Перегляд за Автор "Тарарак, О. В."
Зараз показано 1 - 10 з 10
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументАктуальні підходи до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземної мови(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-11-14) Тарарак, О. В.У статті висвітлюється тема актуальних підходів до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземної мови. В статье освещается тема актуальных подходов к профессионально-педагогической подготовке будущих учителей иностранного языка. The article highlights the topic of current approaches to the professional and pedagogical training of future foreign language teachers.
- ДокументВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ТОЛЕРАНТНІСТЬ» У ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-11-20) Тарарак, О. В.; Тарарак, М. Ю.У статті аналізується суть поняття «толерантність» у зарубіжній психолого-педагогічній науці. Установлено, що зазначений термін широко використовується у педагогіці, психології, фармації, політиці, філософії, етиці, культурології та інших галузях знань. Термін «толерантність» як зарубіжні, так і українські фахівці, використовують в широкому та вузькому значеннях. The article analyses the essence of the concept “tolerance” in foreign psychological and pedagogical science. The study has established that this concept is widely used in Pedagogy, Psychology, Pharmacy, Politics, Philosophy, Ethics, cultural studies and other fields of knowledge. The concept “tolerance” is used in broad and narrow meaning by both foreign and Ukrainian experts.
- ДокументЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ ВИСОКОЇ СЛОВЕСНОСТІ(ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2016) Тарарак, О. В.В рецензії на монографію К. В. Хінкіладзе "Література за межами високої словесності: Белетристика у літературі російського Зарубіжжя 1920-1930-х рр." розглянуто проблему розшарування літератури на "високу", або елітарну літературу, адресовану вишуканому, добре освіченому читачеві; масову, споживачами якої є найширші кола звичайних, невибагливих читачів, та літературу "серединного " поля, або міддл-літературу, читачами якої є ерудовані, орієнтовані на якісне читання представники серединного шару суспільства, готові як до розваги, так і до міркувань над серйозними і актуальними проблемами сьогодення. Підкреслено, що авторка монографії звернулася до осмислення літератури "серединного" поля першої третини ХХ ст., створеної не в метрополії, а за її межами. Саме цей період історії літератури не так часто є предметом наукових досліджень. Тому постановка питання К. В. Хінкіладзе вирішує дві наукові проблеми: введення до наукового обігу і аналітичне осмислення маловідомих творів, які не перевидавалися на батьківщині і є бібліографічними рідкостями, та поглиблення уявлень про белетристику як таку. В рецензии на монографию К. В. Хинкиладзе «Литература за пределами высокой словесности: Беллетристика в литературе российского Зарубежья 1920-1930-х гг.» рассмотрено проблему расслоения литературы на «высокую», или элитарную литературу, адресованную изысканному, хорошо осведомленному читателю; массовую, потребителями которой являются широкие круги обычных нетребовательных читателей, и литературу «серединного» поля, или миддл-литературу, читателями которой являются эрудированные, ориентированные на качественное чтение представители среднего слоя общества, готовые и к развлечениям, и размышлениям над серьезными и актуальными проблемами сегодняшнего дня. Подчеркнуто, что автор монографии обратилась к осмыслению литературы «серединного» поля первой трети ХХ в., созданной не в метрополии, а за ее пределами. Именно этот период истории литературы не так часто является предметом научных исследований. Поэтому постановка вопроса К. В. Хинкиладзе решает две научные проблемы: введение в научный оборот и аналитическое осмысление малоизвестных произведений, не переиздаваемых на родине и являющиеся библиографической редкостью, и углубление представлений о беллетристике как таковой.
