DSpace HNPU :: Перегляд за Автор "Chaplygina, A."

Перегляд за Автор "Chaplygina, A."

Зараз показано 1 - 17 з 17

Analysis of solid waste landfills vegetation cover of Kharkiv region
(Ivan Franko National University of Lviv, 2020) Dementieieva, Ya.; Aseeva, S.; Andrusenko, L.; Chaplygina, A.
Background. Determination of plant species diversity in the areas of solid waste landfills (hereinafter “landfills”) was carried out in order to identify patterns of vegetation cover and give an ecological assessment of the technocenosis. Plant species diversity was definedon the territories of Derhachiv and Rohan landfills in the city of Kharkiv. Materials and Methods. The method of linear routes and trial areas was used to determine the number of species. The degree of coverage was measured by the Drude method. The degree of similarity was determined by calculating the Jacquard coefficient. Plants were systematized by species, life forms, life expectancy, types of cenomorphs. Results and Discussion. 117 species have been recorded at Kharkiv landfills in total. At Rohan landfill and in the adjacent territories the vegetation cover is represented by 92 species, at Derhachiv landfill – by 93 species. Because of the uneven distribution of vegetation in the territories, areas of landfills were identified according to the specifics of vegetation cover (4 for Derhachiv and 3 for Rohan landfills). The most pronounced species diversity of plants at Derhachiv landfill is in the zone of natural landscape (44.0 %), at Rohan landfill – in the zone of ruderal landscape (38.4 %). The obtained data were classified by plant species composition and the conditions of their existence. Herbaceous plants of Derhachiv and Rohan llandfills are dominant in terms of life forms – 83.8% and 85.8%, respectively. Perennial plants predominate in terms of life expectancy – 53.8 % and 52.2 %, respectively. By their practical use, landfill plants include medicinal (18.6 %), food (11.1 %), and honey (10.8 %) ones; phytomeliorant plants constitute the smallest part – 2.2 %. The Drude method was used to determine the degree of coverage. The dominant families at both landfills are Asteraceae (24.6 %) and Poaceae (13 %). Jacquard similarity coefficients ranged from 0.18 in the least similar zones to 0.75 in similar zones. Cj calculated for two landfills equals 0.11. The plants were systematized by cenomorphic affiliation. The leading type of cenomorph for the flora of landfills is ruderal species (Ru); a significant share is occupied by forest plants (Sil), meadow (Pr) and steppe (St) plant species.Conclusions. Solid waste landfill sites are characterized by a high degree of transformation, which is clearly manifested in the vegetation formation patterns. The significant difference between the vegetation cover of landfill areas (Сj = 0.11) indicates a low degree of similarity of species diversity due to the specifics of technogenesis of the studied ecosystems, historical landscape and preconditions for the formation of vegetation. Natural grass cover on the landfills is replaced by ruderal and shrub cover, which indicates harsh living conditions for cultivated plants and succession processes. There are three main patterns of the formarion of vegetation cover in the landfills: as a result of severe disturbances, indigenous plants are replaced by ruderants in the process of succession, while uncharacteristic species are introduced by biotic and abiotic factors. Вступ. Визначення видового різноманіття рослин на територіях полігонів твердих побутових відходів проведено з метою виділення закономірностей формування рослинного покриву й екологічної оцінки стану техноценозу. Дослідження видового різноманіття рослин здійснено на територіях Дергачівського та Роганського полігонів твердих побутових відходів у місті Харкові. Матеріали та методи. Для обчислення видів використано метод лінійних маршрутів і пробних площ. Ступінь покриття знайдено методом Друде. Міру схожості визначено за допомогою розрахунку коефіцієнта Жаккара. Рослини систематизовано за видами, життєвими формами, тривалістю життя, типами ценоморф. Результати й обговорення. На полігонах твердих побутових відходів міста Харкова зафіксовано всього 117 видів. На Роганському полігоні твердих побутових відходів і прилеглих до нього територіях рослинний покрив представлений 92 видами, на Дергачівському – 93 видами. Через нерівномірне розміщення рослинності на територіях виділено зони полігонів за специфікою рослинного покриву (4 для Дергачівського та 3 зони для Роганського полігонів). Найбільш виражена видова різноманітність рослин на Дергачівському полігоні у зоні натурального ландшафту (44,0 %), на Pоганському полігоні – у зоні рудерального ландшафту (38,4 %). Виконано поділ отриманих даних за складом рослин і визначено умови існування. За життєвими формами на Дергачівському та Pоганському полігонах домінантні трав’янисті рослини – 83,8 % і 85,8 % відповідно. За тривалістю життя переважають багаторічні рослини – 53,8 % і 52,2 %. Рослини полігонів за своїм практичним використанням – лікарські (18,6 %), харчові (11,1 %), медоноси (10,8 %), найменше рослин фітомеліорантів (2,2 %). Домінуючими родинами на обох полігонах є Айстрові – 24,6 % і Тонконогові – 13 %. Коефіцієнти подібності Жаккара мали показники від 0,18 у найменш схожих між собою зонах до 0,75 у подібних зонах. Cj, розрахований для двох полігонів, дорівнює 0,11. Рослини систематизовано за ценоморфічною приналежністю. Провідний тип ценоморф для флори полігонів –рудеральні види (Ru), також значну частку займають види, характерні для лісових рослин (Sil), лучних (Pr) і степових (St). Висновки. Для територій складування твердих побутових відходів характерний високий ступінь трансформованості, що яскраво проявляється у формуванні рослинного покриву. Суттєва відмінність між рослинним покривом територій полігонів (Сj = 0,11) пояснюється специфікою техногенезу досліджених екосистем, історичними ландшафтними та передумовами формування рослинного покриву. Природний трав’янистий рослинний покрив на полігонах замінюється рудеральним та чагарниковим, що вказує на складні умови існування для культурних рослин та сукцесійні процеси. Визначено, що рослинний покрив на територіях форму ться за трьома основними чинниками – історично характерні угруповання, які у відповідь на сильні порушення замінюються рудерантами в процесі сукцесії та деякі не притаманні види, заносяться біотичними чи абіотичними чинниками. Вступление. Определение видового разнообразия растений на территориях полигонов твердых бытовых отходов проведено с целью выделения закономерностей форму ние растительного покрова и оценки состояния техноценоза. исследование видовое разнообразие растений осуществлено на территориях Дергачевского и Роганского.полигонов твердых бытовых отходов в Харькове. Материалы и способы. Для вычисления видов использован метод линейных маршрутов и пробных площадей Степень покрытия найдена методом Друде. Меру схожести определены с помощью расчета коэффициента Жаккара. Растения систематизированы по видам, жизненным формам, продолжительности жизни, типам ценоморф. Результаты и обсуждение. На полигонах твердых бытовых отходов города Харькова зафиксировано всего 117 видов. На Роганском полигоне твердых бытовых отходов и прилегающих к нему территориях растительный покров представлен 92 выдамы, на Дергачевском – 93 видами. Из-за неравномерного размещения растительноте на территориях выделены зоны полигонов по специфике растительного покрова (4 для Дергачевского и 3 зоны для Роганского полигона). Наиболее выраженная видовая разнообразие растений на Дергачевском полигоне в зоне натурального ландшафта (44,0%), на Роганском полигоне – в зоне рудерального ландшафта (38,4%). Выполнено разделение полученных данных по составу растений и определены условия обитания. По жизненным формам на Дергачевском и Роганском полигонах доминантны травянистые растения – 83,8% и 85,8% соответственно. По продолжительности жизни преоблада- ют многолетние растения – 53,8% и 52,2%.Растения полигонов по своему практическому использованием – лекарственные (18,6%), пищевые (11,1%), медоносы (10,8%), наименьшее растений фитомелиорантов (2,2%). Доминирующими семьями на обоих полигонах являются Астровые – 24,6% и Тонконоговые – 13%. Коэффициенты подобия Жаккара имели показники от 0,18 в наименее схожих между собой зонах до 0,75 в подобных зонах. Cj, рассчитанный для двух полигонов, равен 0,11. Растения систематизированы по ценоморфической принадлежностью. Ведущий тип ценоморфа для флоры полигонов – Рудеральные виды (Ru), также значительную долю занимают виды, характерные для лесных растений (Sil), луговых (Pr) и степных (St). Выводы. Для территорий складирования твердых бытовых отходов характерная высокая степень трансформированности, ярко проявляющаяся в формировании растительного покрова. Существенное отличие между растительным покровом территорий полигонов (Сj=0,11) объясняется спецификой техногенеза исследованных экосистем, історичними ландшафтними та передумовами формування рослинного покриву. Природний трав’янистий рослинний покрив на полігонах замінюється рудеральним та чагарниковим, що вказує на складні умови існування для культурних рослин та сукцесійні процеси. Визначено, що рослинний покрив на територіях формується за трьома основними чинниками – історично характерні угруповання, які у відповідь на сильні порушення замінюються рудерантами в процесі сукцесії та деякі не притаманні види, заносяться біотичними чи абіотичними чинниками
Birds diversity and faunogenetic structure of avifauna in forests parks of two megalopolises (Ukraine)
(Ivan Franko National University of Lviv, 2021) Shupova, T.; Chaplygina, A.
