Перегляд за Автор "Хоменко, Г. І."
Зараз показано 1 - 6 з 6
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументВІЙНА. СПРОБА СУПРОТИВУ СЛОВА / СЛОВОМ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-04-07) Хоменко, Г. І.У статті авторка ділиться спогадами про перші дні російсько-української війни, про евакуацію. У вогні трансформувався український топос – комплекс нещасного мученика. Україна у війні – повна гідності й гордості. Для українців війна – висока трагедія. In the article, the author shares her memories about the first days of the Russian-Ukrainian war, about the evacuation. The Ukrainian topos was transformed in the fire - the complex of the unfortunate martyr. Ukraine in war is full of dignity and pride. For Ukrainians, war is a high tragedy.
- ДокументЖак Дерріда: свобода інтерпретації як (не)можливість(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2018) Хоменко, Г. І.Стаття містить аналіз свободи інтерпретації, що визнана проблемою справді унікальної революційної філософії посткатастрофальної епохи – деконструкції Дерріда. Утверджувана нею негативність розглядається як слід множини філософій негативності від Платона й Біблії до Моріса Бланшо і Яна Паточки, що підлягає логіці відповідальності survie та supplement. Заперечення в дужках кваліфікується як знак апорійності – аналога межового випробування на можливість життя до/питливої, звільненої від апріорних ідей та підпорядкованої виміру différance думки, у якій відбувається недіалектичне подвійне заперечення (денегація) та рознесення сенсу (диссемінація). Статья содержит анализ свободы интерпретации, которую небезосновательно считают проблематичной позицией уникальной революционной философии посткатастрофальной эпохи – деконструкции Деррида. Новая негативность рассматривается как след множества философий негативности от Платона и Библии до Мориса Бланшо и Яна Паточки, что соответствует логике ответственности survie и supplement. Отрицание в скобках квалифицируется как знак апорийности – аналога лиминального испытания на возможность жить неустанно вопрошающей мысли, освобожденной от априорных идей и подчиненной измерению différаnce, структурированного недиалектическим двойным отрицанием (денегацией) и разнесением смысла (диссеминацией). The article deals with the analysis interpretation freedom which is recognized to be a problem of trully unique revolutionary philosophy of the post-accidental era – Derrida’s deconstruction. Its confirmed negativity is regarded as a trace of plurality of negativity philosophies from Plato and the Bible to Maurice Blancheo and Jan Patochka which subjects to the logic of survei and supplement responsibility. Negation in brackets is qualified as an apocryphal sign – an analogue of a boundary test for the possibility of curious / sensitive thought life; the thought which is free from apriori ideas and subordinate to the difference measuring where non-dialectical double negation (denegation) and meaning differentiation (dissemination) take place. It is noted that the turn in deconstruction to the language influenced the manner of free / non-free philosophizing – interpretations on the edge of languages and words, which results in the experience of inter-organizational interpretation, corresponding to ammetaphor; such linguistic shift accompanies Derrida's interpretive experience in existential and political spaces, where impossibility correlates with the gift.
- ДокументМаневри морібундуса як експерименти з перекресленням: досвід Миколи Хвильового(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Міжнародна асоціація україністів, 2018) Хоменко, Г. І.Це дослідження є спробою доторкнутися до таємниці хворого, приреченого на смерть, в українській літературі "переходової доби" в одному з аспектів (не)можливого деконструктивного філософування: "тріумфування іксом". Поліморфна і лабіринтна воля до пізнання смерті людини задля народження надлюдини у Фрідріха Ніцше та її аналог – маневрування враженого вавилонським синдромом у Жака Дерріда – стали бездонним джерелом ідей та інструментів для нюансованого прочитання слова-фантома анарх, унікального знака смертника Миколи Хвильового. Это исследование является попыткой прикоснуться к тайне больного, обреченного на смерть, в украинской литературе "переходной эпохи" в одном из аспектов (не)возможного деконструктивного философствования: "триумфирования иксом". Полиморфная и лабиринтная воля к познанию смерти человека ради рождения сверхчеловека у Фридриха Ницше и его аналог – маневрирование пораженного вавилонским синдромом у Жака Деррида – стали бездонным источником идей и инструментов для нюансированного прочтения слова-фантома анарх, уникального знака смертника Мико́лы Хвылёвого. The research is an attempt to touch the mystery of a sick person, doomed to death, in Ukrainian literature of transition period in one of the aspects of (im) possible deconstructive philosophizing: triumph by X. Polymorphic and labyrinthine will to know the death of the person for the birth of a superman in Friedrich Nietzsche works and its analog – the manipulation of the affected by Babylonian syndrome in Jacques Derrida works have become a constant source of ideas and ways for the nuanced reading of the word-phantom anarch, a unique suicide sign in Mykola Khvyliovyi works.
