Перегляд за Автор "Козлова, А. Г."

Зараз показано 1 - 20 з 22
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Антропоморфная метафора в поэзии Беллы Ахмадулиной
    (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018) Козлов, Е. Д.; Козлова, А. Г.
    В статье рассматриваются различные случаи функционирования антропоморфной метафоры в творчестве одного из наиболее ярких представителей поэзии «шестидесятников» – Беллы Ахмадулиной. Сделан вывод, что поэтесса активно использует глагольную метафору, антропоморфную деталь, различные виды антропоморфных эпитетов, реализуя принцип отделённости от человека, перенесения во внешний мир его внутренних свойств, качеств и состояний, автономизации частей человеческого тела и т. п. В ряде случаев антропоморфизм приобретает текстообразующую функцию. У статті розглядаються різноманітні приклади функціонування антропоморфної метафори у творчості одного з найбільш яскравих представників поезії «шістдесятників» – Белли Ахмадуліної. Автори дійшли висновку, що поетеса активно використовує дієслівну метафору, антропоморфну деталь, різні види антропоморфних епітетів, реалізуючи принцип відокремленості від людини, перенесення у зовнішній світ її внутрішніх властивостей, якостей та станів, автономізації частин тіла людини та ін. У деяких випадках антропоморфізм набуває текстоутворюючої функції. The article deals with various cases of the functioning of the anthropomorphic metaphor in the works by Bella Akhmadulina, one of the most prominent representatives of the poetry of the “sixties”. It is concluded that the poetess actively uses the verbal metaphor, anthropomorphic detail, various types of anthropomorphic epithets, realizing the principle of separation from a person, transferring their inner properties, qualities and states to the outside world, autonomization of parts of the human body, etc. In some cases, anthropomorphism acquires text-forming function.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    БОРИС ЧИЧИБАБИН В СУДЬБЕ И ТВОРЧЕСТВЕ ЗИНОВИЯ ВАЛЬШОНКА
    (ОО "Институт социальной трансформации", 2017-08-26) Козлова, А. Г.
    Целью данной статьи является характеристика влияния Бориса Алексеевича Чичибабина на жизнь и творчество Зиновия Михайловича Вальшонка. Реализация данной цели потребовала обращения к биографии писателя, анализа его мемуарного очерка о Чичибабине, а также лирических произведений, посвященных Чичибабину или так или иначе связанных с его именем, в том числе содержащих инертекстуальные переклички с его стихами. Метою даної статті є характеристика впливу Бориса Олексійовича Чичибабіна на життя і творчість Зиновія Михайловича Вальшонка. Реалізація даної мети вимогала звернення до біографії письменника, аналізу його мемуарного нарису про Чичибабіна, а також ліричних творів, присвячених Чичибабіну або так чи інакше пов'язаних з його ім'ям, в тому числі ті, що містять інертекстуальні переклички з його віршами.The paper characterizes the influence of Boris Alekseyevich Сhichibabin on life and creative work of Zinivii Mikhailovich Valshonok. It resorts to the biography of the writer, analyses his memoirs about Chichibabin, his lyrical works devoted to Chichibabin or somehow related to him, including those which have intertextual references to his poems.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Дослідження морфологічного рівня поетичної мови в аспекті лінгвокреалогії: сучасний стан і перспективи
    (Baltija Publishing, Riga, Latvia, 2020) Скоробогатова, О. О.; Козлова, А. Г.
    У праці розглянуті причини зацікавлення сучасних лінгвістів питаннями морфології поетичної мови: граматикалізація фасцинативних дискурсів, розвиток Інтернет-спілкування, оновлення лінгвокреативних практик. Серед причин недостатнього розвитку поетичної морфології у ХХ столітті названі автоматизм сприйняття морфологічної семантики, недостатність граматичної рефлексії, непослідовність холістичного підходу до аналізу віршованої мови. Схарактеризовані основні напрями дослідження: поетична морфологія й морфологічна поетика. Сформульовані аксіоми, що складають підґрунтя сучасних лінгвокреативних студій. Описані основні способи актуалізації морфологічних форм і значень: співпозиція, селекція, атракція. Перспектива розвитку вивчення поетичної морфології й морфологічної поетики вбачається у застосуванні прийомів лінгвопоетичного аналізу до вивчення фасцинативних текстів інших типів, зіставлення виразного й виражального креативного потенціалу різних мов і виокремлення мовно-поетичних універсалій. В работе рассмотрены причины интереса современных лингвистов вопросами морфологии поэтического языка: граматикализации фасцинативних дискурсов, развитие Интернет-общения, обновления лингвокреативных практик. Среди причин недостаточного развития поэтической морфологии в ХХ веке названы автоматизм восприятия морфологической семантики, недостаточность грамматической рефлексии, непоследовательность холистического подхода к анализу стихотворного языка. Охарактеризованы основные направления исследования: поэтическая морфология и морфологическая поэтика. Сформулированы аксиомы, составляющих основу современных лингвокреативных студий. Описаны основные способы актуализации морфологических форм и значений: композиция, селекция, аттракция. Перспектива развития изучения поэтического морфологии и морфологической поэтики видится в применении приемов лингвопоетичного анализа к изучению фасцинативних текстов других типов, сопоставление выразительного и выразительного креативного потенциала различных языков и выделение культурно-поэтических универсалий. The reasons for modern linguists' interest in the morphology of poetic language are considered in the work: grammaticalization of fascinating discourses, development of Internet communication, updating of linguo-creative practices. Among the reasons for the insufficient development of poetic morphology in the twentieth century are the automatism of perception of morphological semantics, lack of grammatical reflection, inconsistency of holistic approach to the analysis of poetic language. The main directions of research are characterized: poetic morphology and morphological poetics. The axioms that form the basis of modern linguistic and creative studies are formulated. The main ways of actualization of morphological forms and meanings are described: composition, selection, attraction. The perspective of the development of the study of poetic morphology and morphological poetics is seen in the application of methods of linguistic-poetic analysis to the study of fascinating texts of other types, comparison of expressive and expressive creative potential of different languages ​​and separation of linguistic and poetic universals.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    «…ЖЕНЩИНА, СОКРЫТАЯ В МУЖЧИНЕ…» (О НЕКОТОРЫХ ОСОБЕННОСТЯХ ВОПЛОЩЕНИЯ ЖЕНСКОЙ ТЕМЫ В ЛИРИКЕ ЕВГЕНИЯ ЕВТУШЕНКО)
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-04-07) Козлова, А. Г.