Results. The study presents a comparative analysis of diversity and faunogenetic structure of avifauna in the forest park zones of Kyiv and Kharkiv, inhabited by 71 breeding species of birds that belong to 10 orders. In the eastern region, the proportion of birds of the boreal and the European forest-steppe complex decreases, but the share of the desert-mountain complex increases. The fauna of the European nemoral complex dominates (32.8 % in Kyiv and 40.4 % in Kharkiv). The basis of the communities are dendrophils: 83.6 % (n = 67) in Kyiv and 82.7 % (n = 52) in Kharkiv. The dominant species in all forest parks are the great tit (Parus major) and chaffinch (Fringilla coelebs). Conclusions. The differences in the faunogenetic structure of bird communities are due to the proximity of model forest parks on the territory of Kyiv to the forest natural geographical zone, and on the territory of Kharkiv to the steppe, which leads in the eastern region to a decrease in the proportion of birds of the boreal and the European foreststeppe complex while the proportion of desert-mountain complex increases. Dendrophils predominate significantly, and the share of sclerophils and limnophils in total is less than 20 % of the bird community in the forest parks of each city. As a consequence of the fragmentation of the Kiev forest park zone, the diversity of nesting birds communities in the forest-park zone of Kyiv is slightly lower than of Kharkiv, and the pressure of the dominant species is more significant. Результати досліджень. Надано порівняльний аналіз α-різноманіття і структури орнітофауни лісопаркових зон Києва і Харкова, де відмічено 71 вид птахів 10 рядів. У видовому складі лісопарків більш східного регіону України частка птахів бореального та європейського лісостепового комплексів зменшується, натомість збільшується частка птахів пустеле-гірського комплексу. Загалом переважає фауна європейського неморального комплексу (32,8 % у Києві; 40,4 % у Харкові). Основу угрупо- вань становлять дендрофіли: 83,6 % (n = 67) у Києві та 82,7 % (n = 52) у Харкові.Домінують у всіх лісопарках синиця велика (Parus major) і зяблик (Fringilla coelebs). Висновки. Відмінності фауногенетичної структури угруповань птахів обумовлені близькістю модельних лісопарків Києва до лісової зони, а лісопарку Харкова – до степової. Наслідком впливу сусідньої природно-географічної зони виявлено зменшення при наближенні до Степу частки видів бореального та європейського лісостепового комплексів, і збільшення частки пустеле-гірського комплексу у видовому складі угруповань птахів. В обох регіонах в екологічній структурі переважають дендрофіли, а частка склерофілів і лімнофілів загалом у лісопарках кожного міста становить менше 20 %. Унаслідок фрагментації Київської лісопаркової зони різноманіття угруповань птахів тут трохи вище, ніж у Харківській, а тиск доміную чих видів більш виражений. Результаты исследований. Представлен сравнительный анализ α-разнообразия и структуры орнитофауны лесопарковых зон Киева и Харькова, где отмечен 71 вид птиц 10 рядов.В видовом составе лесопарков более восточного региона Украины доля птиц бореального и европейского лесостепного комплексов уменьшается, а увеличивается часть птиц пустынно-горного комплекса. В общем преобладает фауна европейского неморального комплекса (32,8% в Киеве; 40,4% в Харькове). Основу группован составляют дендрофилы: 83,6% (n = 67) в Киеве и 82,7% (n = 52) в Харькове.Доминируют во всех лесопарках синица большая (Parus major) и зяблик (Fringilla coelebs). Выводы. Различия фауногенетической структуры группировок птиц обусловленные близостью модельных лесопарков Киева к лесной зоне, а лесопарку Харькова – к степной. Следствием влияния соседней природно-географической зоны обнаружено уменьшение при приближении к Степи части видов бореального и европейского лесостепных комплексов и увеличение доли пустынно-горного комплекса в видовом составе группировок птиц. В обоих регионах в экологической структуре реобладают дендрофилы, а доля склерофилов и лимнофилов в целом в лесопарках каждого города составляет менее 20%. В результате фрагментации Киевской лесопарковой зоны разнообразие группировок птиц здесь немного выше, чем в Харьковской, а давление доминируемых видов более выражено.
Breeding of black-winged stilt Himantopus himantopus in muddy sites of a wastewater treatment plant.
(Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2021) Mamedova, Y.; Chaplygina, A.
A stable group of birds has been formed at water treatment facilities. Sewage treatment sites are a well-known nesting place for longlegged waders. Black-winged stilts are included in the Bonn (Appendix II) and Berne (Appendix II) conventions, the AEWA agreement. Listed in the Red Book of Ukraine (1994, 2009) (status – vulnerable). In Ukraine, it is under protection on the territory of the natural reserve fund. The arrival of black-winged stilts waders at the nesting sites was recorded in the second-third decade of April (April 23, 2020; April 17, 2021). Immediately after returning to the nesting areas, the birds begin to build nests and lay eggs. The first eggs in this population were seen on 01.05.2020, 07.05.2021. The process of laying eggs lasted until the end of the first decade of July (08.07.2020). The average clutch size in the nests of Himantopus himantopus decreased from 3.8 ± 0.1 (2020) to 3.5 ± 0.1 (2021). The average egg sizes and their limits have been determined for long-legged waders. The chicks hatched from late May (30.05.2020), throughout June to the first decade of July (02.07.2020). The chicks were able to fly in a month – 29.06.2020. The muddy site of the wastewater treatment ponds of Kharkiv supported Black-winged Stilts until early August. Later, the birds started post-breeding movements. The last adults with juvenile birds were observed on 13.08.2020. Stilts in some years may stay until early October. The reproductive success of the black-winged stilt increased from 35.6% (2020) to 38.8% (2021). On average, 1.3 ± 0.2 (2020) and 1.4 ± 0.3 (2021) chicks fledged from the nests. In 2021,the number of nesting stilts increased, which is apparently due to rainy weather at the beginning of the reproductive period. For the purpose of more effective protection, the nesting settlements of the stilt should be protected and the appearance of people in the nesting places should be prohibited. На водоочисних спорудах сформовано стійку групу птахів. Відомим місцем гніздування довгоногих куликів є очисні споруди. Чорнокрилі кулики включені в Боннську (Додаток II) і Бернську (Додаток II) конвенції, угоду AEWA. Чорнокрилий кулік занесений до Червоної книги України (1994, 2009) (статус – уразливий). В Україні перебуває під охороною на території природного заповідного фонду. Приліт чорнокрилих куликів на місця гніздування зафіксовано у другій-третій декаді квітня (23 квітня 2020 р.);17 квітня 2021 року). Відразу після повернення в місця гніздування птахи починають будувати гнізда і відкладати яйця. Перші яйця в цій популяції були переглянуті 01.05.2020, 07.05.2021. Процес відкладання яєць тривав до кінця першої декади липня (08.07.2020). Середній розмір кладки в гніздах Himantopus himantopus зменшився з 3,8 ± 0,1 (2020 р.) до 3,5 ± 0,1 (2021 р.). Середні розміри яєць і їх межі визначені для довгоногих куликів. Пташенята вилуплюються з кінця травня (30.05.2020 р.), протягом усього червня до першої декада липня (02.07.2020). Пташенята змогли літати за місяць – 29.06.2020. Мулисте місце очисних ставків в Харкові підтримував Чорнокрилих Ходулів до початку серпня. Пізніше птахи почали переміщення після розмноження. Останні дорослі з неповнолітнім птахами спостерігали 13.08.2020. Кулики довгоножки в окремі роки можуть залишатися до початку жовтня. Репродуктивний успіх чорнокрилого кулика збільшився з 35,6% (2020) до 38,8% (2021). У середньому з гнізд вилетіло 1,3 ± 0,2 (2020 р.) та 1,4 ± 0,3 (2021 р.) пташенят. у 2021 р. збільшилася кількість гніздових куликів, що, очевидно, пов’язано з дощовою погодою на початку репродуктивного періоду. З метою для більш ефективного захисту слід охороняти гніздові поселення куликів та появу людей у місцях гніздування повинні бути заборонені. На водоочистных сооружениях сформировалась стабильная группа птиц. Участки очистки сточных вод - известное место гнездования длинноногих ходулочников. Чернокрылые ходулочники включены в Боннскую (Приложение II) и Бернскую (Приложение II) конвенции, соглашение AEWA. Занесен в Красную книгу Украины (1994, 2009) (статус - уязвимый). В Украине находится под охраной на территории природного фонда заповедника. Приход куликов-ходулочников к местам гнездования зафиксирован во второй-третьей декаде апреля (23 апреля 2020 г .; 17 апреля 2021 г.). Сразу после возвращения в места гнездования птицы начинают строить гнезда и откладывать яйца. Первые яйца в этой популяции были замечены 01.05.2020, 07.05.2021. Процесс откладки яиц длился до конца первой декады июля (08.07.2020). В средний размер кладки в гнездах Himantopus himantopus уменьшился с 3,8 ± 0,1 (2020 г.) до 3,5 ± 0,1 (2021 г.). Средние размеры яиц и их пределы определены для длинноногих куликов. Птенцы вылупились с конца мая (30.05.2020), в течение июня до первого декада июля (02.07.2020). Цыплята смогли вылететь через месяц - 29.06.2020. Илистый участок прудов очистки сточных вод г. Харьков поддерживал «Чернокрылых ходулочников» до начала августа. Позже птицы начали постгнездовые перемещения. Последние взрослые особи с молодыми птицами наблюдались 13.08.2020. Ходулочники в отдельные годы могут оставаться до начала октября. Репродуктивный успех чернокрылого ходулочника увеличилась с 35,6% (2020 г.) до 38,8% (2021 г.). В среднем из гнезд вылетело 1,3 ± 0,2 (2020 г.) и 1,4 ± 0,3 (2021 г.) птенцов. В 2021 г. увеличилось количество гнездовых ходулочников что, по-видимому, связано с дождливой погодой в начале репродуктивного периода. С целью для более эффективной защиты должны быть ограждены гнездовые поселения сваи и появление людей в местах гнездования следует запретить.
Breeding phenology of Common Redstart (Phoenicurus phoenicurus L., 1758) and its reproduction biology with artificial nests in Northeastern Ukraine.
(Hungarian Ornithological and Nature Conservation Society, 2021) Yarys, O.; Chaplygina, A.; Kratenko, R.
