DSpace HNPU :: Перегляд за Автор "Олексенко, О. А."

Перегляд за Автор "Олексенко, О. А."

Зараз показано 1 - 13 з 13

Деякі проблеми морфології у світлі наукової концепції С. І. Дорошенка
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Олексенко, О. А.
Своєрідність дієприслівника як морфологічної одиниці мови породжувала й породжує наукові дискусії навколо нього, зокрема в полі неослабної уваги науковців перебуває визначення його частиномовної віднесеності. Мета статті – з’ясувати погляди професора С. І. Дорошенка на цей клас слів. Наукова розвідка виявила оригінальне бачення вченого синтаксичних, семантичних, морфологічних і дериваційних ознак дієприслівника, що дало підстави С. І. Дорошенку підтримати тих мовознавців, які висловилися за надання дієприслівнику статусу окремої частини мови. The peculiarity of the diiepryslivnyk (participle) as a morphological unit of language generates scientific discussions, in particular, in the field of scientists’ constant attention there is a definition of its part-language affiliation. Linguists in their approaches to determine the place of the diiepryslivnyk in the morphological system of the Ukrainian language are divided into three groups. The first one is made up of those who consider the adverb to be the hybrid adverbial-verbal category, which is one of the forms of the verb, but has the potential to adverbialize. The second group includes those researchers who consider the diiepryslivnyk as a separate, independent part of the language that has features as verb and adverb, and their own semantic and grammatical marks. The third approach, common to modern grammatists, which include diiepryslivnyk to adverbs, regards it as a verbal adverb, emphasizing the verbaid character of this class of words. The aim of the article is to elucidate the views of Professor Doroshenko on this class of words. Speaking about the lexical meaning of the adverb, the scientist argues that although it has an verbal basis, but the meaning does not correspond to the verb, because it is transformed in accordance with its syntactic function - the procedural circumstance, and this is the specificity of the semantics of the diiepryslivnyk. Scientific research revealed the scientist’s original vision as for the syntactic, semantic, morphological and derivative features of the diiepryslivnyk, which gave the reason S. I. Doroshenko to support those linguists who speak in favor of giving the diiepryslivnyk the status of a separate part of speech.
Дієприслівник у проекції категорії стану
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2017) Олексенко, О. А.
Належність дієприслівника до гібридного класу слів породжує наукові проблеми, зо-крема питання про категорію стану як його граматичну ознаку, невирішеність якого зумовлює актуальність цієї статті. Мета – вивчити можливості існування в дієприслівника однієї з приписуваних йому граматичних ознак – категорії стану. Наукова розвідка дала підстави стверджувати, що дієприслівник дериваційно може бути співвідносний з дієсловами як активного, так і пасивного стану, але ці утворення не становлять корелятивної станової пари, оскільки на реченнєвому рівні це призводить до порушення суб’єкт-об’єктних відношень, отже, категорії стану від мотивувального дієслова дієприслівник не успадковує. Принадлежность деепричастия к гибридному классу слов порождает научные проблемы, в частности вопрос о категории залога как его грамматическом признаке, нерешенность котрого обусловливает актуальность этой статьи. Цель – изучить возможности существования у деепричастия одного из приписываемых ему грамматических признаков – категории залога. Научное исследование дало основания утверждать, что деепричастие деривационно может быть сопоставим с глаголами как активного, так и пасивного состояния, однако эти образования не являются кореллятивной залоговой парой, поскольку на уровне предложения это приводит к нарушению субъект-объектных отношений, таким образом, категорию залога мотивирующего глагола деепричастие не наследует. Dijeprysliv-nyk (Participle) as morphologically specific class of words has always attracted linguists’ attention as its definitely hybrid nature causes ambiguity in differentiating the set of its grammatical features and, consequently, in defining the morphologic status of this word class. One of the most contro-versial is the problem of the Category of Voice if viewed as an inherited from the motivational verb grammatical feature; this problem being unresolved proves the topicality of this analysis. The aim is to study the possibility of a dijepryslivnyk to have one of the attributed features – the Category of Voice. The scientific research lets us aver that a dijepryslivnyk may derivationally correlate with the verbs of both Active and Passive Voice, but these forms prove only the possibility of a dijepryslivnyk to inherit reflexiveness/irreflexiveness from a verb; these forms don’t make a correlative Voice pair because they don’t have the grammatical meaning of Active or Passive Voice. This fact is proved in speech – a dijepryslivnyk can’t express its own subject-object relations as far as it names the action additional to the main one, and thus takes part in the expression of subject-object relations of the basic predicate. So, the Category of Voice is not inherited from the motivational verb by a dijepryslivnyk.
