Перегляд за Автор "Harmash, L."
Зараз показано 1 - 9 з 9
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументEkphrasis in Arts and Wonders by Gregory Norminton: Giuseppe Arcimboldo and Tommaso Grilli(Сумський державний університет, 2020) Harmash, L.The article reveals some features of postmodern aesthetics that were borrowed by modern literature from romantics, and are now undergoing a period of criticism. It is shown how a fiction reflects the continuity between contemporary literature and previous literary phenomena, which consists in the perception, transformation, and critical rethinking of aesthetic ideas and concepts. For this purpose, the genesis of Norminton’s novel Arts and Wonders was traced and a literary technique such as ekphrasis, that means a verbal description of a painting, was researched. An analysis of the two most significant ekphrasises – Vertumn and The Librarian – showed that the author of the novel raises the problem of copy or plagiarism, which today has gained particular relevance both in the world of art and in the academic environment. It was showed that Norminton solves this issue by referring to the traditional concept of mimesis. Despite the declaration of the need to imitate nature, Arts and Wonders demonstrates that the contemporary author asserts his right to free creative imagination, including the interpretation of historical facts and figures. The literary text refers to the artifacts which are presented in the arsenal of culture that are freely combined according to a kaleidoscope principle. Raising the question of the dialectical unity of such aesthetic categories as “beauty” and “ugliness”, Norminton enters into a polemic with the forerunner of postmodernism – romanticism. At the same time, the writer also poses questions about the correlation in the artist’s work of parts and the whole, about the need to achieve a balance of proportions between the elements that make up a work of art. Determining the genre originality of the novel, the author of the article concludes that it is a complex synthetic form that combines the features of picaresque novel, a biographical novel, a travel book, a historical novel, an artist's novel, and a Bildungsroman, which as a result forms a new genre variety – an adventure novel about the artist. У статті розкриваються риси постмодерністської естетики, що була запозичені сучасною літературою від романтиків, і зараз переживає період критики. Показано як художня література відображає спадкоємність між сучасною літературою і попередньою, що проявляється в сприйнятті, трансформації та критичному переосмисленні естетичні ідеї і концепції. В романі Нормінтона "Чудеса і чудасії" простежуються ітакий літературний прийом, як екфрасіс, що означає словесний опис картини. Аналіз двох найбільш значущих екфрасізов - Вертумн і Бібліотекар - показали, що автор роману піднімає проблему копіювання або плагіату, яка сьогодні набула особливої актуальності як в в світі мистецтва та в академічному середовищі. Нормінтон вирішує цю проблему, звертаючись до традиційного поняття мимесиса. Незважаючи на твердження про необхідність імітувати природу, сучасний автор стверджує своє право на вільну творче уяву, інтерпретацію історичних фактів і дат. В художньому тексті культурні артефакти вільно скомбіновані за принципом калейдоскопа. Ставлячи питання про діалектичну єдність таких естетичних категорій, як «Краса» і «потворність» Нормінтон вступає в полеміку з предтечею постмодернізму - романтизмом. У той же час письменник також задає питання про співвідношення в творчості художника частин і цілого, про необхідність досягнення балансу пропорцій між елементами, що складають твір мистецтва. Визначаючи жанрове своєрідність роману, автор статті приходить до висновку, що це складна синтетична форма, що поєднує в собі риси пригодницького роману, біографічного роману, книги подорожей, історичного роману і Bildungsroman .В результаті формується новий жанровий різновид – пригодницький роман про художника. В статье раскрываются черты постмодернистской эстетики, заимствованные современной литературой от романтиков, и сейчас переживащей период критики. Показано как художественная литература отражает преемственность между современной литературой и предшествующей, что проявляется в восприятии, трансформации и критическом переосмыслении эстетические идеи и концепции. в романе Норминтона "Чудеса и диковины"прослеживается такой литературный прием, как экфрасис, что означает словесное описание картины. Анализ двух наиболее значимых экфрасизов - Вертумн и Библиотекарь - показали, что автор романа поднимает проблему копирования или плагиата, которая сегодня приобрела особую актуальность как в в мире искусства и в академической среде. Норминтон решает эту проблему, обращаясь к традиционному понятию мимесиса. Несмотря на утверждение о необходимости имитировать природу, современный автор утверждает свое право на свободное творческое воображение, включая интерпретацию исторических фактов и дат. В художественном тексте культурные артефакты свободно скомбинированы по принципу калейдоскопа. Ставя вопрос о диалектическом единстве таких эстетических категорий, как «красота» и «уродство», Норминтон вступает в полемику с предтечей постмодернизма - романтизмом. В то же время писатель также задает вопросы о соотношение в творчестве художника частей и целого, о необходимости достижения баланса пропорций между элементами, составляющими произведение искусства. Определяя жанровое своеобразие романа, автор статьи приходит к выводу, что это сложная синтетическая форма, сочетающая в себе черты приключенческого романа, биографического романа, книги путешествий, исторического романа и Bildungsroman. В результате формируется новая жанровая разновидность – приключенческий роман о художнике.
