DSpace HNPU :: Перегляд за Автор "Lepetiukha, A."

Перегляд за Автор "Lepetiukha, A."

Зараз показано 1 - 11 з 11

CONSTRUCTIONS AGRAMMATISÉES MONO- ET POLYSYNONYMIQUES DANS LES ROMANS DE SAN-ANTONIO
(Romanica Olomucensia, 2024) Lepetiukha, A.
In this research, mono- and polysynonymic constructions are considered as transforms of a virtual primary syntagm or proposition which are actualised in the form of grammaticalised (conventional in language and discourse) and typical (non-conventional in language and conventional in discourse) and atypical (non-conventional in language and in discourse) agrammaticalised co(n)textually pertinent preferential options. In grammaticalised utterances, expression prevails over expressiveness, while in agrammaticalised structures, expressiveness predominates over expression. In this article, the procedure of inverse reconstruction (discourse → language) of the primary structure is used. An “alternative” linguistic experiment is conducted, consisting of the replacement of a synonymic utterance by another in a discursive fragment that is analysed in order to justify the co(n)textual pertinence of the preferential option. During the research, typical and atypical agrammaticalised mono- and polypredicative quantitatively equacomponential, redundant, and compressed structures and bi and polysynonymic bi- and polyagrammaticalised preferential options (typical/atypical agrammatisation + typical/atypical agrammatisation) at the level of a syntagm or utterance are distinguished. It is revealed that in the novels of San-Antonio, monosynonymic atypical agrammaticalised utterances predominate. It is concluded that the actualisation of typical and atypical mono- and polypredicative mono- and polysynonymic agrammaticalised constructions, the result of the transformation of morphologically, syntactically and semantically balanced primary structures, where the predominance of expressiveness over expression sometimes leads to dissyntaxy, is one of the idiostylistic features of San-Antonio, who uses ludic strategies to facilitate or complicate the identification of his communicative intention and the interpretation of the information by the reader. У цьому дослідженні моно- та полісинонімічні конструкції розглядаються як трансформації віртуальної первинної синтагми або речення, які актуалізуються у вигляді граматикалізованих (конвенційних у мові та дискурсі) і типових (неконвенційних у мові та конвенційних у дискурсі), а також нетипових (неконвенційних у мові та дискурсі) граматикалізованих ко(не)текстуально релевантних преференційних варіантів. У граматикалізованих висловленнях експресія переважає над експресивністю, тоді як у граматикалізованих структурах експресивність переважає над експресією. У статті застосовано процедуру зворотної реконструкції (дискурс → мова) первинної структури. Проводиться «альтернативний» лінгвістичний експеримент, що полягає в заміні синонімічного висловлення іншим у дискурсивному фрагменті, який аналізується з метою обґрунтування ко(н)текстологічної релевантності переважного варіанта. У ході дослідження виокремлено типові й нетипові граматикалізовані моно- та поліпредикативні кількісно рівнокомпонентні, надлишкові та компресивні структури, а також бі- та полісинонімічні бі- та поліграматикалізовані преференційні варіанти (типова/нетипова граматикалізація + типова/нетипова граматикалізація) на рівні синтагми чи висловлення. Виявлено, що в романах Сан-Антоніо переважають моносинонімічні нетипові граматикалізовані висловлення. Зроблено висновок, що актуалізація типових і нетипових моно- і поліпредикативних моно- і полісинонімічних граматикалізованих конструкцій, які є результатом трансформації морфологічно, синтаксично і семантично збалансованих первинних структур, де переважання експресивності над експресією іноді призводить до дисинтаксису, є однією з ідіостилістичних особливостей Сан-Антоніо, який послуговується лудичними стратегіями для полегшення або ускладнення ідентифікації своєї комунікативної інтенції та інтерпретації інформації читачем.
DÉSYNONYMIE LEXICALE DANS LE ROMAN «L’ÉCUME DES JOURS» DE B. VIAN
(Alfred Nobel University Journal of Philology, 2024) Lepetiukha, A.
