ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЯК НЕВЕРБАЛЬНИЙ ЗАСІБ ПЕДАГОГІЧНОГО СЕМІОЗИСУ У СУЧАСНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ
Завантаження...
Дата
2023
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Анотація
Актуальність теми дослідження. Зростання обсягу, швидкості, інтенсивності та різноманіття комунікаційних потоків в інформаційному суспільстві зумовлює необхідність пошуку нових способів генерації, впорядкування, зберігання та трансляції знання в освітньому просторі. І візуалізація освіти відіграє все більш вагому роль у цих процесах, адже відповідає запиту нового “цифрового” покоління на динамічність, структурованість, інформативну щільність, доступність навчального контенту. Постановка проблеми. Динамічний розвиток інформаційно-мережевого комунікативного простору вимагає нового формату освітньої діяльності, акцентованого на розвитку візуального мислення, здатного до інтенсивного між семіотичного перекодування інформації. Освітньо-виховна практика поки що слабко і повільно реагує на ці нові виклики, що створює перепони для формування комунікативної особистості, компетенції якої відповідали б вимогам інформаційного суспільства. Створення і запровадження в освітньому просторі принципово нових “візуально-орієнтованих” засобів навчання – об’єктивна потреба часу.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика дослідження зумовила вибір для аналізу праць зарубіжних (Ж. Бодріяр, Х. Гумбрехт, Дж. Ділі та І. Семетські, У. Еко, М. Фуко, Р. Штомпка) і українських (Н. Барна, Є. Бистрицький, І. Єрьоменко, Р. Зимовець, Н. Майструк, О. Павлова, С. Пролеєв) дослідників. Постановка завдання. Дослідити евристичний потенціал візуалізації освіти у контексті парадигмально нового осмислення природи візуального зображення в інформаційному суспільстві і активного формування інформаційно-мережевого педагогічного семіозизу; здійснити пошук адекватної освітньо-філософської методології використання візуальних засобів невербальної комунікації як чинника самоідентифікації особистості у сучасному освітньому просторі. Виклад основного матеріалу. В інформаційну епоху, з характерною для неї інтенсифікацією комунікаційних потоків, людина постійно стикається із проблемою збереження і відтворення ідентичності. Оформлення нової інформаційно-мережевої культурної реальності вимагає перегляду цілей освіти, форм, методів їх досягнення, відповідно до тих змін у суспільстві, які на сьогодні мають виражений антропологічний характер. Візуалізація навчального контенту, як один із невербальних засобів освітньої комунікації, відповідає запитам нового “цифрового” покоління. За допомогою візуальної невербаліки створюються сприятливі умови для гармонійного розвитку усіх когнітивних структур особистості. Засоби візуальної невербаліки перебувають у дослідницькому “фарватері” науки семіотики, об’єктом вивчення якої є комунікативні процеси, предметом – знаки й знакові форми реалізації комунікації. У семіотичній традиції “семіозис” – це операція, у ході якої відбувається встановлення взаємної пресупозиції між формою вираження і формою змісту, внаслідок чого продукуються знаки. Педагогічний семіозис – усвідомлений процес означування, декодування інформації, що цілеспрямовано здійснюється суб’єктами освітньої діяльності. Гетерогенність сприйняття візуальних образів та необхідність їх декодування стимулює розвиток рефлексивного мислення, яке нівелює спроби інших маніпулювати свідомістю та поведінкою, допомагає усвідомлювати та відстоювати свої власні інтереси, аналізувати та контролювати свої вчинки, шукати та знаходити нестандартні рішення у складних життєвих ситуаціях. Візуальні образи викликають почуття причетності, співпереживання, активізують прагнення до дієвої співучасті, до самоідентифікації. Розробка й використання методологічного інструментарію семіотики освіти в якості теоретичної основи візуалізації освітнього процесу й використання його сучасному педагогічному семіозисі є дієвим чинником для самовизначення і самоідентифікації нової комунікативної особистості в освітньому просторі цифрової епохи. Висновки. Візуалізація, як один із невербальних засобів організації освітнього процесу, в умовах зростаючого впливу медіареальності на цифрове покоління має значний розвиваючий потенціал і є дієвим чинником самовизначення і самоідентифікації особистості у сучасному просторі освіти.