- ДокументПроблематичність проща(е)ння: випадок Миколи Хвильового(Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2020) Хоменко, Г. І.У статті зроблено спробу використати приписи філософської деконструкції пам'яті Жака Деррида як революційного оновлення структури та сенсу прощання/прощення з метою критики передсмертних листів Миколи Хвильового: письменник був прихильником Фрідріха Ніцше, якого вважають „деконструктором до деконструкції” (Автономова). Реляція цих текстів та невиданих листів їхньої адресатки Любові Уманцевої розкриває безліч способів прояву досвіду пере-життя як неможливого прощання — аналогії продовження життя після смерті батька не лише відповідно до німецьких überleben, fortleben, erleben, а й перемислення його думок, тобто як їх повторення, а й ускладнення. Звідси зосередження на порожнечах і розривах як „ранах істини”, аналіз парадоксів відсутності сцени прощення, з одного боку, і прощання, якого не було, з іншого, спогадів, що розхитують цінність. В статье предпринята попытка использовать предписания философской деконструкции памяти Жака Деррида как революционного обновления структуры и смысла прощания/прощения с целью критики предсмертных писем Миколы Хвылевого: писатель был сторонником Фридриха Ницше, которого считают „деконструктором до деконструкции” (Автономова). Реляция этих текстов и неизданных писем их адресатки Любови Уманцевой раскрывает множество способов проявления опыта пере-жизни как невозможного проща(е)ния — аналогии продолжения жизни после смерти отца не только в соответствии с немецкими überleben, fortleben, erleben, но и пере-мысливания его мыслей, то есть не только их повторения, но усложнения. Отсюда сосредоточение на пустотах и разрывах как „ранах истины”, анализ парадоксов отсутствия сцены прощЕния, с одной стороны, и прощАния, которого не было, с другой, расшатывающих ценность воспоминаний. The article attempts to use the philosophical deconstruction of Jacques Derrida’s memory as a revolutionary renewal of the structure and meaning of farewell/forgiveness to analyse the case of Mykola Khvylovyi’s. Khvylovy was a supporter of Friedrich Nietzsche, a “deconstructor before deconstruction” (Avtonomov). The relation of his works and the unpublished letters to Lubov Umantseva reveals many ways of the manifestation of life experience as an impossible farewell — an analogy of life after the father’s death not only according to German überleben, fortleben, erleben, but also rethinking of thoughts, not only their repetition but also complication. Focusing on the emptiness and ruptures as the “wounds of truth”, the author of this article analyses the paradoxes of the absence of a scene of forgiveness, as well as the lack of a farewell which, consequently, shattered the value of memories.
- ДокументРИЗИК ЯК УМОВА СВОБОДИ Й БЕЗПЕКИ: ІСТОРИЧНИЙ УРОК УКРАЇНИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЛІТЕРАТУРІ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-04-06) Хоменко, Г. І.Дослідження містить спробу окреслити найбільш виразні моделі української літератури періоду Великої війни, які руйнують звичні уявлення про свободу і безпеку як абсолютний результат економічного добробуту. Сформовані в умовах переживання пограничної ситуації, вони є ризикоорієнтованими, що не лише розгортає відому фаустівську істину про щоденну боротьбу за свободу як єдину запоруку справжнього життя, життя, гідного людини, а також позиції сучасної історії професора Єльського університету Тімоті Снайдера, яка визначається переконаннями про готовність ризикувати власним життям як єдиний спосіб зійти зі шляху несвободи та розкриває нові нюанси українського опору як підґрунтя для перепрочитання історії свободи і безпеки. Поряд із сучасними філософськими та історичними спекуляціями, дослідження містить ідеї Юрія Андруховича, Оксани Забужко та Остапа Сливинського. The study contains an attempt to outline the most expressive models of Ukrainian literature of the Great War, which destroy the usual ideas about freedom and security as an utmost result of economic well-being. Formed under the conditions of experiencing a frontier situation, they are risk-oriented, which not only unfolds the well-known Faustian truth about the daily struggle for freedom as the only guarantee of a real life, a life worthy of a person, but also the positions of modern history of Yale University professor Timothy Snyder, which is determined by the beliefs about the willingness to risk one's own life as the only way to get off the path of unfreedom, but also reveal new nuances of the Ukrainian resistance as a basis for rereading the history of freedom and security. Along with contemporary philosophical and historical speculations, the research contains the ideas of Yuriy Andruhovych, Oksana Zabuzhko and Ostap Slyvinskyi.