    В статье охарактеризовано особенности реализации темы женщины в лирике одного из самых ярких представителей поэзии группы "шестидесятников" – Евгения Евтушенко. Литературные критики давно обратили внимание на смелое новаторство "шестидесятников". Это в полной мере относится и к творчеству Евгения Евтушенко. Особый интерес в этом отношении представляет оригинальность трактовки поэтом темы женщины. Повышенное внимание к интимной стороне жизни, к женской телесности можно обнаружить уже в ранней лирике Евтушенко. Образ женщины в наследии поэта многозначен и занимает в нем одно из центральных мест, выступая в числе доминирующих. Решив еще в начале шестидесятых годов писать стихи от лица лирической героини, поэт постепенно "примерял" на себя женские роли, подходил к пониманию женщины "изнутри", с позиции самой женщины ("Я была беременной машинисткой..."), а в поздний период творчества его произведения выводят тему женщины на принципиально новый уровень. Позиция автора в стихотворении "Мужчины не отдают себя женщинам..." и оригинальность форм ее выражения, пожалуй, не имеют аналогов в русской поэтической культуре. У статті схарактеризовано особливості реалізації теми жінки у ліриці одного з найяскравіших представників поезії групи "шістдесятників" – Євгенія Євтушенка. Літературні критики давно звернули увагу на сміливе новаторство "шістдесятників". Це повною мірою стосується і творчості Євгена Євтушенка. Особливий інтерес у цьому плані представляє оригінальність трактування поетом теми жінки. Підвищена увага до інтимної стороні життя, до жіночої тілесності можна виявити вже в ранній ліриці Євтушенка. Образ жінки в спадщині поета багатозначний і займає в ньому одне з центральних місць, виступаючи серед домінуючих. Вирішивши ще на початку шістдесятих років писати вірші від імені ліричної героїні, поет поступово "приміряв" на себе жіночі ролі, підходив до розуміння жінки "зсередини", з позиції самої жінки ("Я була вагітною друкаркою..."), а у пізній період творчості його твори виводять тему жінки на важливо новий рівень. Позиція автора у вірші "Чоловіки не віддають себе жінкам..." і оригінальність форм її вираження, мабуть, не мають аналогів у російській поетичній культурі. The paper characterizes the features of the realization of the theme of a woman in the lyrics of one of the most prominent representatives of the poetry of the “Sixtiers” – Yevgeny Yevtushenko. Literary critics have long paid attention to the bold innovation of the Sixtiers. This fully applies to the work of Yevgeny Yevtushenko. A particular interest in this regard is posed by the originality of the poet's interpretation of the theme of a woman. An increased attention to the intimate side of life, to female physicality can already be found in the early lyrics of Yevtushenko. The image of a woman in the poet's heritage is multivariate and occupies one of the central places in it, acting among the dominant ones. Having decided back in the early sixties to write poems on behalf of a lyrical heroine, the poet gradually “tried on” female roles, approached the understanding of a woman “from the inside”, from the position of the woman herself (“I was a pregnant typist...”), and in the late period of his creative activity his works bring the theme of a woman to a fundamentally new level. The author's position in the poem “Men do not give themselves to women...” and the originality of the forms of its expression, perhaps, have no analogues in Russian poetic culture.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА межі ХІХ-ХХ та ХХ століття
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Навчальна книга-Богдан, 2023) Криворучко, С. К.; Бондарук, Л. В.; Висоцька, Н. О.; Гармаш, Л. В.; Ісаєва, Н. С.; Кеба, О. В.; Назарець, В. М.; Радчук, О. В.; Черкашина, Т. Ю.; Шостак, О. Г.; Воробей, О. С.; Гольтер, І. М.; Івлєва, Ю. О.; Козлова, А. Г.; Кушнір, І. Б.; Лєпьохін, Є. О.; Пічугіна Т. Є.; Польщак, А. Л.; Фінчук Г. В.; Шапарєва, Н. О.