- ДокументОсобливості організації дистанційного навчання студентів в університетах Німеччини: ретроспективний аналіз(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Тарарак, О. В.; Тарарак, М. Ю.У статті характеризуються особливості, зміст, форми та методи організації дистанційного навчання студентів в університетах Німеччини. Установлено, що розвиток дистанційної освіти в німецьких університетах у 80-90-ті рр. ХХ століття пов’язаний із широким використанням принципів відкритого навчання, масовим упровадженням комп’ютерних навчальних програм, створенням за допомогою сучасних телекомунікаційних засобів інформаційного освітнього простору й спілкування. З’ясовано, що досліджуваний період характеризувався появою нових комунікаційних та мультимедійних технологій; широким поширенням та використанням Інтернет-технологій; удосконаленням інформаційно-комунікаційної компетенції викладачів; уніфікацією освітніх технологій дистанційного навчання; створенням єдиного освітнього простору; започаткуванням дорадчих комітетів із запровадження новітніх освітніх технологій; якісно новим рівнем мультимедійного й інтерактивного навчання. З’ясовано, що Німеччина була однією з перших країн, котра на освітньому ринку впровадила систему програм онлайн. Ще в 1967 році в Німеччині було створено Інститут Дистанційного навчання співзасновником якого вважають Університет у місті Тюбінген. Досліджуваний період пов’язаний з ім’ям професорів-ентузіастів, котрі запропонували матеріали власних курсів у мережі Інтернет. Так, у 90-ті роки ХХ століття Університет заочного навчання в Хагені розробив програму щодо підготовки фахівців бакалаврського та магістерського рівнів у галузі економічних наук у режимі онлайн. За цією програмою пройшли навчання понад 1000 студентів. Зазначений заклад вищої освіти постійно координував власну програму з 126 існуючими програмами щодо підготовки фахівців у окресленій галузі. Активне використання програм у режимі онлайн, масове впровадження в освітній процес нових інформаційно-комунікаційних технологій дозволило вдвічі збільшити кількість студентів в університетах Німеччини в 90-х роках ХХ століття. Взагалі в 90-ті рр. ХХ століття Німеччина попала до списку лідерів у сфері розвитку електронного навчання. Зокрема, Рурський університет у Бохумі, Європейський університет Віадріна у Франкфурті-на-Одері, Гагенський заочний університет, Університет заочного навчання в Хагені, Технічний університет Дрезден, Вільний університет Берлінй інші почали розробляти програмне забезпечення з метою якісного дистанційного навчання студентів. The article characterizes the special features, content, forms and methods of the organization of the distance learning of students in universities of Germany. It has been established that the development of distance learning in German universities in 80-90-s of the XXth century is about the wide use of principles of open education, mass integration of computers in the main programs, information of the educational space created with the help of modern telecoms. It has been found out that the period was characterized by the emergence of new communication and multimedia technologies; wide spreading of Internet technologies; improvement of teachers’ information and communication competence; regularization of educational technologies of distance learning; creation of Common Education Space; establishment of advisory committees on the implementation of new educational technologies; a brand new level of multimedia and interactive learning. It has been defined that Germany was one of the first countries which introduced the system of online programs. As early as in 1967, the Remote Sensing Technology Institute was founded in Germany, the co-founder of which was considered to be the University in the city of Tubingen. The researched period is associated with the enthusiast professors who came up the materials of their courses on the Internet. So, in the 90s of the XXth century, the State Distance Learning University in Hagen developed a program for the training of students of the bachelor's and master's degree in the field of economics in the online mode. Over 1000 students completed the curriculum of the program. The mentioned higher education institution permanently coordinated its program with 126 current programs on the preparation of specialists in the field of economics. The active use of programs in the online mode, mass implementation of new information and communication technologies in the educational process allowed doubling a number of students in German universities in the 90s of the XXth century. Actually, in the 90s of the XXth century Germany got listed on the leaderboard in the field of the development of electronic learning in the 90s of the XXth century. In particular, the Ruhr-University of Bochum, European University Viadrina in Frankfurt (Oder), State Distance-Learning University in Hagen, Dresden University of Technology, Free University of Berlin began to develop software in order to provide students with high-quality distance learning.
- ДокументОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОСВІТИ БАТЬКІВ У ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ(Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ГО «Фонд розвитку науки та освіти «ІНТЕЛЕКТ», 2021) Тарарак, О. В.; Тарарак, М. Ю.У статті проаналізовано особливості організації просвіти батьків у країнах Західної Європи та США. Визначено зміст даної діяльності, виділено організації, які займалися реалізацією зазначених питань у провідних країнах світу. З’ясовано провідні шляхи ефективної реалізації питань, які вивчаються, а саме: розробка методичної літератури; створення відповідних програм та ін. The specific features of organization of parent education in Western European countries and the USA are analyzed in the article. The content of this activity is determined. The organizations which dealt with the implementation of these ideas are identified. The leading ways of effective implementation of the studied ideas are found out. They are: the development of methodical literature, drawing up appropriate training programs etc.
- ДокументОсобливості функціонування ЗВО Німеччини(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Тарарак, О. В.; Тарарак, М. Ю.У статті проаналізовано специфіку діяльності сучасних закладів вищої освіти Німеччини. Констатовано, що покращенню змісту та якості підготовки фахівців у вищій школі України сприятиме вивчення та творче використання педагогічно цінних ідей та досвіду провідних країн світу, зокрема Німеччини. Наголошено на тому, що уряд зазначеної країни постійно удосконалює та впроваджує в життя оригінальні форми та методи підготовки майбутніх фахівців різних галузей знань. Установлено, що дослідженням питань становлення, розвитку та аналізу сучасного стану закладів вищої освіти як України, так і провідних країн світу займалися С. Вітвицька, Б. Вульфсон, О. Джуринський, Т. Калініченко, Ю. Пивовар, С. Черкашин та ін. У процесі наукового пошуку використано теоретичні – систематизація джерел із досліджуваної проблеми; аналіз нормативних документів, законодавчих актів, поточної документації щодо змісту, форм і методів діяльності ЗВО; порівняльно-історичні (з метою аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду); логіко-структурні та ретроспективні методи з метою узагальнення й систематизації теоретичних положень та діяльності сучасних закладів вищої освіти Німеччини та виявлення перспектив використання кращих надбань із окресленої проблеми в сучасній вищій школі України. Доведено, що специфіка діяльності закладів вищої освіти Німеччини полягає у: фундаменталізації вищої освіти; наданні переваги класичній університетській освіті; індивідуалізації навчання; впровадженні корпоративних програм, які передбачають тісне поєднання навчання у вищій школі з працею у фірмах або компаніях; широкому залученні молоді до наукової діяльності; постійному вдосконаленні якості вищої освіти; модернізації технологій навчання; інтенсифікації як навчального процесу, так і процесу підготовки кваліфікованих викладацьких кадрів; удосконаленні системи перевірки навчальної діяльності та ін. Проведене дослідження дало змогу стверджувати, що організація навчання у закладах вищої освіти Німеччини має і певні проблеми. До зазначених проблем можна віднести: забезпечення високого рівня підготовки фахівців водночас з суттєвим збільшенням їх кількості; пошук шляхів збалансування гуманітарних, природознавчих та технічних напрямів підготовки, теоретичної та практичною складових освітнього процесу, навчальної та науково-дослідної роботи тощо. В статье проанализирована специфика деятельности современных высших учебных заведений Германии. Констатировано, что улучшению содержания и качества подготовки специалистов в высшей школе Украины будет способствовать изучение и творческое использование педагогически ценных идей и опыта ведущих стран мира, в частности Германии. Отмечено, что правительство указанной страны постоянно совершенствует и внедряет в жизнь оригинальные формы и методы подготовки будущих специалистов различных отраслей знаний. Установлено, что исследованием вопросов становления, развития и анализа современного состояния высших учебных заведений как Украины, так и ведущих стран мира занимались С. Витвицкая, Б. Вульфсон, А. Джуринский, Т. Калиниченко, Ю. Пивовар, С. Черкашин и др. В процессе научного поиска использованы теоретические – систематизация источников по исследуемой проблеме; анализ нормативных документов, законодательных актов, текущей документации по содержания, форм и методов деятельности УВО; сравнительно-исторические (с целью анализа отечественного и зарубежного опыта) логико-структурные и ретроспективные методы с целью обобщения и систематизации теоретических положений и деятельности современных высших учебных заведений Германии и выявление перспектив использования лучших достижений с обозначенной проблемы в современной высшей школе Украины. Доказано, что специфика деятельности высших учебных заведений Германии заключается в: фундаментализации высшего образования; предпочтении классического университетского