Дисертації, автореферати та монографії

Постійний URI для цього зібрання

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/1382

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 298

Музична освіта студентів педагогічних навчальних закладів України (1917-1933 рр.)
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2000-11-13) Кузьмічова, В. А.
У дисертації досліджується динаміка становлення та розвитку ідей, змісту, форм і методів теорії та практики музичної освіти студентів педагогічних навчальних закладів України (1917-1933 рр.). Розкрито провідні етапи розвитку ідей музичної освіти (кінець ХІХ – початок ХХ ст., 1917-1925, 1926-1933 рр.), визначено головні складові її змісту: теоретичні, музичні і загальнопедагогічні знання, спеціально-методичні знання, уміння й навички, формування педагогічної майстерності. Виявлено традиційні та визначено нові форми і методи практичної навчально-виховної діяльності майбутніх музичних працівників різного профілю, проаналізовано особливості проведення педагогічної практики студентів у музичних класах, студіях, лабораторіях і в установах соціального виховання. Виявлено тенденції та накреслено шляхи подальшого використання набутого досвіду в сучасній національній системі освіти й виховання молоді. В диссертации впервые в систематизированном виде представлены теоретические идеи и опыт практической учебно-воспитательной работы в области музыкального образования студентов педагогических учебных заведений Украины (1917-1933 гг.). В работе рассмотрены истоки музыкального образования, определены главные этапы становления и развития идей музыкального образования студентов различных типов высших музыкально-педагогических учреждений Украины исследуемых лет (конец XIX-начала ХХ ст.; 1917-1925, 1926-1933 гг.). Проанализировано содержание образования будущих учителей музыки и пения, музыкальных воспитателей, руководителей детских музыкальных студий, кружков, оркестров духовых и народных инструментов, хоровых коллективов. Раскрыты основные компоненты содержания образования студентов: теоретические музыкальные и общепедагогические знания; специально-методические знания, умения и навыки; формирование педагогического мастерства музыкальных работников в процессе педагогической практики в учреждениях социального воспитания различного типа. Охарактеризованы выявленные в исследовании традиционные и новые формы и методы музыкального образования студентов высших педагогических учебных заведений Харьковской, Одесской и Киевской областей Украины. Рассмотрены особенности проведения педагогической практики музыкальных работников различного профиля. В исследовании выявлены традиционные и новые формы и методы практической учебно-воспитательной деятельности студентов музыкально-педагогических заведений. Среди традиционных форм наиболее распространенными были: лекционно-семинарские, индивидуальные и групповые занятия, студенческие хоры, оркестры, ансамбли участие студентов в работе детских и взрослых музыкально-педагогических коллективов при клубах, школах, сельских домах, хатах-читальнях. К традиционным методам относились: индивидуальный подход, дозирование музыкальных упражнений и постепенное усложнение произведений, самостоятельное прорабатывание студентами научно-педагогической и научно-методической литературы, прослушивание и анализ музыкальных произведений, реферативный, экскурсионный и дискуссионный методы. Новаторскими формами и методами работы, выявленными в исследовании, были занятия по музыке и пению малыми группами в учебное и внеучебное время, экзамены и зачеты в форме открытых академических концертов, отчетные письменные работы из дисциплин музыкально-педагогического цикла, экспериментальная проверка под руководством педагога способов работы с детскими музыкальными коллективами в образовательных учреждениях при заведениях (трудшколах-семилетках, детских клубах, садах, домах). Формирование педагогического мастерства студентов происходило в процессе пассивной педагогической практики на младших и активной на старших курсах педагогических учебных заведений. Обе практики проводились в музыкальных классах, студиях и лабораториях при учебных заведениях, а также образовательных учреждениях разных типов. Срок практики определялся в учебном плане каждого заведения. После окончания учебного заведения для подтверждения педагогической квалификации выпускники проходили одногодичную или двухгодичную стажировку. В исследовании раскрыт вклад выдающихся деятелей в области музыкального образования педагогов, композиторов, основателей высшей национальной музыкально-педагогической школы Украины В.И.Верховинца, С.П.Дримцова. Ф.Е.Козицкого, Н.Д.Леонтовича, П.К.Луценко, К.К.Пигрова, Я.Я.Полферова, К.Г.Стеценко, П.С.Столярского, И.М.Хоткевича, Б.С.Яворского. Определены пути исследования накопленных теоретических идей и опыта возрождения национального образования в Украине. The dynamics of the formation and development of the content, form and method ideas in Ukrainian Pedagogical Institutions student musical education theory and practice (1917 – 1933) is under research. The main stages in the development of music education ideas are revealed (the end of the XIXth – the beginning of the XXth century; 1917 – 1925; 1926 – 1933). The main components of music education content are defined: theoretical music and general education knowledge, special methodical knowledge , skills and habits, pedagogical mastery skill training. Traditional and new methods and techniques of future music worker practical teaching activities are detected, student teaching practice peculiarities in music classes, studios, laboratories and social education establishments are analyzed. The tendencies and possibilities of historical experience further usage in the modern national education system are examined and formulated.
Формування естетичної культури особистості в науково-педагогічній та творчій спадщині Я. А. Мамонтова
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2001-10-11) Соколова, А. В.
