Перегляд за Автор "Каліна, К. Є."
Зараз показано 1 - 13 з 13
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументВ. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИЦІ В ПРАЦІ «СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ»(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-09-27) Яловега, І. Г.; Каліна, К. Є.Стаття присвячена аналізу порад до організації процесу навчання математиці в школі, наданих видатним вітчизняним педагогом та вихователем В. Сухомлинським у праці «Сто порад учителеві». Серед основних пріоритетів ним було виділено індивідуалізацію навчання, орієнтацію на особистість, забезпечення наступності змісту освіти, реалізацію принципу наочності, розвинення абстрактного та логічного мислення учнів, організацію самостійної та науко-дослідницької роботи школярів та чітке планування розподілу часу дитини. Найголовнішим за всі поради залишається наслідування принципу гуманності В. Сухомлинського. The article is devoted to the analysis of tips for organizing the process of teaching mathematics at school, provided by the prominent domestic teacher and tutor V. Sukhomlinsky in the work «One Hundred Teacher Tips». Among the main priorities are individualization of learning, personality orientation, ensuring the continuity of the content of education, the implementation of the principle of clarity, the development of abstract and logical thinking of students, the organization of independent and research work of students and a clear scheduling of child time. The most important of all tips is to follow the principle of humanity of V. Sukhomlinsky.
- ДокументДо питання про теоретичні основи соціальної роботи з військовослужбовцями (на основі світових і вітчизняних теорій)(Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2020-12) Трубавіна, І. М.; Каліна, К. Є.; Байдала, В. В.Стаття уперше розкриває теоретичні основи сучасної військовосоціальної роботи в Україні на основі аналізу теорій соціальної роботи. Показано переваги і недоліки комплексно-орієнтованих, психологічноорієнтованих і соціологічно-орієнтованих теорій соціальної роботи. Сформульовано перелік теорій, які доцільно використовувати при здійсненні соціальної роботи з військовослужбовцями, їх межі і проблемне поле застосування. Показано, що немає універсальної теорії для такої соціальної роботи, що феміністські та вільно-радикальні теорії не є придатними для роботи з військовими. Статья впервые раскрывает теоретические основы современной военно-социальной работы в Украине на основе анализа теорий социальной работы. Показаны преимущества и недостатки комплексно ориентированных, психологически ориентированных и социологически ориентированных теорий социальной работы. Сформулирован перечень теорий, которые целесообразны в социальной работе с военнослужащими, их границы и проблемное поле применения. Показано, что нет универсальной теории для социальной работы, феминистские и свободно-радикальные теории не пригодны для работы с военными. The article for the first time reveals the theoretical foundations of modern social work with servicemen in Ukraine on the basis of analysis of theories of social work, taking into account the peculiarities of military service as a profession, the purpose of social work in the army. The methodology chose an epistemological approach to the study. And the methods for research were: theoretical analysis of sources, concretization, generalization, systematization. The article analyzes the advantages and disadvantages of comprehensively oriented, psychologically oriented and sociologically oriented theories of social work. The authors on the basis of theoretical analysis of sources, features of military service formulated a list of theories that should be used in the implementation of social work with servicemen. For these theories identified their advantages, capabilities, limits and problem area of application. the theory of help for self-help and the theory of education for social work with servicemen are analyzed. It is shown that there is no universal theory for such social work, their complex is expedient for application in practice of rendering of social services. It is proved that feminist and free-radical theories are not suitable for work with military.
- ДокументЗакономірності та принципи театральної педагогіки як галузі наукового знання(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Штефан, Л. А.; Каліна, К. Є.У статті проаналізовано основні закономірності та принципи театральної педагогіки як галузі наукового знання. Вивчення філософських, психологічних, культурологічних та мистецькознавчих джерел і зв'язків театральної педагогіки з науками про людину дозволило провідні закономірності театральної педагогіки як науки поділити на: закономірності, котрі є спільними для філософії та театральної педагогіки; закономірності, які є спільними для психології та театральної педагогіки; закономірності, що властиві виключно для педагогічної науки; закономірності, котрі властиві театральній педагогіці. З'ясовано, що до провідних закономірностей театральної педагогіки належать: залежність змісту театральної педагогіки від соціальної політики держави; взаємозв'язок та взаємозалежність між метою соціального розвитку та рівнем розвитку театральної педагогіки; вплив навколишнього середовища на формування особистості; сумісний інтерес актора і глядача в кінцевому результаті їхньої взаємодії; цілісність впливу акторів на глядачів; єдність мети, завдань, змісту, методів і форм театральної діяльності; відповідність повноважень та відповідальності усіх учасників театрального дійства. До специфічних принципів театральної педагогіки як самостійної галузі наукового знання можна віднести: принцип добровільності; принцип дотримання законності; принцип відповідальності суб'єктів театральної діяльності за дотримання етичних та правових норм; принцип універсальності; принцип клієнтоцентризму; принципи справедливості та комунікативності; принцип доповнювання, котрий передбачає підхід до розвитку людини як сукупності взаємопов'язаних процесів (природного, культурного, соціального та ін.); принцип інтеграції, який включає взаємодопомогу всіх соціальних інституцій у процесі формування особистості; принцип партнерства та взаємної довіри та деякі інші. Отже, проаналізовані нами питання закономірностей та принципів театральної педагогіки переконливо доводять, що зазначена педагогіка є самостійною галуззю наукового знання, має категорії, які є спільними як з філософією, педагогікою та психологією, так і власні категорії, котрі притаманні суто театральній педагогіці. The main regularities and principles of theatre pedagogy as a branch of scientific knowledge have been analysed in the article. The study of philosophical, psychological, cultural and art history sources and connections of theatre pedagogy with human sciences has enabled to divide the main regularities of theatre pedagogy as a science into the following groups: the regularities which are common to philosophy and