образования; индивидуализации обучения; внедрении корпоративных программ, предусматривающих тесное сочетание обучения в высшей школе с работой в фирмах или компаниях; широком привлечении молодежи к научной деятельности; постоянном совершенствовании качества высшего образования; модернизации технологий обучения; интенсификации как учебного процесса, так и процесса подготовки квалифицированных преподавательских кадров; совершенствовании системы проверки учебной деятельности и др. Проведенное исследование позволило утверждать, что организация обучения в учреждениях высшего образования Германии имеет и определенные проблемы. К указанным проблемам можно отнести: обеспечение высокого уровня подготовки специалистов одновременно с существенным увеличением их количества; поиск путей сбалансирования гуманитарных, естественных и технических направлений подготовки, теоретической и практической составляющих образовательного процесса, учебной и научно-исследовательской работы и тому подобное. The article analyzes the specifity of the activity of modern higher education institutions in Germany. It has been stated that improving the content and quality of the training of specialists at Ukrainian higher education institutions will be facilitated by the study and creative use of pedagogically valuable ideas and experience of the leading countries of the world, in particular Germany. It has been emphasized that the government of the country is constantly improving and introducing original forms and methods of training future specialists in various fields of knowledge. It has been established that S. Vitvytska, B. Vulfson, O. Dzhurynskyi, T. Kalinichenko, Yu. Pyvovar, S. Cherkashyn and others were engaged in studying the formation, development and analysis of the current state of higher education institutions in both Ukraine and the leading countries of the world. In the process of the scientific search we used theoretical methods – systematization of sources on the problem under study; analysis of normative documents, legislative acts, current documentation on the content, forms and methods of the activity of IHE; comparative-historical methods (in order to analyze domestic and foreign experience); logic and structural and retrospective methods in order to summarize and systematize the theoretical positions and activities of modern higher education institutions in Germany and to identify the prospects of using the best assets on the outlined problem in modern higher education in Ukraine. It has been proved that the specifity of the activity of higher education institutions in Germany is fundamentalisation of higher education; giving preference to the classical university education; individualization of learning; implementation of corporate programs that involve a close combination of higher education with work in firms or companies; broad involvement of young people in scientific activities; continuous improvement of the quality of higher education; modernization of training technologies; intensification of both the educational process and the process of training qualified teaching staff; improvement of the system of verification of the educational activity, etc. The study has shown that there are some problems in the organization of education in higher education institutions in Germany. These problems include ensuring a high level of the training of specialists while their number is significantly increasing; search for ways of balancing humanitarian, natural and technical training programs, theoretical and practical components of the educational process, educational and research work, etc.
- ДокументСВІТОВА ЛІТЕРАТУРА В АВТОРСЬКОМУ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківське історико-філологічне товариство, 2019) Тарарак, О. В.У рецензії здійснено коментар щодо структурно-змістової організації посібника зі спецкурсу світової літератури, охарактеризовано його теоретичну й практичну частину, визначено основні методології літературознавчого аналізу художнього тексту в аспекті традиції й новації, виявлено прагматичну орієнтованість на соціальні потреби сучасного студента формувати читацьку та інтерпретаційну омпетентності. В рецензии осуществлен комментарий по структурно-содержательной организации пособия по спецкурсу мировой литературы, охарактеризовано его теоретическую и практическую часть, определены основные методологии литературоведческого анализа художественного текста в аспекте традиции и новации, обнаружено прагматическую ориентированность на социальные нужды современного студента формировать читательскую и интерпретационную компетентности. The review deals with a commentary on the structure and content organization of the special subject in the sphere of world literature, its theoretical and practical part are characterized, the main methodologies of literary analysis of the artistic text in the aspect of tradition and innovation are identified, a pragmatic orientation to the social needs of the modern student to develop reading and interpreting competence is revealed.
