Перегляд за Автор "Левченко, Н. М."

Зараз показано 1 - 17 з 17
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Автор і герой у постмодерному романі
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка, Університет імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, 2020) Левченко, Н. М.
    У дослідженні вивчається комунікативна пара в постмодерному романі – автор і герой. Алогічна й двоїста дійсність подекуди викликала гіпертрофію суб’єктивного начала, абсолютизувала світоглядну позицію автора з одного боку, й нівелювала, девальвувала авторську особистість – з іншого. Таким чином з кінця 90-х років кардинально змінилася специфіка вираження авторського «Я», яка безпосередньо вплинула на способи творення героя в сучасній українській літературі. Особливості розгортання художнього діалогу автора з його героєм вказують на явище трансформації їхніх функцій в українському постмодерному романі. Автор з огляду на проголошену Бартом тезу про його смерть припиняє бути основним цілісним творцем тексту, а стає його продуктом, формою висловлювання. Автор, герой, текст поєднуються в певну цілісність спрямованістю на інтерпретаційну гру з читачем, який розпорошує щойно утворену семантичну цілісність на неймовірну кількість значень. The study discusses the communicative pair in the postmodern novel, namely the author and the hero. In some cases, the illogical and dual reality caused a kind of hypertrophy of the subjective principle, absolutized the worldview of the author on the one hand, and levelled, devalued the author’s personality, on the other hand. Thus, since the late 1990s, the ways of the expression of the author’s individuality have changed dramatically, and it directly infl uences the ways of creating a hero in contemporary Ukrainian literature. The special features of the development of the author’s artistic dialogue with his hero indicate the phenomenon of transformation of their functions in the Ukrainian postmodern novel. The author, given the idea about his death, put forward by R. Barthes, ceases to be the main creator of the text, and becomes its product, a form of expression. The author, the hero, and the text are combined into a certain integrity by focusing on the interpretative playing with the reader, who divides the newly formed semantic integrity into incredibly numerous meanings.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Библейская герменевтика как структурант поэтики «Слова о Законе и Благодати» Илариона.
    (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019) Левченко, Н. М.
    У статті говориться, що з метою інтерпретації біблійних топосів Закону та Благодаті Іларіон звертається до жанру слова. Законом він вважає Старий Заповіт, який уже виконав своє завдання, а Благодаттю – Новий Заповіт, який окреслює буття людини, її стосунки з Богом, дає надію на вічне життя. Тематика «Слова» розбиває проповідь на чотири фрагменти. У першому з них помічаємо алегоричний сенс прочитання Святого Письма стосовно історії людства. Другий фрагмент присвячено тлумаченню образу Ісуса Христа, який постає як синтез Божого та людського начал. Третій фрагмент зображує події за межею Біблії. Його присвячено хрещенню Русі. У четвертому фрагменті прославляється князь Володимир. Перевага Нового Заповіту над Старим Заповітом втілена автором в образах вільної дружини Авраама Сарри – Благодаті та його рабині Агар – Закону. Наслідуючи кращі традиції візантійської ораторської прози, автор «Слова» пересипає його текст цитатами із Біблії та додає до них переважно алегоричне тлумачення, підкреслюючи, що твір призначений не для проголошення, а для читання, що давало можливість автору вжити широкі виражальні можливості, а саме, буквальний і алегоричний сенси прочитання святого Письма. Той, хто приймає Благодать, приймає добро, любов, стає сином Божим і починає жити новим життям у Святому Дусі, яким проймається віруюча людина. Подолання Закону і сприйняття Благодаті означає, за Іларіоном, набуття духовної свободи. The article states that, for the purpose of interpreting the Biblical topos of the Law and Grace, Hilarion refers to the genre of the word. Hilarion takes first place in the title, and then in the text of the work God brings out wisdom. By law, he believes the Old Testament, which has already fulfilled its task, and Grace - the New Testament, which outlines the existence of man, his relationship with God, gives hope for eternal life. The subject of the "Word" breaks the sermon into four fragments. In the first of them, we notice the allegorical meaning of reading the Scriptures in relation to the history of mankind. The second part is devoted to the interpretation of the image of Jesus Christ, which appears as a synthesis of God and human nature. The third fragment depicts events beyond the boundary of the Bible. It is devoted to the baptism of Rus. In the fourth fragment Prince Volodymyr is glorified. Following the best traditions of Byzantine oratory prose, the author of the Word simply pours his text into quotations from the Bible and adds to them a predominantly allegorical interpretation, emphasizing that the work is not intended for proclamation, but for reading, which enabled the author to interpret the Scriptures and in the literal, and in allegorical sense. The advantage of the New Testament over the Old Testament is embodied by the author in the images of the free wife of Abraham Sarah - Grace and his servant Hagar - Law. Laconic retelling of God-inspired text, Hilarion interprets the old-czarist images, as those that represent the new covenants at the level of allusions, presented them in the form of additional parallel antithesis. The same anti-colored color is also depicted by the images of their children. Isaac was born from a free woman, which means that he represents freedom, Ishmael is from a slave, hence his image symbolizes slavery. He who receives Grace receives goodness, love, becomes the son of God, and begins to live a new life in the Holy Spirit through which the believer is through. The overcoming of the Law and the perception of Grace means, according to Hilarion, the acquisition of spiritual freedom.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Біблійна герменевтика в бароковій українській літературі в межах канону та поза ним
    (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2018) Левченко, Н. М.