theatre pedagogy; the regularities which are common to psychology and theatre pedagogy; the regularities which are peculiar exclusively for pedagogical science; the regularities which are peculiar for theater pedagogy. It has been identified that the main regularities of theater pedagogy are: the dependence of the content of theater pedagogy on the state social policy; the interrelation and interdependence between the goal of social development and the level of development of theater pedagogy; the impact of the environment on formation of personality; the common interest of an actor and audience in the final result of their interaction; the integrity of actors' influence on the audience; the unity of the purpose, tasks, content, methods and forms of theatrical activities; compliance of powers and responsibilities of all participants of theatrical action. The specific principles of theater pedagogy as an independent branch of scientific knowledge are: the principle of voluntariness; the principle of legality; the principle of responsibility of the subjects of theatrical activity for compliance with ethical and legal norms; the principle of universality; the principle of customer-centrism; the principle of justice and communication; the principle of complementarity which means the approach to human development as a set of interconnected processes (natural, cultural, social etc.); the principle of integration which includes mutual assistance of all social institutions in the process of formation of personality; the principle of partnership and mutual trust, etc. So, the conducted analysis of the problems of the regularities and principles of theater pedagogy has convincingly proved that theater pedagogy is an independent branch of scientific knowledge, has both concepts which are common with philosophy, pedagogy and psychology and own concepts which are peculiar to theater pedagogy.
- ДокументЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Трубавіна, І. М.; Каліна, К. Є.; Недря, К. М.Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної теорії професійної педагогіки – оновленню змісту підготовки фахівців соціальної сфери до роботи в умовах війни з сім’ями з дітьми з особливими потребами. Фахівців соціальної сфери до роботи в умовах війни не готували, так же як і всіх інших фахівців, окрім військовослужбовців. Проблема поглиблюється тим, що в умовах війни найбільш уразливими категоріями є діти з особливими потребами і їх батьки, які не в змозі забезпечити їм базові й особливі потреби на практиці. Тому метою статті є обґрунтування нового змісту професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до соціальної підтримки сімей з дітьми з особливими потребами у воєнний стан. Методологією дослідження є комплекс наукових підходів до вирішення проблеми (компетентнісний, теорія прав людини і розвитку людини, дитиноцентричний, родиноцентричний, ризикоорієнтований, порівняльний, історичний, гуманістичний, політичний підходи, підходи соціальної роботи: допомоги для самодопомоги, кризового втручання, резілієнсний, інтегрований підхід до надання соціальних послуг у громаді, клієнтоцентричний, теорії кризове втручання, орієнтовану на завдання модель соціальної роботи, проблемно-орієнтований підхід допомога для самодопомоги, а також загальнонаукові підходи: аксіологічний, системний, діяльнісний; професійно-педагогічний психологічні, змісту освіти та методи науково-педагогічних досліджень (теоретичний аналіз джерел, узагальнення, синтез, конкретизація, порівняння, моделювання). Науковою новизною статті є визначення переліку підходів до обґрунтування змісту професійної підготовки соціальних працівників до роботи з сім’ями з дітьми з особливими потребами, проблем таких сімей в війну, модель професійної діяльності соціальних працівників з такими сім’ям під час війни, переліку питань змісту такої підготовки. Практичне значення статті полягає в зверненні уваги соціальних працівників до цього питання і створення умов для формування професійних компетентностей у фахівців до роботи з такими сім’ями як найбільш вразливими в війну. Результатами статті є модель професійної діяльності соціальних працівників з сім’ями з дітьми з особливими потребами й оновлення змісту навчання фахівців такій роботі. Перспективами подальших досліджень є оновлення всіх програм підготовки соціальних працівників до роботи в війну і з такими сім’ями. The article is devoted to the current problem of the modern theory of professional pedagogy - the updating of the content of the training of social sphere specialists to work in war conditions with families with children with special needs. Specialists in the social sphere were not prepared for work in war conditions, as well as all other specialists, except for military personnel. The problem is aggravated by the fact that in the conditions of war, the most vulnerable categories are children with special needs and their parents, who are unable to provide them with basic and special needs in practice. Therefore, the purpose of the article is to substantiate the new content of the professional training of future social workers for social support of families with children with special needs during wartime. The research methodology is a complex of scientific approaches to solving the problem (competence, theory of human rights and human development, child-centered, family-centered, riskoriented, comparative, historical, humanistic, political approaches, approaches of social work: assistance for self-help, crisis intervention, resilient, integrated approach to provision of social services in the community, client-centered, theories of crisis intervention, task-oriented model of social work, problem-oriented approach, help for self-help, as well as general scientific approaches: axiological, systemic, activity; professional-pedagogical psychological, content of education) and methods of scientific-pedagogical research (theoretical analysis of sources, generalization, synthesis, concretization, comparison, modeling.) The scientific novelty of the article is the definition of a list of approaches to substantiating the content of professional training of social workers to work with families with children with special needs, problems of such families at war, a model of professional activity of social workers with such families at war, a list of questions about the content of such training. The practical significance of the article is to draw the attention of social workers to this issue and create conditions for the formation of professional competencies in specialists to work with such families as the most vulnerable in the war. The results of the article are a model of the professional activity of social workers with families with children with special needs and an update of the content of the training of specialists for such work. Prospects for further research are the updating of all training programs for social workers to work in war and with such families.