The paper describes investigations on the reproduction biology (nesting, clutching, hatching, fledglings` departure) of the Common Redstart (Phoenicurus phoenicurus) in artificial nest boxes (AN) in Northeastern Ukraine. There were three sites of research: Hetman NNP, NPP “Gomilshansky Forests”, and RLP “Feldman Ecopark”. The research was performed during the nesting period from the first week of April to the first week of July in 2015‒2020. Annually, 5‒8 bird counts were conducted at each site. The first complete egg clutches at Hetman NNP were observed from 08.05 to 17.05 (2015‒2020) and at NPP “Gomilshansky Forests” from 02.05 to28.05 (2017‒2020). Dates of the first egg laying, at various conditions, had inter-annual variability because of unstable weather conditions in May. The average parameters of nests in AN at Hetman NNP were the following: diameter of nests (D) ‒ 124.1±6.3 mm; diameter of trays (d) ‒ 61.5±1.7 mm; nest height (H) ‒ 63.5±9.4 mm; depth of trays (h) ‒ 48.6±2.7 mm; nest mass (m) ‒ 43.7±3.8 mm. The size of complete clutches in Northeastern Ukraine was calculated when eggs were incubated. According to the average indicators, during 2015‒2020, the average size of the clutch was 6.9±0.3 (5‒8) eggs at Hetman NNP, 6.2±0.4 (6‒8) eggs at NPP “Gomilshansky Forests” and 8.5±0.5 (8‒9) eggs at RLP “Feldman Ecopark”. Incubation period of Ph. phoenicurus lasted on average for 15‒20 days. У статті описані дослідження з біології розмноження (гніздування, кладка, висиджування, пташенята, відліт) звичайної горихвістки (Phoenicurus phoenicurus) у штучних гніздовях (AN) на північному сході України. Дослідницьких об’єктів було три: НПП Гетьман, НПП «Гомільшанські ліси», РЛП «Фельдман Екопарк». Дослідження проводили в період гніздування з першого тижня квітня до першого тижня липня в 2015‒2020 роки. Щорічно на кожній ділянці проводили 5–8 обліків птахів. Перші повні кладки яєць у Гетьманському НПП спостерігалися з 08.05 по 17.05 (2015‒2020) та на НПП «Гомільшанські ліси» з 02.05 по 28.05.(2017‒2020). Дати першої кладки яєць за різних умов мали міжрічну мінливість через нестабільність погодних умов в травні. Середні параметри гнізд в АН на Гетьманському НПП були такими: діаметр гнізда (D) ‒ 124,1±6,3 мм; діаметр лотків (d) ‒ 61,5±1,7 мм; висота гнізда (Н) ‒ 63,5±9,4 мм; глибина лотків (h) ‒ 48,6±2,7 мм; маса гнізда (м) ‒ 43,7±3,8 мм. Розраховано розміри повних кладок Північно-Східної України коли інкубували яйця. За середніми показниками протягом 2015‒2020 р. середній розмір зчеплення становив 6,9±0,3 (5‒8) яєць на НПП «Гетьман», 6,2±0,4 (6‒8) яєць на НПП «Гомільшанські ліси» та 8,5±0,5 (8‒9) яєць в РЛП «Фельдман Екопарк». Інкубаційний період Ph. phoenicurus тривав у середньому 15–20 днів. В статье описаны исследования по биологии воспроизводства (гнездование, кладка, вылупление, слетки) обыкновенной горихвостки (Phoenicurus phoenicurus) в искусственных гнездовьях (АН) на Северо-Востоке Украины. Исследовательских площадок было три: Гетьманская НАП, НПП «Гомильшанские леса» и НПП «Фельдман Экопарк». Исследования проводили в гнездовой период с первой недели апреля по первую неделю июля в г. 2015–2020 гг. Ежегодно на каждом участке проводилось 5-8 учетов птиц. Первые полные кладки яиц на Гетьманщине НАП наблюдались с 08.05 по 17.05 (2015–2020 гг.) И на НПП «Гомильшанские леса» с 02.05 по 28.05. (2017–2020 годы). Сроки откладки первых яиц в различных условиях имели межгодовую изменчивость из-за нестабильности. погодные условия в мае. Средние параметры гнезд в АН на Гетьманской НПП были следующие: диаметр гнезда (D) - 124,1 ± 6,3 мм; диаметр лотков (d) - 61,5 ± 1,7 мм; высота гнезда (H) - 63,5 ± 9,4 мм; глубина лотков (h) - 48,6 ± 2,7 мм; Масса гнезда (м) - 43,7 ± 3,8 мм. Рассчитан размер полных кладок на Северо-Востоке Украины. При инкубации яиц. По средним показателям за 2015–2020 гг. Средний размер кладкисоставила 6,9 ± 0,3 (5‒8) яиц на Гетьманской НПП, 6,2 ± 0,4 (6‒8) яиц на НПП «Гомильшанские леса» и 8,5 ± 0,5 (8‒9) яиц в РЛП «Фельдман Экопарк». Инкубационный период Ph. Phoenicurus длился в среднем 15–20 дней.
Clinical blood analysis of the great tit Parus major
(PC "Technology center", 2018) Drahulian, M.; Chaplygina, A.; Savynska, N.; Kostenko, S.; Buchek, P.
The blood analysis of the great tit in a protected area of National Nature Park “Homilshanski Forests” (Kharkiv Region, Ukraine) was performed in the age-related dynamics of its postembryogenesis. Using our own method, developed for collecting venous blood from the eye sinus, the identity of leukogram percentages between the literary data and our obtained results was established thereby providing evidence in favour of the application of our development. Erythrocytes were studied with the help of the micronucleus test, which results reliably testify that the studied birds were not exposed to any chemical or physical contamination. No parasitic infections were found in blood smears. Further improvement of the blood taking method is planned in order to collect samples for biochemical and genetic analyses. Було проведено аналіз синиці великої на заповідній території Харкова "Гомільшанські ліси" у віковій динаміці постембріогенеза синиці великої. За допомогою власного розробленого методу взятя венозної крові з синуса ока встановлена індентичність встановлена ідентичність процентного показника лейкоцентарної форми між літературними даними та нашими показниками, що свідчить на користь застосування розробки.Досліджені еритроцити, а саме, проведено мікроядровий тест. за результаттами якого можно з упевненістю сказати, що вивчені особини не були схильні до ніякому хімічному чи фізичному забруднення.Також в мазках крові не виявлено паразитарних інфекцій.В перспективі планується застосувати метод взяття крові, з метою збору зразків для біохімічного і генгетичного аналізів. Был проведен анализ синицы большой на заповедной территории Харькова "Гомольшанские леса" в возрастной динамике постембриогенеза синицы большой. С помощью собственного разработанного метода взятых венозной крови из синуса глаза установлена индентичнисть установлена идентичность процентного показателя лейкоцентарнои формы между литературным данным и нашим показателям, что свидетельствует в пользу применения розробки.Дослиджени эритроциты, а именно, проведено микроядровий тест. за результаттамы которого можно с уверенностью сказать, что изученные особи склонны к никакому химическому или физическому забруднення.Також в мазках крови не обнаружено паразитарных инфекций.В перспективе планируется применить метод взятия крови с целью сбора образцов для биохимического и генгетичного анализов.
Comparison of biological, physiologicaland ecological characteristics of hole-nesting birds
(Научно-практический центр по биоресурсам НАН Беларуси,, 2020) Drahulian, M.; Gusar, K.; Chaplygina, A.; Savynska, N.
We set the task to compare biological, physiological and ecological characteristics of hole-nesting birds. The best solution to this problem would be an integrated interdisciplinary approach to interconnections of the nervous, immune and endocrine systems and patternsof feeding behaviour. Adult Great Tits (Parus major), Collared Flycatchers (Ficedula albicollis), and Pied Flycatchers (F. hypoleuca) were used in the experiment. The results of the research showed the differences in the leukogram of Great Tits and both species of flycatchers. Ми поставили завдання порівняти біологічні, фізіологічні та екологічні характеристики гніздових птахів. Найкращим рішенням цієї проблеми був би інтегрований міждисциплінарний підхід до взаємозв'язків нервової, імунної та ендокринної систем і моделей харчової поведінки. В експерименті використовували дорослих синиць (Parus major), білошиїх мухоловок (Ficedula albicollis) та строкатих мухоловок (F. hypoleuca). Результати дослідження показали відмінності лейкограми великої синиці та обох видів мухоловок. Мы поставили задачу сравнить биологические, физиологические и экологические характеристики гнездовых птиц. Лучшим решением этой проблемы был бы интегрированный междисциплинарный подход к взаимосвязям нервной, иммунной и эндокринной систем и моделей пищевого поведения. В эксперименте использовали взрослые синицы (Parus major), воротниковые мухоловки (Ficedula albicollis) и ледяные мухоловки (F. hypoleuca). Результаты исследования показали отличия лейкограммы большой синицы и обоих видов мухоловок.
Sex identification of different species of wild birds using a single universal protocol to the bird sexing method based on gene polymorphism
(Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2020) Rudaуа, S.; Katerynych, O.; Drahulian, M.; Chaplygina, A.; Pakhomov, O.