    Дослідження присвячене вивченню сакрального образу каменю як біблійної фігури, знаку, символу в прозі Г. Сковороди та С. Яворського. За принципами біблійної герменевтики як джерела смислів письменники створили оригінальну систему значень образу каменю в межах канону й поза ним. Насиченість творів Сковороди алегоричними образами, емблемами, символами, які мають абсолютно самостійний, інколи несподіваний сенс, стала причиною відхилення тлумачення багатьох біблійних фігур, явищ і сюжетів від їхньої канонічної інтерпретації. С. Яворський не відходив від канону і, інтерпретуючи образ каменю, вдався до інтертекстуального прийому перенесення тексту Святого Письма у власноруч творений текст. The research is devoted to the study of the sacred image of a stone as a biblical figure, a sign, a symbol in prose by G. Skovoroda and S. Yavorsky. According to the principles of biblical hermeneutics as a source of meanings, the writers created an original system of values of the image of a stone within the canon and beyond. The saturation of the works of Skovoroda with allegorical images, emblems, symbols, which have a completely independent, sometimes unexpected meaning, has become the reason for the rejection of the interpretation of many biblical figures, phenomena and subjects from their canonical interpretation. Trying to find the truth in Scripture, Frying puts on its own allegorical transformations allegorically on its biblical allegories, that is, about allegories speaking allegories and thus does not simplify, but encode their meaning. S. Yavorsky did not depart from the canon and, interpreting the image of a stone, resorted to the intertextual acceptance of the translation of the text of the Holy Scripture into a self-created text. Consequently, the attachment to the canon was facilitated by modifications of most canonical genres.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Біблійна герменевтика в давній українській літературі
    (Майдан, 2018) Левченко, Н. М.
    Монографія присвячена висвітленню питання про місце та роль біблійної герменевтики в українській літературі XI–XVIII століть. Наголошено на тому, що перші переклади Біблії є початковим етапом розвитку екзегези Святого Письма в Україні. Крізь призму біблійної герменевтики розглянуто твори перекладної старокиївської літератури, відстежено їхній вплив на розвиток оригінальної літератури ХІ–ХІІІ століть, зокрема на творчість Іларіона, Кирила Туровського, Феодосія Печерського. Біблійну герменевтику в українській літературі XVI–XVIII століть подано як синтез східної та західної герменевтичних традицій. Із цього погляду проаналізовано творчість Василя Суразького, Мелетія Смотрицького, Йова Заліза, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, Дмитра Туптала, Іоана Максимовича, Григорія Сковороди та інших.The monograph is dedicated to highlighting the question of the place and role of biblical hermeneutics in Ukrainian literature of the 11th-18th centuries. Emphasized on the fact that the first translations of the Bible are the initial stage of the development of the exegesis of the Holy Scriptures in Ukraine. Through the prism of biblical hermeneutics, the works of translated Old Kyivan literature were examined, and their influence was traced on the development of original literature of the 11th-13th centuries, in particular on creativity Ilarion, Kyrylo Turovskyi, Feodosii Pecherskyi. Biblical hermeneutics in the Ukrainian literature of the 16th–18th centuries, it is presented as a synthesis of Eastern and Western hermeneutic traditions. Creativity was analyzed from this point of view Vasyl Surazkyi, Meletii Smotrytskyi, Yov Zaliza, Feofan Prokopovych, Stefan Yavorskyi, Dmytoa Tuptala, Ioan Maksymovych, Hryhorii Skovoroda and others.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Біблійна герменевтика Григорія Сковороди
    (ТОВ «Майдан», Харків, 2022) Левченко, Н. М.