Морфологічно акцентовані повтори як стилістичний прийом у поетиці
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-11-07) Калашник, О. В; Олексенко, О. А.
У статті проаналізовано прагматичний потенціал повторів окремих морфологічних класів слів як стилістичного прийому у вираженні експресивно-емотивних інтенцій сучасних українських поетів-ліриків. Найбільш поширеними виявилися дейктичні повтори, зокрема займенників 1, 2 особи, як самодостатні чи як складники різноманітних стилістичних фігур, що зумовлено специфікою «безіменності» ліричних творів. Повторювані граматично основні частини мови — іменник та дієслово — також стилістично акцентовані. Повтор службових слів, зокрема сполучників і часток, нюансує модальність, сприяє художній виразності твору. В статье проанализирован прагматический потенциал повторов отдельных морфологических классов слов как стилистического приема в выражении экспрессивно эмотивных интенций современных украинских поэтов-лириков. Наиболее распространенными оказались дейктические повторы, в частности местоимений 1, 2 лица, как самодостаточные или как составляющие различных стилистических фигур, что обусловлено спецификой «безымянности» лирических произведений. Повторяющиеся грамматически основные части речи — существительное и глагол — также стилистически акцентированы. Повтор служебных слов, в том числе союзов и частиц, нюансирует модальность, способствует художественной выразительности произведения. The topicality of this research is presupposed by the need of overall analysis of repetition as stylistic device and necessary condition of the text cohesion because the redundancy of similar language units in the text implies a certain sense or the author’s communicative intention. The article aims at revealing the pragmatic potential of repetition of particular morphological classes of words as stylistic device of actualizing expressive-emotional intentions of modern Ukrainian lyrical poets, in particular, love poetry authors. Deictic repetition turned out to be the most widespread, these are mainly 1 and 2 person pronouns; they may be self-sufficient or building elements of various stylistic syntactic patterns, which is explained by the specificity of the “namelessness” of lyrical poems. Special attention is paid to the pronoun ТИ, which serves the semantic centre of love poetry; it is accumulated in anaphoric or epiphoric repetition and in antithetic repetition together with pronominal Я and correlating МІЙ, ТВІЙ, and in antithetic parallelism. Repetition of the pronoun ВИ acquires specific colouring because of its use as the marker of respect or estrangement with some object of feelings. Grammatical repetition of the main parts of speech — noun and verb — is also stylistically accentuated and rather active in anaphora, epiphora, antithesis and anadiplosis in the highest degree. Repetition of function words, modal particles, in particular, has powerful stylistic influence because it facilitates the focus of empathy in the verse. When accumulated, the same conjunctions, namely coordinating conjunction І, form a stylistic figure polysyndeton, which supports the rhythm in the verse and expresses either gradual relations in the run of events or their calm development. The perspective of the research is contrastivecomparative analysis of using.
Морфологічні одиниці в поетиці Миколи Вінграновського
(Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2021) Олексенко, О. А.