Des désynonymes lexicaux sont formés et transformés dans l’espace du temps opératif du cinétisme mental et actualisés sous forme d’options préférentielles ludiques co(n)textuellement (linguistiquement et / ou situationnellement) pertinentes, en fonction des stratégies communicationnelles de la facilitation ou de la complexification de l’interprétation de l’information et de l’idiostyle de l’auteur, qui sont caractérisées par l’asymétrie des valeurs sémasiologique et dénotative dans la langue et dans le discours aux niveaux intrasigne et intersignes. L’objectif de l’article est d’identifier les processus de la formation et de l’actualisation des signes linguistiques désynonymiques asymétriques, de dégager les types de désynonymes lexicaux dans le roman « L’Écume des jours » de B. Vian et de justifier leur pertinence co(n)textuelle en fonction de l’intention communicationnelle et des particularités idiostylistiques de l’écrivain. Dans cette recherche, on utilise la méthode transformationnelle qui permet de relever des particularités structurelles et sémantiques des constructions primaires et secondaires désynonymiques comme signes asymétriques dans la langue et dans le discours, la méthode de la systématisation qui aide à construire la typologie des désynonymes lexicaux dans le roman « L’Écume des jours » de B. Vian et les analyses linguo-stylistique et interprétative afin de révéler et de caractériser les traits idiostylistiques de l’auteur et de justifier la pertinence co(n)textuelle des désynonymes lexicaux dégagés. Au cours de l’analyse du roman « L’Écume des jours » de B. Vian, on relève des désynonymes réduits, redondants et quantitativement équacomponentiels phonologiquement ressemblant à la structure primaire, phoniquement identiques au noyau dénotatif, dérivatifs, des options préférentielles avec la surimpression et avec une nouvelle valeur sémantique co(n)textuelle actualisés dans le but de préciser sa pensée, d’accentuer un qualificatif d’un objet ou d’un personnage ou de transmettre l’information supplémentaire sur un référent extériorisé au lecteur. Tous les types de désynonymes lexicaux remplissent la fonction stylistico-expressive intra‑ et interphrastique reflétant la vision individuelle de l’auteur de la réalité objective. Лексичні десиноніми формуються та трансформуються у просторі оперативного часу ментального кінетизму та актуалізуються у вигляді людичних, ко(н)текстуально (лінгвістично та / або ситуативно) пертинентних преференціальних опцій залежно від комунікативних стратегій полегшення або ускладнення інтерпретації інформації та ідіостилю автора, що характеризуються асиметрією семасіологічного і денотативного значень у мові та в мовленні на внутрішньознаковому та міжзнаковому рівнях. Метою статті є виявлення процесів утворення та актуалізації асиметричних десинонімічних мовних знаків, виокремлення типів лексичних десинонімів у романі Б. Віана «Піна днів» та обґрунтування їхньої ко(н)текстуальної пертинентності залежно від комунікативної інтенції та ідіостильових особливостей письменника. У цьому дослідженні використано трансформаційний метод, що дає змогу висвітлити структурно-семантичні особливості первинних і вторинних десинонімічних конструкцій як асиметричних знаків у мові та мовленні, метод систематизації, що допомагає побудувати типологію лексичних десинонімів у романі «Піна днів» Б. Віана, та лінгвостилістичний та інтерпретаційний аналізи з метою виявлення і характеристики ідіостильових рис автора та обґрунтування ко(н)текстуальної пертинентності виокремлених лексичних десинонімів. У ході аналізу роману «Піна днів» виявлено редуковані, розширені та кількісно рівнокомпонентні десиноніми, фонологічно подібні до первинної структури, фонічно ідентичні з денотативним ядром, деривати, преференціальні опції з накладенням та з новим ко(н)текстуальним семантичним значенням, актуалізовані з метою уточнити думку, закцентувати на характеристиці об’єкта чи персонажа або передати читачеві додаткову інформацію про екстеріоризований референт. Доведено, що всі типи лексичних десинонімів виконують інтра- та інтерфрастичну стилістично‑експресивну функцію, відображаючи індивідуальне авторське бачення об’єктивної дійсності.