- ДокументFYODOR SOLOGUB’S POETRY AND FRENCH SYMBOLISM(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Harmash, L.The article is devoted to a comparative analysis of the lyrics of Fyodor Sologub and his predecessors, French symbolist poets Paul Verlaine and Charles Baudelaire. The poetry of Sologub is considered in the context of the main provisions of symbolist aesthetics, set forth in the theoretical works of Jean Moréas and lectures of Dmitry Merezhkovsky. Fyodor Sologub became interested in poetry of the French Symbolists at the end of the 1880s and did not stop thereafter. The first significant poet for the Russian symbolist was Paul Verlaine, whose poems were so consonant with Sologub’s worldview that the latter considered them as an organic part of his work. The picturesqueness and musicality of Verlaine's poems, his methods of suggestion, mystical irony, as well as the highest level of verification became for Sologub a starting point and one of the most important guidelines in his work. Sologub enters into a poetic dialogue with Charles Baudelaire. The undertaken comparative analysis of their poems showed that, having common aesthetic features, aims and values (the idea of correspondences, the opposition of the sacred and profane worlds, the aestheticization of the ugly and death, the desire for infinity, theomachism, etc.) and using similar poetic techniques (cyclization, associations, suggestion, grammatical constructions, sound writing, etc.), each poet, however, creates a unique artistic world. In our opinion, the main thing that is the fundamental difference between Baudelaire’s worldview platform and Sologub’s position is the possibility (for Baudelaire) or impossibility (for Sologub) of liberating a person from an illusory and deceitful material world, in which a person is doomed to suffering, and achieving the desired Ideal. In other words, Baudelaire asks the reader riddles, the answer to which is difficult to find, but possible, and Sologub puts the reader face to face with the mystery of the universe, where each new answer is not final and produces more and more new questions. Стаття присвячена порівняльному аналізу лірики Федора Сологуба та його попередників, французьких поетівсимволістів Поля Верлена та Шарля Бодлера. Поезія Сологуба розглядається у контексті основних положень символістської естетики, викладених у працях Жана Мореаса та в лекціях Дмитра Мережковського. Поезією французьких символістів Федор Сологуб зацікавився наприкінці 1880-х років. Першим значущим для російського символіста поетом став Поль Верлен, чиї вірші настільки співзвучні світовідчуттю Сологуба, що останній розглядав їх як органічну частину своєї творчості. Мальовничість і музичність верленівських віршів, прийоми сугестивного навіювання, містична іронія і високий рівень верифікації стали для Сологуба точкою відліку й одним із найважливіших орієнтирів у його творчих пошуках. З Шарлем Бодлером Сологуб встановлює поетичний діалог. Проведений порівняльний аналіз віршів поетів показав, що, маючи загальні естетичні установки (ідея відповідностей, протиставлення сакрального і профанного світів, естетизація потворного і смерті, прагнення до нескінченного, богоборство та ін.) і використовуючи схожі поетичні прийоми (циклізацію, асоціації, звукопис та ін.), кожен поет створює унікальний художній світ. На наш погляд, головне, що є принциповою відмінністю світоглядної платформи Бодлера від позиції Сологуба – це можливість (у Бодлера) або неможливість (у Сологуба) звільнення людини від ілюзорного і несправедливого матеріального світу, у якому людина приречена на страждання, та досягнення нею вищого Ідеалу. Іншими словами, Бодлер загадує читачеві загадки, відповідь на які важко знайти, але у принципі можливо, а Сологуб залишає читача віч-на-віч з таємницею світового універсуму, де кожна нова відповідь не є остаточною і породжує безліч нових питань.
