Кафедра історії України
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Останні подання
Зараз показано 1 - 5 з 266
- ДокументСходознавчі дослідження М. В. Горбаня(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-06) Дьякова, О. В.У статті висвітлюються сходознавчі публікації українського історика доби Розстріляного Відродження Миколи Васильовича Горбаня. The paper highlights the orientalist publications of the Ukrainian historian of the Executed Renaissance Mykola Horban.
- ДокументКУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ У КРИМУ (1941–1944)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-03-29) Дьякова, О.; Топчій, Д.У статті визначено основні форм, зміст, спрямованість та методи культурно-просвітницької роботи, що використовувались українськими націоналістами в Криму у 1941–1944 роках, а також оцінка впливу на українське населення зазначеного регіону. Питання підняття національної свідомості у зазначеному регіоні, перш за все, зумовлено прагненням українських націоналістів (ОУН) об’єднати всі українські землі в єдину самостійну державу. Констатовано, що українські націоналісти, потрапивши до Криму, проводили певну діяльність, основним із напрямів якої було розповсюдження просвітництва і мистецтва. Провідною українською національно-визвольною течією стала ОУН(б). Попри складні умови для існування у регіоні, їм вдалося створити власні організації та адміністративні структури з метою популяризації власних ідеалів. The article defines the main forms, content, orientation and methods of cultural and educational work used by Ukrainian nationalists in the Crimea in 1941–1944, as well as an assessment of the impact on the Ukrainian population of the specified region. The issue of raising national consciousness in the mentioned region is, first of all, determined by the desire of Ukrainian nationalists (OUN) to unite all Ukrainian lands into a single independent state. It was established that the Ukrainian nationalists, having arrived in the Crimea, carried out certain activities, the main direction of which was the spread of enlightenment and art. The OUN(b) became the leading Ukrainian national liberation current. Despite the difficult conditions for existence in the region, they managed to create their own organizations and administrative structures in order to popularize their own ideals.
- ДокументЗбереження історико-культурної спадщини України як чинник національної ідентичності(Український державний університет імені Михайла Драгоманова; видавничий дім "Гельветика", 2024) Тарангул, Л. М.; Чернікова, І. В.; Дрогомирецька, Л. Р.Одним із важливих напрямів гуманітарної політики України є проблема збереження історико-культурної спадщини в умовах російсько-української війни та післявоєнної відбудови. Прагнення російської федерації стерти з лиця землі все, що бодай найменшим чином пов’язане з Україною, українцями, усім українським, ще раз засвідчує важливість історико-культурної спадщини в усвідомленні національної ідентичності та її значення в сучасному світі, попри глобалізаційні процеси, в тому числі й у сфері культури. Історико-культурна спадщина як джерело досвіду багатьох поколінь є втіленням естетичних, морально-етичних, мистецьких, технологічних, релігійно-космологічних уявлень та здобутків народів, що в різні часи проживали на теренах України. Збереження історико-культурної спадщини, її роль у розвитку громад, туризму, освіті, культурній дипломатії – все це є свідченням рівня розвитку та зрілості суспільства й наочно демонструє прагнення нашої держави до євроінтеграції. Мета статті полягає в аналізі окремих аспектів взаємодії історико-культурної спадщини та національної ідентичності, а також у представленні конкретних практичних кейсів, пов’язаних зі збереженням та промоцією історико-культурної спадщини як важливого джерела формування національної ідентичності в умовах (ре)інтеграції України у європейський культурний простір та боротьби за свою суб’єктність проти агресії Росії. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що питання національної ідентичності з опертям на історико-культурну спадщину особливо актуалізується в періоди серйозних суспільно-політичних випробувань, кризових явищ у житті суспільства та соціуму. На практиці це вилилося у пошук духовних стрижнів в історії та культурі України задля усвідомлення та самоідентифікації й репрезентації як всередині країни, так і на міжнародній арені. Важливим інструментом збереження історико-культурної спадщини є цифровізація надбань у цій царині. У висновках наголошено на тактичній та стратегічній значимості історико-культурної спадщини України для перемоги у російсько-українській війні як війні на виживання й утвердження суб’єктності України та українців у геополітичному масштабі. Встановлено необхідність використання історико-культурної спадщини як дієвого інструменту у боротьбі проти російських історико-культурних наративів та