Énoncés monoprédicatifs verbaux synonymiques avec l’extension additive de la structure primaire dans la prose française contemporaine
(Filozofická fakulta Masarykovy univerzity Arna Nováka, 2022) Lepetiukha, A.
Les constructions monoprédicatives verbales avec l’extension additive adverbiale et pronominale se forment à la suite de la transformation de la structure primaire virtuelle (linguistique) dans l’espace du temps opératif du cinétisme mental. Dans cet article, on dégage des énoncés synonymiques verbaux avec des extenseurs chronophoriques (adverbes temporels), exophoriques (adverbes et pronoms démonstratifs, personnels, interrogatifs et relatifs), endophoriques (pronoms personnels anaphoriques et cataphoriques) sémantiquement et / ou syntaxiquement redondants. Les structures synonymiques analysées s’actualisent sous forme d’options co(n) textuellement préférentielles ludiques en fonction des particularités idiostylistiques de l’auteur et de son intention communicationnelle de simplifier ou de complexifier l’interprétation de l’information au récepteur qui reconstruit inversement les processus transformationnels virtuels et détermine le degré de pertinence co(n) textuelle de chaque membre de la chaîne synonymique par voie de l’expérience linguistique «alternative». The monopredicative verbal constructions with additive adverbial and pronominal extension are formed in consequence of the virtual (linguistic) primary structure transformation in the space of the operating time of a mental kineticism. In this article the synonymic verbal utterances with chronophoric (temporal adverbs), exophoric (adverbs and demonstrative, personal, interrogative and relative pronouns), endophoric (anaphoric and cataphoric personal pronouns) semantically and / or syntactically redundant extenders are distinguished. The analyzed synonymic structures are actualized in the form of ludic co(n)textually preferential options depending on author’s idiostylistic peculiarities and on his communicative intention to simplify or to complicate the interpretation of information to the recipient who reconstructs inversely the virtual transformational processes and determines the degree of co(n)textual pertinence of each member of the synonymic chain by means of the «alternative» linguistic experiment. Монопредикативні дієслівні конструкції з адитивним прислівниковим і займенниковим розширенням утворюються в наслідок трансформації віртуальної (мовної) первинної структури у просторі оперативного часу ментального кінетизму. У статті проаналізовано синонімічні дієслівні висловлення з хронофоричними (темпоральними прислівниками), екзофоричними (прислівники та вказівні, особові, питальні та відносні займенники), ендофоричними (анафоричні та катафоричні особові займенники) семантично та/або синтаксично надлишковими поширювачами. Проаналізовані синонімічні структури актуалізуються у вигляді сміхових ко(н)текстуально преференційних варіантів залежно від ідіостилістичних особливостей автора та його комунікативної інтенції спростити або ускладнити інтерпретацію інформації реципієнту, який інверсно реконструює віртуальні трансформаційні процеси та визначає ступінь ко(н)текстуальної доречності кожного члена синонімічного ланцюжка за допомогою "альтернативного" лінгвістичного експерименту.
ÉNONCÉS POLYPRÉDICATIFS IMPERSONNELS CONTAMINÉS DANS LA PROSE FRANÇAISE CONTEMPORAINE
(Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour», 2021-12-29) Lepetiukha, A.
L'article traite des expressions polypredicatives impersonnelles contaminées en tant que transformateurs synonymes de compression des phrases primaires polypredicatives. В статті розглянуто контаміновані безособові поліпредикативні висловлення як компресійні синонімічні трансформатори поліпредикативних первинних речень.
MACROCHAMPS SÉMANTICO-FONCTIONNELS DES ÉNONCÉS MONO-, BI- ET POLYSYNONYMIQUES MONO- ET POLYTRANSFORMATIONNELS DANS LA PROSE FRANÇAISE CONTEMPORAINE
(Universitatea din Craiova, 2023) Lepetiukha, A.
