DSpace HNPU :: Перегляд за Автор "Ткаченко, Л. П."

Перегляд за Автор "Ткаченко, Л. П."

Зараз показано 1 - 20 з 29

Актуальні питання сучасної освіти в умовах війни (український досвід)
(Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, 2022) Ткаченко, Л. П.; Калашник, Д. С.; Коваленко, Н. Д.
У пропонованій статті представлено аналіз основних векторів вдосконалення освітнього процесу в умовах воєнних дій. Зокрема, розкрито сутність змін освіти сьогодення. Засвідчено, що суттєві трансформації, що наразі відбуваються в суспільстві значним чином впливають на процес надання освітніх послуг, формуючи ряд нових обмежень та ускладнюючи процес якісної підготовки освітян. Висвітлено основні обмеження, що наразі модифікують означнеий процес. Сформовано узагальнення щодо даних обмежень та наведено три основні категорії, що їх об’єднують: фінансові, професійні та гігієнічні. Відповідно, кожна із них відображає окремий аспект освітнього процесу, що постраждав унаслідок дій російських військових. Окрім того, представлено результати аналізу цифрового аспекту освітнього процесу сучасности, зважаючи на зростаючий попит серед освітян до використання інформаційно-технологічного забезпечення для збереження, продовження та удосконалення навчального процесу. The proposed article presents an analysis of the main vectors of improving the educational process in the conditions of military operations. In particular, the essence of changes in today's education is revealed. It is proven that significant transformations currently taking place in society significantly affect the process of providing educational services, forming a number of new restrictions and complicating the process of quality training of educators. The main limitations that currently modify the specified process are highlighted. A generalization of these restrictions is formed and three main categories that unite them are given: financial, professional and hygienic. Accordingly, each of them reflects a separate aspect of the educational process that suffered as a result of the actions of the Russian military. In addition, the results of the analysis of the digital aspect of the modern educational process are presented, taking into account the growing demand among educators for the use of information and technological support to preserve, continue and improve the educational process.
БАГАТОВЕКТОРНІСТЬ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЬСТВА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-06-10) Ткаченко, Л. П.
В статті розглянуто багатовекторність у підготовці майбутнього вчителя, яка завжди була актуальною проблемою, оскільки представники цієї професії виконують чимало функцій у будь-якому суспільстві: вони є носіями унікальних знань, особистостями, що формують світогляд, розвивають соціум, упроваджують ідеї гуманізму та ціннісного ставлення до надбань людства. Педагогічна освіта сьогодні залишається запорукою й гарантом не лише надання якісних освітніх послуг, а й показником свідомого спрямування суспільного розвитку на перспективу, забезпечення конкурентоздатності молодого покоління, націлення на глобалізацію й водночас на збереження автентичності кожної нації та її культури. The article deals with the multidirectionality in the training of future teachers, which has always been an urgent problem, since representatives of this profession perform many functions in any society: they are carriers of unique knowledge, personalities who shape the worldview, develop society, introduce the ideas of humanism and value attitude to the achievements of mankind. Pedagogical education today remains the key and guarantor of not only the provision of quality educational services, but also an indicator of the conscious direction of social development in the perspective, ensuring the competitiveness of the younger generation, focusing to globalization and at the same time to preserve the authenticity of each nation and its culture.
Використання диференційованого підходу в навчанні й вихованні дітей дошкільного віку
(Львівський університет бізнесу та права, 2024) Ткаченко, Л. П.; Гнатовська, К. С.; Горопаха, Н. М.