У статті розглянуто особливості організації морфологічних форм у ліриці Миколи Вінграновського як вияв його індивідуальної творчої манери. На рівні морфологічних одиниць, які беруть участь у поетичному смислотворенні, виявлено поширене в поезії письменника явище співположення спільнокореневих чи однакових слів з елементами авторських новотворів на тісному просторі рядка або строфи. Схарактеризовано випадки морфологічної атракції й селекції службових частин мови. Наголошено на необхідності розглядати подібні явища як елементи загальної ідіостильової парадигми поета. В статье рассмотрены особенности организации морфологических форм в лирике Николая Винграновского как проявление его индивидуальной творческой манеры. На уровне морфологических единиц, участвующих в поэтическом смысле, обнаружено распространенное в поэзии писателя явление сопоставления общекорневых или одинаковых слов с элементами авторских неологизмов на тесном пространстве строки или строфы. Охарактеризованы случаи морфологической аттракции и селекции служебных частей речи. Отмечено необходимость рассматривать подобные явления как элементы всеобщей идиостилевой парадигмы поэта. Abstract Background: Despite of the fact that Mykola Vingranovskyi’s artistic speech has been studied multiaspectively, morphological forms, as the factor of his poetics’ creation, has not been analysed. However, modern linguistics is paying more and more attention to revealing the laws of interaction of the morphological level units in poetic speech as an integrated phenomenon. Purpose: to reveal the specificity of the morphological forms organization in Mykola Vingranovskyi’s lyrics as the feature of his individual artistic style. Results: Mykola Vingranovskyi’s poetry is characterized by the co-placement of pleonastic patterns, one of which is the author’s individual creation – the use of words with the violation of the norms of their combinability, which accentuates the expressed idea. The condensed line of prefixal and suffixal (diminutive) occasional derivatives of the same part of speech appears especially expressive. It is also widespread to accumulate the words with common roots and different casal forms of the same word when the complex of these means becomes meaningful for the poetic sense. The author’s poetic individuality finds its realization in morphological attraction – the use of attributive prepositional phrases – and in morphological selection and accumulation of particles, prepositions and conjunctions. Discustion: Mykola Vingranovskyi’s discriminating feature is stringing words with the common root and of the same part of speech accompanied with the author’s neologisms. Co-placement is fixed on the level of notional parts of speech and the functional ones. Prepositional morphological attraction is rooted in the folklore and is highly poetic. Morphological means is one of the elements of the language means paradigm that reflect the author’s poetic map of the world. The perspective of further research is deeper and multifaceted analysis of grammatical means as systemic potential of the Ukrainian language in individual usage.
Наукові школи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди
(ХНПУ імені Г. С. Сквороди, вид «Мітра», м. Харків, 2014-06-02) Андрущенко, О. А.; Білоусова, Л. І.; Білоцерківський, В. Я.; Волков, О. Г.; Гнізділова, О. А.; Євдокимов, В. І.; Жукова, Н. Г.; Золотухіна, С. Т.; Зоря, В. Д.; Кузнецова, О. А.; Култаєва, М. Д.; Маленко, О. О.; Маслов, М. П.; Микитюк, О. М.; Олексенко, О. А.; Прокопенко, А. І.; Прокопенко, І. Ф.; Процевський, О. І.; Слюсарська, Т. В.; Танько, Т. П.; Тимченко, І. В.; Ткаченко, Л. П.; Троцко, А. В.; Харченко, Л. П.; Хомуленко, Т. Б.; Худолій, О. М.
У книзі викладені передумови формування наукових шкіл Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, процес їх становлення та сучасний стан розвитку. Подається докладна інформація про наукових лідерів, їх досвід, напрями, які вони очолили, висвітлені здобутки їх послідовників, окреслений внесок кожної із цих шкіл у розбудову освіти й науки в Україні. В книге изложены предпосылки формирования научных школ Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды, процесс их становления и современное состояние. Приводится подробная информация о научных лидерах, их опыт, направления, которые они возглавили, освещены достижения их последователей, очерчен вклад каждой из этих школ в развитие образования и науки в Украине. The book covers preconditions for the formation of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University schools of scientifi c thought, the process of their development and their current state. It provides detailed information about scientifi c leaders, their experience, researches they supervise and their followers’achievements as well as each school’s contribution to the development of education and science of Ukraine.
Орудний відмінок із семантикою порівняння в приіменному вживанні
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018) Олексенко, О. А.
