НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЧИННИК АДАПТАЦІЇ В ІНТЕРКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Завантаження...
Дата
2024
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Анотація
Актуальність теми дослідження. Невербальна комунікація як культурно-детермінований компонент, специфічний для комунікативного простору кожної лінгвокультури, розкриває особливості національної мовної свідомості. Дослідження означеного компонента дає змогу пізнати національно-специфічні складові в комунікації, формувати необхідну для ефективної адаптації в інтеркультурному просторі комунікативну поведінку. Постановка проблеми. У зв’язку із актуалізацією у другій половині XX століття вивчення паралінгвістичних (невербальних) чинників комунікації, особливо гостро постала проблема недостатньої кількості досліджень щодо національної специфіки спілкування, мовленнєвих і поведінкових стереотипів із позицій новоутворених наукових галузей: психолінгвістики, інтеркультурної комунікації, лінгвокультурології, філософії освіти. Щодо останньої затребуваність таких досліджень зумовлена необхідністю навчання підростаючого покоління нормам адекватної комунікативної поведінки у глобалізованому світі із фактично необмеженим потенціалом міжнаціональних контактів і, водночас, браком навчальних матеріалів, у яких би знайшли відображення взірці застосування культурних, ситуативних та індивідуальних норм спілкування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика дослідження зумовила вибір для аналізу праць таких зарубіжних дослідників, як: Е. Холл, Р. Бердвістелл Х. Брінкман, М. Ремланд, М. Джус, П. Екман та ін. Постановка завдання. Першочерговим завданням дослідження є концептуалізація феномену невербальної комунікації, зокрема, в аспекті просторового орієнтування (проксеміка), як адаптаційного фактору у процесі інтеркультурної взаємодії. Виклад основного матеріалу. Міжкультурна комунікація, як науково-прикладна дисципліна, опікується питаннями: як зрозуміти чуже (інше), адекватно комунікувати із Іншим, правильно інтерпретувати автентичні культурні знаки, адаптуватися до умов взаємодії із представниками інших культур? Здатність до адаптації – одна із складових міжкультурної компетентності особистості. Під цим розуміється комплекс соціальних навичок і здібностей, за допомогою яких людина успішно здійснює спілкування з партнерами із інших культур як на побутовому, так і на професійному рівні. Згідно із комунікативною моделлю культури Е. Холла, здатність до адаптації в інтеркультурному просторі опосередкована основними параметрами або первинними інформаційними системами, серед яких дослідник значну увагу приділяє категорії простору. Згідно із концепцією Холла можна визначити щонайменше чотири аспекти використання людьми простору, і це використання варіюється, залежно від культури: особистий простір; орієнтація у просторі; міжособистісна дистанція; організація простору. У працях, дотичних до цієї проблематики, на основі емпіричних даних виокремлюються певні чинники, що сприяють або ускладнюють процес адаптації. Полегшують пристосування до нових культурних умов такі риси характеру, як: терпимість до неоднозначних міжкультурних ситуацій, відкритість, екстравертність, здатність до емпатії, допитливість, самокритичність. Негативно впливають на адаптацію ригідність характеру, несамостійність, схиляння перед авторитетами. Результати досліджень свідчать: чим легше й успішніше людина проходить стадію акультурації, тим кращі її досягнення у професійній сфері. Висновки. Визначальною умовою успішності професійної та суспільної діяльності сучасної людини є уміння ефективно взаємодіяти із представниками інших культур. І якщо на вербальному рівні у такому спілкуванні система кодифікації є доволі прозорою і вимагає лише знання тієї чи іншої мови, то сприйняття і розуміння невербальних сигналів є складним і багатовекторним процесом. Саме від здатності правильно інтерпретувати паралінгвістичні сигнали інших залежить результат комунікації у випадку “зустрічі культур”. Удосконалюючи навчання та інтенсифікуючи дослідження в означеній галузі можливо досягти порозуміння між народами в умовах відкритості глобального культурного й освітнього просторів.
Urgency of the research. Non-verbal communication as a culturally determined component specific to the communicative space of each linguistic culture reveals the peculiarities of national linguistic consciousness. The study of this component makes it possible to learn about nationally specific components in communication, to form the communicative behaviour necessary for effective adaptation in the intercultural space. Target setting. In connection with the actualization of the study of paralinguistic (non-verbal) factors of communication in the second half of the twentieth century, the problem of insufficient research on the national specificity of communication, speech and behavioral stereotypes from the standpoint of the newly formed scientific fields: psycholinguistics, intercultural communication, linguistic and cultural studies, and philosophy of education has become particularly acute. As for the latter, the demand for such research is due to the need to teach the younger generation the norms of adequate communicative behavior in a globalized world with virtually unlimited potential for international contacts and, at the same time, the lack of educational materials that would reflect examples of the application of cultural, situational and individual norms of communication. Actual scientific researches and issues analysis. The research problem has led to the choice for analysis of the works of such foreign researchers as: E. Hall, R. Birdwistell, H. Brinkman, M. Remland, M. Juice, P. Ekman, etc. The research objective. The primary task of the study is to conceptualise the phenomenon of non-verbal communication, in particular, in the aspect of spatial orientation (proxemics), as an adaptation factor in the process of intercultural interaction. The statement of basic materials. Intercultural communication, as a scientific and applied discipline, deals with the following questions: how to understand the alien (other), communicate adequately with the Other, correctly interpret authentic cultural signs, and adapt to the conditions of interaction with representatives of other cultures? The ability to adapt is one of the components of an individual's intercultural competence. It is understood as a set of social skills and abilities that help a person successfully communicate with partners from other cultures, both at the domestic and professional levels. According to E. Hall's communicative model of culture, the ability to adapt in intercultural space is mediated by the main parameters or primary information systems, among which the researcher pays considerable attention to the category of space. According to Hall's concept, at least four aspects of people's use of space can be identified, and this use varies depending on the culture: personal space; spatial orientation; interpersonal distance; and space organisation. In works related to this issue, empirical data have identified certain factors that facilitate or complicate the process of adaptation. The following character traits facilitate adaptation to new cultural conditions: tolerance to ambiguous intercultural situations, openness, extroversion, empathy, curiosity, self-criticism. Character traits that have a negative impact on adaptation are rigidity of character, lack of independence, and obedience to authority. Research results show that the easier and more successful a person goes through the acculturation stage, the better their achievements in the professional sphere. Conclusions. The ability to interact effectively with representatives of other cultures is a crucial condition for the success of a modern person's professional and social activities. And while the codification system in such communication is quite transparent at the verbal level and requires only knowledge of a particular language, the perception and understanding of non-verbal signals is a complex and multidirectional process. It is the ability to correctly interpret the paralinguistic signals of others that determines the outcome of communication in the case of a “meeting of cultures”. By improving education and intensifying research in this area, it is possible to achieve mutual understanding between peoples in the context of an open global cultural and educational space.
Опис
Ключові слова
невербальна комунікація, проксеміка, адаптація, інтеркультурний простір, nonverbal communication, proxemics, adaptation, intercultural space
Цитування
Триняк М. В. Невербальна комунікація як чинник адаптації в інтеркультурному просторі. Освітній дискурс : зб. наук. пр. Київ, 2024. Вип. 50 (7–9). С. 23–28.