In this article mono-, bi- and polysynonymic utterances with different key lexemes are studied in the continuum language → discourse, based on the transformations of the virtual primary structure within the semantic-functional macrofield (SFM), which are actualized in the form of compressed, extended or quantitatively equacomponential grammaticalized and agrammaticalized co(n)textually pertinent preferential options. The processual, resultative, substantive, processual-characterizing, resultative-characterizing, non-processual-characterizing and non-resultative-characterizing microfields are distinguished. At the level of the SFM, on the one side, the intersection and the interpenetration of semantically and structurally nuanced microfields is realized; on the other side, SFM cross and interact in case it is about mono- or polytransformational bi- and polysynonymic structures with the immediate succession of synonymic constructions referring to the same action subject; the SFM of polytransformational bi- and polysynonymic preferential options with synonymic segments referring to different actants have no point of intersection. У статті досліджено моно-, бі- та полісинонімічні висловлення з різними ключовими лексемами в континуумі мова → дискурс на основі трансформацій віртуальної первинної структури в межах семантико-функціонального макрополя (СФМ), які актуалізуються у вигляді стислих, розгорнутих або кількісно рівнокомпонентних граматикалізованих та аграматикалізованих ко(н)текстуально релевантних преференційних варіантів. Виокремлено процесуальне, результативне, субстантивне, процесуально-характеризуюче, результативно-характеризуюче, непроцесуально-характеризуюче та нерезультативно-характеризуюче мікрополя. На рівні СФМ, з одного боку, реалізується перетин і взаємопроникнення семантично і структурно нюансованих мікрополів; з іншого боку, СФМ перетинаються і взаємодіють, якщо йдеться про моно- або політрансформаційні бі- і полісинонімічні структури з безпосередньою послідовністю синонімічних конструкцій на позначення того самого суб'єкта дії; СФМ політрансформаційних бі- і полісинонімічних преференційних варіантів із синонімічними сегментами на позначення різних актантів не мають точок перетину.
Réalisation de la fonction émotive du langage par les structures elliptiques dans le roman de L. Binet La Septième Fonction du langage
(2022) Lepetiukha, A.
The elliptic structures with different head lexemes realized in the novel of L. Binet The Seventh Function of language are considered in this research as the reduced synonymic transforms of the primary proposition formed in the continuum language → discourse and actualized in the form of co(n)textually preferential options with complex of implicit referents determined or non-determined in the prе- and/or posttext where the expressivity prevails over the expression. Many analyzed constructions enter intra- and interphrastic elliptic blocs accentuated by the author. The writer actualizes the compressed mono- and polysynonymic structures performing the central emotive and the peripheral co(n)textual functions and uses the textual interference according to his communicative intention or his idiostylistic peculiarities. Las estructuras elípticas con diferentes lexemas clave realizadas en la novela de L. Binet La Séptima Función del lenguaje se consideran en esta investigación como transformantes sinónimos reducidos de una proposición primaria formada en el continuo lengua → discurso y actualizados en forma de opciones co(n)textualmente preferenciales con un complejo de referentes implícitos determinados o no determinados en el pre- y/o postexto donde predomina la expresividad sobre la expresión. Varias construcciones analizadas entran en bloques elípticos intra- e interfrásticos enfatizados por el autor. El escritor actualiza estructuras monoy polisinónimas comprimidas que cumplen la función emocional central y las funciones periféricas co(n)textuales y utiliza la interferencia textual de acuerdo con su intención comunicativa o sus peculiaridades idioestilísticas. Еліптичні конструкції з різними головними лексемами, реалізовані в романі Л. Біне "Сьома функція мови", розглядаються в даному дослідженні як редуковані синонімічні трансформації первинної пропозиції, що формуються в континуумі мова → дискурс і актуалізуються у у вигляді ко(н)текстуально преференційних варіантів з комплексом імпліцитних референтів, визначених або недетермінованих у пре- та/або посттексті імпліцитних референтів де експресивність превалює над експресією. Чимало аналізованих конструкцій входять до складу внутрішньо- та міжфразові еліптичні блоки, акцентовані автором. Письменник актуалізує стислі моно- та полісинонімічні структури, що виконують центральну емотивну та периферійну ко(н)текстуальну функції, а також використовує текстової інтерференції відповідно до комунікативної інтенції чи ідіостилістичних особливостей.