У дисертації вперше виявлено і проаналізовано основні етапи формування естетичної культури особистості в науково-педагогічній та творчій спадщині Я.А.Мамонтова, визначено поняття естетичної культури, обґрунтовано її зміст та головні складові, розкрито вплив на різні сфери життєдіяльності людини. У процесі наукового дослідження узагальнено досвід практичної роботи педагога-митця в навчальних закладах та мистецьких колективах Харкова у 20-30-ті рр. ХХст., висвітлено традиційні й новаторські методи та специфічні засоби розвитку естетичної культури, що сприяли вихованню цілісної естетично розвиненої особистості, виявлено провідні тенденції розвитку естетичної культури особистості в спадщині Я.А.Мамонтова та перспективи творчого використання досвіду педагога-митця в умовах відродження національної освіти України.В работе впервые систематизировано научно-педагогическое и творческое наследие Я.А.Мамонтова по проблеме формирования эстетической культуры личности. На основе изучения архивных источников, трудов Я.А.Мамонтова, историко-педагогической, современной научной и учебно-методической литературы показано, что эстетико-педагогическое наследие Я.А.Мамонтова представляет собой прогрессивное по своей сущности и воспитательное по содержанию социально-педагогическое явление, в котором органически сочетались педагогическая, искусствоведческая, теоретико-практическая и литературно-драматургическая деятельности, направленные на формирование эстетической культуры личности.В диссертации изучены теоретические подходы к эстетическому воспитанию молодежи в отечественной педагогике исследуемого периода, выявлены и проанализированы основные этапы становления и развития теоретических идей и практической деятельности Я.А.Мамонтова по формированию эстетической культуры личности: 1899-1919 гг., 1920-1929 гг., 1930-1940 гг.. В ходе научного поиска установлено, что Я.А.Мамонтов был одним из первых украинских педагогов-исследователей, который в научно-методическом труде “Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч.1. Педагог як митець” /1922/ определил сущность понятия эстетической культуры и обосновавл ее главные компоненты – эстетическое созерцание и художественное творчество. Эстетическую культуру педагог рассматривал как сложное качество целостной личности, направленное на гармонизацию всех сторон жизнедеятельности человека и его взаимоотношений с окружающей действительностью. Под эстетическим созерцанием (пассивной формой эстетической культуры) он понимал продукт культурно-исторического развития человека, который проявляется в умении видеть, наблюдать и понимать красоту, добро и истину в природе, искусстве и окружающей действительности. К художественному творчеству (активной форме эстетической культуры) педагог относил как творчество в определенной области искусства, так и активное привнесение эстетических элементов в разнообразную жизнедеятельность личности, что способствовало, на его взгляд, эстетическому самоусовершенствованию и духовному развитию человека. Я.А.Мамонтов также выделил низкий, средний и высокий ступени формирования эстетической культуры личности, раскрыл ее влияние на индивидуальную, социальную, моральную и религиозную сферы жизнедеятельности человека.Установлено, что 20-30-е годы были периодом активной практической деятельности Я.А.Мамонтова, в ходе которой он преподавал на Высших педагогических курсах им.Г.С.Сковороды, в Харьковских ИНО, Муздраме и КИЖе. Он разрабатывал и внедрял в педагогический процесс учебные программы курсов “Основы эстетического воспитания”, “Современные педагогические течения”, “Драматургия”, читал лекции, проводил практические занятия, направленные на формирование эстетической культуры молодежи. Большое место в его педагогической деятельности этого периода занимала учебно-воспитательная и творческая работа в литературно-драматической студии сковородиновских курсов и Украинской государственной театре-студии.Среди методов формирования эстетической культуры, которые Я.А.Мамонтов разрабатывал и использовал на практике были традиционные – художественная самодеятельность, теоретическое и практическое обучение искусству и новаторские – создание художественного окружения, художественно-дидактический метод. Целесообразность внедрения данных методов в педагогический процесс он обосновывал их общим и, вместе с тем, индивидуальным характером, учетом возрастных, психологических особенностей и способностей студентов и учащихся. Преподавание в творческих коллективах Харькова привело Я.А.Мамонтова к поиску специфических средств формирования эстетической культуры, таких как мимодраматические и пантомимические упражнения и импровизации, выработка у будущих режиссеров и актеров знаний и умений проникновения в духовный и эмоциональный замысел автора пьесы с целью его воплощения в собственной постановке, наблюдение за работой режиссера и актеров с последующим обсуждением, инсценизация рассказов выдающихся писателей, постановка пьес и их фрагментов в рабочих клубах, учебных заведениях и школах, встречи с прогрессивными деятелями культуры и искусства. В исследовании выделены тенденции развития теоретических идей и практического опыта Я.А.Мамонтова по формированию эстетической культуры личности и рассмотрены перспективы их творческого использования в современных условиях.The main stages of the personality aesthetic culture formation in the scientific pedagogical and creative legacy of Ya.A.Mamontov are revealed and analysed. The term “aesthetic culture” is defined, its content and main components are substantiated, its influence on different spheres of person's life is elaborated.The research promoted generalization of the educator-artist's practical experience in Kharkiv educational establishments and in his work with art groups in the 20-30-es of XXth century. Traditional and innovated methods and specific means of aesthetic culture development wich contributed to the education of an integral aesthetically developed personality are highlighted, main tendencies in the personality aesthetic culture formation in the Ya.A.Mamontov's legacy and the perspectives of creative usage of the educator's experience in the conditions of Ukraine's national education revival are revealed.
Прийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2002) Божко, Ю. О.
У дисертаційній роботі досліджуються шляхи формування частини фразеологічного корпусу української мови, яка представлена одиницями спільної структурно-граматичної моделі «прийменник + відмінкова форма самостійного слова». Роль самостійного слова можуть виконувати : іменник (від Адама, на мазі), субстантивований прикметник (від лукавого, на батьківських), займенник (про мене, про себе), числівник (до одного, за трьох), субстантивоване дієслово (для годиться), вигук (на біс). У ролі прийменника виступають переважно первинні прийменники. Висвітлюються процеси формування самої моделі, її динаміки в напрямку фразеологізації та виникнення в подібних мовних одиницях специфічних ознак фразеологічної номінації. Зазначається, що причина фразеологізації прийменника і відмінкової форми криється в самому процесі їх стискання (згортання) до стану аналітичної словоформи і «згущення» їхніх значень у єдину сему. Наголошується на тому, що оскільки фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі мають граматичне значення обставин, їхня семантична структура нагадує семантичну структуру обставин. Серед аналізованих одиниць є ФО часу, ФО місця або напрямку, ФО міри і ступеня, ФО способу дії, ФО із значенням мети, ФО із значенням причини. Аналіз системних семантичних зв'язків досліджуваних одиниць указує на те, що фразеологізмам прийменниково-відмінкової моделі, як і одиницям з лексичним значенням, властиві явища полісемії, омонімії, синонімії та антонімії. В работе исследуются пути образования части фразеологического состава украинского языка, которая представлена единицами общей структурно-грамматической модели "предлог + падежная форма самостоятельного слова". Освещаются процессы формирования самой модели, ее динамики в направлении фразеологизации и возникновения в подобных единицах языка специфических признаков фразеологической номинации. The research work investigates Ukrainian phraseological units of a prepositional-case model and the ways of their formation. The structural-grammatical model of analyzing units is «a preposition + a case form of a notional part of speech» (a noun, an adjective, a pronoun, a numeral and a substantivised verb). The author deals with the formation of the model itself, its dynamics and the special features of phraseological nomination. It is emphasized that the reason of phraseological peculiarities of a preposition and a case form lies in the process of their compression of their meanings to a single meaning. So far as the phraseological units of a prepositional-case model have grammatical meaning of an adverbial modifier, their semantic structure resembles a semantic structure of an adverbial modifier. Among the phraseological units of this kind there are the phraseological units of time, place and direction, measure and degree, phraseological units with a meaning of purpose and reason. In accordance with objective development of the language and as the result of the relations between cases and adverbial modifiers four independent structural-grammatical-semantic models of prepositions and case forms have appeared in the Ukrainian language nowadays. The analysis of a semantic connection of the investigated phraseological units of a prepositional case model as well as lexical units can have homonyms, synonyms, antonyms. They can be also polysemantic ones.
Підготовка майбутніх учителів початкових класів до організації спілкування учнів у процесі розвиваючих ігор
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2002) Філатова, Л. С.
