Кафедра філософії

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/30

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 263

Analysis of functional potential of communication technologies in modern educational practices
(PC "Technology center", 2021) Trynyak, М.; Тykhonovych, V.; Skіnder, N.; Torіanіk, I.; Teterina, T.
Тhe object of research is communication technologies. It is devoted to the analysis of their functional potential in educational practices. On the basis of the author’s integrated methodology, communication, its structure, varieties, functional range and constructive potential are considered. The role of dialogue and discourse as a form of reflection is highlighted. It turns out the importance of hermeneutics for educational activities. It is necessary that taking into account the peculiarities of modern communication is of fundamental importance for increasing the effectiveness of educational and educational practices. Investigated problem. The communicative philosophy proposes landmarks different from the classical philosophy of consciousness. They provide for the recognition of the phenomenon of communication as fundamental to human existence. Here communication is seen as the last foundation of consciousness, cognition and social life. This question was developed by a number of researchers earlier, but the problem remains relevant. This is due to the need to substantiate the universal foundations of human understanding. Also, the aim of research is to find new ways to harmonize relations between people. Main scientific results. The scientific novelty of the research lies in the creation of an integrated post-non-classical model of modern communication. The features of the complex of modern communication technologies are investigated. On the basis of the author’s methodological program, the functional potential of modern communication technologies in educational and upbringing practices was discovered. The scope of practical application of the research results. The proposed methodological program is used in the development of strategies for the education of a communicative culture, in the teaching of special courses in modern communicative philosophy, pedagogy, sociology of education and culture. The research results were introduced into the educational process of the H. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Kharkіv College of Trade and Economіcs of Kyіv, Natіonal Unіversіty of Trade and Economіcs. An innovative analysis of the functional potential of communicative practices, together with the developed recommendations, is appropriate to apply in modern education, which is aimed at the formation of a strong and courageous personality, capable of building a successful life strategy. Об'єктом дослідження є комунікаційні технології. Стаття присвячена аналізу їх функціонального потенціалу в освітніх практиках. На основі авторської інтегрованої методології розглянуто комунікацію, її структуру, різновиди, функціональний діапазон та конструктивний потенціал. Висвітлено роль діалогу та дискурсу як форми рефлексії. Виявляється значення герменевтики для навчальної діяльності. Урахування особливостей сучасного спілкування має принципове значення для підвищення ефективності навчально-виховної практики. Комунікативна філософія пропонує орієнтири, відмінні від класичної філософії свідомості. Вони передбачають визнання феномену спілкування як фундаментального для людського існування. Спілкування розглядається як остання основа свідомості, пізнання та соціального життя. Це питання було розроблено рядом дослідників раніше, але проблема залишається актуальною. Це зумовлено необхідністю обґрунтування загальнолюдських основ людського розуміння. Також метою дослідження є пошук нових шляхів гармонізації відносин між людьми. Наукова новизна дослідження полягає у створенні інтегрованої постнекласичної моделі сучасної комунікації. Досліджено особливості комплексу сучасних комунікаційних технологій. На основі авторської методичної програми розкрито функціональний потенціал сучасних комунікаційних технологій у навчальній та виховній практиці. Запропонована методична програма використовується при розробці стратегій виховання комунікативної культури, при викладанні спецкурсів сучасної комунікативної філософії, педагогіки, соціології освіти і культури. Результати дослідження були впроваджені в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Харківського торговельно-економічного коледжу, Київського національного торговельно-економічного університету. Інноваційний аналіз функціонального потенціалу комунікативних практик разом з розробленими рекомендаціями доцільно застосовувати в сучасній освіті, яка спрямована на формування сильної та сміливої особистості, здатної побудувати успішну життєву стратегію. Объект исследования - коммуникационные технологии. Статья посвящена анализу их функционального потенциала в образовательной практике. На основе авторской комплексной методологии рассмотрены коммуникация, ее структура, разновидности, функциональный диапазон и конструктивный потенциал. Подчеркивается роль диалога и дискурса как формы рефлексии. Доказывается важность герменевтики для образовательной деятельности. Учет особенностей современного общения имеет принципиальное значение для повышения эффективности учебно-воспитательной практики. Коммуникативная философия предлагает вехи, отличные от классической философии сознания. Они предусматривают признание феномена общения как основополагающего для человеческого существования. Здесь общение рассматривается как последняя основа сознания, познания и социальной жизни. Этот вопрос был разработан рядом исследователей ранее, но проблема остается актуальной. Это связано с необходимостью обоснования универсальных основ человеческого понимания. Также целью исследования является поиск новых способов гармонизации отношений между людьми. Научная новизна исследования заключается в создании интегрированной постнеклассической модели современной коммуникации. Исследованы особенности комплекса современных коммуникационных технологий. На основе авторской методической программы раскрыт функциональный потенциал современных коммуникативных технологий в учебно-воспитательной практике. Предлагаемая методическая программа используется при разработке стратегии воспитания коммуникативной культуры, при преподавании специальных курсов по современной коммуникативной философии, педагогике, социологии образования и культуры. Результаты исследования внедрены в учебный процесс Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды, Тернопольского национального педагогического университета имени Владимира Гнатюка, Харьковского торгово-экономического колледжа, Киевского национального торгово-экономического университета. Инновационный анализ функционального потенциала коммуникативных практик вместе с разработанными рекомендациями целесообразно применять в современном образовании, которое направлено на формирование сильной и смелой личности, способной выстраивать успешную жизненную стратегию.
Cosmological and Cultural-Anthropological Turns in the Christian Philosophical Theology : Educational Implications in the Post-secular Contexts
(International Society of Philosophy and Cosmology, 2021) Kultaieva, М.; Radionova, N.; Panchenko, L.
The article proposes the analysis of the changes in self-understanding of the Christian theology, which is regarded as a hybrid philosophical discipline in the post-secular cultural and social contexts with references to cosmology. This transformation is caused by the cosmological and cultural-anthropological turns in the Christian theoretical theology and its practices, which were enriched with the actual cosmological and philosophical knowledge about human and non-human nature. The new perspectives of philosophical theology are showed with its cultural and educational implications. The psycho-therapeutical potential of philosophical theology is explicated. У статті пропонується аналіз змін у саморозумінні християнської теології, яка розглядається як гібридна філософська дисципліна в пост-секулярному культурному та соціальному контекстах із посиланнями на космологію. Ця трансформація зумовлена космологічними та культурно-антропологічними поворотами в християнському теоретичному богослов'ї та його практиках, які збагатилися власне космологічними та філософськими знаннями про людську та нелюдську природу. Показано нові перспективи філософської теології з її культурними та освітніми наслідками. Пояснюється психотерапевтичний потенціал філософської теології. В статье предлагается анализ изменений в самопонимании христианского богословия, которое рассматривается как гибридная философская дисциплина в пост-секулярном культурном и социальном контекстах со ссылками на космологию. Эта трансформация вызвана космологическими и культурно-антропологическими поворотами в христианской теоретической теологии и ее практиках, которые обогатились актуальными космологическими и философскими знаниями о человеческой и нечеловеческой природе. Показаны новые перспективы философского богословия с его культурными и образовательными последствиями. Раскрывается психотерапевтический потенциал философского богословия.
