively. Perennial plants predominate in terms of life expectancy – 53.8 % and 52.2 %, respectively. By their practical use, landfill plants include medicinal (18.6 %), food (11.1 %), and honey (10.8 %) ones; phytomeliorant plants constitute the smallest part – 2.2 %. The Drude method was used to determine the degree of coverage. The dominant families at both landfills are Asteraceae (24.6 %) and Poaceae (13 %). Jacquard similarity coefficients ranged from 0.18 in the least similar zones to 0.75 in similar zones. Cj calculated for two landfills equals 0.11. The plants were systematized by cenomorphic affiliation. The leading type of cenomorph for the flora of landfills is ruderal species (Ru); a significant share is occupied by forest plants (Sil), meadow (Pr) and steppe (St) plant species.Conclusions. Solid waste landfill sites are characterized by a high degree of transformation, which is clearly manifested in the vegetation formation patterns. The significant difference between the vegetation cover of landfill areas (Сj = 0.11) indicates a low degree of similarity of species diversity due to the specifics of technogenesis of the studied ecosystems, historical landscape and preconditions for the formation of vegetation. Natural grass cover on the landfills is replaced by ruderal and shrub cover, which indicates harsh living conditions for cultivated plants and succession processes. There are three main patterns of the formarion of vegetation cover in the landfills: as a result of severe disturbances, indigenous plants are replaced by ruderants in the process of succession, while uncharacteristic species are introduced by biotic and abiotic factors. Вступ. Визначення видового різноманіття рослин на територіях полігонів твердих побутових відходів проведено з метою виділення закономірностей формування рослинного покриву й екологічної оцінки стану техноценозу. Дослідження видового різноманіття рослин здійснено на територіях Дергачівського та Роганського полігонів твердих побутових відходів у місті Харкові. Матеріали та методи. Для обчислення видів використано метод лінійних маршрутів і пробних площ. Ступінь покриття знайдено методом Друде. Міру схожості визначено за допомогою розрахунку коефіцієнта Жаккара. Рослини систематизовано за видами, життєвими формами, тривалістю життя, типами ценоморф. Результати й обговорення. На полігонах твердих побутових відходів міста Харкова зафіксовано всього 117 видів. На Роганському полігоні твердих побутових відходів і прилеглих до нього територіях рослинний покрив представлений 92 видами, на Дергачівському – 93 видами. Через нерівномірне розміщення рослинності на територіях виділено зони полігонів за специфікою рослинного покриву (4 для Дергачівського та 3 зони для Роганського полігонів). Найбільш виражена видова різноманітність рослин на Дергачівському полігоні у зоні натурального ландшафту (44,0 %), на Pоганському полігоні – у зоні рудерального ландшафту (38,4 %). Виконано поділ отриманих даних за складом рослин і визначено умови існування. За життєвими формами на Дергачівському та Pоганському полігонах домінантні трав’янисті рослини – 83,8 % і 85,8 % відповідно. За тривалістю життя переважають багаторічні рослини – 53,8 % і 52,2 %. Рослини полігонів за своїм практичним використанням – лікарські (18,6 %), харчові (11,1 %), медоноси (10,8 %), найменше рослин фітомеліорантів (2,2 %). Домінуючими родинами на обох полігонах є Айстрові – 24,6 % і Тонконогові – 13 %. Коефіцієнти подібності Жаккара мали показники від 0,18 у найменш схожих між собою зонах до 0,75 у подібних зонах. Cj, розрахований для двох полігонів, дорівнює 0,11. Рослини систематизовано за ценоморфічною приналежністю. Провідний тип ценоморф для флори полігонів –рудеральні види (Ru), також значну частку займають види, характерні для лісових рослин (Sil), лучних (Pr) і степових (St). Висновки. Для територій складування твердих побутових відходів характерний високий ступінь трансформованості, що яскраво проявляється у формуванні рослинного покриву. Суттєва відмінність між рослинним покривом територій полігонів (Сj = 0,11) пояснюється специфікою техногенезу досліджених екосистем, історичними ландшафтними та передумовами формування рослинного покриву. Природний трав’янистий рослинний покрив на полігонах замінюється рудеральним та чагарниковим, що вказує на складні умови існування для культурних рослин та сукцесійні процеси. Визначено, що рослинний покрив на територіях форму ться за трьома основними чинниками – історично характерні угруповання, які у відповідь на сильні порушення замінюються рудерантами в процесі сукцесії та деякі не притаманні види, заносяться біотичними чи абіотичними чинниками. Вступление. Определение видового разнообразия растений на территориях полигонов твердых бытовых отходов проведено с целью выделения закономерностей форму ние растительного покрова и оценки состояния техноценоза. исследование видовое разнообразие растений осуществлено на территориях Дергачевского и Роганского.полигонов твердых бытовых отходов в Харькове. Материалы и способы. Для вычисления видов использован метод линейных маршрутов и пробных площадей Степень покрытия найдена методом Друде. Меру схожести определены с помощью расчета коэффициента Жаккара. Растения систематизированы по видам, жизненным формам, продолжительности жизни, типам ценоморф. Результаты и обсуждение. На полигонах твердых бытовых отходов города Харькова зафиксировано всего 117 видов. На Роганском полигоне твердых бытовых отходов и прилегающих к нему территориях растительный покров представлен 92 выдамы, на Дергачевском – 93 видами. Из-за неравномерного размещения растительноте на территориях выделены зоны полигонов по специфике растительного покрова (4 для Дергачевского и 3 зоны для Роганского полигона). Наиболее выраженная видовая разнообразие растений на Дергачевском полигоне в зоне натурального ландшафта (44,0%), на Роганском полигоне – в зоне рудерального ландшафта (38,4%). Выполнено разделение полученных данных по составу растений и определены условия обитания. По жизненным формам на Дергачевском и Роганском полигонах доминантны травянистые растения – 83,8% и 85,8% соответственно. По продолжительности жизни преоблада- ют многолетние растения – 53,8% и 52,2%.Растения полигонов по своему практическому использованием – лекарственные (18,6%), пищевые (11,1%), медоносы (10,8%), наименьшее растений фитомелиорантов (2,2%). Доминирующими семьями на обоих полигонах являются Астровые – 24,6% и Тонконоговые – 13%. Коэффициенты подобия Жаккара имели показники от 0,18 в наименее схожих между собой зонах до 0,75 в подобных зонах. Cj, рассчитанный для двух полигонов, равен 0,11. Растения систематизированы по ценоморфической принадлежностью. Ведущий тип ценоморфа для флоры полигонов – Рудеральные виды (Ru), также значительную долю занимают виды, характерные для лесных растений (Sil), луговых (Pr) и степных (St). Выводы. Для территорий складирования твердых бытовых отходов характерная высокая степень трансформированности, ярко проявляющаяся в формировании растительного покрова. Существенное отличие между растительным покровом территорий полигонов (Сj=0,11) объясняется спецификой техногенеза исследованных экосистем, історичними ландшафтними та передумовами формування рослинного покриву. Природний трав’янистий рослинний покрив на полігонах замінюється рудеральним та чагарниковим, що вказує на складні умови існування для культурних рослин та сукцесійні процеси. Визначено, що рослинний покрив на територіях формується за трьома основними чинниками – історично характерні угруповання, які у відповідь на сильні порушення замінюються рудерантами в процесі сукцесії та деякі не притаманні види, заносяться біотичними чи абіотичними чинниками
Biodiversity assessment of the Danube region as a tool for the development of protected areas in the region
(Published under licence by IOP Publishing Ltd, 2023) Vynokurova, S.; Yakovliev, M.; Voloshkevich, O.; Haidash, O.; Demchenko, V.
The paper uses the method of geospatial biodiversity assessment in the Danube region based on an expert evaluation of the distribution of species richness of fish, amphibians, reptiles, birds and mammals. The 10-point grading scale was used to evaluate the number of species in 200 sample plots of the study region. Points from 1 to 10 were separately calculated for the species in each taxonomic group. The analysis showed a close relationship between the Lower Danube floodplain and the small steppe river basins, which together make up a single natural region. A practical testing of the geospatial assessment of the species richness was done for the first time in the Danube region. An important applied result of the research is the opportunity to assess missing elements in the environmental network of the region. This approach will justify the need to designate various types of protected areas, both at the national level (natural reserves) and at the international level (the Emerald network sites and wetlands). The areas could further be used to develop a unified ecological framework, thus contributing to the protection of rare and endangered species of the region. У роботі використовується метод геопросторової оцінки біорізноманіття в регіону Дунаї на основі експертної оцінки розподілу видового багатства риб, земноводних, рептилій, птахів і ссавців. Для оцінки кількості використовувалася 10-бальна шкала оцінок видів на 200 пробних площах досліджуваного регіону. Бали від 1 до 10 підраховувалися окремо для видів у кожній таксономічній групі. Аналіз показав тісний зв'язок між Заплавою Нижнього Дунаю і басейни малих степових річок, які разом складають єдине ціле природного регіону. Проведено практичну перевірку геопросторової оцінки видового багатства зроблено вперше на Дунайщині. Важливим прикладним результатом дослідження є можливість оцінити відсутні елементи в екологічній мережі регіону. Це підхід обґрунтує необхідність визначення різних типів природоохоронних територій, як на національному рівні (природні заповідники) і на міжнародному рівні (об’єкти Смарагдової мережі та водно-болотні угіддя). Території можуть надалі використовуватися для розробки єдиної екологічної структури, таким чином сприяючи охорона рідкісних і зникаючих видів регіону.
Biotropic distribution of the common wood pigeonin the Zhuravlevsky water park, Kharkiv, Ukraine
(Беларуская навука, 2020) Bondarenko, N.; Cherepanin, E.