Récurrence et récursivité dans le roman L’Empire des anges de Bernard Werber
(Çédille, revista de estudios franceses, 2023) Lepetiukha, A.; Skorobohatova, O.
La récurrence et la récursivité dans le roman comme moyens de la création d’un discours poly-isotopique cohérent se manifestent aux niveaux intra- et intertextuel en révélant les facultés créatives et les particularités idiostylistiques de l’auteur. La récurrence intratextuelle est actualisée sous forme de figures de style et d’intratextèmes afin de marquer emphatiquement un référent, la gradation de l’intensité des émotions ou d’éviter la réintroduction intra- et / ou interphrastique de l’intratextème identique. L’organisation récursive du roman est réalisée intra- et intertextuellement par voie de symboles, du modèle « livre dans le livre », de protagonistes (auto)récursifs. Certains objets et personnages sont récurrents-récursifs, ce qui témoigne de l’entrelacement et de l’interpénétration de ces deux phénomènes d’itération dans la même œuvre. The reccurence and recursivity in the novel L’Empire des anges as the means of creation of poly-isotopic coherent discourse are manifested at intra- and intertextual levels revealing the author’s creative faculties and idiostylistic peculiarities. The intratextual reccurence is actualized in the form of stylistic figures and intratextemes with the aim to emphatically mark one referent, the gradation of the intensity of emotions or to avoid the reintroduction of the identical intratexteme intra- and / or interphrasally. The recursive organization of the novel is realized intra- and intertextually by way of symbols, of the model « book in the book », of (self-)recursif protagonists. Some objects and characters are reccurent-recursif which testifies to the intertwining and the interpenetration of two phenomena of iteration in the same literary work. Повтор і рекурсивність у романі як засіб творення цілісного поліізотопного дискурсу проявляються на інтра- та інтертекстуальному рівнях, розкриваючи творчі можливості та ідіостилістичні особливості автора. Внутрішньотекстові повтори актуалізуються у вигляді фігур мовлення та інтратекстем з метою виразного позначення градації емоційної інтенсивності, або для уникнення внутрішньо- та/або міжфразового повторного введення ідентичного інтратексту. Рекурсивна організація роману досягається інтра- та інтертекстуально за допомогою символів, моделі "книга в книзі" та (само)рекурсивних героїв. Певні об'єкти та персонажі є рекурсивними, що свідчить про переплетення та і взаємопроникнення цих двох ітераційних явищ в одному творі.
Virages des visions de Patrick Modiano
(Springer, 2020) Goloborodko, Ia.; Lepetiukha, A.
This article focuses on some peculiarities in the writings of the French author Patrick Modiano, the Nobel Prize winner for literature in 2014, and deals with novels that have made him famous in the national and world art space. The article notes that P. Modiano’s novel mentality is characterized by the synthesis of such basic values as the development of a fabulous, external canvas and focusing on the internal structures of the individual self. The characters of his novels relay the psychological interior of a person imbued with values and consciousness of modern urban life. P. Modiano’s leading semantic plots depict the complex mentality of the sensitive person and the vicissitudes of his dramatic fate in the context of the Hypercity. The landscape of the Supercity or the Hypercity in P. Modiano’s novels is organically linked to understanding a life as a journey of obscurity. For self-narrators to live a full life means to wander through the drips of their memory, to travel the real and imaginary streets of their own prehistory, which turns out to be their main life story in the end. Prominent place in the novels of P. Modiano belongs to the development of the mythopoetics of Paris, which is interpreted as a purely “inner” city in thepsychological interior of the self-narrators. The specificity of the novel depiction of Paris lies in the interpretation of this metropolis as a highly detailed toponymi mythologeme. The key point in the article is that each self-narrator is sooner or