Кафедра теорії і методики викладання філологічних дисциплін у дошкільній, початковій і спеціальній освіті

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/53

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 284

Функіонування фразелогічних одиниць на позначення граничності в засобах масової інформації
(Національний університет "Острозька академія", 2013) Купіна, І. О.
Стаття присвячена дослідженню динамічного руху мовної системи, зокрема змінам у фразеологічній системі мови, а саме неологізації фразеологічних одиниць. У статті проаналізовано виникнення оказіональних фразеологічних одиниць на позначення граничності, що продукуються внаслідок фразеосемантичних і синтаксично-фразеологічних процесів. Статья посвящается исследованию динамического движения языковой системы, в частности, изменениям во фразеологической системе языка, а именно неологизации фразеологических единиц. В статье проанализировано возникновение окказиональных фразеологических единиц, определяющих предельность, которые продуцируются в результате фразеосемантических и синтаксически-фразеологических процессов. Article is covered to research of dynamic movement of language system, in particular, to change in phraseological system of language, exactly neologization of phraseological units. In the article emergence of the occasional phraseological units defining a limits which are produced as a result of frazeosemantal and syntactic – phraseological processes are analyzed.
Граничність кількості в семантиці фразеологічних одиниць
(Національний університет «Острозька академія», 2014-02-27) Купіна, І. О.
Стаття присвячена дослідженню категорії кількості, а саме граничності кількості в семантиці фразеологічних одиниць. У статті проаналізовано фразеологічні одиниці зі значенням граничності кількості, що утворюють фразеосемантичний сегмент. Статья посвящается исследованию категории количества, а именно предельности количества в семантике фразеологических единиц. В статье проанализировано фразеологические единицы со значением предельности количества, которые образовывают фразеосемантический сегмент. Article is dedicated to the study of the category of quantity, namely, the quantity limitations in the semantics of phraseological units. The article analyzes the phraseological units with quantity limits, which constitute phraseological segment.
Фразеологічні одиниці як мовні засоби репрезентації категорій простору та часу в семантичному полі "граничність"
(Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015-03-26) Купіна, І. О.
У статті розглянуто функціонування фразеологічних одиниць як мовних засобів репрезентації категорій простору та часу в семантичному полі «Граничність». Проаналізовано фразеосинонімічні ряди, об’єднані інтегральною семою. В статье рассмотрено функционирование фразеологических единиц как языковых средств репрезентации категорий пространства и времени в семантическом поле «Предельность». Проанализированы фразеосинонимические ряды, объединенные интегральной семой. The paper dwells on the functioning of phraseological units as linguistic resources of representation space and time categories in the semantic field «limit». Pharseological-synonymic lines which are combined by integral seme are analyzed in this article. The choice for the study of phraseological units caused by the importance of the concept of ‘limit’ that passes through the point of human being in his space-time definiteness where space and time are the basic philosophical categories that reflect the objective reality through the system of linguistic resources and are presented in the form of space-time coordinates of the life.
Реалізація принципу єдності понятійно-логічного й емоційно-образного мислення у процесі навчання письма учнів першого класу
(ООО "ТК Меганом", 2016) Цепова, І. В.
У статті узагальнено лінгводидактичні принципи навчання письма молодших школярів, уточнено характеристику принципу єдності понятійно-логічного й емоційно-образного мислення (забезпечення гармонійної двопівкульної діяльності головного мозку учня), схарактеризовано специфіку пізнавального й емоційно-естетичного сприймання дітьми навчального матеріалу, особливості роботи мислення й уяви під час розв’язання графічних завдань. Розкрито прийоми роботи мислення та уяви, єдність яких важлива для формування в першокласників графічної навички письма, наведено конкретні приклади емоційно-образних та ігрових вправ із використанням художніх образів писемних літер. В статье обобщены лингводидактические принципы обучения письму младших школьников, уточнена характеристика принципа единства понятийно-логического и эмоционально-образного мышления (обеспечения гармоничной деятельности двух полушарий головного мозга), охарактеризовано специфику познавательного и эмоционально-эстетичного восприятия детьми учебного материала, особенности работы мышления и воображения во время выполнения графических заданий. Раскрыты приемы работы мышления и воображения, единство которых важно для формирования у первоклассников графического навыка письма, приведены конкретные примеры эмоционально-образных и игровых упражнений с использованием художественных образов письменных букв. Linguodidactic principles of teaching first graders writing are generalized, characteristic of principle of unity of the conceptually-logical and emotionally-creative thinking (ensuring of harmonious activity of the two cerebral hemispheres) is clarified the specifics of children’s cognitive and emotionally-aesthetic perception of educational material is characterized features of thinking and imagination during performing graphics jobs are characterized. Work methods of thinking and imagination, which unity is important for the formation of first graders’ graphical skill are revealed. Specific examples of emotionally-creative and game exercises with the using of art letter images are listed.
Риторика в системі професійного навчання: історія становлення навчальної дисципліни
(Харківський національний університет імені Г. С. Сковороди, 2016) Ткаченко, Л. П.