- ДокументФормування художньо-естетичної культури особистості в системі освіти Німеччини(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Мітра, 2021-03-31) Тарарак, О. В.; Тарарак, М. Ю.У статі висвітлено найбільш значущі концепції художньо-естетичного виховання особистості у Німеччині. Визначено приоритетні напрями музичної освіти, проаналізовано педагогічн іідеї Ф. Фребеля, Е. Зігфельда, К. Гофмана, К. Орфата та інших. В статье освещены наиболее значимые концепции художественно-эстетического воспитания личности в Германии. Определены приоритетные направления музыкального образования, проанализированы педагогические идеи Ф. Фребеля, Е. Зигфилда, К. Гофмана, К. Орфата и других. The article is devoted to the most important concepts of personality's musical and aesthetic education in Germany. The main ways of musical education were singled out by the author of the article. The pedagogical theories of Ph. Phrebel, E. Zigpheld, K, Goffman, K, Orf were analyzed in the following article.
- ДокументФОРМУВАННЯ, РОЗВИТОК ТА СЕМАНТИЧНІ МЕЖІ НАПОЛЕОНІВСЬКОГО «ТЕКСТУ» РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2015) Тарарак, О. В.У дисертації вперше характер інтерпретації наполеонівського міфу в російській літературі осмислений як наполеонівський «текст», що є семантичною єдністю різножанрових творів і різностильових явищ та який має свої хронологічні межі, центрального героя і «внутрішній» сюжет. На основі маловідомих матеріалів висвітлено особливості сприйняття Наполеона в Росії та історія вивчення цього феномена в літературознавстві; охарактеризовано ґенезу наполеонівського міфу, який відмежовано від легенди; виокремлено його основні аспекти як «міфу про Спасителя»; з’ясовано його особливості як культурного міфу Нового часу; систематизовано теоретико-методологічні підходи до тлумачення «тексту» як літературознавчої категорії; окреслено хронологічні та семантичні межі наполеонівського «тексту», виявлено критерії його єдності; досліджено інтертекстуальні зв’язки всередині «тесту»; визначено основні етапи інтерпретації наполеонівського міфу в російській літературі XIX – початку XX ст., окреслено міфопоетичні риси його романтичного та неоромантичного прочитання, охарактеризовано форми полеміки з ним і відштовхування від нього у творах російського реалізму і постсимволізму, а також роль і місце цих форм у наполеонівському «тексті» російської літератури; здійснено реконструкцію особливостей сприйняття наполеонівського міфу в народному середовищі, досліджено формально-змістові джерела демонізації особистості Наполеона шляхом «підключення» до наполеонівського «тексту» різнорідних документальних свідчень; окреслено світоглядні проблеми, що виникли в наполеонівському «тексті» XIX – початку XX ст. як смислової структури підвищеної інтелектуальної напруги; визначено семантичні «вузли», до яких тяжіють усі твори російської літератури, що входять у цей «текст». Обрані хронологічні рамки дозволили реконструювати процес трансформації пам’яті про Наполеона на рівні художнього тексту. За це століття російська література пройшла кілька етапів розвитку, що є не лише сукупністю видатних творів, написаних у руслі певного літературного напрямку, але й пошуків відповідей на актуальні буттєві проблеми, і наполеонівський міф посідав тут важливе місце. В диссертации устанавливаются и уточняются особенности художественного освоения феномена Наполеона, становления и развития наполеоновского «текста» русской литературы. Проблема функционирования феномена Наполеона неоднократно становилась предметом научных рефлексий и каждый раз осмыслялась в различной плоскости. Утвердилась мысль о том, что в русской литературе сложился наполеоновский миф или его извод, «черная» и «светлая» наполеоновская легенды, разрабатывались наполеоновская тема, фабула, образ. Основанием для подобных умозаключений является сложная противоречивость феномена Наполеона, амбивалентность его действий, сила и многомерность воздействия на русское и европейское культурное сознание. В огромной наполеоновской литературе не поставлен вопрос о том, что в русской литературе наполеоновского мифа не существовало. Поэты, писатели, драматурги, публицисты воспринимали и своеобразно интерпретировали миф французский, активно распространявшийся во всех странах Европы. В отношении русской литературы речь может идти о такой форме реакции на этот «чужой», но тем не менее актуальный для нее миф, в которых личность и деятельность Наполеона получала самые различные, порой противоречивые истолкования, в то же время, объединенные общим смыслом. Этой форме отвечает понятие наполеоновского «текста» русской литературы. Именно в наполеоновском «тексте» фигура Наполеона становится специфическим и самоценным