Словоформа орудного відмінка іменника з семантикою порівняння/уподібнення, що вживається в синтаксичній позиції приіменного члена речення, потребує спеціального вивчення, оскільки її семантико-синтаксичне підґрунтя в лінгвістиці висвітлене побіжно. Мета статті – виявити особливості семантико-синтаксичних відношень, що лежать в основі функціювання орудного приіменного. З’ясовано, що ця словоформа, вживаючись у синтаксичній функції неузгодженого означення, має за основу предикативно-характеризувальне значення, як і у функції іменної частини складеного присудка, тобто конструкція з орудним приіменним – це згорнуте речення з двома логічними суб’єктами дії. The word form of the noun instrumental case with the semantics of comparison / likeness that is used in the syntactic position of a dependent element in a noun phrase is not widely used in Ukrainian that causes superficial attention of scientists. However, its noticeable expressive potential and pragmatic volume demand special attention. The aim of the article is to reveal the specificity of semantic-syntactic relations that form the basis of functioning of the instrumental case of the dependent element in a noun phrase. It has been found out that this word form, being at the first (syntactic) stage of adverbialization and being used in the syntactic position of an attribute that doesn’t agree with the head noun, has in its basis a predicative-characterizing meaning that belongs to the class of functionally-syntactically tied ones – the same a predicative in compound nominal predicates has. It is a construction with the instrumental case in the function of an attribute that doesn’t agree with the head noun – a folded sentence structure with two logical subjects of the action, joined by a link-verb or an adjective with the semantics of incipience of the attribute.
Риторична майстерність Г. С. Сковороди
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Олексенко, О. А.
Стаття присвячена дослідженню особливостей мовної організації риторичних текстів «учительних» діалогів видатного українського філософа, письменника, просвітителя Г. С. Сковороди, що є актуальним і на сьогодні, оскільки його тексти побудовані на класичних зразках красномовства, які й донині слугують взірцем ораторського мистецтва. Мета – з’ясувати структурно-змістові та мовні особливості текстів діалогів Г. С. Сковороди як зразка педагогічної риторики. Установлено, що діалоги написані середнім стилем, бо зорієнтовані на широкі верстви можливих комунікантів, що зумовило й використання особливих мовних засобів. The article is dedicated to the analysis of specific features of the language organization of rhetorical texts of “teaching” dialogues written by an outstanding Ukrainian philosopher, writer and enlightener H. S. Skovoroda. This aspect is topical for the modern philology as these texts are built in accord with classical ancient and medieval examples of eloquence, in particular, Socrates’ art of conversation, which is considered the model of oratorical art until nowadays. The aim of the research is to study out structural-content and linguistic specificity of H. S. Skovoroda’s dialogues as the model of pedagogical rhetoric. To achieve the aim it is necessary to outline genre and style character of the “teaching” dialogues, concentrate our attention on their content orientation and define those language means that ensure the effectiveness of such conversations. It has been specified that the dialogues are written in the middle style (according to Lomonosov’s three-style classification) because they aim at wide strata of possible communicants, which presupposes the use of specific language means. Dialogical form – a rhetorical question-riddle and the rhetorician’s answer – has purely didactic intention and bases on the Socratic and Platonic ancient traditions. The author widely uses simple environmental analogies, archetypal images and symbols to interpret philosophical ideas; elements of intermezzo add brightness to the conversation. The dialogues have a number of imperative constructions that express the author’s passionate address to the listener and his call to action in accordance with the ethics of Christianity; a chain of rhetorical questions performs the same task. H. S. Skovoroda’s “teaching” dialogues are rhetorically perfect works, which serve the model of public speaking for the educators even today.