    Монографію структурують як раніше оприлюднені, так і щойно задекларовані ідеї авторки щодо питання місця й ролі біблійної герменевтики в творчості Григорія Сковороди. Наголошено, що Григорій Сковорода не сприймав традиційну для української барокової літератури чотирисенсову біблійну герменевтику, натомість був прихильником суцільної алегорези Біблії. Намагаючись дошукатися істини у Святому Письмі, Сковорода накладав на біблійні алегорії власні алегоричні конструкції, створюючи тим самим мовно-кодову систему, де текст-код ставав власне текстом і не спрощував розуміння Біблії, а навпаки ускладнював. The monograph is structured by the author's previously published and newly declared ideas regarding the place and role of biblical hermeneutics in the work of Hryhoriy Skovoroda. It is emphasized that Hryhoriy Skovoroda did not accept the four-sense biblical hermeneutics traditional for Ukrainian baroque literature, instead he was a supporter of a continuous allegory of the Bible. Trying to find the truth in the Holy Scriptures, Skovoroda superimposed his own allegorical constructions on biblical allegories, thereby creating a language-code system where the text-code became the actual text and did not simplify the understanding of the Bible, but rather complicated it.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    БІБЛІЙНА ГЕРМЕНЕВТИКА ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ В ПЛОЩИНІ НАУКОВОЇ СТАТИСТИКИ ЛЕОНІДА УШКАЛОВА
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Левченко, Н. М.
    У публікації досліджено біблійну герменевтику Григорія Сковороди в площині наукової статистики Леоніда Ушкалова. Вагомим внеском в українське сковородинознавство є одинадцять книжок Леоніда Ушкалова про життя і творчість барокового філософа-богослова Григорія Сковороди. Відновлена професором Л. Ушкаловим автентичність текстів творів Григорія Сковороди надала змогу усунути допущені переписувачами помилки і вивільнити твори мислителя від русифікаторських нашарувань, повернути його в лоно українського літературного бароко. Зазначено, що феноменальна ерудиція Леоніда Ушкалова дозволила йому опанувати неабиякий інтелект останнього українського барокового письменника, осмислити кожне слово Григорія Сковороди й прокоментувати найскладніші топоси літературних розважань гуманіста. Здається, він знав геть усе про Григорія Сковороду. Таке всезнання про українського філософа-богослова тішило пана професора, давало йому насолоду від непростого й глибокого проникнення в надра префігурації складних для розуміння текстів барокового екзегета тому, що він обрав, за Г. Сковородою, «сродну працю», про яку говорив: «А я хотів зробити так, щоб, коли мій читач згодом буде чути слова «українська література», у нього з’являлися впевнений погляд на життя, радісна посмішка, трішки драйву...The publication examines the biblical hermeneutics of Hryhoriy Skovoroda in the plane of scientific statistics of Leonid Ushkalov. Leonid Ushkalov's eleven books about the life and work of the Baroque philosopher-theologian Hryhoriy Skovoroda are a significant contribution to Ukrainian Skovorodastudies. The authenticity of the texts of Hryhoriy Skovoroda's works, restored by Professor L. Ushkalov, made it possible to eliminate the mistakes made by copyists and to free the thinker's works from Russification layers, to return him to the bosom of the Ukrainian literary baroque. It is noted that the phenomenal erudition of Leonid Ushkalov allowed him master the remarkable intellect of the last Ukrainian baroque writer, understand every word of Hryhoriy Skovoroda and comment on the most complex topos of the humanist's literary entertainment. It seems that he knew everything about Hryhoriy Skovoroda. Such omniscience about the Ukrainian philosopher-theologian pleased the professor, gave him the pleasure of a difficult and deep penetration into the depths of the prefigurations of the difficult-to-understand texts of the baroque exegete, because he chose, according to H. Skovoroda, "related work", about which he said: "A I wanted to make it so that when my reader later hears the words "Ukrainian literature", he will have a confident outlook on life, a joyful smile, a little drive...
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Біблійна герменевтика у творах Дмитра Туптала
    (Львівсьвій національний університет імені Івана Франка; Апріорі, 2007) Левченко, Н. М.
    Досліджуються архетипи фіґур, знаків, символів у прозі Дмитра Туптала як вияв існування герменевтичної системи, що відповідає загальним принципам біблійної герменевтики. The archetypes of figures, signs, and symbols in Dmytro Tuptal's prose are studied as manifestations of the existence of a hermeneutic system that corresponds to the general principles of biblical hermeneutics.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ЕКЗЕГЕТИЧНІ ПОЛЬСЬКОМОВНІ МАРКЕРИ В МОДЕЛЮВАННІ ОБРАЗІВ ДУХОВНОГО Й МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТІВ У СИСТЕМІ БІБЛІЙНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ БАРОКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
    (The Learned Society of the John Paul II Catholic University of Lublin; The John Paul II Catholic University of Lublin, Faculty of Humanities, 2022) Левченко, Н. М.