- ДокументGame Essence of Alternative Reality: Methodological, Philosophical and Culturological Aspects(“Alexandru Ioan Cuza” University of Iași, Romania, 2021-11) Nevelska-Hordieieva, O.; Harmash, L.; Melikhova, Y.Fake news is seen as creating a parallel reality by the media. The spread of fake news is associated with the worldview transformation of society, where truth has ceased to be a harmonious whole. Fake news in the context of an alternative reality presupposes unconditional faith in the information presented to people, which is typical for games. The authors of this study came to the conclusion that the playful nature of fake news explains the accompanying phenomena of this issue: the non-critical perception of information, the unwillingness of the media to suppress fake news, and the involvement of a large number of people in this process. ЗМІ вважають, що фейкові новини створюють паралельну реальність. Поширення фейкових новин пов'язане зі світоглядною трансформацією суспільства, в якому правда перестала бути гармонійним цілим. Фейкові новини в контексті альтернативної реальності припускають беззастережну віру в інформацію, що надається людям, що характерно для ігор. Автори дослідження дійшли висновку, що грайливий характер фейкових новин пояснює супутні явища цієї проблеми: некритичне сприйняття інформації, небажання ЗМІ придушувати фейкові новини та участь великої кількості людей у цьому процесі. СМИ считают, что фейковые новости создают параллельную реальность. Распространение фейковых новостей связано с мировоззренческой трансформацией общества, в котором правда перестала быть гармоничным целым. Фейковые новости в контексте альтернативной реальности предполагают безоговорочную веру в предоставляемую людям информацию, что характерно для игр. Авторы исследования пришли к выводу, что игривой характер фейковых новостей объясняет сопутствующие явления этой проблемы: некритическое восприятие информации, нежелание СМИ подавлять фейковые новости и участие большого количества людей в этом процессе.
- ДокументGenre transformation in Simone de Beauvoir’s work “Force of Circumstance”(Universidad de la Amazonia, 2021-02) Kryvoruchko, S.; Kostikova, I.; Gulich, O.; Harmash, L.; Rudnieva, I.The publicity dominance is the characteristic of memoirs “Force of Circumstance” by Simone de Beauvoir. The idea of S. de Beauvoir influences the genre transformation. The scientific problem is to clarify the specifics of a genre. The aim of the article is to highlight the features of the genres in the novels, diaries, memoirs, interludes, tragedies, comedies as genre memoirs, to understand better the ideas of the writer. The methodology is represented by a biographical method in the study. The most important findings are as follows. The result is to interpret systematic, structured, orderly procedural writing activities. The attention is drawn to the writing process. Writing is a passion, mania, which is causing an addiction. The meaning of creativity is theknowledge of people, culture, history, progress. Genre transformations are the basis for explaining the problem in the work: the artist's activity and her place in the history. The existential fear of death is a central part of literary existentialism. The writer embodied the death fear in her own works. Публіцистична домінанта є ознакою мемуарів Сімони де Бовуар «Сила обставин». Ідеї С. де Бовуар впливають на жанрову трансформацію. Наукова проблема полягає у з’ясуванні специфіки жанру. Метою статті є висвітлення специфіки жанрів роману, щоденника, спогадів, інтермедії, трагедії, комедії у жанрі мемуарів, щоб краще зрозуміти ідеї письменниці. У дослідженні методологія представлена біографічним методом. Найважливіші досягнення наступні. Результат полягає в зображенні систематизованої, структурованої, упорядкованої процесуальної діяльності письменниці. Звертається увага на процес письма. Писати –це пристрасть, манія, яка викликає залежність. Сенс творчості –знання людей, культури, історії, прогресу. Жанрова трансформація потрібна для порушення проблеми твору: діяльність митця та його місце в історії. Екзистенційний страх смерті є центральною частиною літературного екзистенціалізму. Страх перед смертю письменниця втілила у власних творах. Публицистическая доминанта является признаком мемуаров Симоны де Бовуар «Сила обстоятельств». Идеи С. де Бовуар влияют на жанровую трансформацию. Научная проблема заключается в выяснении специфики жанра. Целью статьи является освещение специфики жанров романа, дневника, воспоминаний, интермедии, трагедии, комедии в жанре мемуаров, чтобы лучше понять идеи писательницы. В исследовании методология представлена биографическим методом. Важнейшие достижения следующие. Результат состоит в изображении систематизированной, структурированной, упорядоченной процессуальной деятельности писательницы. Обращается внимание на процесс письма. Писать - это страсть, мания, которая вызывает зависимость. Смысл творчества - знание людей, культуры, истории, прогресса. Жанровая трансформация нужна для возбуждения проблемы произведения: деятельность художника и его места в истории. Экзистенциальный страх смерти является центральной частью литературного экзистенциализма. Страх перед смертью писательница воплотила в своих произведениях.