объектом художественного постижения и утверждается, как такое целостное единство, в котором все многообразное и противоречивое, нередко противопоставленное друг другу, сплавляется в семантическое единство. Наполеоновский «текст» обладает всеми свойствами такого типа текстов, в котором выделяются общие принципы отбора и систематизации содержащегося в нем материала: он обладает определенной историософской и онтологической проблематикой, имеет собственные семантические границы, очерчивающие своеобразную трактовку роли личности в истории, веры и безверия, индивидуализма и соборности, оппозицию Востока и Запада. Семантика наполеоновского «текста» отличается сложной многомерностью, но существует определенный вектор смыслового взаимодействия, обусловивший его рамку. Чтобы быть включенным в нее, произведение должно иметь проекцию в виде целостного образа. Этим образом является фигура Наполеона. Она отличается внутренней противоречивой целостностью, во многом заданной французским мифом. Ясно намечены ее зрительные характеристики (треугольная шляпа, скрещенные на груди руки, серый сюртук), детали внешности по-разному акцентируются у целого ряда писателей, но остаются неизменными атрибутами; обозначена устойчивая поведенческая модель центрального персонажа. В русской литературе его действительные поступки не представлены подробно, в ней актуализируются те или иные аспекты его образа, прочтенного не как «Спаситель», а как отрицание традиционных христианских норм и запретов, совершение поступков, утверждавших индивидуализм и новые правила поведения, но без должных на то нравственных оснований. В работе рассматривается фрагмент этого «текста» с начала XIX в. по начало XX в., выбор рамок которого обусловлен движением сюжета «текста» – от идеализации Наполеона как полководца, героя до иронического снижения, утраты актуальности в начале прошлого века, когда романтическое мировидение окончательно вытесняется новым культурным сознанием формирующегося массового общества. Полисемантика сюжета этого «текста» отразила динамику русского художественного сознания на протяжение века от предромантизма до модернизма. Все это придает семантическую целостность и логическую связность рассматриваемому фрагменту наполеоновского «текста». The dissertation is the first attempt to comprehend the nature of the Napoleonic myth interpretation in the Russian literature as the Napoleonic “text”, which is a semantic unity of the works of different genres and of the events of different styles that has its own chronological borders, the main character and “inner” plot. On the basis of certain little-known materials some special aspects of Napoleon`s perception in Russia and the historical outline of this phenomenon literary studies are considered; the genesis of the Napoleonic myth separated from the legend is traced; its main aspects as a “myth about the Saviour” are defined; its special features of a modern cultural myth are established; the theoretical and methodological approaches to the “text” as a category of the literary studies are systematized; the chronological and semantic borders of the Napoleonic “text” are described and criteria for defining its unity are suggested; the intertextual relations within the “text” are examined; the main stages of the Napoleonic myth interpretation in the Russian literature at the turn of the 20th century are singled out, mythological and poetic features of its romantic and neoromantic interpretation are identified, forms of polemics with it and its rejection in the works of Russian realism and post-symbolism are traced, the role and the place of these forms in the Napoleonic “text” of the Russian literature are thrown light upon; specific popular perception of the Napoleonic myth is revealed, the formal content sources of the demonization of the Napoleon`s personality are examined by adding different documentary evidence to the Napoleonic “text”; the world outlook problems, which appeared at the turn of the 20th century in the Napoleonic “text” as the notional structure of increased intellectual strain, are specified; the semantic “clusters” to which all the works of the Russian literature included in this “text” are gravitating, are determined. The selected chronological frames made it possible to reconstruct the process of the transformation of the memory about Napoleon at the level of the text of fiction. During that century the Russian literature passed through several stages of its development. It was not only the unity of the eminent works written within the framework of a certain literary trend but also a search for the answers to the urgent topical problems, and the Napoleonic myth occupied an important place there.