Urgency of the research. The increase in the volume, speed, intensity and diversity of communication flows in the information society necessitates the search for new ways of generating, organizing, storing and transmitting knowledge in the educational space. And the visualization of education plays an increasingly important role in these processes, because it meets the demand of the new “digital” generation for dynamism, structure, informative density, and availability of educational content. Target setting. The dynamic development of the information-network communicative space requires a new format of educational activity, focused on the development of visual thinking, capable of intensive inter-semiotic recoding of information. So far, educational practice responds weakly and slowly to these new challenges, which creates obstacles for the formation of a communicative personality whose competencies would meet the requirements of the information society. The creation and introduction of fundamentally new “visually oriented” learning tools in the educational space is an objective need of the hour. Actual scientific researches and issues analysis. The problems of the research determined the choice for analysis of the works of foreign (J. Baudrillard, H. Humbrecht, J. Dily and I. Semetsky, U. Eco, M. Foucault, Р. Sztompka) and Ukrainian (N. Barna, E. Bystrytskyi, I. Yeryomenko, R. Zymovets, N. Maistruk, O. Pavlova, S. Proleev) researchers. The research objective. To investigate the heuristic potential of educational visualization in the context of a paradigmatic new understanding of the nature of the visual image in the information society and the active formation of information-network pedagogical semiosis; to search for an adequate educational and philosophical methodology of using visual means of nonverbal communication as a factor of self-identification of the individual in the modern educational space. The statement of basic materials. In the information age, with its characteristic intensification of communication flows, a person is constantly faced with the problem of preserving and reproducing identity. Designing a new informational and network cultural reality requires a revision of the goals of education, forms, methods of their achievement, in accordance with those changes in society, which today have a pronounced anthropological character. Visualization of educational content, as one of the non-verbal means of educational communication, meets the demands of the new “digital” generation. With the help of visual non-verbals, favorable conditions are created for the harmonious development of all cognitive structures of the personality. The tools of visual nonverbal are in the research “fairway” of the science of semiotics, the object of study of which is communicative processes, the subject - signs and symbolic forms of communication implementation. In the semiotic tradition, “semiosis” is an operation during which a mutual presupposition is established between the form of expression and the form of content, as a result of which signs are produced. Pedagogical semiosis is a conscious process of labeling and decoding information, purposefully carried out by subjects of educational activity. The heterogeneity of the perception of visual images and the need to decode them stimulates the development of reflexive thinking, which neutralizes the attempts of others to manipulate consciousness and behavior, helps to realize and defend one's own interests, analyze and control one's actions, search for and find non-standard solutions in difficult life situations. Visual images evoke a sense of involvement, empathy, activate the desire for effective participation, for self-identification. The development and use of the methodological toolkit of educational semiotics as a theoretical basis for visualizing the educational process and its use in modern pedagogical semiosis is an effective factor for self-determination and self-identification of a new communicative personality in the educational space of the digital era. Conclusions. Visualization, as one of the non-verbal means of organizing the educational process, in the conditions of the growing influence of media reality on the digital generation, has a significant developing potential and is an effective factor of self-determination and self-identification of the individual in the modern space of education.
Опис
Ключові слова
візуалізація як невербальний засіб комунікації, семіотика освіти, педагогічний семіозис, комунікативна особистість, самоідентифікація особистості, visualization as a nonverbal means of communication, semiotics of education, pedagogical semiosis, communicative personality, self-identification of personality
Цитування
Іващенко Т. В. Візуалізація як невербальний засіб педагогічного семіозису у сучасному комунікативному просторі. Освітній дискурс : зб. наук. пр. Київ, 2023. Вип. 47 (12). С. 101–111.