This article presents an elaboration of the protocol for the method of sexing wild birds based on the polymorphism of the CHD gene using P2/P8 primer for Common Pheasant – Phasianus colchicus (Linnaeus, 1758; Galliformes, Phasianidae); Silver Lofur or Silver Pheasant – Lophura nycthemera (Linnaeus, 1758; Galliformes, Phasianidae), Budgerigar – Melopsittacus undu-latus (Shaw, 1805; Psittaciformes, Psittacidae), Herring Gull – Larus argentatus (Pontoppidan, 1763; Charadriiformes, Laridae), and White Stork – Ciconia ciconia (Linnaeus, 1758; Ciconiiformes, Ciconiidae). Blood samples were taken from Common Pheasant, Silver Pheasant and White Stork using the “drop of blood on paper” method. For the Budgerigar and the Herring Gull, DNA was isolated from the feather follicle. To isolate DNA, a commercial NeoPrep 100 DNA reagent kit (Neogen, Ukraine) was used. Primers P2/P8 were used for PCR; PCR was performed using GenPac PCR Core reagents (Neogen, Ukraine). We selected the optimal amount of Tag polymerase, the amount of DNA and primers and, according to the amount of reagents, set acceptable amplification modes and electrophoresis agarose gel percentage. Prior to PCR, additional DNA gel electrophoresis purification is proposed, which increases the percentage of positive sex determination results. It was found that the ideal mixture for the 5 bird species was an amplification mixture (total volume 20 μL, containing 1 U Tag polymerase, 100 ng DNA and 0.6 μM of each primer). The amplified CHD-Z fragment of Common and Silver pheasants is of ~340 n. p., CHD-W ~360 n. p. Herring Gull and Budgerigar have ~350 n. p. of CHD-Z length, and ~400 n. p. of CHD-W length, White Stork has its CHD-Z of ~ 370 n. p. long. It is advisable to investigate the genome of the experimental bird species using horizontal electrophoresis in agar’s gel with the concentration of 5%, which makes it possible to clearly visualize the female genotype. The universal protocol of the method of sex determination based on polymorphism of the CHD gene for the 5 studied bird species is described. These results of the study led to the conclusion that for the simultaneous sexing of several species of birds, it is advisable to develop a unified protocol for determining the status of the CHD gene, with the aim of clarifying the gender, as well as new approaches in ornithology and ecology aimed at determining interspecific differences associated with gene polymorphism. Identification of differences in fragment sizes may be useful for identifying the species in cases when birds form mixed pairings for taxonomic and phylogenetic comparisons. У цій статті представлено опрацювання протоколу щодо методу статевої одиниці диких птахів на основі поліморфізму гена ІХС з використанням праймера P2/P8 для звичайного фазана - Phasianus colchicus (Linnaeus, 1758; Galliformes, Phasianidae); Срібний лофур або сріблястий фазан-Lophura nycthemera (Лінней, 1758; Galliformes, Phasianidae), хвилястий папуга-Melopsittacus undulatus (Шоу, 1805; Psittaciformes, Psittacidae), Чайка срібляста-Larus argentatus (Pontoppidane, 1763, і; Лелека білий - Ciconia ciconia (Linnaeus, 1758; Ciconiiformes, Ciconiidae). Зразки крові відбирали у звичайного фазана, сріблястого фазана та білого лелеки методом «краплі крові на папері». Для хвилястого папуги та чайки сріблястої з фолікула пера було виділено ДНК. Для виділення ДНК використовували комерційний набір реагентів ДНК Neo Prep 100 (Neogen, Україна). Для ПЛР використовували праймери P2/P8; ПЛР проводили з використанням реагентів для ядерної ПЛР GenPac (Neogen, Україна). Ми вибрали оптимальну кількість Tag -полімерази, кількість ДНК і праймерів і, відповідно до кількості реагентів, встановили прийнятні режими ампліфікації та відсоток агарозного гелю електрофорезу. Перед ПЛР пропонується додаткове очищення ДНК -гелю електрофорезом, що збільшує відсоток позитивних результатів визначення статі. Було виявлено, що ідеальною сумішшю для 5 видів птахів була суміш для ампліфікації (загальний об’єм 20 мкл, що містить 1 U Tag -полімеразу, 100 нг ДНК і 0,6 мкМ кожного праймера). Посилений фрагмент CHD-Z звичайного та срібного фазанів становить ~ 340 н. п., CHD-W ~ 360 н. стор.Чайка срібляста і хвилястий папуга мають ~ 350 н. стор. довжиною CHD-Z і ~ 400 н. стор. довжиною CHD-W, білий лелека має CHD-Z ~ 370 н. стор. довго. Доцільно досліджувати геном дослідного виду птахів за допомогою горизонтального електрофорезу в гелі агару з концентрацією 5%, що дає можливість чітко уявити генотип самки. Описано універсальний протокол методу визначення статі на основі поліморфізму гена ІХС для 5 досліджуваних видів птахів. Ці результати дослідження привели до висновку, що для одночасної статі кількох видів птахів доцільно розробити єдиний протокол визначення статусу гена ІХС з метою уточнення статі, а також нові підходи в орнітології та екології, спрямовані на визначення міжвидових відмінностей, пов'язаних з поліморфізмом генів. Виявлення відмінностей у розмірах фрагментів може бути корисним для ідентифікації виду у випадках, коли птахи утворюють змішані пари для таксономічних та філогенетичних порівнянь. В данной статье представлена разработка протокола метода определения пола диких птиц на основе полиморфизма гена CHD с использованием праймера P2 / P8 для фазана обыкновенного - Phasianus colchicus (Linnaeus, 1758; Galliformes, Phasianidae); Серебряный лофур, или серебряный фазан - Lophura nycthemera (Linnaeus, 1758; Galliformes, Phasianidae), волнистый попугайчик - Melopsittacus undulatus (Shaw, 1805; Psittaciformes, Psittacidae), серебристая чайка, Charmus argentatradus, Psittaciformes, Psittacidae); Белый аист - Ciconia ciconia (Linnaeus, 1758; Ciconiiformes, Ciconiidae). Образцы крови были взяты у фазана обыкновенного, серебряного фазана и белого аиста методом «капли крови на бумаге». Для волнистого попугайчика и серебристой чайки ДНК выделяли из перьевого фолликула. Для выделения ДНК использовали коммерческий набор реагентов NeoPrep 100 DNA (Neogen, Украина). Праймеры P2 / P8 использовали для ПЦР; ПЦР проводили с использованием реагентов GenPac PCR Core (Neogen, Украина). Мы выбрали оптимальное количество Tag-полимеразы, количество ДНК и праймеров и, в зависимости от количества реагентов, установили приемлемые режимы амплификации и процентное содержание электрофореза в агарозном геле. Перед ПЦР предлагается дополнительная очистка ДНК-гель-электрофорезом, что увеличивает процент положительных результатов определения пола. Было обнаружено, что идеальной смесью для 5 видов птиц была смесь для амплификации (общий объем 20 мкл, содержащий 1 U Tag-полимеразу, 100 нг ДНК и 0,6 мкМ каждого праймера). Амплифицированный фрагмент CHD-Z обыкновенного и серебряного фазанов имеет размер ~ 340 н. п., ЧД-Ш ~ 360 н. п. Селедочная чайка и волнистый попугайчик имеют ~ 350 n. п. длины ЧД-З и ~ 400 н. п. длины CHD-W, у White Stork значение CHD-Z составляет ~ 370 n. п. длинный. Целесообразно исследовать геном экспериментальных видов птиц с помощью горизонтального электрофореза в агаровом геле с концентрацией 5%, что позволяет четко визуализировать генотип самки. Описан универсальный протокол метода определения пола на основе полиморфизма гена CHD для 5 изученных видов птиц. Эти результаты исследования привели к выводу, что для одновременного определения пола нескольких видов птиц целесообразно разработать единый протокол определения статуса гена CHD с целью уточнения пола, а также новые подходы. в орнитологии и экологии с целью определения межвидовых различий, связанных с полиморфизмом генов. Выявление различий в размерах фрагментов может быть полезно для идентификации видов в тех случаях, когда птицы образуют смешанные пары для таксономических и филогенетических сравнений.
Species and structural diversity of flora and avifauna on the territory of urban water
(Ivan Franko National University of Lviv, 2023) Mamedova, Yu.; Volkova, R.; Chaplygina, A.
Background. The territories of urban wastewater treatment facilities, where the natural vegetation has been radically changed to synanthropic vegetation, promote the spread of ruderal plant species, including invasive ones, but at the same time create a favourable environment for nesting and staying of many bird species, including rare and those listed in the Red Data Book of Ukraine. The aim of this study is to investigate the species and structural diversity of vegetation on the territory of urban wastewater treatment facilities in order to determine their significance for the conservation of avifauna. Materials and Methods. To analyse the state of biodiversity, an inventory of species of higher plant and avifauna in the technogenic areas of Kharkiv wastewater treatment facilities in the spring and summer of 2020–2021 was carried out using conventional methods. Results. The flora of higher vascular plants includes 90 species belonging to 78 genera, 30 families, and 2 classes of the Magnoliophyta division. The leading families are: Asteraceae (30.0 %; n = 90), Poaceae (12.2 %), Brassicaceae (6.7 %), Fabaceae and Polygonaceae (4.4 % each). Herbaceous plant species (92.0 %; n = 90) dominated according to the С. Raunkiær classification (1934), with a predominance of hemicryptophytes (54.0 %) and terophytes (37.0 %). The increased proportion of the latter, compared to the zonal flora, indicates a significant disturbance of the habitat by anthropogenic factors. This is also evidenced by the predominance of synanthropic plant species (81.1 %; n = 90), including 40 species (54.8 %; n = 73) belonging to the apophyte group, and the remaining 45.2 % are adventitious species. In relation to moisture, most plants are mesophytes (71.0%; n = 90). In terms of geographical structure, the flora has a Holarctic-European-Eurasian character with admixtures of North American, Mediterranean, Nomadic and Mediterranean-Asian geoelements. The avifauna includes 95 species belonging to 13 orders and 29 families. Birds of Passeriformes (32.6 %), Charadriiformes (24.2 %) and Anseriformes (13.7 %) predominate. The treatment facilities are important for nesting of 53 species (55.8 %; n = 95), and are also a trophic base for 23 (24.2 %) of wandering and 19 (20.0 %) of transient bird species. The nine faunal groups were dominated by boreal 26.6 % (n = 95) and tropical 13.8 %, as well as limnophilous (12.8 %) and nemoral (11.7 %) species. The nesting avifauna was formed mainly by nemoral 17.0 % (n = 53) and tropical 15.1 %, as well as alluviophilous and boreal (13.2 % each) species. The greatest bird diversity is found in the overgrown silt areas, where vegetation with a projected cover of 50–70 % is interspersed with shallow water as close as possible to natural areas. Among the identified bird species, the following breeding birds are listed in the Red Data Book of Ukraine: Himantopus himantopus, also transient and wandering species: Milvus migrans, Hieraaetus pennatus, Columba oenas. Conclusion. The established plant communities with rich avifauna, including rare bird species, and the location of the treatment facilities within their migration routes, indicate the importance of these areas for the conservation of biota. Вступ. Території очисних споруд міст, на яких докорінно змінена природна рослинність на синантропну, сприяють розповсюдженню рудеральних видів рослин, включаючи інвазійні, однак водночас створюють сприятливе середовище sдля гніздування та перебування багатьох видів птахів, зокрема, рідкісних і тих, що занесені до Червоної книги України. Це дослідження спрямоване на вивчення видового та структурного різноманіття рослинності території міських очисних споруд задля виявлення їхнього значення у збереженні орнітофауни. Матеріали й методи. Для аналізу стану біорізноманіття загальноприйнятими методами проведено інвентаризацію видів флори вищих рослин та орнітофауни на техногенних територіях очисних споруд міста Харкова у весняно-літні періоди 2020–2021 рр. Результати. Флора вищих судинних рослин налічує 90 видів, що належать до 78 родів, 30 родин, 2 класів відділу Magnoliophyta. Провідні родини: Asteraceae (30,0 %; n = 90), Poaceae (12,2 %), Brassicaceae (6,7 %), Fabaceae і Polygonaceae (по 4,4%). За класифікацією К. Раункієра (1934), домінували трав’янисті види рослин (92,0 %; n = 90) з переважанням гемікриптофітів (54,0 %) і терофітів (37,0 %). Збільшена частка останніх, порівняно з зональною флорою, вказує на значне порушення місцезростання антропогенним чинником. Про це свідчить також переважання синантропних видів рослин (81,1 %; n = 90), серед них 40 видів (54,8 % n = 73) належать до групи апофітів, решта 45,2 % – адвентивні види. Щодо зволоження, то більшість рослин є мезофітами (71,0 %; n = 90). За географічною структурою флора має голарктично-європейсько-євразійський характер з домішками північноамериканського, середземноморського, номадійського та середземноморсько-азіатського геоелементів. Орнітофауна налічує 95 видів птахів, які належать до 13 рядів і 29 родин. Переважають птахи Passeriformes (32,6 %), Charadriiformes (24,2 %) і Anseriformes (13,7 %). Очисні споруди важливі для гніздування 53 видів (55,8 %; n = 95), а також є трофічною базою для 23 (24,2 %) блукаючих та 19 (20,0 %) пролітних видів птахів. Серед дев’яти фауністичних груп переважали бореальні 26,6 % (n = 95) та тропічні – 13,8 %, а також лімнофільні (12,8%) та неморальні (11,7 %) види. Гніздова орнітофауна сформована переважно неморальними 17,0% (n = 53) та тропічними – 15,1 %, а також алювіофільними й бореальними (по 13,2 %) видами. Найбільше багатство птахів представлено на заростаючих мулових майданчиках, де рослинний покрив із проєктивним покриттям 50–70 % перемежовувався з мілководдям, максимально наближеним до природних територій. Із числа виявлених видів птахів до Червоної книги України занесено гніздові (Himantopus himantopus), а також пролітні та блукаючи види (Milvus migrans, Hieraaetus pennatus, Columba oenas). Висновки. Сформовані рослинні угруповання з багатою орнітофауною за участю рідкісних видів птахів і розташування очисних споруд у межах їхніх міграційних шляхів свідчать про важливість цих територій для збереження біоти.