    Підручник містить відомості про напрями, течії, стилі, тенденції суперечливої естетичної парадигми межі ХІХ-ХХ та ХХ ст., яка сформувалася як реакція письменників-інтелектуалів на криваві історичні події Першої та Другої світових війн, холодної війни, ядерної загрози, визвольних антиколоніальних національних рухів. Зроблено акценти на «спільні» глобалізаційні процеси та «особливі» віддзеркалення в національних літературах. Еволюція літератури умовно розподілена на три хронологічних періоди: межа ХІХ-ХХ ст., 1 половина ХХ ст., 2 половина ХХ ст. У цих періодах представлено настрої в спільноті різних країн, які викликали резонанс, що зумовив виникнення естетичних угрупувань. За хронологічним принципом відповідно періодам сфокусовано представників національних літератур. Підручник адресовано викладачам і дослідникам зарубіжної літератури, фахівцям української літератури та національних літератур, студентам, аспірантам, докторантам, які займаються відповідною проблематикою, та усім, хто цікавиться сучасним осмисленням літератури ХХ ст. The textbook contains information about the directions, currents, styles, trends of the controversial aesthetic paradigm of the border of the 19th-20th and 20th centuries, which was formed as a reaction of intellectual writers to the bloody historical events of the First and Second World Wars, the Cold War, the nuclear threat, and liberation anti-colonial national movements . Emphasis is placed on "common" globalization processes and "special" reflections in the national literatures. The evolution of literature is tentatively divided into three chronological periods: the border of the 19th-20th centuries, the first half of the 20th century, and the 2nd half of the 20th century. In these periods, the moods in the community of different countries are presented, which caused a resonance that led to the emergence of aesthetic groups. According to the chronological principle, according to the periods, representatives of national literatures are focused. The textbook is addressed to professors, teachers and researchers of foreign literature, specialists in Ukrainian literature and national literature, students, post-graduate students, doctoral students, who are engaged in relevant issues, and everyone, who is interested in the modern understanding of the literature of the 20th century.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Звуковые образы в лирике Б. А. Чичибабина
    (Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды, 2019) Козлова, А. Г.
    Целью статьи является характеристика особенностей воплощения звуковых образов в лирике Чичибабина. Аудиальные образы занимают важное место в творчестве поэта. Чаще всего Чичибабин обращается к звукам природного мира и музыке, но даже исторические времена приобретают в его поэтическом мире свои звуковые характеристики. Особая роль в художественной картине мира поэта принадлежит тишине, которая осмысливается им не как полное отсутствие звука, а как высшая форма звучания, становясь воплощением тайны бытия и гармонии мира. Божественная тишина, вечность противопоставляется шуму как началу мирскому, суетному, преходящему. (Не случайно в стихотворении «Нет, ты мне не жена…» поэт сравнивает возлюбленную с лесной тишиной.) Такое восприятие тишины вполне вписывается в русскую поэтическую традицию, которая восходит к таким текстам, как «Silentium!» Ф.И. Тютчева (1830) и «Silentium» О.Э. Мандельштама (1910). В стихотворениях, связанных с темой поэтического труда и поэтического искусства, Чичибабин активно использует песенные, музыкальные ассоциации. Причем, с точки зрения автора, музыкальность, певучесть поэзии подарена ей самой природой, глубинной тайной бытия. Нередко в стихотворениях Чичибабина прослеживается мысль о близости поэзии и музыки. А музыка созвучна и природе, и чуткой душе лирического героя, по сути самого поэта. Не случайно любовь характеризуется в его лирике как «вечная музыка мира». Вполне закономерно пристальное внимание Чичибабина к звуковому строю собственных стихов. Часто в его текстах используются яркие «звуковые» метафоры, элементы звукописи, внутренняя рифма, составные каламбурные рифмы, встречаются паронимические пары, прием парономазии. В отдельных случаях повторение звуковых комплексов создает эффект отзвука, эха. Метою статті є характеристика особливостей втілення звукових образів в ліриці Б.О. Чичибабіна. Відзначається, що аудіальні образи займають важливе місце у творчості поета. Частіше за все Чичибабін звертається до звуків природного світу і музики, але навіть історичні часи набувають у його поетичному світі своїх звукових характеристик. Особлива роль у художній картині світу поета належить тиші, яка осмислюється ним не як повна відсутність звуку, а як вища форма звучання, та стає втіленням тайни буття і гармонії світу.Божественна тиша, вічність протиставляється шуму як втіленню мирського, плинного, минаючого. (Не випадково у вірші «Нет, ты мне не жена…» поет порівнює кохану з лісовою тишею.) Таке сприйняття тиші цілком відповідає російській поетичній традиції, яка пов’язана з такими текстами, як «Silentium!» Ф.І. Тютчева (1830) та «Silentium» О.