ЛИНГВИСТИКА КУЛЬТУРНЫХ ТРАНСФЕРОВ КАК КОНВЕНЦИОНАЛЬНОЕ НАПРАВЛЕНИЕ ФИЛОЛОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Завантаження...
Зображення мініатюри
Дата
2020
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотація
В статье рассматриваются характеристики теории трансфера как нового направления гуманитарных исследований. Главной чертой теории является принципиальная конвенциональность научной деятельности и ориентация на конвертируемость, а не на переводимость информации. Основной задачей направления является установление сегмента возможностей общего понимания между языками, культурами, научными направлениями, дискурсами, текстами. Опираясь на достижения сопоставительной лингвистики и литературоведения, теории перевода, семиотики, когнитивистики и других направлений, филология трансфера ставит задачу выработки единого научного аппарата для решения общих и частных вопросов, связанных с межязыковой, межнаучной, интердискурсивной конвертацией знаний и представлений о мире. В пространстве лингвопоэтики потенциально возможно решение таких вопросов, как: поэтический билингвизм как способ межязыкового и межкультурного трансфера; взаимная конвертация научной и поэтической метафоры; взаимодействие старых и новых письменных форм; взаимодействие устной и письменной форм художественного дискурса; исследование процессов гибридизации в научном дискурсе, в художественном дискурсе; пути движения от индивидуальной к дискурсивной, культурно-специфической и сверхнациональной концептуализации и метафоризации; символ как объект исследования трансферной линвистики; интертекстуальность, интердискурсивность и интермедиальность с точки зрения теории трансфера: общие закономерности и специфика. Лингвистическая теория трансфера сформирует теоретический фундамент для исследований в области культурных, лингвальных и дискурсивных взаимодействий, «откликов» языков и культур на информационный и семиотический натиск, в области взаимодействия явлений разного генезиса в эпоху глобализации. У статті розглянуто характеристики теорії трансферуу як нового напряму гуманітарних досліджень. Головною ознакою теорії є принципова конвенціональність наукової діяльності та орієнтація на конвертування, а не переклад інформації. Головним завданням напряму слугує виокремлення сегмента можливостей загального розуміння між мовами, культурами, науковими напрямами, дискурсами, текстами. Спираючись на напрацювання зіставної лінгвістики й літературознавства, теорії перекладу, семіотики, когнітивістики й інших напрямів, теорія трансферу висуває завдання розробки спільного наукового апарату для вирішення питань, пов’язаних з міжмовною, міжнауковою, інтердискурсивною конвертацією знань й уявлень про світ. У просторі лінгвопоетики потенційно можливе вирішення таких питань, як: поетичний білінгвізм як спосіб міжмовного та міжкультурного трансферу; взаємна конвертація наукової та поетичної метафори, взаємодія старих і нових писемних форм; взаємодія усної та письмової форм художнього дискурсу; дослідження процесів гібридизації в науковому та художньому дискурсах; шляхи розвитку від індивідуальної до дискурсивної, культурно-специфічної та наднаціональної концептуалізації й метафоризації; символ як об’єкт дослідження трансферної лінгвістики; інтертекстуальність, інтердискурсивність й інтермедіальність з точки зору теорії трансферу: загальні закономірності й специфіка. Лінгвістична теорія трансферу сформує теоретичне підґрунтя для досліджень у галузях культурних, лінгвальних і дискурсивних взаємодій, «відгуків» мов і культур на інформаційне та семіотичне навантаження, у площині взаємодій явищ різної генези в епоху глобалізації. The article deals with the characteristics of transfer theory as a new direction of humanitarian research. The main feature of the theory is the principled conventionalism of scientific activity and the focus on convertibility, rather than on the translatability of information. The main task of the direction is to establish a segment of possibilities of common understanding between languages, cultures, scientific directions, discourses, texts. Building on the achievements of comparative linguistics and literary studies, translation theory, semiotics, cognitive science and other fields, transfer philology aims to develop a unified scientific apparatus for solving general and specific issues related to interlingual, interscientific, interdiscursive conversion of knowledge and ideas about the world. In the area of linguopoetics, it is potentially possible to resolve such issues as: poetic bilingualism as a mode of interlingual and intercultural transfer; mutual conversion of scientific and poetic metaphor; interaction of old and new written forms; interaction of oral and written forms of artistic discourse; research of hybridization processes in scientific discourse, in artistic discourse; trajectory from individual to discursive, culturally specific and supranational conceptualization and metaphorization; symbol as research object in transfer linguistics; intertextuality, interdiscursiveness and intermediality from the perspective of transfer theory: general patterns and specificity. The linguistic transfer theory will form the theoretical basis for research in the field of cultural, linguistic and discursive interactions, "feedback" of languages and cultures on the information and semiotic onslaught, in the interaction of phenomena of different genesis in the era of globalization.
Опис
Ключові слова
лингвистика культурных трансферов, конвенциональность, глобализация, концептуалізація, метафоризація, межязыковые и межкультурные взаимодействия, теорія культурних трансферів, конвенціональність, глобалізація, концептуалізація, метафоризація, міжмовні й міжкультурні взаємодії, linguistics of cultural transfers, conventionalism, globalization, conceptualization, metaphorization, interlingual and intercultural interactions
Цитування
Скоробогатова Е. А.. Лингвистика культурных трансферов как конвенциональное направление филологической деятельности / Е. А. Скоробогатова // Русская филология. Вестник Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды. – Харьков, 2020. – № 2 (72). – С. 3–8.