У монографії розглянуто історію становлення курсу риторики в системі професійного навчання. Теоретично обґрунтовано доцільність виділення галузевих риторик, які враховують специфіку фахової підготовки. Конкретизовано поетапний розвиток досліджуваного феномену в історії професійної освіти в Українi, виокремлено провідні форми роботи, проаналізовано методичне забезпечення такої підготовки. В монографии рассмотрена история становления курса риторики в системе профессионального обучения. Теоретически обоснована целесообразность выделения отраслевых риторик, учитывающих специфику профессиональной подготовки. Конкретизировано поэтапное развитие исследуемого феномена в истории профессионального образования в Украине, выделены ведущие формы работы, проанализировано методическое обеспечение такой подготовки. The monograph examines the history of the formation of the course of rhetoric in the system of vocational training. The expediency of allocating branch rhetoric, which take into account the specifics of professional training, is theoretically substantiated. The gradual development of the studied phenomenon in the history of vocational education in Ukraine is specified, the leading forms of work are singled out, the methodological support of such training is analyzed.
Фразеосемантична група як структурна одиниця фразеологічного поля
(Бердянський державний педагогічний університет (БДПУ), 2016) Купіна, І. О.
Комплексний структурно-семантичний аналіз фразеологічних одиниць є актуальною проблемою сучасного мовознавства. У статті презентовані деякі результати дослідження структурного й смислового потенціалу фразеосемантичної групи, що є найбільш яскравим вираженням системності мови, оскільки їй притаманна синонімія, антонімія, багатозначність, синтагматичні зв’язки. Предметом дослідження стали структурно-семантичні параметри зазначених одиниць. З’ясовано, що семантичні групи лексики та фразеології співіснують, унаслідок чого стає можливою побудова фразеосемантичних груп як структурних одиниць фразеосемантичного поля. Комплексный структурно-семантический анализ фразеологических единиц является актуальной проблемой современного языкознания. В статье представлены некоторые результаты исследования структурного и смыслового потенциала фразеосемантической группы, которая является наиболее ярким выражением системности языка, поскольку ей присуща синонимия, антонимия, многозначность, синтагматические связи. Предметом исследования стали структурно-семантические параметры указанных единиц. Выяснено, что семантические группы лексики и фразеологии сосуществуют, вследствие чего становится возможным построение фразеосемантичних групп как структурных единиц фразеосемантичного поля. Complex structural-semantic analysis of idioms is an actual problem of modern linguistics. There is represented some results of research structural and semantic potential in the article, which are the most important expression of systematic language, because it is inherent synonymy, antonymy, polysemy, syntagmatic relations. The subject of study are structural-semantic units specified ones. It is found out, that from point of views of linguists, semantic groups of lexic and phraseology coexist, so it is possible to make phraseosemantic groups as structural units phraseosemantic area.
Різноаспектність дефініцій категорії граничності в мовному просторі
(Національний університет «Острозька академія» (НаУОА), 2016) Купіна, І. О.
У статті висвітлено сприйняття змісту поняття «граничність», проаналізовано різноаспектність дефініцій фундаментальної категорії граничності в мовному просторі та її диференційні ознаки на різних рівнях категорійних структур – мовному й понятійному. Розкрито розуміння категорії граничності як функціонально-семантичної категорії, що відображає просторово-часові та кількісно-якісні відношення, навколо якої групуються різнорівневі засоби вираження семантики реальної границі, а в її основі – взаємодія фразеологічних одиниць. В статье освещено восприятие содержания понятия «предельность», проанализирована разноаспектность дефиниций фундаментальной категории предельности в языковом пространстве и ее дифференциальные признаки на разных уровнях категориальных структур – языковом и понятийном. Раскрыто понимание категории предельности как функционально-семантической категории, которая отражает пространственно-временные и количественно-качественные отношения, вокруг которой группируются разноуровневые средства выражения семантики реальной границы, а в ее основании – взаимодействие фразеологических единиц.In the article it was shown understanding the content of the concept boundary, it was analyzed the different aspect definitions of basic category boundary in the linguistic space, and its differentional features at different levels of categorical structures – linguistic and conceptual. It was solved understanding of category boundary, as functional-semantic category, that shows spatial-temporal and quantitative-qualitative connections, around this boundary are grouped multilevel means an expressing semantic of real border, and in its foundation-interaction phraseological units. It was revealed a lot of features this category. It was shown the various points of view scientists on the issue interpretation category of frontier. The article shows the main sources of research category boundary and their impacts on the development this concept in the language.
Розвиток риторики як навчального предмета професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців.
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2017) Ткаченко, Л. П.