Імплементація диференційованого підходу в умовах закладу дошкільної освіти сприяє індивідуалізації навчання та дозволяє адаптувати зміст навчального матеріалу до потреб кожної дитини. На підставі аналізу науково-педагогічних праць доведено, що диференційований підхід може підвищити успішність дітей, зокрема дітей із гіперактивністю та дефіцитом уваги в межах інклюзивного освітнього процесу, є важливою умовою для емоційної стабільності дитини та сприяє її самовизначенню. Мета статті – проаналізувати особливості застосування диференційованого підходу в навчанні й вихованні дітей дошкільного віку. У дослідженні розкрито переваги диференційованого підходу в умовах закладу дошкільної освіти, виокремлено технології й завдання, які використовуються в контексті диференційованого навчання. Для вивчення особливостей диференційованого підходу в навчанні й вихованні дітей у дослідженні використовувалися методи аналізу, синтезу та порівняльного аналізу. Результати дослідження демонструють характеристики диференційованого підходу в умовах закладу дошкільної освіти, а також окреслюють його переваги для забезпечення якісного й успішного розвитку кожного дошкільника. У процесі дослідження виокремлено функціональну й структурну диференціацію та доведено, що диференціація буває рівневою та профільною. З’ясовано, що при застосуванні диференційованого підходу в навчанні й вихованні в умовах закладу дошкільної освіти ефективними можуть бути різноманітні педагогічні технології, зокрема технологія навчальних центрів, навчання в малих групах, «дошка вибору», гнучке групування, інтегроване навчання, інтерактивне навчання, розвивальні ігри. Крім того, проаналізовано ефективні види діяльності в контексті реалізації диференційованого підходу. Доведено, що використання диференційованого підходу в навчанні й вихованні дітей дошкільного віку вимагає розробки алгоритму дій вихователя, який забезпечить максимізацію освітнього процесу та врахування індивідуальних освітніх потреб дітей дошкільного віку. Implementation of differentiated approach at the institution of preschool education facilitates personalized learning and allows to adapt the content of educational materials according to the children’s needs. On the basis of the analysis of scientific and pedagogical works it was proved that differentiated approach enhances the children’s learning outcomes, especially those with hyperactivity and attention deficit within the inclusive educational process. Differentiated approach was found to be an important condition for emotional stability of a children and helps their self-identification. Accordingly, the aim of the article is to analyze the peculiarities of using the differentiated approach in learning and upbringing of preschoolers, to distinguish the technologies and activities which can be used in the context of differentiated instruction. To study the peculiarities of differentiated approach in learning and upbringing of preschoolers we used the following scientific methods: analysis, synthesis, literature review, and comparative analysis. The findings reveal the characteristics of differentiated approach at the institution of preschool education, and demonstrate its advantages for ensuring qualitative and successful development of preschoolers. During the research we distinguished functional and structural differentiation. Also, it was found that educational differentiation can be level-based and profile-based. It was proved that when the differentiated approach is used in learning and upbringing at the institution of preschool education the following pedagogical technologies can be effective: Learning Centers technology, learning in small groups, «Choice Board», flexible grouping, integrated learning, interactive learning, and development games. Also, effective activities in the context of differentiated approach were analyzed. It was explained that using differentiated approach in learning and upbringing requires development of algorithm of instructor’s actions to maximize the educational process and consider individual educational needs of preschoolers.
Етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни в України
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2017-06-29) Ткаченко, Л. П.
У статті визначено й обґрунтовано етапи, виявлено провідні тенденції розвитку риторики як навчальної дисципліни в різних навчальних закладах України в період з XVI по XХ століття. Перший етап позначено появою якісно нових для України освітніх закладів–братських шкіл. Другий етап утвердження та розвитку риторики як навчального предмета в Києво-Могилянській академії та православних колегіумах. Третій – етап активної розробки риторичної проблематики та розвиток риторики в університетській освіті. Четвертий – етап критики і занепаду риторики я навчальної дисципліни. П’ятий - етап поновлення риторики як навчальної дисципліни в радянській системі освіти. Переважає навчання агітаційних промов, складання лозунгів, прославлення діяльності партії та уряду. Шостий - етап актуалізації риторичної підготовки в професійній освіті. У другій половині ХХ століття посилюється інтерес до публічного мовлення. Це пов’язано зі змінами у суспільно-політичному житті країни, яка активно переймалася процесами перебудови, розширенням кола міжнародного співробітництва, появою нових суспільно-значущих проектів. В статье определены и обоснованы этапы, выявлены ведущие тенденции развития риторики как учебной дисциплины в различных учебных заведениях Украины в период с XVI по XХ век. Первый этап обозначен появлением качественно новых для Украины образовательных учреждений - братских школ. Второй этап утверждения и развития риторики как учебного предмета в Киево-Могилянской академии и православных коллегиумах. Третий - этап активной разработки риторической проблематики и развитие риторики в университетском образовании. Четвертый - этап критики и упадка риторики как учебной дисциплины. Пятый - этап возобновления риторики как учебной дисциплины в советской системе образования. Преобладает обучение агитационным речам, составление лозунгов, прославления деятельности партии и правительства. Шестой - этап актуализации риторической подготовки в профессиональном образовании. Во второй половине ХХ века усиливается интерес к публичной речи. Это связано с изменениями в общественно-политической жизни страны, которая активно занималась процессами перестройки, расширением круга международного сотрудничества, появлением новых общественно-значимых проектов. The article defines and substantiates the stages, reveals the leading tendencies of development of rhetoric as a discipline in various educational institutions of Ukraine in the period from XVI to XX century. The first stage is marked by the emergence of qualitatively new educational institutions in Ukraine - fraternal schools. All system of rhetoric education was based on constant repetitions, included a survey on theoretical issues of rhetoric, public speeches, disputes and examinations were aimed at preparing graduates for future public activities. The second stage of the establishment and development of rhetoric as a subject in the Kyiv-Mohyla Academy and Orthodox Collegiums. The following features of it are defined: the expansion of the content of the program material, the process of education is clearly divided into theoretical and practical classes, teachers become the authors of textbooks on rhetoric, which take into account Ukrainian mentality, and diversify the forms of work in classes. Teachers of the Orthodox Colleges have significantly diversified the forms of work in rhetoric classes: dialogues, recitation, debate, participation in plays contributed to the development of oratory, literary abilities of students. The third stage is the active development of rhetorical issues and the development of rhetoric in university education. After the adoption of the new curriculum in 1804, the university education significantly expanded the boundaries of teaching humanities (including linguistic) disciplines. Students were encouraged to find interesting folk forms, study folk traditions, support ritual and calendar holidays, which formed the basis of rhetorical skills. The fourth stage is the critique and decline of rhetoric as a discipline. It is noted that the change in attitude towards rhetoric in the middle of the XIX century is explained by a whole set of reasons, first of all its politicization. In Ukraine, it was discredited as a discipline which supports the institute of power. The fifth stage is the renewal of rhetoric as a discipline in the Soviet system of education. The prevalence is the training of campaigning speeches, slogans, and the celebration of party and government activities. This stage did not diversify the forms and methods of teaching, the content was expanded as a result of a thorough study of the Marxist-Leninist theory. The sixth stage is the actualization of rhetorical training in vocational education. In the second half of the twentieth century, interest in public broadcasting was increasing. This was due to changes in the socio-political life of the country, which were actively concerned with the processes of restructuring, the expansion of international cooperation, the emergence of new socially significant projects.