Семантико-граматичне наповнення повторів в ідіостилі Івана Багряного (на матеріалі роману «Людина біжить над прірвою»)
(Харківський національний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Олексенко, О. А.; Гусенко, К. В
Стаття присвячена аналізу синтаксичних повторів, їхньої ролі в структурно-смисловій організації художніх творів Івана Багряного, зокрема роману «Людина біжить над прірвою». У науковому дослідженні виокремлено основні засоби експресивного синтаксису, що ґрунтуються на повторі тих чи тих мовних одиниць; визначено особливості граматичного вира- ження різних стилістичних фігур повтору, простежено їхнє стилістичне й смислове навантаження в художньому тексті. Різноманітні за структурою, граматичним та лексико-семантичним наповненням, повторювані конструкції сприяють художньому моделюванню внутрішнього світу героїв роману, увиразнюють авторську оповідь та слугують потужним засобом емоційного впливу на читача. Статья посвящена анализу синтаксических повторов, их роли в структурно-смысловой организации художественных произведений Ивана Багряного, в частности романа «Человек бежит над пропастью». В научном исследовании выделены основные средства экспрессивного синтаксиса, основывающиеся на повторе тех или иных языковых единиц; определены особенности грамматического выражения различных стилистических фигур повтора, прослежена их стилистическая и смысловая нагрузка в художественном тексте. Разнообразны по структуре, грамматическому и лексико-семантическому наполнению, повторяющиеся конструкции способствуют художественному моделированию внутреннего мира героев романа, выражают авторский рассказ и служат мощным средством эмоционального воздействия на читателя. iostyle (on the Material of the Novel «A Person is Running over the Abyss»). The article concentrates on the analysis of syntactic repetitions, their role in the structural and semantic organization of Ivan Bagryany’s literary works, in particular, the novel «A person is running over the abyss», published after the author’s death. The problem of grammatical expression of repetitive constructions in the idiosyncrasy of the writer needs a thorough study. This fact determines the demand in a generalized analysis of grammatical means that are used in repetitive constructions. The aim of this scientific exploration is to identify the dominant figures of stylistic syntax, based on the principle of repetition, the specifics of their functioning and grammatical content in the artistic context of the novel «A person running over the abyss». The intended purpose includes the following tasks: to identify the main means of expressive syntax based on the repetition of certain language units; to trace their stylistic and semantic load in the literary text; to find out the role of stylistic figures of repetition in the formation of individual-authorial linguistic map of the world. Describing deeply psychological pictures from the life of a Ukrainian who balanced between the Soviet military tribunal and the German occupation, equally dangerous for him during the war, Ivan Bagryany uses the expressive properties of syntactic repetition: anadiplosis, anaphora, epiphora, simplock, polysyndeton, chiasm antithesis, «ring» and tautology. Some of the stylistic figures (especially anadiplosis, anaphora and polysyndeton) appear in the text more regularly and, therefore, play a more important role in the structural and semantic organization of the literary context, while others are less common (among them are epiphora, simplok, chiasm), but they are all important because they form the specifics of the writer’s idiosyncrasy. The analyzed material shows that the repetitive constructions are various in the structure, grammatical and lexical-semantic content of the novel. They contribute to the artistic modeling of the inner world of the novel’s characters, tell the author’s story and serve as a powerful means of emotional impact on the reader
Художня семантика й стилістика займенника в українській інтимній поезії ІІ пол. ХХ – поч. ХХІ ст.
(Харківське історико- філологічне товариство, 2022) Калашник, О. В.; Олексенко, О. А.; Халіман, О. В.
У монографії висвітлено низку теоретичних проблем, пов'язаних із визначенням морфологічного статусу займенника, його системних семантичних ознак. Змодельовано здатність цього класу слів до семантичної реалізації в текстах української інтимної лірики. З'ясовано стилістичний потенціал займенників, їхню участь у творенні художніх фігур і тропів. Для науковців, викладачів, здобувачів філолгічного фаху в закладах вищої освіти, учителів української мови і літератури. The monograph highlights a number of theoretical problems related to the definition of the morphological status of the pronoun, its systemic semantic features. The ability of this class of words to semantic realization in the texts of Ukrainian intimate lyrics is modeled. The stylistic potential of pronouns, their participation in the creation of artistic figures and tropes is clarified. For scientists, teachers, applicants for philological specialties in higher education institutions, teachers of Ukrainian language and literature.
Художня функція номінативних речень в українському поетичному мовленні
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-06) Олексенко, О. А.