The main breeding grounds of the Common Wood Pigeon are field sheltersand roadsides, forest clearings, forest parks, gardens, floodplain forests. In the recent years, the level of synanthropization of the Wood Pigeon increasedThe purpose of the study was to study the biotopic distribution of the Common Wood Pigeon in Zhuravlevsky Water Park. Pigeon nests were found on such trees as Juniperus communis, Picea glauca, Elaeagnus angustifolia, Populus tremula, Salix alba, Tilia cordata. We noticed two more pairs on the island part of Zhuravlevsky Water Park. Another nest. Основними місцями розмноження звичайного лісового голуба є польові укриття та узбіччя доріг, вирубки, лісопарки, сади, заплавні ліси. В останні роки зріс рівень синантропізації лісового голуба. Метою дослідження було вивчення біотопічного поширення голуба звичайного в Журавлівському аквапарку. Гнізда голубів виявлено на таких деревах, як Juniperus communis, Picea glauca, Elaeagnus angustifolia, Populus tremula, Salix alba, Tilia cordata. Лісний голуб є поширеним гніздовим видом у національному парку «Двурічанський» Харківської області. Основными местами размножения обычного лесного голубя являются полевые укрытия и обочины дорог, вырубки, лесопарки, сады, пойменные леса. В последние годы вырос уровень синантропизации лесного голубя. Целью исследования было изучение биотопического распространения голубя обыкновенного в Журавлевском аквапарке. Гнезда голубей обнаружены на таких деревьях, как Juniperus communis, Picea glauca, Elaeagnus angustifolia, Populus tremula, Salix alba, Tilia cordata. Лесной голубь является распространённым гнездовым видом в национальном парке «Двуречанский» Харьковской области.
Birds diversity and faunogenetic structure of avifauna in forests parks of two megalopolises (Ukraine)
(Ivan Franko National University of Lviv, 2021) Shupova, T.; Chaplygina, A.
Results. The study presents a comparative analysis of diversity and faunogenetic structure of avifauna in the forest park zones of Kyiv and Kharkiv, inhabited by 71 breeding species of birds that belong to 10 orders. In the eastern region, the proportion of birds of the boreal and the European forest-steppe complex decreases, but the share of the desert-mountain complex increases. The fauna of the European nemoral complex dominates (32.8 % in Kyiv and 40.4 % in Kharkiv). The basis of the communities are dendrophils: 83.6 % (n = 67) in Kyiv and 82.7 % (n = 52) in Kharkiv. The dominant species in all forest parks are the great tit (Parus major) and chaffinch (Fringilla coelebs). Conclusions. The differences in the faunogenetic structure of bird communities are due to the proximity of model forest parks on the territory of Kyiv to the forest natural geographical zone, and on the territory of Kharkiv to the steppe, which leads in the eastern region to a decrease in the proportion of birds of the boreal and the European foreststeppe complex while the proportion of desert-mountain complex increases. Dendrophils predominate significantly, and the share of sclerophils and limnophils in total is less than 20 % of the bird community in the forest parks of each city. As a consequence of the fragmentation of the Kiev forest park zone, the diversity of nesting birds communities in the forest-park zone of Kyiv is slightly lower than of Kharkiv, and the pressure of the dominant species is more significant. Результати досліджень. Надано порівняльний аналіз α-різноманіття і структури орнітофауни лісопаркових зон Києва і Харкова, де відмічено 71 вид птахів 10 рядів. У видовому складі лісопарків більш східного регіону України частка птахів бореального та європейського лісостепового комплексів зменшується, натомість збільшується частка птахів пустеле-гірського комплексу. Загалом переважає фауна європейського неморального комплексу (32,8 % у Києві; 40,4 % у Харкові). Основу угрупо- вань становлять дендрофіли: 83,6 % (n = 67) у Києві та 82,7 % (n = 52) у Харкові.Домінують у всіх лісопарках синиця велика (Parus major) і зяблик (Fringilla coelebs). Висновки. Відмінності фауногенетичної структури угруповань птахів обумовлені близькістю модельних лісопарків Києва до лісової зони, а лісопарку Харкова – до степової. Наслідком впливу сусідньої природно-географічної зони виявлено зменшення при наближенні до Степу частки видів бореального та європейського лісостепового комплексів, і збільшення частки пустеле-гірського комплексу у видовому складі угруповань птахів. В обох регіонах в екологічній структурі переважають дендрофіли, а частка склерофілів і лімнофілів загалом у лісопарках кожного міста становить менше 20 %. Унаслідок фрагментації Київської лісопаркової зони різноманіття угруповань птахів тут трохи вище, ніж у Харківській, а тиск доміную чих видів більш виражений. Результаты исследований. Представлен сравнительный анализ α-разнообразия и структуры орнитофауны лесопарковых зон Киева и Харькова, где отмечен 71 вид птиц 10 рядов.В видовом составе лесопарков более восточного региона Украины доля птиц бореального и европейского лесостепного комплексов уменьшается, а увеличивается часть птиц пустынно-горного комплекса. В общем преобладает фауна европейского неморального комплекса (32,8% в Киеве; 40,4% в Харькове). Основу группован составляют дендрофилы: 83,6% (n = 67) в Киеве и 82,7% (n = 52) в Харькове.Доминируют во всех лесопарках синица большая (Parus major) и зяблик (Fringilla coelebs). Выводы. Различия фауногенетической структуры группировок птиц обусловленные близостью модельных лесопарков Киева к лесной зоне, а лесопарку Харькова – к степной. Следствием влияния соседней природно-географической зоны обнаружено уменьшение при приближении к Степи части видов бореального и европейского лесостепных комплексов и увеличение доли пустынно-горного комплекса в видовом составе группировок птиц. В обоих регионах в экологической структуре реобладают дендрофилы, а доля склерофилов и лимнофилов в целом в лесопарках каждого города составляет менее 20%. В результате фрагментации Киевской лесопарковой зоны разнообразие группировок птиц здесь немного выше, чем в Харьковской, а давление доминируемых видов более выражено.
Breeding of black-winged stilt Himantopus himantopus in muddy sites of a wastewater treatment plant.
(Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2021) Mamedova, Y.; Chaplygina, A.
A stable group of birds has been formed at water treatment facilities. Sewage treatment sites are a well-known nesting place for longlegged waders. Black-winged stilts are included in the Bonn (Appendix II) and Berne (Appendix II) conventions, the AEWA agreement. Listed in the Red Book of Ukraine (1994, 2009) (status – vulnerable). In Ukraine, it is under protection on the territory of the natural reserve fund. The arrival of black-winged stilts waders at the nesting sites was recorded in the second-third decade of April (April 23, 2020; April 17, 2021). Immediately after returning to the nesting areas, the birds begin to build nests and lay eggs. The first eggs in this population were seen on 01.05.2020, 07.05.2021. The process of laying eggs lasted until the end of the first decade of July (08.07.2020). The average clutch size in the nests of Himantopus himantopus decreased from 3.8 ± 0.1 (2020) to 3.5 ± 0.1 (2021). The average egg sizes and their limits have been determined for long-legged waders. The chicks hatched from late May (30.05.2020), throughout June to the first decade of July (02.07.2020). The chicks were able to fly in a month – 29.06.2020. The muddy site of the wastewater treatment ponds of Kharkiv supported Black-winged Stilts until early August. Later, the birds started post-breeding movements. The last adults with juvenile birds were observed on 13.08.2020. Stilts in some years may stay until early October. The reproductive success of the black-winged stilt increased from 35.6% (2020) to 38.8% (2021). On average, 1.3 ± 0.2 (2020) and 1.4 ± 0.3 (2021) chicks fledged from the nests. In 2021,the number of nesting stilts increased, which is apparently due to rainy weather at the beginning of the reproductive period. For the purpose of more effective protection, the nesting settlements of the stilt should be protected and the appearance of people in the nesting places should be prohibited. На водоочисних спорудах сформовано стійку групу птахів. Відомим місцем гніздування довгоногих куликів є очисні споруди. Чорнокрилі кулики включені в Боннську (Додаток II) і Бернську (Додаток II) конвенції, угоду AEWA. Чорнокрилий кулік занесений до Червоної книги України (1994, 2009) (статус – уразливий). В Україні перебуває під охороною на території природного заповідного фонду. Приліт чорнокрилих куликів на місця гніздування зафіксовано у другій-третій декаді квітня (23 квітня 2020 р.);17 квітня 2021 року). Відразу після повернення в місця гніздування птахи починають будувати гнізда і відкладати яйця. Перші яйця в цій популяції були переглянуті 01.05.2020, 07.05.2021. Процес відкладання яєць тривав до кінця першої декади липня (08.07.2020). Середній розмір кладки в гніздах Himantopus himantopus зменшився з 3,8 ± 0,1 (2020 р.) до 3,5 ± 0,1 (2021 р.). Середні розміри яєць і їх межі визначені для довгоногих куликів. Пташенята вилуплюються з кінця травня (30.05.2020 р.), протягом усього червня до першої декада липня (02.07.2020). Пташенята змогли літати за місяць – 29.06.2020. Мулисте місце очисних ставків в Харкові підтримував Чорнокрилих Ходулів до початку серпня. Пізніше птахи почали переміщення після розмноження. Останні дорослі з неповнолітнім птахами спостерігали 13.08.2020. Кулики довгоножки в окремі роки можуть залишатися до початку жовтня. Репродуктивний успіх чорнокрилого кулика збільшився з 35,6% (2020) до 38,8% (2021). У середньому з гнізд вилетіло 1,3 ± 0,2 (2020 р.) та 1,4 ± 0,3 (2021 р.) пташенят. у 2021 р. збільшилася кількість гніздових куликів, що, очевидно, пов’язано з дощовою погодою на початку репродуктивного періоду. З метою для більш ефективного захисту слід охороняти гніздові поселення куликів та появу людей у місцях гніздування повинні бути заборонені. На водоочистных сооружениях сформировалась стабильная группа птиц. Участки очистки сточных вод - известное место гнездования длинноногих ходулочников. Чернокрылые ходулочники включены в Боннскую (Приложение II) и Бернскую (Приложение II) конвенции, соглашение AEWA. Занесен в Красную книгу Украины (1994, 2009) (статус - уязвимый). В Украине находится под охраной на территории природного фонда заповедника. Приход куликов-ходулочников к местам гнездования зафиксирован во второй-третьей декаде апреля (23 апреля 2020 г .; 17 апреля 2021 г.). Сразу после возвращения в места гнездования птицы начинают строить гнезда и откладывать яйца. Первые яйца в этой популяции были замечены 01.05.2020, 07.05.2021. Процесс откладки яиц длился до конца первой декады июля (08.07.2020). В средний размер кладки в гнездах Himantopus himantopus уменьшился с 3,8 ± 0,1 (2020 г.) до 3,5 ± 0,1 (2021 г.). Средние размеры яиц и их пределы определены для длинноногих куликов. Птенцы вылупились с конца мая (30.05.2020), в течение июня до первого декада июля (02.07.2020). Цыплята смогли вылететь через месяц - 29.06.2020. Илистый участок прудов очистки сточных вод г. Харьков поддерживал «Чернокрылых ходулочников» до начала августа. Позже птицы начали постгнездовые перемещения. Последние взрослые особи с молодыми птицами наблюдались 13.08.2020. Ходулочники в отдельные годы могут оставаться до начала октября. Репродуктивный успех чернокрылого ходулочника увеличилась с 35,6% (2020 г.) до 38,8% (2021 г.). В среднем из гнезд вылетело 1,3 ± 0,2 (2020 г.) и 1,4 ± 0,3 (2021 г.) птенцов. В 2021 г. увеличилось количество гнездовых ходулочников что, по-видимому, связано с дождливой погодой в начале репродуктивного периода. С целью для более эффективной защиты должны быть ограждены гнездовые поселения сваи и появление людей в местах гнездования следует запретить.