Запровадження інклюзивного навчання в Україні як показник соціогуманітарного розвитку держави
(ННІ “Інститут державного управління” Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2022) Ткаченко, Л. П.
Доповідь окреслює шляхи запровадження інклюзивного навчання в Україні та їх вплив на соціогуманітарнийрозвитку держави. The report outlines the ways of introducing inclusive education in Ukraine and their impact on the socio-humanitarian development of the state.
Критика риторики як навчальної дисципліни (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)
(ТОВ «ДІСА ПЛЮС», 2017) Ткаченко, Л. П.
У статті йде мова про риторику як навчальну дисципліну та чинники, що призвели до її критики у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. З’ясовано, що риторика викладалася у циклі гуманітарних дисциплін, а саме у курсі теорії словесності, була однією з найбільш популярних, оскільки готувала майбутніх фахівців до ефективного спілкування в професійній діяльності. Ґрунтовне вивчення історії розвитку курсу риторики доводить, що в другій половині ХІХ століття підходи до викладання цієї дисципліни зазнали критики з боку відомих діячів просвітників. До основних чинників, що спричинили негативне ставлення до риторики як навчальної дисципліни віднесено: соціально-політичні умови, зміни в системі освіти, які відбувалися в цей період, та активну роботу представників передової педагогічної думки, громадських діячів, критиків. Доведено, що саме цей період у розвитку риторики як навчальної дисципліни позначився посиленням її громадянських тенденцій, які сприяли демократичному розвитку українського суспільства. В статье идет речь о риторике как учебной дисциплине и факторах, которые привели к ее критике во второй половине XIX - начале ХХ века. Выяснено, что риторика преподавалась в цикле гуманитарных дисциплин, а именно в курсе теории словесности, была одной из самых популярных, поскольку готовила будущих специалистов к эффективному общению в профессиональной деятельности. Тщательное изучение истории развития курса риторики доказывает, что во второй половине XIX века подходы к преподаванию этой дисциплины подверглись критике со стороны известных общественных деятелей. К основным факторам, которые привели к негативному отношению к риторике как учебной дисциплине отнесены: социально-политические условия, изменения в системе образования, которые происходили в этот период, и активная работа представителей передовой педагогической мысли, общественных деятелей, критиков. Доказано, что именно этот период в развитии риторики как учебной дисциплины отмечен усилением ее гражданских тенденций, которые способствовали демократическому развитию украинского общества. The article deals with rhetoric as an educational discipline and factors that led to its critique in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. It was found that rhetoric was taught in the cycle of humanitarian disciplines, namely, in the course of the theory of literature, it was one of the most popular, as it prepared future professionals for effective communication in professional activities. A thorough study of the history of the development of the course of rhetoric proves that in the second half of the nineteenth century approaches to the teaching of this discipline were criticized by well-known educators. The main factors that led to the negative attitude to rhetoric as an educational discipline include: socio-political conditions, changes in the system of education that took place during that period, and active work of representatives of advanced pedagogical thought, public figures, and critics. It was determined that socio-political changes of the end of the nineteenth and early twentieth centuries, the rapid development of the methodology of language and literary methodology, and their solution of issues of the development of oral and written speech of students displaced rhetoric from the curricula of gymnasiums and other general educational institutions, because they duplicated each other; practically methods on the concrete material of literature and language expanded the main issues of rhetoric - correctness, accuracy, expressiveness of oral and written speech on the best examples of domestic literature. The word "rhetoric" formed the meaning of "seemingly beautiful, pompous language", but then its criticism picked up as a theoretical and disciplinary discipline. By this time she was not able to play the role of "the queen of science" any more, a generalization of humanitarian discipline. Poetry, stylistics, and other linguistic science departed from it, and the same rhetorical teaching became more and more dogmatic. It was that period in the development of rhetoric as a discipline affected by its removal from the curricula of educational institutions, but laid the foundations for the development of rhetoric as ameans of civil, political, social struggle. However, it was precisely that period in the development of rhetoric as an educational discipline that affected the strengthening of its civic tendencies that contributed to the democratic development of Ukrainian society.