Е. Мандельштама (1910). У віршах, які підіймають тему поетичної праці та поетичного мистецтва, Чичибабін активно використовує пісенні, музичні асоціації. Причому, з точки зору автора, музичність, співучість поезії подарована їй самою природою, глибинною таємницею буття. Нерідко у віршах Чичибабіна простежується думка про близькість поезії та музики. А музика співзвучна і природі, і чутливій душі ліричного героя, по суті самого поета. Не випадково кохання характеризується у його ліриці як «вічна музика світу». Цілком закономірною є пильна увага Чичибабіна до звукового ладу власних віршів. Часто у його текстах використовуються яскраві «звукові» метафори, елементи звукопису, внутрішня рима, складені каламбурні рими, зустрічаються паронімічні пари, прийом парономазії. В окремих випадках повторення звукових комплексів створює ефект відгомону, відлуння. The article characterizes the features of the embodiment of phonetic images in Chichibabin poems. Audio images occupy an important place in the creative work of the poet. Usually Chichibabin refers to the sounds of the natural world and music, but even historical times acquire special phonetic characteristics in his poetic world. A special role in poet’s world picture belongs to silence, which is understood not as a complete absence of sound, but as the highest form of sound, becoming the embodiment of the mystery of being and harmony of the world. Divine silence and eternity are opposed to noise as the principle of the worldly, vain, transient. (It is clearly shown in the poem “No, you are not my wife...” the poet compares his beloved with forest silence.) Such a perception of silence fits into the Russian poetic tradition, which goes back to texts like “Silentium!” F.I. Tyutchev (1830) and “Silentium” O.E. Mandelstam (1910). In poems related to the theme of poetic work and poetic art, Chichibabin actively uses ballad or musical associations. Moreover, from the author’s point of view, the musicality and melodiousness of poetry is created by nature itself and the deepest secret of being. In Chichibabin poems one can often trace the idea of the similarity of poetry and music. And the music is consonant with both nature and the sensitive soul of the lyrical hero, pertinently the poet himself. It is not unexpected that love is characterized in his poems as “the eternal music of the world”. Chichibabin’s close attention to the sound system of his own poems is quite natural. Often his texts use vivid “phonetic” metaphors, sound recording elements, inner rhyme, compound pun rhymes, there are patronymic pairs, and paronomasia. In some cases, the repetition of sound complexes creates the effect of a resonance or echo.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Звуковые образы в поэзии Беллы Ахмадулиной
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Козлова, А. Г.
    Статья посвящена характеристике особенностей воплощения звуковых образов в поэзии одной из ярчайших представительниц поэтической плеяды «шестидесятников» Беллы Ахмадулиной. Поэзия Ахмадулиной отличается повышенной эмоциональностью, тонкостью мирочувствования и связанной с ними синестезией, которая является неотъемлемым компонентом художественного мышления поэтессы. Большое внимание уделяет Ахмадулина звуковым образам. Для нее характерно и создание вербальной характеристики звука, образа звука, и использование звукового потенциала поэтического слова. В стихотворениях поэтессы находят воплощение разнообразные звуки окружающего мира. Важное место в творчестве Ахмадулиной принадлежит образу голоса, который отделяется от лирической героини и персонифицируется. В то же время в некоторых случаях поэтесса прибегает и к овеществлению голоса. Поэтическое творчество связывается Ахмадулиной с рождением звука из молчания и немоты. Но «озвучивание» нередко мучительно для поэта, что вполне согласуется с характерным для творчества Ахмадулиной мотивом «голос-кровь», «речь-кровотеченье». Однако, с точки зрения поэтессы, для поэта звук, звучание является единственно возможной формой существования, а молчание (немота) просто гибельно для него. Важное место занимают в творчестве Ахмадулиной музыкальные образы, которые нередко приобретают в ее стихах антропоморфные характеристики. Природные явления и объекты ассоциируются у поэтессы с музыкальными инструментами, а производимые ими звуки – с музыкой. Даже взаимоотношения влюбленных и динамика этих взаимоотношений нередко изображаются поэтессой через музыкальные образы. Большое внимание уделяет Ахмадулина звуковой организации стиха. Поэтесса использует звуковые метафоры, связанные с «поэтической этимологией», различные повторы, в том числе и корневые, аллитерации и ассонансы, парономазию, самые разнообразные, но зачастую яркие и оригинальные рифмы. Этот вопрос, несомненно, заслуживает более детального разговора и может рассматриваться как перспектива исследования. Стаття присвячена характеристиці особливостей втілення звукових образів в поезії однієї з найяскравіших представниць поетичної плеяди «шестидесятників» Белли Ахмадуліної. Поезія Ахмадуліної відрізняється підвищеною емоційністю, тонкістю світосприйняття й пов’язаною з цим сінестезією, яка є невід’ємним компонентом художнього мислення поетеси. Велику увагу приділяє Ахмадуліна звуковим образам. Для неї характерне і створення вербальної характеристики звуку, образу звуку, і використання звукового потенціалу поетичного слова. У віршах поетеси знаходять втілення різноманітні звуки навколишнього світу. Важливе місце в творчості Ахмадуліної займає образ голосу, який відокремлюється від ліричної героїні і персоніфікується. В той же час в деяких випадках поетеса вдається до упредметнення голосу. Поетична творчість пов’язана у творчому світі Ахмадуліної з народженням звуку з мовчання і німоти. Але «озвучування» нерідко болісне для поета, що цілком узгоджується з характерним для творчості Ахмадуліної мотивом «голос-кров», «мовлення-кровотеча». Однак, з точки зору поетеси, для поета звук, звучання – єдина можлива форма існування, а мовчання (німота) просто згубно для нього. Важливе місце займають в творчості Ахмадуліної музичні образи, які часто набувають в її віршах антропоморфні характеристики. Природні явища і об’єкти асоціюються поетесою з музичними інструментами, а їхні звуки – з музикою. Навіть взаємини закоханих і динаміка цих взаємин нерідко подаються поетесою через музичні образи. Значну увагу приділяє Ахмадуліна звуковій організації віршу. Поетеса використовує звукові метафори, що пов’язані з «поетичною етимологією», різноманітні повтори, в тому числі й кореневі, алітерації і асонанси, парономазію, найрізноманітніші, але часто яскраві та оригінальні рими. Це питання, безумовно, заслуговує більш детальної розмови і може розглядатися як перспектива дослідження. The article is devoted to the characteristic of the features of embodiment of sound images in the poetry of one of the brightest representatives of the poetic pleiad of the “sixties” Bella Akhmadulina. Akhmadulina’s poetry is characterized by increased emotionality, subtlety of world perception and connected with them synesthesia, which is an integral component of the poet’s artistic thinking. Akhmadulina pays great attention to sound images. It is typical for herto create a verbal characteristic of a sound, the image of a sound, and the use of the sound potential of a poetic word. In poetess’s poems the various sounds of the surrounding world are embodied. An important place in Akhmadulina’s works belongs to the image of the voice, which is separated from the lyrical heroine and personified. At the same time, in some cases, the poetess also resorts to the reification of the voice. Akhmadulina’s poetic works is associated with the birth of a sound from silence and muteness. But “voicing” is often painful for the poet, which is quite conformed to the motif of “voice-blood”, “speech-bleeding”, which is typical for Akhmadulina’s works. However, from the poetess’s point of view, sound, sounding for a poet is the only possible form of existence, and silence (muteness) is simply fatal for him. Musical images take an important place in Akhmadulina’s works, which quite often acquire anthropomorphic characteristics in her poems. Natural phenomena and objects are associated with musical instruments, and the sounds they produce are associated with music. Even the relationship of lovers and the dynamics of these relationships are often represented by the poetess through musical images. Akhmadulina pays great attention to the sound organization of the verse. The poetess uses sound metaphors associated with “poetic etymology”, various repetitions, including root ones, alliteration and assonance, paronomasia, the most diverse, but often bright and original rhymes. This issue undoubtedly deserves a more detailed discussion and can be considered as a perspective of a research.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    МУЗЫКА В ЛИРИКЕ БУЛАТА ОКУДЖАВЫ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018) Козлова, А. Г.
    Статья посвящена исследованию музыкальных образов в лирике одного из ярчайших представителей бардовской песни 1960–1980-х годов Булата Окуджавы. Отмечается, что музыка является универсалией, пронизывающей все художественное пространство его поэзии. Для лирического героя, как и для самого автора, характерно трепетное отношение к музыке, еѐ обожествление, осознание еѐ возвышающей, врачующей душу миссии. Музыка у Окуджавы ассоциируется с самой жизнью, с жизненной судьбой, а поскольку жизнь и любовь в сознании лирического героя нераздельны, мотив музыки нередко соседствует с мотивом любви и с мотивом надежды, которая также вызывает музыкальные ассоциации и, в свою очередь, находит опору в любви как высшем проявлении человеческого начала. Нередко образ музыки (как и музыкальных инструментов – трубы, флейты, гитары) антропоморфизируется, наделяется женскими чертами. А поскольку музыка приходит в мир посредством игры музыканта, он предстаѐт в поэзии Окуджавы как своеобразный мессия, как проводник в мир высших ценностей, высших истин. Образ музыканта объединяет в себе обыденное, приземлѐнное с великим предназначением музыки – тем, что возвышает, выводя за пределы будничного существования. В некоторых случаях этот образ становится единым целым с музыкальным инструментом (т. к. музыка рождается из их слияния) или наделяется фитоморфными чертами, воплощая идею гармонии музыки и природы. Перспективу исследования мы видим в анализе других музыкальных образов, воплощенных в произведениях Окуджавы, – отдельных музыкальных инструментов и жанровых форм, оркестра и т. п., а также в сопоставлении особенностей представления музыкальной темы и музыкальных образов у Окуджавы и Левитанского. Стаття присвячена дослідженню музичних образів в ліриці одного з найяскравіших представників бардівської пісні 1960–1980-х років Булата Окуджави. Відмічається, що музика є універсалією, яка пронизує весь художній простір його поезії. Ліричному герою, як і самому автору, притаманне трепетне ставлення до музики, її обожнення, усвідомлення її високої місії. Музика у Окуджави асоціюється з самим життям, життєвою долею, а оскільки життя та кохання у свідомості ліричного героя нероздільні, мотив музики нерідко сусідить з мотивом кохання й з мотивом надії, яка також викликає музичні асоціації й, у свою чергу, знаходить опору в коханні як у найвищому прояві людського начала. Нерідко образ музики (як і музичних