Breeding phenology of Common Redstart (Phoenicurus phoenicurus L., 1758) and its reproduction biology with artificial nests in Northeastern Ukraine.
(Hungarian Ornithological and Nature Conservation Society, 2021) Yarys, O.; Chaplygina, A.; Kratenko, R.
The paper describes investigations on the reproduction biology (nesting, clutching, hatching, fledglings` departure) of the Common Redstart (Phoenicurus phoenicurus) in artificial nest boxes (AN) in Northeastern Ukraine. There were three sites of research: Hetman NNP, NPP “Gomilshansky Forests”, and RLP “Feldman Ecopark”. The research was performed during the nesting period from the first week of April to the first week of July in 2015‒2020. Annually, 5‒8 bird counts were conducted at each site. The first complete egg clutches at Hetman NNP were observed from 08.05 to 17.05 (2015‒2020) and at NPP “Gomilshansky Forests” from 02.05 to28.05 (2017‒2020). Dates of the first egg laying, at various conditions, had inter-annual variability because of unstable weather conditions in May. The average parameters of nests in AN at Hetman NNP were the following: diameter of nests (D) ‒ 124.1±6.3 mm; diameter of trays (d) ‒ 61.5±1.7 mm; nest height (H) ‒ 63.5±9.4 mm; depth of trays (h) ‒ 48.6±2.7 mm; nest mass (m) ‒ 43.7±3.8 mm. The size of complete clutches in Northeastern Ukraine was calculated when eggs were incubated. According to the average indicators, during 2015‒2020, the average size of the clutch was 6.9±0.3 (5‒8) eggs at Hetman NNP, 6.2±0.4 (6‒8) eggs at NPP “Gomilshansky Forests” and 8.5±0.5 (8‒9) eggs at RLP “Feldman Ecopark”. Incubation period of Ph. phoenicurus lasted on average for 15‒20 days. У статті описані дослідження з біології розмноження (гніздування, кладка, висиджування, пташенята, відліт) звичайної горихвістки (Phoenicurus phoenicurus) у штучних гніздовях (AN) на північному сході України. Дослідницьких об’єктів було три: НПП Гетьман, НПП «Гомільшанські ліси», РЛП «Фельдман Екопарк». Дослідження проводили в період гніздування з першого тижня квітня до першого тижня липня в 2015‒2020 роки. Щорічно на кожній ділянці проводили 5–8 обліків птахів. Перші повні кладки яєць у Гетьманському НПП спостерігалися з 08.05 по 17.05 (2015‒2020) та на НПП «Гомільшанські ліси» з 02.05 по 28.05.(2017‒2020). Дати першої кладки яєць за різних умов мали міжрічну мінливість через нестабільність погодних умов в травні. Середні параметри гнізд в АН на Гетьманському НПП були такими: діаметр гнізда (D) ‒ 124,1±6,3 мм; діаметр лотків (d) ‒ 61,5±1,7 мм; висота гнізда (Н) ‒ 63,5±9,4 мм; глибина лотків (h) ‒ 48,6±2,7 мм; маса гнізда (м) ‒ 43,7±3,8 мм. Розраховано розміри повних кладок Північно-Східної України коли інкубували яйця. За середніми показниками протягом 2015‒2020 р. середній розмір зчеплення становив 6,9±0,3 (5‒8) яєць на НПП «Гетьман», 6,2±0,4 (6‒8) яєць на НПП «Гомільшанські ліси» та 8,5±0,5 (8‒9) яєць в РЛП «Фельдман Екопарк». Інкубаційний період Ph. phoenicurus тривав у середньому 15–20 днів. В статье описаны исследования по биологии воспроизводства (гнездование, кладка, вылупление, слетки) обыкновенной горихвостки (Phoenicurus phoenicurus) в искусственных гнездовьях (АН) на Северо-Востоке Украины. Исследовательских площадок было три: Гетьманская НАП, НПП «Гомильшанские леса» и НПП «Фельдман Экопарк». Исследования проводили в гнездовой период с первой недели апреля по первую неделю июля в г. 2015–2020 гг. Ежегодно на каждом участке проводилось 5-8 учетов птиц. Первые полные кладки яиц на Гетьманщине НАП наблюдались с 08.05 по 17.05 (2015–2020 гг.) И на НПП «Гомильшанские леса» с 02.05 по 28.05. (2017–2020 годы). Сроки откладки первых яиц в различных условиях имели межгодовую изменчивость из-за нестабильности. погодные условия в мае. Средние параметры гнезд в АН на Гетьманской НПП были следующие: диаметр гнезда (D) - 124,1 ± 6,3 мм; диаметр лотков (d) - 61,5 ± 1,7 мм; высота гнезда (H) - 63,5 ± 9,4 мм; глубина лотков (h) - 48,6 ± 2,7 мм; Масса гнезда (м) - 43,7 ± 3,8 мм. Рассчитан размер полных кладок на Северо-Востоке Украины. При инкубации яиц. По средним показателям за 2015–2020 гг. Средний размер кладкисоставила 6,9 ± 0,3 (5‒8) яиц на Гетьманской НПП, 6,2 ± 0,4 (6‒8) яиц на НПП «Гомильшанские леса» и 8,5 ± 0,5 (8‒9) яиц в РЛП «Фельдман Экопарк». Инкубационный период Ph. Phoenicurus длился в среднем 15–20 дней.
Clinical blood analysis of the great tit Parus major
(PC "Technology center", 2018) Drahulian, M.; Chaplygina, A.; Savynska, N.; Kostenko, S.; Buchek, P.
The blood analysis of the great tit in a protected area of National Nature Park “Homilshanski Forests” (Kharkiv Region, Ukraine) was performed in the age-related dynamics of its postembryogenesis. Using our own method, developed for collecting venous blood from the eye sinus, the identity of leukogram percentages between the literary data and our obtained results was established thereby providing evidence in favour of the application of our development. Erythrocytes were studied with the help of the micronucleus test, which results reliably testify that the studied birds were not exposed to any chemical or physical contamination. No parasitic infections were found in blood smears. Further improvement of the blood taking method is planned in order to collect samples for biochemical and genetic analyses. Було проведено аналіз синиці великої на заповідній території Харкова "Гомільшанські ліси" у віковій динаміці постембріогенеза синиці великої. За допомогою власного розробленого методу взятя венозної крові з синуса ока встановлена індентичність встановлена ідентичність процентного показника лейкоцентарної форми між літературними даними та нашими показниками, що свідчить на користь застосування розробки.Досліджені еритроцити, а саме, проведено мікроядровий тест. за результаттами якого можно з упевненістю сказати, що вивчені особини не були схильні до ніякому хімічному чи фізичному забруднення.Також в мазках крові не виявлено паразитарних інфекцій.В перспективі планується застосувати метод взяття крові, з метою збору зразків для біохімічного і генгетичного аналізів. Был проведен анализ синицы большой на заповедной территории Харькова "Гомольшанские леса" в возрастной динамике постембриогенеза синицы большой. С помощью собственного разработанного метода взятых венозной крови из синуса глаза установлена индентичнисть установлена идентичность процентного показателя лейкоцентарнои формы между литературным данным и нашим показателям, что свидетельствует в пользу применения розробки.Дослиджени эритроциты, а именно, проведено микроядровий тест. за результаттамы которого можно с уверенностью сказать, что изученные особи склонны к никакому химическому или физическому забруднення.Також в мазках крови не обнаружено паразитарных инфекций.В перспективе планируется применить метод взятия крови с целью сбора образцов для биохимического и генгетичного анализов.
Clobal insights on the impact of solar power plants on bird populations
(Харківській національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024) Yuzyk, A. V.
