Кафедра української лiтератури та журналістики імені професора Леоніда Ушкалова
Постійний URI для цієї колекції
Кафедра української лiтератури та журналістики імені професора Леоніда Ушкалова
Перегляд
Перегляд Кафедра української лiтератури та журналістики імені професора Леоніда Ушкалова за Тема "A. Platonov"
Зараз показано 1 - 2 з 2
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументБУТТЯ, ЩО ПАДАЄ В «СВІТ»: А. ПЛАТОНОВ ТА М. ХВИЛЬОВИЙ У КОНТЕКСТІ ФІЛОСОФІЇ М. ХАЙДЕГГЕРА(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Ляпін, Р. С.У статті проводиться порівняльний аналіз повісті А. Платонова «Сокровенный человек» та новели М. Хвильового «Синій листопад» у контексті філософської парадигми хайдеггерівського «буття-в-світі». Фундаментальна онтологія М. Хайдеггера в якості об'єкта дослідження дозволяє з нового, екзистенційного боку інтерпретувати специфіку поведінки, висловлених думок і почуттів персонажів творів російського та українського класиків першої половини ХХ ст. Показано, що повсякденне буття, яке, за М. Хайдеггером, «скочується і падає в світ», в повісті А. Платонова «Сокровенный человек» і новелі М. Хвильового «Синій листопад» супроводжується екзистенційною «закритістю» головних героїв від самих себе. Герой повісті Платонова Фома Пухов сприймає власні сни, ірраціональну сторону своєї особистості, як «обман» дійсності, а також у хайдеггерівському сенсі «біжить» від «роздуму, що осмислює» як такого способу мислення, що не допомагає впоратися із повсякденними справами. Повсякденне буття у світі Марії в новелі Хвильового характеризується відмовою від материнства як природного її покликання, а також постійним придушенням у собі ніжних почуттів до Вадима. Якщо М. Хайдеггер маркує відчужувану повсякденність просторовими предикатами руху «вниз» («скочуватися» і «падати»), то у Хвильового падіння героїні в «світ» і відчуженість від себе описується як зменшення розмірів до крапки. Марія у Хвильового і Пухов у Платонова перебувають у пошуку шляху з повсякденності, яка «скочує» і відчужує, до «власності», справжності буття, «відвойовуючи» істину у сущого. Пухов знаходить її в «революційному» праці на благо інших людей. Істина «неспокійної» Марії залишається перспективою її подальших пошуків після смерті Вадима. This article presents a comparative analysis of A. Platonov's novel “The Secret Man” and M. Khvylovy's short story “Blue November” in the context of the philosophical paradigm of Heidegger's “being-in-the-world”. M. Heidegger's fundamental ontology as an object of research allows us to interpret the specifics of the behaviour, expressed thoughts and feelings of the characters of the works of Russian and Ukrainian classics of the first part of XXth century. It is shown that everyday life, which, according to M. Heilegger, falls into the “world”, “closes” protagonists from themselves in A. Platonov's and M. Khvylovy's works. The protagonist of Platonov's novel Foma Pukhov perceives his own dreams, the irrational side of his personality, as a “deception” of reality, and in Heidegger's sense “runs away” from a way of thinking that does not help to cope with everyday affairs. Everyday life in the world of Mary in Khvylovy's short story is characterized by the rejection of motherhood as her natural vocation, as well as the constant suppression of tender feelings for Vadim. If M. Heidegger marks alienating everyday life with spatial predicates of movement “down” (“roll” and “fall”), Khvylovy describes the heroine's fall into the “world” and alienation from herself as a reduction in size. Maria in Khvylovy’s novel and Pukhov in Platonov’s are in search of a way from everyday life, which “rolls down” and alienates, to the authenticity of being. Pukhov finds it in the “revolutionary” work for the benefit of others. The truth of the “restless” Maria remains the prospect of her further search after Vadim's death.