У статті розглянуто актуальну для поетичного синтаксису тему, розкриття якої спрямоване на встановлення художньої енергетики номінативних речень у поетичному мовленні як сконцентрованого вияву предикації, пов’язаного з внутрішнім мовленням ліричного героя. Проаналізовано їхні змістові функції: інформативна хронотопна, дейктична, характеризувальна, оцінна, образоутворювальна, асоціативна, емпатійна. Визначено місце номінативних речень у структурі твору та їхню роль у творенні стилістичних фігур – композиційного кільця (рондо), гендіадису, анафоричного повтору, антитези тощо. The article focuses on the topical in the poetic syntax issue that has been casually analyzed in the general paradigm of studying poetic grammar. The aim of the research is to identify the artistic energy of nominative sentences in the poetic speech as a concentrated expression of predication connected to the lyric hero’s inner speech. Nominative sentences in the poetic speech perform various artistic functions because their non-structured predicative meaning differs from other sentence patterns as the one having a condensed content and rich semantics. These sentences are specific in the poetic syntax as they serve the integral expression of a work form and content presenting the life images figuratively. Sentences of this pattern not only inform by means of nominative signs about the reality or the hero’s inner world and identify the plot’s dimensions “here and now” but also cause a rich spectrum of associations and acquire characterizing and evaluative functions and conduce to the reader’s empathy. Particular attention is paid to the lexical means used in these syntactic units and to the interrelation of the words semantics and the nature of the nominative sentences functions. As a structural element of a text, nominative sentences take part in building its composition; they often take the strong position at the beginning of the text and, consequentially, determine the chronotope of the poem, or serve the frame; they can be explicated as the elements of the «chain» of events and facts that develop dinamically or, visa versa, slow down, which means that nominative sentences can create cinemagraphic features of the text. A nominative sentence is an active cause of creating stylistic figures, in particular, compositional ring (rondo), hendiadys, polysyndeton, anaphoric repetition, antithesis, etc.
Числівник в українській поетиці з погляду психолінгвістики
(Харківський національний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Олексенко, О. А.; Павлова, І. А.
У статті з’ясовано роль і місце числівників у маркуванні поетичної картини світу письменників із кола шістдесятників – Івана Драча, Бориса Олійника, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко як вияву їхньої схильності до екстравертивної чи інтровертивної психологічної сутності, крізь призму якої окреслюється ідіостиль письменників. За методологічну основу роботи править учення про мову як психічний феномен. За допомогою методів лінгвопсихологічної інтерпретації, заґрунтованих на логіці вербальної поведінки особистості та на розробленій К.-Г. Юнгом класифікації психологічних типів, з’ясовано психологічне підґрунтя мовних особистостей аналізованих письменників. В статье выяснена роль и место числительных в начертании поэтической картины мира писателей из круга шестидесятников – Ивана Драча, Бориса Олейника, Николая Винграновского, Лины Костенко как проявление их склонности к экстравертной или интровертной психологической сущности, сквозь призму которой определяется идиостиль писателей. Методологической основой работы является учение о языке как ментальном феномене. С помощью методов лингвопсихологической интерпретации, основанных на логике вербального поведения личности и разработанной К.-Г. Юнгом классификации психологических типов, выяснена психологическая основа языковых личностей рассматриваемых писателей. The article defines the role and the place of numerals in the marking of the poetic picture of the world of the Sixtiers – Ivan Drach, Borys Oliinyk, Mykola Vigranovskyі, Lina Kostenko as a manifestation of their propensity for an extravertive or introvertive psychological essence, which outlines the writers’ idiostyle. The methodological basis of the work is the doctrine of language as a mental phenomenon. The psychological background of the linguistic personalities of the above mentioned writers has been clarified with the help of such methods: methods of linguopsychological interpretations based on the logic of verbal behavior of an individual and on the classification of psychological types developed by K.- Jung; hypotheticaldeductive method; elements of the method of quantitative analysis, which made it possible to calculate the frequency of using different lexical and grammatical digits of numerals and their corresponding meanings; descriptive method used to systematize and clarify the specifics of the functioning of a numeral in a poetic text. The study proposes and proves the hypothesis that speech introversion or extraversion may be based on the feature of the representation of a numeral as a core of an important lingophilosophical category of quantity. The linguistic personalities with an inclination to the extroversion actively use numerals in their direct meaning to indicate quantity and order when counting in the process of detailing the depicted environment. Speech is distinguished by the use of a variety of numerals with their formal and grammatical indicators. They even use compound numerals to denote specific quantity, that is not often the case in poetic speech. Extroversion prevails in the speech practice of I. Drach and B. Oliinyk. In the texts of those poets who are prone to introversion, the speech is characterized by the minimal numerical specification, the category of number acquires indeterminacy, is more symbolized, abstracted, the meanings associated with the meaning of “one” and in its opposition the semantics of “many” are priority. The introvertive type is clearly manifested in the poetic speech of M. Vingranovskyi and L. Kostenko. The study shows that the relatedness of linguistic peculiarities to the corresponding psychotypes may also be based on the feature of the identity of the representation of a numeral. This information complements the picture of the idiostyles of these poets, allowing deeper insight into their inner world.
