Наукові публікації Ю. Д. Бойчука
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Останні подання
Зараз показано 1 - 5 з 128
- ДокументДІАГНОСТИКА ТА СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК ЗАПОРУКА НАЛАГОДЖЕННЯ КОМУНІКАЦІЇ З ДИТИНОЮ З РАС(Видавнича група «Наукові перспективи», 2025) Казачінер, О. С.; Бойчук, Ю. Д.; Мірошниченко, О. М.У статті обґрунтовано необхідність організації діагностики та спостереження за дитиною з РАС як основної запоруки налагодження комуні-кації і на основі цього – грамотного планування та проведення корекційно-розвивальної роботи. Саме через помилки під час діагностики багато дітей позбавлені необхідної адресної допомоги. Адже яким би широким арсеналом корекційних методів не володів фахівець, неправильний діагноз зведе нанівець ефективність його праці. Дуже часто саме спостереження є найефективнішим методом діагностики дітей із РАС. Визначено кілька практичних рекомендацій: 1. Процес спостереження ґрунтується на основі діагностичної гіпотези про варіант розладу. 2. Щоб цю гіпотезу сформулювати, потрібно ретельно зібрати інформа-цію про родину дитини. 3. Дуже корисними можуть виявитися відеоматеріали, які готові надати батьки. 4. Для безпосереднього спостереження за дитиною потрібно особливим чином організувати діагностичний простір, продумати наповнення кабінету. 5. Слід пам’ятати, що дитина потребує часу для адаптації до нових умов, до нового місця. 6. Під час діагностики початкова (вихідна) гіпотеза може змінитися та / або не підтвердитися. 7. Не менше уваги, ніж дитині, треба приділити батькам. Робота з дітьми з РАС відрізняється від роботи з дітьми інших нозологій. Ця діяльність визначається такими етапами і задачами: 1. Ми звикли, що робота починається з діагностики дитини: проведення тестування, проб, завдань, але з аутичною дитиною порядок дещо змінюється. Тут ми починаємо роботу з установлення контакту і налагодження співпраці. Сам контакт починається із забезпечення зацікавленості дитини до того, що відбувається. Саме це допоможе в подальшому провести якісну діагностику і побудувати міцний фундамент для подальшої спільної роботи. 2. Робота з дітьми, що мають РАС, також потребує підготовчого етапу, який містить всебічне вивчення особливостей дитини, її сильних сторін та дефіцитів, інтересів та страхів. 3. Основна задача розвитку аутичної дитини –максимально швидко соціалізувати її у середовищі однолітків. Жодний, навіть найкращий фахівець, не зможе замінити дитині дитяче середовище, де формуються і розвиваються навички саморегуляції, взаємодії, відстоювання кордонів, ініціативи тощо. The article substantiates the necessity of organizing the diagnosis and monitoring of a child with ASD as the main guarantee of establishing communication and, on the basis of this, competent planning and carrying out corrective and developmental work. Itis precisely because of errors during diagnosis that many children are deprived of the necessary targeted help. After all, no matter how wide an arsenal of corrective methods a specialist possesses, an incorrect diagnosis will negate the effectiveness of his work. Very often, observation is the most effective method of diagnosing children with ASD. Several practical recommendations have been identified: 1. The observation process is based on a diagnostic hypothesis about the variant of the disorder. 2. In order to formulate this hypothesis, it is necessary to carefully collect information about the child's family. 3. Video materials that parents are ready to provide can be very useful. 4. For direct observation of the child, it is necessary to organize the diagnostic space in a special way, to think over the filling of the office. 5. It should be remembered that the child needs time to adapt to new conditions, to a new place. 6. During diagnosis, the starting(initial) hypothesis may change and/or not be confirmed. 7. Parents should be given no less attention than children. Working with children with ASD differs from working with children of other nosologies. This activity is determined by the following stages and tasks: 1. We are used to the fact that the work begins with the diagnosis of the child: conducting tests, tests, tasks, but with an autistic child, the order changes somewhat. Here we start the work of establishing contact and establishing cooperation. Contact itself begins with ensuring the child's interest in what is happening. This will help in the future to carry out high-quality diagnostics and build a solid foundation for further joint work. 2. Working with children with ASD also requires a preparatory stage, which includes a comprehensive study of the child’s characteristics, his strengths and deficits, interests and fears. 3. The main task of the development of an autistic child is to socialize him as quickly as possible among his peers. No one, even the best specialist, will be able to replace a child's childhood environment, where self-regulation skills, interaction, defense of boundaries, initiative, etc. are formed and developed.