Design, Dasein Und Lebenskunst Des Menschen: Hryhorii Skovoroda Und Georg Wilhelm Friedrich Hegel
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Kultaieva, М.; Radionova, N.
Im Artikel die vergleichende Analyse der Auffassungen von Skovoroda und Hegel im Themenkreis, der als «der Mensch am Scheidungsweg» genannt werden kann, beseitigt manche blinde Flecken in den Konzeptualisierungen des Menschenbildes in der frühen und späten Moderne. Skovoroda ist vor allem ein Denker der frühen Moderne mit einem optimistischen Blick in die Zukunft trotz alle negativen Erfahrungen, mit denen er konfrontieren musste. Sein Misstrauen dem Säkularisierungsprozess gegenüber ist aus der Perspektive des XXІ. Jahrhunderts als prophetisch erwiesen. Das gleiche kann man auch von Hegel sagen, nämlich von seinen Intuitionen von der fortschreitenden Perspektive der menschlichen Entfremdung in der industriellen Gesellschaft. Die gegenwärtigen postindustriellen Transformationen ändern die Stellung des Menschen in der Welt, auf die er reagieren muss, auch mit den adäquaten Antworten auf alle Herausforderungen. Die Erfahrungen von Skovoroda und Hegel könnten dabei sehr hilfreich sein, nämlich als Anregungen zum Weiterdenken. У статті здійснено порівняльний аналіз поглядів Сковороди і Гегеля у тематичній області, яка називається «людина на шляху до розлучення». Може, усуває деякі сліпі плями в концептуалізації образ людства в ранній і пізній модерності. Сковорода понад усе мислитель раннього модерну з оптимістичним поглядом у майбутнє незважаючи на весь негативний досвід, з яким йому довелося зіткнутися. Його недовіра процес секуляризації — з перспективи ХХІ століття виявився пророчим. Те саме можна сказати про Гегеля скажімо, а саме з його інтуїції щодо прогресивної перспективи відчуження людини в індустріальному суспільстві. Нинішні постіндустріальні перетворення змінюють становище людей у світі, на які він має реагувати, тому числі адекватними відповідями на всі виклики. Досвід Сковороди та Гегеля міг би допомогти бути дуже корисним, а саме як пропозиції для подальших роздумів.
Development of the New Pedagogical Skills in the Context of European Integratio
(American Linguist Association, 2021) Oleksenko, R.; Dolska, O.; Trynyak, M.; Nesterenko, O.; Korostylov, H.
The processes of globalization and informatization have a great impact on Ukrainian higher education system. In this regard, the problems of European integration of national higher education in the field of international standards occur. This article is aimed at developing a conceptual model of scientific and educational process and pedagogical skills of higher education teachers based on European integration. The necessity of using the innovative approach and the need to improve the capacity of universities to implement research and development technologies at the national level were emphasized. Innovative model of development of pedagogical skills of higher education teachers based on European integration was formed. Criteria for assessing the level of motivational and value component of pedagogical skills of the teacher were identified. The advantages and disadvantages of the development strategy of Ukrainian universities in the context of the needs of European integration of scientific and educational space were defined. It was concluded that the participation of teachers in promising research and competitions will ensure a steady increase in public funding for research in universities. The national higher education of Ukraine should be an open dynamic system. Процеси глобалізації та інформатизації мають великий вплив на українську систему вищої освіти. Щодо цього, проблеми європейської інтеграції національної вищої освіти в області міжнародних стандартів. Ця стаття спрямована на розробку концептуальної моделі науково-освітнього процесу та педагогічної майстерності викладачів вищих навчальних закладів на основі євроінтеграції. Наголошено на необхідності використання інноваційного підходу та необхідності покращення спроможності університетів упроваджувати науково-дослідні та конструкторські технології на національному рівні. Сформовано інноваційну модель розвитку педагогічної майстерності викладачів вищих навчальних закладів на основі євроінтеграції. Визначено критерії оцінки рівня мотиваційно-ціннісної складової педагогічної майстерності вчителя. Визначено переваги та недоліки стратегії розвитку українських університетів у контексті потреб європейської інтеграції науково-освітнього простору. Зроблено висновок, що участь викладачів у перспективних дослідженнях та конкурсах забезпечить постійне збільшення державного фінансування наукових досліджень у ВНЗ. Національна вища освіта України має бути відкритою динамічною системою. Процессы глобализации и информатизации оказывают большое влияние на украинскую систему высшего образования. В этом отношении, проблемы европейской интеграции национального высшего образования в области международных стандартов. Эта статья направлена на разработку концептуальной модели научно-образовательного процесса и педагогического мастерства преподавателей вузов на основе евроинтеграции. Отмечена необходимость использования инновационного подхода и необходимости улучшения способности университетов внедрять научно-исследовательские и конструкторские технологии на национальном уровне. Сформирована инновационная модель развития педагогического мастерства преподавателей высших учебных заведений на основе евроинтеграции. Определены критерии оценки уровня мотивационно-ценностной составляющей педагогического мастерства учителя. Определены преимущества и недостатки стратегии развития украинских университетов в контексте потребностей европейской интеграции научно-образовательного пространства. Сделан вывод, что участие преподавателей в перспективных исследованиях и конкурсах обеспечит постоянное увеличение государственного финансирования научных исследований в вузах. Национальное высшее образование Украины должно быть открытой динамической системой.
Human Thinking in the Age of Generative A.I.: Values of Openness and Higher Education for the Future
(2023-11-16) Zinchenko, V.; Mielkov, Yu.; Nych, T.; Abasov, M.; Trynyak, M.
The paper is dedicated to the philosophical analysis of the specifics of artificial intelligence and its relation to human intelligence, as well as of the very notion of generative artificial intelligence and its abilities and inabilities. Emphasis is placed on such feature of human thinking as openness, which is argued to clearly distinguish it from machine thinking, as well as on such aspects of human intelligence as nonlinearity, morality, emotionality and evaluation that could be described as extrarational and thus unobtainable for the artificial intelligence. It is argued that artificial intelligence cannot think openly, “out of the box“, going beyond the boundaries of purely rational reasoning and formal logic peculiar to classical type of rationality. The authors also conclude that the development of AI-based technologies makes it necessary to shift the higher education in the direction of strengthening the emphasis on the ethical, emotional, and volitional sphere of human intelligence. Стаття присвячена філософському аналізу специфіки штучного інтелекту та його співвідношення з людським інтелектом, а також самого поняття генеративного штучного інтелекту, його здібностей і нездатностей. Акцентується увага на такій рисі людського мислення, як відкритість, яка, як стверджується, чітко відрізняє його від машинного, а також на таких аспектах людського інтелекту, як нелінійність, моральність, емоційність та оцінювання, які можна охарактеризувати як позараціональні, а отже, недосяжні для штучного інтелекту. Стверджується, що штучний інтелект не може мислити відкрито, «нестандартно», виходячи за межі суто раціональних міркувань і формальної логіки, властивих класичному типу раціональності. Автори також доходять висновку, що розвиток технологій, заснованих на штучному інтелекті, робить необхідним зміщення акцентів у вищій освіті в бік посилення акценту на етичну, емоційну та вольову сферу людського інтелекту.
Intercultural discourse in the philosophy of education: Theoretical refl ection between generality and singularities
(Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2020) Kultaeva, M.