У дисертації вперше подано цілісний ретроспективний аналіз теорії і практики розвитку риторики як навчального предмета професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців з урахуванням суспільно-політичних, ідеологічних та педагогічних детермінант. На основі вивчення історико-педагогічних джерел обґрунтовано етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни з XVI по ХХ століття. На основі вивчення історико-педагогічних джерел обґрунтовано етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни з XVI по ХХ століття. З’ясовано провідні тенденції навчання риторики, основні форми роботи, методичне забезпечення курсів, зокрема проаналізовано підручники з риторики різних років. Узагальнено досвід української риторичної школи щодо методів навчання риторики та основних жанрів публічного мовлення. Розкрито позиції провідних риторів, педагогів, критиків, громадських діячів щодо доцільності вивчення риторики на різних рівнях освіти. В диссертации впервые представлен целостный ретроспективный анализ теории и практики развития риторики как учебного предмета профессиональной направленности в системе подготовки будущих специалистов с учетом общественно-политических, идеологических и педагогических детерминант. На основе изучения историко-педагогических источников обоснованно этапы развития риторики как учебной дисциплины с XVI по ХХ век. Определены ведущие тенденции обучения риторике, основные формы работы, методическое обеспечение курсов, в частности проанализированы учебники по риторике разных лет. Обобщен опыт украинского риторической школы относительно методов обучения риторике и основным жанрам публичной речи. Раскрыты позиции ведущих ораторов, педагогов, критиков, общественных деятелей о целесообразности изучения риторики на разных уровнях образования. In the dissertation it has beenfound that the necessity of introducing special rhetorical preparation was also recognized by the philosophers of antiquity (Aristotle, Quintilian, Plato, Socrates, Cicero, and others). It was done on the basis of a retrospective logical-system analysis of the idea of development of rhetoric as a science and a discipline in foreign and national educational systems. The idea of development of rhetoric as a science and a discipline acquired a systemic character during the establishment of trivium and quadrium, the development of medieval universities, and was reflected in pedagogical works of J. Herbert, A. Disterveg, T. Campanella, J. Comenius, John Locke, T. Moore, J. Pestalozzi, J-J Russo and others, it received in-depth study in various systems of European education. It was revealed that rhetoric, as a discipline, was realized in the conditions of formation and development of the national system of education and upbringing. It was reflected in the traditions of the Ukrainian rhetorical school, in ancient monuments of writing, in numerous rhetorical treatises, as well as in the works of representatives of the progressive pedagogical community (B. Grinchenko, M. Hrushevsky, M. Drahomanov, K. Zelenetsky, M. Maksimovich, O. Potebnya, F. Prokopovich, G. Skovoroda, M. Sumtsov, S. Rusova, K. Ushinsky and others), who asserted the idea development of the national language, schools, perfect possession of the native word, preservation of the traditions of linguistic and rhetorical creativity.
Мовленнєвий етикет як складник професійної компетентності майбутнього педагога
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківське історико-філологічне товариство (ХІФТ), 2017) Чернушенко, Н. М.
У статті викладені теоретичні основи формування правильності мовлення майбутніх учителів. Описуються мовленнєві ситуації, під час яких майбутні педагоги одночасно, поетапно, свідомо й міцно засвоюють норми мовленнєвого етикету. В данной статье изложены теоретические основы формирования правильности речи будущих учителей. Описываются речевые ситуации, во время которых будущие учителя одновременно поэтапно, сознательно и крепко усваивают нормы речевого этикета. Theoretical bases of forming future teachers’ rightness of speech are presented in the article. Speech situations, during which future teachers simultaneously, step-by-step, consciously and thoroughly absorb the norms of speech etiquette are described. Key words: speech situation, norms of language, speech etiquette, speech etiquette system of units.
Критика риторики як навчальної дисципліни (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)
(ТОВ «ДІСА ПЛЮС», 2017) Ткаченко, Л. П.
У статті йде мова про риторику як навчальну дисципліну та чинники, що призвели до її критики у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. З’ясовано, що риторика викладалася у циклі гуманітарних дисциплін, а саме у курсі теорії словесності, була однією з найбільш популярних, оскільки готувала майбутніх фахівців до ефективного спілкування в професійній діяльності. Ґрунтовне вивчення історії розвитку курсу риторики доводить, що в другій половині ХІХ століття підходи до викладання цієї дисципліни зазнали критики з боку відомих діячів просвітників. До основних чинників, що спричинили негативне ставлення до риторики як навчальної дисципліни віднесено: соціально-політичні умови, зміни в системі освіти, які відбувалися в цей період, та активну роботу представників передової педагогічної думки, громадських діячів, критиків. Доведено, що саме цей період у розвитку риторики як навчальної дисципліни позначився посиленням її громадянських тенденцій, які сприяли демократичному розвитку українського суспільства. В статье идет речь о риторике как учебной дисциплине и факторах, которые привели к ее критике во второй половине XIX - начале ХХ века. Выяснено, что риторика преподавалась в цикле гуманитарных дисциплин, а именно в курсе теории словесности, была одной из самых популярных, поскольку готовила будущих специалистов к эффективному общению в профессиональной деятельности. Тщательное изучение истории развития курса риторики доказывает, что во второй половине XIX века подходы к преподаванию этой дисциплины подверглись критике со стороны известных общественных деятелей. К основным факторам, которые привели к негативному отношению к риторике как учебной дисциплине отнесены: социально-политические условия, изменения в системе образования, которые происходили в этот период, и активная