- ДокументLosev and russian symbolists(Revista Amazonia Investiga, 2019-12) Harmash, L.; Khalanska, N.; Nevelska-Hordieieva, O.; Sidak, L.; Yuryeva, Z.The object of study is a little-known aspect of the famous Russian philosopher A. F. Losev’s works, namely, his fiction. Losev's works are considered in comparison with Romanticism and Symbolism. Having a lot of philosophical commonalities, sharing their basic ideas, Losev disagrees with the Symbolists in determining consequences the idealization of man. Any kind of art, and even music, are not capable, according to Losev, of overcoming the egoistic restrictions of human individuality. In Losev’s works one of the central themes of Symbolism finds its continuation – the struggle of man against the dark forces. The writer shows that they can take possession of a person and arouses in him an irresistible desire for destruction. The analysis shows that Losev has a dialectical approach to the nature of any phenomena, including belleslettres. Based on the artistic traditions of his predecessors – Romantics and Symbolists, combined with the achievements of Russian and European classical literature of the 19th century, Losev offers his own solution to the problems of good and evil, life and death, heaven and earth. Warning the reader about the dangers of individualism and worship of the idols of science and technological progress, he maintains the idea that a soul that has fallen away from God and is trying to realize its creative intentions as a demiurge will inevitably succumb to temptations leading it into the realm of eternal dust and decay. An alternative way of the soul that has fallen from God may be selfless service to the Motherland. The theme of “heavenly Motherland” continues to be voiced in Losev’s works with particular strength, while preserving the hope of the Symbolists for the coming transformation of the world. Об'єктом дослідження є маловідомий аспект творчості російського філософа О. Ф. Лосєва, а саме його художня література. Творчість Лосєва розглядається в зіставленні з романтизмом і символізмом. При наявності безлічі філософських точок дотику і спільності основних ідей, Лосєв не погоджується з символістами у визначенні наслідків ідеалізації людини. Будь-який вид мистецтва, навіть музика, не здатний, на думку Лосєва, подолати егоїстичні обмеження людської індивідуальності. Одна з центральних тем символізму - боротьба людини з темними силами - знаходить своє продовження в роботах Лосєва. Письменник показує, що зло може опанувати людиною, викликавши у нього непереборне прагнення до руйнування. Аналіз показує, що діалектичний підхід притаманний Лосеву по відношенню до природи будь-яких явищ, в тому числі художньої літератури. Грунтуючись на художніх традиціях своїх попередників - романтиків і символістів, в поєднанні з досягненнями російської та європейської класичної літератури XIX століття, Лосєв пропонує власне вирішення проблем добра і зла, життя і смерті, що вгорі і долішнього начал.Предупреждая читача про небезпеки індивідуалізму і поклоніння ідолам науки і технічного прогресу, він підтримує ідею, що душа, яка відійшла від Бога і намагається реалізувати свої творчі наміри, прирівнюючи себе до Творця, неминуче піддасться спокусам, провідним її в царство вічної пітьми і розкладання. Альтернативою може бути, за словами Лосєва, тільки жертовне служіння Батьківщині. Тема «небесної Батьківщини» продовжує звучати в роботах Лосєва з особливою силою, зберігаючи при цьому надію на майбутнє перетворення світу. Объектом исследования является малоизвестный аспект творчества русского философа А. Ф. Лосева, а именно его художественная литература. Творчество Лосева рассматривается в сопоставлении с романтизмом и символизмом. При наличии множества философских точек соприкосновения и общности основных идей, Лосев не соглашается с символистами в определении последствий идеализации человека. Любой вид искусства, даже музыка, не способен, по