Intercultural discourse within the philosophy of education is regarded as its self-reflection in industrial and post-industrial cultural contexts, including their national specificity. Th e distinctions between theoretical priorities of the philosophy of education in industrial and post-industrial societies are analyzed as founded either on the logic of generality or on the logic of singularities. The logic of singularities tends to dominate in post-industrial cultural conditions as the culture of the knowledge society and as an important element in its system of education. Th e theory of the society of singularities (A. Reckwitz) is verified through the analysis of the changes in the self-understanding of the philosophy of education, which is trying to adapt itself to new cultural and social challenges. Th e heritage of the Enlightenment is carefully preserved both in the continental European and in the American philosophical tradition with all their diversity and paradoxes of different epistemic cultures. Międzykulturowy dyskurs w fi lozofi i edukacji postrzegany jest jako jej samo-refl eksja w industrialnych i postindustrialnych kulturowych kontekstach, wliczając w to ich narodową charakterystykę. Różnice między teoretycznymi priorytetami fi lozofi i edukacji w industrialnych i postindustrialnych społeczeństwach analizowane są jako ufundowane albo na logice ogólności albo singularyzacji. Ta druga wykazuje tendencję do dominacji w postindustrialnych kulturowych warunkach jako kultura społeczeństwa wiedzy oraz jako istotny element w systemie edukacji. Teoria singularyzacji społeczeństwa (A. Reckwitz) może zostać użyta jako metodologia zweryfi kowana do analizy przemian samorozumienia fi lozofi i edukacji, która stara się zaadaptować do nowych kulturowych i społecznych wyzwań. Dziedzictwo oświecenia jest starannie przechowane zarówno w kontynentalnej, europejskiej, jak i amerykańskiej fi lozofi cznej tradycji, w ich zróżnicowaniu i paradoksach odmiennych kultur epistemicznych. Міжкультурний дискурс у рамках філософії освіти розглядається як його саморефлексія в індустріальному та постіндустріальному культурному контексті, включаючи їх національну специфіку. Розмежування теоретичних пріоритетів філософії освіти в індустріальному та постіндустріальному суспільствах аналізується як засноване або на логіці загальності, або на логіці особливостей. Логіка особливостей має тенденцію домінувати в постіндустріальних культурних умовах як культура суспільства знань і як важливий елемент його системи освіти. Теорія суспільства сингулярностей (А. Реквіц) перевіряється шляхом аналізу змін у саморозумінні філософії освіти, яка намагається адаптуватися до нових культурних та соціальних викликів. Спадщина Просвітництва ретельно зберігається як в континентальній Європі, так і в американській філософській традиції з усім їх різноманіттям і парадоксами різних епістемічних культур. Межкультурный дискурс в рамках философии образования рассматривается как его саморефлексия в индустриальном и постиндустриальном культурном контексте, включая их национальную специфику. Разграничение теоретических приоритетов философии образования в индустриальном и постиндустриальном обществах анализируется как основанное или на логике всеобщности, или на логике особенностей. Логика особенностей имеет тенденцию доминировать в постиндустриальных культурных условиях как культура общества знаний и как важный элемент его системы образования. Теория общества сингулярности (А. Реквиц) проверяется путем анализа изменений в самопонимании философии образования, которая пытается адаптироваться к новым культурным и социальным вызовам. Наследие Просвещения тщательно сохраняется как в континентальной Европе, так и в американской философской традиции со всем их многообразием и парадоксами различных эпистемических культур.
INTERSUBJECTIVITY BY J. HABERMAS AND SOLIDARITY BY R. RORTY FROM THE COMPARATIVE PERSPECTIVE OF THE POSTMETAPHYSICAL DISCOURSE
(Publishing house “Helvetica”, 2023) Trynyak, M.; Rudenko, S.
The relevance of studying such constitutional phenomena of social existence as language and communication is determined by the rapid development of information and communications technologies on the background of the total destruction of well-established core spiritual values in the society. Consequently, the adoption of consumption values, generation gap issues, and communication domain deformation are induced by its virtualization. It is becoming increasingly difficult to reach agreement among people, social groups and nations in these conditions. Thus, the matters of intersubjectivity and solidarity, which appeared to be crucial in the post-metaphysical intellectual discourse of the late 20th century when people faced with the globalization of the communicative space, are gaining momentum. The research attempts to specify similarities and differences in the postmetaphysical practices applied by J. Habermas and R. Rorty. The former is associated with the Continental philosophy, Frankfurt school and critical theory, while the latter is associated with the analytical philosophy and pragmatism. Both believed they belonged to postmetaphysics and denied the traditional philosophical concepts of the nature of communication and knowledge. They were united by the aspiration to find effective “instruments” to achieve mutual understanding and consensus in the global communicative realm. Yet, the thinkers differed in their attitudes to solving this problem and it is these differentiating methodological features that are within the focus of this work. Considering the topical humanitarian orientation on the problematic aspects of the language and communication development in the dynamic conditions of information society, the address to the ostmetaphysical practices of the above prominent philosophers of the late 20th century will allow enriching modern communication theory, communication ethics and other related philosophical areas with new methodological tools. The findings of the comparative analysis confirm the need to synthesize the achievements of diverse philosophical schools on the way from the metaphysical grounds of the Modern Age to non-classical postmetaphysical thought and to the development of the epistemological instruments for this transition in the conditions of highly changeable social situation. Актуальність дослідження таких конститутивних феноменів суспільного буття, як мова і комунікація визначається стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій на тлі тотальної руйнації усталених базових духовних цінностей у суспільстві. Як наслідок, проблеми розриву поколінь та деформації комунікативної сфери, спричинені її віртуалізацією. Стає дедалі складніше досягати згоди між людьми, соціальними групами та націями в цих умовах. Таким чином, питання інтерсуб'єктивності та солідарності, які виявилися ключовими в постметафізичному інтелектуальному дискурсі кінця ХХ століття, коли люди зіткнулися з глобалізацією комунікативного простору, набирають все більших обертів. У дослідженні зроблено спробу визначити подібності та відмінності у постметафізичних практиках Ю. Габермаса та Р. Рорті. Перший асоціюється з континентальною філософією, Франкфуртською школою та критичною теорією, а другий - з аналітичною філософією та прагматизмом. Обидва вважали, що належать до постметафізики і заперечували традиційні філософські уявлення про природу комунікації та знання. Їх об'єднувало прагнення знайти ефективні "інструменти" для досягнення взаєморозуміння та консенсусу в глобальному комунікативному просторі. Але мислителі по-різному підходили до вирішення цієї проблеми, і саме ці диференціюючі методологічні особливості перебувають у фокусі цієї роботи. З огляду на актуальну гуманітарну спрямованість на проблемні аспекти розвитку мови та комунікації в динамічних умовах інформаційного суспільства, звернення до постметафізичних практик зазначених вище видатних філософів кінця ХХ століття дозволить збагатити сучасну теорію комунікації, комунікативну етику та інші суміжні філософські напрями новим методологічним інструментарієм. Результати порівняльного аналізу підтверджують необхідність синтезу здобутків різних філософських шкіл на шляху від метафізичних засад Нового часу до некласичної постметафізичної думки та розробки епістемологічного інструментарію для цього переходу в умовах мінливої соціальної ситуації.
Mindset as a value-related and conceptual factor of economic development of post-colonial states
(Institute of Society Transformation, 2020) Andriushyna, L.; Trynyak, М.; Kakovkina, О.; Shuba, V.