The analysis of heavy metal concentrations in eggs of collared flycatchers,ficedula albicollis (Passeriformes, Muscicapidae), and Tits, Parus major, Parus caeruleus (Passeriformes, Paridae), in Diff erent Areas of North-Eastern Ukrainе
(The Schmalhausen Institute of Zoology, Kyiv, 2016) Chaplygina, A.; Yuzyk, D.
Collared flycatchers (Ficedula albicollis Temminck, 1815), have more opportunities to accumulate heavy metals due to migration but they are more resistant to contamination in contrast to tits, (Parus major Linnaeus, 1758, Parus caeruleus Linnaeus, 1758). This research aimed to detect concentrations of some trace elements in eggs of the collared flycatcher, great tit and blue tit in different areas. There were found differences in heavy metal concentrations in the eggs among species and study areas. For collared flycatchers there were not established consistent patterns of changes in element concentrations among areas. The highest heavy metal levels were found in tits in samples of egg contents from a forest park (Pb — 3.1410 ± 0.3249, Cu — 19.3290 ± 1.4840, Zn — 66.9612 ± 17.6665, Fe — 249.5513 ± 40.2800, Mn — 6.9032 ± 0.2946, Ca — 8298.3570 ± 0.1080, Sr — 17.6032 ± 0.7512, Ni — 0.5177 ± 0.0220). The lowest concentrations were found in egg contents of tits in Hetmanskyi National Nature Park (Cu — 4.3492 ± 0.2079, Fe — 44.6647 ± 0.2627, Mn — 1.3194 ± 0.2374, Ca — 998.7001 ± 0.0006, Ni — 0.2443 ± 0.0439, Cr — 0.1466 ± 0.0424). The results indicate that heavy metals accumulated differently in shells and contents of eggs of collared flycatchers and tits in each of the study area. Some of microelements (zinc, mercury, iron, manganese, selenium and iodine) in small amounts are required for normal growth and development of birds. Heavy metal concentrations in egg shells and egg contents of all species did not exceed permissible levels. Мухоловки білошиї (Ficedula albicollis Temminck, 1815), мають більше можливостей накопичувати важкі метали завдяки міграції, але вони більш стійкі до забруднення на відміну від синиць (Parus major Linnaeus, 1758, Parus caeruleus Linnaeus, 1758). Це дослідження, спрямоване на виявлення концентрацій деяких мікроелементів в яйцях мухоловки білошиї, великої синиці та синьої синиці на різних ділянках. Були знайдені різниці у концентраціях важких металів в яйцях серед цих видів в досліджуваних районах. Висока концентрація рівня важких металів виявлено у зразках яєць синиць лісопарку (Pb - 3,1410 ± 0,3249, Cu - 19,3290 ± 1,4840, Zn - 66,9612 ± 17,6665, Fe - 249,5513 ± 40,2800, Mn - 6,9032 ± 0,2946, Ca - 8298,3570 ± 0,1080, Sr - 17,6032 ± 0,7512, Ni - 0,5177 ± 0,0220). Виявлено найнижчі концентрації у вмісті яєць синиць у Гетьманському національному природному парку (Cu - 4,33492 ± 0,2079, Fe - 44,6647 ± 0,2627, Mn - 1,3194 ± 0,2374, Ca - 998,7001 ± 0,0006, Ni - 0,2443 ± 0,0439, Cr - 0,1466 ± 0,0424). Результати вказують на те, що важкі метали накопичуються по-різному в шкаралупі та вмісті яєць мухоловок і синиць в кожному досліджуваному районі. Деякі мікроелементи (цинк, ртуть, залізо, марганець, селен і йод) у невеликих кількостях необхідні для нормального росту та розвитку птахів. Концентрація важких металів в яєчній шкаралупі та вмісті яєць усіх видів не перевищували допустимих рівнів. Мухоловки-белошейки (Ficedula albicollis Temminck, 1815), имеют больше возможностей накапливать тяжелые металлы благодаря миграции, но они более устойчивы к загрязнению в отличие от синиц (Parus major Linnaeus, 1758, Parus caeruleus Linnaeus, 1758). Это исследование, направленное на выявление концентраций некоторых микроэлементов в яйцах мухоловки-белошейки, большой синицы и синей синицы на разных участках. Были найдены различия в концентрациях тяжелых металлов в яйцах среди этих видов в исследуемых районах. Высокая концентрация уровня тяжелых металлов обнаружено в образцах яиц синиц лесопарка (Pb - 3,1410 ± 0,3249, Cu - 19,3290 ± 1,4840, Zn - 66,9612 ± 17,6665, Fe - 249,5513 ± 40,2800, Mn - 6,9032 ± 0,2946, Ca - 8298,3570 ± 0,1080, Sr - 17,6032 ± 0,7512, Ni - 0,5177 ± 0,0220). Выявлено низкую концентрацию тяжелых металлов в содержании яиц синиц в Гетманском национальном природном парке (Cu - 4,33492 ± 0,2079, Fe - 44,6647 ± 0,2627, Mn - 1,3194 ± 0,2374, Ca - 998,7001 ± 0,0006, Ni - 0,2443 ± 0,0439, Cr - 0,1466 ± 0,0424). Результаты указывают на то, что тяжелые металлы накапливаются по-разному в скорлупе и содержании яиц мухоловок и синиц в каждом исследуемом районе. Некоторые микроэлементы (цинк, ртуть, железо, марганец, селен и йод) в небольших количествах необходимы для нормального роста и развития птиц. Концентрация тяжелых металлов в яичной скорлупе и содержании яиц всех видов не превышали допустимых уровней.
The physiological and genetic differences between flycatchers (Ficedula albicollis vs. Ficedula hypoleuca)
(Institute of Forest Ecology, Slovak Academy of Sciences, 2018) Drahulian, M.; Chaplygina, A.; Savynska, N.; Kostenko, S.; Ostrovskyi, P.; Gusar, K.
The paper studies interspecies physiological and genetic differences between the white-collared flycatcher and the pied flycatcher of the genus Ficedula. The fact that the flycatchers are capable of interspecies hybrid- ization is one more reason for particular interest to these species. Using our own-developed method of taking venous blood from the eye’s sinus, we took blood samples from birds in the protected area of Homilshanski Forests, Kharkiv, Ukraine, to study their leukogram patterns. The bird feathers were also collected for genetic analysis -- to identify interspecies differences with application of the ISSR technique. It was revealed that the percentage of heterophiles in the nestlings of the pied flycatcher was lower than in the nestlings of the white- collared flycatcher. The micronucleus test did not reveal any significant difference in the interspecies groups. The spectra of amplification products obtained with the primer (AGC)6 G showed that the white-collared flycatchers had a more heterogeneous structure. The study of the leukogram, micronucleus test, and the ISSR analysis can be especially effective in the study of intra-species genetic differentiation. У статті вивчаються міжвидові фізіологічні та генетичні відмінності між мухоловкою білошиєю та мухоловкою з роду Ficedula. Той факт, що мухоловки здатні до міжвидової гібридизації, є ще однією причиною особливого інтересу до цих видів. Використовуючи розроблену нами власну методику взяття венозної крові із синуса ока, ми взяли проби крові у птахів у заповідній зоні Гомільшанських лісів, м. Харків, Україна, щоб вивчити їх лейкограмму. Пір’я птахів також збирали для генетичного аналізу - для виявлення міжвидових відмінностей із застосуванням методики ISSR. Виявлено, що відсоток гетерофілів у пташенятах мухоловки нижчий, ніж у пташенят мухоловки білошиї. Мікроядерний тест не виявив істотної різниці міжвидових груп. Спектри продуктів ампліфікації, отримані за допомогою праймера (AGC) 6 G, показали, що мухоловки білошиї мали більш неоднорідну структуру. Дослідження лейкограми, мікроядерного тесту та аналізу ISSR може бути особливо ефективним при вивченні внутрішньовидової генетичної диференціації. В статье изучаются межвидовые физиологические и генетические различия между мухоловкой-белошейкой и мухоловкой из рода Ficedula. Тот факт, что мухоловки способны к межвидовой гибридизации является еще одной причиной особого интереса к этим видам. Используя разработанную нами собственную методику взятия венозной крови из синуса глаза, мы взяли пробы крови у птиц в заповедной зоне Гомольшанских лесов (м. Харьков, Украина), чтобы изучить их лейкограмму. Перья птиц также собирали для генетического анализа - для выявления межвидовых различий с применением методики ISSR. Выявлено, что процент гетерофил у птенцов мухоловки ниже, чем у птенцов мухоловка-белошейки. Микроядерный тест не выявил существенных различий межвидовых групп. Спектры продуктов амплификации, полученные с помощью праймера (AGC) 6 G, показали, что у мухоловки-белошейки они имели более неоднородную структуру. Исследование лейкограммы, микроядерного теста и анализа ISSR может быть особенно эффективным при изучении внутривидовой генетической дифференциации.