- ДокументСМЕРТЬ ЯК НЕСПІЗНАНИЙ ДОСВІД (“L’EXPÉRIENCE INEPROUVÉE”). ВАРІАНТ ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО(Бердянський державний педагогічний університет (БДПУ), 2019) Хоменко, Г. І.Стаття – спроба прочитати одну із найвиразніших апорійних конструкцій в сучасному просторі перетину літератури й філософії: досвід смерті, що залишився не прожитим. Теоретична основа дослідження – філософія Жака Дерріда, який не тільки спостеріг її у сучасника Моріса Бланшо, але й передбачав можливість її вияву при перепрочитанні складних текстів минулого, перш за все Фрідріха Ніцше, з яким пов’язував “деконструкцію до деконструкції” неспізнаного досвіду смерті. У вітчизняній науці загадка не спізнаної смерті досі не стала предметом уваги. Як і рідкісний текст, що торкається цієї проблеми: кіносценарій прихильника німецького філософа Ю. Яновського “Бородаті мисливці знаходять молодість!” (1929), структурований подією страти юнака-червонарма, що залишається жити чи то з волі випадку, чи то внаслідок приступного втаємниченим уміння керувати волею до життя перед смертю, яку усвідомлює як необхідність та неминучість. Неспізнаний досвід смерті в кіносценарії досліджується в окільний спосіб: як реакція на вмирання “великого німого”, співвідносна з бажанням використати цю подію за “образ-час” (Ж. Дельоз), поданий за законами привидології, де живі потребують присутності неприсутніх, навіть померлих, справді важливих, але не приступних розумінню, розрізнення яких можливе на рівні “образу-руху” (Ж. Дельоз). За цих обставин парадокс “смерті без смерті”, який є і філіацією досвіду “приреченого на смерть”, і його перевертанням, вмотивований тріумфом формалізму в час Яновського, звідки “остранєніє” кожного топосу із простору “смерті без смерті”: корабля, моря, острова, печери тощо. Винятковим моментом визнано розповідь порятованого про власну смерть, яка не стала реальністю, так що автобіографія героя кваліфікується як автотанатографія. Механізм перетворення виправданий мовою кіно, експансія якої у текст безсумнівна (насамперед “крупний план”, що виконує подвійну роль: виокремлення найбільш важливого та його референцію у вимірі психоаналізу). Шибеницю окреслено як центр події, в якій можливе неможливе: механізм смерті з надзвичайною амплітудою розмаху структурує аналогічний семантичний простір, підвладний логіці “підвішеності” Дерріда. Слово “шибеник”, висунуте, за деконструктивними процедурами, у простір звичних омонімічних відношень, дістає, згідно з французьким jeu (гра), доповнення у значенні “молодий”. Звідси висновок, що ситуація неспізнаного досвіду смерті в Яновського є не так описом незносних переживань приреченого, як джерелом нездоланної рішучості розгадування вражених нею глядача чи філософа. Статья – попытка прочитать одну из самых выразительных апорийных конструкций в современном пространстве пересечения литературы и философии: оставшийся не прожитым опыт смерти. Теоретическая основа исследования – философия Жака Деррида, не только наблюдавшего ее у современника Мориса Бланшо, но и предполагавшего возможность ее проявления при перепрочтении сложных текстов прошлого, прежде всего Фридриха Ницше, с которым связывал "деконструкцию к деконструкции" неопознанного опыта смерти. В отечественной науке загадка не познанной смерти до сих пор не стала предметом внимания. Как и редкий текст, затрагивающий эту проблему: киносценарий поклонника немецкого философа Ю. Яновского "Бородатые охотники обретают молодость!" (1929), структурированный событием казни юноши-краснонарма, остающейся жить то ли по воле случая, то ли вследствие доступного посвященного умения управлять волей к жизни перед смертью, которую осознает как необходимость и неизбежность. Неопознанный опыт смерти в киносценарии исследуется окольным способом: как реакция на умирание "великого немого", соотносимо с желанием использовать это событие за "образ-время" (Ж. Делез), поданное по законам привидологии, где живые нуждаются в присутствии неприсутствующих, даже умерших, действительно важных, но не доступных пониманию, различение которых возможно на уровне "образа-движения" (Ж. Делез). В этих обстоятельствах парадокс "смерти без смерти", который является и