laterconfronted with an internal need to investigate his own story. That is why P. Modiano’s self-narrators always delve into complex, contradictory files of their individual self and become a kind of “detective for themselves”. This plot outline becomes the basis for unfolding a holistic ontological concept in P. Modiano’s novels that reveals its marker and matrix features in each of his works. У статті розглядаються особливості творчості французького письменника Патріка Модіано, лауреата Нобелівської премії з літератури 2014 року, а також романи, які уславили його у вітчизняному і світовому арт-просторі. У статті наголошується, що новаторський менталітет П. Модіано характеризується синтезом таких базових цінностей, як створення казкового зовнішнього полотна і зосередження уваги на внутрішніх структурах особистості. Герої його романів передають психологічний інтер'єр людини, перейнятого цінностями і свідомістю сучасного міського життя. Провідні смислові сюжети П. Модіано зображують складну психіку чуйної людини і мінливості його драматичної долі в контексті Гіпергорода. Ландшафт суперміста або Гіперміста в романах П. Модіано органічно пов'язаний з розумінням життя як мандри безвісті. Для самих оповідачів жити повноцінним життям - значить блукати по краплях своєї пам'яті, подорожувати по реальним і вигаданим вулицям їх власної передісторії, яка врешті-решт виявляється їх головною життєвою історією. Чільне місце в романах П. Модіано належить розвитку міфопоетики Парижа, який інтерпретується як чисто «внутрішнє» місто в психологічному інтер'єрі самих оповідачів. Специфіка романтичного зображення Парижа полягає в трактуванні цього мегаполісу як високодеталізованої топонімічної міфологеми. Ключовим моментом статті є те, що кожен оповідач рано чи пізно стикається з внутрішньою потребою досліджувати свою власну історію. Ось чому оповідачі П. Модіано завжди копаються в складних, суперечливих файлах свого індивідуального «я» і стають свого роду «детективом для себе». Цей сюжетний план стає основою для розгортання цілісної онтологічної концепції в романах П. Модіано, яка розкриває свої маркерні і матричні особливості в кожному з його творів. В статье рассматриваются особенности творчества французского писателя Патрика Модиано, лауреата Нобелевской премии по литературе 2014 года, а также романы, прославившие его в отечественном и мировом арт-пространстве. В статье отмечается, что новаторский менталитет П. Модиано характеризуется синтезом таких базовых ценностей, как создание сказочного внешнего полотна и сосредоточение внимания на внутренних структурах личности. Герои его романов передают психологический интерьер человека, проникнутого ценностями и сознанием современной городской жизни. Ведущие смысловые сюжеты П. Модиано изображают сложную психику чуткого человека и превратности его драматической судьбы в контексте Гипергорода. Ландшафт Супергорода или Гипергорода в романах П. Модиано органически связан с пониманием жизни как странствия безвестности. Для самих рассказчиков жить полноценной жизнью - значит блуждать по каплям своей памяти, путешествовать по реальным и вымышленным улицам их собственной предыстории, которая в конце концов оказывается их главной жизненной историей. Видное место в романах П. Модиано принадлежит развитию мифопоэтики Парижа, который интерпретируется как чисто «внутренний» город в психологическом интерьере самих рассказчиков. Специфика романтического изображения Парижа заключается в трактовке этого мегаполиса как высокодетализированной топонимической мифологемы. Ключевым моментом статьи является то, что каждый рассказчик рано или поздно сталкивается с внутренней потребностью исследовать свою собственную историю. Вот почему рассказчики П. Модиано всегда копаются в сложных, противоречивых файлах своего индивидуального «я» и становятся своего рода «детективом для себя». Этот сюжетный план становится основой для развертывания целостной онтологической концепции в романах П. Модиано, раскрывающей свои маркерные и матричные особенности в каждом из его произведений.
Механізми формування та екстеріоризації / інтеріоризації мовно-мовленнєвих знаків
(ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», 2021-12-16) Lepetiukha, A.
