Кафедра історії України
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Перегляд Кафедра історії України за Автор "Богдашина, Е. Н."
Зараз показано 1 - 5 з 5
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ ЭТАПОВ ОТЕЧЕСТВЕННОГО ИСТОЧНИКОВЕДЕНИЯ(ВГУ имени П. М. Машерова, Витебск, 2017-04-20) Богдашина, Е. Н.В статье отражена тема дифференциации этапов отечественного источниковедения. В пособии «Источниковедение истории Украины: вопросы теории, методики, истории» выделены семь этапов истории отечественного источниковедения: начальный, просветительский, романтический, позитивистский, неокантианский, советский, постсоветский. Предложенная в пособии периодизация источниковедения истории Украины имела, по мнению автора, «более прикладной (для учебного процесса), чем научный характер в связи с недостаточной разработкой этого вопроса в научной литературе». Если ранее главным критерием периодизации истории любой науки предлагалась смена парадигм, то сейчас – общепринятые в научных сообществах модели историописания. Достаточно тяжело иногда определить время доминирования и степень реализации определённой модели в отечественном источниковедении, её взаимодействия с другими. Наибольшее влияние на развитие источниковедения оказала доктрина позитивизма. К тому же позитивистские принципы научной работы (особенно в методике работы с историческими источниками) сохранились, например, в творчестве многих историков после того, как позитивизм перестал быть доминирующим образцом историописания. По-прежнему уверены, что хронологические рамки отдельных периодов могут колебаться для разных территорий, персоналий и научных школ. Становление отечественного источниковедения происходило в модерном социально-культурном пространстве, обозначенном университетами, научными обществами, издательствами, архивами, музеями, главным образом в среде городской, прежде всего университетской, интеллигенции. В этом совместном интеллектуальном пространстве были представлены разные версии и модели национального историописания, прежде всего российского, польского, украинского. У статті висвітлено тему диференціації етапів вітчизняного джерелознавства. У посібнику «Джерелознавство історії України: питання теорії, методики, історії» виділено сім етапів історії вітчизняного джерелознавства: початковий, просвітницький, романтичний, позитивістський, неокантіанскій, радянський, пострадянський. Запропонована в посібнику періодизація джерелознавства історії України мала, на думку автора, «більш прикладний (для навчального процесу), ніж науковий характер в зв'язку з недостатньою розробкою цього питання в науковій літературі». Якщо раніше головним критерієм періодизації історії будь-якої науки пропонувалася зміна парадигм, то зараз - загальноприйняті в наукових спільнотах моделі історіописання. Досить важко іноді визначити час домінування і ступінь реалізації певної моделі у вітчизняному джерелознавстві, її взаємодії з іншими. Найбільший вплив на розвиток джерелознавства справила доктрина позитивізму. До того ж позитивістські принципи наукової роботи (особливо в методиці роботи з історичними джерелами) збереглися, наприклад, у творчості багатьох істориків після того, як позитивізм перестав бути домінуючим зразком історіописання. Як і раніше впевнені, що хронологічні рамки окремих періодів можуть коливатися для різних територій, персоналій і наукових шкіл. Становлення вітчизняного джерелознавства відбувалося в модерному соціально-культурному просторі, позначеному університетами, науковими товариствами, видавництвами, архівами, музеями, головним чином в середовищі міської, перш за все університетської, інтелігенції. У цьому спільному інтелектуальному просторі були представлені різні версії і моделі національного історіописання, перш за все російського, польського, українського.
- ДокументИСТОРИОГРАФИЧЕСКИЕ СЮЖЕТЫ В ТВОРЧЕСТВЕ М. М. КОВАЛЕВСКОГО(Харк. нац. ун-т им. В. Н. Каразина, 2014) Богдашина, Е. Н.В статье рассматривается вклад М. М. Ковалевского в развитие историографии, в частности разработка ученым методологии и методики исторических исследований. Отдельно анализируются его рецензии на труды известных историков. Особое внимание уделено критике М. М. Ковалевским некоторых известных исторических концепций. У статті розглядається внесок М. М. Ковалевського у розвиток історіографії, зокрема розробка науковцем методології та методики історичних досліджень. Окремо аналізуються його рецензії на праці відомих істориків. Особлива увага приділена критиці М. М. Ковалевським деяких відомих історичних концепцій. This article discusses the contribution of M. Kovalevsky in the development of historiography, in particular in the development of methodology and technique of historical research. Separately analyzed his reviews of the works of famous historians. Particular attention is paid to criticism of M. Kovalevsky some famous historical concepts.