Renewable energy sources, particularly solar power plants, have been increasingly widespread in recent decades. Due to the significant decrease in the cost of solar panels over the past twenty years, a rise in the number of photovoltaic installations is expected. This will lead to the formation and spread of a new type of anthropogenically transformed landscapes. Over the last decade, studies have been published evaluating the impact of solar power plants on soil cover, vegetation, wildlife, and specifically, bird fauna. These studies primarily focus on mortality factors, forecasting bird mortality as the total capacity and area of photovoltaic installations increase. Researchers conclude that the available data is insufficient to fully understand the complex interactions between the abiotic and biotic components of this new habitat. However, it is already well-established that bird mortality at solar energy facilities is the lowest compared to fossil fuelbased plants and other renewable energy sources. Some findings even suggest that photovoltaic installations may have a positive impact on biodiversity compared to other technogenically altered landscapes. Studies have documented various mechanisms through which solar power plants can affect bird populations. The physical presence of solar panels may disrupt flight routes and nesting sites. However, it is also noted that the reflective surfaces of photovoltaic panels can attract insects, which in turn provide new feeding opportunities for certain bird species. This paper aims to summarize the current global experience in assessing the impact of solar power plants on birds. Відновлювані джерела енергії, зокрема, й сонячні електростанції, в останні десятиліття набувають все більшого поширення. У зв’язку із значним зниженням собівартості сонячних панелей за останні два десятиліття, можна очікувати збльшення кількості фотоелектричних установок. Це призведе до формування і поширення нового виду антропогенно-трансформованих ландшафтів. За останнє десятиліття були опубліковані роботи, присвячені оцінці впливу сонячних електростанцій на ґрунтовий покрив, рослинність, тваринний світ, зокрема, орнітофауну. Основний акцент у цих дослідженях робиться на факторі загибелі із прогнозуванням пташиної смертності у міру збільшення сумарної потужності та площі фотоелектричних установок. Дослідники доходять висновку про недостатність наявних даних для розуміння повної картини всіх складних взаємозв’язків між абіотичним та біотичним складовими цього нового середовища існування. Станом на сьогодні вже достеменно відомо, що смертність птахів на об’єктах сонячної енергетики є найнижчою у порівнянні як із об’єктами, що працюють на викопному паливі, так і на інших джерелах відновлюваної енергії. Деякі результати свідчать навіть про позитивний вплив фотоелектричних установок на біорізноманіття, у порівнянні із іншими техногенно трансформованими ландшафтами. Дослідження задокументували різні механізми, за допомогою яких сонячні електростанції можуть впливати на популяції птахів. Фізична присутність сонячних панелей може порушити маршрути польоту та місця гніздування. Однак також зазначається, що відбиваючі поверхні фотоелектричних панелей можуть приваблювати комах, що, у свою чергу, надає нові можливості для годування деяких видів птахів. Узагальнити наявну на даний час інформацію про світовий досвід оцінки впливу сонячних електростанцій на птахів й покликана дана робота
Comparison of biological, physiologicaland ecological characteristics of hole-nesting birds
(Научно-практический центр по биоресурсам НАН Беларуси,, 2020) Drahulian, M.; Gusar, K.; Chaplygina, A.; Savynska, N.
We set the task to compare biological, physiological and ecological characteristics of hole-nesting birds. The best solution to this problem would be an integrated interdisciplinary approach to interconnections of the nervous, immune and endocrine systems and patternsof feeding behaviour. Adult Great Tits (Parus major), Collared Flycatchers (Ficedula albicollis), and Pied Flycatchers (F. hypoleuca) were used in the experiment. The results of the research showed the differences in the leukogram of Great Tits and both species of flycatchers. Ми поставили завдання порівняти біологічні, фізіологічні та екологічні характеристики гніздових птахів. Найкращим рішенням цієї проблеми був би інтегрований міждисциплінарний підхід до взаємозв'язків нервової, імунної та ендокринної систем і моделей харчової поведінки. В експерименті використовували дорослих синиць (Parus major), білошиїх мухоловок (Ficedula albicollis) та строкатих мухоловок (F. hypoleuca). Результати дослідження показали відмінності лейкограми великої синиці та обох видів мухоловок. Мы поставили задачу сравнить биологические, физиологические и экологические характеристики гнездовых птиц. Лучшим решением этой проблемы был бы интегрированный междисциплинарный подход к взаимосвязям нервной, иммунной и эндокринной систем и моделей пищевого поведения. В эксперименте использовали взрослые синицы (Parus major), воротниковые мухоловки (Ficedula albicollis) и ледяные мухоловки (F. hypoleuca). Результаты исследования показали отличия лейкограммы большой синицы и обоих видов мухоловок.
Complete Genome Sequence of an Avian Orthoavulavirus 13 Strain Detected in Ukraine
(Microbiology Resource Announcements, 2023) Goraichuk, I. V.; Muzyka, D.; Gaidash, O.; Gerilovych, A.; Stegniy, B.; Pantin-Jackwood, M. J.; Miller, P. J.; Afonso, C. L.; Suarez, D. L.
We report the complete genome sequence of an avian orthoavulavirus 13 strain, isolated from a white-fronted goose in the Odesa region of Ukraine in 2013. The detection of avian orthoavulavirus 13 in Ukraine confirms that the geographic distribution of this virus extends beyond Asia. Ми повідомляємо повну послідовність генома пташиного ортоавулавірусу 13 штам, виділений від гуски білолобої в Одеській області України в 2013 р. виявлення ортоавулавірусу птахів 13 в Україні підтверджує, що географічне поширення цього вірусу поширюється за межі Азії.
Could a city-dwelling bat (Pipistrellus kuhlii) serve as a bioindicator species for trace metals pollution?
(Institute of Environmental Sciences, Jagiellonian University, Gronostajowa, 2023) Timofieieva, O.; Vlaschenko, A.; Laskowski, R.
Bats are an endangered group of mammals that are very sensitive to environmental stresses. One of such stress factor is trace metals pollution which threatens populations of insectivorous bats due to their top position in the food websand exceptionally long life span. In our research Pipistrellus kuhlii was tested as a promising indicator species (urbandwelling, sedentary, with limited daily home-range) for trace metal exposure of bats. We measured concentrations of Pb, Cu, Zn and Cd in internal and external tissues of bats from the industrial city Mariupol and the village Karlovka, Ukraine, to answer the following questions: (1) Do metal concentrations in soil samples differ between urban and rural areas, and between populations of P. kuhlii from those areas? (2) Does metal contamination differ between individuals of different sexes and ages? (3) Whether fur and/or wing membrane, the two tissues that can be collected from live bats, can be used as proxies of metal contamination in internal tissues (liver, kidney, lung, forearm bones) of P. kuhlii? Metal concentrations in soil samples were significantly higher in the city. Bats from the city accumulated significantly more Cd, Pb and Zn in external tissues than those from the rural area. Females accumulated more Cd than males, and this-year-born did not differ significantly from adult individuals. We did not find, however, significant positive correlations between metal concentrations in external and internal tissues, indicating that external tissues P. kuhlii. Кажани — це зникаюча група ссавців, які дуже чутливі до стресів навколишнього середовища. Одним із таких факторів стресу є забруднення мікроелементами металів, яке загрожує популяціям комахоїдних кажанів через їх провідне положення в харчових мережах і надзвичайно довгий термін служби. У нашому дослідженні Pipistrellus kuhlii було випробувано як перспективний вид-індикатор (міський, осілий, з обмеженим щоденним прогулянком) щодо впливу слідів металів на кажанів. Ми вимірювали концентрацію Pb, Cu, Zn і Cd у внутрішніх і зовнішніх тканинах кажанів промислового міста Маріуполь і села Карлівка, Україна, щоб відповісти на такі запитання: (1) Чи відрізняються концентрації металів у зразках ґрунту в містах і селах областей, а також між популяціями P. kuhlii з цих областей? (2) Чи відрізняється забруднення металом у різних людей різної статі та віку? (3) Дві тканини, які можна зібрати у живих, чи то хутро та/або мембрана крил кажанів, можна використовувати як проміжний показник металевого забруднення внутрішніх тканин (печінка, нирки, легені, кістки передпліччя) P. kuhlii? Концентрації металів у пробах ґрунту були значно вищими в місті. Накопичувалися кажани з міста значно більше Cd, Pb і Zn у зовнішніх тканинах, ніж у сільській місцевості. Самки накопичували більше Cd ніж самці, а цьоголітки суттєво не відрізнялися від дорослих особин. Ми не знайшли, однак, істотного позитивні кореляції між концентраціями металів у зовнішніх і внутрішніх тканинах, що свідчить про те, що зовнішні тканини не можуть слугувати індикатором забруднення внутрішніх тканин P. kuhlii металами.
Discovery of Avian Paramyxoviruses APMV-1 and APMV-6 in Shorebirds and Waterfowl in Southern Ukraine
(Licensee MDPI, Basel, Switzerland. Attribution (CC BY) license, 2023) Klink C.; Rula O.; Sushko M.; Bezymennyi M.; Mezinov O.; Gaidash O.; Bai X.; Stegniy A.; Sapachova M.; Datsenko R.; Skorokhod S.; Nedosekov V.; Hill N.; Ninua L.; Kovalenko G.; Ducluzeau A,; Mezhenskyi A.; Buttler J.; Drown D.; Causey D.; Stegniy B.; Gerilovych A.; Bortz E.; Muzyka D.
Emerging RNA virus infections are a growing concern among domestic poultry industries due to the severe impact they can have on flock health and economic livelihoods. Avian paramyxoviruses (APMV; avulaviruses, AaV) are pathogenic, negative-sense RNA viruses that cause serious infections in the respiratory and central nervous systems. APMV was detected in multiple avian species during the 2017 wild bird migration season in Ukraine and studied using PCR, virus isolation, and sequencing. Of 4090 wild bird samples collected, mostly from southern Ukraine, eleven isolates were grown in ovo and identified for APMV serotype by hemagglutinin inhibition test as: APMV-1, APMV-4, APMV-6, and APMV-7. To build One Health’s capacity to characterize APMV virulence and analyze the potential risks of spillover to immunologically naïve populations, we sequenced virus genomes in veterinary research labs in Ukraine using a nanopore (MinION) platform. RNA was extracted and amplified using a multiplex tiling primer approach to specifically capture full-length APMV-1 (n = 5) and APMV-6 (n = 2) genomes at high read depth. All APMV-1 and APMV-6 fusion (F) proteins possessed a monobasic cleavage site, suggesting these APMVs were likely low virulence, annually circulating strains. Utilization of this low-cost method will identify gaps in viral evolution and circulation in this understudied but important critical region for Eurasia. Нові РНК-вірусні інфекції викликають дедалі більше занепокоєння серед вітчизняних птахівницьких підприємств через серйозний вплив, який вони можуть мати на здоров’я стада та економічні засоби існування. Параміксовіруси птахів (APMV; авулавіруси, AaV) є патогенними РНК-вірусами негативного сенсу, які викликають серйозні інфекції дихальної та центральної нервової систем. APMV був виявлений у кількох птахів видів під час сезону міграції диких птахів в Україні 2017 р. та досліджено за допомогою ПЛР, виділення вірусу та секвенування. З 4090 зібраних зразків диких птахів, переважно з півдня України, одинадцять ізоляти вирощували in ovo та ідентифікували серотип APMV за допомогою тесту на інгібування гемаглютиніну як: АПМВ-1, АПМВ-4, АПМВ-6 і АПМВ-7. Щоб створити потенціал One Health для характеристики вірулентності APMV та проаналізувати потенційні ризики поширення на імунологічно наївні групи населення, ми секвенували геномів вірусів у ветеринарних дослідницьких лабораторіях України на платформі нанопор (MinION). РНК була витягнутий і посилений за допомогою підходу мультиплексного праймера для спеціального захоплення повної довжини Геноми APMV-1 (n = 5) і APMV-6 (n = 2) на високій глибині зчитування. Усі злиття APMV-1 та APMV-6 (F) білки мали одноосновний сайт розщеплення, що свідчить про те, що ці APMV, ймовірно, мали низьку вірулентність, щорічно циркулюють штами. Використання цього недорогого методу дозволить виявити прогалини в еволюції вірусу і циркуляція в цьому маловивченому, але важливому для Євразії регіоні.