- ДокументКОНСУЛЬТУВАННЯ ВЧИТЕЛЯМИ СІМЕЙ З ДІТЬМИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Трубавіна, І. М.; Каліна, К. Є.Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної педагогічної теорії та практики України – роботі вчителів з сім’ями і дітьми в умовах війни в школах як центрах соціальної допомоги в громаді. Окреме місце в цьому процесі посідає консультування сімей з дітьми в умовах тимчасового перебування сімей в школах, постійного перебування і проживання внутрішньо переміщених осіб, спілкування вчителів з сім’ями нових учнів в приймаючих громадах, постійні зв’язки вчителів школи з сім’ями своїх учнів. У статті наголошено, що консультування різних видів допомагає вирішити різноманітні проблеми сімей з дітьми на основі родиноцентрованого підходу, допомоги у процесі організації та застосування самодопомоги і кризового втручання як діючих наукових підходів і провідних стратегій соціальної роботи в Україні, особливо в умовах воєнного часу. Визначені у межах статті підходи і стратегії щодо війни і сімей з дітьми не розглядалися в аспекті консультування сімей у наукових дослідженнях. Метою статті є визначення наукових підходів, змісту, методів, провідних методик консультування сімей з дітьми в умовах воєнного стану. Науковою новизною статті є визначення змісту, видів, методів і методик, умов консультування шкільними вчителями сімей з дітьми в різних умовах воєнного часу, в ситуації кризи та впливу на сім’ї різних інших чинників стресу. Визначено також перелік проблем і потреб сім’ї з дітьми в умовах війни. Практичного значення статті надає визначення спектру проблем сімей з дітьми в умовах війни, набору методів консультування і методик роботи з сім’ями з дітьми в умовах війни, виділення набору проблем внутрішньо переміщених осіб, які тісно пов’язані не тільки з соціально-економічними, політичними, медичними, але й морально-психологічними, психолого-педагогічними проблемами. Перспективами подальших досліджень є: визначення особливостей і набору методів і прийомів психологічного, соціально-педагогічного, правового, медичного тощо консультувань на різних етапах подолання сім’ями з дітьми кризи сім’ї, провідним чинником яких стали соціальні зміни, пов’язані з війною в сучасному українському суспільстві. The article is devoted to the topical problem of modern pedagogical theory and practice of Ukraine – the teachers’ work with families and children during the war in schools as centers of social assistance in the community. A special place in this process is occupied by counseling families with children in the conditions of temporary stay of families in schools, permanent stay and residence of internally displaced persons, teachers’ communication with new students’ families in host communities, constant connections of school teachers with their students' families. The article emphasizes that counseling of various kinds helps to solve various problems of families with children on the basis of family-centered approach, assistance in organizing and using self-help and crisis intervention as current scientific approaches and leading social work strategies in Ukraine, especially in wartime. The approaches and strategies identified in the article on war and families with children have not been considered in the aspect of advising families in research. The article’s purpose is to determine the scientific approaches, content, methods, leading methods of counseling families with children in war condition. The article’s scientific novelty is to determine the content, types, methods and techniques, conditions for school teachers to consult families with children in different conditions of wartime, in a crisis situation and the impact on the family of various other stressors. A list of problems and needs of families with children in wartime is also identified. The article’s practical significance is to determine the range of problems of families with children in wartime, a set of methods of counseling and methods of working with families with children in wartime, highlighting a set of problems of internally displaced persons. They have not only socio-economic, political, medical problems, but also moral, psychological and pedagogical problems. Prospects for further research are: determining the features and set of methods and techniques of psychological, socio-pedagogical, legal, medical, etc. counseling at different stages of overcoming families with children family crisis, the leading factor which was social change associated with the war in modern Ukrainian society.