мнению Лосева, преодолеть эгоистические ограничения человеческой индивидуальности. Одна из центральных тем символизма – борьба человека с темными силами – находит свое продолжение в работах Лосева. Писатель показывает, что зло может овладеть человеком, вызвав у него непреодолимое стремление к разрушению. Анализ показывает, что диалектический подход присущ Лосеву по отношению к природе любых явлений, в том числе художественной литературы. Основываясь на художественных традициях своих предшественников – романтиков и символистов, в сочетании с достижениями русской и европейской классической литературы XIX века, Лосев предлагает собственное решение проблем добра и зла, жизни и смерти, горнего и дольнего начал. Предупреждая читателя об опасностях индивидуализма и поклонения идолам науки и технического прогресса, он поддерживает идею, что душа, которая отошла от Бога и пытается реализовать свои творческие намерения, приравнивая себя к Творцу, неизбежно поддастся искушениям, ведущим ее в царство вечной тьмы и разложения. Альтернативой может быть, по словам Лосева, только жертвенное служение Родине. Тема «небесной Родины» продолжает звучать в работах Лосева с особой силой, сохраняя при этом надежду на грядущее преобразование мира.
- ДокументMULTICULTURALISM AND NATIONAL IDENTITY IN KAZUO ISHIGURO’S NOVEL THE REMAINS OF THE DAY(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Harmash, L.; Tyshchenko, T.Two opposite trends – globalization, which is seeking to neutralize the many different cultures existing in the world, and multiculturalism, which is trying to counteract these processes and preserve cultural diversity – have a signifi cant impact on the development of modern literature, primarily English. This is due to the emergence in recent decades of a large number of writers from different regions of the world who write in English. As a result, within the framework of their work, two cultural paradigms coexist – the cultural paradigm of their countries of origin (in the case of Kazuo Ishiguro, this is Japan) and the English one. In turn, this situation has actualized the problem of English national identity, which takes central part in Ishiguro’s novel The Remains of the Day. The article implements a methodological approach that involves the identifi cation and analysis of the main cultural and historical components of the phenomenon of Englishness in Ishiguro’s novel The Remains of the Day. Englishness is understood as the quintessence of national identity in the novel. The representation of Englishness in Ishiguro’s work is considered in comparison with the traditional ideas that formed within the Victorian value system. The aim of the work is an analysis of the Englishness in Kazuo Ishiguro’s novel The Remains of the Day. The multidimensionality of the manifestation of Englishness is considered from the point of view of the ratio of traditional ideas about the English mentality and the author’s position in relation to this phenomenon. The authors of the article have come to the conclusion that the story of the private life of an ordinary English butler in Ishiguro’s novel is gradually turning into a deconstruction of the myth of the greatness of the English nation, its impeccability and, as a consequence, superiority over the rest of the world. Ishiguro is not afraid to challenge traditional notions of true English character by consistently exposing the hidden (dark) side of the sacred myth. Openly demonstrating such unsightly features of his as overtly nostalgy, xenophobia and blindness, the writer refuses to glorify pseudo-reality and embellish the false splendour of a lost era. Дві протилежні тенденції – глобалізація, що прагне нівелювати відмінні одна від одної культури, і мультикультуралізм, який намагається протидіяти цим процесам і зберегти культурну різноманітність, – значною мірою впливають на розвиток сучасної літератури, в першу чергу англійської. Це пов’язано з