    Біблійна герменевтика, складена і розроблена як західними, так і східними Отцями Церкви, відіграла посутню роль у становленні української барокової літератури. Розглянуто бінарне протиставлення образів духовного і матеріального світів у системі біблійної герменевтики української барокової літератури на прикладах творів україномовних та польськомовних авторів таких як Лазар Баранович, Інокентій Гізель, Іоанник Галятовський, Стефан Яворський, Данило Туптало, Антоній Радивіловський, Григорій Сковорода та інші, які одностайно приходять висновку, що обрання Бога і Його Мудрості є джерелом земного затишку і людського щастя. Hermeneutyka biblijna, opracowana i rozwijana zarówno przez Ojców Kościoła zachodniego, jak i wschodniego, odegrała istotną rolę w tworzeniu ukraińskiej literatury barokowej. Binarna opozycja obrazów światów duchowych i materialnych w systemie hermeneutyki biblijnej ukraińskiej literatury barokowej rozważana jest na przykładzie ukraińskiej i polskiej twórczości takich autorów, jak Łazarz Baranowicz, Innocenty Gizel, Ioannicjusz Galatowski, Stefan Jaworski, Danił Tuptałow, Antoni Radziwiłowski, Hrygoryj Skovoroda i inni, którzy jednogłośnie dochodzą do wniosku, że źródłem ziemskiej pociechy i ziemskiego szczęścia ludzkiego jest wybór Boga i jego Mądrości. Biblical hermeneutics, compiled and developed by both the Western and Eastern Church Fathers, played an essential role in the formation of Ukrainian baroque literature. The binary opposition of images of the spiritual and material worlds in the system of biblical hermeneutics of Ukrainian baroque literature is considered, based on examples of Ukrainian and Polish works by Lazar Baranovych, Innokenty Gizel, Ioanniki Galyatovsky, Stefan Yavorsky, Danylo Tuptalo, Anthony Radyvilovsky, Gregory Skovoroda and others, who unanimously conclude that the choosing of God and his Wisdom is the source of earthly comfort and human happiness.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Знакові системи біблійної герменевтики в площині поетики творів давньої української літератури
    (Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Приватна фірма «Колегіум», 2022) Левченко, Н. М.
    Стаття присвячена висвітленню та аналізу основних типів знакових системи біблійної герменевтики в структурі поетики творів давньої української прози. У дослідженні наголошується, що канон тлумачення Біблії віддавна передбачав однозначність висло- вів і непомильність розуміння тексту, що уточнювався й коментувався в межах герменевтичного вчення. Розуміння Біблії ускладнювалося співавторством Бога й людини, необхідністю розкодування sensus plenior у Святому Письмі паралельно із тим сенсом, який вкладала в Біблію людина-автор, різночитаннями слова-знака, слова-алегорії чи слова-символу як елементів окремої мовної фігури, уривка чи всього тексту. Біблійна герменевтика пропонувала як один із засобів, що має усунути непевні категорії розуміння, поняття однозначності в межах біблійного канону. Авторкою здійснена спроба використати як інструмент тлумачення біблійних текстів у творах української барокової літератури структуралістську модель лінгвістичного знака у нерозривній єдності позначника та означуваного Ф. де Сосюра, а також удосконалену тріадичну систему знака Ч. Пірса, де знак складається з репрезентамену – форми, якої набуває знак, причому вона не обов’язково повинна бути матеріальною, інтерпретанти, яка, не зважаючи на назву, здебільшого, є не інтерпретацією, а радше сенсом, отриманим від знаку і надає знакові сенсу навіть за відсутності інтерпретатора, об’єкту –того, на що посилається знак. Давні екзегети цілісний зміст Біблії, тобто узго- дженість її окремих частин та книг, вважали безпе- речним наміром Бога, який неможливо осягнути поза межами sensus plenior. Контроверсійність прочитання окремих частин тексту Святого Письма мала знімати запроваджена чотирисенсова біблійна герменевтика. The article is devoted to highlighting and analyzing the main types of symbolic systems of biblical hermeneutics in the structure of poetics of works of ancient Ukrainian prose. The study emphasizes that the canon of interpretation of the Bible long ago assumed the unequivocalness of statements and the infallibility of the understanding of the text, which was specified and commented on within the limits of hermeneutic teaching. Understanding the Bible was complicated by the co-authorship of God and man, the need to decode the sensus plenior in the Holy Scriptures in parallel with the meaning that the human author put into the Bible, different readings of the word-sign, word-allegory or word-symbol as elements of a separate figure of speech, a passage or the entire text. Biblical hermeneutics proposed as one of the means to eliminate uncertain categories of understanding, the concept of unambiguity within the biblical canon. The author made an attempt to use F. de Saussure's structuralist model of the linguistic sign in the insepaneutics in the structure of poetics of works of ancient Ukrainian prose. The study emphasizes that the canon of interpretation of the Bible long ago assumed the unequivocalness of statements and the infallibility of the understanding of the text, which was specified and commented on within the limits of hermeneutic teaching. Understanding the Bible was complicated by the co-authorship of God and man, the need to decode the sensus plenior in the Holy Scriptures in parallel with the meaning that the human author put into the Bible, different readings of the word-sign, word-allegory or word-symbol as elements of a separate figure of speech, a passage or the entire text. Biblical hermeneutics proposed as one of the means to eliminate uncertain categories of understanding, the concept of unambiguity within the biblical canon. The author made an attempt to use F. de Saussure's structuralist model of the linguistic sign in the inseparable unity of the signifier and the signified as a tool for interpreting biblical texts in the works of Ukrainian baroque literature, as well as the improved triadic system of the sign of Ch. Peirce, where the sign consists of the representamen – the form that the sign takes, and it does not necessarily have to be material, the interpretant, which, regardless of the name, is mostly not an interpretation, but rather a meaning obtained from a sign and gives the sign meaning even in the absence of an interpreter, the object – thаt which the sign is sent. Ancient exegetes considered the complete content of the Bible, i.e. the coherence of its individual parts and books, to be the indisputable intention of God, which cannot be understood outside the sensus plenior. The controversial reading of certain parts of the text of the Holy Scriptures was supposed to be removed by the introduced four-way biblical hermeneutics.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Концепт сакральної антропології в структурі біблійної герменевтики Григорія Сковороди як засіб виховання духовності особистості
    (Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Левченко, Н. М.