The Robin, Erithacus rubecula (Passeriformes, Turdidae), as a Component of Autotrophic Consortia of Forest Cenoses, Northeast Ukraine.
(he Schmalhausen Institute of Zoology, Kyiv, 2016) Chaplygina, A.; Yuzyk, D.; Savynska, N.
The role of the robin, Erithacus rubecula Linnaeus, 1758 as a consort of autotrophic consortia is considered. It has been found that representatives of 9 higher taxa of animals (Mammalia, Aves, Gastropoda, Insecta, Arachnida, Acarina, Malacostraca, Diplopoda, Clitellata) have trophic and topical links with the robin. At the same time, the robin is a consort of determinants of autotrophic consortia, which core is represented mostly by dominating species of deciduous trees (Quercus robur Linnaeus, 1753 (24.6 %), Tilia cordata Miller, 1768 (17.5 %), Acer platanoides Linnaeus, 1753 (22.8 %), Acer campestre Linnaeus, 1753), and also by sedges (Carex sp.) and grasses (Poaceae). The robin also belongs to the concentre of the second and higher orders as a component of forest biogeocenoses and forms a complex trophic system. In the diet of its nestlings, there have been found 717 objects from 32 invertebrate taxa, belonging to the phylums Arthropoda (99.2 %, 31 species) and Annelida (0.8 %, 1 species). The phylum Arthropoda was represented by the most numerous class Insecta (76.9 %), in which 10 orders (Lepidoptera (46.8 %) dominates) and 20 families were recorded, and also by the classes Arachnida (15.0 %), Malacostraca (5.3 %) and Diplopoda (1.9 %). The invertebrate species composition was dominated by representatives of a trophic group of zoophages (14 species; 43.8 %); the portion of phytophages (7 species; 21.9 %), saprophages (18.7 %), and necrophages (15.6 %) was the less. The highest number of food items was represented by phytophages (N = 717; 51 %), followed by zoophages (34 %), saprophages (12 %), and necrophages (3 %). The difference among study areas according to the number of food items and the number of species in the robin nestling diet is shown. In NNP “HF”, the highest number of food items was represented by phytophages – 47 % (N = 443), whereas zoophages were the most species-rich group (43.3 %, 13 species). In NNP “H”, phytophages also prevailed in food items – 62.3 % (N = 164), but the number of phyto-, zoo- and saprophage species was equal (30.8 %, 13 species). In the forest park, zoophages were more frequent – 45.5 % (N = 110), but phytophages were the most species-rich (42.9 %). Розглянуто роль малинівки Erithacus rubecula Linnaeus +1758 в складі автотрофних консорціумів. Встановлено, що представники 9 вищих таксонів тварин (Mammalia, Aves, Gastropoda, Insecta, Arachnida, Acarina, Malacostraca, Diplopoda, Clitellata) мають трофічні і тематичні зв'язку з маліновкою. У той же час малиновка входить до складу детермінант автотрофних консорціумів, ядро яких представлено переважно домінуючими видами листяних дерев (Quercus robur Linnaeus, 1753 (24,6%), Tilia cordata Miller, тисячі сімсот шістьдесят вісім (17,5%), Acer platanoides). Linnaeus, 1753 (22,8%), Acer campestre Linnaeus, 1753), а також осокою (Carex sp.) І злаками (Poaceae). Малинівка також відноситься до концентратора другого і більш високих порядків як компонент лісових біогеоценозів і утворює складну трофічну систему. У раціоні пташенят виявлено 717 об'єктів з 32 таксонів безхребетних, що відносяться до типів Arthropoda (99,2%, 31 вид) і Annelida (0,8%, 1 вид). Тип Arthropoda був представлений найбільш численним класом Insecta (76,9%), в якому зареєстровано 10 загонів (домінують лускокрилі (46,8%) і 20 сімейств), а також класами Arachnida (15,0%), Malacostraca (5,3 %). і Diplopoda (1,9%). У видовому складі безхребетних переважали представники трофічної групи зоофагів (14 видів; 43,8%); менше було фітофагів (7 видів; 21,9%), сапрофагов (18,7%) і некрофагія (15,6%). Найбільша кількість харчових продуктів було представлено фитофагами (N = 717; 51%), за ними слідують зоофаги (34%), сапрофагі (12%) і некрофаги (3%). Показана різниця між досліджуваними територіями за кількістю продуктів харчування та кількістю видів в раціоні пташенят малинівки. В NNP «ХF» найбільшу кількість кормів було представлено фитофагами - 47% (N = 443), а найбільша кількість видів - зоофаги (43,3%, 13 видів). У NNP «Н» фітофаги також переважали в харчових продуктах - 62,3% (N = 164), але кількість видів фіто-, зоо- і сапрофагов було однаковим (30,8%, 13 видів). У лісопарку частіше зустрічалися зоофаги – 45,5% (N = 110), але найбільш багатими видами були фітофаги (42,9%). Рассмотрена роль малиновки Erithacus rubecula Linnaeus 1758 в составе автотрофных консорциумов. Установлено, что представители 9 высших таксонов животных (Mammalia, Aves, Gastropoda, Insecta, Arachnida, Acarina, Malacostraca, Diplopoda, Clitellata) имеют трофические и тематические связи с малиновкой. В то же время малиновка входит в состав детерминант автотрофных консорциумов, ядро которых представлено преимущественно доминирующими видами лиственных деревьев (Quercus robur Linnaeus, 1753 (24,6%), Tilia cordata Miller, 1768 (17,5%), Acer platanoides). Linnaeus, 1753 (22,8%), Acer campestre Linnaeus, 1753), а также осокой (Carex sp.) И злаками (Poaceae). Малиновка также относится к концентратору второго и более высоких порядков как компонент лесных биогеоценозов и образует сложную трофическую систему. В рационе птенцов обнаружено 717 объектов из 32 таксонов беспозвоночных, относящихся к типам Arthropoda (99,2%, 31 вид) и Annelida (0,8%, 1 вид). Тип Arthropoda был представлен наиболее многочисленным классом Insecta (76,9%), в котором зарегистрировано 10 отрядов (доминируют чешуекрылые (46,8%) и 20 семейств), а также классами Arachnida (15,0%), Malacostraca (5,3%). и Diplopoda (1,9%). В видовом составе беспозвоночных преобладали представители трофической группы зоофагов (14 видов; 43,8%); меньше было фитофагов (7 видов; 21,9%), сапрофагов (18,7%) и некрофагов (15,6%). Наибольшее количество пищевых продуктов было представлено фитофагами (N = 717; 51%), за ними следуют зоофаги (34%), сапрофаги (12%) и некрофаги (3%). Показана разница между исследуемыми территориями по количеству продуктов питания и количеству видов в рационе птенцов малиновки. В NNP «ХF» наибольшее количество кормов было представлено фитофагами – 47% (N = 443), а наиболее богатой видами были зоофаги (43,3%, 13 видов). В NNP «Н» фитофаги также преобладали в пищевых продуктах – 62,3% (N = 164), но количество видов фито-, зоо- и сапрофагов было одинаковым (30,8%, 13 видов). В лесопарке чаще встречались зоофаги – 45,5% (N = 110), но наиболее богатыми видами были фитофаги (42,9%).
The Robin, Erithacus rubecula (Passeriformes, Turdidae), as a Component of Heterotrophic Consortia of Forest Cenoses, Northeast Ukraine. Part 2
(he Schmalhausen Institute of Zoology, Kyiv, 2016) Chaplygina, A.; Yuzyk, D.; Savynska, N.
The role of the robin as a determinant of heterotrophic consortia is considered. The robin is a consort of determinants of autotrophic consortia, which core is represented mostly by dominating species of deciduous trees (Quercus robur Linnaeus, 1753, Tilia cordata Miller, 1768, Acer platanoides Linnaeus, 1753, Acer campestre Linnaeus, 1753), and also by sedges (Carex sp.) and grasses (Poaceae), connected with the determinants by fabric links. The robin also belongs to the concentr of the second and higher orders as a component of forest biogeocenoses and it is also the main determinant in species composition of the insects inhabiting bird nests. As a result of the taxonomic analysis of invertebrates in the robin nests, it has been found out that the most numerous class was Insecta (9 orders and 27 families), with the dominance of Coleoptera (30.7 %). The nidicolous fauna of the robin (38 species) was dominated by zoophages along with parasites and hematophages such as Hippoboscidae (46.4 %). The percentage of phytophages and saprophages among the invertebrate nest inhabitants was somewhat less (21 % each), then followed necrophages (12 %). Zoophages and parasites also dominated according to the number of objects in the nests (42 %; n = 150), the less was the portion of phytophages (34 %), saprophages (18 %), and necrophages (6 %). The highest number of species and objects of zoophages was recorded for climax and mature biocenoses (oak forests in NNP “HL” and pine cenoses in NNP “H”). Розглянуто роль малинівки як детермінанти гетеротрофних консорціумів. Малинівка входить до складу детермінант автотрофних консорціумів, ядро яких представлено в основному домінуючими видами листяних дерев (Quercus robur Linnaeus, 1753, Tilia cordata Miller, 1768, Acer platanoides Linnaeus, 1753, Acer campestre Linnaeus, 1753), а також осоки (Carex sp.) і злакових (Poaceae), пов'язані з детермінантними тканинними зв'язками. Малинівка також відноситься до концентратора другого і вищих порядків як компонент лісових біогеоценозів і є основним визначальним фактором у видовому складі комах, що населяють пташині гнізда. В результаті таксономічного аналізу безхребетних в гніздах малинівок встановлено, що найбільш чисельним класом були Insecta (9 загонів і 27 сімейств) з переважанням жуків (30,7%). У нідіколовой фауні малинівок (38 видів) домінували зоофаги, а також паразити і гематофаги, такі як Hippoboscidae (46,4%). Відсоток фітофагів і сапрофагов серед мешканців гнізд безхребетних був дещо менше (по 21%), потім слідували некрофаги (12%). Зоофаги і паразити також переважали за кількістю об'єктів в гніздах (42%; n = 150), менше було частки фітофагів (34%), сапрофагов (18%) і некрофагія (6%). Найбільша кількість видів і об'єктів зоофагів зафіксовано для клімаксовие і зрілих біоценозів (діброви в НПП «ХЛ» і соснові ценози в НПП «Н»). Рассмотрена роль малиновки как детерминанты гетеротрофных консорциумов. Малиновка входит в состав детерминант автотрофных консорциумов, ядро которых представлено в основном доминирующими видами лиственных деревьев (Quercus robur Linnaeus, 1753, Tilia cordata Miller, 1768, Acer platanoides Linnaeus, 1753, Acer campestre Linnaeus, 1753), а также осоки (Carex sp.) и злаковых (Poaceae), связанные с детерминантными тканевыми связями. Малиновка также относится к концентратору второго и высших порядков как компонент лесных биогеоценозов и является основным определяющим фактором в видовом составе насекомых, населяющих птичьи гнезда. В результате таксономического анализа беспозвоночных в гнездах малиновок установлено, что наиболее многочисленным классом были Insecta (9 отрядов и 27 семейств) с преобладанием жесткокрылых (30,7%). В нидиколовой фауне малиновок (38 видов) доминировали зоофаги, а также паразиты и гематофаги, такие как Hippoboscidae (46,4%). Процент фитофагов и сапрофагов среди обитателей гнезд беспозвоночных был несколько меньше (по 21%), затем следовали некрофаги (12%). Зоофаги и паразиты также преобладали по количеству объектов в гнездах (42%; n = 150), меньше было доли фитофагов (34%), сапрофагов (18%) и некрофагов (6%). Наибольшее количество видов и объектов зоофагов зафиксировано для климаксовых и зрелых биоценозов (дубравы в НПП «ХЛ» и сосновые ценозы в НПП «Н»).