Можливості неформальної освіти для людей з особливими освітніми потребами
(Державний вищий навчальний заклад "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди", 2021-11-30) Ткаченко, Л. П.
У статті йдеться про неформальну освіту як середовище розширення потенційних можливостей особистості (інтелектуальних, компетентнісний, творчих, соціальних) та перспективи здобуття такої освіти людьми з особливими освітніми потребами. На підставі аналізу науково-методичної літератури з’ясовано, що існує низка основоположних документів, що визначають рівний доступ до освіти і гарантують надання якісних освітніх послуг саме категорії людей з особливими освітніми потребами. Такі документи регулюють питання надання й неформальної освіти в тому числі. Визначено, що типовими формами неформальної освіти є різноманітні курси, гуртки за інтересами та громадські об’єднання. Сьогодні урізноманітнилися і форми здобуття неформальної освіти: від традиційних лекцій і практикумів до відкритих освітніх платформ, дуальних форм роботи (суміщення навчання і професійної діяльності), тренажерів, волонтерської та просвітницької роботи. Особливо популярними є вебінари як варіанти вільного спілкування з фахівцями певних галузей, які доступно подають теоретичний матеріал та висвітлюють свій практичний досвід. У статті зазначено, що люди з особливими освітніми потребами надають перевагу творчим формам роботи, оскільки саме вони дозволяють розкрити індивідуальні здібності, але сьогодні значно розширилися межі й соціальної реалізації засобами неформальної освіти. The article deals with non-formal education as an environment for expanding the potential of the individual (intellectual, competence, creative, social) and the prospects of obtaining such education by people with special educational needs. The purpose of the article is to reveal the possibilities of non-formal education for people with special educational needs on the basis of the analysis of scientific literature. Methods. To achieve the research goal, the author used such methods as analysis of scientific literature, observation; system analysis, comparative analysis, method of classification, methods of systematization, generalization, logical analysis, analogy, analysis of personal teaching experience in pedagogical higher education establishment, comparison and interpretation of results. The results. Based on the analysis of scientific and methodological literature, it was found that there are a number of basic documents that define equal access to education and guarantee the provision of quality educational services to categories of people with special educational needs. Such documents regulate the issues of providing non-formal education as well. Typical forms of nonformal education are defined as various courses, interest groups and public associations. Today, the forms of non-formal education have also diversified: from traditional lectures and workshops to open educational platforms, dual forms of work (combination of training and professional activities), simulators, volunteer and educational work. Webinars are especially popular as options for free communication with specialists in certain fields, who provide available theoretical material and highlight their practical experience. Conclusions. The article notes that people with special educational needs prefer creative forms of work, because they allow them to reveal individual abilities, but today the boundaries of social realization through non-formal education have significantly expanded. The benefit of the study is that the author stated that non-formal education has unlimited opportunities in this area, which realizes the needs of individuals in acquiring knowledge in a way convenient for them. The most common forms of non-formal education are defined as various courses, webinars, online conferences and seminars, interest groups, public associations, which allows people with special educational needs to join the development of civil society and exercise their rights and freedoms.
Міжкультурна освіта та розвиток міжнародного співробітництва у вищій школі
(Видавнича група «Наукові перспективи», 2024) Ткаченко, Л. П.; Добровольська, Н. Л.; Єрмакова, С. С.
Стаття присвячена дослідженню міжкультурної освіти як однієї з важливих передумов розвитку міжнародного співробітництва у вищій школі. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою потребою у міжнародній співпраці в сфері вищої освіти та формуванні толерантного й відкритого освітнього середовища. В сучасному світі, охопленому глобалізацією, важливо розуміти та поважати культурне різноманіття для успішного функціонування в умовах міжнародної взаємодії. The article is devoted to the study of intercultural education as one of the important prerequisites for the development of international cooperation in higher education. The relevance of the study is due to the growing need for international cooperation in higher education and the formation of a tolerant and open educational environment. In today's globalized world, it is important to understand and respect cultural diversity in order to function successfully in the context of international interaction.