Discovery of Avian Paramyxoviruses APMV-1 and APMV-6 in Shorebirds and Waterfowl in Southern Ukraine
(Creative Commons CC BY, 2022-06-23) Klink, A. C.; Rula, O.; Sushko, M.; Bezymennyi, M.; Mezinov, O.; Gaidash, O.; Bai, X.; Stegniy, A.; Sushko, M.; Datsenko, R.; Skorohod, S.; Nedosekov, V.; Hill, N.; Ninu, L.; Kovalenko, G.; Ducluzeau, A; Mezhenskiy, A.; Drown, D.; Causey, D.; Stegniy, B.; Gerilovych, A.; Bortz, E.; Muzyka, D.
Emerging RNA virus infections are a growing concern among domestic bird and poultry industries due to the severe impact it can have on the flock health and economic livelihoods. Avian paramyxoviruses (APMV) are pathogenic, negative sense RNA viruses that cause serious infections in the respiratory and central nervous system. APMV was detected in multiple avian species during the 2017 migration season in Ukraine, and studied using PCR, virus isolation, and sequencing. Of the 4090 wild bird samples, eleven swabs were isolated in chicken embryos and identified for APMV serotype by hemagglutinin inhibition test: APMV-1, APMV-4, APMV-6, APMV-7. At a variety of sites in Ukraine we characterized the virulence of the virus and further analyzed and predicted the potential risks of spillover to immunologically naïve populations. RNA was extracted and amplified using a multiplex-tiling primer approach to encompass full APMV genomes. Full-length APMV-1 (n=5) and APMV-6 (n=2) genomes were sequenced on an Oxford Nanopore MinION device in Ukraine. All APMV-1 and APMV-6 fusion (F) proteins possessed a monobasic cleavage site, suggesting these APMV were likely low virulence, annually circulating strains. Utilization of this lowcost method will identify gaps in viral evolution and circulation in this understudied but important critical region for Eurasia. Нові РНК-вірусні інфекції викликають дедалі більше занепокоєння серед домашнього птахівництва та птахівництва через серйозний вплив, який вони можуть мати на здоров’я стада та економічні засоби існування. Пташині параміксовіруси (APMV) — це патогенні РНК-віруси негативного сенсу, які викликають серйозні інфекції дихальної та центральної нервової системи. APMV був виявлений у кількох видів птахів під час міграційного сезону 2017 року в Україні та досліджений за допомогою ПЛР, ізоляції вірусу та секвенування. З 4090 зразків диких птахів одинадцять мазків були виділені в курячих ембріонах і ідентифіковані на APMV серотип за тестом інгібування гемаглютиніну: APMV-1, APMV-4, APMV-6, APMV-7. У різних місцях в Україні ми охарактеризували вірулентність вірусу та додатково проаналізували та передбачили потенційні ризики поширення на імунологічно наївні групи населення. РНК екстрагували та ампліфікували з використанням праймерного підходу мультиплексного тайлінгу, щоб охопити повні геноми APMV. Повнорозмірні геноми APMV-1 (n=5) і APMV-6 (n=2) секвенували на пристрої Oxford Nanopore MinION в Україні. Усі злиті (F) білки APMV-1 і APMV-6 мали одноосновний сайт розщеплення, що свідчить про те, що ці APMV, ймовірно, були низьковірулентними штамами, що циркулювали щорічно. Використання цього недорогого методу дозволить виявити прогалини в еволюції та циркуляції вірусу в цьому маловивченому, але важливому для Євразії регіоні.
Do Bats Avoid the Urban Core in the Breeding Season? A Case Study from Temperate Latitudes
(Licensee MDPI, Basel, Switzerland, 2023) Vlaschenko, A.; Rodenko, O.; Hukov, V.; Kovalov, V.; Prylutska, A.; Kravchenko, K.
Seasonal utilization of urban areas by bats remains inadequately explored. This study aimed to comprehensively survey the species composition and population dynamics of bats during both the breeding season (May–July) and autumn migration season (August–September) within a large urban area, specifically Kharkiv city, Ukraine. We conducted multiyear data collection from 2014 to 2016, employing a combination of acoustic recordings, mist-netting, and registration of opportunistically found bats. The results revealed the identification of seven bat species using all methods (Eptesicus serotinus, Nyctalus noctula, N. leisleri, Pipistrellus pygmaeus, P. kuhlii, P. nathusii, and Vespertilio murinus), with notable differences in species composition between the studied periods. During the migration season, N. noctula was a numerically predominant species, while P. kuhlii and E. serotinus were the most abundant during the breeding season. The urban core bat population during the breeding season primarily consisted of males and solitary reproductive females, mainly represented by P. kuhlii and E. serotinus. Acoustic recording data indicated that N. noctula actively avoided the urban core during the breeding season, but was more common on the city periphery. In contrast, during the migration season, the city experienced a significant surge in bat abundance, both in general and specifically among noctule bats, with their numbers increasing tenfold compared to the breeding season. Moreover, a considerable number of young individuals were observed during the migration season. These findings provide evidence that bats tend to avoid the urban core in large cities at temperate latitudes during the breeding season but actively utilize urban areas during autumn migration. Understanding the seasonal preferences and movements of bats in urban environments is crucial for effective conservation and management strategies. Сезонне використання кажанами міських територій залишається недостатньо вивченим. Це дослідження спрямоване на всебічне обстеження видового складу та динаміки чисельності кажанів протягом як сезоного розмноження (травень-липень), так і сезоної осінньої міграції (серпень-вересень) великого міського району, зокрема місто Харків, Україна. Ми проводили багаторічний збір даних з 2014–2016 рр., використовуючи комбінацію акустичних записів, туманної сітки та реєстрації випадково знайдені кажани. Результати виявили ідентифікацію семи видів кажанів за допомогою всіх методів (Eptesicus serotinus, Nyctalus noctula, N. leisleri, Pipistrellus pygmaeus, P. kuhlii, P. nathusii та Vespertilio murinus), з помітними відмінностями у видовому складі між досліджуваними періодами. Під час міграційного сезону N. noctula була чисельно переважаючим видом, а P. kuhlii і E. serotinus були найбільш поширеними в період розмноження. Міська основна популяція кажанів у період розмноження в основному складалася з самців і одиночних репродуктивних самок представлений P. kuhlii і E. serotinus. Дані акустичного запису показали, що N. noctula активно уникав міського ядра під час сезону розмноження, але був більш поширеним на периферії міста. Навпаки, під час міграційного сезону місто зазнало значного зростання чисельності кажанів, як загалом, так і зокрема серед нічних кажанів, чисельність яких зросла в десятки разів до періоду розмноження. Крім того, спостерігалася значна кількість молодих особин під час міграційного сезону.Ці знахідки свідчать про те, що кажани уникають міст ядра у великих містах помірних широт під час сезону розмноження, але активно використовують міські території під час осінньої міграції. Розуміння сезонних уподобань і переміщень кажанів у місті середовища має вирішальне значення для ефективних стратегій збереження та управління.
EARLY EFFECTS OF A FOREST FIRE ON THE DIVERSITY OF FUNGAL COMMUNITIES IN PINE FORESTS IN LEFT-BANK UKRAINE WITH SPECIAL EMPHASIS ON MYCORRHIZAL FUNGI
(Український ордена "Знак Пошани" науково-дослідний інститут лісового господарства та агроміліорації імені Г. М. Висоцького, 2020) Davydenko, K.; Vysotska, N.; Yushchyk, V.; Markina, T.
