Перегляд за Автор "Кузнецова, О. Ю."
Зараз показано 1 - 6 з 6
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументМета, завдання та функції театральної педагогіки як науки(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-03-31) Кузнецова, О. Ю.; Троцко, А. В.; Штефан, Л. А.Стаття присвячена актуальній проблемі визначення мети, завдань та функцій театральної педагогіки як галузі наукового знання на сучасному етапі розвитку українського суспільства. З’ясовано, що мета театральної педагогіки як науки відбиває закономірності, принципи й методи наукового пізнання та шляхи їх впровадження в практику діяльності провідних суб’єктів театрального впливу. Завдання театральної педагогіки поділяються науковцями на постійні і тимчасові, а її функції – на теоретичні й технологічні. Статья посвящена актуальной проблеме определения целей, задач и функций театральной педагогики как отрасли научного знания на современном этапе развития украинского общества. Выяснено, что цель театральной педагогики как науки отражает закономерности, принципы и методы научного познания и пути их внедрения в практику деятельности ведущих субъектов театрального влияния. Задачи театральной педагогики делятся учеными на постоянные и временные, а ее функции – на теоретические и технологические. The article is devoted to the definition of the purpose, tasks and functions of theater pedagogy as a branch of scientific knowledge at the present stage of development of Ukrainian society. It was found that the purpose of theater pedagogy as a science reflects the patterns, principles and methods of scientific knowledge and ways to implement them in the practice of the leading subjects of theatrical influence. The tasks of theatrical pedagogy are divided by scientists into permanent and temporary, and its functions – into theoretical and technological.
- ДокументОрганізація порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу (історичний аспект)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Кузнецова, О. Ю.; Ткаченко, Т. В.; Штефан, Л. А.У статті схарактеризовано питання організації порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу в історичній ретроспективі, проаналізовано чинники, що вплинули на організацію порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу. Установлено, що зазначений процес бере свої витоки із самих ранніх періодів людської цивілізації. Зацікавленість цими питаннями спостерігається в період давніх цивілізацій, епоху Середньовіччя, Просвітництва, Нових часів. Зокрема, з’ясовано, що в епоху Середньовіччя проведенню досліджень у галузі компаративістики сприяла організація експедицій, які вивчали зарубіжні системи освіти. У XVII-XVIII століттях зміцнюються міжнародні зв’язки, котрі дали можливість вивчити та узагальнити досвід діяльності зарубіжних шкіл. Вагомий внесок в організацію порівняльно-педагогічних досліджень зробили французькі науковці – Марк-Антуан Жульєн Паризький та В. Кузен. Серед провідних компаративістів США можна назвати Джона Гріскома, Олександра Далласа Бейча та Вільяма Гарріса. До вчених-компаративістів Японії можна віднести Івакура Томомі. Доведено, що організація порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу була пов’язана з проведенням у другій половині ХІХ століття різноманітних наукових конгресів. Так, у 1853 році відбувся Перший Міжнародний Статистичний Конгрес. Саме в ХІХ столітті було започатковано важливі агенції, які збирали та поширювали інформацію стосовно стану зарубіжної освіти. Це: Відділ Освіти Об’єднаних Штатів, Музей педагогіки в Парижі, Відділ Спеціальних Досліджень і Звітів у Лондоні. До провідних чинників, котрі вплинули на організацію порівняльнопедагогічних досліджень у провідних країнах світі, можна віднести: проведення порівняльних спостережень; читання лекцій, що були присвячені школам і освітнім системам Європи; започаткування спеціального терміну «порівняльна педагогіка»; масовий випуск праць із порівняльної педагогіки; активна діяльність різних товариств у галузі освіти; поширення ідей компаративістики в світі; залучення до співпраці кращих фахівців з усього світу; проведення конференцій, семінарів тощо. The article characterizes the issues of comparative pedagogical research organization in retrospect and analyses the factors that influenced its development in the leading countries of the world. The study has allowed us to determine