- ДокументCHILDHOOD MALTREATMENT: PREVENTION AND FINDING WAYS OF PSYCHO-EDUCATIONAL SUPPORT(Видавнича група «Наукові перспективи», 2025) Kazachiner, O. S.; Boychuk, Yu. D.; Miroshnychenko, O. M.In the article it is substantiated that when we talk about child abuse and neglect, we refer to any action by another person that causes significant harm to a child. It is common for children to experience more than one form of maltreatment, for example, emotional and physical abuse. Any form of child maltreatment can have a significant negative impact on a child’s life. The impact of childhood maltreatment might not always be immediately visible. Sometimes it only comes to the surface in late adolescence or adulthood. Young people who experienced maltreatment are also more likely to have poorer physical health as adults. However, it is as important to realize that many young people with maltreatment experiences go on to lead a healthy and productive life. That is, there is not a fixed or deterministic relationship between maltreatment and later outcomes. Common mental health difficulties in response to early adversity in the form of abuse and neglect are Depression, Anxiety and Post Traumatic Stress Disorder. Children and young people have different experiences in their lives, but that every child and young person has the right to expect adults to allow them to grow and develop and reach their full potential. We list some common forms of childhood maltreatment, however, there are many more actions that can harm a child. The NSPCC provides a very comprehensive list of the forms of child abuse which also include Child Trafficking, Female Genital Mutilation and Cyberbullying: 1) Neglect; 2) Physical Abuse; 3) Emotional Abuse; 4) Exposure to Domestic Violence; 5) Sexual Abuse. There are some ways of building a Trauma-Sensitive Classroom Environment: 1) Let Go of Zero Tolerance; 2) Reframe Student Behavior; 3) Generate and Savor Positive Emotions; 4) Draw on the Power of Story; 5) Put on Your Oxygen Mask First. У статті обґрунтовано, що, коли ми говоримо про жорстоке поводження з дитиною та зневажливе ставлення до неї, то маємо на увазі будь-яку дію іншої особи, яка завдає суттєвої шкоди дитині. Зазвичай діти зазнають кількох форм жорстокого поводження, наприклад, емоційного та фізичного насильства. Будь-яка форма жорстокого поводження з дитиною може мати значний негативний вплив на життя дитини. Наслідки поганого поводження з дитинством не завжди можуть бути помітні одразу. Іноді це випливає на поверхню лише в пізньому підлітковому або дорослому віці. Молоді люди, які зазнали жорстокого поводження, також частіше матимуть погіршення фізичного здоров’я у дорослому віці. Однак не менш важливо усвідомлювати, що багато молодих людей, які зазнали поганого поводження, продовжують вести здорове та продуктивне життя. Тобто немає фіксованого чи детермінованого зв’язку між жорстоким поводженням і подальшими результатами. Поширеними труднощами психічного здоров’я у відповідь на ранні негаразди у формі жорстокого поводження та нехтування є депресія, тривога та посттравматичний стресовий розлад. Діти та молоді люди мають різний життєвий досвід, але кожна дитина та молода людина має право очікувати, що дорослі дозволять їй рости та розвиватися та повністю розкрити свій потенціал. Нами перелічено деякі поширені форми жорстокого поводження з дітьми, однак існує набагато більше дій, які можуть завдати шкоди дитині. NSPCC надає вичерпний перелік форм жорстокого поводження з дітьми, який також включає торгівлю дітьми, калічення жіночих статевих органів і кіберзалякування: 1) нехтування; 2) фізичне насильство; 3) емоційне насильство; 4) впровадження домашнього насильства; 5) сексуальне насильство. Є кілька способів побудови травмочутливого середовища в класі: 1) Відмовитися від нульової терпимості; 2) Переосмислити поведінку учнів; 3) Створювати та насолоджуватися позитивними емоціями; 4) Скористайтеся силою розповідей; 5) Спершу надіньте кисневу маску.