Forest fires constitute widespread and potentially destructive disturbances in forest ecosystems, particularly negative impact on soil mycorrhizal fungi which are major players of the belowground plant. This study investigated the short-term effects of wildfire on fungal communities in Left-Bank Ukraine with special emphasis on mycorrhizal fungi. During the fourteen months after autumn wildfire, fruiting bodies found in the plots were identified, and their mycological richness, diversity and production in both burned and unburnt areas were measured. Total fungal diversity decreased in burned plots, where fungal richness and diversity of mycorrhizal species were significantly lower. Our results also confirmed the data on a rather destructive influence of post-fire forest management on fungal diversity. Only three mycorrhizal fungi associated with Pinus sylvestris L. were common to both sites while pyrophilic species were in close association with burned sites. Лісові пожежі мають значний руйнівний вплив на лісові екосистеми, особливо на ґрунтові мікоризні гриби, які утворюють симбіотичні асоціації з багатьма хвойними деревами. У цьому дослідженні ми вивчали ранні наслідки впливу верхової пожежі на угрупування грибів соснових лісів. Протягом чотирнадцяти місяців після осінньої пожежі збирали плодові тіла грибів на згарищах і на ділянках соснового лісу, не пошкоджених пожежею. Визначали видове різноманіття та частоту поширення грибів на всіх ділянках. Загальне різноманіття грибів на згарищах було значно меншим, ніж у не пошкоджених пожежею ділянках, особливо для мікоризних видів. Наші результати також підтвердили дані про сильний руйнівний вплив проведення суцільних санітарних рубок відразу після пожежі, що значно знижує різноманітність грибних угруповань. Так, лише три види мікоризних грибів знайдено на ділянках після проведення суцільних санітарних рубок, а пірофільні види були тісно пов’язані зі згарищами. Лесные пожары оказывают значительное разрушительное влияние на лесные экосистемы, особенно на почвенные микоризные грибы, которые образуют симбиотические ассоциации со многими хвойными деревьями. В этом исследовании мы изучали ранние последствия влияния верхового пожара на группировку грибов сосновых лесов. В течение четырнадцати месяцев после осеннего пожара собирали плодовые тела грибов на пепелищах и на участках соснового леса, не поврежденных пожаром. Определяли видовое разнообразие и частоту распространения грибов на всех участках. Общее разнообразие грибов на пепелищах было значительно меньше, чем в не поврежденных пожаром участках, особенно для микоризных видов. Наши результаты также подтвердили данные о сильном разрушительном влиянии сплошных санитарных рубок сразу после пожара, что значительно снижает разнообразие грибных группировок. Только три вида микоризных грибов найдены на участках после проведения сплошных санитарных рубок, а пирофильные виды были тесно связаны с пожарищами.
Ecological and Faunistic Review of the True Bugs of Infraorder Cimicomorpha (Heteroptera) of Urban Cenoses of Kharkiv City (Ukraine)
(I. I. Schmalhausen Institute of Zoology, 2020) Fedyay, I.; Markina, T,
A total 69 species from 44 genera and 6 families of the infraorder Cimicomorpha was recorded in urban cenoses of Kharkiv. For the fi rst time Xylocoris galactinus is recorded from Mainland Ukraine; Catoplatus nigriceps and Stenodema holsata – from forest-steppe zone; Trigonotylus rufi cornis – from Left -Bank Ukraine. Five species are new to Kharkiv Region. Th e families Miridae were the richest in species (46) and individual numbers, Nabidae (9) and Tingidae (8 species) were less represented. Th e species composition and individual abundance were the highest in the city parks and green areas of the suburbs, where 38 and 46 species were registered. Within the Forest Park, 29 species were recorded, in fl oodplain meadows – 19, and in the center of Kharkiv – only 6 species, the number of which was an order of magnitude less than in parks and green areas of the suburbs of the city. In terms of habitat preferences, about 40 species are represented by meadow individuals (almost 60 % of the total number). 10 species are classifi ed as polytopes (more than 8 %). Th e forest group is represented by 15 species (about 12 % out of total collected bugs). Among the trophic groups, herbivorous (most of Miridae, Tingidae) and zoophagous of diff erent specializations (Nabidae, Anthocoridae, Reduviidae, some Miridae) were dominant. Broad mesophilous (48 species) predominated in the hygropreference. 12 species are assigned as mesoxerophilous, and 9 – mesohygrophilous. Th e main group is represented by hortobionts in habitat layer (49 species). Dendroand tamnobionts are represented by 11 species, and stratobionts are noted singly. Th e level of faunal similarity of heteropterofauna of diff erent areas (Jaccard index) was 0.10 to 0.65. Th e smallest similarity was noted between green areas of the city center and other urban cenoses (0.10–0.12). Th e maximum indices were observed for parks and forest areas (0.65), and the average for meadows (0.35–0.44). У міських ценозах Харкова зафіксовано 69 видів із 44 родів та 6 родин інфраряду Cimicomorpha. Вперше Xylocoris galactinus реєструється з материкової України; Catoplatus nigriceps та Stenodema holsata – із зони лісостепу; Trigonotylus rufi cornis – з Лівобережної України. П’ять видів є новими для Харківщини. Родина Miridae були найбагатшими за видами (46) та окремими видами, Nabidae (9) та Tingidae (8 видів) були представлені менше. Видовий склад та індивідуальна чисельність були найвищими у міських парках та зелених зонах передмістя, де було зареєстровано 38 та 46 видів. У межах лісопарку було зафіксовано 29 видів, на заплавних луках –19, а в центрі Харкова – лише 6 видів, кількість яких була на порядок менше, ніж у парках та зелених зонах передмістя міста . Що стосується переваг середовища існування, близько 40 видів представлені лучними особинами (майже 60% від загальної кількості). 10 видів класифікуються як багатогранники (понад 8%). Лісова група представлена 15 видами (близько 12% від загальної кількості зібраних клопів). Серед трофічних груп домінували рослиноїдні (більша частина Miridae, Tingidae) та зоофаги різної спеціалізації (Nabidae, Anthocoridae, Reduviidae, деякі Miridae).У гігропреференції переважали широкі мезофіли (48 видів). 12 видів відносять до мезоксерофільних, а 9 – до мезогігрофільних. Основна група представлена гортобіонтами в шарі середовища існування (49 видів). Дендро- і тамнобіонти представлені 11 видами, а стратобіонти відзначаються поодиноко. Рівень фауністичної подібності гетероптерофауни різних територій (індекс Жакарда) становив від 0,10 до 0,65. Найменша подібність була відзначена між зеленими зонами центру міста та іншими міськими ценозами (0,10–0,12). Максимальні показники спостерігались для парків та лісових ділянок (0,65), а середні для луків (0,35–0,44). Всего в городских ценозах Харькова зарегистрировано 69 видов из 44 родов и 6 семейств инфраотряда Cimicomorpha. Впервые Xylocoris galactinus зарегистрирован с материковой части Украины; Catoplatus nigriceps и Stenodema holsata – из лесостепной зоны; Trigonotylus rufi cornis – с Левобережной Украины. Пять видов новы для Харьковской области. Семейства Miridae были наиболее богаты видами (46) и индивидуальной численностью, реже были представлены Nabidae (9) и Tingidae (8 видов). Наиболее высокий видовой состав и индивидуальная численность отмечена в городских парках и зеленых насаждениях окраин, где зарегистрировано 38 и 46 видов. В пределах Лесопарка зарегистрировано 29 видов, на пойменных лугах – 19, а в центре Харькова – всего 6 видов, численность которых была на порядок меньше, чем в парках и зеленых насаждениях окраин города. По предпочтениям среды около 40 видов представлены луговыми особями (почти 60% от общего числа). К многогранникам отнесены 10 видов (более 8%). Лесная группа представлена 15 видами (около 12% от общего количества собранных клопов). Среди трофических групп доминировали травоядные (большинство Miridae, Tingidae) и зоофаги разных специализаций (Nabidae, Anthocoridae, Reduviidae, некоторые Miridae).В гигроскопичности преобладали широкие мезофильные (48 видов). 12 видов отнесены к мезоксерофильным и 9 – мезогигрофильным. Основная группа представлена хортобионтами в слое местообитаний (49 видов). Дендро- и тамнобионты представлены 11 видами, стратобионты отмечены единично. Уровень фаунистического сходства гетероптерофауны разных территорий (индекс Жаккара) составил от 0,10 до 0,65. Наименьшее сходство отмечено между зелеными насаждениями центра города и других городских ценозов (0,10–0,12). Максимальные показатели наблюдались для парков и лесных массивов (0,65), а в среднем – для лугов (0,35–0,44).
Ecological assemblages of corticulous myxomycetes in forest communities of the North-East Ukraine
(Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2021) Kochergina, A.; Markina, T.