Стаття присвячена дослідженню процесів формування та екстеріоризації / інтеріоризації простих і складних лінгводискурсивних знаків у просторі внутрішнього та зовнішнього оперативного часу, де психомеханізми (когнітивні поліоперації) забезпечують перехоплення думкою власної кінетики, маркованої відповідними мовними формами, актуалізованими як відповідними мовними формами, лудичні та нелудичні граматикалізовані та типові або нетипових граматикалізованих структур. У процесі спостереження за лінгводискурсивними знаків адресат ініціює зворотну реконструкцію віртуальних (мовних) трансформацій та / або первинної структури за допомогою дешифрування первинної структури з використанням дешифрувальної, ідентифікаційної та експериментальної моделей дослідження для правильної інтерпретації інформації та визначення ступеня ко(н)текстуальної релевантності екстеріоризованих конструкцій. This article is dedicated to the studies of the processes of the formation and exteriorization / interiorization of simple and complex lingua-discursive signs in the space of the interior and exterior operating time where the psychоmechanisms (cognitive polyoperations) provide the interceptions by a thought of its own kineticism marked by the corresponding linguistic forms actualized as ludic and non-ludic rammaticalized and typical or atypical agrammaticalized structures. In the process of the observation of lingua-discursive signs the addressee initiates the inverse reconstruction of virtual (linguistic) transforms and / or of the primary structure using the deciphering, identificational and experimental models of the research to correctly interpret the information and to determine the degree of the co(n)textual pertinence of exteriorized constructions.
СONSTRUCTIONS ELLIPTIQUES SYNONYMIQUES GRAMMATISÉES ET AGRAMMATISÉES DANS LA PROSE FRANÇAISE DES XXÈME ‒ XXIÈME SIÈCLES
(Journal of Language and Literary Studies, 2024) Lepetiukha, A.
Dans cette recherche des énoncés et des blocs elliptiques synonymiques sont considérés comme des signes linguo-discursifs complexes grammatisés (conventionnels dans la langue et dans le discours) et agrammatisés typiques (non conventionnels dans la langue et conventionnels dans le discours) et atypiques (non conventionnels dans la langue et dans le discours) ludiques et non ludiques. L’objectif de l’article est de dégager les types et de déterminer le degré de pertinence co(n)textuelle (linguistique et/ou situationnelle) des constructions elliptiques-transformants econdaires compressés des structures primaires propositionnelles virtuelles (linguistiques) actualisés sous forme d’options préférentielles contenant différents lexèmes-clés avec l’elliptisation initiale, médiane, initiale-médiane, initiale-finale et finale. On définit les constructions elliptiques comme des énoncés synonymiques et segments des énoncés mono-, bi- et polysynonymiques avec le sujet nominal ou pronominal, le complément final ou l’adverbe pas implicites, l’élément verbal explicite, expliciteimplicite ou complètement implicite où les constituants non extériorisés se déduisent par le récepteur à l’aide du co(n)texte immédiat et/ou distant, extralinguistiquement ou par association. L’analyse des options préférentielles elliptiques de la prose française des XXème ‒ XXIème siècles démontre que la plupart des énoncés grammatisés et agrammatisés sont caractérisées par la suffisance d’expression en fonction des particularités idiostylistiques de l’écrivain et de son intention communicationnelle de faciliter l’interprétation de l’information au lecteur, ce qui assure la réussite de l’expérience linguistique « alternative ». Par contre, plusieurs types d’énoncés agrammatisés atypiques sont actualisés sous forme d’options préférentielles avec l’insuffisance d’expression dans le but de complexifier au récepteur l’identification des stratégies ludiques de l’auteur, ce qui rend impossibles la reconstruction inverse (discours → langue) de la structure primaire et la justification de la pertinence co(n)textuelle de la construction elliptisée, c’estàdire provoque l’échec de l’expérience linguistique « alternative ». У цьому дослідженні еліптичні синонімічні висловлення та блоки розглядаються як складні граматизовані (конвенційні в мові та дискурсі) та аграматизовані типові (неконвенційні в мові та конвенційні в дискурсі) і нетипові (неконвенційні в мові та дискурсі) ігрові та неігрові лінгводискурсивні знаки. Мета статті - виявити типи та визначити ступінь ко(не)текстової релевантності (мовної та/або ситуативної) еліптичних конструкцій - стислих екзотемпоральних трансформантів віртуальних (мовних) пропозиційних первинних структур, актуалізованих як преференційні варіанти, що містять різні ключові лексеми з ініціальною, медіальною, ініціально-медіальною, ініціально-фінальною та фінальною еліптизацією. Ми визначаємо еліптичні конструкції як синонімічні висловлення та сегменти моно-, бі- та полісинонімічних висловлень з іменним або прономінальним підметом, фінальним доповненням або прислівником, що не є імпліцитним, дієслівним елементом, експліцитним, експліцитно-імпліцитним або повністю імпліцитним, де неекстерналізовані компоненти виводяться реципієнтом за допомогою безпосереднього та/або дистантного ко(н)тексту, екстралінгвістично або за асоціацією. Аналіз еліптичних преференційних варіантів у французькій прозі ХХ-ХХІ століть показує, що більшість граматикалізованих та аграматизованих висловлювань характеризуються достатністю вираження, що є функцією ідіостилістичних особливостей письменника та його комунікативного наміру полегшити читачеві інтерпретацію інформації, що забезпечує успішність «альтернативного» мовного досвіду. З іншого боку, кілька типів нетипових аграматизованих висловлень актуалізуються у вигляді преференційних варіантів з недостатньою експресією з метою ускладнення ідентифікації реципієнтом авторських ігрових стратегій, що унеможливлює зворотну реконструкцію (дискурс → мова) первинної структури та обґрунтування ко(не)текстової релевантності еліптизованої конструкції, тобто зумовлює невдачу «альтернативного» мовного досвіду.
СONSTRUCTIONS MONOPRÉDICATIVES POLYSYNONYMIQUES MONO- ET POLYTRANSFORMATIONNELLES AU NIVEAU D’UN SYNTAGME ET DE L’ÉNONCÉ DANS LA PROSE FRANÇAISE DU XXe SIÈCLE
(Universităţii din Craiova, 2022) Lepetiukha, A.
Cet article est consacré à l'étude des énoncés polysynonymiques mono-prédicatifs au niveau du syntagme ou de la proposition dans les aspects sémantico-syntaxiques, pragmatiques et stylistiques dans le continuum langue-discours. Ils définissent ces constructions comme des unités mono- et polytransformationnelles (linguistiques) virtuelles reconstruites phénoménologiquement à partir d'une structure primaire et actualisées sous la forme d'options préférentielles comprimées, étendues ou quantitativement équicomponentielles. Par le biais de la reconstruction inverse et de l'expérimentation linguistique, ils déterminent le degré de pertinence co(n)textuelle de chaque membre de la série synonymique et révèlent les stratégies du jeu linguistique de l'auteur. This paper is dedicated to the studies of monopredicative polysynonymic utterances at the level of syntagm or proposition in semantic-syntactical, pragmatic and stylistic aspects in the continuum language – discourse. They define these constructions as virtual (linguistic) mono- and polytransformational unities phenomenologically reconstructed from a primary structure which are actualized in the form of compressed, extended or quantitatively equicomponential preferential options. By the way of inverse reconstruction and linguistic experiment they determine the degree of co(n)textual pertinence of each member of synonymic series and they reveal strategies of the author’s linguistic gamе. Статтю присвячено дослідженню монопредикативних полісинонімічних висловлень на рівні синтагми або речення в семантико-синтаксичному, прагматичному та стилістичному аспектах у континуумі мова - мовлення. Ці конструкції визначаються як віртуальні (мовні) моно- і політрансформаційні єдності, феноменологічно реконструйовані з первинної структури, що актуалізуються у вигляді компресованих, розширених або кількісно рівнокомпонентних преференціальних опцій. Методом зворотної реконструкції та лінгвістичного експерименту визначено ступінь ко(н)текстуальної пертинентності кожного члена синонімічного ряду та виявлено стратегії авторської мовної гри.

Перегляд за Автор "Lepetiukha, A."

Результатів на сторінку

Параметри сортування