работа представителей передовой педагогической мысли, общественных деятелей, критиков. Доказано, что именно этот период в развитии риторики как учебной дисциплины отмечен усилением ее гражданских тенденций, которые способствовали демократическому развитию украинского общества. The article deals with rhetoric as an educational discipline and factors that led to its critique in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. It was found that rhetoric was taught in the cycle of humanitarian disciplines, namely, in the course of the theory of literature, it was one of the most popular, as it prepared future professionals for effective communication in professional activities. A thorough study of the history of the development of the course of rhetoric proves that in the second half of the nineteenth century approaches to the teaching of this discipline were criticized by well-known educators. The main factors that led to the negative attitude to rhetoric as an educational discipline include: socio-political conditions, changes in the system of education that took place during that period, and active work of representatives of advanced pedagogical thought, public figures, and critics. It was determined that socio-political changes of the end of the nineteenth and early twentieth centuries, the rapid development of the methodology of language and literary methodology, and their solution of issues of the development of oral and written speech of students displaced rhetoric from the curricula of gymnasiums and other general educational institutions, because they duplicated each other; practically methods on the concrete material of literature and language expanded the main issues of rhetoric - correctness, accuracy, expressiveness of oral and written speech on the best examples of domestic literature. The word "rhetoric" formed the meaning of "seemingly beautiful, pompous language", but then its criticism picked up as a theoretical and disciplinary discipline. By this time she was not able to play the role of "the queen of science" any more, a generalization of humanitarian discipline. Poetry, stylistics, and other linguistic science departed from it, and the same rhetorical teaching became more and more dogmatic. It was that period in the development of rhetoric as a discipline affected by its removal from the curricula of educational institutions, but laid the foundations for the development of rhetoric as ameans of civil, political, social struggle. However, it was precisely that period in the development of rhetoric as an educational discipline that affected the strengthening of its civic tendencies that contributed to the democratic development of Ukrainian society.
Розвиток риторики як навчального предмета професійного спрямування у системі підготовки майбутніх фахівців
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2017) Ткаченко, Л. П.
У дисертації вперше подано цілісний ретроспективний аналіз теорії і практики розвитку риторики як навчального предмета професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців з урахуванням суспільно-політичних, ідеологічних та педагогічних детермінант. На основі вивчення історико-педагогічних джерел обґрунтовано етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни з XVI по ХХ століття. З’ясовано провідні тенденції навчання риторики, основні форми роботи, методичне забезпечення курсів, зокрема проаналізовано підручники з риторики різних років. Узагальнено досвід української риторичної школи щодо методів навчання риторики та основних жанрів публічного мовлення. Розкрито позиції провідних риторів, педагогів, критиків, громадських діячів щодо доцільності вивчення риторики на різних рівнях освіти. В диссертации впервые представлен целостный ретроспективный анализ теории и практики развития риторики как учебного предмета профессиональной направленности в системе подготовки будущих специалистов с учетом общественно-политических, идеологических и педагогических детерминант. На основе изучения историко-педагогических источников обоснованно этапы развития риторики как учебной дисциплины с XVI по ХХ век. Определены ведущие тенденции обучения риторике, основные формы работы, методическое обеспечение курсов, в частности проанализированы учебники по риторике разных лет. Обобщен опыт украинского риторической школы относительно методов обучения риторике и основным жанрам публичной речи. Раскрыты позиции ведущих ораторов, педагогов, критиков, общественных деятелей о целесообразности изучения риторики на разных уровнях образования. In the dissertation it has beenfound that the necessity of introducing special rhetorical preparation was also recognized by the philosophers of antiquity (Aristotle, Quintilian, Plato, Socrates, Cicero, and others). It was done on the basis of a retrospective logical-system analysis of the idea of development of rhetoric as a science and a discipline in foreign and national educational systems. The idea of development of rhetoric as a science and a discipline acquired a systemic character during the establishment of trivium and quadrium, the development of medieval universities, and was reflected in pedagogical works of J. Herbert, A. Disterveg, T. Campanella, J. Comenius, John Locke, T. Moore, J. Pestalozzi, J-J Russo and others, it received in-depth study in various systems of European education. It was revealed that rhetoric, as a discipline, was realized in the conditions of formation and development of the national system of education and upbringing. It was reflected in the traditions of the Ukrainian rhetorical school, in ancient monuments of writing, in numerous rhetorical treatises, as well as in the works of representatives of the progressive pedagogical community (B. Grinchenko, M. Hrushevsky, M. Drahomanov, K. Zelenetsky, M. Maksimovich, O. Potebnya, F. Prokopovich, G. Skovoroda, M. Sumtsov, S. Rusova, K. Ushinsky and others), who asserted the idea development of the national language, schools, perfect possession of the native word, preservation of the traditions of linguistic and rhetorical creativity.
Формування комунікативної компетентності учнів 1 класу засобом інтеграції видів мистецтв на уроках розвитку зв’язного мовлення
(Рівненський державний гуманітарний університет, 2017-02-16) Цепова, І. В.