- ДокументФОРМУВАННЯ, РОЗВИТОК ТА СЕМАНТИЧНІ МЕЖІ НАПОЛЕОНІВСЬКОГО «ТЕКСТУ» РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2015) Тарарак, О. В.У дисертації вперше характер інтерпретації наполеонівського міфу в російській літературі осмислений як наполеонівський «текст», що є семантичною єдністю різножанрових творів і різностильових явищ та який має свої хронологічні межі, центрального героя і «внутрішній» сюжет. На основі маловідомих матеріалів висвітлено особливості сприйняття Наполеона в Росії та історія вивчення цього феномена в літературознавстві; охарактеризовано ґенезу наполеонівського міфу, який відмежовано від легенди; виокремлено його основні аспекти як «міфу про Спасителя»; з’ясовано його особливості як культурного міфу Нового часу; систематизовано теоретико-методологічні підходи до тлумачення «тексту» як літературознавчої категорії; окреслено хронологічні та семантичні межі наполеонівського «тексту», виявлено критерії його єдності; досліджено інтертекстуальні зв’язки всередині «тесту»; визначено основні етапи інтерпретації наполеонівського міфу в російській літературі XIX – початку XX ст., окреслено міфопоетичні риси його романтичного та неоромантичного прочитання, охарактеризовано форми полеміки з ним і відштовхування від нього у творах російського реалізму і постсимволізму, а також роль і місце цих форм у наполеонівському «тексті» російської літератури; здійснено реконструкцію особливостей сприйняття наполеонівського міфу в народному середовищі, досліджено формально-змістові джерела демонізації особистості Наполеона шляхом «підключення» до наполеонівського «тексту» різнорідних документальних свідчень; окреслено світоглядні проблеми, що виникли в наполеонівському «тексті» XIX – початку XX ст. як смислової структури підвищеної інтелектуальної напруги; визначено семантичні «вузли», до яких тяжіють усі твори російської літератури, що входять у цей «текст». Обрані хронологічні рамки дозволили реконструювати процес трансформації пам’яті про Наполеона на рівні художнього тексту. За це століття російська література пройшла кілька етапів розвитку, що є не лише сукупністю видатних творів, написаних у руслі певного літературного напрямку, але й пошуків відповідей на актуальні буттєві проблеми, і наполеонівський міф посідав тут важливе місце. В диссертации устанавливаются и уточняются особенности художественного освоения феномена Наполеона, становления и развития наполеоновского «текста» русской литературы. Проблема функционирования феномена Наполеона неоднократно становилась предметом научных рефлексий и каждый раз осмыслялась в различной плоскости. Утвердилась мысль о том, что в русской литературе сложился наполеоновский миф или его извод, «черная» и «светлая» наполеоновская легенды, разрабатывались наполеоновская тема, фабула, образ. Основанием для подобных умозаключений является сложная противоречивость феномена Наполеона, амбивалентность его действий, сила и многомерность воздействия на русское и европейское культурное сознание. В огромной наполеоновской литературе не поставлен вопрос о том, что в русской литературе наполеоновского мифа не существовало. Поэты, писатели, драматурги, публицисты воспринимали и своеобразно интерпретировали миф французский, активно распространявшийся во всех странах Европы. В отношении русской литературы речь может идти о такой форме реакции на этот «чужой», но тем не менее актуальный для нее миф, в которых личность и деятельность Наполеона получала самые различные, порой противоречивые истолкования, в то же время, объединенные общим смыслом. Этой форме отвечает понятие наполеоновского «текста» русской литературы. Именно в наполеоновском «тексте» фигура Наполеона становится специфическим и самоценным объектом художественного постижения и утверждается, как такое целостное единство, в котором все многообразное и противоречивое, нередко противопоставленное друг другу, сплавляется в семантическое единство. Наполеоновский «текст» обладает всеми свойствами такого типа текстов, в котором выделяются общие принципы отбора и систематизации содержащегося в нем материала: он обладает определенной историософской и онтологической проблематикой, имеет собственные семантические границы, очерчивающие своеобразную