появою протягом останніх десятиліть великої кількості письменників – вихідців із різних регіонів світу, які пишуть англійською мовою. У результаті в рамках їхньої творчості співіснують дві культурних парадигми – та, що зумовлена країною їхнього походження (у випадку з Казуо Ішіґуро це Японія), і англійська. У свою чергу, така ситуація актуалізувала проблему англійської національної ідентичності, яка є центральною в романі Ішіґуро «Залишок дня». У статті здійснено методологічний підхід, що передбачає виявлення та аналіз основних культурно-історичних складових феномену «англійськість» у романі Ішіґуро «Залишок дня». Англійськість розуміється як квінтесенція національної ідентичності. Репрезентація англійськості в творчості Ішігуро розглядається в зіставленні з традиційними уявленнями, сформованими в межах вікторіанської системи цінностей. Метою роботи є аналіз феномену «англійськість» в романі Казуо Ішіґуро «Залишок дня». Багатоаспектність прояву англійськості розглянута з точки зору співвідношення традиційних уявлень про англійський менталітет і авторської позиції щодо даного явища. Автори статті дійшли висновку, що оповідь про приватне життя звичайного англійського дворецького в романі Ішіґуро поступово перетворюється в деконструкцію міфу про велич англійської нації, її бездоганність і, як наслідок, перевагу над рештою світу. Ішіґуро не боїться кинути виклик традиційним уявленням про суто англійський характер, послідовно викриваючи парадну сторону священного міфу. Відверто демонструючи такі непривабливі риси, як ностальгія, ксенофобія і сліпота, письменник відмовляється вихваляти псевдореальність і прикрашати помилкову пишність втраченої епохи.
- ДокументNonverbal Means of Communication in Modern Literature: J. M. Coetzee’s Novel "The Master of Petersburg"(Revista Amazonia Investiga, 2019) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Razumenko, I.; Tyshchenko, T.The article is devoted to the study of gestures as semiotic units of communication that perform certain functions, obeying certain laws. The task was to determine the main ways of encoding and decoding nonverbal behavior in a literary text. The study was conducted on the material of the prose of J. M. Coetzee, the famous writer and Nobel Laureate. The subject of the study is the verbal representation of the characters’ nonverbal behavior in his novel “The Master of Petersburg”. The aim of our study is to identify and analyze gestures in J. M. Coetzee’s work that act as markers of the characters’ emotional state, correlate with their psychological portraits, convey their feelings, experiences, and reveal their personal qualities. Статья посвящена изучению жестов как семиотических единиц общения, выполняющих определенные функции и подчиняющиеся определенным закономерностям. Задача состояла в том, чтобы определить основные способы кодирования и расшифровки невербального поведения в художественном тексте. Исследование проводилось на материале прозы Дж. М. Кутзее, известного писателя и нобелевского лауреата. Предметом исследования стала корелляция между вербальным и невербальным поведением персонажей в романе писателя «Осень в Петербурге». Цель исследования - выявление и анализ жестов в произведении Дж. М. Кутзее. Стаття присвячена вивченню жестів як семіотичних одиниць спілкування, що виконують певні функції і підкоряються певним закономірностям. Завдання полягало в тому. Щоб визначити основні способи кодування і розшифровки невербальної поведінки в художньому тексті. Дослідження проводилося на матеріалі прози Дж.М. Кутзеє, відомого письменника і нобелівського лауреата. Предметом дослідження стала кореляція між вербальною і невербальною поведінкою персонажів в романі письменника «Осінь в Петербурзі». Ціль дослідження – виявлення та аналіз жестів у творі Дж.М. Кутзеє, які є маркерами емоційного стану персонажів, співвідносяться з їх психологічними портретами, передають їх почуття, хвилювання та розкривають їх власні якості.