Corticulous myxomycetes remain one of the least surveyed ecological groups of terrestrial protists. These organisms develop on the bark of trees, mostly feeding on bacteria and microalgae. Their microscopic size and fast developmental cycle (3–5 days) complicate the study of these organisms, and therefore data their on ecological relationships and patterns of biodiversity corticulous myxomycetes remain controversial. On the territory of the southwest spurs of the Central Russian Upland (Northeast Ukraine), no special studies on these or-ganisms have been conducted. During 2017–2020, in nine forest sites located in this territory, we collected samples of bark of 16 species of tree plants, on which sporulating myxomycetes were then identified using the moist chamber technique in laboratory conditions. A total of 434 moist chambers was prepared, and 267 (61.5%) of which were found to contain myxomycete fruiting bodies. In total, we made 535 observations, finding 20,211 sporocarps. As a result, in the surveyed territory, we found 38 species of corticulous myxomy-cetes, belonging to 18 genera, 10 families, 7 orders, and 2 subclasses of Myxomycetes. Among the species of corticulous myxomycetes, the most abundant were Echinostelium minutum, Arcyria pomiformis, Macbrideola cornea, Perichaena chrysosperma, Licea kleistobo-lus, Paradiacheopsis fimbriata, Cribraria violacea, Enerthenema papillatum, A. cinerea, and L. operculata. The greatest species richness in the examined biota was observed for genera Comatricha, Licea, Paradiacheopsis and Perichaena, families Amaurochaetaceae and Trichiaceae, orders Stemonitidales, Trichiales and Physarales. By species diversity, dark-spored myxomycetes (Collumellomycetidae) somewhat exceeded bright-spored myxomycetes (Lucisporomycetidae). Badhamia versicolor, Didymium dubium, D. sturgisii, Macbri-deola decapillata, and Perichaena luteola are new species for the surveyed area. Four species of myxomycetes were collected in Ukraine for the first time: Hemitrichia pardina, Licea floriformis, L. pygmea, and Macbrideola argentea. Quantitative and qualitative structure of myxomycete consortia developing on different species of substrate-forming plants demonstrated significant differences. The highest level of similarity was demonstrated by Fraxinus excelsior and Acer platanoides, and a relatively strong relationship was seen between Pinus sylvestris and Tilia cordata. The central cluster comprised F. excelsior, A. platanoides and P. sylvestris. By the sum of values of Bray-Curtis coefficient, Quercus robur appeared to be most distinctive plant species by quantitative composition of myxomycete consortia. F. excelsior and T. cordata are the most favourable for the development of corticulous myxomycetes. In all the analyzed consortia, the do-minant species belonged to the Stemonitidales and Trichiales orders, while the remaining orders were represented by notably fewer spe-cies. Relative species richness of Stemonitidales was the highest in consortia of P. sylvestris, the contribution of Liceales was the greatest in A. platanoides and P. sylvestris, the percentage of Echinosteliales and Physarales was the highest on F. excelsior, the share of Cribra-riales was especially large on A. platanoides. Trichiales were represented on all the analyzed substrates to almost the same extent. Repre-sentatives of Cribrariales and Physarales were completely absent on P. sylvestris, the species of Clastodermatales – on all species of plants, except Q. robur. Prevalence of bright-spored myxomycetes was determined for consortia of Acer platanoides, the dominance of dark-spored myxomycetes – for F. excelsior, P. sylvestris and Q. robur. The obtained data indicate the presence of stable complexes of corti-culous myxomycetes, associated with different species of trees in the forest ecosystems of Northeast Ukraine. This encourages further study of the structure of myxomycete consortia with tree species that were not included in this study and determining the influence of physical-chemical properties of the bark of different plant species on the discovered peculiarities of myxomycete communities. Кортикальні міксоміцети залишаються однією з найменш вивчених екологічних груп наземних протистів. Ці організми розвиваються на корі дерев, харчуючись переважно бактеріями та мікроводорстями. Їх мікроскопічні розміри та швидкий цикл розвитку (3-5 днів) ускладнюють вивчення цих організмів, тому дані про їх екологічні взаємини та закономірності біорізноманіття кіркових міксоміцетів залишаються суперечливими. На території південно-західних відрогів Середньоруської височини (Північний Схід України) спеціальні дослідження цих організмів не проводилися. Протягом 2017-2020 років на дев'яти лісових ділянках, розташованих на цій території, ми зібрали зразки кори 16 видів деревних рослин, на яких потім міксоміцети, що спорулюють, були ідентифіковані за допомогою методу вологих камер в лабораторних умовах. Всього було підготовлено 434 вологі камери, у 267 (61,5%) з яких були виявлені плодові тіла міксоміцетів. Загалом ми провели 535 спостережень, виявивши 20 211 спорокарпів. В результаті на обстеженій території виявлено 38 видів кортицієвих міксоміцетів, що належать до 18 родів, 10 сімейств, 7 порядків та 2 підкласів міксоміцетів. Серед видів кіркових міксоміцетів найбільш численними були Echinostelium minutum, Arcyria pomiformis, Macbrideola cornea, Perichaena chrysosperma, Licea kleistobo-lus, Paradiacheopsis fimbriata, Cribraria violacea, Enerthenema papillatum, A. cinerea і L. Найбільше видове багатство у дослідженій біоті відзначено для пологів Comatricha, Licea, Paradiacheopsis та Perichaena, сімейств Amaurochaetaceae та Trichiaceae, порядків Stemonitidales, Trichiales та Physarales. За видовим розмаїттям темноспорові міксоміцети (Collumellomycetidae) дещо перевершують світлоспорові міксоміцети (Lucisporomycetidae). Badhamia versicolor, Didymium dubium, D. sturgisii, Macbri-deola decapillata та Perichaena luteola є новими видами для дослідженої території. Чотири види міксоміцетів були зібрані в Україні вперше: Hemitrichia pardina, Licea floriformis, L. pygmea та Macbrideola argentea. Кількісна та якісна структура консорцій міксоміцетів, що розвиваються на різних видах субстратоутворюючих рослин, продемонструвала значні відмінності. Найбільший рівень подібності продемонстрували Fraxinus excelsior та Acer platanoides, а відносно сильний зв'язок спостерігався між Pinus sylvestris та Tilia cordata. Центральний кластер складався з F. excelsior, A. platanoides та P. sylvestris. За сумою значень коефіцієнта Брея-Кертіса, Quercus robur виявився найбільш характерним видом рослин за кількісним складом консорцій міксоміцетів. F. excelsior та T. cordata є найбільш сприятливими для розвитку кіркових міксоміцетів. У всіх проаналізованих консорціях домінуючі види належали до порядків Stemonitidales і Trichiales, тоді як інші порядки були представлені значно меншою кількістю видів. Відносне видове багатство Stemonitidales було найбільшим у консорціях P. sylvestris, внесок Liceales був найбільшим у A. platanoides та P. sylvestris, частка Echinosteliales та Physarales була найбільшою на F. excelsior, частка Cribra-riales була особливо великою на A. platanoides. Trichiales були представлені на всіх проаналізованих субстратах майже однаково. Представники Cribrariales та Physarales повністю були відсутні на P. sylvestris, види Clastodermatales - на всіх видах рослин, крім Q. robur. Переважання світлопористих міксоміцетів встановлено для консорцій Acer platanoides, домінування темнопористих міксоміцетів - для F. excelsior, P. sylvestris та Q. robur. Отримані дані свідчать про наявність стійких комплексів кортиційних міксоміцетів, які асоціюються з різними видами дерев у лісових екосистемах Північного Сходу України. Це спонукає до подальшого вивчення структури міксоміцетних консорцій з видами дерев, що не увійшли в дане дослідження, та визначення впливу фізико-хімічних властивостей кори різних видів рослин на виявлені особливості міксоміцетних угруповань. Кортикальные миксомицеты остаются одной из наименее изученных экологических групп наземных протистов. Эти организмы развиваются на коре деревьев, питаясь в основном бактериями и микроводорослями. Их микроскопические размеры и быстрый цикл развития (3-5 дней) затрудняют изучение этих организмов, поэтому данные об их экологических взаимоотношениях и закономерностях биоразнообразия корковых миксомицетов остаются противоречивыми. На территории юго-западных отрогов Среднерусской возвышенности (Северо-Восток Украины) специальные исследования этих организмов не проводились. В течение 2017-2020 гг. на девяти лесных участках, расположенных на этой территории, мы собрали образцы коры 16 видов древесных растений, на которых затем спорулирующие миксомицеты были идентифицированы с помощью метода влажных камер в лабораторных условиях. Всего было подготовлено 434 влажных камеры, в 267 (61,5%) из которых были обнаружены плодовые тела миксомицетов. В общей сложности мы провели 535 наблюдений, обнаружив 20 211 спорокарпов. В результате на обследованной территории обнаружено 38 видов кортициевых миксомицетов, относящихся к 18 родам, 10 семействам, 7 порядкам и 2 подклассам миксомицетов. Среди видов корковых миксомицетов наиболее многочисленными были Echinostelium minutum, Arcyria pomiformis, Macbrideola cornea, Perichaena chrysosperma, Licea kleistobo-lus, Paradiacheopsis fimbriata, Cribraria violacea, Enerthenema papillatum, A. cinerea и L. operculata. Наибольшее видовое богатство в исследованной биоте отмечено для родов Comatricha, Licea, Paradiacheopsis и Perichaena, семейств Amaurochaetaceae и Trichiaceae, порядков Stemonitidales, Trichiales и Physarales. По видовому разнообразию темноспоровые миксомицеты (Collumellomycetidae) несколько превосходят светлоспоровые миксомицеты (Lucisporomycetidae). Badhamia versicolor, Didymium dubium, D. sturgisii, Macbri-deola decapillata и Perichaena luteola являются новыми видами для исследованной территории. Четыре вида миксомицетов были собраны в Украине впервые: Hemitrichia pardina, Licea floriformis, L. pygmea и Macbrideola argentea. Количественная и качественная структура консорций миксомицетов, развивающихся на разных видах субстратообразующих растений, продемонстрировала значительные различия. Наибольший уровень сходства продемонстрировали Fraxinus excelsior и Acer platanoides, а относительно сильная связь наблюдалась между Pinus sylvestris и Tilia cordata. Центральный кластер состоял из F. excelsior, A. platanoides и P. sylvestris. По сумме значений коэффициента Брея-Кертиса, Quercus robur оказался наиболее отличительным видом растений по количественному составу консорций миксомицетов. F. excelsior и T. cordata являются наиболее благоприятными для развития корковых миксомицетов. Во всех проанализированных консорциях до-минирующие виды принадлежали к порядкам Stemonitidales и Trichiales, в то время как остальные порядки были представлены значительно меньшим количеством видов. Относительное видовое богатство Stemonitidales было наибольшим в консорциях P. sylvestris, вклад Liceales был наибольшим в A. platanoides и P. sylvestris, доля Echinosteliales и Physarales была наибольшей на F. excelsior, доля Cribra-riales была особенно велика на A. platanoides. Trichiales были представлены на всех проанализированных субстратах почти в одинаковой степени. Представители Cribrariales и Physarales полностью отсутствовали на P. sylvestris, виды Clastodermatales - на всех видах растений, кроме Q. robur. Преобладание светлопористых миксомицетов установлено для консорций Acer platanoides, доминирование темнопористых миксомицетов - для F. excelsior, P. sylvestris и Q. robur. Полученные данные свидетельствуют о наличии устойчивых комплексов кортициозных миксомицетов, ассоциированных с различными видами деревьев в лесных экосистемах Северо-Востока Украины. Это побуждает к дальнейшему изучению структуры миксомицетных консорций с видами деревьев, не вошедших в данное исследование, и определению влияния физико-химических свойств коры различных видов растений на выявленные особенности миксомицетных сообществ.
First data on bacteria associated with bat ectoparasites collected in Kharkiv oblast, Northeastern Ukraine
(publisher BioMtd Central, 2022) Vlaschenko, A.; Răileanu, C.; Tauchmann, O.; Muzyka, D.; Bohodist, V.; Filatov, S.; Rodenko, O.; Tovstukha, I.; Silaghi, C.