У дисертації на підставі вивчення теоретичних праць, присвячених проблемі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації спілкування учнів у процесі розвиваючих ігор, розкрито зміст, види, форми організації та структуру спілкування молодших школярів, а також сутність розвиваючих ігор, виділені їх типи й структура. У виконаному дослідженні вперше науково обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації спілкування учнів у процесі розвиваючих ігор, теоретично обґрунтовано зміст та розроблено технологію підготовки студентів до зазначеного спілкування. В диссертации на основе теоретического анализа научных исследований раскрыты сущность и содержание общения младших школьников. Основополагающим положением в исследовании является концепция общения, разработанная А.В. Мудриком. Анализ психологопедагогической литературы позволил выделить нормативно-воспитательную, развивающе-познавательную и эмоциональную функции общения младших школьников. Также были определены основные виды названного общения (межличностное и ролевое), формы его организации (коллективная, групповая, парная), определена структура взаимодействия школьников младшего школьного возраста (потребности, мотивы, интересы, формы организации общения, его содержание и корректировка). Научная работа раскрывает сущность развивающих игр, которые направлены на развитие конкретных психологических функций младших школьников, на воспроизведение S-S отношений. В соответствие с особенностями психического развития детей младшего школьного возраста были выделены типы развивающих игр, направленных на развитие памяти, мышления, внимания, восприятия и воображения. Опираясь на выводы ряда исследований, была определена структура названных игр (предигровая ситуация, игровая ситуация, игровое общение, результат игры). Установлена взаимосвязь структурных компонентов общения школьников и развивающих игр: с одной стороны, общения развивается и активизируется в ходе игры, а с другой – сама игра развивается в процессе общения. Теоретический анализ проблемы процесса S–S общения младших школьников, состояние подготовки учителя к нему позволили обосновать содержание профессионально-педагогической подготовки будущих учителей к общению учащихся в условиях организации развивающих игр. Так были выявлены необходимые структурные компоненты, среди которых: мотивационный (предусматривающий потребность в новых отношениях учителя с учениками на принципах сотворчества, веру в возможности, способности каждого ученика и осознанность важности овладения необходимыми знаниями и умениями организации общения учеников); когнитивный (знания, раскрывающие сущность и специфику общения младших школьников в процессе развивающих игр); операционный (умения организовывать общение мдадших школьников в процессе развивающих игр, выбирая для этого оптимальне методы и формы); волевой (способность к выявлению инициативности, ответственности, самокритичности, проявлению выдержки и терпения); коммуникативный (практические действия по организации общения младших школьников в игровой деятельности). Выявлены и экспериментально проверены педагогические условия, способствующие эффективной подготовке будущих учителей начальной школы к организации общения учеников в процессе развивающих игр: формирования у студентов теоретических знаний и овладения ими практическими умениями и навыками по проблеме исследования, которые достигаются благодаря созданию технологии подготовки студентов. Разработанная технология подготовки студентов к организации общения младших школьников в процессе развивающих игр включала: дополнения теоретических курсов психолого-педагогических дисциплин по проблеме исследования, организацию практических и семинарских занятий, введение разработанных диссертантом спецкурсов «Развивающие игры», "Психолого-педагогические основы организации общения младших школьников в процессе развивающих игр» и внедрение целевых заданий для всех видов педагогической практики. На основании критериев готовности будущих учителей определены уровни готовности студентов к организации общения младших школьников в процессе развивающих игр: высокий, достаточный, элементарный. Экспериментальное исследование позволило сделать вывод, что разработанная технология способствует формированию готовности будущих учителей к организации общения младших школьников в процессе развивающих игр. На эффективность этой подготовки влияют способы формирования соответствующих теоретических знаний, умений и навыков. При этом умения и навыки студентов организовывать общение учеников в процессе развивающих игр наиболее эффективно формируются благодаря разработанным вариативным моделям овладения практическими умениями и навыками организации указанного общения. In the dissertation the content, types, organizational forms, the structure of primary pupils’ intercourse and the essence of developing games are revealed, the types of games and their structure are singled out on the basis of studying of theoretical works devoted to the problem of future primary school teachers’ professional and pedagogical training for the organization of pupils’ intercourse in the process of developing games. In the research work the pedagogical conditions, the content, the technology training for the organization of pupils’ intercourse in the process of developing games are theoretically grounded and checked by the experiment.
Cтатистична оцінка й прогноз закономірностей формування трудового потенціалу населення в перехідний період
(Київський національний економічний університет (КНЕУ), Надруковано в мінітипографії ПП Карпенко, 2002-08-16) Муромцева, Ю. І.
Дисертація присвячена вивченню та удосконаленню існуючої статистичної методології для комплексної статистичної характеристики населення, як носія трудового потенціалу в умовах транзиції; методології прогнозування трудового потенціалу населення і обгрунтування гіпотез. У роботі вивчені можливості використання індексної методології, зокрема, індекс людського розвитку, і на його основі вперше побудований і застосований в дослідженні узагальнюючий показник - індекс середньої очікуваної тривалості життя в зайнятому стані. Досліджені відтворювальні процеси, які відбуваються в складі населення Харківської області та України, демоекономічні чинники і особливості формування трудового потенціалу населення. Диссертация посвящена изучению и усовершенствованию существующей статистической методологии для комплексной статистической характеристики населения, как носителя трудового потенциала в условиях транзиции; методологии прогнозирования трудового потенциала населения и обоснования гипотез. В работе изучены возможности использования индексной методологии, в частности, индекс человеческого развития, и на его основе впервые построен и применен в исследовании обобщающий показатель – индекс средней ожидаемой продолжительности жизни в занятом состоянии. Исследованы воспроизводственные процессы, которые происходят в составе населения Харьковской области и Украины, демоэкономические факторы и особенности формирования трудового потенциала населения. The work is devoted to research and improvement of existing statistical methodology in area of integrated statistical description of population as a bearer of labour potential, especially in transition conditions; projection methodology and substantiation of hypothesis. The reproduction processes in population of Kharkiv region and Ukraine, also demographical and economical factors and features of forming population`s labour potential in market economy. Also development and structural improvement in economical activity and employment was research. The methodology of potential of life and population`s labour potential projection was work out and realized.
Волейбол Харькова: 1925–2000 гг. : факты и комментарии
(Харьковская государственная академия дизайна и искусств, 2004) Ермаков, С. С.
Приведены основные этапы становления и развития волейбола в Харькове. Представлены материалы о мужских и женских командах, развитии пляжного волейбола, ветеранском движении. Кратко рассмотрены пути развития волейбола в других регионах Украины. Для любителей волейбола, студентов, преподавателей, учителей физической культуры, тренеров, спортсменов, учащихся школ и ДЮСШ. Наведено основні етапи становлення та розвитку волейболу у Харкові. Представлені матеріали про чоловічі та жіночі команди, розвиток пляжного волейболу, ветеранський рух. Стисло розглянуто шляхи розвитку волейболу в інших регіонах України. Для любителів волейболу, студентів, викладачів, вчителів фізичної культури, тренерів, спортсменів, учнів шкіл та ДЮСШ. The main stages of the formation and development of volleyball in Kharkov are given. There are presented materials about men's and women's teams, the development of beach volleyball, the veteran movement. The ways of volleyball development in other regions of Ukraine are briefly considered. For volleyball fans, students, teachers, physical education teachers, coaches, athletes, schoolchildren and children and youth sports schools.
80 років волейболу України
(Федерація волейболу України, 2005) Єрмаков, С. С.; Носко, М. О.; Туровський, В. В.; Лейбельман, А. С.; Гатченко, В. Ю.; Погосов, О. П.