інструментів – труби, флейти, гітари) антропоморфізується, наділяється жіночими рисами. А оскільки музика приходить у світ лише завдяки грі музиканта, він постає у ліриці Окуджави як своєрідний месія, як провідник у світ вищих цінностей, вищих істин. Образ музиканта об’єднує в собі повсякденне, приземлене з великим призначенням музики – тим, що піднімає, виводячи за межі буденного існування. У деяких випадках цей образ стає єдиним цілим з музичним інструментом (так як музика народжується з їхнього злиття), або наділяється фітоморфними рисами, втілюючи ідею гармонії музики та природи. Перспективу дослідження ми вбачаємо в аналізі інших музичних образів, що втілені в творах Окуджави, – окремих музичних інструментів і жанрових форм, оркестру та ін., а також у співставленні особливостей втілення музичної теми та музичних образів у Окуджави та Левітанського. The article is devoted to the study of musical images in the lyrics of one of the brightest representatives of singer-songwriters of the 1960–80s, Bulat Okudzhava. It is noted that music is a universal, permeating the entire artistic space of his poetry. The lyrical hero, as well as the author himself, is characterized by a reverent attitude to music, its deification, the awareness of its mission that heals the soul. Okudzhava’s music is associated with life itself, with life’s fate, and since life and love in the mind of a lyrical hero are inseparable, the motive of music often coexists with the motive of love and the motive of hope, which also causes musical associations and, in turn, finds support in love as the highest manifestation of the human beginning. Often the image of music (or musical instruments such as pipes, flutes, guitars) is anthropomorphic, endowed with feminine features. And since music comes to the world through the play of a musician, the musician is shown as a messiah, as a conductor to the world of higher values, higher truths. The image of a musician combines the ordinary, the mundane with the great purpose of music, that which elevates, takes beyond the limits of everyday existence. In some cases, this image becomes integral whole with a musical instrument (since music is born from their merger) or is endowed with phytomorphic features, embodying the idea of harmony between music and nature. The perspective of the study is the analysis of other musical images in the works of Okudzhava, individual musical instruments and genre forms, orchestra, etc., as well as a comparison of the presentation features of the musical theme and musical images in the lyric poetry of Bulat Okudzhava and Yuri Levitanskiy.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    МУЗЫКА В ПОЭЗИИ ЮРИЯ ЛЕВИТАНСКОГО
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Козлова, А. Г.
    Статья посвящена исследованию особенностей воплощения музыкальной темы и музыкальных образов в творчестве Ю. Левитанского, поэзия которого имеет ярко выраженный интермедиальный характер и основана на синтезе различных видов искусства – кино, музыки и живописи. В частности, об органической связи поэзии Левитанского с музыкой красноречиво свидетельствует тот факт, что целый ряд стихотворений поэта получил название «Песенка…» или «Песня…». Сама жизнь у поэта нередко соотносится с музыкальными формами, что находит отражение в таких названиях произведений, как «Босса Нова о нескончаемом дне», «Весеннего леса каприччо…» и др. В творчестве Левитанского музыка становится воплощением самой жизни, символом природного цикла. В стихотворениях, где жизнь человека уподобляется дороге, поэт также не обходится без музыкальной темы, музыкальных образов. Даже стихотворения социально-политической проблематики связываются у Левитанского с темой музыки. Музыка в его творчестве становится одной из основ и мироздания – земных и небесных сфер, человеческого существования, разных аспектов человеческого бытия, обнаруживая идею единства всего сущего и слитности мира. Иногда само название стихотворения указывает на характерную для поэта идею неразрывности природного и музыкального начал («Вальс на мотив метели»). Отмечая органическую связь поэзии Левитанского с музыкой, мы обращаем внимание на то, что в творческом сознании поэта музыка становится символом и самой основой жизни, воплощением глубинной тайны бытия, всеобщей гармонии. Не удивительно, что и сама музыка у Левитанского нередко антропоморфизируется, приобретает свойства, качества живого существа. Стаття присвячена дослідженню особливостей втілення музичної теми і музичних образів у творчості Ю. Левітанського, поезія якого має яскраво виражений інтермедіальний характер і ґрунтується на синтезі різних видів мистецтва - кіно, музики і живопису. Зокрема, про органічний зв’язок поезії Левітанського з музикою красномовно свідчить той факт, що цілий ряд віршів поета отримав назву «Пісенька ...» або «Пісня ...». Саме життя у поета нерідко співвідноситься з музичними формами, що знаходить відображення в таких назвах творів, як «Босса Нова о нескончаемом дне», «Весеннего леса каприччо…» та ін. У творчості Левітанського музика стає втіленням самого життя, символом природного циклу. У віршах, де життя людини уподібнюється дорозі, поет також не обходиться без музичної теми, музичних образів. Навіть вірші соціально-політичної проблематики зв’язуються у Левітанського з темою музики. Музика в його творчості стає однією з основ і світобудови – земних і небесних сфер, людського існування, різних аспектів людського буття, виявляючи ідею єдності всього сущого і неподільності світу. Іноді сама