- ДокументPREVENTING BULLYING IN EDUCATIONL ESTABLISHMENTS(Видавнича група «Наукові перспективи», 2025) Kazachiner, O. S.; Boychuk, Yu. D.; Miroshnychenko, O. M.In the article it was proved that bullying is not a normal part of growing up. It’s true bullying has always existed and has been accepted by society as normal childhood behaviour in the past. Fighting, teasing and accidents can all hurt emotionally or physically but on their own they are not indicators of bullying, whereas the repeated misuse of power can be. Social bullying damages a student’s reputation and can result in embarrassment, humiliation and exclusion. Physical bullying includes actions that hurt the student or their property. For example, punching, pushing, or pinching. Verbal bullying includes teasing, insults and name calling. Cyber-bullying inflicts harm via technology such as mobile phones and social networking sites. Feeling embarrassed is common when we can’t handle a situation and we feel self-conscious. The imbalance of power means the student fears being punished by the bully. The shame of being bullied is multiplied when others know. Students who are unable to defend themselves worry they will be seen as weak. In the research we have discussed practical ways a teacher can begin to make a difference to the way we manage bullying in schools. The teacher plays an important role which begins by modelling good relationships and responding appropriately to children so they know you are someone they can trust and talk to. The teacher should be prepared to start the conversation with others in the school to help them understand how and why we need to address bullying in ways which are proven to work even if they don’t align with what we learned growing up. It is also has to be encouraged to refer to school policy on bullying. The school’s approach to managing bullying is documented in a policy which explains how to prevent bullying by promoting a positive school culture and the importance of identifying bullying and intervening when it does occur. This document is just a plan until you put it into action. The school relies on the teacher to follow the procedures in the policy and to communicate them to children and parents. It’s essential everyone is familiar with the policy and knows how to implement it. This shared understanding makes it possible to have a consistent, coordinated approach that sets expectations and signals bullying is not acceptable. У статті було доведено, що булінг не є нормальною частиною дорослішання. Це правда, що знущання існувало завжди, і в минулому суспільство сприймало його як нормальну поведінку дитинства. Сварки, дражніння та нещасні випадки можуть завдати емоційної чи фізичної шкоди, але самі по собі вони не є ознаками знущань, тоді як повторне зловживання владою може бути ними. Соціальне залякування шкодить репутації школяра та може призвести до збентеження, приниження та виключення. Фізичне знущання включає дії, які завдають шкоди учневі або його майну. Наприклад, удари, штовхання або щипання. Словесні залякування включаютьдражніння, образи та обзивання. Кіберзалякування завдає шкоди через такі технології, як мобільні телефони та сайти соціальних мереж. Почуття збентеження –це звичайне явище, коли ми не можемо впоратися з ситуацією та відчуваємо сором’язливість. Дисбаланс сил означає, що учень боїться бути покараним з боку хулігана. Сором від знущань збільшується, коли про це дізнаються інші. Школярі, які не можуть захистити себе, хвилюються, що їх вважатимуть слабкими.У дослідженні ми обговорювали практичні способи, як вчитель може почати впливати на спосіб боротьби з булінгом у школах. Учитель відіграє важливу роль, яка починається з моделювання хороших стосунків і належного реагування на дітей, щоб вони знали, що вам можна довіряти та спілкуватися. Учитель повинен бути готовий розпочати розмову з іншими в школі, щоб допомогти їм зрозуміти, як і чому нам потрібно боротися із залякуванням способами, які, як доведено, працюють, навіть якщо вони не відповідають тому, чого ми навчилися, виростаючи. Потрібно також заохочувати звернутися до шкільної політики щодо цькування. Підхід школи до боротьби з булінгом задокументовано в політиці, яка пояснює, як запобігти булінгу шляхом сприяння позитивній шкільній культурі та важливість виявлення булінгу та втручання, коли воно трапляється. Цей документ є лише планом, поки ви не втілите його в життя. Школа покладається на те, що вчитель дотримується процедур, викладених у політиці, і доводить їх до відома дітей і батьків. Важливо, щоб кожен був знайомий із політикою та знав, як її застосовувати. Це спільне розуміння дає змогу мати послідовний, скоординований підхід, який встановлює очікування та сигналізує про неприйнятність залякування.