that comparative pedagogical research had its origins in the earliest periods of human civilization. Interest in comparative educational studies can be traced in the period of ancient civilizations, during the Middle Ages and Enlightenment, and in Modern times. In particular, it was found out that the organization of expeditions, the mission of which was to get acquainted with foreign education systems, had a great influence on comparative studies development in the Middle Ages. In the 17th and 18th centuries, strengthening of international ties made it possible to further study and generalize foreign school practice. The acquired research data have proved that a significant contribution to the organization of comparative pedagogical research at that time was made by French scholars MarcAntoine Julien of Paris and V. Cousin. Among leading comparativists of the United States, John Griscom, Alexander Dallas Beach and William Harris are worth mentioning. Iwakura Tomomi was one of the prominent comparativist scholars in Japan. The study has proved that in the second part of the 19th century the development of comparative pedagogical research in the leading countries of the world was promoted by holding various scientific congresses. The First International Statistical Congress held in 1853 was of special importance. In the 19th century a number of important agencies (the United States Department of Education, Museum of Pedagogy in Paris, the Department of Special Studies and Reports in London) engaged in collecting and dissemination of information on the state of education in different countries of the world were set up. The study allowed us to determine the factors that influenced the organization of comparative pedagogical research in the leading countries of the world: conducting comparative observations; delivering lectures on schools and educational systems in Europe; introduction of the term "comparative pedagogy"; growth of the number of publications on comparative pedagogy; vigorous activity of various associations dealing with education matters; spread of ideas of comparativism in the world; involvement of the best specialists from around the world in the comparative pedagogical research activities; holding conferences, seminars, etc.
- ДокументОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СЛУЖБ УКРАЇНИ (ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)(Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ГО «Фонд розвитку науки та освіти «ІНТЕЛЕКТ», 2021) Боярська-Хоменко, А. В.; Кузнецова, О. Ю.; Штефан, Л. А.У статті визначено і проаналізовано провідні напрями діяльності шкільних соціально-педагогічних служб України на початку ХХ століття. Установлено, що до їх складу входили класні керівники, працівники педологічної служби, представники осередків «Друзі дітей», які працювали в таких напрямах як: колективне виховання дітей; взаємодія з сім’єю; організація дозвілля дітей. The leading directions of activities of school social and pedagogical services of Ukraine in the early XX century are determined and analysed. The research findings suggest that the leading activities dealt with collective education of children, interaction with the family and organization of children’s leisure. The structure of school social and pedagogical services consisting of class teachers, “pedological” service staff and representatives of the communities called “Friends of Children” is characterized.
- ДокументОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У 20–30-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-20) Штефан, Л. А.; Кузнецова, О. Ю.; Фазан, В. В.У статті визначено особливості розвитку системи освіти в Україні у 20–30-ті рр. ХХ століття. З’ясовано, що до таких особливостей можна віднести: реорганізацію системи управління освітою; модернізацію шкільної системи; процес організації соціального виховання дітей; започаткування моделі єдиної трудової школи; українізацію змісту освіти та деякі інші. The article deals with the specific aspects of education system development in Ukraine in 1920–1930. These aspects cover: reorganization of education management system, school system modernization, the process of organization of social upbringing of children, introduction of the labour school model, ensuring Ukrainian national orientation of the curriculum content and some others.