The authors substantiate connection between the mindset and the state of social and economic development of post-colonial states which allowed to elucidate some of still underinvestigated cause and effect relations between the spiritual world of a nation and economic and industrial relations objectified within the social processes. By the example of 20 post-colonial states, it has been proven that economic prosperity became possible in the societies mentally oriented towards individualism. Mindset is a dynamically alterable value-related and conceptual «core» of the nation. Depending on how far the society is prepared to undergo changes and consciously assert its own subjective identity, will it ensure whether the colonial past would become its death «sentence» or a «launch platform» for its subsequent economic upturn. У статті обґрунтовано зв’язок менталітету й стану соціально-економічного розвитку постколоніальних держав, що дозволило виявити малодосліджені досі причинно-наслідкові зв’язки між духовним світом нації та об’єктивованими у соціальних процесах матеріально-виробничими відносинами. На прикладі двадцяти постколоніальних країн доведено, що економічне процвітання стало можливим у суспільствах, орієнтованих ментально на індивідуалізм. Менталітет – динамічно змінюване ціннісно-смислове «ядро» нації. І від того, наскільки суспільство готове до змін й усвідомленого утвердження власної суб’єктності, залежить, чи стане колоніальне минуле вироком, чи стартовою площадкою для наступного економічного підйому. В статье обоснована связь менталитета и состояния социально-экономического развития постколониальных государств, что позволило выявить малоизученные до сих пор причинно- следственные связи между духовным миром нации и объективированными в социальных процессах материально-производственными отношениями. Основополагающим для исследования стал вопрос: почему одни страны смогли преодолеть негативные последствия колониального прошлого и активно развиваются, а другим не удалось избежать гуманитарной катастрофы, экономических кризисов и перманентных гражданских конфликтов? Менталитет – это динамично меняющееся ценностно-смысловое «ядро» нации, включающее целый комплекс психических особенностей, ценностей, жизненных установок и моделей поведения населения страны. Несогласованность ментальной сущности общества с внедряемыми на этой территории социально-экономическими и политическими проектами неизбежно приводит к упадку на всех уровнях общественных отношений и разрушению экономики. И от того, насколько общество готово к изменениям и осознанному утверждению собственной субъектности, зависит то, станет колониальное прошлое приговором или стартовой площадкой для последующего экономического подъема. Авторами установлено, что постколониальные страны-аутсайдеры имеют, как правило, выраженную аграрную направленность и монокультурную экономику. Они «застряли» в идеологических противоречиях и поиске альтернативы колонизатору, а осознание своей финансовой зависимости от других стран и экономической несостоятельности не позволяет вырваться из «ловушки» колониализма. Ориентация на социоцентризм в этих странах проявляется в гражданской незрелости общества и превалировании государства над интересами и потребностями личности. На примере двадцати постколониальных стран нами доказано: экономическое процветание стало возможным в обществах, ориентированных ментально на индивидуализм. Социоцентрично ориентированные общества с их задекларированным единством, а на самом деле – коллективной беспомощностью перед агрессивными практиками тоталитаризма, обречены на перепрограммирование» общественного сознания как на личностном, так и на институциональном уровнях. И решающую роль в этом сыграет экономический фактор.
Miracle as a Message: Cosmological, Anthropological and Educational Implications
(Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, 2022) Kultaieva, M. D.; Panchenko, L. M.
The purpose of this article is to explain in religious, secular, and post-secular contexts the functional potential of conceptualizing the miracle as a text or message with a motivational effect. Theoretical basis. Max Weber, Ernst Tugendhat, Alexander Geppert and Till Kössler analysed the processes of enchantment and disenchantment of the world on a philosophical basis. The representatives of the Frankfurt school (Theodor Adorno, Max Horkheimer, Walter Benjamin) and their followers describe the cultural processes of post-secularism (Jürgen Habermas, Peter Sloterdijk) in detail. The logic of cultural and social representation of amazing events and their descriptions can be realized by combining hermeneutic analysis with a functionalist approach based on the model of Niklas Luhmann and the discursive ethics of Karl-Otto Apel. Originality. Desired cultural, social and political situations in society often arise unexpectedly and suddenly, which provokes to characterize them as a miracle. However, at the basis of the emergence of such situations are the rules of social communication, in particular those that provide for asymmetric communication with questions that await answers. A miracle appears at the moment of transformation of asymmetric communication into a symmetrical one: each specific miracle-phenomenon needs its own metaphorical understanding and interpretation as a message. Conclusions. The article proposes an analysis of miracle phenomenon in its cosmological, anthropological and educational implications. Some tendencies fixed by communicative turn of the contemporary philosophy are also contributed to considering the miracle in its objective and subjective representations. The semantics of the miracle is analysed according to the relevant problem fields. The functionality of miracle is examined on its ability to show orientation for the contemporary societies with their tendency to post-secularity. The fusion of Pre-modernity and Late Modernity is taking into account when the semantics of miracle is described accordingly to their communication functionality. The enchanting and disenchanting dialectic is explained on semantics of miracle as a world and cosmic events. Мета. У цій статті передбачено пояснити в релігійному, секулярному та постсекулярному контекстах функціональний потенціал концептуалізації дива як тексту або повідомлення з мотивувальним ефектом. Теоретичний базис. Процеси зачаклування та розчаклування світу на філософському ґрунті аналізували Макс Вебер, Ернст Тугендхат, Александр Гепперт і Тіль Кеслер. Діалектичний підхід до аналізу дива та метафори економічних, соціальних, політичних чи освітніх див детально аналізують представники франкфуртської школи (Теодор Адорно, Макс Горкгаймер, Вальтер Беньямін) та їхні послідовники Юрґен Габермас і Петер Слотердайк, описуючи культурні процеси постсекуляризму. Логіку культурної та соціальної репрезентації дивовижних подій та їхніх описів можна здійснити шляхом поєднання герменевтичного аналізу з функціоналістичним підходом за моделлю Нікласа Лумана та дискурсивною етикою Карла-Отто Апеля. Наукова новизна. Бажані в суспільстві культурні, соціальні та політичні ситуації нерідко виникають неочікувано, раптово, що провокує характеризувати їх як диво. Утім, в основі появи таких ситуацій лежать правила здійснення соціальної комунікації, зокрема ті, які передбачають асиметричне спілкування із запитаннями, що потребують відповіді. Диво постає в момент перетворення асиметричної комунікації на симетричну: кожне конкретне диво-явище потребує свого метафоричного осмислення й інтерпретації як послання. Висновки. У статті запропоновано аналіз феномену дива в космологічному, антропологічному та освітньому аспектах. До розгляду дива в його об’єктивних і суб’єктивних репрезентаціях внесено й деякі тенденції, які були закріплені комунікативним поворотом сучасної філософії. Семантику дива проаналізовано за відповідними проблемними полями. Функціональність дива досліджено на його здатності показувати орієнтацію для сучасних суспільств з їх тенденцією до постсекулярності. Злиття домодерності та пізньої модерності враховано для описання семантики дива відповідно до їхньої комунікаційної функціональності. На основі семантики дива як світових і космічних подій пояснено діалектику зачаклування та розчаклування.
Moral Paradoxes of Emerging Technologies in the Education Sector
(International Society of Philosophy and Cosmology, 2021) Trynyak, М.; Yakymchuk, О.