Trophic links of the blackbird (Turdus merula Linnaeus, 1758) in transformed forest ecosystems of north-eastern Ukraine.
(Institute of Landscape Ecology of Slovak Academy of Sciences, 2020) Chaplygina, A.; Pakhomov, O.
The blackbird (Turdus merula Linnaeus, 1758; Passeriformes, Turdidae) diet was studied to contribute to the conservation of the species population in transformed forests of the north-eastern part of Ukraine. Four forest ecosystems were studied: 3 model sites in the oak forests, transformed under intensive recreation pressure, and 1 model site in a pine-oak forest. A total of 44 invertebrate taxa, dominated by Insecta (78.1%, n = 1075), were found. The order Lepidoptera (63.5%) prevailed. In the diet of blackbird nestlings, the highest number of taxa (37.1–52.2%) was represented by phytophages. The phytophagous species also constituted the majority of the consumed prey items (58.8– 72.0%). Environmental conditions provided an important effect on the diet structure. The most favourable foraging conditions for the species were found in protected natural areas. According to the analysis, the blackbird foraging efficiency was similar in all the studied sites. The highest biodiversity indices were found in a protected area of Homilshanski Forests National Nature Park. Results of the research have indicated a crucial role of T. merula in the population management of potentially dangerous agricultural pests. Досліджено, що дієта чорного дрозда (Turdus merula Linnaeus, 1758; Passeriformes, Turdidae) сприяє збереження популяції виду у трансформованих лісах північно-східної частини України.Досліджено чотири лісові екосистеми: 3 модельні ділянки в дубових лісах, трансформованих під час інтенсивної рекреації. тиску, та 1 модельна ділянка в сосново-дубовому лісі. Всього 44 таксони безхребетних, серед яких домінують Insecta (78,1%, n = 1075), були знайдені. Переважав ряд лускокрилих (63,5%). У раціоні пташенят чорного дрозда, найбільша кількість таксонів (37,1–52,2%) була представлена фітофагами. Також вид фітофагів становили більшість спожитої здобичі (58,8–72,0%). Забезпечені екологічні умови важливий вплив на структуру раціону. Найсприятливішими для виду були кормові умови зустрічаються на заповідних природних територіях. Згідно з аналізом, ефективність добування дрозда була схожою на всіх досліджуваних сайтах. Найвищі показники біорізноманіття виявлено на заповідній території Гомельшанського Національний природний парк Ліси. Результати дослідження вказали на вирішальну роль T. merula в управління популяцією потенційно небезпечних шкідників сільського господарства. Было изучено, что диета черного дрозда (Turdus merula Linnaeus, 1758; Passeriformes, Turdidae) способствует сохранение популяции вида в трансформированных лесах северо-востока Украины. Исследованы четыре лесные экосистемы: 3 модельных участка в дубовых лесах, преобразованных в условиях интенсивной рекреации.давление, и 1 модельный участок в сосново-дубовом лесу. Всего 44 таксона беспозвоночных, среди которых преобладают Insecta. (78,1%, n = 1075). Преобладал отряд чешуекрылых (63,5%). В рационе птенцов дрозда, наибольшее количество таксонов (37,1–52,2%) было представлено фитофагами. Фитофаги также составляли большую часть потребляемой добычи (58,8–72,0%). Условия окружающей среды при условии важное влияние на структуру диеты. Наиболее благоприятными условиями кормления для вида были: встречается на охраняемых природных территориях. Согласно анализу, эффективность кормодобывания черного дрозда была аналогичной. на всех изученных сайтах. Самые высокие показатели биоразнообразия обнаружены на охраняемой территории Гомильшанский. Национальный природный парк "Леса". Результаты исследования показали решающую роль T. merula в развитии борьба с популяциями потенциально опасных сельскохозяйственных вредителей.
Trophic links of the chaffinch (Fringilla coelebs) in transformed forest ecosystems of North-Eastern Ukraine
(Oles Honchar Dnipro National University, 2020) Chaplygina, A.; Pakhomov, O.; Yevtushenko, H.; Brygadyrenko, V.
The сhaffinch (Fringilla coelebs Linnaeus, 1758; Passeriformes, Fringillidae) is one of the most colourful forest species of birds living in Europe, West Asia and North Africa. The diet of this species was studied as a contribution to the conservation of the population of this species in transformed forests of the north-eastern part of Ukraine. Four forest ecosystems were studied: three model sites in oak forests, transformed under intensive recreation pressure, and one model site in a pine-oak forest. A total of 39 invertebrate taxa, dominated by Insecta (93.0%) were found. The orders Coleoptera (32.6%) and Lepidoptera (63.5%) prevailed in the diet of finch nestlings, the highest number of taxa (52.3–76.2%) was represented by phytophages. The phytophagous species also constituted the majority of the consumed prey items (44.0–55.6%). Environmental conditions provided an important effect on the diet structure. The most favourable foraging conditions for the species were found in protected natural areas. According to the analysis, the finch foraging efficiency was similar in all the studied sites. The highest biodiversity indices were found in a protected area of Homilshanski Forests National Nature Park. Results of the research have indicated the crucial role of Fringilla coelebs in the population management of potentially dangerous agricultural pests. Зяблик (Fringilla coelebs Linnaeus, 1758; Passeriformes, Fringillidae) — один із найколоритніших лісових видів птахів, що живуть у Європі, Західній Азії та Північній Африці. Раціон цього виду досліджувався як внесок у збереження популяції цього виду у трансформованих лісах північно-східної частини України. Було чотири лісові екосистеми досліджено: три модельні ділянки в дубових лісах, трансформованих під інтенсивним рекреаційним тиском, та одна модельна ділянка в сосновому лісі. Всього виявлено 39 таксонів безхребетних, серед яких домінують Insecta (93,0%). Порядки твердокрилі (32,6%) і лускокрилі. У раціоні пташенят зябликів переважали (63,5 %), найбільша кількість таксонів (52,3–76,2 %) була представлена фітофагами. Види фітофаги також становили більшість споживаної здобичі (44,0–55,6%). Екологічні умови мали важливий вплив на структуру раціону. Найсприятливішими для виду були кормові умови зустрічаються в заповідних природних територіях. Згідно з аналізом, ефективність нагулу зябликів була однаковою на всіх досліджуваних ділянках. Найвищі показники біорізноманіття виявлено на заповідній території Національного природного парку «Гомільшанські ліси». Результати дослідження вказали на вирішальну роль Fringilla coelebs в управлінні популяцією потенційно небезпечного шкідника сільського господарства Зяблик (Fringilla coelebs Linnaeus, 1758; Passeriformes, Fringillidae) — один из самых красочных лесных видов птиц, обитающих в Европе, Западной Азии и Северной Африке. Рацион этого вида изучался как вклад в сохранение популяции этого вида в трансформированных лесах северо-восточной части Украины. Четыре лесные экосистемы были изучены: три модельных участка в дубравах, трансформированных под интенсивным рекреационным прессом, и один модельный участок в сосново-дубовом лесу. Всего обнаружено 39 таксонов беспозвоночных, среди которых преобладают Insecta (93,0%). Отряды Coleoptera (32,6%) и Lepidoptera. В рационе птенцов вьюрков преобладали (63,5 %), наибольшее количество таксонов (52,3–76,2 %) было представлено фитофагами. Виды-фитофаги также составляли большую часть потребляемых объектов добычи (44,0–55,6%). Относящиеся к окружающей среде условия оказывали важное влияние на структуру рациона. Наиболее благоприятные кормовые условия для вида были встречается на охраняемых природных территориях. Согласно анализу, эффективность кормодобывания вьюрков была одинаковой на всех исследованных участках. Наиболее высокие показатели биоразнообразия отмечены на охраняемой территории Национального природного парка «Гомольшанские леса». Результаты исследования указали на решающую роль Fringilla coelebs в управлении популяциями потенциально опасных вредителей сельскохозяйственных угодий.
Trophic links of the song thrush (Turdus philomelos) in transformed forest ecosystems of North-Eastern Ukraine
(Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2019) Chaplygina, A.; Pakhomov, O.; Brygadyrenko, V.