- ДокументИсточниковедение истории Украины: вопросы теории, методики, истории(Сага, 2012) Богдашина, Е. Н.Учебно-методическое пособие посвящено главным проблемам теории и методики источниковедения истории Украины. Приведен обзор развития научных знаний об исторических источниках. Навчально-методичний посібник присвячено головним проблемам теорії і методики джерелознавства історії України. Наведено огляд розвитку наукових знань про історичні джерела.
- ДокументПозитивизм в исторической науке на Украине (60-е гг. ХІХ — 20-е гг. ХХ вв.)(ХНУ им. В. Н. Каразина, 2013) Богдашина, Е. Н.Монографія присвячена аналізу впливу позитивізму на розвиток історичної думки в Україні (60-ті рр. ХІХ — 20-ті рр. ХХ ст.). Розглядається сутність і роль позитивістського історіописання як головного історіографічного явища досліджуваного часу. Вперше здійснено системний аналіз цієї проблеми в історіографічному та історіософському аспектах у контексті розвитку світової історичної думки. Монография посвящена анализу влияния позитивизма на развитие исторической мысли в Украине (60-е гг. ХІХ — 20-е гг. ХХ ст.). Рассматривается сущность и роль позитивистского историописания как главного историографического явления изучаемого времени. Впервые осуществлен системный анализ этой проблемы в историографическом и историософском аспектах в контексте развития мировой исторической мысли.
- ДокументХАРЬКОВСКИЕ ИСТОРИКИ НА ПЕРЕПУТЬЕ: ПРОБЛЕМЫ АДАПТАЦИИ К НОВЫМ СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКИМ УСЛОВИЯМ 1920-х – 1930-х гг.(Новое время, 2014) Богдашина, Е. Н.Показаны проблемы адаптации харьковских историков к новым общественно-политическим реалиям 1920-х – 1930-х гг. Рассматривается влияние общественно-политических и социокультурных факторов на формирование и реализацию жизненных планов научной интеллигенции 1920-х – 1930-х гг. Выделено два варианта жизненных стратегий историков Харькова: 1) вынужденная поддержка историками (преимущественно старшего поколения) большевистской власти; 2) активная борьба молодых историков-коммунистов с «буржуазным национализмом» и «оппортунизмом» в советской исторической науке. Ни одна из жизненных стратегий не гарантировала спасение от репрессий. Показані проблеми адаптації харківських істориків до нових суспільно-політичних реалій 1920-х – 1930-х рр. Розглядається вплив успільно-політичних та соціокультурних чинників на формування та реалізацію жизненних планів наукової інтелігенції 1920-х – 1930-х рр. Виділено два варіанти життєвих стратегій істориків Харкова: 1) вимушена підтримка істориками (переважно старшого покоління) більшовицької влади; 2) активна боротьба молодих істориків-комуністів з «буржуазним націоналізмом» і «опортунізмом» в радянській історичній науці. Ні одна з життєвих стратегій не гарантувала порятунок від репресій. In this article are shown the problems of adaptation of Kharkiv historians to the new socio-political realities of the 1920-s – 1930-s. Influence of socio-political and socio-cultural factors on the formation and realization of vital plans of scientist intelligence 1920-s – 1930-s is examined in the article. Рick out two variants of vital strategies of historians of Kharkiv: 1) Support forced historians (mainly the older generation) Bolshevik power; 2) active struggle of young historians Communists with «bourgeois nationalism» and «oppor-tunism» in Soviet historical science. None of the life strategies are not guaranteed salvation from repression.