Стаття присвячена проблемі формування комунікативної компетентності в першокласників з опорою на мовне чуття дітей та організацію спілкування за допомогою інтеграції різних видів мистецтв у процесі розвитку навичок усної мовленнєвої діяльності учнів. У публікації уточнено вимоги концепції «Нової української школи» щодо компетентнісного підходу до навчання, напрями розвитку усного мовлення учнів 1 класу відповідно до чинної програми курсу «Українська мова» (2016), описане планування інтегрованого уроку навчання грамоти й образотворчого мистецтва, прийоми залучення дітей до спілкування в творчій діяльності. Статья посвящена проблеме формирования коммуникативной компетентности у первоклассников с опорой на языковое чутье детей и организацию общения с помощью интеграции различных видов искусства в процессе развития навыков устной речевой деятельности учащихся. В публикации уточнены требования концепции «Новой украинской школы» относительно компетентностного подхода к обучению, направления развития устной речи учащихся 1 класса в соответствии с действующей программой курса «Украинский язык» (2016), описано планирование интегрированного урока обучения грамоте и изобразительного искусства, приемы привлечения детей к общению в творческой деятельности. The article is devoted the problem of forming of communicative competence for first-class boys with support on the linguistic flair of children and organization of intercourse by integration of different types of art in the process of development of skills of verbal vocal activity of student. In a publication the requirements of conception of «New Ukrainian school» are specified relatively competent going near teaching, directions of development verbal speech student a 1 class in accordance with the operating program of course «Ukrainian» (2016), planning of computer-integrated lesson of teaching a deed and fine art is described, receptions of bringing in of children to intercourse in the process of creative activity.
Шляхи оптимізації вивчення української мови як державної в сучасній початковій школі
(Рівненський державний гуманітарний університет, 2017-02-22) Коваленко, О. М.
У статті розкриваються концептуальні засади, покладені в основу створення нового покоління підручників з української мови для початкової школи з російською мовою навчання. В статье раскрываются концептуальные подходы, положенные в основу создания нового поколения учебников по украинскому языку для школ с русским языком обучения. The article reveals concept approaches which form the basis for development of a new generation of Ukrainian language textbook for schools with Russian as the language of instruction .
Етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни в України
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2017-06-29) Ткаченко, Л. П.
У статті визначено й обґрунтовано етапи, виявлено провідні тенденції розвитку риторики як навчальної дисципліни в різних навчальних закладах України в період з XVI по XХ століття. Перший етап позначено появою якісно нових для України освітніх закладів–братських шкіл. Другий етап утвердження та розвитку риторики як навчального предмета в Києво-Могилянській академії та православних колегіумах. Третій – етап активної розробки риторичної проблематики та розвиток риторики в університетській освіті. Четвертий – етап критики і занепаду риторики я навчальної дисципліни. П’ятий - етап поновлення риторики як навчальної дисципліни в радянській системі освіти. Переважає навчання агітаційних промов, складання лозунгів, прославлення діяльності партії та уряду. Шостий - етап актуалізації риторичної підготовки в професійній освіті. У другій половині ХХ століття посилюється інтерес до публічного мовлення. Це пов’язано зі змінами у суспільно-політичному житті країни, яка активно переймалася процесами перебудови, розширенням кола міжнародного співробітництва, появою нових суспільно-значущих проектів. В статье определены и обоснованы этапы, выявлены ведущие тенденции развития риторики как учебной дисциплины в различных учебных заведениях Украины в период с XVI по XХ век. Первый этап обозначен появлением качественно новых для Украины образовательных учреждений - братских школ. Второй этап утверждения и развития риторики как учебного предмета в Киево-Могилянской академии и православных коллегиумах. Третий - этап активной разработки риторической проблематики и развитие риторики в университетском образовании. Четвертый - этап критики и упадка риторики как учебной дисциплины. Пятый - этап возобновления риторики как учебной дисциплины в советской системе образования. Преобладает обучение агитационным речам, составление лозунгов, прославления деятельности партии и правительства. Шестой - этап актуализации риторической подготовки в профессиональном образовании. Во второй половине ХХ века усиливается интерес к публичной речи. Это связано с изменениями в общественно-политической жизни страны, которая активно занималась процессами перестройки, расширением круга международного сотрудничества, появлением новых общественно-значимых проектов. The article defines and substantiates the stages, reveals the leading tendencies of development of rhetoric as a discipline in various educational institutions of Ukraine in the period from XVI to XX century. The first stage is marked by the emergence of qualitatively new educational institutions in Ukraine - fraternal schools. All system of rhetoric education was based on constant repetitions, included a survey on theoretical issues of rhetoric, public speeches, disputes and examinations were aimed at preparing graduates for future public activities. The second stage of the establishment and development of rhetoric as a subject in the Kyiv-Mohyla Academy and Orthodox Collegiums. The following features of it are defined: the expansion of the content of the program material, the process of education is clearly divided into theoretical and practical classes, teachers become the authors of textbooks on rhetoric, which take into account Ukrainian mentality, and diversify the forms of work in classes. Teachers of the Orthodox Colleges have significantly diversified the forms of work in rhetoric classes: dialogues, recitation, debate, participation in plays contributed to the development of oratory, literary abilities of students. The third stage is the active development of rhetorical issues and the development of rhetoric in university education. After the adoption of the new curriculum in 1804, the university education significantly expanded the boundaries of teaching humanities (including linguistic) disciplines. Students were encouraged to find interesting folk forms, study folk traditions, support ritual and calendar holidays, which formed the basis of rhetorical skills. The fourth stage is the critique and decline of rhetoric as a discipline. It is noted that the change in attitude towards rhetoric in the middle of the XIX century is explained by a whole set of reasons, first of all its politicization. In Ukraine, it was discredited as a discipline which supports the institute of power. The fifth stage is the renewal of rhetoric as a discipline in the Soviet system of education. The prevalence is the training of campaigning speeches, slogans, and the celebration of party and government activities. This stage did not diversify the forms and methods of teaching, the content was expanded as a result of a thorough study of the Marxist-Leninist theory. The sixth stage is the actualization of rhetorical training in vocational education. In the second half of the twentieth century, interest in public broadcasting was increasing. This was due to changes in the socio-political life of the country, which were actively concerned with the processes of restructuring, the expansion of international cooperation, the emergence of new socially significant projects.