- ДокументЭКЗИСТЕНЦИАЛ «ЗАБОТА» В «СМИРЕННОЙ ПРОЗЕ» А. ПЛАТОНОВА(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Ляпин, Р. С.Цель данной статьи заключается в анализе идейно-художественных особенностей «смиренной прозы» А. Платонова в контексте экзистенциала М. Хайдеггера «забота» (Sorge). В исследовании применены герменевтический метод для интерпретации творческого мира прозы писателя и трансдисциплинарный метод, предусматривающий рассмотрение литературных произведений с позиции знаний, почерпнутых из других отраслей гуманитаристики – фундаментальной онтологии М. Хайдеггера и, в частности, экзистенциала «забота». Определено, что в рассказе «Такыр» широко представлена собственная и несобственная забота. Несобственная забота, в соответствии с философией Хайдеггера, обусловлена диктатом распоряжений усредненных и безликих людей (Man), вследствие чего в мотивации поведения и чувств герои исходят из обязанности, терпения и привычки, забывая прошлое и свое особое умение быть. Собственная забота как движение к нахождению себя раскрывается в рассказе в процессе взросления героини, ее постепенном понимании себя и осознании необходимости радикального отказа от диктата общества Man. Проведен анализ заботливости как формы заботы, представленной тремя модусами: индифферентным, дефективным и положительным. Показано, что преобладающими модусами заботливости, отношения к экзистенции других как к событию, в рассказе «Такыр» являются индифферентный и дефективный. Положительная заботливость в «смиренной прозе» Платонова реализуется в рамках взаимоотношений как мужчины и женщины («Река Потудань», «Возвращение», «Такыр»), так и родителей и их детей («Третий сын», «Сухой хлеб»), а также приемных родителей и детей («Юшка», «Житейское дело»). Мета даної статті полягає в аналізі ідейно-художніх особливостей «смиренної прози» А. Платонова в контексті екзістенціалу М. Хайдеггера «турбота» (Sorge). У дослідженні застосовані герменевтичний метод для інтерпретації творчого світу прози письменника і трансдисциплінарний метод, який передбачає розгляд літературних творів з позиції знань з інших галузей гуманітаристики – фундаментальної онтології М. Хайдеггера і, зокрема, екзістенціалу «турбота». Визначено, що в оповіданні «Такир» широко представлена власна і невласна турбота. Невласна, відповідно до філософії Хайдеггера, обумовлена диктатом розпоряджень пересічних безликих людей (Man), внаслідок чого в мотивації поведінки і почуттів герої виходять з обов’язку, терпіння й звички, забуваючи минуле і своє особливе вміння бути. Власна турбота як рух до знаходження себе розкривається в оповіданні в процесі дорослішання героїні, її поступового розуміння себе й усвідомлення необхідності радикальної відмови від диктату суспільства Man. Проведено аналіз дбайливості як форми турботи, представленої трьома модусами: індиферентним, дефективним і позитивним. Показано, що переважаючими модусами дбайливості, ставлення до екзистенції інших як до спів-буття, в оповіданні «Такир» є індиферентний і дефективний модуси. Позитивна дбайливість в «смиренній прозі» Платонова реалізується в формі взаємин як чоловіка і жінки («Річка Потудань», «Повернення», «Такир»), так і батьків і їхніх дітей («Третій син», «Сухий хліб»), а також прийомних батьків та дітей («Юшка», «Житейська справа»). The purpose of this article is to highlight and characterize the ideological and artistic features of A. Platonov’s “humble prose” in the context of M. Heidegger’s existential “care” (Sorge). The study uses a hermeneutic method for interpreting the art world of the writer’s prose and a transdisciplinary one, which provides for an examination of literary works from the standpoint of knowledge from other branches of the humanities – M. Heidegger’s fundamental ontology and, in particular, the philosopher’s existential “care”. It is determined that in the story “Takyr” is widely represented own and non-own types of care. Non-own care, in accordance with Heidegger’s philosophy, is due to the dictates of the orders of average and faceless people (Man), as a result of which, in the motivation of behavior and feelings, the characters proceed from duty, patience and habit, forgetting the past and their special ability to be. Own care as a movement towards fi nding oneself is revealed in the story in the process of the heroine’s growing up, her gradual understanding of herself and awareness of the need for a radical rejection of the dictatorship of the Man society. Solicitude as a form of care represented by three modes: indifferent, defective and positive. It is shown that the prevailing modes of solicitude in the story “Takyr” are indifferent and defective ones. Positive care in Platonov’s “humble prose” is realized in the framework of the relationship between a man and a woman (“Potudan River”, “Return”, “Takyr”), parents and their children (“Third Son”, “Dry Bread”), foster parents and children (“Yushka”, “Life Business”).