- ДокументПідвищення кваліфікації вчителів: зарубіжний вимір(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Кузнецова, О. Ю.; Штефан, Л. А.; Сімонок, В. П.Статтю присвячено вивченню проблеми підвищення кваліфікації учительських кадрів у зарубіжних країнах і визначенню актуальних чинників забезпечення ефективності підвищення кваліфікації педагогічних працівників на основі аналізу даних низки дослідницьких проєктів. У ході дослідження використовувались методи аналізу й узагальнення даних психологопедагогічних, інформаційних джерел; порівняння й систематизації ідей, висновків, рекомендацій із окресленої проблеми. Представлено термінологічний апарат, що використовується при аналізі проблеми підвищення кваліфікації у зарубіжних дослідженнях, цілі професійного розвитку вчителів, типові види підвищення кваліфікації вчителів. Схарактеризовано дослідницькі проєкти, проведені у рамках Європейського Союзу і за його межами щодо забезпечення ефективного підвищення кваліфікації вчителів. Встановлено, що дослідження проводяться з метою забезпечення якісної освіти і відпрацювання спільної політики у цій сфері. На основі вивчення даних міжнародних досліджень визначено чинники, що впливають на ефективність організації підвищення кваліфікації вчителів, а саме: ставлення вчителів до підвищення кваліфікації (в залежності від віку, статі, стажу роботи, рівня кваліфікації, типу школи, країни), визначення ними аспектів професійної підготовки, яких вони потребують; питання, які вчителі визначають як найбільш важливі для них з точки зору професійного розвитку («дефіцит» умінь і навичок, що відображають зміни в освітньому процесі, пов’язані з ІКТ, навчання учнів з особливими потребами, навчання в умовах багатомовності/ полікультурності); чинники, що характеризують значущість пропонованих видів та програм підвищення кваліфікації (поєднання теоретичної і практичної підготовки, можливості співпраці та взаємодії з колегами, відповідність потребам вчителів); мотиваційні фактори, що заохочують учителів брати участь у розмаїтті видів підвищення кваліфікації (матеріальне стимулювання, посадове просування) і ті, що перешкоджають чи ускладнюють участь учителів у таких заходах (навчальне навантаження, насичений розклад занять, відсутність підтримки з боку адміністрації). The article is devoted to the study of the problem of professional development in foreign countries and is aimed at determining the factors ensuring the effectiveness of professional development of teachers on the basis of analysis of a number of research projects. The research methods of analysis and generalization of the data of psychological-pedagogical and information sources as well as the comparative method and method of systematization of ideas, conclusions and recommendations on the problem of research were applied in the course of the study. The terms used for the analysis of the problem of professional development in foreign research, the purposes of professional development of teachers, typical types of professional development of teachers are highlighted. The research projects and surveys on teacher professional development issues carried out within the European Union and covering other countries are characterized. The study has proved that research projects and surveys are conducted in order to ensure education quality and develop common policy in the sphere of teachers’ professional development. On the basis of the analysis and generalization of the research and survey data the factors influencing the effectiveness of continuing teacher professional learning and development have been determined: teachers' attitudes to training (depending on their age, gender, term of service, level of qualification, type of school, country), their viewpoints on the aspects, training in which they need; issues that teachers identify as most important to them in terms of professional development ("shortage" of skills caused by the changes in the educational process due to ICT, teaching students with special needs, learning in a multilingual / multicultural environment); aspects that provide for the significance of the proposed types of professional development programmes (combination of theoretical and practical training, opportunities for cooperation and interaction with colleagues, compliance with the needs of teachers); motivational factors that encourage teachers to participate in a variety of in-service training types (financial incentives, promotion) and those that hinder or complicate teachers' participation in such activities (workload, busy schedule, lack of support from the administration).
- ДокументТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В США(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-03-16) Фазан, В. В.; Кузнецова, О. Ю.; Штефан, Л. А.У публікації проаналізовано тенденції розвитку вищої освіти в США. До провідних тенденцій віднесено: децентралізацію та диверсифікацію вищої освіти; посилення федерального регулювання закладів вищої освіти, підвищення уваги до системи освіти з боку вищих органів влади США; відкритість та демографічна різноманітність вищої школи; варіативність форм навчання; інтенсивний розвиток програм дистанційної освіти та деякі інші. The publication analyses trends in the development of higher education in the United States. The leading trends include: decentralisation and diversification of higher education; strengthening of federal regulation of higher education institutions; increased attention to the education system by the highest authorities of the United States; openness and demographic diversity of higher education; variability of forms of education; intensive development of distance education programmes and some others.