Теоретичні засади практики позашкільної освіти дітей з інтелектуальними порушеннями в Україні
Завантаження...
Дата
2021
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
Анотація
У статті розглядається проблема теоретичних засад практики позашкільної освіти осіб з інтелектуальними порушеннями, її особлива значущість як соціального інституту, одного з основних факторів соціокультурної, професійної мобільності особистості, які виявляються депривованими в соціально-економічному плані в суспільстві. Встановлено, що ефективна соціально-педагогічна діяльність закладів позашкільної освіти дітей обумовлена змістовним, технологічним і
організаційно-педагогічним компонентами, що дозволяють здійснювати індивідуалізований підхід до дитини в процесі соціалізації (з огляду на особливості її абілітації, обумовлені видом і ступенем тяжкості інтелектуального порушення); розкрити і розвинути адаптаційний потенціал дитини з інтелектуальними порушеннями в процесі колективної творчої роботи в природному середовищі однолітків ; реалізувати механізми узгодженої взаємодії соціальних партнерів. Визначено, що провідна роль в організації діяльності закладів позашкільної освіти дітей з інтелектуальними порушеннями відведена методичній роботі, спрямованій на розвиток і оновлення змісту і методик різних напрямів позашкільної освіти. Особливу увагу приділено розробці індивідуальних програм гурткової роботи з метою соціалізації дітей з інтелектуальними порушеннями шкільного віку, спрямованих на їх
самореалізацію в процесі спілкування і колективної творчої діяльності з однолітками, оволодіння широким комплексом соціальних ролей, норм і правил поведінки, і методиках їх реалізації. В статье рассматривается проблема теоретических основ практики дополнительного образования детей с интеллектуальными нарушениями, его особая значимость как социального института, одного из основных факторов социокультурной, профессиональной мобильности личности. Установлено, что эффективная социально-педагогическая деятельность учреждений дополнительного образования детей обусловлена содержательным, технологическим и организационно-педагогическим компонентами, позволяющими осуществлять индивидуальный подход к ребенку в процессе социализации (учитывая особенности ее абилитации, обусловленные видом и степенью тяжести интеллектуального нарушения), раскрыть и развить адаптационный потенциал ребенка с
интеллектуальными нарушениями в процессе коллективной творческой работы в природной среде сверстников ; реализовать механизмы согласованного взаимодействия социальных партнеров. Определено, что ведущая роль в организации деятельности учреждений дополнительного образования детей с интеллектуальными нарушениями отведена методической работе, направленной на развитие и обновление содержания и методик направлений дополнительного
образования. Особое внимание уделено разработке индивидуальных программ кружковой работы с целью социализации детей с интеллектуальными нарушениями школьного возраста, направленных на их самореализацию в процессе общения и коллективной творческой деятельности со сверстниками, овладение широким комплексом социальных ролей, норм и правил поведения, методики их реализации. The article examines the problem of theoretical foundations of people
with intellectual disabilities’ out-of-school education, its special significance as a social institution, one of the main factors of socio-cultural, professional mobility of the individual, which are deprived in socio-economic terms in society. It is established that the specifics of the activities of out-of-school education as an element of society, designed to fulfil the state order for the socialization of children and to promote social protection of the individual, its social formation and development. It is established that the effective socio-pedagogical activity of out-of-school educational institutions is due to the content, technological and organizational-pedagogical components that allow for an individualized approach to the child in the process of socialization (given the peculiarities of its habilitation due to the type and severity of intellectual disability); to reveal
and develop the adaptive potential of a child with intellectual disabilities in the process of collective creative work in the natural environment of peers ; implement mechanisms for coordinated interaction of social partners. It is determined that the leading role in the organization of extracurricular educational institutions for children with intellectual disabilities is assigned to methodological work aimed at developing and
updating the extracurricular education content and methods of various areas. The article focuses on the development of individual programs of group work to socialize schoolchildren with intellectual disabilities.
Опис
Ключові слова
позашкільна освіта, діти з інтелектуальними порушеннями, соціалізація, напрями позашкільної освіти, гурткова робота, дополнительное образование, дети с интеллектуальными нарушениями, социализация, направления дополнительного образования, кружковая работа, extracurricular education, children with intellectual disabilities, socialization, areas of extracurricular education, group work
Цитування
Коваленко В. Є. Теоретичні засади практики позашкільної освіти дітей з інтелектуальними порушеннями в Україні / В. Є. Коваленко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки / Держ. закл. "Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка" ; [редкол.: В. С. Курило (голов. ред.) та ін.]. – Старобільськ : Вид-во ДЗ "ЛНУ ім. Т. Шевченка", 2021. – № 1 (339), ч. 2. – С. 200–207.