Наукові школи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди
(ХНПУ імені Г. С. Сквороди, вид «Мітра», м. Харків, 2014-06-02) Андрущенко, О. А.; Білоусова, Л. І.; Білоцерківський, В. Я.; Волков, О. Г.; Гнізділова, О. А.; Євдокимов, В. І.; Жукова, Н. Г.; Золотухіна, С. Т.; Зоря, В. Д.; Кузнецова, О. А.; Култаєва, М. Д.; Маленко, О. О.; Маслов, М. П.; Микитюк, О. М.; Олексенко, О. А.; Прокопенко, А. І.; Прокопенко, І. Ф.; Процевський, О. І.; Слюсарська, Т. В.; Танько, Т. П.; Тимченко, І. В.; Ткаченко, Л. П.; Троцко, А. В.; Харченко, Л. П.; Хомуленко, Т. Б.; Худолій, О. М.
У книзі викладені передумови формування наукових шкіл Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, процес їх становлення та сучасний стан розвитку. Подається докладна інформація про наукових лідерів, їх досвід, напрями, які вони очолили, висвітлені здобутки їх послідовників, окреслений внесок кожної із цих шкіл у розбудову освіти й науки в Україні. В книге изложены предпосылки формирования научных школ Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды, процесс их становления и современное состояние. Приводится подробная информация о научных лидерах, их опыт, направления, которые они возглавили, освещены достижения их последователей, очерчен вклад каждой из этих школ в развитие образования и науки в Украине. The book covers preconditions for the formation of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University schools of scientifi c thought, the process of their development and their current state. It provides detailed information about scientifi c leaders, their experience, researches they supervise and their followers’achievements as well as each school’s contribution to the development of education and science of Ukraine.
НОВІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КОНТИНГЕНТУ ВСТУПНИКІВ НА ПЕДАГОГІЧНІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-06-14) Ткаченко, Л. П.
У публікації досліджено формування контингенту вступників на педагогічні спеціальності. Одним з пріоритетних показників до зарахування на педагогічні спеціальності є позитивна мотивація абітурієнта, його бажання долучитися до педагогічної діяльності. Перспективними видаються напрями профорієнтаційної роботи, пов’язані з використанням діагностичних методик щодо професійного самовизначення, рівнів емпатії, комунікабельності, інтелектуального й життєво-творчого потенціалу. Доцільно проводити профорієнтаційні заходи не лише суто інформативного характеру, а у форматах інтерактивної взаємодії на рівні школи, закладу вищої освіти, табору відпочинку, гуртка за інтересами, риторичного клубу, де потенційний абітурієнт мав би змогу побачити переваги й недоліки роботи педагога, зрозуміти чи під силу йому працювати у ресурсному центрі, у групі з важкими підлітками, чи зможе він у разі потреби стати психологом, консультантом, працювати з дітьми, що мають посттравматичні синдроми. Зазначено, що у школу сьогодні має прийти вчитель з оптимістичним світосприйманням, активною позицією щодо розбудови ефективного й дружного шкільного простору. The publication examines the formation of the contingent of entrants to pedagogical specialties. One of the priority indicators for enrollment in pedagogical specialties is the applicant's positive motivation, his desire to participate in pedagogical activities. The directions of career guidance work related to the use of diagnostic methods regarding professional self-determination, levels of empathy, sociability, intellectual and life-creative potential appear to be promising. It is advisable to conduct career orientation events not only of a purely informative nature, but in the formats of interactive interaction at the level of a school, higher education institution, recreation camp, interest group, rhetorical club, where a potential applicant would have the opportunity to see the advantages and disadvantages of the work of a teacher, understand whether he should work in a resource center, in a group with difficult teenagers, if necessary, he can become a psychologist, consultant, work with children with post-traumatic syndromes. It is noted that a teacher with an optimistic worldview, an active attitude towards the development of an effective and friendly school space should come to the school today.
Організація мовного середовища в початковій школі в контексті вимог сьогодення
(Волинський національний університет імені Лесі Українки, ФОП Мажула Ю. М., 2022-11-17) Ткаченко, Л. П.
У доповіді йдуться про шляхи організації мовного середовища в початковій школі в контексті вимог сьогодення. Окрему увагу приділено розвитку читання. The report discusses ways of organizing the language environment in primary school in the context of today's requirements. Special attention is paid to the development of reading.
Риторика в системі професійного навчання: історія становлення навчальної дисципліни
(Харківський національний університет імені Г. С. Сковороди, 2016) Ткаченко, Л. П.