The authors formulated and answered the question, “Can emerging technologies in education be evaluated from the point of view of morality?” The authors used the methods and tools of normative ethics and cognitive psychology, i.e., the comparative-analytical method, axiological method, as well as tests, questionnaires, correlation research, observation method, and bibliographic method. The essence of the concepts “moral worth” and “disclosedness of arete” as the supreme moral value, were investigated. A universal and defining criterion for moral evaluation was established, i.e., the actions disclosing arete are of the supreme value from the point of view of morality. The authors found that the influence of emerging technologies on the disclosure of arete creates moral paradoxes. Moral paradoxes exclude the possibility of developing objective and sustainable criteria for evaluating emerging technologies and, accordingly, their acceptance/prohibition in the education sector. Uncertainty is asserted as a criterion for evaluating emerging technologies. Автори сформулювали та відповіли на запитання «Чи можна оцінювати нові технології в освіті з точки зору моралі?» Автори використали методи та засоби нормативності етики та когнітивної психології, тобто порівняльно-аналітичного методу, аксіологічного методу, а також тестів, опитувальників, кореляційного дослідження, методу спостереження, бібліографічного методу. Досліджено сутність понять «моральна цінність» та «розкриття арети» як вищої моральної цінності. Встановлено універсальний і визначальний критерій моральної оцінки, тобто дії, що розкривають aрете, мають найвищу цінність з точки зору моралі. Автори виявили, що вплив нових технологій на розкриття арете породжує моральні парадокси. Моральні парадокси виключають можливість вироблення об’єктивних і стійких критеріїв оцінки нових технологій і, відповідно, їх прийняття/заборони в освітній сфері. Критерієм оцінки нових технологій стверджується невизначеність. Авторы сформулировали и ответили на вопрос "Можно ли оценивать новые технологии в образовании с точки зрения морали?" Авторы использовали методы и средства нормативности этики и когнитивной психологии, то есть сравнительно-аналитического метода, аксиологического метода, а также тестов, опросников, корреляционного исследования, метода наблюдения, библиографического метода. Исследована сущность понятий «нравственная ценность» и «раскрытие ареты» как высшей нравственной ценности. Установлен универсальный и определяющий критерий моральной оценки, то есть раскрывающие aрете действия имеют наивысшую ценность с точки зрения морали. Авторы обнаружили, что влияние новых технологий на раскрытие арете рождает моральные парадоксы. Нравственные парадоксы исключают возможность выработки объективных и устойчивых критериев оценки новых технологий и, соответственно, их принятие/запрет в образовательной сфере. Критерием оценки новых технологий утверждается неопределенность.
On Advantage or Disadvantage of Academic Scholarship for Life
(Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2023) Kultaieva, M.; Grygorova, N.
The article with allusions on Nietzsche’s provocation about history lessons proposes an interdisciplinary approach to academic scholarship considered as a special cultural and organizational form of advanced studies aimed at professional development or skill exchange, which have influence on human being in contemporary societies involved in the process of globalization. The theoretical conceptualization of institutionalized forms of scholarships and internships is analyze in connection with its practical representation and economical allocation. Pathological representations of academic scholarship as an end in itself are unveiled as a kind of conspicuous consumptions symbolizing the status position or exclusivity on the borders between academic community and mass-media. The purpose of this article is to explicate some representations of academic scholarship in the contexts of the academic capitalism searching the way of overcoming its utilitarian limitations with universal ethical imperatives. To realize such a purpose, phenomenological reduction is applied in combination with the biographical method. Assumptions made in the article are verified on biographical fragments of curriculum vitae of influential sociologists such as Ralf Dahrendorf and Niklas Luhmann, because the social and professional self-realization and revision of the life-priorities of them was due in many aspects to academic scholarship gained by different ways but with success, especially in the field of educational policy and in the case of establishing democracy in the process of post-totalitarian transformation in Germany. This experience can be useful for Ukraine as well. The phenomenon of the cultural shock and its influence on visiting scholars is explicated. The role of communication between epistemic cultures is emphasized on by overcoming epistemic injustice and establishing academic integrity. В статті з алюзією на провокацію Фрідріха Ніцше щодо уроків історії пропонується міждисциплінарний підхід до аналізу академічного стажування як специфічної культурної та організаційної форми навчання закордоном з метою підвищення кваліфікації та обміну досвідом, що має вплив на людське буття у сучасних соціумах, які зазнали викликів глобалізації. Теоретична концептуалізація інституціональних форм стажування науковопедагогічних і науково-дослідних кадрів розглядається у тісному зв’язку з їхньою практичною репрезентацією та економічним запитом на результати стажування. Патологічні репрезентації академічного стажування як самоцілі розкриваються як різновид престижного споживання, яке не відповідає настановам академічної доброчесності у її широкому розумінні, символізуючи статусну позицію або ексклюзивність особистості науковця на межі між науковою спільнотою та медійним простором. Метою статті є розкриття модифікацій наукового стажування у контекстах академічного капіталізму та виявлення можливостей виходу за його утилітаристські обмеження на основі етики відповідальності. Це здійснюється через здійснення феноменологічної редукції із залученням біографічного методу. Зроблені припущення верифікуються на матеріалі біографій видатних соціологів Ральфа Дарендорфа та Нікласа Лумана, суспільна самореалізація яких у різних галузях політики, в тому числі й в освіті, відбулась у ході критичного опрацювання результатів наукового стажування, під впливом якого певною мірою відбулась переорієнтація їхніх життєвих пріоритетів, передусім у галузі освітньої політики та розбудови демократії у Німеччині, що може бути корисним для України. Розкриваються негативні наслідки культурного шоку, які криють у собі ризики дезорієнтації у процесу стажування та навчання закордоном, запобіжником якої мають служити національні пріоритети рідної країни науковця. Показана роль комунікації між епістемними культурами у цьому процесі, а також у подолання епістемної несправедливості.
Philosophical reflections in the challenges of the post-modern society
(Amazonia Investiga, 2021) Pylypenko, S. G.
The article is devoted to the theoretical understanding of the specifics of philosophical knowledge in the situation of crisis processes at the XXI century beginning. The introduction to the philosophical thesaurus of the concept of "non-human" articulated the problem of the humanistic measurement of the relationship between man and nature / Earth. The processes taking place in the conditions of informatization and globalization of postmodern society give rise to paradoxes of this relationship. One of the factors of this process is the technologization of all spheres of life. The methodological basis of the research is a significant range of Ukrainian and foreign studies. The latter can be divided into several directions: first, it is the study of the philosophical knowledge specifics in the context of the transformational processes of our time; second, studies, the authors of which combine both the theme of the identity of philosophy and the problem of human life creation in a postmodern society. The use of hermeneutic and phenomenological methods made it possible to outline the interaction "man – nature / Earth". The use of the comparative method contributed to the disclosure of the specifics of philosophical reflections, their contradictory characteristics. Стаття присвячена теоретичному осмисленню специфіки філософського знання в ситуації кризових процесів початку ХХІ століття. Долучення до філософського тезаурусу концепту «не-людський» артикулювало проблему гуманістичного виміру взаємозв’язку людини та природи / Землі. Процеси, що відбуваються в умовах інформатизації та глобалізації постмодерного суспільства, породжують парадокси цього взаємозв’язку. Одним із чинників цього процесу є технологізація усіх сфер життя. Методологічним підґрунтям дослідження є значне коло українських та зарубіжних досліджень. Останні можна розподілити за кількома напрямами: по-перше, це дослідження специфіки філософського знання в контексті трансформаційних процесів сучасності; подруге, дослідження, автори яких поєднують і тематику ідентичності філософії, і проблему життєтворчості людини в постмодерному суспільстві. Використання герменевтичного та феноменологічного методів дозволило окреслити взаємодію «людина – природа / Земля». Застосування компаративістського методу сприяло розкриттю специфіки філософських рефлексій, їхніх суперечливих характеристик.