- ДокументМетодологічні підходи до дослідження проблем педагогічної теорії і практики(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Каліна, К. Є.; Штефан, Л. А.У статті аналізуються методологічні підходи до дослідження проблем педагогічної теорії та практики. З’ясовано, що питанням вивчення методологічних засад педагогічної науки присвятили свої праці В. Галузинський, Б. Гершунський, С. Гончаренко, В. Гмурман, М. Данилов, М. Євтух, В. Крисько, В. Лутай, М. Нікандров, П. Підкасистий, М. Ярмаченко та ін. дослідники. Методологічні підходи до педагогіки як науки визначені й у працях зарубіжних (Е. Дюркгейм, Д. Дьюі, П. Наторп та деяких ін.) учених. Аналіз зазначених праць свідчить про необхідність розрізняти методологію в широкому і вузькому значеннях. У широкому розумінні слова – це вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. У вузькому – вчення про принципи побудови, форми та способи науково-пізнавальної діяльності. Установлено, що до методологічних засад педагогічної науки в широкому значенні належать різні підходи – антропологічний, аксіологічний, системний, особистісно-діяльнісний, культурологічний, етнопедагогічний, компетентнісний та деякі ін. У науково-педагогічних джерелах найбільш поширеною є класифікація рівнів методології, запропонована Е. Юдіним, котра включає: філософський, загальнонауковий (об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження та ін.), конкретнонауковий (сукупність методів та принципів дослідження, що використовуються в даній науці) та технологічний рівні. Доведено, що у сучасній науці існують різні підходи до класифікації методів. Зокрема, за ступенем загальності методи поділяються на: всезагальні (філософські), загальнонаукові – статистичні, формалізовані та математичні, спеціальні. За метою наукової діяльності методи бувають: фундаментальні (історико-логічний, логічний та порівняльний), прикладні (збір та опрацювання інформації, педагогічний експеримент, педагогічна діагностика). Проте, арсенал методів педагогічної науки є більш широким, тому що вони є інтеграцією методів, накопичених у системі наук про людину. Слід зауважити, що ці методи не можна переносити механічно. Вони матимуть ефект і користь для педагогічної теорії та практики тільки тоді, коли будуть пристосовані до її змісту. The article analyzes the methodological approaches to the research of problems of pedagogical theory and practice. It has been found out that V. Haluzynskyi, B. Hershunskyi, S. Honcharenko, V. Hmurman, M. Danilov, M. Yevtukh, V. Krysko, V. Lutai, M. Nikandrov, P. Pidkasystyi, M. Yarmachenko and other researchers devoted their works to the problems of studying methodological principles of the pedagogical science. Methodological approaches to pedagogy as a science are also defined in the works of foreign scholars (E. Durkheim, J. Dewey, P. Natorp, and some others). The analysis of these works shows the need to distinguish between the methodology in a broad and narrow sense. The broad sense of the word is the doctrine of the structure, logical organization, methods and means of the activity. The narrow one is the doctrine of the construction principles, forms and ways of the scientific and cognitive activity. It has been established that the methodological foundations of the pedagogical science in the broad sense include different approaches. They are anthropological, axiological, systemic, person-activity, cultural, ethnopedagogical, competence and some others. In scientific and pedagogical sources, the classification of methodology levels by E. Yudin is the most common. It includes philosophical; general scientific (object, subject, purpose, task, research hypothesis, etc.); specifically scientific (the totality of methods and principles of the research used in this science) and technological levels. It has been proved that in modern science there are different approaches to the classification of methods. In particular, for the degree of generality methods are divided into: general (philosophical); general scientific – statistical, formalized and mathematical; special. For the purpose of the scientific activity, the methods are: fundamental (historical-logical, logical and comparative); applied (collection and processing of information, pedagogical experiment, pedagogical diagnostics). However, the arsenal of methods of the pedagogical science is wide, because they are the integration of methods accumulated in the system of human sciences. It should be noted that these methods cannot be implemented mechanically. They will bring the effect and benefits for the pedagogical theory and practice only when adapted to its content.
- ДокументНАУКОВО-ВИКЛАДАЦЬКА ПРАКТИКА(Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2020) Калашнікова, Л. М.; Каліна, К. Є.Програма науково-викладацької практики складена відповідно до освітньо-наукової програми підготовки здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, галузі знань 01 Освіта/Педагогіка спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки. Метою науково-викладацької практики здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти є оволодіння ними сучасними методами, формами та засобами навчання й виховання, формування у них на базі одержаних у закладі вищої освіти знань із базових психолого-педагогічних дисциплін, професійних навичок та вмінь для вирішення конкретних навчально-виховних завдань в умовах реального педагогічного процесу. Программа научно-педагогической практики составлена в соответствии с образовательно-научной программой подготовки соискателей третьего (образовательно-научного) уровня высшего образования, области знаний 01 Образование / Педагогика специальности 011 Образовательные, педагогические науки. Целью научно-преподавательской практики соискателей третьего (образовательно-научного) уровня высшего образования является овладение ими современными методами, формами и средствами обучения и воспитания, формирования у них на базе полученных в учреждении высшего образования знаний по базовым психолого-педагогических дисциплин, профессиональных навыков и умений для решения конкретных учебно-воспитательных задач в условиях реального педагогического процесса. The program of scientific and teaching practice is compiled in accordance with the educational and scientific program for the preparation of applicants for the third (educational and scientific) level of higher education, field of knowledge 01 Education / Pedagogy, specialty 011 Educational, pedagogical sciences. The purpose of the scientific and teaching practice of applicants of the third (educational and scientific) level of higher education is to master modern methods, forms and means of training and education, and to form on the basis of the knowledge of basic psychological and pedagogical disciplines, professional skills and abilities obtained from them at the institution of higher education to solve specific educational problems in a real pedagogical process.