Лінгвокраїнознавчий аспект розвитку мовно-мовленнєвої особистості першокласників у період навчання грамоти
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вид-во Посвіт, 2017-09-18) Цепова, І. В.; Іванова, Л. І.
У статті проаналізовано особливості розвитку мовно-мовленнєвої особистості учнів першого класу на уроках української мови. Обґрунтована необхідність і висвітлена специфіка реалізації лінгвокраїнознавчого аспекту соціокультурної компетентності з метою формування в першокласників національної свідомості, духовного багатства і культури. Узагальнено напрями мовленнєвого розвитку, рекомендовано прийоми і засоби навчання української мови з опорою на мовне чуття дітей, наведено приклади завдань. В статье проанализированы особенности развития культурно-речевой личности учащихся первого класса на уроках украинского языка. Обоснована необходимость и освещена специфика реализации лингвострановедческого аспекта социокультурной компетентности с целью формирования у первоклассников национального сознания, духовного богатства и культуры. Обобщены направления речевого развития, рекомендованы приемы и средства обучения украинскому языку с опорой на языковое чутье детей, приведены примеры заданий. The article analyzes the features of the development of the cultural and speech personality of first-grade students in the lessons of the Ukrainian language. The necessity is substantiated and the specifics of the implementation of the linguistic and regional aspect of sociocultural competence with the aim of forming first-graders' national consciousness, spiritual wealth and culture are substantiated. The directions of speech development are generalized, techniques and means of teaching the Ukrainian language based on children's linguistic instinct are recommended, examples of tasks are given.
Проблема розвитку спостережливості молодших школярів у процесі навчання
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018) Ломанова, О. В.
Статтю присвячено питанням розвитку в учнів початкових класів спостережливості в процесі вивчення. У статті висвітлено погляди вчених на сутність і дидактичні можливості спостережливості, її роль на сучасному етапі, розкрито психолого-педагогічні особливості та передумови розвитку означеної якості особистості. Статья посвящена вопросам развития в учащихся начальных классов наблюдательности в процессе изучения. В работе освещены взгляды ученых на сущность и дидактические возможности наблюдательности, ее роль на современном этапе, раскрыто психолого-педагогические особенности и предпосылки развития обозначенной качества личности. The article is devoted to the development of students' initial classes of observation in the process of studying. The work of the article highlights the views of scientists on the essence and didactic possibilities of observation, its role at the present stage, the psychological and pedagogical features and the preconditions for the development of the indicated quality of personality are revealed.
Шляхи підвищення комунікативної компетентності студентів факультету дошкільної освіти
(Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2018) Купіна, І. О.