The diet spectrum of the song thrush (Turdus philomelos Brehm, 1831; Passeriformes, Turdidae) was studied with the aim of supporting the population of the species in transformed forests of North-Eastern Ukraine. Four forest ecosystems were surveyed: three model sites in oak woodlands with different stages of recreational digression, and the fourth model site in a pine-oak forest. A total of 45 invertebrate taxa with the dominance of Insecta (64.6%, n = 1321), Oligochaеta (16.7%), and Gastropoda (12.0%) were revealed in the diet of the song thrush. At the level of orders, Lepidoptera (66.2%) was dominant. In the qualitative structure of the song thrush nestling diet, the highest number of taxa (40.5–59.1%) was represented by phytophages. Phytophagous species also comprised the majority of the consumed prey items (44.7–80.3%). Environmental conditions are an important factor, affecting the diet composition of birds. The most favourable foraging conditions for the thrushes were revealed in natural protected areas. The analysis has shown a fairly even foraging efficiency of the thrushes in all the studied sites. The highest biodiversity indices were found in a protected area of the National Nature Park “Homilshanski Forests”. The results of the research indicate an important role of T. philomelos in the population management of potentially dangerous agricultural pests. Трофічні ланки співочого дрозда (Turdus philomelos) в трансформованих лісових екосистемах Північно-Східної України Спектр харчування співочих дроздів (Turdus philomelosBrehm, 1831; Passeriformes, Turdidae) вивчався з метою підтримки популяції виду в трансформованих лісах Північно-Східної України. Були обстежені чотири лісові екосистеми: три модельних ділянки в дубових лісах з різною стадією рекреаційної дигрессии і четверта модельна ділянка в сосново-дубовому лісі. Всього 45 таксонів безхребетних з переважанням Insecta (64,6%, n = 1321), Oligochaеta (16,7%) і Gastropoda (12,0%). були виявлені в раціоні співочого дрозда. На рівні порядків домінували лускокрилі (66,2%). У якісному складі У раціоні пташенят співочого дрозда найбільшу кількість таксонів (40,5-59,1%) було представлено фитофагами. види фітофагів також складали велику частину споживаних предметів видобутку (44,7-80,3%). Умови навколишнього середовища є важливим фактором, що впливає на склад раціону птиці. Найбільш сприятливі умови годівлі дроздів виявлені в природоохоронних умовах області. Аналіз показав досить рівномірну кормопродуктивність дроздів на всіх вивчених ділянках. Найбільше біорізноманіття виявлено на території, що охороняється Національного природного парку «Хомільшанскі ліси». Результати дослідження вказують на важливу роль T. philomelosin в управлінні популяціями потенційно небезпечних сільськогосподарських шкідників. Трофические звенья певчего дрозда (Turdus philomelos) в трансформированных лесных экосистемах Северо-Восточной Украины Спектр питания певчих дроздов (Turdus philomelosBrehm, 1831; Passeriformes, Turdidae) изучался с целью поддержки популяции вида в трансформированных лесах Северо-Восточной Украины. Были обследованы четыре лесные экосистемы: три модельных участка в дубовых лесах с разной стадией рекреационной дигрессии и четвертый модельный участок в сосново-дубовом лесу. Всего 45 таксонов беспозвоночных с преобладанием Insecta (64,6%, n = 1321), Oligochaеta (16,7%) и Gastropoda (12,0%). были выявлены в рационе певчего дрозда. На уровне порядков доминировали чешуекрылые (66,2%). В качественном составе В рационе птенцов певчего дрозда наибольшее количество таксонов (40,5–59,1%) было представлено фитофагами. Виды фитофагов также составляли большую часть потребляемых предметов добычи (44,7–80,3%). Условия окружающей среды являются важным фактором, влияющие на состав рациона птицы. Наиболее благоприятные условия кормления дроздов выявлены в естественных охраняемых условиях области. Анализ показал достаточно равномерную кормопроизводительность дроздов на всех изученных участках. Наивысшее биоразнообразие Показатели найдены на охраняемой территории Национального природного парка «Хомильшанские леса». Результаты исследования указывают на важную роль T. philomelosin в управлении популяциями потенциально опасных сельскохозяйственных вредителей.
Trophic Links of the Spotted Flycatcher (Muscicapa striata) in Transformed Forest Ecosystems of North-Eastern Ukraine
(Institute of Forestry, LAMMC, 2018) Chaplygina, A.; Savynska, N.; Brygadyrenko, V.
The diet of the spotted flycatcher was studied (Muscicapa striata Pallas, 1764) to reveal its trophic links and subsistence of bird populations in transformed ecosystems of North-Eastern Ukraine. A total of 75 invertebrate taxa were found in the diet. Insects made up 94.8%: imagoes of Diptera (39.8%), Hymenoptera (24.2%), Lepidoptera (17.2%), Odonata (7.9%), Coleoptera (5.1%), etc. Large-sized insects dominated. Qualitative composition of the nestling diet of spotted flycathers was composed of zoophages (31.7%), phytophages (29.4%), saprophages (20.1%), polyphages (12.0%), and necrophages (6.7%). Invertebrate trophic groups were almost equally distributed in the nestling diet according to the number of taken objects: zoophages (22.0%), polyphages (21.0%), phytophages (21.0%), necrophages (20.0%), and saprophages (16.0%). Environmental conditions play an important role affecting the diet structure. The most favourable feeding conditions for the species were found in protected natural areas. The analysis showed that the forage intake of flycatchers was equal in all the sites. The highest invertebrate diversity was found in model site 2 (Natural Nature Park “Homilshanski Forests”) – 62 taxa, and in model site 4 (National Nature Park “Hetmanskyi”) – 33 taxa. Similarity indices were higher in model site 3 (30) compared to site 1 (26) showing that birds could switch between different invertebrate species thus causing the formation of ecological pre-adaptations and further synanthropisation of the species. The highest indices of Jaccard (57.5%) and Sorensen (73.0%) for 23 taxa of invertebrates were revealed in model sites 3 and 4. Вивчено раціон плямистої мухоловки (Muscicapa striata Pallas, тисяча сімсот шістьдесят чотири) з метою виявлення його трофічних зв'язків і існування популяцій птахів в трансформованих екосистемах Північно-Східної України. Всього в раціоні було виявлено 75 таксонів безхребетних. Комахи склали 94,8%: імаго двокрилих (39,8%), перетинчастокрилих (24,2%), лускокрилих (17,2%), Odonata (7,9%), жуків (5,1%) та ін. переважали комахи великих розмірів. Якісний склад раціону пташенят плямистих нахлистовиків складався з зоофаги (31,7%), фітофагів (29,4%), сапрофагов (20,1%), полифагов (12,0%) і некрофагія (6,7%). За кількістю взятих об'єктів трофічні групи безхребетних були практично рівномірно розподілені в раціоні пташенят: зоофаги (22,0%), полифаги (21,0%), фітофаги (21,0%), некрофаги (20,0%) і сапрофагі (16 , 0%). Умови навколишнього середовища грають важливу роль, впливаючи на структуру раціону. Найбільш сприятливі умови харчування для виду були виявлені на охоронюваних природних територіях. Аналіз показав, що кормове споживання мухоловками було однаковим на всіх ділянках. Найбільша різноманітність безхребетних виявлено на модельному ділянці 2 (природний парк «Гомільшанські ліси») - 62 таксона, а на модельному ділянці 4 (національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізації видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. Изучен рацион пятнистой мухоловки (Muscicapa striata Pallas, 1764) с целью выявления её трофических связей и существования популяций птиц в трансформированных экосистемах Северо-Восточной Украины. Всего в рационе было обнаружено 75 таксонов беспозвоночных. Насекомые составили 94,8%: имаго двукрылых (39,8%), перепончатокрылых (24,2%), чешуекрылых (17,2%), Odonata (7,9%), жесткокрылых (5,1%) и др. Преобладали насекомые крупных размеров. Качественный состав рациона птенцов пятнистых нахлыстовиков состоял из зоофагов (31,7%), фитофагов (29,4%), сапрофагов (20,1%), полифагов (12,0%) и некрофагов (6,7%). По количеству взятых объектов трофические группы беспозвоночных были практически равномерно распределены в рационе птенцов: зоофаги (22,0%), полифаги (21,0%), фитофаги (21,0%), некрофаги (20,0%) и сапрофаги (16,0%). Условия окружающей среды играют важную роль, влияя на структуру рациона. Наиболее благоприятные условия питания для вида были обнаружены на охраняемых природных территориях. Анализ показал, что кормовое потребление мухоловками было одинаковым на всех участках. Наибольшее разнообразие беспозвоночных обнаружено на модельном участке 2 (природный парк «Гомильшанские леса») - 62 таксона, а на модельном участке 4 (национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4.
Visit to the Vorskla River in May
(Евразийская группа сухих пастбищ (EDGG): рабочая группа Международной ассоциации наук о растительности ( IAVS ) и член Европейского форума охраны природы и скотоводства ( EFNCP )., 2022) Shupova, T.; Chaplygina, A.
During May 1-3, 2014 we visited Luchkovsky nature reserve (Ukraine), 20 years after the early studies, In 1996 the re-serve was established in the Lower Vorskla River flow to protect natural complexes. Since 2002, the Luchkovsky na-ture reserve has been part of the Regional Landscape Park "Nizhnevorsklyansky". The total length of the Vorskla is 464 km. The territory of the reserve is located at the northern border of the Steppe zone, and 15 kilometers from where the Vorskla flows into the Dnieper. Here, the river is adora-bly beautiful. It splits into many branches, alternating with islands and reed thickets. On the right bank of the Vorskla River, ravine oak forests have been preserved in combina-tion with steppe meadows (Stecuk et al. 2002). Протягом 1-3 травня 2014 року ми відвідали Лучковський природний заповідник (Україна), через 20 років після перших досліджень. У 1996 році заповідник був створений у нижній течії річки Ворскла з метою охорони природних комплексів. З 2002 року Лучковський природний заказник входить до складу регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський». Загальна довжина Ворскли становить 464 км. Територія заповідника розташована на північній межі Степової зони, за 15 кілометрів від місця впадіння Ворскли в Дніпро. Тут річка неймовірно красива. Він розпадається на безліч гілок, які чергуються з острівцями та заростями очерету. На правому березі р. Ворскли збереглися яружні дубові ліси в поєднанні з остепненими луками (Стецук та ін. 2002). Сьогодні в Лучковському заказнику гніздиться 88 видів 15 рядів, які представляють 11 фауногенетичних комплексів (Шупова, Чаплигіна 2016). Завдяки наявності деревної рослинності на луках гніздяться 54 види птахів (наземно- та деревно-гніздові).

Перегляд за Автор "Chaplygina, A."

Результатів на сторінку

Параметри сортування