Наведено основні етапи становлення й розвитку волейболу в Україні з 1925 по 2005 роки. Представлено заходи, які проводились державними органами управління спортом і волейболом, окремими відомствами і волейбольними клубами. Розглянуто підсумки змагань різного рівня, від міжнародних до найбільш значних міських і обласних та наводяться прізвища чемпіонів, призерів. Окремо виділено склади команд і окремих гравців, які досягли значних успіхів у волейбольній кар’єрі. Подано відомості про відомчі змагання, що були неофіційними першостями СРСР та України. Представлены основные этапы становления и развития волейбола в Украине с 1925 по 2005 годы. Представлены мероприятия, проводимые государственными органами управления спортом и волейболом, отдельными ведомствами и волейбольными клубами. Рассмотрены итоги соревнований разного уровня, от международных до наиболее значительных городских и областных и приводятся фамилии чемпионов, призеров. Отдельно выделены составы команд и отдельных игроков, добившихся значительных успехов в волейбольной карьере. Представлены сведения о ведомственных соревнованиях, которые были неофициальными первенствами СССР и Украины. The main stages of formation and development of volleyball in Ukraine from 1925 to 2005 are given. The events carried out by the state bodies of sports and volleyball management, separate departments and volleyball clubs are presented. The results of competitions of different levels, from international to the most significant city and regional are considered and the names of champions, prize-winners are given. The teams and individual players who have achieved significant success in their volleyball career are singled out. Information about departmental competitions, which were unofficial championships of the USSR and Ukraine, is given.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ В РІЗНИХ ТИПАХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2005-05-14) Лук'янченко, О. М.
У дисертації вперше здійснено цілісний аналіз організації педагогічної практики в історико-педагогічній ретроспективі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Розкрито розвиток та становлення системи підготовки педагогічних кадрів в Україні для різних типів шкіл в контексті суспільно-політичних подій досліджуваного періоду. Установлено внесок педагогів досліджуваного періоду у визначення ролі, значення педагогічної практики у професійній підготовці майбутніх учителів та розробку її мети, завдань, принципів організації, змісту. У ході дослідження науково обґрунтовано сутність педагогічної практики майбутніх учителів, досліджено генезу змісту педагогічної практики в закладах середньої педагогічної освіти та вищих закладах, установлено провідні тенденції й етапи розвитку організації педагогічної практики, виявлено і накреслено напрями творчого використання вітчизняного досвіду минулого в сучасних умовах. Уведено до наукового обігу невідомі і маловідомі архівні документи, окремі факти й теоретичні положення, які пов’язані з проблемою організації педагогічної практики в історичному аспекті. В диссертации в широких хронологических рамках (конец ХІХ – начало ХХ века) впервые исследовано проблему организации педагогической практики в разных типах педагогических учебных заведениях Украины. В ходе исследования установлено, что организация педагогической практики является актуальной проблемой, о чем свидетельствует наличие разных направлений научных педагогических поисков (теоретическое, методическое, историко-педагогическое). Установлен вклад отечественных и зарубежных педагогов А. Дистервега, И. Гербарта, К. Д. Ушинского, Н. И. Пирогова, С. И. Миропольского, П. Г. Редькина, Н. А. Корфа, М. И. Демкова, Х. Д. Алчевской, С. Ф. Русовой, Т. Г. Лубенца и др. в разработку теоретических основ организации педагогической практики. На основе анализа историко-педагогической литературы, архивных документов выявлено состояние системы подготовки педагогических кадров в исследуемый период в Украине как части Российской империи. Осуществлен историко-педагогический анализ нормативных документов, которые обусловливали процесс организации общепедагогической подготовки будущих учителей, в том числе и практики, в разных типах педагогических учебных заведений. Доказано, что в документах официального характера были заложены условия для осуществления профессиональной и содержательной практики будущих учителей. Обобщен опыт и выявлена специфика осуществления педагогической практики в средних педагогических учебных заведениях и высших заведениях Украины; исследован генезис содержания и форм организации педагогической практики в них. Выявлены прогрессивные тенденции организации педагогической практики в исследуемый период: стремление к осуществлению тесной взаимосвязи педагогической теории и практики; достижение идентичности в содержании практики для учителей разных специальностей; использование передового педагогического опыта школы исследуемого периода; осуществление систематического, тщательного контроля и оценки практической деятельности на принципах гуманности и требовательности; создание базовых учебных заведений. Установлены этапы развития идеи организации педагогической практики, которые сформировались в исследуемый период: 1860-1874 гг. – организационное становление основ педагогической практики в учительских семинариях и институтах, организационное та содержательное становление педпрактики в системе высших педагогических курсов при императорских университетах; 1875-1904 гг. – этап противоречий: с одной стороны, - разработка содержания педпрактики в условиях активного расширения сети учительских семинарий и институтов, формирование организационного та содержательного компонента педпрактики в автономно функционирующем заведении (Нежинский историко-филологический институт), а с другой –упадок педагогической практики в системе университетского образования; 1905-1917 гг. – усовершенствование системы организации практики в условиях реформирования учительских семинарий и институтов, разработка содержания практики в проектах профессиональной подготовки учителей средней школы. В ходе исследования установлено, что прогрессивная педагогическая журналистика XIX в. не только освещала опыт организации педагогической практики в разных типах учительских учебных заведений, но и оказывала огромное влияние на пути повышения её эффективности. Выявлены пути творческого использования прогрессивного отечественного опыта организации и проведения педагогической практики в современных условиях. Основные результаты и положения исследования могут быть использованы при разработке программ педагогической практики и ее проведения в современных условиях педагогического образования разного уровня. В научный оборот введены малоизвестные архивные материалы, исторические факты, связанные со становлением и развитием организации педагогической практики в разных типах учительских учебных заведений. In dissertation the integral analysis of organisation of pedagogical practice is first carried out in a history-pedagogical retrospective view (second half of the ХІХth - the beginning of the ХХth century). Social and political and organisationally-pedagogical pre-conditions of becoming and development of organisation of pedagogical practice in different types of pedagogical educational establishments of Ukraine of the researched period are exposed. During research scientifically there is essence and component structures of pedagogical practice of future teachers, genesis of maintenance of pedagogical practice in establishments of secondary pedagogical education is explored, the leading tendencies of pedagogical practice are set, the leading ideas of its organisation are exposed and updated. The author introduced into the scientific use unknown and not popular archival documents, separate facts and theoretical positions concerned with the problem of organisation of pedagogical practice in a history.
Теорія та практика навчання співу у початкових школах Слобожанщини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2007) Рудічєва, Н. К.