У монографії розглянуто історію становлення курсу риторики в системі професійного навчання. Теоретично обґрунтовано доцільність виділення галузевих риторик, які враховують специфіку фахової підготовки. Конкретизовано поетапний розвиток досліджуваного феномену в історії професійної освіти в Українi, виокремлено провідні форми роботи, проаналізовано методичне забезпечення такої підготовки. В монографии рассмотрена история становления курса риторики в системе профессионального обучения. Теоретически обоснована целесообразность выделения отраслевых риторик, учитывающих специфику профессиональной подготовки. Конкретизировано поэтапное развитие исследуемого феномена в истории профессионального образования в Украине, выделены ведущие формы работы, проанализировано методическое обеспечение такой подготовки. The monograph examines the history of the formation of the course of rhetoric in the system of vocational training. The expediency of allocating branch rhetoric, which take into account the specifics of professional training, is theoretically substantiated. The gradual development of the studied phenomenon in the history of vocational education in Ukraine is specified, the leading forms of work are singled out, the methodological support of such training is analyzed.
Риторика як компонент професійної підготовки фахівця
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2018-10) Ткаченко, Л. П.
У статті йдеться про застосування низки підходів щодо викладання риторики як навчальної дисципліни професійного спрямування. Проаналізовано можливості цього навчального предмета в системі підготовки фахівців різних галузей, розкрито потенційні можливості його для формування професійно значущих компетентностей. В статье говорится о применении ряда подходов к преподаванию риторики как учебной дисциплины профессионального направления. Проанализированы возможности этого учебного предмета в системе подготовки специалистов различных отраслей, раскрыты его потенциальные возможности для формирования профессионально значимых компетентностей. The article talks about the use of a number of approaches to the teaching of rhetoric as an academic discipline of the professional direction. The possibilities of this academic subject in the system of training specialists in various industries are analyzed, its potential possibilities for the formation of professionally significant competencies are revealed.
РИТОРИЧНИЙ АСПЕКТ У ПІДГОТОВЦІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018-04-10) Ткаченко, Л. П.
У тезах йдеться про особливості риторичної підготовки студентів педагогічного ВНЗ. Визначено, що актуальність уведення курсів риторики зумовлена високими вимогами до фахового педагогічного мовлення, можливістю інтегрувати риторичні знання й уміння в професійно значущі компетенції. Розкрито структурні особливості курсу риторики для майбутніх учителів початкових класів, визначено його мету та провідні завдання. The publication deals with the peculiarities of the rhetorical preparation of students of pedagogical university. It has been determined that the relevance of introduction of rhetoric courses is caused by high requirements for professional pedagogical speech, the possibility to integrate rhetorical knowledge and skills into professionally meaningful competences. The structural features of the course of rhetoric for future primary school teachers have been revealed. The purpose and the main tasks of the course have been determined.
Риторичний потенціал творчості Григорія Сковороди
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківське історико-філологічне товариство; видавництво "Монограф" ФОП Іванченко І. С., 2022-11-02) Ткаченко, Л. П.
Григорія Сковороду можна по праву вважати і фундатором, і продовжувачем традицій української риторичної школи. У статті розкрито, як, у яких умовах народилася риторичність Сковороди, його жага до пізнання, аналізу, порівняння, настанови. Проаналізовано риторичний потенціал повчальних діалогів та байок Г. Сковороди. Hryhoriy Skovoroda can rightfully be considered both the founder and the successor traditions of the Ukrainian rhetorical school. The article reveals how and under what conditions Skovoroda's rhetoric was born, his thirst for knowledge, analysis, comparison, and instruction. The rhetorical potential of H. Skovoroda's instructive dialogues and fables is analyzed.
Риторичні тренінги як засіб розвитку комунікативної компетентності майбутніх учителів початкових класів
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2024-04-25) Ткаченко, Л. П.
У публікації розглянуто риторичні тренінги як засіб розвитку комунікативної компетентності майбутніх учителів початкових класів. The publication examines rhetorical training as a means of developing the communicative competence of future primary school teachers.
Розвиток риторики як навчального предмета професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців.
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2017) Ткаченко, Л. П.