назва вірша вказує на характерну для поета ідею нерозривності природного і музичного начал («Вальс на мотив метели»). Відзначаючи органічний зв’язок поезії Левітанського з музикою, ми звертаємо увагу на те, що в творчій свідомості поета музика стає символом і самою основою життя, втіленням глибинної таємниці буття, загальної гармонії. Тож не дивно, що і сама музика у Левітанського нерідко антропоморфізуєтся, набуває властивостей, якостей живої істоти. The article is devoted to the study of special aspects of musical images realization in the creative works of Yury Levitanksy, whose poetry has strong influence of intermedia based on the synthesis of various spheres of art such as cinema, music and pictorial art. The natural connection of Levitansky’s poetry and music can be easily observed in the names of a number of his poems named “Tune…” or “Song…”. The life of the poet itself is often described as having musical connection. This fact is reflected in such names as “Bossa Nova in an endless day”, “The capriccio of a springtime forest…” etc. In Levitansky's works music becomes the embodiment of life itself, a symbol of the natural cycle. In his poems, where human life is compared to a pathway, the poet also uses musical themes and musical images. Even the poems of social and political issues are associated with the theme of music in Levitansky. Music in his poems is one of the basic powers of the universe, material and ethereal aspects, the existence of humanity, separate areas of human lives. It possesses the idea of global inclusion. In some cases the name of a poem can refer to the idea of inseparability of music and nature (“Waltz to the tune of a blizzard”). Noting the organic connection of Levitansky's poetry with music, the attention is drawn to the fact that in the creative consciousness of the poet, music becomes a symbol and the very foundation of life, the embodiment of the deepest mystery of being, universal harmony. It is not surprising that Levitansky’s music itself is often anthropomorphic, acquiring the qualities and attributes of a living being.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Образ тишины в поэзии Булата Окуджавы
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Козлова, А. Г.
    Данная статья продолжает цикл статей, посвященных особенностям создания и функционирования звуковых образов в поэтических текстах. Целью данной статьи стал анализ особенностей представления в творчестве Окуджавы образа тишины. В поэзии Окуджавы тишина чаще всего наполняется конкретным смыслом. Широко используемый поэтом в стихотворениях военной тематики, образ тишины связан с отсутствием звуков боя, с затишьем в военных действиях, с мечтой о мирной жизни. Тишина как атрибут мирной жизни, как символ мира противопоставляется грохоту орудий, самой войне. В стихах, изображающих послевоенную действительность, тишина часто выступает в качестве непременного атрибута мирной жизни. Для поэта не характерно философское осмысление тишины, изображение тишины в соотнесении с вечностью. В этом смысле особняком стоит стихотворение «На полотне у Аллы Беляковой». Кроме того, при регулярном использования образа тишины в составе метафор ,Окуджава практически не прибегает к олицетворению, персонификации, антропоморфизации образа тишины. В большинстве стихотворений поэта тишина в соответствии с русской поэтической традицией имеет позитивное звучание. Вместе с тем в отдельных случаях в творчестве Окуджавы встречается не вписывающаяся в рамки традиции отрицательная характеристика тишины, что подчеркивается соответствующими средствами художественной выразительности, в частности эпитетом предгрозовая и сравнением как на дне. Дана стаття продовжує цикл статей, присвячених особливостям створення і функціонування звукових образів у поетичних текстах. Метою даної статті став аналіз особливостей втілення у творчості Окуджави образу тиші. У поезії Окуджави тиша найчастіше наповнюється конкретним змістом. Широко використовується поетом у віршах військової тематики, образ тиші пов'язаний з відсутністю звуків бою, з затишшям у військових діях, з мрією про мирне життя. Тиша як атрибут мирного життя, як символ миру протиставляється гуркоту гармат, самій війні. У віршах, що зображують післявоєнну дійсність, тиша часто виступає в якості неодмінного атрибута мирного життя. Для поета не характерне філософське осмислення тиші, зображення тиші в співвіднесенні з вічністю. У цьому сенсі осібно стоїть вірш «На полотні у Алли Белякової». Крім того, при регулярному використання образу тиші у складі метафор, Окуджава практично не вдається до уособлення, персоніфікації, антропоморфізації образу тішіни. В більшості віршів поета тиша відповідно до російської поетичної традиції має позитивне звучання. Разом з тим, в окремих випадках у творчості Окуджави зустрічається негативна характеристика тиші, яка не вписується в рамки традиції, що підкреслюється відповідними засобами художньої виразності, зокрема епітетом передгрозова і порівнянням як на дні. This article continues a series of articles devoted to the features of the creation and functioning of sound images in poetic texts. The purpose of this article was to analyze the features of the representation of the image of silence in Okudzhava's work. In Okudzhava's poetry, silence is most often filled with concrete meaning. Widely used by the poet in military poems, the image of silence is associated with the absence of sounds of battle, with the lull in the military. By the meta of the given statty, it became an