- ДокументОсобливості підготовки жіноцтва у православних монастирях України до духовно-морального виховання молодого покоління (ХІХ – початок ХХ ст.)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Штефан, Л. А.; Каліна, К. Є.У статті проаналізовано особливості підготовки жіноцтва у православних монастирях України до духовно-морального виховання молодого покоління в ХІХ – на початку ХХ століття. При проведенні дослідження використано: історичні методи (історико-типологічний, історико-структурний, хронологічний, ретроспективний), що дозволили простежити розвиток питань, які вивчаються, в зазначений період; загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, зіставлення, узагальнення) з метою з’ясування ступеня дослідженості проблеми, яка вивчається; порівняльно-змістовий, що дав змогу порівняти зміст, форми та методи підготовки жіноцтва у православних монастирях України до духовноморального виховання учнів у досліджуваний період. Установлено, що в ХІХ – на початку ХХ століття в усіх навчально-виховних закладах Російської імперії (а також і на українських теренах, що входили до її складу) духовно-моральне виховання здійснювалося з обов’язковим урахуванням релігійних православних принципів. Метою навчання і виховання в школах при монастирях було формування духовно-моральної особистості, яка вірить у божественне створення світу, шанує все, що створене Богом. Проаналізовані нами питання підготовки жіноцтва до духовноморального виховання підростаючого покоління, відзначаються співзвучністю педагогічних ідей минулих років із сучасністю, а саме: духовно-моральне виховання повинно будуватися на православних засадах; ефективній організації духовно-морального виховання сприяють такі форми позаурочної роботи, як: літературні вечори, вокально-літературні ранки, виставки, екскурсії, випуск училищних журналів та газет; при організації духовно-морального виховання учнів педагогічно доцільно використовувати такі методи виховання, як: переконання, позитивний приклад, нагадування, настанова, прохання, попередження, привчання (посилення волі), заохочення (нагороди) та покарання. Доведено, що зміст, форми і методи духовно-морального виховання учениць у монастирських школах визначеного періоду мали в цілому прогресивне значення. Зокрема, у навчальних програмах чітко визначався обсяг знань із кожної дисципліни за навчальними роками, конкретно формулювалися завдання та виховні цілі кожного курсу, розкривались методи його вивчення. Навчально-виховний процес будувався на основі принципів наочності і доступності, послідовності та врахування вікових особливостей дітей. The article analyzes the peculiarities of preparation of womankind for the spiritual and moral education of the young generation in the orthodox monasteries of Ukraine in the XIXth – at the beginning of the XXth centuries. During the study we used: historical methods (historical-typological, historical-structural, chronological, retrospective), which allowed to trace the development of the issues under study in the specified period; general scientific (analysis, synthesis, systematization, comparison, generalization) in order to find out the degree of the study of the mentioned problem; comparative-semantic, which made it possible to compare the content, forms and methods of preparation of womankind for spiritual and moral education of students in the orthodox monasteries of Ukraine in the studied period. It has been established that spiritual and moral education was carried out with the obligatory observance of religious orthodox principles in all educational institutions of the Russian Empire (as well as in the Ukrainian territories that were part of it) in the XIXth – early XXth centuries. The purpose of education and upbringing in the schools at the monasteries was to form a spiritual and moral personality who believes in the divine creation of the world, honors everything created by God. The analyzed issues of preparing women for the spiritual and moral education of the younger generation are notable for the harmony of pedagogical ideas of past years with the present, namely: spiritual and moral education should be based on the orthodox principles; effective organization of spiritual and moral education is promoted by such forms of extra-curricular work as: literary evenings, vocal and literary morning perfomances, exhibitions, excursions, school magazines and newspapers; it is pedagogically expedient to use such methods of education as: persuasion, positive example, reminding, instruction, request, warning, inurement (strengthening of will), encouragement (rewards) and punishment in organizing the spiritual and moral education of students. It has been proved that the content, forms and methods of spiritual and moral education of the students in the monastic schools of the mentioned period were generally progressive. In particular, the curricula clearly defined the amount of knowledge from each discipline in the academic years, tasks and educational goals of each course were specifically formulated, methods of studying the course were revealed. The educational process was built on the principles of clarity and accessibility, consistency and taking into account the age characteristics of children.
- ДокументПОНЯТТЯ ПРО ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ГРАНТІВ І ЗДІЙСНЕННЯ ФАНДРАЙЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВЦІВ У СФЕРІ ПЕДАГОГІКИ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Каліна, К. Є.; Недря, К. М.; Рибалко, Л. С.; Трубавіна, І. М.Актуальність навчання грантовій і фандрайзинговій діяльності, її здійснення для науковців нашої країни пов’язана з політикою євроінтеграції України і вимогами академічної мобільності до науковців, міжнародної співпраці, інтеграції наукових досягнень у світове наукове співтовариство, що вимагає компетентного використання цих інструментів забезпечення наукової діяльності науковцями України. Зазначимо, що їх ніколи цьому не навчали у закладах вищої освіти і це не було предметом підвищення їхньої кваліфікації. Як і не було предметом узагальнення в теоретичному аспекті досвіду різних країн та організацій. Тому виникає питання про теоретико-методичні основи навчання і здійснення такої діяльності, що і є метою даного дослідження. Методами дослідження є: теоретичний аналіз джерел, узагальнення досвіду, синтез, моделювання, конкретизація тощо. Науковою новизною статті є визначення грантів і фандрайзингової діяльності на основі виявлених теоретикометодичних основ її здійснення, а саме: фандрайзинг визначено, як професійну діяльність науковця щодо мобілізації фінансових та інших