У статті йдеться про шляхи підвищення комунікативної компетентності студентів факультету дошкільної освіти. Розглянуто основні аспекти розвитку комунікативної компетентності майбутнього вихователя в процесі професійної підготовки. Проаналізовано проблему формування комунікативної компетентності педагога – майбутнього вихователя. Розглянуто комунікативну компетентність як важливу характеристику професійної компетентності вихователя в межах парадигми освіти для розвитку практичних здібностей, умінь, необхідних людині для досягнення успіху в особистому, професійному та громадському житті. Зазначено, що комунікативна компетентність – одна з найважливіших якісних характеристик особистості, що дає змогу реалізувати її потреби в соціальному визнанні, повазі, самоактуалізації й допомагає успішному процесу соціалізації. Виокремлено такі складники комунікативної компетентності студентів факультету дошкільної освіти: знання і вміння, які забезпечують людині успіх в досягненні своєї мети через спілкування; здатність особистості вступати в соціальні контакти; сукупність знань, соціальних установок, умінь і досвіду, що забезпечують ефективне протікання комунікативних процесів людини; системи комунікативних дій, заснованих на знаннях, які дають змогу вільно орієнтуватися й діяти в когнітивному просторі. Розкрито інтерес до комунікативної компетентності майбутніх вихователів дошкільних закладів. Показано вплив інноваційних методів навчання, зокрема креативних, на підвищення комунікативної компетентності майбутніх вихователів ДЗО. Зазначено, що на сьогодні зростають вимоги до освітньої та професійної підготовки студентів, тому виникає необхідність активізувати індивідуальний підхід у навчанні, сприяти розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців, спираючись на їхню самостійну роботу, активні форми та методи навчання. У зв’язку з цим виникає потреба у фахівцях, які володіють комунікативними здібностями й ефективно їх упроваджують у життя. В статье говорится о путях повышения коммуникативной компетентности студентов факультета дошкольного образования. Рассмотрены основные аспекты развития коммуникативной компетентности будущего воспитателя в процессе профессиональной подготовки. Проанализирована проблема формирования коммуникативной компетентности педагога - будущего воспитателя. Рассмотрена коммуникативная компетентность как важная характеристика профессиональной компетентности воспитателя в пределах парадигмы образования для развития практических способностей, умений, необходимых человеку для достижения успеха в личной, профессиональной и общественной жизни. Отмечено, что коммуникативная компетентность - одна из важнейших качественных характеристик личности, что позволяет реализовать его потребности в социальном признании, уважении, самоактуализации и помогает успешному процессу социализации. Выделены следующие составляющие коммуникативной компетентности студентов факультета дошкольного образования: знания и умения, которые обеспечивают человеку успех в достижении своей цели через общение; способность личности вступать в социальные контакты; совокупность знаний, социальных установок, умений и опыта, обеспечивающих эффективное протекание коммуникативных процессов человека; системы коммуникативных действий, основанных на знаниях, которые позволяют свободно ориентироваться и действовать в когнитивном пространстве. Раскрыто интерес к коммуникативной компетентности будущих воспитателей дошкольных учреждений. Показано влияние инновационных методов обучения, в частности креативных, повышение коммуникативной компетентности будущих воспитателей ДУО. Отмечено, что на сегодня возрастают требования к образовательной и профессиональной подготовке студентов, поэтому возникает необходимость активизировать индивидуальный подход в обучении, способствовать развитию творческих способностей будущих специалистов, опираясь на их самостоятельную работу, активные формы и методы обучения. В связи с этим возникает потребность в специалистах, владеющих коммуникативными способностями и эффективно их внедряют в жизнь. The article deals with ways of improving the communicative competence of students of the faculty of preschool education. The main aspects of development of communicative competence of the future educator in the process of professional training are reviewed. The problem of formation of communicative competence of the teacher – the future educator is analyzed. The communicative competence as an important characteristic of the teacher's professional competence within the paradigm of education for the development of practical abilities, abilities necessary for a person to achieve success in personal, professional and public life is considered. It is noted that communicative competence is one of the most important qualitative characteristics of the individual, which allows to realize its needs in social recognition, respect, self-actualization and helps the successful process of socialization. The following components of communicative competence of the students of the faculty of preschool education are identified: knowledge and skills that provide a person with the success in achieving their goal through communication; the ability of the individual to enter into social contacts, to regulate the ituations of interaction, as well as to achieve communicative goals in interpersonal relations; interpersonal experience, the basis of which is the processes of socialization and individualization; communication ability; the ability to interact with others at their level of education, parenting, development, on the basis of humanistic personal qualities and taking into account the communicative capabilities of the interlocutor; qualities that facilitate the success of the communication process; a set of knowledge, social settings, skills and experience that ensure the effective flow of communicative processes of man; systems of communicative actions, based on knowledge, which allow to navigate freely and act in a cognitive space. The interest in the communicative competence of future educators of preschool establishments is revealed. The influence of creative tasks on the formation of communicative competence of future educators of SDCs is shown. It is noted that today equirements for educational and professional training of students are growing, therefore, it is necessary to intensify the individual approach in teaching, to promote development of creative abilities of future specialists, based on their independent work, active forms and methods of training. In connection with this, there is a need for specialists who have communicative abilities and effectively implement them.
Педагогічні умови розвитку математичних здібностей молодших школярів
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018) Кукліна, О. М.
У статті розкривається сутність та особливості розвитку математичних здібностей молодших школярів, визначаються педагогічні умови їх формування. В статье раскрывается сущность и особенности развития математических способностей младших школьников, определяются педагогические условия их формирования. The article reveals the essence and the features of development of mathematical abilities in primary school, determines the pedagogical conditions for their formation.
Формування лексикографічної компетентності майбутніх учителів початкових класів засобами навчальних словників
(Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, ТОВ "ДІСА ПЛЮС", 2018) Купіна, І. О.