Post- digital practice and spatial specificity of music
(Editorial Cuadernos de Sofía, 2021) Ryabinina, О.; Trynyak, М.; Kovalenko, І.; Kalnytsyi, E.
The specificity of space aesthetics in virtual music is analyzed in the article, we consider the basic features of Homo Virtualis as a unity formed by effect of accessible Infinite and apperception of mostlyaffective-bodily experience. Hermeneutic potential of Homo Virtualis is provided by uniformed coding of sound qualities inside the digital continuum, transformed shapes of conceptual art. Sound performance of the open is embodied not only through the allusions of Ambient but refined post-digitalaesthetics, aesthetics of ‘failure’, methods of ‘glitch’. Implementing philosophical and aesthetical tools we investigate ideology and practice of virtual music-making. Digital artists experience is considered via microsound technology, tele-immersion, as a version of post-digital with orientation on a myth of nature. It is shown that evocation of music and sound unity of Homo Virtualis reveal/bring to life ancient views about magic of the soundscape. Simultaneously, through ontological self-ufficiency ofτέχνη in online music the fact that post-digital aesthetics belongs to the digital appears in hypostasis from aesthetical music being into impersonal media-message. Mutual representation of the truth and mystification which is specific to art is transforming into performed myth of involvement. Virtual music causes speculations on essence and limits of music. У статті аналізується специфіка естетики простору у віртуальній музиці, розглядаються основні риси Homo Virtualis як єдності, утвореної ефектом доступного Безкінечності та сприйняттям переважно афективно-тілесного досвіду. Герменевтичний потенціал Homo Virtualis забезпечується уніфікованим кодуванням звукових якостей всередині цифрового континууму, трансформованими формами концептуального мистецтва. Звукове виконання open втілено не лише через алюзії Ambient, але й витончену постдігіталестетику, естетику «провалу», методи «глюку». Впроваджуючи філософсько-естетичний інструментарій, ми досліджуємо ідеологію та практику віртуального музикування. Досвід цифрових художників розглядається за допомогою мікрозвукової технології, теле-занурення, як версія пост-цифрового з орієнтацією на міф про природу. Показано, що викликання музичної та звукової єдності Homo Virtualis відкриває/оживає стародавні уявлення про магію звукового ландшафту. Водночас, через онтологічну самодостатність τέχνη в онлайн-музиці факт приналежності постцифрової естетики до цифрової постає в іпостасі з естетичної музики в безособове медіа-повідомлення. Взаємне уявлення про істину та містифікацію, характерне для мистецтва, перетворюється на виконаний міф про причетність. Віртуальна музика викликає спекуляції щодо сутності та меж музики. В статье анализируется специфика космической эстетики в виртуальной музыке, рассматриваются основные черты Homo Virtualis как единства, образованного воздействием доступного Бесконечного и апперцепцией преимущественно аффективно-телесного опыта. Герменевтический потенциал Homo Virtualis обеспечивается унифицированным кодированием звуковых качеств внутри цифрового континуума, преобразованными формами концептуального искусства. Звуковое перформанс открытого воплощается не только через аллюзии Ambient, но и через утонченную постцифровую эстетику, эстетику «провала», приемы «глюка». Применяя философско-эстетические инструменты, мы исследуем идеологию и практику виртуального музицирования. Опыт цифровых художников рассматривается через технологии микрозвука, телеиммерсии, как вариант постцифрового с ориентацией на миф о природе. Показано, что эвокация музыки и звуковое единство Homo Virtualis раскрывают/оживляют древние представления о магии звукового ландшафта. Одновременно через онтологическую самодостаточность τέχνη в онлайн-музыке тот факт, что постцифровая эстетика принадлежит цифровой, выступает в ипостаси из эстетической музыки как бытия в безличное медиа-сообщение. Взаимная репрезентация правды и мистификации, свойственная искусству, трансформируется в разыгранный миф сопричастности. Виртуальная музыка вызывает размышления о сущности и пределах музыки.
Practical Turn in Cosmological Discourse: Ethical and Educational Interventions
(Philosophy and Cosmology, 2024) Kultaieva, M.; Panchenko, L.; Radionova, N.
The practical turn in cosmological discourse is explicated in the contests of actual post-secular tendencies with their searching for new worldview orientations in research practices of cosmology and self-understanding of human as active and passive actor in space explorations. The interdependence of cosmological and ethical discourse within their educational possibilities is analyzed on materials of universal and suffering ethics emphasizing of imperatives of responsibility and reverence for life. The educational potential of cosmological studies is explicated with their contribution to new planetary spiritual culture required for preventing of planetary ecological crisis. The distinction between astronomy and astrology is showed on the borders of cosmological discourse and in educational practices. Практичний поворот у космологічному дискурсі експлікується у протистоянні актуальних постсекулярних тенденцій з їх пошуком нових світоглядних орієнтирів у дослідницьких практиках космології та самоусвідомленням людини як активного і пасивного суб'єкта космічних досліджень. На матеріалі універсальної етики та етики страждання з акцентом на імперативах відповідальності та благоговіння перед життям проаналізовано взаємозалежність космологічного та етичного дискурсу в межах їхніх виховних можливостей. Виховний потенціал космологічних досліджень експлікується через їхній внесок у формування нової планетарної духовної культури, необхідної для запобігання планетарній екологічній кризі. Розмежування між астрономією та астрологією показано на межі космологічного дискурсу та в освітніх практиках.
Reflection of the Earth in modern media reality: philosophical and anthropological foundations of a complicated system
(2022) Pylypenko, S.
The article is devoted to the problem of reflection the phenomenon of the Earth in the context of media reality. It is shown that the philosophical discourse, based on the media turn, testifies to the formation of a new relationship between the components of the “Earth—man—information technology” system, which leads to significant transformational shifts. This situation gives rise to a media totality, producing a dominance of images that create a new configuration of the social and the natural. Simplification takes place in relation to the environment, due to the blurring of the boundary between the real and the illusory / virtual. It is indicated that these changes require a polyparadigmatic study. The article outlines the specifics of the formation of a new image of the Earth. This situation provokes the elimination of the systemic vision of the Earth and the transformation of the Earth’s space into an electronic, technological, information landscape that corresponds to the network principle of organization. These landscapes have a direct impact on the organization of socio-cultural practices of modern society. This question articulated the problem of media reality as a new mode of being — artificial being. Стаття присвячена проблемі відображення феномену Землі в контексті медіареальності. Показано, що філософський дискурс, заснований на медіаповороті, свідчить про формування нового взаємозв'язку між компонентами системи "Земля-людина-інформаційні технології", що призводить до значних трансформаційних зрушень. Така ситуація породжує медіатотальність, що продукує домінування образів, які створюють нову конфігурацію соціального та природного. Відбувається спрощення у ставленні до довкілля, що зумовлено розмиванням межі між реальним та ілюзорним/віртуальним. Зазначено, що ці зміни потребують поліпарадигмального дослідження. У статті окреслено специфіку формування нового образу Землі. Така ситуація провокує елімінацію системного бачення Землі і перетворення земного простору на електронний, технологічний, інформаційний ландшафт, що відповідає мережевому принципу організації. Ці ландшафти мають безпосередній вплив на організацію соціокультурних практик сучасного суспільства. Це питання артикулювало проблему медіареальності як нового способу проблему медіареальності як нового способу буття - штучного буття.