У дисертації вперше подано цілісний ретроспективний аналіз теорії і практики розвитку риторики як навчального предмета професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців з урахуванням суспільно-політичних, ідеологічних та педагогічних детермінант. На основі вивчення історико-педагогічних джерел обґрунтовано етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни з XVI по ХХ століття. На основі вивчення історико-педагогічних джерел обґрунтовано етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни з XVI по ХХ століття. З’ясовано провідні тенденції навчання риторики, основні форми роботи, методичне забезпечення курсів, зокрема проаналізовано підручники з риторики різних років. Узагальнено досвід української риторичної школи щодо методів навчання риторики та основних жанрів публічного мовлення. Розкрито позиції провідних риторів, педагогів, критиків, громадських діячів щодо доцільності вивчення риторики на різних рівнях освіти. В диссертации впервые представлен целостный ретроспективный анализ теории и практики развития риторики как учебного предмета профессиональной направленности в системе подготовки будущих специалистов с учетом общественно-политических, идеологических и педагогических детерминант. На основе изучения историко-педагогических источников обоснованно этапы развития риторики как учебной дисциплины с XVI по ХХ век. Определены ведущие тенденции обучения риторике, основные формы работы, методическое обеспечение курсов, в частности проанализированы учебники по риторике разных лет. Обобщен опыт украинского риторической школы относительно методов обучения риторике и основным жанрам публичной речи. Раскрыты позиции ведущих ораторов, педагогов, критиков, общественных деятелей о целесообразности изучения риторики на разных уровнях образования. In the dissertation it has beenfound that the necessity of introducing special rhetorical preparation was also recognized by the philosophers of antiquity (Aristotle, Quintilian, Plato, Socrates, Cicero, and others). It was done on the basis of a retrospective logical-system analysis of the idea of development of rhetoric as a science and a discipline in foreign and national educational systems. The idea of development of rhetoric as a science and a discipline acquired a systemic character during the establishment of trivium and quadrium, the development of medieval universities, and was reflected in pedagogical works of J. Herbert, A. Disterveg, T. Campanella, J. Comenius, John Locke, T. Moore, J. Pestalozzi, J-J Russo and others, it received in-depth study in various systems of European education. It was revealed that rhetoric, as a discipline, was realized in the conditions of formation and development of the national system of education and upbringing. It was reflected in the traditions of the Ukrainian rhetorical school, in ancient monuments of writing, in numerous rhetorical treatises, as well as in the works of representatives of the progressive pedagogical community (B. Grinchenko, M. Hrushevsky, M. Drahomanov, K. Zelenetsky, M. Maksimovich, O. Potebnya, F. Prokopovich, G. Skovoroda, M. Sumtsov, S. Rusova, K. Ushinsky and others), who asserted the idea development of the national language, schools, perfect possession of the native word, preservation of the traditions of linguistic and rhetorical creativity.
Розвиток риторики як навчального предмета професійного спрямування у системі підготовки майбутніх фахівців
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2017) Ткаченко, Л. П.
У дисертації вперше подано цілісний ретроспективний аналіз теорії і практики розвитку риторики як навчального предмета професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців з урахуванням суспільно-політичних, ідеологічних та педагогічних детермінант. На основі вивчення історико-педагогічних джерел обґрунтовано етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни з XVI по ХХ століття. З’ясовано провідні тенденції навчання риторики, основні форми роботи, методичне забезпечення курсів, зокрема проаналізовано підручники з риторики різних років. Узагальнено досвід української риторичної школи щодо методів навчання риторики та основних жанрів публічного мовлення. Розкрито позиції провідних риторів, педагогів, критиків, громадських діячів щодо доцільності вивчення риторики на різних рівнях освіти. В диссертации впервые представлен целостный ретроспективный анализ теории и практики развития риторики как учебного предмета профессиональной направленности в системе подготовки будущих специалистов с учетом общественно-политических, идеологических и педагогических детерминант. На основе изучения историко-педагогических источников обоснованно этапы развития риторики как учебной дисциплины с XVI по ХХ век. Определены ведущие тенденции обучения риторике, основные формы работы, методическое обеспечение курсов, в частности проанализированы учебники по риторике разных лет. Обобщен опыт украинского риторической школы относительно методов обучения риторике и основным жанрам публичной речи. Раскрыты позиции ведущих ораторов, педагогов, критиков, общественных деятелей о целесообразности изучения риторики на разных уровнях образования. In the dissertation it has beenfound that the necessity of introducing special rhetorical preparation was also recognized by the philosophers of antiquity (Aristotle, Quintilian, Plato, Socrates, Cicero, and others). It was done on the basis of a retrospective logical-system analysis of the idea of development of rhetoric as a science and a discipline in foreign and national educational systems. The idea of development of rhetoric as a science and a discipline acquired a systemic character during the establishment of trivium and quadrium, the development of medieval universities, and was reflected in pedagogical works of J. Herbert, A. Disterveg, T. Campanella, J. Comenius, John Locke, T. Moore, J. Pestalozzi, J-J Russo and others, it received in-depth study in various systems of European education. It was revealed that rhetoric, as a discipline, was realized in the conditions of formation and development of the national system of education and upbringing. It was reflected in the traditions of the Ukrainian rhetorical school, in ancient monuments of writing, in numerous rhetorical treatises, as well as in the works of representatives of the progressive pedagogical community (B. Grinchenko, M. Hrushevsky, M. Drahomanov, K. Zelenetsky, M. Maksimovich, O. Potebnya, F. Prokopovich, G. Skovoroda, M. Sumtsov, S. Rusova, K. Ushinsky and others), who asserted the idea development of the national language, schools, perfect possession of the native word, preservation of the traditions of linguistic and rhetorical creativity.
Роль міжнародного досвіду у реалізації Концепції Нова українська школа
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-10-28) Ткаченко, Л. П.