залишків радянських світоглядно-ментальних стереотипів щодо національної, культурної, політичної меншовартості українців. Особливу увагу зосереджено на практичних можливостях історико-архітектурної спадщини та нематеріальної спадщини України. One of the important directions of Ukraine’s humanitarian policy is the problem of preserving the historical and cultural heritage in the conditions of the Russian-Ukrainian war and post-war reconstruction. The desire of the Russian Federation to erase from the face of the earth everything that is even in the slightest way connected with Ukraine, Ukrainians, everything Ukrainian, once again proves the importance of historical and cultural heritage in the awareness of national identity and its importance in the modern world, despite globalization processes, including and in the field of culture. Historical and cultural heritage, as a source of experience of many generations, is the embodiment of aesthetic, moral-ethical, artistic, technological, religious-cosmological ideas and achievements of peoples who lived on the territory of Ukraine at different times. Preservation of the historical and cultural heritage, its role in the development of communities, tourism, education, cultural diplomacy – all this is evidence of the level of development and maturity of society and clearly demonstrates the aspirations of our state for European integration. The purpose of the article is to analyze certain aspects of the interaction of historical and cultural heritage and national identity, as well as to present specific practical cases related to the preservation and promotion of historical and cultural heritage as an important source of national identity formation in the conditions of (re) integration of Ukraine into the European cultural space and struggle for one’s subjectivity against Russian aggression. The results of the study revealed that the issue of national identity based on historical and cultural heritage is especially relevant in periods of serious social and political trials, crisis phenomena in the life of society and socium. In practice, this resulted in the search for spiritual cores in the history and culture of Ukraine for awareness and selfidentification and representation both within the country and on the international arena. An important tool for preserving the historical and cultural heritage is the digitization of assets in this area. The conclusions emphasize the tactical and strategic significance of the historical and cultural heritage of Ukraine for Victory in the Russian-Ukrainian war as a war for survival and the establishment of the subjectivity of Ukraine and Ukrainians on a geopolitical scale. The need to use the historical and cultural heritage as an effective tool in the fight against Russian historical and cultural narratives and remnants of the Soviet worldview and mental stereotypes regarding the national, cultural, and political inferiority of Ukrainians has been established. Special attention is focused on the practical possibilities of historical and architectural heritage and intangible heritage of Ukraine.
- ДокументВнесок Ярещенка Артура Петровича в збереження історичної пам'яті населення Харківщини в радянські часи(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-03-29) Ярещенко, А. О.В статі розглянуто роль А. П. Ярещенко в процесі відновлення історичної пам’яті населення Харківщини у пізньорадянський період. Проаналізовано публіцистичну діяльність А. П. Ярещенко у місцевій партійній пресі як факт популяризації автором своїх наукових розвідок у галузі історичної топоніміки Харківської області. The article examines the role of A. P. Yareshchenko in the process of restoring and popularizing the historical memory of the population of Kharkiv Region in the late Soviet period. The journalistic activity of A. P. Yareshchenko was analyzed. Yareshchenko A. P. in the local party press as a fact of popularization by the author of his scientific investigations in the field of historical toponymy of the Kharkiv region.
- ДокументРоль підручника у формуванні ідей державності на уроках історії в середній школі Північної Македонії та України в 1991-2022 роках(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-03-29) Чиж, В. А.В статті розглянуто роль та місце школи в Україні та Республіці Північна Македонія , як першої інституції, що формує ідею державності у підростаючого покоління згідно державної політики пам’яті. Визначено і наслідки такої роботи, такі як містифікація, «історичні війни», фабрикація фактів. The article examines the role and place of schools in Ukraine and the Republic of North Macedonia as the first institution that shapes the idea of statehood in the younger generation in accordance with the state memory policy. The author also identifies the consequences of such work, such as mystification, "historical wars", and fabrication of facts.