ІННОВАТИВНІ СУБСТАНТИВИ З АБСТРАКТНИМ ЗНАЧЕННЯМ ЯК ВИЯВ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ МОВИ
(ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2016) Олексенко, О. А.
Сучасний стан категоризації світу засобами української мови відбувається на перетині двох тенденцій у її розвитку – інтелектуалізації й демократизації, з огляду на це актуальним є вивчення іменників з абстрактним значенням, що активно поповнюють словниковий склад, оскільки часом їхня форма та внутрішній зміст дисонують із загальноприйнятим розумінням книжної лексики, розвій якої пов’язують із явищем інтелектуалізації мови. У статті звернена увага на семантику мотивувальних слів (дієслів та прикметників) та на особливості процесів деривації таких субстантивів, що віддзеркалює загальні тенденції появи інновативів у мові. Современное состояние категоризации мира средствами украинского языка происходит на пересечении двух тенденций в его развитии – интеллектуализации и демократизации, в связи с этим актуально изучение существительных с абстрактным значением, активно пополняющих словарный состав, поскольку иногда их форма и внутреннее содержание диссонируют с общепринятым пониманием книжной лексики, развитие которой связывают с явлением интеллектуализации языка. В статье обращено внимание на семантику мотивирующих слов (глаголов и прилагательных), а также на особенности процессов деривации таких субстантивов, что отражает общие тенденции появления инновативов в языке. Modern state of the world`s categorizatization by means of the Ukrainian language happens on the crossroads of two tendencies of its development – intellectualization and democratization; accordingly it is topical to study nouns with abstract meaning that enrich the vocabulary very quickly as far as their form and inner content are discordant with the common understanding of bookish words, the development of which is connected with the phenomenon of language intellectualization. The aim of the article is the exposure of the specificity of word-building meanings of these derivatives and the establishment of sense connections between the phenomenon of democratization and intellectualization of a language on the level of these units. The material of the analysis is taken from dictionaries of new words and from the author’s data file. The article pays close attention to the semantics of motivating words (verbs and adjectives, which are often taken from substandard lexis and social dialects), and also to the features of derivational processes of such substantives; in particular it was found that in many cases the derivational chain breaks and derivation is made missing one step, which reflects general tendencies of the appearance of innovatives in the language. It was found that the most productive affixes are suffixes –ізацій-/-ацій-, -ість, -изм/-ізм and prefixes квазі-, пост-, анти-, де-, не-, недо-.
Інтеракція викладач – студент під час навчання у ЗВО прифронтового міста
(Одеський державний університет внутрішніх справ, Центр українсько-європейського наукового співробітництва; Видавничий дім «Гельветика», 2022-07-18) Олексенко, О. А.
Встатті з'ясовано сутність понять «дистанційне навчання» й «онлайн-навчання». Зроблено висновки щодо якості онлайн освіти, особливо асинхронного навчання. Автором підкреслено, що не зважаючи на недоліки онлайн-навчання, на сьогодні – це чи не єдина можлива форма навчання у ЗВО, які відчувають на собі всі виклики війни. Тому вихід один – пристосуватися, опанувати нові способи викладання, щоб забезпечити ефективність підготовки спеціалістів, за якими майбутнє України. The essence of the concepts "distance learning" and "online learning" is clarified in the article. Conclusions are made regarding the quality of online education, especially asynchronous learning. The author emphasized that despite the shortcomings of online education, it is currently almost the only possible form of education in higher education institutions, which experience all the challenges of war. Therefore, there is only one way out - to adapt, to master new teaching methods in order to ensure the effectiveness of the training of specialists, who are the future of Ukraine.

Перегляд за Автор "Олексенко, О. А."

Результатів на сторінку

Параметри сортування