    У статті порушено тему концепту сакральної антропології в структурі біблійної герменевтики Григорія Сковороди як засіб виховання духовності особистості. Визначення, окреслення й аналіз християнських тем, мотивів, алюзій у складі художньо-образних систем літературних текстів українського бароко дозволяють вирішити рівень зв’язку структурних і генетичних взаємин між їх біблійною першоосновою та мистецьки трансформованого сакрального образу людини в творах митців як вияву певних релігійних переживань, релігійного світобачення й світовідчування. В статье поднята тема концепта сакральной антропологии в структуре библейской герменевтики Григория Сковороды как средство воспитания духовности личности. Определение, обозначение и анализ христианских тем, мотивов, аллюзий в составе художественно-образных систем литературных текстов украинского барокко позволяют решить уровень связи структурных и генетических взаимоотношений между их библейской первоосновой и художественно трансформированного сакрального образа человека в произведениях художников как проявление определенных религиозных переживаний. религиозного мировоззрения и мироощущения. The article raises the theme of the concept of sacred anthropology in the structure of biblical hermeneutics by Grigory Skovoroda as a means of educating the spirituality of the individual.Identification, denotation and analysis of Christian themes, motifs, allusions in the artistic and imaginative systems of literary texts of the Ukrainian Baroque allow to decide the level of connection of structural and genetic relations between their biblical primary basis and artistically transformed sacral image of man in the works of artists as a manifestation of certain religious experiences. religious world outlook and world outlook.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Переклад Біблії як лінгвістично-герменевтична проблема
    (Харківське історико-філологічне товариство, 2022-05-18) Левченко, Н. М.
    Автором досліджено старослов’янські й давньоруські переклади Біблії. Розкрито роль біблійної герменевтики в давньокиївській культурі загалом, і в літературі зокрема. The author researched Old Slavic and Old Russian translations of the Bible. The role of biblical hermeneutics in ancient Kyiv culture in general, and in literature in particular, is revealed.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Сковородинська префігурація в контексті біблійної гевристики і ноематики
    (Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Приватна фірма «Колегіум», 2022) Левченко, Н. М.
    Біблійна ноематика, тобто наука про сенси Святого Письма, і гевристика — наука про віднаходження цих сенсів були стрижневими в екзегетиці Григорія Сковороди. Під впливом вчень отців Александрійської школи вони змінили методологічні засади, певною мірою трансформувалися й спрямовувалися у бік усеосяжної алегорези Святого Письма в авторській системі його тлумачення. Істинне значення Слова Божого перебуває під мішурою матеріальної оболонки слова, яку Сковорода називає фіґурами, знаками, символами. Використовуючи образи-символи, Сковорода пояснював невидиму натуру, тобто існування Бога, Істини. Розгадати сенс фіґур — значить відкрити істину, заховану в Святому Письмі. Намагаючись дошукатися істини у Святому Письмі, Сковорода накладає на біблійні алегорії власні уже трансформовані алегоричні конструкції, тобто про алегорії говорить алегоріями і тим самим не спрощує, а ускладнює їхній зміст. Наприклад, образ змія, що звивається в кільце та має гострий погляд, є метафоричним уособленням самопізнання, самобаченням світу. Тож образ змія, згорненого в кільце, символізує загальний сенс людського життя. Важко зрозуміти, зазначає філософ, де початок, а де кінець звитого у кільце змія, якщо не помітити його голову. Так само важко збагнути вічність — всюди вона є й ніде її немає, бо вона невидима й закриває свою іпостась. Звиви та кільця змія Сковорода розцінює як символи вічності, а значить і символи самої Біблії. Тому письменник і називає Біблію змієм і Богом водночас. Biblical noematic, that is, the science of the meanings of the Holy Scriptures, and heuristics, the science of finding these meanings, were central to the exegesis of Hrygorii Skovoroda. Under the influence of the teachings of the fathers of the Alexandrian school, they changed their methodological principles, transformed to a certain extent and moved towards a comprehensive allegory of the Holy Scriptures in the author's system of its interpretation. The true meaning of the Word of God lies under the tinsel of the material shell of the word, which Skovoroda calls figures, signs, symbols. Using images and symbols, Skovoroda explained the invisible nature, that is, the existence of God, Truth. To decipher the meaning of the figures means to discover the truth hidden in the Holy Scriptures. Trying