У дисертації відтворено еволюцію теорії та практики навчання співу в початкових школах Слобожанщини у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. На основі аналізу конкретно-історичних обставин та урядової документації досліджуваного періоду визначено й науково обґрунтовано етапи становлення співу як навчального предмета в початкових школах: 1864 -1883 рр. – етап, коли спів мав статус необов’язкового, додаткового предмета в початкових школах Слобожанщини; 1884-1888 рр. – етап введення співу як обов’язкового навчального предмета в початкові школи духовного відомства; 1889 - 1907 рр. – етап ґрунтовної розробки методичних питань навчання співу в початкових школах різних відомств; 1908-1917 рр. – етап введення співу як обов’язкового навчального предмета у світські початкові школи, покращення організаційно-методичного забезпечення вчителів співу. Розкрито погляди відомих світових та вітчизняних педагогів, музикантів, філософів на навчання співу, починаючи з молодшого шкільного віку, та його впровадження в навчально-виховний процес початкової школи. Конкретизовано сутність, мету навчання співу молодших школярів. Проаналізовано навчальні програми зі співу для початкових шкіл, зокрема авторські та офіційні. Виявлено і схарактеризовано провідні методи й організаційні форми навчання співу в початкових школах досліджуваного періоду. Розкрито роль вчителя співу у вихованні та навчанні молоді у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. Накреслено можливості творчого використання позитивного історико-педагогічного досвіду навчання співу в діяльності сучасної початкової школи. Введено до наукового обігу значну кількість невідомих і маловідомих архівних документів, окремих фактів, положень, які пов’язані зі становленням співу як навчального предмета в початкових школах Слобожанщини. The dissertation investigates the evolution of teaching Singing theory and practice in primary schools of Slobozhanschyna in the second half of the XIXth century and at the beginning of the XXth century. On the basis of analysis of historic facts and governmental documents of the period under research the stages in the development of teaching Singing as a subject for learning in primary schools are singled out and scientifically substantiated: 1864-1883 – the period during which teaching Singing was an optional subject, an additional one in Slobozhanschyna primary schools; 1884-1888 – the period when Singing was introduced as a compulsory subject in the curriculum of ecclesiastical primary schools; 1889-1907 – the period of thorough studies of methodological issues of teaching Singing in primary schools of different authorities; 1908-1917 – the period of introducing teaching Singing as a compulsory curriculum element in secular primary schools and improving of methodological provision for teachers of Singing. The viewpoints of well-known foreign and native educationalists, philosophers, teachers and musicians on how to teach young school learners Singing and their realization in primary school teaching are researched. The essence and goal of teaching young learners Singing are defined. The teaching programmes on teaching Singing in primary schools (official and those worked out by individual musicians and teachers) are analyzed. The main methods and organizational forms of teaching Singing in primary schools in the researched period are singled out and characterized. The role of the teacher of Singing in educating and upbringing of youth in the second half of the XIXth century and at the beginning of the XXth century is defined. Some ways of creative use of the positive historical-pedagogical experience in teaching Singing in modern primary schools are offered. A lot of previously unknown archival documents, historical facts and data related to teaching Singing as a subject in Slobozhanschyna primary schools are introduced for scientific consideration.
Мотив "марнота марнот" в українській поезії другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століття
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (ХНПУ), 2007-05-15) Зосімова, О. В.
На матеріалі широкого кола віршованих пам’яток українського бароко автор дисертації аналізує особливості функціонування мотиву "марнота марнот" у творах вітчизняних поетів другої половини XVII – початку XVIII ст. у контексті загальних тенденцій розвитку європейського письменства цієї доби. У дослідженні детально розглянуто комплекс сталих виражальних засобів ідеї Vanitas (світ як море, куля, театр; життя-мандрівка, традиційні сюжети античної історії та міфології тощо), окреслено місце та роль мотиву "марнота марнот" як чільного складника системи ідеологічних побудов віршованої літератури українського бароко. Особливу увагу в дисертаційній студії приділено аналізу жанрової своєрідності художнього втілення ідеї "світової марноти" в українській бароковій поезії, з’ясуванню індивідуальних особливостей інтерпретації мотиву Vanitas у творах вітчизняних письменників. На широком материале стихотворных памятников украинского барокко автор диссертации анализирует особенности функционирования мотива "суеты сует" в произведениях отечественных поэтов второй половины ХVІІ – начала ХVІІІ века в контексте общих тенденций развития европейской литературы этого периода. В исследовании детально рассмотрен комплекс устойчивых средств художественного воплощения идеи Vanitas (мир как море, театр, шар; жизнь-странствие, традиционные сюжеты античной истории и мифологии и др.), обозначено место и роль мотива "суеты сует" как основного компонента идеологической системы стихотворной литературы украинского барокко. Особое внимание в диссертации уделено анализу жанрового своеобразия художественного воплощения идеи "суеты сует" в украинской барочной поэзии, рассмотрению индивидуальных особенностей разработки мотива Vanitas в произведениях отечественных писателей. On the rich material of the Ukrainian baroque verse literature the author of the thesis analyzes special features of the national interpretation of the motif "vanitas vanitatum" in the context of the common tendencies of the development of the contemporary European poetry. The dissertation presents a systematic survey of various stylistic devices used to convey the idea of Vanity in the Ukrainian verse literature (world as a sea, a theatre, a globe; life as pilgrimage, popular images and topics of Greco-Roman history and mythology). The study gives convincing evidence that the motif "vanitas vanitatum" is one of the most important components of the ideological system of the Ukrainian poetry of the second half of the 17th and the early 18th century. The main emphasis in the research has been placed on the analysis of the specific traits of genre interpretation of the idea of Vanity and individual features of its artistic expression in the works of Ukrainian baroque authors.
Концепція кримінально-правової охорони права людини на життя в Україні
(Харків юридичний, 2009) Трубников, В. М.; Павленко, Т. А.
В монографі досліджено концепцію кримінально-правової охорони права людини на життя як елемент національної Програми забезпечення та охорони прав і свобод людини і громадянина. В монографии исследована концепцию уголовно-правовой охраны права человека на жизнь как элемент национальной Программы обеспечения и охраны прав и свобод человека и гражданина. The monograph explores the concept of criminal law protection of the human right to life. as an element of the national Program for the provision and protection of rights and freedoms of man and citizen.
Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ФОП “Азамаєв В. Р.”, 2009-09-18) Костікова, І. І.
У дисертації визначено сутність засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у професійній підготовці майбутніх учителів іноземних мов. Схарактеризовано методологічні засади підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Теоретично обґрунтовано концепцію професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Розроблено й експериментально перевірено модель підготовки засобами ІКТ. Обґрунтовано сутність інформаційно-навчального середовища як необхідної умови успішного функціонування пропонованої моделі підготовки. Визначено особливості дидактичних принципів і функцій методичної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Виявлено особливості використання дистанційної форми організації навчання майбутніх учителів іноземних мов. Розроблено науково-методичне й організаційно-методичне забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Визначено критерії та показники рівнів сформованості готовності професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. В диссертации выявлена сущность средств информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) в профессиональной подготовке будущих учителей иностранных языков. Охарактеризованы методологические основы подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Теоретически обоснована концепция профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Разработана и экспериментально проверена модель подготовки средствами ИКТ. Обоснована сущность информационно-учебной среды как необходимого условия успешного функционирования предложенной модели подготовки. Отмечены особенности дидактических принципов и функций методической подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Выявлены особенности использования дистанционной формы организации обучения будущих учителей иностранных языков. Разработано научно-методическое и организационно-методическое обеспечение процесса профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Выявлены критерии и показатели уровней сформированности готовности профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. The thesis presents the theoretical basis for solving the problem of professional training of prospect live foreign languages teachers in the context of large - scale educational innovations connected with the employment of means of information and communication technologies in the language classroom. The thesis elucidates the essence of means of information and communication technologies in professional training of future teachers of foreign languages. The multimedia computing enables computer-assisted language learning to enter the mainstream of language learning with its newly-found ability to deliver sound and video. It allows combining the media with text, make it interactive. Multimedia can both provide input, through text, sound, video, and combinations of these, while additionally making this input more comprehensible. The students use learning strategies such as comprehensive checks, clarification requests, and asking for repetition to aid comprehension. The convergence of hardware and software and the ways of their functioning makes the training of prospective foreign languages teachers more effective. The methodological underpinnings of professional training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies are characterized. The conception of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologies is theoretically substantiated. It is offered to reform the traditional system of professional training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies, to get over to the innovative system of professional training. A new model of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologiesis worked out and experimentally tested. The suggested model provides for the unity of the learning content, structure, purpose, ways of getting knowledge, skills, and basic competences. Such a way allows to reach the goal of the research, to take into consideration the international and national experience of the technology usage. The essence of informational and educational environment as a necessary condition of effective model functioning of professional training of future teachers of foreign languages is established. The components of the informational and educational environment are as follows: the content/informational part, technical equipment and hardware/software, users. Beneficial for the professional training of prospective foreign language teachers, this environment provides for the systematic use the means of information and communication technologies. The environment can aid the processing and the recall of information and language when these are delivered, and processed simultaneously through both the verbal and non-verbal channels. Main features of didactic principles and functions of methodical training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies are outlined. Information and communication technologies allow students to do difficult learning tasks using Internet, project work, communicating via e-mail, in chats, forums, working with authentic literature, etc. Students understand the underlying reasons why multimedia might be seen as an effective and useful language learning tool. The means of information and communication technologies have endless repeatability, the variety of ways in which they can be used, they add to students’interest and motivation. The technology has a high face-validity and its provision can assist in professional training. Foreign languages teachers-to-be have also access to authentic on-line literature, political, cultural, scientific news (digests), students’competitions and contests, language games, so nowadays it is impossible to do without means of information and communication technologies in professional training of foreign languages teachers-to-be. The specificity of distance learning of future teachers of foreign languages in professional training is brought to light. The demands for methods of creating distance multimedia courses for teaching English based on module principles are substantiated. Scientific/methodical, organizational/methodical provision for professional training process of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies is elaborated. The author’s monographs, multimedia courses, textbooks of different levels help students, teachers, professors, researchers in the sphere of professional training of foreign languages teachers-to-be. In the experiment the criteria and indices of the levels of forming the readiness of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologies are suggested. A comparative analysis of statistics based on selected indices has revealed a steady positive dynamics and changes in training students of the experimental groups. The variance analysis has proved the effectiveness of the suggested model in comparison with the traditional training.