В статті досліджено роль міжнародного досвіду у реалізації Концепції "Нова українська школа". Освітня галузь України однією з перших була залучена до процесів реформування й широкого використання міжнародного досвіду. З 2016 року розпочався пілотний проєкт реалізації Концепції "Нова українська школа". Міжнародний досвід достатньо активно реалізується українською системою освіти, як на рівні державних проєктів так і неформальної освіти сучасних вчителів. Такий підхід сприяє розвитку освітньої галузі, зростанню рейтингів українських вишів, успішній адаптації українських фахівців на світовому ринку праці. This article explores the role of international experience in the implementation of the New Ukrainian School concept. The Ukrainian education sector was one of the first to be involved in reform processes and wide use of international experience. A pilot project for the implementation of the "New Ukrainian School" concept was launched in 2016. International experience is quite actively implemented by the Ukrainian education system, both at the level of state projects and informal education of modern teachers. This approach contributes to the development of the educational sector, the growth of Ukrainian universities' ratings, and the successful adaptation of Ukrainian specialists in the global labour market.
Роль цифрових технологій у формуванні компетентностей майбутніх педагогів в умовах Нової української школи
(ГО «Інститут стратегій інноваційного розвитку і трансферу знань», 2024) Ткаченко, Л. П.; Плетеницька, Л. С.; Алексєєва, О. Р.
Мета статті ‒ проаналізувати роль цифрових технологій під час підготовки майбутніх педагогів у контексті реформи Нової української школи. Для досягнення поставленої мети, зокрема для з’ясування основних понять досліджуваного питання, використано методи аналізу й синтезу. Для формулювання висновків і перспектив подальших досліджень використано метод узагальнення результатів дослідження. Нова українська школа є стратегічною реформою Уряду України, яка передбачає перехід від когнітивного до компетентнісного підходу. Важливим аспектом у реформі освіти є підготовка педагогів, які повинні бути готовими до впровадження інновацій в освітній процес та їх самостійного створення. У сучасного вчителя з’явилися нові обов’язки та ролі (модератор, тьютор, фасилітатор, коуч), що передбачає наявність певних професійних компетентностей. Однією з ключових компетентностей учителя в умовах Нової української школи є інформаційнокомунікаційна компетентність. Під час підготовки майбутніх педагогів активно використовуються різноманітні цифрові ресурси, які сприяють налагодженню віддаленої комунікації, створенню навчальних матеріалів й організації онлайн-навчання. Цифрові технології дають змогу майбутнім педагогам ефективно використовувати інтерактивні інструменти, віртуальні середовища, онлайн-ресурси для розвитку критичного мислення учнів. У майбутніх учителів розвиток критичного мислення є складним і багатогранним процесом, який передбачає використання методів активного навчання. Визначено й охарактеризовано підходи, на яких має базуватися розвиток критичного мислення в майбутніх педагогів (системний, компетентнісний, особистісно орієнтований, діяльнісний, аксіологічний та акмеологічний). Упровадження цифрових технологій у процес підготовки майбутніх учителів сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу, забезпеченню зворотного зв’язку й формуванню інформаційно-цифрової компетентності. Оскільки розвиток цифрових технологій активно продовжується, майбутні вчителі повинні підготуватися до нових викликів і бути зацікавленими в навчанні протягом усього свого професійного життя. The purpose of the article was to analyze the role of digital technologies in the process of training future teachers in the context of the New Ukrainian School reform. To achieve the set goal, in particular, to clarify the main concepts of the researched question, analysis and synthesis were used. The method of summarizing research results was used to formulate conclusions and prospects for further research. The new Ukrainian school is a strategic reform of the government of Ukraine, which involves the transition from a cognitive to a competence approach. An important aspect of education reform is the training of teachers, who must be ready to introduce innovations into the educational process and create them independently. The modern teacher has new duties and roles (moderator, tutor, facilitator, coach), which requires the presence of certain professional competencies. One of the key competences of a teacher in the conditions of the New Ukrainian School is information and communication competence. In the process of training future teachers, various digital resources are actively used, which contribute to the establishment of remote communication, the creation of educational materials and the organization of online education. Digital technologies allow future teachers to effectively use interactive tools, virtual environments, and online resources to stimulate students' critical thinking. The development of critical thinking in future teachers is a complex and multifaceted process that involves the use of active learning methods. The approaches on which the development of critical thinking in future teachers should be based are defined and characterized (systemic, competence-based, personally oriented, activitybased, axiological, and acmeological). The implementation of digital technologies in the process of training future teachers contributes to increasing the efficiency of the educational process, providing feedback and forming information and digital competence. As the development of digital technologies continues vigorously, future teachers must be ready for new challenges and interested in learning throughout their professional life.

Перегляд за Автор "Ткаченко, Л. П."

Результатів на сторінку

Параметри сортування