Representación en prácticas educativas: afirmaciones reales y replanteamiento de la tradición pedagógica
(Pui-Salabarría S.C., México, 2020) Kultaieva, M.; Radionova, N.; Ivastchenko, O.; Grigorova, N.
El artículo contiene un análisis de representaciones de imágenes en prácticas educativas como una aparición del giro pictórico en los humanitarios, especialmente en pedagogía y prácticas educativas dirigidas a la formación de la cultura de la cosmovisión por parte de los estudiantes. El giro pictórico del pensamiento filosófico y pedagógico y sus consecuencias en las prácticas educativas se reflejan en sus valores comunicativos. La cultura pictórica desarrollada tanto en la corriente de la tradición como en la tendencia de la digitalización puede ser capaz de crear síntesis y formas híbridas para estimular las prácticas educativas adecuadas a las necesidades reales. Para comprender esas posibilidades, es necesario revelar la implicación filosófica de la cultura pictórica en el campo problemático de la pedagogía. Стаття містить аналіз використання зображень у навчальній практиціі у гуманітаріїв, особливо в педагогіці і освітній практиці, спрямоване на формування у студентів світоглядної культури. Мальовничий поворот філософсько-педагогічної думки і її наслідки в освітній практиці відображені в його комунікативних цінностях. Образотворча культура розвивалася як в традиційному руслі, так і в тенденції цифровізації, що дозволяє створювати гібридні форми для стимулювання освітніх практик, созвучних актуальним потребам. Для розуміння цих можливостей необхідно розкрити філософське значення образотворчої культури на проблемному полі педагогіки. Статья содержит анализ использования изображений в учебной практике и у гуманитариев, особенно в педагогике и образовательной практике, направленное на формирование у студентов мировоззренческой культуры. Живописный поворот философско-педагогической мысли и ее последствия в образовательной практике отражены в его коммуникативных ценностях. Изобразительная культура развивалась как в традиционном русле, так и в тенденции цифровизации, что позволяет создавать гибридные формы для стимулирования образовательных практик, созвучно актуальным потребностям. Для понимания этих возможностей необходимо раскрыть философское значение изобразительной культуры на проблемном поле педагогики.The article contains an analysis of pictures representations in educational practices as an appearance of the pictorial turn in humanitarians, especially in pedagogy and educational practices directed on forming of worldview culture by students. The pictorial turn of the philosophical and pedagogical thought and its consequences in educational practices are reflected in its communicative values. The pictorial culture developed both in the stream of tradition and in trend of the digitalization can be able to create synthesis and hybrid forms for stimulation educational practices adequate to the actual requires. For understanding of those possibilities, it is necessary to unveil philosophical implication of the pictorial culture on the problem field of the pedagogy.
SKOVORODINISCHE TRADITION DER PÄDAGOGISCHEN ANTHROPOLOGIE UND IMPULSE VOM DEUTSCHEN IDEALISMUS
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Grigorova, N.; Panchenko, L.
Die anthropologische und funktionalistisch orientierte systemtheoretische Betrachtungsweise der pädagogischen Liebe, wenn sie komplementär angewendet werden, erlauben diesen Phänomenon auch perspektivisch aufzufassen, was Skovoroda besonders betont hatte. Sein Beitrag zur pädagogischen Kommunikationstheorie ist groß und entspricht den Bedürfnissen der Ukrainer, bei denen die Freiheit immer existentiell wichtig war- Von allen anderen Medien, die in den systemischen pädagogischen Kommunikationen ihr Autopoiesis in Bewegung setzen, unterscheidet sie sich durch ihre latente Mobilisierungund Motivationsstärke. Das bedeutet, dass neben dem psychologischen und ethischem Einwirkungspotenzial, übt die pädagogische Liebe auch die Funktion der Systems Erhaltung aus, indem sie an der Reduktion der Komplexität in den Bildungs- und Erziehungssystemen teilnimmt, die allgemeinmenschlichen Werte als systemische Invarianten aufbewahrt und Risiken der beschleunigten Erneuerungen minimisiert, was in den postindustriellen Kontexten besonders wichtig ist. Die anthropologischen Invarianten der funktionalistisch strukturierten Kommunikationen haben die transtemporale Bedeutung und werden in den Semantiken der pädagogischen Liebe ihren festen Platz erhalten. Ihrerseits üben diese Invarianten eine Filterfunktion aus, um diese Semantiken von den zufälligen Sinnschattierungen zu befreien, die wechselnde soziale und kulturelle Kontexte ständig produzieren, insbesondere mit der fortschreitenden Digitalisierung. Антропологічний та функціоналістично орієнтований системно-теоретичний підхід до педагогіки серця, застосовуючись взаємодоповнюючим чином дозволяють зрозуміти цей феномен у перспективі, на чому особливо наголошував Сковорода. Його внесок у педагогічну теорію спілкування є великим і відповідає потребам українців, для яких свобода завжди була екзистенційно важливою. Від усіх інших медіа вона відрізняється тим, що в системній педагогічній комунікації приводить у рух автопоезіс завдяки своїй латентній мобілізаційній та мотиваційній силі. Це означає, що крім свого психологічного та етичного потенціалу впливу, педагогіка серця виконує також функцію збереження освітніх систем, зберігаючи загальнолюдські цінності як системні інваріанти та мінімізуючи ризики прискореного оновлення, що особливо важливо в постіндустріальному контексті. Антропологічні інваріанти функціоналістично структурованих комунікацій мають транстемпоральне значення і займуть міцне місце в семантиці педагогіки серця. Зі свого боку ці інваріанти виконують фільтруючу функцію, щоб звільнити цю семантику від відтінків значення, які постійно продукують мінливі соціальні та культурні контексти, особливо з розвитком цифровізації.
The geography of public diplomacy of President of Ukraine Volodymyr Zelenskyy during the full-scale Russia-Ukraine war
(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2023) Vysotskyi, O. Y.; Prudnykova, O. V.; Trynyak, M. V.