Конструювання пролетарської ідентичності
(Інститут історії України НАН України, 2010) Рябченко, О. Л.
Єдино можливим студентом у радянській державі могла бути лише молода людина, яка походила із робітничо-селянського середовища чи із верств населення, які мали маргінальний статус при попередньому режимі і намагалися ототожнювати себе з "пролетаріатом". Цю категорію радянського дискурсу потрібно було пристосувати до своєї біографії, оскільки вона означала не реально існуючу статусну групу, що мала об’єктивні соціальні характеристики, а можливість представити себе в тій чи іншій якості. Вихідці із "соціально-ворожого" середовища, незважаючи на дискредитаційну політику у відношенні до них, вимушені були різними шляхами долати перешкоди на своєму шляху, у тому числі і для отримання вищої освіти. Розповсюдженим явищем стало приховування свого соціального походження шляхом отримання фальшивих документів. Тому у ВНЗ постійно залишалася значна частина цієї категорії молоді. Гарантіями успіху могли стати характерна зовнішність і стиль поведінки — мова, особливо майстерність оволодіння офіційним дискурсом, участь у громадському житті, різноманітних кампаніях тощо. Знакова сутність при цьому не завжди відповідала внутрішньому змісту, але вона повинна була постійно демонструвати оточенню саме революційну сутність нового студентства. Від майстерності маневрування часто залежали не лише успішність інтеграції в радянське суспільство, а й саме життя людини. She was the only possible student in the Soviet state to be only a young person who came from a worker-peasant background environment or from the population strata that had a marginal status at the previous regime and tried to identify themselves with the "proletariat". This category of Soviet discourse had to be adapted to his biography, since it did not mean a real status one a group that had objective social characteristics, and the opportunity to present oneself in one capacity or another. People from the "socially hostile" environment, despite the discrediting policy in relation to them, were forced to overcome obstacles on their way in different ways way, including for obtaining higher education. Widespread hiding one's social origin became a phenomenon obtaining false documents. That is why she always stayed at the university a large part of this category is young. They could become guarantees of success characteristic appearance and style of behavior — language, especially mastery of official discourse, participation in public life, various campaigns, etc. At the same time, the iconic essence is not always corresponded to the internal content, but it had to be constant to demonstrate to the environment the revolutionary essence of the new studentship. Not only success often depended on the skill of maneuvering integration into Soviet society, but also human life itself.
Сміховий контекст студентської повсякденності
(Інститут історії України НАН України, 2010) Рябченко, О. Л.
В статті досліджено сміховий контекст студентської повсякденності в сатиричних творах 1920-х рр. Сатирико-гумористичні тексти 1920-х рр. є своєрідним джерелом, в якому задокументовані не лише сторінки життя і навчання українських студентів, а й їхнє ставлення до нових реалій, влади, освітніх експериментів. Крізь призму сміху і гумору можна побачити дійсність багатобарвну, більше наближену до природної. Дефіцит свободи роздумів на політичні теми також компенсувався за допомогою своєрідного студентського "фольклору". І не потрібно було чекати особливого дозволу для оцінки подій, що відбувалися навколо. Такий спосіб висловлення своїх поглядів в епоху "вгасання радості і сміху" отримав досить важливе місце, оскільки великою була потреба в самоосмисленні і самопізнанні. The article examines the humorous context of student everyday life in satirical works of the 1920s. Satirical and humorous texts of the 1920s are a kind of source, in which documented not only the pages of Ukrainian life and education students, but also their attitude to new realities, authorities, educational experiments You can see reality through the prism of laughter and humor multicolored, closer to natural. The deficit of freedom of thought on political topics was also compensated for with the help of a kind of student "folklore". And it was not necessary to wait for special permission to assess the events that were happening around. This is a way of expressing one's views in the era of "fading joy and laughter" received a rather important place, since there was a great need for self-understanding and self-knowledge.
Формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації в процесі фахової підготовки
(Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2010) Башкір, О. І.
У роботі розкрито сутність дефініції ”педагогічна імпровізація“ як швидкого, гнучкого й адекватного реагування на щойно створені ситуації або ті, що стихійно, раптово виникли в педагогічній діяльності, та вимагають миттєвої реакції. Обгрунтовано технологію формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації в процесі фахової підготовки, уточнено критерії й показники готовності майбутнього вчителя до педагогічної імпровізації. В работе раскрыта сущность дефиниции "педагогическая импровизация" как быстрого, гибкого и адекватного реагирования на только что созданные ситуации или те, стихийно, внезапно возникли в педагогической деятельности, и требуют мгновенной реакции. Обоснованно технологию формирования готовности будущих учителей к педагогической импровизации в процессе профессиональной подготовки, уточнены критерии и показатели готовности будущего учителя к педагогической импровизации. The paper reveals the essence of the definition of “pedagogical improvisation” as a quick, flexible and adequate response to situations that have just been created or those that spontaneously arise suddenly in pedagogical activity and require an instant reaction. The technology of forming the readiness of future teachers for pedagogical improvisation in the process of vocational training is justified, the criteria and indicators of the future teacher's readiness for pedagogical improvisation are specified.
Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості (від фольклору до постмодерну)
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківське історико-філологічне товариство, 2010-04-02) Маленко, О. О.