to find the truth in the Holy Scriptures, Skovoroda superimposes his own already transformed allegorical constructions on biblical allegories, that is, he talks about allegories in terms of allegories, thereby not simplifying but complicating their meaning. For example, the image of a snake coiling in a ring and having a sharp look is a metaphorical personification of self-knowledge, self-view of the world. So, the image of a snake coiled in a ring symbolizes the general meaning of human life. It is difficult to understand, the philosopher notes, where the beginning and where is the end of a snake coiled in a ring, if you do not notice its head. It is equally difficult to understand eternity — it is everywhere and nowhere, because it is invisible and covers its hypostasis. Skovoroda regards the coils and rings of the snake as symbols of eternity, and therefore also symbols of the Bible itself. That is why the writer calls the Bible a snake and God at the same time.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    «У ВІЙНИ ОБЛИЧЧЯ НЕ ЖІНОЧЕ…»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-04-07) Левченко, Н. М.
    Авторка статті пропонує нам замислитись про російсько-українську війну, страждання та біль українців. Ця страшна війна показала фаховість Збройних Сил України і незламність українського народу. The author of the article invites us to think about the Russian-Ukrainian war, the suffering and pain of Ukrainians. This terrible war showed the professionalism of the Armed Forces of Ukraine and invincibility of the Ukrainian people.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ФЕНОМЕН СВОБОДИ В ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ І В СУЧАСНИХ ІСТОРИЧНИХ ВИМІРАХ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-04-06) Левченко, Н. М.
    Стаття присвячена дослідженню феномену свободи у творчості Григорія Сковороди та в сучасних історичних реаліях російсько-української війни. Дослідниця підкреслює, що прагнення людини до свободи, свободи від гріха Григорій Сковорода вважав найвищим даром, благом людини, головною метою і мірилом її життя, а "дух свободи" безпосередньо пов'язував з Богом. Звичайно, йдеться про ідею внутрішньої свободи людини, яка звільняє людину від принад і тягарів дочасного матеріального світу. Гуманіст епохи бароко наголошує на важливості духовних цінностей, зокрема свободи, у ранньому житті людини. У статті пропонується покласти це в основу епітафії Г. Сковороди: "Світ ловив мене, та не спіймав" лежить біблійна содомська історія про те, як Лот розірвав кайдани гріха, чари дочасного світу на шляху до свободи, дарованої людині Богом. Содомський дискурс, започаткований у біблійних текстах, розвинувся в трактатах Григорія Сковороди і має своє продовження в реальних картинах російсько-української війни, але вже з абсолютно протилежним біблійним і пандейським значенням. Для сучасних українців гасло "Воля (свобода) або смерть" стало керівництвом до визвольних і радикальних дій. Семантика концепту СВОБОДА сьогодні, в умовах жахливої російсько-української війни, трактується нарівні з концептом ЖИТТЯ. This article is devoted to the study of the phenomenon of freedom in the work of Hryhorii Skovoroda and in the modern historical realities of the Russian-Ukrainian war. The researcher emphasizes that Hryhorii Skovoroda considered a person's desire for freedom, freedom from sin as the highest gift, the good of a person, the main goal and measure of their life, and he directly connected the “spirit of freedom” with God. Of course, we are talking about the idea of the inner freedom of a person, which frees a person from the attractions and burdens of the pre-temporal material world. The humanist of the Baroque era emphasizes the importance of spiritual values, in particular freedom, in the early life of a person. The article suggests that the basis of H. Skovoroda's epitaph: “The world caught me, but did not catch me” is the biblical Sodom story of Lot breaking the chains of sin, the charms of the pre-temporal world on the way to the freedom given to man by God. The Sodom discourse that began in biblical texts, developed in the treatises of Hryhorii Skovoroda, and has its continuation in the real pictures of the Russian-Ukrainian war, but already with a completely opposite meaning to its biblical and Pandey meanings. For modern Ukrainians, the slogan “Will (freedom) or death” has become a guide to liberating and radical actions. The semantics of the concept of FREEDOM nowadays, in the conditions of the terrible Russian-Ukrainian war, is interpreted equally with the concept of LIFE.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ФІЛОСОФСЬКІ КОНЦЕПТИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ У СВІТОГЛЯДНІЙ СИСТЕМІ ІВАНА ПРОКОПЕНКА
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-06-10) Левченко, Н. М.