У статті йдеться про особливості сучасної лексикографії, яка перебуває на новому етапі розвитку. Висвітлено складники лексикографічної компетентності майбутніх фахівців. Розглянуто основні аспекти формування й розвитку лексикографічної компетентності майбутнього вчителя початкової школи в процесі професійної підготовки. Проаналізовано шляхи створення та застосування словників, що є одним із найдавніших видів діяльності, пов’язаних зі словом. Названо перші друковані лексикографічні праці. З’ясовано, що залежно від змісту матеріалу та способу його опрацювання всі словники поділяють на два типи: енциклопедичні та лінгвістичні (філологічні). Зазначено, що тип словника залежить від того, кому він адресований, а також, що є словники академічні, у яких представлена якнайповніша інформація про лексичну одиницю, і навчальні, мета останніх – навчити людину, яка опановує ту чи ту мову, правильно використовувати слово. Досліджено, що сучасна лексикографія розвивається за двома основними напрямами. Перший полягає у створенні спеціалізованих словників, які б містили інформацію одного типу: правопис слова, його походження, лексичні значення, способи зв’язку слів у реченні. Другий передбачає створення комплексних словників, які б репрезентували якомога більше інформації про слово: не тільки тлумачили його значення, описували граматичні характеристики, правила вимови та написання, а й аргументували особливості використання в різних стилях, словотвірні можливості. Зазначено, що навчальне призначення словників ураховувалося з самого початку існування словникарства, а навчальна лексикографія, як окрема галузь, виникла лише в середині ХХ століття, коли було сформульовано її теоретичні засади й вимоги до укладання словників, тому під час вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням) однією з необхідних умов підготовки майбутніх педагогів є формування професійних компетентностей, зокрема вміння працювати зі словниками для вирішення лінгвістичних завдань. В статье говорится об особенностях современной лексикографии, которая находится на новом этапе развития. Показаны составляющие лексикографической компетентности будущего специалиста. Рассмотрены основные аспекты формирования и развития лексикографической компетентности будущего учителя начальной школы в процессе профессиональной подготовки. Проанализированы этапы создания и применения словарей, которые являются одними из древнейших видов деятельности, связанных со словом. Названы первые печатные лексикографические работы. Установлено, что в зависимости от содержания и способа его обработки все словари разделяют на два типа: энциклопедические и лингвистические (филологические). Определено, что тип словаря зависит от того, кому он адресован. Есть словари академические, в которых представлена наиболее полная информация о лексической единице, и учебные, обучающие человека, который овладевает тем или иным языком, правильно использовать слово. Исследовано, что современная лексикография развивается по двум основным направлениям. Первый заключается в создании специализированных словарей, содержащих информацию одного типа: правописание слова, его происхождение, лексические значения, способы связи слов в предложении. Второй предусматривает создание комплексных словарей, которые будут представлять больше информации о слове: не только толкуют его значение, описывают грамматические характеристики, правила произношения и написания, но и аргументируют особенности использования в различных стилях, словообразовательные возможности. Отмечено, что учебное назначение словарей учитывалось с самого начала существования лексикографии, а учебная лексикография, как отдельная отрасль, возникла лишь в середине ХХ века, когда были сформулированы ее теоретические основы и требования к созданию словарей, поэтому при изучении курса «Украинский язык (по профессиональному направлению) одним из необходимых условий подготовки будущих педагогов является формирование профессиональных компетенций, в частности умение работать со словарями для решения лингвистических задач. The article deals with the features of modern lexicography, which is at a new stage of development. The stages of the creation and use of dictionaries, which is one of the most ancient activities related to the word, are analyzed. The first printed lexicographic works are named. It has been found out that depending on the content of the material and the method of its processing, all dictionaries are divided into two types: encyclopedic and linguistic (philological). The type of dictionary depends on who it is addressed to. There are academic dictionaries, which present the most complete information about the lexical unit, and the training, aimed at teaching a person who is mastering a particular language, correctly use the word. There are also dictionaries for wide use and dictionaries, directories addressed to representatives of a particular profession. Theoretical lexicography describes the general theory of the creation of dictionaries: the principles of selection and placement of lexical material, the structure of the vocabulary article, types of vocabulary values and correlation of various types of information about the word. Practical lexicography, which provides language training, description and normalization, arose because of the need to explain unfamiliar or obscure words that were written in the form of interpretations by the author like marginal notes or directly in the text of the manuscript. It is investigated that modern exicography develops in two main directions. The first is to create specialized dictionaries that would contain information of the same type: the spelling of the word, its origin, lexical meanings, ways of linking the words in the sentence. The second involves the creation of complex dictionaries that would represent as much information as possible about the word: not only interpreted its meaning, described the grammatical characteristics, rules of pronunciation and spelling, but also argued the peculiarities of use in different styles, word-formation opportunities. It is mentioned that the educational purpose of dictionaries was taken into account from the very beginning of the existence of vocabulary; educational lexicography, as a separate branch, arose only in the middle of the twentieth century, when it was formulated its theoretical foundations and requirements for the conclusion of educational dictionaries, therefore, during the study of the course «Ukrainian language (for professional orientation)» one of the necessary conditions for the training of future teachers is the formation of professional competencies, in particular the ability to work with dictionaries to solve linguistic problems.
Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018) Іваніщева, Л. М.
У статті розглянуто проблему розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку. Акцентовано увагу на використанні різних видів і технік нетрадиційного малювання на заняттях з образотворчого мистецтва. В статье рассмотрена проблема развития творческих способностей детей дошкольного возраста. Акцентировано внимание на использовании различных видов и техник нетрадиционного рисования на занятиях по изобразительному искусству. The article deals with the problem of development of creative abilities of children of preschool age. The emphasis is placed on the use of different types and techniques of non-traditional drawing on the lessons of fine arts.