Bats (Mammalia: Chiroptera) serve as natural reservoirs for many zoonotic pathogens worldwide, including vector-borne pathogens. However, bat-associated parasitic arthropods and their microbiota are thus far not thoroughly described in many regions across the globe, nor is their role in the spillover of pathogens to other vertebrate species well understood. Basic epidemiological research is needed to disentangle the complex ecological interactions among bats, their specifc ectoparasites and microorganisms they harbor. Some countries, such as Ukraine, are particularly data-defcient in this respect as the ectoparasitic fauna is poorly documented there and has never been screened for the presence of medically important microorganisms. Therefore, the aims of this study were to provide frst data on this topic. Methods: A total of 239 arthropod specimens were collected from bats. They belonged to several major groups of external parasites, including soft ticks, feas, and nycteribiid fies from six chiropteran species in Northeastern Ukraine. The ectoparasites were individually screened for the presence of DNA of Rickettsia spp., Anaplasma/Ehrlichia spp., Bartonella spp., Borrelia spp., and Babesia spp. with conventional PCRs. Positive samples were amplifed at several loci, sequenced for species identifcation, and subjected to phylogenetic analysis. Results: Rickettsia DNA was detected exclusively in specimens of the soft tick, Carios vespertilionis (7 out of 43 or 16.3%). Sequencing and phylogenetic analysis revealed high similarity to sequences from Rickettsia parkeri and several other Rickettsia species. Bacteria from the family Anaplasmataceae were detected in all groups of the ectoparasites (51%, 122/239 samples), belonging to the genera Anaplasma, Ehrlichia, and Wolbachia. The detection of Bartonella spp. was successful only in feas (Nycteridopsylla eusarca) and bat fies (Nycteribia koleantii, N. pedicularia), representing 12.1% (29/239) of the collected ectoparasites. No DNA of Babesia or Borrelia species was identifed in the samples. Conclusions: We report for the frst time in Ukraine the molecular detection of several bacterial agents in bat ectoparasites collected from six species of bats. The data presented extend the knowledge on the distribution of ectoparasite species in bats and their involvement in potentially circulating agents pathogenic for humans and vertebrate animals. Довідкова інформація: кажани (Mammalia: Chiroptera) є природними резервуарами для багатьох зоонозних патогенів у всьому світі, в тому числі переносні патогени. Однак асоційовані з кажанами паразитичні членистоногі та їх мікробіота поки що детально не описані в багатьох регіонах по всьому світу, а також їхня роль у поширенні патогенів на інші види хребетних добре вивчені. Необхідні фундаментальні епідеміологічні дослідження, щоб роз’єднати складні екологічні взаємодії між кажанами, їхніми специфічними ектопаразитами та мікроорганізмами, які вони живуть. Деякі країни, наприклад в Україні особливо бракує даних у цьому відношенні, оскільки ектопаразитична фауна там погано задокументована і ніколи не проходила скринінг на наявність важливих для медицини мікроорганізмів. Тому цілями даного дослідження було надати перші дані з цієї теми. Методи: у кажанів було зібрано 239 зразків членистоногих. Вони належали до кількох великих груп зовнішні паразити, у тому числі м’які кліщі, феї та ніктерибієві фії шести видів рукокрилих у північно-східній Україні. Ектопаразитів індивідуально перевіряли на наявність ДНК Rickettsia spp., Anaplasma/Ehrlichia spp., Bartonella spp., Borrelia spp. і Babesia spp. зі звичайними ПЛР. Позитивні зразки були ампліфіковані в кількох локусах, секвенували для ідентифікації виду та піддавали філогенетичного аналізу. Результати: ДНК рикетсій виявлено виключно у зразках м’якого кліща Carios vespertilionis (7 із 43 або 16,3%). Секвенування та філогенетичний аналіз виявили високу подібність до послідовностей Rickettsia parkeri та кількох інші види рикетсій. У всіх групах ектопаразитів виявлені бактерії родини Anaplasmataceae (51%, 122/239 проб), належать до родів Anaplasma, Ehrlichia, Wolbachia. Виявлення Bartonella spp. був успішним лише у льоду (Nycteridopsylla eusarca) та рукокрилі (Nycteribia koleantii, N. pedicularia), що представляють 12,1% (29/239) зібраних ектопаразитів. У зразках не виявлено ДНК видів Babesia або Borrelia. Висновки: ми вперше в Україні повідомляємо про молекулярне виявлення кількох бактеріальних агентів у кажанів. ектопаразитів, зібраних у шести видів кажанів. Представлені дані розширюють знання про розподіл види ектопаразитів у кажанів та їх участь у потенційно циркулюючих агентах, патогенних для людини та хребетних тварин.
Genetic diversity of Newcastle disease viruses circulating in wild and synanthropic birds in Ukraine between 2006 and 2015
(Frontiers Veterinary Science лицензии Creative Commons Attribution License (CC BY), 2023) Goraichuk, I.; Gerilovych, A.; Bolotin, V.; Solodiankin, O.; Dimitrov, K.; Rula, O.; Muzyka, N.; Mezinov, O.; Stegniy, B.; Kolesnyk, O.; Pantin-Jackwood, M.; Miller, P.; Claudio, A.; Muzyka, D.
Newcastle disease virus (NDV) infects a wide range of bird species worldwide and is of importance to the poultry industry. Although certain virus genotypes are clearly associated with wild bird species, the role of those species in the movement of viruses and the migratory routes they follow is still unclear. In this study, we performed a phylogenetic analysis of nineteen NDV sequences that were identified among 21,924 samples collected from wild and synanthropic birds from different regions of Ukraine from 2006 to 2015 and compared them with isolates from other continents. In synanthropic birds, NDV strains of genotype II, VI, VII, and XXI of class II were detected. The fusion gene sequences of these strains were similar to strains detected in birds from different geographical regions of Europe and Asia. However, it is noteworthy to mention the isolation of vaccine viruses from synanthropic birds, suggesting the possibility of their role in viral transmission from vaccinated poultry to wild birds, which may lead to the further spreading of vaccine viruses into other regions during wild bird migration. Moreover, here we present the first publicly available complete NDV F gene from a crow (genus Corvus). Additionally, our phylogenetic results indicated a possible connection of Ukrainian NDV isolates with genotype XXI strains circulating in Kazakhstan. Among strains from wild birds, NDVs of genotype 1 of class I and genotype I of class II were detected. The phylogenetic analysis highlighted the possible exchange of these NDV strains between wild waterfowl from the Azov-Black Sea region of Ukraine and waterfowl from different continents, including Europe, Asia, and Africa. Вірус ньюкаслської хвороби (ВНХ) інфікує широкий спектр видів птахів у всьому світі і має важливе значення для птахівничої галузі. Хоча певні генотипи вірусу чітко асоціюються з дикими видами птахів, роль цих видів у поширенні вірусу та міграційні шляхи, якими він рухається, залишаються нез'ясованими. У цьому дослідженні ми провели філогенетичний аналіз дев'ятнадцяти послідовностей NDV, які були ідентифіковані серед 21 924 зразків, зібраних у диких і синантропних птахів з різних регіонів України з 2006 по 2015 рік, і порівняли їх з ізолятами з інших континентів. У синантропних птахів виявлено штами NDV генотипів II, VI, VII та XXI класу II. Послідовності злитих генів цих штамів були подібні до штамів, виявлених у птахів з різних географічних регіонів Європи та Азії. Однак слід зазначити, що виділення вакцинних вірусів від синантропних птахів свідчить про можливість їхньої ролі у передачі вірусу від вакцинованої птиці до диких птахів, що може призвести до подальшого поширення вакцинних вірусів в інші регіони під час міграції диких птахів. Крім того, тут ми представляємо перший публічно доступний повний ген NDV F ворони (рід Corvus). Крім того, наші філогенетичні результати вказують на можливий зв'язок українських ізолятів NDV зі штамами генотипу XXI, що циркулюють у Казахстані. A Серед штамів, отриманих від диких птахів, були виявлені НДВ генотипу 1 класу I та генотипу I класу II. Філогенетичний аналіз показав можливий обмін цими штамами НДВ між дикими водоплавними птахами Азово-Чорноморського регіону України та водоплавними птахами з різних континентів, включаючи Європу, Азію та Африку.
Great tits’, Parus major (Passeriformes, Turdidae), diet in transformed forest ecosystems of northeastern Ukraine
(Slovak Academy of Sciences, 2021) Yuzyk, D.; Chaplyhina, A.
The diet spectrum of the great tit (Parus major L., 1758) was studied in transformed forests of northeastern Ukraine. Four forest ecosystems were surveyed: four model sites in oak woodlands and in a pine–oak forest with different stages of recreational digression. Forty-seven taxa of invertebrates (n = 325) were detected in the ration of great tit chicks. Insecta (72.4%): Lepidoptera (seven families, 35.9%), Hymenoptera (two families, 21.0%), Diptera (seven families, 2.7%) and Coleoptera (four families, 1.8%) were among them. In terms of the qualitative composition of invertebrates (20 species, 42.6%) and the proportion of seized food objects (159 objects), phytophages prevailed. The food composition of great tit chicks was the most similar in territories MS1 and MS4. It contained six common taxa for these territories (Stugren–Radulescu Index = 0.7, Jaccard = 0.2, Sorensen = 0.3). Досліджено харчовий спектр синиці великої (Parus major L., 1758) у трансформованих лісах північного сходу України. Було чотири лісові екосистеми обстежено: чотири модельні ділянки в діброві та в сосново-дубовому лісі з різними стадіями рекреаційної дигресії. Сорок сім таксонів безхребетних (n = 325) виявлено в раціоні пташенят великої синиці. Комахи (72,4%): Lepidoptera (сім родин, 35,9%), Hymenoptera (дві родини, 21,0%), Серед них двокрилі (сім родин, 2,7%) і твердокрилі (чотири родини, 1,8%). За якісним складом безхребетних (20 видів, 42,6%) та частки вилучених харчових об’єктів (159 об’єктів), переважали фітофаги. Склад їжі пташенят великої синиці був найбільшим аналогічні на територіях MS1 і MS4. Він містив шість поширених для цих територій таксонів (індекс Стугрена–Радулеску = 0,7, Жаккара = 0,2, Соренсена = 0,3).

Перегляд

Перегляд Кафедра зоології за Назва

Результатів на сторінку

Параметри сортування