    В статті розглянуто філософію людини у творчій спадщині Г. Сковороди та І. Прокопенка. Спостерігається світоглядна кореляція обох мислителів щодо ідеї свободи. У Сковороди – це ідея «сродної праці» як можливість самопізнання, отримання права відчувати насолоду від діяльності відповідно до власних здібностей і йти шляхом свободи. У І. Прокопенка – це ідея позитивної свободи, гуманістичної комунікації від серця до серця в межах «сродної» бесіди з Г. Сковородою, побудови вільної, незалежної України, де будуть жити звідчуттям свободи наші нащадки. The article deals with the philosophy of man in the creative heritage of H. Skovoroda and I. Prokopenko. The worldview correlation of both thinkers on the idea of of freedom. For Skovoroda it is the idea of "kindred labor" as an opportunity for self-knowledge, the right to experience the pleasure of activity according to one's own abilities and to follow the path of freedom. For I. Prokopenko, it is the idea of positive freedom, humanistic communication from heart to heart within the "kindred" conversation with H. Skovoroda, building a free, independent Ukraine, where our descendants will live with a sense of freedom.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ХУДОЖНІЙ ДОКУМЕНТ ПАМ’ЯТІ: ІНТЕРМЕДІАЛЬНА КАРТИНА СВІТУ КНИГИ ЛЕОНІДА ЛОГВИНЕНКА «ТІНЬ ВІЙНИ»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-04-18) Левченко, Н. М.
    Провідною темою книги Леоніда Логвиненка "Тінь війни" є тема сучасної російсько-української війни, людини війни і людини на війні. Попри зображення реалій життя українського народу в історичній конкретиці, пов'язаних із самовизначенням особистості в критичній ситуації, головна тема пронизана філософськими темами глибинних духовних і фізичних основ людської пам'яті про життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, віру і відчай, волю і рабство, свободу і залежність, історичний вибір і громадянський обов'язок. Фотографії війни, які супроводжують і глибше розкривають вербальний текст, претендують на приналежність до візуальних документів онтології новітньої історії України, новітнього історичного буття українського народу, а також на те, щоб бути одним з аргументів для визначення місця України та українського народу у світових історичних процесах не лише в соціальній, але й в їх релігійній моделях, глибоко і по-справжньому зрозумілих лише майбутнім поколінням, для яких твори Леоніда Логвиненка можуть стати осмисленою реконструкцією історичних подій, пов'язаних з неоголошеною російсько-українською війною. The leading theme of Leonid Logvinenko's book «The Shadow of War» is the theme of the modern Russian-Ukrainian war, a man of war and a man at war. Despite the depiction of the realities of the life of the Ukrainian people in historical concreteness, connected with the self-determination of the individual in a critical situation, the main theme is permeated with philosophical themes of the deep spiritual and physical foundations of human memory about life and death, good and evil, love and hate, faith and despair, will and servitude, freedom and dependence, historical choice and civic duty. The photographs of the war, which accompany and more deeply reveal the verbal text, claim to belong to the visual documents of the ontology of the modern history of Ukraine, the modern historical existence of the Ukrainian people, and to be one of the arguments for determining the place of Ukraine and the Ukrainian people in world historical processes, not only in social, but also in their religious models, deeply and truly understood only by future generations, for whom Leonid Logvinenko's works can become a meaningful reconstruction of historical events related to the undeclared Russian-Ukrainian war.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ В РОМАНІ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»
    (Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського ; видавничий дім «Гельветика», 2020) Левченко, Н. М.; Печерських, Л. О.