- ДокументТенденції розвитку вищої педагогічної освіти в Україні (1917–2021)(Wydawnictwo Akademii Pedagogiki Specjalnej im. Marii Grzegorzewskiej, 2024) Бойчук, Ю. Д.; Зеленська, Л. Д.У публікації охарактеризовано провідні тенденції розвитку вищої педагогічної освіти в Україні у період 1917–2021 рр. з урахуванням соціально-політичних і соціокультурних чинників. Розвиток системи освіти будь-якої країни залежить від особистості вчителя, рівня його професійної підготовки і педагогічної майстерності. Підготовка вчителя нової формації в Україні має спиратися як на актуальні європейські практики в цій царині, так і ґрунтуватися на глибокому переосмисленні теоретичного і методологічного національного досвіду, оскільки педагогічні феномени (цілі, функції, завдання, ризики педагогічної освіти, підходи до професійної підготовки вчителя, підвищення її якості) можуть бути усвідомлені лише в контексті їх генезису. Зазначено, що необхідно вивчення національних традицій організації педагогічної освіти й розбудову на цій основі таких закладів вищої педагогічної освіти, де формується особистість Учителя, який здатен відповідати викликам сучасності й виховувати молоде покоління у XXI столітті. The publication describes the leading trends in the development of higher pedagogical education in Ukraine in the period 1917-2021, taking into account socio-political and sociocultural factors. The development of the education system of any country depends on the personality of the teacher, the level of his or her professional training and pedagogical skills. The training of a new generation teacher in Ukraine should be based both on current European practices in this area and on a deep rethinking of theoretical and methodological national experience, since pedagogical phenomena (goals, functions, tasks, risks of teacher education, approaches to teacher training, improving its quality) can be understood only in the context of their genesis. It is noted that it is necessary to study the national traditions of organising teacher education and, on this basis, to develop such institutions of higher pedagogical education where the personality of a teacher who is able to meet the challenges of our time and educate the younger generation in the XXI century is formed.
- ДокументРОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗВО ДО ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ(Національний університет цивільного захисту України, 2025-02-28) Бойчук, Ю. Д.; Мірошниченко, О. М.У статті досліджено психологічну готовність науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти до запобігання надзвичайних ситуацій в умовах воєнного стану, що є ключовим фактором для ефективного реагування та подолання наслідків кризових подій. Для її формування необхідно застосовувати комплексний підхід, що включає різноманітні методи психологічної підготовки. Рекомендовано способи психологічної підготовки. Зазначено, що психологічна підготовка до надзвичайних ситуацій в умовах воєнного стану – це інвестиція у власну безпеку та благополуччя. Комбінація різних методів: тренінги, семінари, консультування та корекція дозволяє досягти кращих результатів. Люди, які психологічно готові, краще справляються із стресом і приймають ефективні рішення, а це, в свою чергу, збільшує шанси на виживання. Регулярні тренінги та консультації допомагають розпізнавати симптоми і своєчасно звертатися за допомогою (зменшення ризику розвитку посттравматичного стресового розладу). Психологічна підготовка дозволяє жити повноцінним життям, не побоюючись непередбачуваних ситуацій (покращення якості життя). The article examines the psychological readiness of scientific and pedagogical workers of higher education institutions to prevent emergencies in martial law, which is a key factor for effective response and overcoming the consequences of crisis events. To form it, it is necessary to apply a comprehensive approach that includes various methods of psychological training. Methods of psychological training are recommended. It is noted that psychological preparation for emergencies in martial law is an investment in one's own safety and well-being. A combination of different methods: trainings, seminars, counseling and correction allows you to achieve better results. People who are psychologically prepared are better able to cope with stress and make effective decisions, which in turn increases their chances of survival. Regular training and counseling help them recognize symptoms and seek help in a timely manner (reducing the risk of developing post-traumatic stress disorder). Psychological preparation allows them to live a full life without fear of unforeseen situations (improving the quality of life).