- ДокументSemantic and Pragmatic Presuppositions in Postmodern Text(Karabuk University, 2020) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Nevelska-Hordieieva, O.; Razumenko, I.The article suggests the analysis of literary texts based on the linguistic theory of presuppositions, which is considered to be one of the possible promising approaches to interpreting implicit levels of the literary text. The use of this approach is expected to be effective at various communication levels: character-character, narrator-reader, author-reader. The authors use the method of discourse analysis to study the different types of presuppositions and their functioning not only within isolated abstract expressions, but as a part of a broad cultural context. Linguistic methods are combined with a philological method of text interpretation and an intertextual approach, of being subject to consider a random expression in the context of the literary work as a whole. The analysis of presuppositions specificity in the text and the ways of its explication are based on the theory of presuppositions. The methodology of the analysis focuses on identifying presuppositions to establish dominant semantic categories and systemic interaction between them, constituting the artistic picture of the world in Pelevin’s story as a postmodern writing code. The study of the text at the presuppositions level helps to clarify the architectonics of the postmodern literary text and to define the ideological constants forming the semantic field of comprehension. The main positions in Pelevin's work are occupied by such semantic categories as ‘cosmology’, ‘religion’, ‘society’, ‘science’, ‘art’, etc. Their analysis allowed to formulate a meta-subject of postmodern text, which can be defined as ‘rite de passage’. Pelevin's story is viewed in the context of the dialogue between modernism realized the exhaustion of modern culture, and postmodernism accepted this situation as a given and played the fate tragedy as satyr drama in the best traditions of the ancient theatre: where the modernist hero dies, the postmodernist marginal is able to overcome an irresistible edge. У статті пропонується аналіз художніх текстів на основі лінгвістичної теорії пресупозицій, яка розглядається як один з можливих перспективних підходів до інтерпретації імпліцитних рівнів художнього тексту. Очікується, що використання цього підходу буде ефективним на різних рівнях спілкування: персонаж-персонаж, оповідач-читач, автор-читач. Автори використовують метод дискурсивного аналізу для вивчення різних типів пресупозицій і їх функціонування не тільки в рамках окремих абстрактних виразів, але і як частина широкого культурного контексту. Лінгвістичні методи поєднуються з філологічним методом інтерпретації тексту і інтертекстуальним підходом, коли необхідно розглядати випадковий вираз в контексті літературного твору в цілому. Аналіз специфіки пресуппозиций в тексті і способів їх експлікації заснований на теорії пресуппозиций. Методологія аналізу фокусується на виявленні передумов для встановлення домінуючих семантичних категорій і системної взаємодії між ними, що становлять художню картину світу в оповіданні Пелевіна як постмодерністський письмовий код. Вивчення тексту на рівні передумов допомагає прояснити архітектоніку постмодерністського художнього тексту і визначити ідеологічні константи, що формують семантичне поле розуміння. Основні позиції в творчості Пелевіна займають такі смислові категорії, як «космологія», «релігія», «суспільство», «наука», «мистецтво» та ін. Їх аналіз дозволив сформулювати метапредмета постмодерністського тексту, який може можна визначити як «rite de passage ». Історія Пелевіна розглядається в контексті діалогу модернізму, що усвідомив вичерпаність сучасної культури, і постмодернізму, який прийняв цю ситуацію як даність і розіграв трагедію долі як драму cатіров в кращих традиціях античного театру: де вмирає модерністський герой, постмодерністський маргінал здатний подолати непереборну грань. В статье предлагается анализ художественных текстов на основе лингвистической теории пресуппозиций, которая рассматривается как один из возможных перспективных подходов к интерпретации имплицитных уровней художественного текста. Ожидается, что использование этого подхода будет эффективным на различных уровнях общения: персонаж-персонаж, рассказчик-читатель, автор-читатель. Авторы используют метод дискурсивного анализа для изучения различных типов пресуппозиций и их функционирования не только в рамках отдельных абстрактных выражений, но и как часть широкого культурного контекста. Лингвистические методы сочетаются с филологическим методом интерпретации текста и интертекстуальным подходом, когда необходимо рассматривать случайное выражение в контексте литературного произведения в целом. Анализ специфики пресуппозиций в тексте и способов их экспликации основан на теории пресуппозиций. Методология анализа фокусируется на выявлении предпосылок для установления доминирующих семантических категорий и системного взаимодействия между ними, составляющих художественную картину мира в рассказе Пелевина как постмодернистский письменный код. Изучение текста на уровне предпосылок помогает прояснить архитектонику постмодернистского художественного текста и определить идеологические константы, формирующие семантическое поле понимания. Основные позиции в творчестве Пелевина занимают такие смысловые категории, как «космология», «религия», «общество», «наука», «искусство» и др. Их анализ позволил сформулировать метапредмет постмодернистского текста, который может можно определить как «rite de passage». История Пелевина рассматривается в контексте диалога модернизма, осознавшего исчерпанность современной культуры, и постмодернизма, который принял эту ситуацию как данность и разыграл трагедию судьбы как драму cатиров в лучших традициях античного театра: где умирает модернистский герой, постмодернистский маргинал способен преодолеть непреодолимую грань.