филиалом опыта "обреченного на смерть", и его переворачиванием, мотивированный триумфом формализма во время Яновского, откуда "остранение" каждого топоса из пространства "смерти без смерти": корабля, моря, острова, пещеры и т. д. Исключительным моментом признан рассказ спасенного о собственной смерти, не ставший реальностью, так что автобиография героя квалифицируется как автотанатография. Механизм преобразования оправдан языком кино, экспансия которого в тексте несомненна (прежде всего “крупный план”, выполняющий двойную роль: выделение наиболее важного и его референцию в измерении психоанализа). Виселица очерчена как центр события, в котором возможно невозможно: механизм смерти с чрезвычайной амплитудой размаха структурирует аналогичное семантическое пространство, подвластное логике "подвешенности" Деррида. Слово "сорванец", выдвинутое, по деконструктивным процедурам, в пространство привычных омонимических отношений, получает, согласно французскому jeu (игра), дополнение в значении "молодой". Отсюда вывод, что ситуация неопознанного опыт смерти у Яновского является не столько описанием невыносимых переживаний обреченного, сколько источником непреодолимой решимости разгадывания пораженных ею зрителя или философа. The given article is an attempt to read one of the most expressive aporic constructions in contemporary space of literature and philosophy overlapping: the experience of non-survived death. The theoretical basis of the study is Jacques Derrida’s philosophy, who both observed it in Maurice Blanchet, his contemporary, and also predicted the possibility of its manifestation while rereading the complicated texts of the past, namely, by Friedrich Nietzsche, whom Jacques Derrida associated with the “deconstruction to deconstruction” of the death unknown experience. In Ukrainian science, the mystery of unknown death has not been investigated so far. Like the rare text that touches on this problem: a screenplay by Yu. Yanovskyi, the follower of the German philosopher, called “Bearded Hunters Find Youth! ”, is structured by the event of a Red Army young soldier’s execution who remains to live, whether by chance, or because of his insidious ability to control the will to live. The death unknown experience is explored in a cinematic way: as a reaction to the “silentera” death commensurate with the desire to use this event for “image-time” (J. Deleuze), presented under the laws of ghost studies, where the living beings require the presence of the absent, even the dead, really important but unacceptable, the distinction of which is possible at the level of “image-movement” (J. Deleuze). Under such circumstances, “the death without death” paradox which is a kind of “condemned to death” experience filing and its “upside-down” motivated by formalism triumph during Yu. Yanovskyi’s epoch which implies every topos from the “death without death” space: a ship, the sea, an island, the caves etc. An exceptional moment is the survivor’s story, which did not become a reality of the latter’s own death, so that the character's autobiography is qualified as autotanography. The mechanism oftransformation is justified by the cinema language, the expansion of which is beyond doubt in the text (first of all, a “close-up” that plays a dual role: singling out the most important and its reference in psychoanalysis dimension). A gallows is described as an event center under where the impossible is possible: the mechanism of death with a supra-logical amplitude and structure is analogous to the semantic space, the previous logic is Derrida. The death mechanism due to the wave supra-logicalamplitude structures analogous semantic space, is subject to Derrida’s “suspended” logic. The word “hanged”, pushed, according to deconstructive procedures, into the space of ordinary synonymic relationships, possesses some additional meaning of “the young one” due to the French jeu (game). The conclusion is that the situation of the death unknown experience in Yanovskyi’s literary work is a source of the reader’s or philosopher’s irresistible desire to sole the riddle of the death rather than a description of the doomed man’s unbearable experience.