У монографії презентовано лінгвопоетичний аналіз текстів української поезії відповідно до їх естетичних засад. Основну увагу приділено дослідженню текстових зразків провідних для української поетичної мовотворчості художньо-естетичних програм: фольклору, романтизму, реалізму, модернізму, постмодернізму. Естетика художнього дискурсу визначена основним екстралінгвальним чинником, що зумовлює специфіку мовного кодування в поетичному контексті важливих для світоглядно-культурних орієнтацій доби буттєвих пріоритетів. Теоретичні аспекти роботи ґрунтуються на загальнонаукових концепціях лінгвістичної поетики, літературознавчих концепціях естетичної еволюції національного мистецтва слова, психологічних засадах художньої мовотворчості. Для лінгвістів, літературознавців, студентів-філологів. В монографии представлен лингвопоетический анализ текстов украинской поэзии в соответствии с их эстетическими принципами. Основное внимание уделено исследованию текстовых образцов ведущих для украинской поэтической языкотворчести художественно-эстетических программ: фольклора, романтизма, реализма, модернизма, постмодернизма. Эстетика художественного дискурса определена основным экстралингвистическим фактором, обуславливающим специфику языкового кодирования в поэтическом контексте важных для мировоззренчески-культурных ориентаций суток бытийных приоритетов. Теоретические аспекты работы основываются на общенаучных концепциях лингвистической поэтики, литературоведческих концепциях эстетической эволюции национального искусства слова, психологических основах художественной языкотворчести. Для лингвистов, литературоведов, студентов-филологов. The monograph presents a linguistic and poetic analysis of the texts of Ukrainian poetry in accordance with their aesthetic principles. The main attention is paid to the study of textual samples of the leading artistic and aesthetic programs for Ukrainian poetic language creation: folklore, romanticism, realism, modernism, postmodernism. The aesthetics of artistic discourse is determined by the main extralinguistic factor that determines the specifics of language coding in a poetic context, important for worldview and cultural orientations of the day of everyday priorities. The theoretical aspects of the work are based on the general scientific concepts of linguistic poetics, literary concepts of the aesthetic evolution of the national art of the word, and the psychological foundations of artistic language. For linguists, literary scholars, students of philology.
Поетичний синтаксис Юрія Левітанського: реалізація принципу кінематографічності
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2011) Колода, Д. В.
Дисертація присвячена дослідженню поетичного синтаксису Юрія Левітанського з огляду на реалізацію принципу кінематографічності. У роботі розглянуті конструкції і прийоми поетичного синтаксису, характерні для ідіостилю цього автора. Серед них виявлено субстантивні і дієслівні ряди, фігури зменшення, вставлені конструкції і прийом парцеляції. Виявлені такі способи передачі кінематографічності тексту в ідіостилі Ю. Левітанського, як монтаж, панорамування, діалогічність, сюжетність, розглянуті синтаксичні засоби їх організації. На синтаксичному рівні монтаж у текстах поета виражений рядами номінативних речень, рядами предикативних одиниць у безсполучниковому реченні, поєднанням частин складносурядного речення, поєднанням двоскладних поширених речень. Панорамування виражено рядами різних синтаксичних одиниць і суположенням самостійних речень. Виявлено динамічне панорамування в текстах автора, що реалізується прийомами «наїзду» і «проїзду». Часова протяжність у поетичному просторі передається дієслівними і субстантивним рядами і розчленованими конструкціями, як-от: парцельованими конструкціями та конструкціями зі вставками. Були виділені такі види діалогічного мовлення: імітація «реального» діалогу і міфопоетичний діалог. Велика кількість діалогічних текстів свідчить про високий ступінь драматургійності ідіостилю. Сюжетно-композиційна організація є важливим елементом устрою ліричного вірша. Для текстів Левітанського характерна наявність наративних сюжетних ліній, що не властиво для лірики ХХ століття. Виявлено специфічний тип текстів з особливою сюжетною побудовою – тексти-сценарії. Диссертация посвящена исследованию поэтического синтаксиса Юрия Левитанского с точки зрения реализации принципа кинематографичности. В работе рассмотрены конструкции поэтического синтаксиса, которые являются характерными для идиостиля Юрия Левитанского. Среди них выявлены субстантивные и глагольные ряды, фигуры убавления, вставные и парцеллированные конструкции. В работе выявлены такие способы передачи кинематографичности в идиостиле Ю. Левитанского, как монтажность, панорамирование, диалогичность, сюжетность, и рассмотрены синтаксические средства их организации. Особенностью идиостиля Ю. Левитанского является регулярное использование монтажа: локального, темпорального и локально-темпорального. На синтаксическом уровне монтаж в текстах Левитанского выражен сочетаниями рядов номинативных предложений, рядов предикативных единиц в бессоюзном предложении, сочетанием частей сложносочиненного предложения, сочетанием двусоставных распространенных предложений. Панорамирование выражено рядами различных синтаксических единиц и соположением самостоятельных предложений. Выявлено динамическое панорамирование в текстах автора, которое реализуется приемами «наезда» и «проезда». Временная протяженность в поэтическом пространстве передается глагольными и субстантивными рядами и расчлененными конструкциями, как то: парцеллированными конструкциями и конструкциями со вставками. The thesis is devoted to the poetic syntax of Yuri Levitansky from the standpoint of realization of the cinematography principles. The paper discusses the design and techniques of poetic syntax, which are characteristics of individual style of Yuri Levitansky. Substantive and verbal rows, figures of decrease, insertive construction and method of parcelling are identified among them. The thesis describes the transmission modes of cinematography features in the lyrics by Levitansky. They are as assemblage, panning, dialogue saturation, and plot. The work examines the syntactic means of their organization. At the syntactic level in the texts by Levitansky assemblage is expressed with the help of row combinations such as rows of nominative sentences, series of predicative units in conjunctionless sentence, parts of a compound sentence, combinations of the two-part extended sentences. Panning is marked in rows of different syntactic units and the juxtaposition of separate sentences. The dynamic panning in the texts of the author has been identified. It is realized with the methods of «zoom» and «travel». Temporal extent of the poetic space is showed with verbal and substantive series and disintegrated structures, such as: parceled and insertive constructions. Such types of dialogic speech as imitation of a «real» dialogue and amythopoetical dialogue have been identified. The abundance of dialogic texts indicates a high degree of dramaturgy in the individual style of Yuri Levitansky. Plot and compositional organization is an important element of lyrical poems. The presence of narrative storylines characterizes the texts by Levitansky. Although it is not peculiarity of the lyrics of the twentieth century. The analysis has been revealed a specific type of the texts with particular plot construction –scripts.
ЛІНГВОКОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ УКРАЇНСЬКОГО МОВОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ
(СПД ФО Степанов В. В., 2011-09-28) Борисов, В. А.