ресурсів з різноманітних джерел для реалізації соціально значущих і науково-дослідних неприбуткових проєктів, яка вимагає спеціальних знань та навичок фандрайзера, що можуть вплинути на прийняття позитивного рішення донора; гранти – це грошові або інші засоби, що надаються як громадянам, так і іноземцям міжнародними організаціями для проведення наукових досліджень, підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та інших цілей за певних умов, що надаються безпосередньо грантодавцями. З’ясовано, що грантова і фандрайзингова діяльність є актуальними для професійного розвитку науковців, вона має спільні теоретичні основи між собою і з теоретично-методичними основами науково-педагогічної діяльності, з основами інших сфер наукового пізнання. Діяльність у сфері грантів і фандрайзингу для науковців має свої особливості для педагогів, що пов’язано з об’єктами пізнання – людьми і накладає додаткові вимоги і потребує певних ресурсів для здійснення. Основними теоретико-методологічними основами грантової і фандрайзингової діяльності в сфері педагогіки є: гуманістична філософія, гносеологічний, прагматичний, гендерний, порівняльний, історичний, політичний, компетентнісний, ресурсний, мотиваційний, організаційний, особистісний, середовищний, соціо-особистісно-діяльнісний підходи, теорія прав людини і розвитку, які визначають мету, принципи, зміст і особливості здійснення наукової діяльності в педагогіці на основі грантів і фандрайзингу. Перспективами подальших досліджень є розробка робочої програми навчальної дисципліни з цієї тематики для здобувачів другого магістерського рівня вищої освіти. The urgency of teaching grants activities and fundraising is related to the policy of Ukraine’s European integration and the requirements of academic mobility to scientists, international cooperation, integration of scientific achievements into the world scientific community, which requires competent use of these tools. It should be noted that they have never been taught this in higher education institutions and this has not been the subject of their professional development. Nor was it a subject of generalization in the theoretical aspect of the experience of different countries and organizations. Therefore, the question arises about the theoretical and methodological foundations of training and implementation of such activities, which is the purpose of this study. Research methods are: theoretical analysis of sources, generalization of experience, synthesis, modeling, specification, etc. The article’s scientific novelty is the definition of grants activities and fundraising based on the identified theoretical and methodological foundations of its implementation, namely: fundraising is defined as a scientist’s professional activity to mobilize financial and other resources from various sources to implement socially significant and research nonprofit projects. requires special knowledge and the fundraiser’s skills, which can influence a donor’s positive decision; Grants are funds or other funds provided to both citizens and foreigners by international organizations for research, training, retraining and other purposes under certain conditions, provided directly by donors. It was found that grant activities and fundraising are relevant for the scientists’ professional development, it has common theoretical foundations with each other and with the theoretical and methodological foundations of scientific and pedagogical activities, with the foundations of other areas of scientific knowledge. Activities in the field of grants and fundraising for researchers have their own characteristics for teachers, which is related to the objects of knowledge - people and imposes additional requirements and requires certain resources for implementation. The main theoretical and methodological foundations of grant and fundraising activities in the field of pedagogy are: humanistic philosophy, epistemological, pragmatic, gender, comparative, historical, political, competence, resource, motivational, organizational, personal, environmental, socio-personal-theoretical approaches human and development, which determine the purpose, principles, content and features of scientific activities in pedagogy on the basis of grants and fundraising. Prospects for further research are the development of a working program of the discipline on this topic for applicants for the second master's degree in higher education.
- ДокументПоняття соціального аналізу якості вищої освіти в контексті формування професійної, загальної і соціальної компетентності здобувачів освіти(Primedia eLaunch, 2020) Трубавіна, І. М.; Каліна, К. Є.; Петришин, Л. Й.соціальний аналіз якості освіти – це аналіз соціальності мети, змісту освіти, її процесу і результату, умов для освітнього процесу, які мають соціальний аспект. Соціальний аналіз показує відповідність вищої освіти потребам суспільства, здобувача освіти і тих, хто освітній процес здійснює та організує. Його метою є формування у здобувачів освіти професійної, загальної (і соціальної в тому числі) компетентостей, які відповідають потребам і вимогам суспільства до випускника вищої освіти. Методологією соціального аналізу вищої освіти є комплекс наукових підходів різного рівня, а саме: власне соціальний, інституціональний, зовнішньо інституціональний, соціокультурний та соціокомунікативний, педагогічний, особистісно-орієнтований, багатопараметричий, підхід філософії освіти, інтуїтивно-емпіричний, формально-звітний, психологічний, процесуальний, результативний, комплексний, інтегрований, методологічний підходи, а також підхід соціального партнерства, теорія участі. Соціальний аналіз освітніх програм повинен проводитися не тільки за допомогою соціального партнерства, а й за участю всіх стейкхолдерів, на кожному з етапів освітнього процесу і його складовим, з урахуванням ідей сталого розвитку суспільства, євроінтеграції, соціальної держави в Україні. На сьогодні маємо соціальний аналіз умов якості вищої освіти, але не соціальний аналіз її мети, завдань, планів, змісту, технологій і методик освітнього процесу, результату тощо вищої освіти. Тобто соціальний аналіз не є розробленим щодо якості вищої освіти. Механізмами та інструментами його можуть стати запозичення і перенос ідей з соціального підприємництва на предмет соціальності через його соціальний аудит як процесу і результату, який більш розроблений на сьогодні, аніж соціальний аналіз якості вищої освіти, SWAT-аналіз освітніх програм закладів вищої освіти на предмет соціальності при акредитації тощо. Також соціальні умови, які створені в закладі вищої освіти (кодекси етики, житлові