    У статті досліджено вплив кінематографу на розвиток постмодерного роману. Зазначено, що кіно отримало доступ до глибинних структур літератури не лише на рівні сюжету чи фабули, а й авторського бачення, що потягло за собою трансформацію режисера, який на витоках кіно-мистецтва лише візуалізував текст у повноцінного автора художнього кінотексту. Монтаж став важливим засобом екранної драматургії. Він якісно оновив принципи побудови сюжету, композиції, підніс значення окремої деталі, давши їй можливість передавати найсуттєвіші сюжетні колізії, найвищі точки конфлікту, найглибші порухи почуттів і переживань, а також вибудовувати дію за принципом контрасту, асоціативного зіставлення, одночасності чи паралельності. Необмежені можливості монтажу в питанні естетичних ефектів зробили його «альфою і омегою» кінообразності. Однак згодом, з огляду на острах утратити значимість таланту актора й майстерності режисера в кіно, кінематограф припинив імітувати характерну для традиційних видовищ демонстрацію виняткового шляхом монтажу, завдяки чому кіно ввійшло в період свого бурхливого розвитку та як система візуального відображення дійсності в об’ємному просторі й рухливому часі почало відповідати тенденціям нової культури. Кіно на тривалий час перетворилося на провідний засіб візуалізації культури. Письменники, зокрема постмодерністи, почали виявляти неабиякий інтерес до кіно. Традиційний жанр роману в постмодерній літературі трансформувався на синкретичний текст з використанням системних елементів візуальних мистецтв, серед яких першість залишалася за кіно. Наративну структуру твору, побудовану за кіносценарною моделлю, яка анулювала в тексті авторське мовлення, простежено на прикладі роману С. Жадана «Інтернат». Оповідач-фокалізатор набув форми оператора, який демонструє художній світ тексту через об’єктив камери, яка знімає буквально все, і трансформується на початку роману в образ головного героя Паші, а в кінці роману перетрансформовується в образ його племінника Саші. Читач має можливість спостерігати за розвитком сюжету лише через об’єктив камери, тому всі оціночні судження про події, описані в романі, автору не належать. В статье исследовано влияние кинематографа на развитие постмодерного романа. Отмечено, что кино получило доступ к глубинным структурам литературы не только на уровне сюжета или фабулы, но и авторского видения, что повлекло за собой трансформацию режиссера, который на истоках киноискусства только визуализировал текст в полноценного автора художественного кинотекста. Монтаж стал важнейшим средством экранной драматургии. Он качественно обновил принципы построения сюжета, композиции, преподнес значение отдельной детали, дав ей возможность передавать самые существенные сюжетные коллизии, высокие точки конфликта, глубокие движения чувств и переживаний, а также выстраивать действие по принципу контраста, ассоциативного сопоставления, одновременности или параллельности. Неограниченные возможности монтажа в вопросе эстетических эффектов сделали его альфой и омегой кинообразности. Однако впоследствии, учитывая страх потерять значимость таланта актера и мастерства режиссера в кино, кинематограф прекратил имитировать характерную для традиционных зрелищ демонстрацию исключительного путем монтажа, благодаря чему кино вошло в период своего бурного развития и как система визуального отражения действительности в объемном пространстве и подвижном времени начало соответствовать тенденциям новой культуры. Кино долгое время превратилось в ведущее средство визуализации культуры. Писатели, в том числе постмодернисты, начали проявлять большой интерес к кино. Традиционный жанр романа в постмодерной литературе трансформировался в синкретический текст с использованием системных элементов визуальных искусств, среди которых первенство оставалось за кино. Нарративная структура произведения, построенная по киносценарной модели, которая аннулировала в тексте авторскую речь, прослежена на примере романа С. Жадана «Интернат». Рассказчик-фокализатор принял форму оператора, демонстрирующего художественный мир текста через объектив камеры, которая снимает буквально все, и трансформируется в начале романа в образ главного героя Паши, а в конце романа перетрансформируется в образ его племянника Саши. Читатель имеет возможность наблюдать за развитием сюжета только через объектив камеры, поэтому все оценочные суждения о событиях, описанных в романе, автору не принадлежат. The article examines the influence of cinema on the development of the postmodern novel. It is noted that cinema gained access to the deep structures of literature not only at the level of plot or story line, but also at the layer of the author's vision, which entailed the transformation of the director, who at the origins of cinema only visualized the text, into a full-fledged author of fiction film text. Montage has become an important means of screen drama. It qualitatively updated the principles of plot and composition construction, raised the importance of a particular detail, giving it the opportunity to convey the most significant plot conflicts, the highest points of conflict, the deepest movements of feelings and experiences, and build action on the principle of contrast, associative comparison, simultaneity or parallelism. Unlimited possibilities of Montage on aesthetic effects have made it the “alpha and omega” of cinema. However afterwards, due to the fear of losing the importance of the actor's talent and director's excellence, the cinematography stopped imitating the traditional demonstration of the exceptional by montage, due to which the cinema entered the period of its rapid development and as a system of visual reflection of reality in volumetric space and moving time began to meet the trends of the new culture. Cinema has become a leading means of visualizing culture for a long period of time. Writers, in particular postmodernists, began to take a considerable interest in cinema. The traditional genre of the novel in postmodern literature was transformed into a syncretic text using system elements of the visual arts, among which the primacy remained for cinema. The narrative structure of the work, built on the screenplay model, which has annulled the author's speech in the text, is retraced on the example of the novel “The Orphanage” by S. Zhadan. The narrator-focalizer took the form of a cameraman who demonstrates the artistic world of the text through the lens of a camera that captures literally everything and transforms into the image of the protagonist Pasha at the beginning of the novel, and at the end of the novel transforms into his nephew Sasha. The reader has the opportunity to observe the development of the plot only through the lens of the camera, so all the evaluative judgments about the events described in the novel do not belong to the author