трактовку роли личности в истории, веры и безверия, индивидуализма и соборности, оппозицию Востока и Запада. Семантика наполеоновского «текста» отличается сложной многомерностью, но существует определенный вектор смыслового взаимодействия, обусловивший его рамку. Чтобы быть включенным в нее, произведение должно иметь проекцию в виде целостного образа. Этим образом является фигура Наполеона. Она отличается внутренней противоречивой целостностью, во многом заданной французским мифом. Ясно намечены ее зрительные характеристики (треугольная шляпа, скрещенные на груди руки, серый сюртук), детали внешности по-разному акцентируются у целого ряда писателей, но остаются неизменными атрибутами; обозначена устойчивая поведенческая модель центрального персонажа. В русской литературе его действительные поступки не представлены подробно, в ней актуализируются те или иные аспекты его образа, прочтенного не как «Спаситель», а как отрицание традиционных христианских норм и запретов, совершение поступков, утверждавших индивидуализм и новые правила поведения, но без должных на то нравственных оснований. В работе рассматривается фрагмент этого «текста» с начала XIX в. по начало XX в., выбор рамок которого обусловлен движением сюжета «текста» – от идеализации Наполеона как полководца, героя до иронического снижения, утраты актуальности в начале прошлого века, когда романтическое мировидение окончательно вытесняется новым культурным сознанием формирующегося массового общества. Полисемантика сюжета этого «текста» отразила динамику русского художественного сознания на протяжение века от предромантизма до модернизма. Все это придает семантическую целостность и логическую связность рассматриваемому фрагменту наполеоновского «текста». The dissertation is the first attempt to comprehend the nature of the Napoleonic myth interpretation in the Russian literature as the Napoleonic “text”, which is a semantic unity of the works of different genres and of the events of different styles that has its own chronological borders, the main character and “inner” plot. On the basis of certain little-known materials some special aspects of Napoleon`s perception in Russia and the historical outline of this phenomenon literary studies are considered; the genesis of the Napoleonic myth separated from the legend is traced; its main aspects as a “myth about the Saviour” are defined; its special features of a modern cultural myth are established; the theoretical and methodological approaches to the “text” as a category of the literary studies are systematized; the chronological and semantic borders of the Napoleonic “text” are described and criteria for defining its unity are suggested; the intertextual relations within the “text” are examined; the main stages of the Napoleonic myth interpretation in the Russian literature at the turn of the 20th century are singled out, mythological and poetic features of its romantic and neoromantic interpretation are identified, forms of polemics with it and its rejection in the works of Russian realism and post-symbolism are traced, the role and the place of these forms in the Napoleonic “text” of the Russian literature are thrown light upon; specific popular perception of the Napoleonic myth is revealed, the formal content sources of the demonization of the Napoleon`s personality are examined by adding different documentary evidence to the Napoleonic “text”; the world outlook problems, which appeared at the turn of the 20th century in the Napoleonic “text” as the notional structure of increased intellectual strain, are specified; the semantic “clusters” to which all the works of the Russian literature included in this “text” are gravitating, are determined. The selected chronological frames made it possible to reconstruct the process of the transformation of the memory about Napoleon at the level of the text of fiction. During that century the Russian literature passed through several stages of its development. It was not only the unity of the eminent works written within the framework of a certain literary trend but also a search for the answers to the urgent topical problems, and the Napoleonic myth occupied an important place there.