- ДокументThe fall of the roman empire in Valeri Bryusov’s novel-myth The Altar of Victory(Revista Amazonia Investiga, 2019) Harmash, L.; Kholodniak, O.; Kryvoruchko, S.; Razumenko, I.; Razumenko, T.The article considers the antique motifs in Bryusov’s novel-myth The Altar of Victory (1913). We found that there is a complex multi-level hierarchical system of the different motifs. The division of them into three large groups was carried out on the basis of religious beliefs. There are pagans, heretics and Christians. The struggle between them determines the main conflict of the novel. The protagonist, against his will, is involved in historical collisions of a universal significance. Heretic teachings play the leading role among them, which is explained by the enormous influence of Vladimir Solovyov’s work devoted to this topic. Furthermore, the novel reflected Bryusov’s deep interest in the history of ancient Rome, his activity as a translator of Latin poets and his fascination with mysticism and spiritualism. We deduce that Bryusov’s neomythologism has determined the ways of the embodiment of the ancient myth in The Altar of Victory. The author tried to establish correlates between the fall of the Roman empire and a pre-revolutionary era that preceded the October Revolution in Russia (1917) and the Soviet Union (USSR). It gives us grounds for the genre definition of Bryusov’s work as a neomythological novel. У статті розглядаються античні мотиви в романі-міфі В. Я. Брюсова «Вівтар Перемоги» (1913). Ми визначили, що в романі створена складна багаторівнева ієрархічна система, що включає в себе різні мотиви. Залежно від релігійних переконань персонажів всі мотиви діляться на три великі групи: язичницькі, єретичні та християнські. Боротьба між язичниками, єретиками і християнами визначає основний конфлікт роману. Головний герой роману, проти своєї волі, залучений в історичні зіткнення універсального значення. Серед них провідну роль відіграють єретичні вчення, що пояснюється величезним впливом на Брюсова робіт Володимира Соловйова, присвячених цій темі. Крім того, роман відбивав глибокий інтерес російського письменника до історії стародавнього Риму, його діяльність в якості перекладача латинських поетів і його захоплення містикою і спіритизмом. Ми прийшли до висновку, що неоміфологічні інтенції Брюсова зумовили способи втілення стародавнього міфу в романі «Вівтар Перемоги». Автор спробував встановити кореляції між падінням Римської імперії і дореволюційної епохою, яка відбулася перед Жовтневої революції в Росії (1917) і Радянському Союзі (СРСР). Це дає нам підставу для жанрового визначення твору Брюсова як неомифологичного роману. В статье рассматриваются античные мотивы в романе-мифе В. Я. Брюсова «Алтарь Победы» (1913). Мы определили, что в романе создана сложная многоуровневая иерархическая система, включающая в себя различные мотивы. В зависимости от религиозных убеждений персонажей все мотивы делятся на три большие группы: языческие, еретические и христианские. Борьба между язычниками, еретиками и христианами определяет основной конфликт романа. Главный герой романа, против своей воли, вовлечен в исторические столкновения универсального значения. Среди них ведущую роль играют еретические учения, что объясняется огромным влиянием на Брюсова работ Владимира Соловьева, посвященных этой теме. Кроме того, роман отражал глубокий интерес русского писателя к истории древнего Рима, его деятельность в качестве переводчика латинских поэтов и его увлечение мистикой и спиритизмом. Мы пришли к выводу, что неомифологические интенции Брюсова обусловили способы воплощения древнего мифа в романе «Алтарь Победы». Автор попытался установить корреляции между падением Римской империи и дореволюционной эпохой, предшествовавшей Октябрьской революции в России (1917) и Советском Союзе (СССР). Это дает нам основание для жанрового определения произведения Брюсова как неомифологического романа.