умови, наявність опитувальників стейкхолдерів, положень про стейкхолдерів і їх права та обов’язки), що тільки починає своє становлення в системі вищої освіти і залежить від кожного члена колективу університету [100] і соціальна компетентність в програмних результатах навчання, яка обов’язкова до виконання всіма, хто реалізує освітні програми в закладах вищої освіти. Перспективами подальших досліджень є імплементація ідей соціального аналізу освітніх програм ЗВО в рекомендації НАЗЯВО в освітні програми всіх рівнів, як і соціальної компетентності в ці освітні програми, розробка механізмів та інструментів аудиту освітніх програм на предмет соціальності тощо. Социальный анализ качества образования - это анализ социальности цели, содержания образования, его процесса и результата, условий для образовательного процесса, которые имеют социальный аспект. Социальный анализ показывает соответствие высшего образования потребностям общества, соискателя образования и тех, кто образовательный процесс осуществляет и организует. Его целью является формирование у соискателей образования профессиональной, общей (и социальной в том числе) компетентостей, которые отвечают потребностям и требованиям общества к выпускнику высшего образования. Методологии социального анализа высшего образования является комплекс научных подходов различного уровня, а именно: собственно социальный, институциональный, внешне институциональный, социокультурный и социокоммуникативные, педагогический, личностно-ориентированный, багатопараметричий, подход философии образования, интуитивно-эмпирический, формально-отчетное, психологический, процессуальный , результативный, комплексный, интегрированный, методологический подходы, а также подход социального партнерства, теория участия. Социальный анализ образовательных программ должен проводиться не только с помощью социального партнерства, но и с участием всех стейкхолдеров, на каждом из этапов образовательного процесса и его составляющим, с учетом идей устойчивого развития общества, евроинтеграции, социального государства в Украине. На сегодня имеем социальный анализ условий качества высшего образования, но не социальный анализ ее целей, задач, планов, содержания, технологий и методик образовательного процесса, результата и т.д. высшего образования. То есть социальный анализ не является разработанным по качеству высшего образования. Механизмами и инструментами его могут стать заимствования и перенос идей из социального предпринимательства на предмет социальности через его социальный аудит как процесса и результата, который более разработан на сегодня, чем социальный анализ качества высшего образования, SWAT-анализ образовательных программ высших учебных заведений на предмет социальности при аккредитации и тому подобное. Также социальные условия, созданные в учреждении высшего образования (кодексы этики, жилищные условия, наличие опросников стейкхолдеров, положений о стейкхолдеров и их права и обязанности), который только начинает свое становление в системе высшего образования и зависит от каждого члена коллектива университета и социальная компетентность в программных результатах обучения, обязательная к исполнению всеми, кто реализует образовательные программы в учреждениях высшего образования. Перспективами дальнейших исследований является имплементация идей социального анализа образовательных программ ЗВО в рекомендации НАЗЯВО в образовательные программы всех уровней, как и социальной компетентности в эти образовательные программы, разработка механизмов и инструментов аудита образовательных программ на предмет социальности и тому подобное. Social analysis of the quality of education is an analysis of the sociality of the goal, the content of education, its process and result, the conditions for the educational process, which have a social aspect. Social analysis shows the correspondence of higher education to the needs of society, the applicant for education and those who carry out the educational process and organize. Its goal is to form professional, general (and social including) competencies among applicants for education that meet the needs and requirements of society for a graduate of higher education. The methodology of social analysis of higher education is a set of scientific approaches at various levels, namely: social, institutional, outwardly institutional, sociocultural and socio-communicative, pedagogical, personality-oriented, bagatoparametric, philosophy of education approach, intuitive-empirical, formal-reporting, psychological, procedural , effective, comprehensive, integrated, methodological approaches, as well as the approach of social partnership, the theory of participation. The social analysis of educational programs should be carried out not only with the help of social partnership, but also with the participation of all stakeholders, at each stage of the educational process and its components, taking into account the ideas of sustainable development of society, European integration, and the social state in Ukraine. Today we have a social analysis of the quality conditions of higher education, but not a social analysis of its goals, objectives, plans, content, technologies and methods of the educational process, results, etc. higher education. That is, social analysis is not developed for the quality of higher education. Its mechanisms and tools can be borrowing and transferring ideas from social entrepreneurship to the subject of sociality through its social audit as a process and result, which is more developed today than social analysis of the quality of higher education, SWAT analysis of educational programs of higher educational institutions for sociality in accreditation and the like. Also, the social conditions created in the institution of higher education (codes of ethics, housing conditions, the availability of questionnaires of stakeholders, provisions on stakeholders and their rights and obligations), which is just beginning its formation in the higher education system and depends on each member of the university staff and social competence in programmatic learning outcomes, mandatory for everyone who implements educational programs in higher education institutions. Prospects for further research are the implementation of the ideas of social analysis of educational programs of the HEI in the recommendation National Agency for Quality Assurance in Higher Education in educational programs of all levels, as well as social competence in these educational programs, the development of mechanisms and tools for auditing educational programs for sociality, and the like.