Public diplomacy, as a special form of foreign policy activity aimed at shaping foreign public opinion as a factor in changing the policy of another state, requires the study of the peculiarities of geopolitical and geocultural perceptions of the foreign public. Public diplomacy has become an important channel of international communication between Ukraine and the civilized world since the beginning of the full-scale Russian offensive on its territory. The role of President of Ukraine Volodymyr Zelenskyy in transforming public diplomacy into an effective technology of international politics is unprecedented. The uniqueness of V. Zelenskyy’s contribution to the development of public diplomacy as an international communication practice lies, first, in the incredible rise in the importance of the head of state as the main actor of such diplomacy, second, in its institutionalization and intensification as a tool for influencing global public opinion, third, in its tangible effectiveness and efficiency, and fourth, in the widespread use of digital online technologies for its implementation. The success of V. Zelenskyy’s public diplomacy is not just due to its geographically relevant content, but also to communication technologies based on geographic determinism. His public diplomacy is based on universal values, but adapted to the geocultural characteristics of the foreign public. The Ukrainian president sought to make the Ukrainian position understandable to geoculturally different audiences through a number of persuasive technologies. First of all, he used the technology of joining by appealing to values common to all geographical regions, such as life, security, freedom, children, and family. In addition, the Ukrainian national leader used the technology of engaged communication, which is empathetic, compassionate in nature and based on respect for the values, symbols, ideals, tragedies and losses that make up the geocultural background of the public’s worldview in each country. In conducting public diplomacy, the Ukrainian president outlined the geography of danger from the potential Russian threat, including the countries that were part of the USSR and the Soviet bloc. The Ukrainian national leader’s use of the technique of linking the geography of the Russian threat to the Soviet past is justified in the light of official and semi-official Russian propaganda. Exposing Russian disinformation has become one of the leading directions of V.Zelenskyy’s public diplomacy and the main information weapon against the aggressor. In proving the falsity of Russian propaganda, the Ukrainian national leader appeals to the facts, to the reasons for the distortion of the objective picture of reality and to the special geocultural experience of the foreign public, which is determined by significant historical events in a particular geographical area of the world. Публічна дипломатія як особлива форма зовнішньополітичної діяльності, що спрямована на формування зарубіжної громадської думки як чинника зміни політики іншої держави, вимагає вивчення особливостей геополітичних та геокультурних уявлень зарубіжної публіки. Публічна дипломатія стала важливим каналом міжнародної комунікації України з цивілізаційним світом з початку повномасштабного російського наступу на її територію. Безпрецедентною є роль Президента України Володимира Зеленського в перетворенні публічної дипломатії на ефективну технологію міжнародної політики. Унікальність внеску В.Зеленського в розвиток публічної дипломатії як міжнародної комунікативної практики полягає, по-перше, в неймовірному піднесенні значущості глави держави як головного актора такої дипломатії, по-друге, в її інституціоналізації та інтенсифікації як інструменту впливу на глобальну громадську думку, по-третє, її відчутної результативності та ефективності, по-четверте, в широкому використанні цифрових онлайн технологій для її здійснення. Успіхам публічної дипломатії В.Зеленського сприяє не просто її географічно релевантний контент, а технології комунікації, засновані на географічному детермінізмі. В основі його публічної дипломатії лежать загальнолюдські цінності, але адаптовані під геокультурні особливості зарубіжної публіки. Український президент прагнув зробити українську позицію зрозумілою для геокультурно різних аудиторій через низку технологій переконання. Насамперед, він використовував технологію приєднання через апеляцію до спільних для всіх географічних регіонів цінностей, таких як життя, безпека, свобода, діти, родина. Крім того, український національний лідер звертався до технології зацікавленої комунікації, яка є емпатичною, співчуваючою за характером та базується на повазі до цінностей, символів, ідеалів, трагедій та втрат, що складають геокультурний бекграунд світогляду громадськості кожної країни. Здійснюючи публічну дипломатію, український президент окреслив географію небезпеки від потенційної російської загрози, включивши до неї країни, що входили до СРСР та до радянського блоку. Застосування українським національним лідером технології зв’язування географії небезпеки російської загрози з радянським минулим є виправданою з огляду на офіційну та напівофіційну російську пропаганду. Викриття російської дезінформації стало одним із провідних напрямів публічної дипломатії В. Зеленського та головною інформаційною зброєю проти агресора. Доводячи брехливість російської пропаганди, український національний лідер апелює до фактів, до причин викривлення об’єктивної картини реальності та до особливого геокультурного досвіду зарубіжної публіки, що обумовлюється знаковими історичними подіями на певній географічній території світу.
Автодидактичні практики як засіб формування компетенції «навчання протягом життя»
(НАПН України, Інститут педагогіки НАПН України, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Луганський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2020-05-20) Мордвінова, Н. О.
Автодидактика в умовах бентежного та швидкоплинного часу, зростає у своїй значущості, виконуючи важливі життєві функції: підсилює фундаментальні людські цінності, а саме силу волі, прагнення до свободи, виховує відповідальність. Через розширення інфосфери кількість інформації на жаль перевищує якість, швидко отримується та швидко вивітрюється, автодидактика розвиває навички осмислення, структурування та аналізу придбаних знань. Автодидактика в условиях скоротечного времени, растет в своей значимости, выполняя важные жизненные функции: усиливает фундаментальные человеческие ценности, а именно силу воли, стремление к свободе, воспитывает ответственность. Из-за расширения инфосферы количество информации к сожалению превышает качество, быстро получается и быстро выветривается, автодидактика развивает навыки осмысления, структурирования и анализа приобретенных знаний. Autodidactics in the conditions of fleeting time, grows in its significance, performing important vital functions: it strengthens fundamental human values, namely willpower, the desire for freedom, fosters responsibility. Due to the expansion of the infosphere, the amount of information, unfortunately, exceeds the quality, it is quickly obtained and quickly disappears, autodidactics develops the skills of comprehending, structuring and analyzing the acquired knowledge.
«Азбука емоційної культури» у педагогічній спадщині В. Сухомлинського: проблема виховання настроїв
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Дяченко, К. А.
В статті досліджено проблему виховання настроів в педагогічній спадщині В. Сухомлинського. На думку автора вміння «опановувати настрої» є актуальним завданням не лише педагогічної площини, а й філософської антропології, бо відкриває нові можливості в осягненні людини та її феноменів, а також демонструє перспективи в антропогенезі людини. У текстах В. Сухомлинського знаходимо велику кількість вельми корисних порад та педагогічного інструментарію, що дає творчий імпульс не тільки для осмислення антропологічних аспектів феномена Настрою, але й робить можливим корегування та володіння Настроєм, та формування емоційної культури у освітньо-виховній роботі, що вельми важливо у практиці сьогодення. В статье исследована проблема воспитания настроений в педагогическом наследии В. Сухомлинского. По мнению автора умение «овладевать настроением» является актуальной задачей не только педагогически, но и философской антропологии, потому что открывает новые возможности в постижении человека и его феноменов, а также демонстрирует перспективы в антропогенезе человека. В текстах В. Сухомлинского находим большое количество весьма полезных советов и педагогического инструментария, позволяющих не только осмыслить антропологические аспекты феномена Настроения, но и делает возможным корректировку Настроения и формирования эмоциональной культуры в образовательно-воспитательной работе. The article examines the problem of upbringing moods in the pedagogical heritage of V. Sukhomlinsky. According to the author, the ability to “master the mood” is an urgent task not only pedagogically, but also in philosophical anthropology, because it opens up new opportunities in comprehending a person and his phenomena, and also demonstrates prospects in human anthropogenesis. In the texts of V. Sukhomlinsky, we find a large number of very useful advice and pedagogical tools that allow not only to comprehend the anthropological aspects of the Mood phenomenon, but also make it possible to correct Mood and the formation of emotional culture in educational work.

Перегляд

Перегляд Кафедра філософії за Назва

Результатів на сторінку

Параметри сортування