У роботі уточнено змістове наповнення поняття дискурс, описано формально-змістові ознаки жанрів мовознавчої комунікації, досліджено особливості мовознавчої Інтернет-комунікцаії, презентовано характеристику інтертекстуальних зв’язків у сучасному мовознавчому дискурсі, досліджено явище міжгалузевої та міжмовної термінологічної інтерефренції. Сучасний мовознавчий дискурс є когнітивно-комунікативним феноменом, кінцевим результатом якого є текст. Український мовознавчий дискурс характеризується високим ступенем інтертекстуальності, оскільки спирання на лінгвістичні прецедентні тексти додає сучасному знанню більшої ваги, переконливості та уможливлює діалогізацію мовознавчої думки. Міжгалузева та міжмовна термінологічна інтерференція в сучасному мовознавчому дискурсі є поширеним явищем. Терміни різних площин людського знання залучаються до мовознавчого контексту, оскільки їх внутрішня форма містить ті семантичні компоненти, що вмотивовують їх дискурсивну доречність. Аналіз сучасних мовознавчих текстів засвідчив широке використання українськими науковцями іномовних термінопонять. Диссертация посвящена изучению лингвокоммуникативной специфики украинского лингвистического дискурса с актуализацией языкового и стилистического ресурсов создания научного текста. Уточнено смысловое наполнение понятия дискурс в современных лингвистических исследованиях, выявлена номенклатура жанров лингвистического дискурса, описаны формально-содержательные и функционально-композиционные характеристики лингвистической статьи и отзыва официального оппонента, установлены типы и функции интертекстуальных элементов в современном лингвистическом дискурсе, представлено описание лингвистической Интернет-коммуникации, выяснены особенности терминологической интерференции в современном украинском лингвистическом дискурсе. Установлено, что современный лингвистический дискурс – это когнитивно-коммуникативный феномен, конечным результатом которого является текст как продукт научной речевой и мыслительной деятельности. В украинском языкознании осуществляется разностороннее познание, осмысление и описание единиц украинского языка и речи, что даёт основания рассматривать украинский лингвистический дискурс как совокупность вербализированных действий языковедов, направленных на изучение украинского языка как семиотической системы в её полиаспектном коммуникативном функционировании. Коммуникативная составляющая научного текста, в частности лингвистического, реализуется в полилоге, происходящем между учёными, которые исследовали данную проблему (в измерении диахронии-синхронии), автором и реципиентом текста. Современный украинский лингвистический дискурс представлен различными жанрами, среди которых наиболее популярными являются монография и научная статья. Современный лингвистический дискурс характеризуется высокой степенью интертекстуальности, поскольку опора на прецедентные тексты добавляет современному знанию большей значимости и убедительности, способствует диалогичности лингвистической мысли. Интертекстуальность реализует динамику и преемственность научного знания в лингвистическом дискурсе в теориях, концепциях, персоналиях. Коммуникация между автором интертекстуального элемента, автором текста и адресатом происходит благодаря апеллированию к идеям, высказываниям, мыслям предшественников, систематизации их теоретических положений, обобщению опыта в русле исследуемого вопроса, что создает теоретическую основу лингвистического научного исследования любого жанра. Терминологическая интерференция в современных лингвистических текстах является распространенным явлением. Термины различных сфер научного знания органично трансплантируются в лингвистический контекст, что обусловлено потенциалом их внутренней формы. При этом термин не теряет своих генетических денотативно-сигнификативных признаков, это способствует его адаптации в лингвистическом контексте. Идентификация таких терминов как лингвистически адаптированных происходит за счёт собственно лингвистических терминов, которые формируют лексико-семантическое пространство узкого контекста и мотивируют лингвистическую текстоситуацию. Анализ современных лингвистических текстов констатировал широкое употребление иноязычных терминов, большинство из которых имеют лексические аналоги в украинском языке. Признаком современной научной речи, которая стремится к интеллектуализации и лингвокреативности, является использование иноязычных лексических единиц, которые придают контексту интеллектуальный шарм и идиостилевую окраску. The notional filling of discourse is given, the formal and semantic signs of linguistic genres are described, the peculiarities of Ukrainian linguistic Internet-communication are studied, the characteristics of intertextual connections in modern linguistic discourse is presented, the phenomenon of terminological interference is analysed. Мodern Ukrainian linguistic discourse is a communicative and cognitive phenomenon, the result of which is a text. Ukrainian linguistic discourse is characterised by a high level of intertextuality as far as reference to precedent texts adds more significance and conviction to modern knowledge and enables dialogical communication in linguistics. Terminological interference (from other spheres and other languages) in modern linguistic texts is a widely spread phenomenon. Terms from different spheres of knowledge are borrowed into linguistic context as far as their inner form contains the semantic components which reason their discursive usage. The analysis of modern linguistic texts testifies frequent usage of foreign terms by Ukrainian linguists.
Педагогічна освіта батьків у 50–70-х роках ХХ століття в Україні
(Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2011-10) Єсьман, І. В.
У авторефераті дисертації досліджено і розкрито особливості змісту, завдань, форм і методів реалізації педагогічної освіти батьків різними соціальними інституціями, громадськими організаціями та об’єднаннями у 50–70-х рр. ХХ ст. в Україні у контексті історичної ретроспективи, задля підвищення її ефективності в сучасних умовах. В автореферате диссертации исследованы и раскрыты особенности содержания, задач, форм и методов реализации педагогического просвещения родителей различными социальными институтами, общественными организациями и объединениями в 50–70-х гг. ХХ в. в Украине в контексте исторической ретроспективы, для повышения ее эффективности в современных условиях. The thesis abstract investigates and reveals the peculiarities of the content, tasks, forms and methods of realization of pedagogical education of parents by different social institutions, public organizations and associations in Ukraine in 1950-70s in the context of the historical retrospective in order to increase its effectiveness in modern conditions.
Педагогічна освіта батьків у 50–70-х роках ХХ століття в Україні
(Херсонський державний університет, 2011-11) Єсьман, І. В.
У дисертації досліджено і розкрито особливості змісту, завдань, форм і методів реалізації педагогічної освіти батьків різними соціальними інституціями, громадськими організаціями та об’єднаннями у 50–70-х рр. ХХ ст. в Україні у контексті історичної ретроспективи, задля підвищення її ефективності в сучасних умовах. Систематизована джерельна база з теми дослідження може бути використана у процесі вивчення студентами курсів «Історія педагогіки», «Педагогіка», «Соціальна педагогіка». Виявлені матеріали, зміст та висновки роботи допоможуть об’єктивно підійти до розв’язання сучасних проблем педагогічної освіти батьків, а також прислужитися у виданні навчально-методичних посібників, підручників, хрестоматій з історії вітчизняної педагогіки. В диссертации исследованы и раскрыты особенности содержания, задач, форм и методов реализации педагогического просвещения родителей различными социальными институтами, общественными организациями и объединениями в 50–70-х гг. ХХ в. в Украине в контексте исторической ретроспективы, для повышения ее эффективности в современных условиях. Систематизированная источниковая база по теме исследования может быть использована в процессе изучения студентами курсов «История педагогики», «Педагогика», «Социальная педагогика». Обнаруженные материалы, содержание и выводы работы помогут объективно подойти к решению современных проблем педагогического образования родителей, а также служить в издании учебно-методических пособий, учебников, хрестоматий по истории отечественной педагогики. This dissertation studies the content, tasks, forms and methods of pedagogical education of parents by different social institutions, public organizations and associations in Ukraine in 50-70-ies in the context of the historical retrospective in order to improve its effectiveness in modern conditions. The systematized source base on the topic of the study can be used by students in the courses "History of Pedagogy", "Pedagogy", "Social Pedagogy". The found materials, content and conclusions of the work will help to objectively approach the solution of modern problems of pedagogical education of parents, as well as serve in the publication of teaching aids, textbooks, reading-books on the history of domestic pedagogy.