- ДокументПрограма пiдвищення квалiфiкацiї педагогiчних працiвникiв за темою «Формування критичного та творчого мислення у дiтей»(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Вид-во ТОВ «ДІСА ПЛЮС», друкарня ФОП Петров В. В., 2020) Трубавіна, І. М.; Каліна, К. Є.; Байдала, В. В.Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної педагогіки –підготовці учителів до формування критичного і творчого мислення у дітей різного віку. Час глобалізації, діджиталізації, збільшення комп’ютерних та транснаціональних злочинів, зміни політичних векторів, економічних основ суспільства вимагають вміння самостійно приймати рішення в умовах, які постійно змінюються. У роботі визначено актуальність і доведено необхідність розробки спеціальної регіональної програми для педагогічних кадрів з підвищення кваліфікації в умовах реформування освіти і суспільства. Уперше сформульовані теоретичні основи відбору змісту, методів і форм викладання змісту програми з формування критичного та творчого мислення у дітей в курсі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Основою для розробки змісту програми став обґрунтований комплекс наукових підходів різного рівня, а саме: філософські підходи, підходи вищого теоретичного рівня, підходи загальнонаукові, підходи конкретно-наукові, педагогічні підходи, що дозволили сформулювати її зміст. Опитування ключових стейкхолдерів програми дозволило уточнити зміст програми. Вона містить 3 модулі: «Діагностика критичного і творчого мислення у дітей», «Сутність творчого та критичного мислення у дітей», «Формування творчого та критичного мислення у дітей». Програма розрахована на 30 годин. Практичне значення програми полягає в тому, що наведені конкретні методики діагностики і формування критичного і творчого мислення у дітей різного віку, ці методики вчителі опановують на власному досвіді. Статья посвящена актуальной проблеме современной педагогики - подготовке учителей к формированию критического и творческого мышления у детей разного возраста. Время глобализации, диджитализации, увеличение компьютерных и транснациональных преступлений, изменения политических векторов, экономических основ общества требуют умения самостоятельно принимать решения в условиях, которые постоянно меняются. В работе определены актуальность и доказана необходимость разработки специальной региональной программы для педагогических кадров по повышению квалификации в условиях реформирования образования и общества. Впервые сформулированы теоретические основы отбора содержания, методов и форм преподавания содержания программы по формированию критического и творческого мышления у детей в курсе повышения квалификации педагогических работников. Основой для разработки содержания программы стал обоснован комплекс научных подходов различного уровня, а именно: философские подходы, подходы высшего теоретического уровня, подходы общенаучные, подходы конкретно научные, педагогические подходы, которые позволили сформулировать ее содержание. Опросы ключевых стейкхолдеров программы позволило уточнить содержание программы. Она содержит 3 модуля: «Диагностика критического и творческого мышления у детей», «Сущность творческого и критического мышления у детей», «Формирование творческого и критического мышления у детей». Программа рассчитана на 30 часов. Практическое значение программы состоит в том, что приведены конкретные методики диагностики и формирования критического и творческого мышления у детей разного возраста, эти методики учителя овладевают на собственном опыте. The article is devoted to the topical problem of modern pedagogy such as teachers’ preparation for formation of critical and creative thinking for children of different ages. The time of globalization, digitalization, the increase of computer and transnational crime, changes in political vectors, the economic foundations of society require the ability to make independent decisions in an ever-changing environment. The paper identifies the relevance and proves the need to develop a special regional program for teachers to improve skills in terms of reforming education and society. For the first time the theoretical bases of content selection, methods and forms of teaching the content of the formation program of critical and creative thinking for children in a course of advanced training of pedagogical workers are formulated. The basis for developing the program content was a reasonable set of scientific approaches of different levels, namely: philosophical approaches, approaches of the highest theoretical level, general scientific approaches, specific scientific approaches, pedagogical approaches that allowed to formulate its content. A survey of key stakeholders of the program clarified the program content. It contains 3 modules: “Diagnosis of critical and creative thinking for children”, “The essence of creative and critical thinking for children”, “Formation of creative and critical thinking for children”. The program is designed for 30 hours. The practical significance of the program is that the specific methods of diagnosis and formation of critical and creative thinking for children of different ages are done, these techniques are mastered by teachers on their own experience.
- ДокументСоціальна профілактика негативних явищ у молодіжному освітньому середовищі в аспекті використання здоров'язбережувальних технологій(Державна вища професійна школа в Коніні, Ужгородський національний університет, Херсонський факультет Одеського державного університету внутрішніх справ, Київський міжнародний університет, 2020) Трубавіна, І. М.; Каліна, К. Є.; Данилюк, І.Змістом соціальної профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі є формування у студентів здорового способу життя, обмеження і усунення негативних факторів, що сприяють існуванню негативних явищ у ЗВО, пропагування і стимулювання моделі життя без негативних явищ і звичок, усунення умов і обставин, як можуть сприяти негативним явищам у ЗВО, превентивна виховна робота, формування соціальної активності особистості в позитивних видах діяльності, соціальне загартування молоді. Содержанием социальной профилактики негативных явлений в молодежной среде является формирование у студентов здорового образа жизни, ограничение и устранение негативных факторов, способствующих существованию негативных явлений в УВО, пропаганда и стимулирование модели жизни без негативных явлений и привычек, устранение условий и обстоятельств, как могут способствовать негативным явлениям в УВО, превентивная воспитательная работа, формирование социальной активности личности в положительных видах деятельности, социальное закалки молодежи. The content of social prevention of negative phenomena in the youth environment is the formation of a healthy lifestyle among students, the limitation and elimination of negative factors that contribute to the existence of negative phenomena in HEI, the promotion and stimulation of a life model without negative phenomena and habits, the elimination of conditions and circumstances, how negative phenomena can contribute in HEI, preventive educational work, the formation of social activity of the individual in positive activities, social hardening of youth.
- ДокументУХВЛ – шляхи і перспективи впровадження в систему освіти України(Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2022-10-20) Трубавіна, І. М.; Каліна, К. Є.; Чередниченко, О. М.У публікації розглянуто впровадження в систему освіти Української Хартії вільної людини. В умовах війни її значення посилюється задля незалежності країни. Тому її впровадження задля формування єдиної соборної країни є важливим кроком на шляху збереження незалежної країни і українців як нації. Українська Хартія вільної людини надає орієнтирів для всієї системи національного виховання, включаючи моральне, економічне, патріотичне та інші напрямки змісту виховання. The publication discusses the implementation of the Ukrainian Charter of a Free Man in the education system. In times of war its importance for the country's independence is growing. That is why its implementation for the formation of a single united country is an important step on the way to preserving an independent country and Ukrainians as a nation. The Ukrainian Charter of a Free Man provides guidelines for the entire system of national education, including moral economic, patriotic and other areas of education.