analysis of the peculiarities of engagement in the creativity of Okudzhavi to the image of silence. n Okudzhava's poetry, silence is most often filled with concrete meaning. Widely used by the poet in military poems, the image of silence is associated with the absence of sounds of battle, with the calm in hostilities, with the dream of a peaceful life. Silence as an attribute of a peaceful life, as a symbol of peace, is opposed to the roar of guns, to the war itself. In poems depicting post-war reality, silence often acts as an indispensable attribute of a peaceful life. Silence as an attribute of a peaceful life, as a symbol of peace, is opposed to the roar of guns, to the war itself. In poems depicting post-war reality, silence often acts as an indispensable attribute of a peaceful life. The poet is not characterized by a philosophical understanding of silence, the image of silence in relation to eternity. In this sense, the poem "On the Canvas by Alla Belyakova" stands apart. In addition, with the regular use of the image of silence as part of metaphors, Okudzhava practically does not resort to personification, personification, anthropomorphization of the image of silence. In most of the poet's poems, silence, in accordance with the Russian poetic tradition, has a positive sound. At the same time, in some cases, in the work of Okudzhava, there is a negative characteristic of silence that does not fit into the framework of tradition, which is emphasized by the appropriate means of artistic expression, in particular the epithet pre-storm and comparison as at the bottom.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ОСОБЕННОСТИ ВОПЛОЩЕНИЯ ТЕМЫ ЛЮБВИ В ПОЗДНЕЙ ЛИРИКЕ ЕВГЕНИЯ ЕВТУШЕНКО
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2016) Козлова, А. Г.
    В статье рассматриваются особенности воплощения темы любви в лирике Е. Евтушенко начала ХХІ века. Отмечается, что Е. Евтушенко как представитель «шестидесятничества», как поэт-новатор внес в советскую поэзию эротический компонент, культ телесности, заговорил с читателем о самых интимных сторонах человеческих отношений. Изучение любовной лирики последних десятилетий позволяет говорить о ее автобиографической основе и исповедальном характере. Отдельное внимание уделено анализу новаторского, нетипичного для русской поэтической культуры текста «Мужчины женщинам не отдаются» и стихотворений, посвященных жене поэта – Марии Владимировне Евтушенко. У статті розглядаються особливості втілення теми любові у ліриці Є. Євтушенка по-чатку ХХІ століття. Відмічається, що Є. Євтушенко як представник «шестидесятництва», як поет-новатор вніс у радянську поезію еротичний компонент, культ тілесності, заговорив з читачем про найінтимніші сторони людських відносин. Вивчення любовної лірики останніх десятиліть дозволяє говорить про її автобіографічне підґрунтя та сповідальний характер. Окрема увага приділяється аналізу новаторського, нетипового для російської поетичної культури тексту «Мужчины женщинам не отдаются»та віршів, присвячених дружині поета – Марії Володимирівні Євтушенко. The article analyzes the peculiarities of realization of love theme in Yevgeny Yevtushenko’s poetry of the beginning of the XXI century. It is notedthat as one of “the Sixtiers” Yevgeny Yevtushen-ko has brought an erotic component and corporality cult into Soviet poetry starting the discussion about the most intimate parts of human relationships. Love theme is one of the prevailing themes of his works. It is actively used in his poems of latest decades. The article specially mentions the book of po-etry “Poems of the XXI century” and its series “Female people” in particular. The analysis of poems shows their autobiographic nature and confessional character. The mentioning of the Woman in Yevgeny Yevtushenko’s poems is always connected with respect and tenderness. The love for the Woman grows in his works to its full extent and is projected to the whole world rising to worldwide scale. Yevgeny Yevtushenko’s intention to gain a deep insight of female psychology creates in his lat-est works an innovative and unusual for Russian poetic culture text “Men don’t give themselves up to women”. While staying a man but opposing himself to the rude male majority the lyrical hero of the poem is ready to be a sister and a female friend to women without pretending to gender superiority in love. Poems dedicatedtoYevtushenko’s wifeMariaVladimirovna Yevtushenko occupyaspecial place in his late poetry. These poems say that love is stronger than death and is capable of defeating it.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Особенности интерпретации музыкальной темы в поэзии Эльдара Рязанова
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-05-11) Козлова, А. Г.
    Автор статьи утверждает, что придавая такое большое значение музыке и музыкальности стиха, Рязанов редко обращается в своем творчестве непосредственно к музыкальной теме, однако в каждом случае она получает своеобразное воплощение. Обилие музыки в фильмах Рязанова позволяет предположить, что такая музыкальность связана с особенностями восприятия этим художником самой жизни. И эта мысль находит подтверждение в стихах Рязанова-поэта. Автор статті стверджує, що надаючи таке велике значення музиці і музикальності вірша, Рязанов рідко звертається у своїй творчості безпосередньо до музичної теми, проте в кожному випадку вона отримує своєрідне втілення. Велика кількість музики у фільмах Рязанова дозволяє припустити, що така музикальність пов'язана з особливостями сприйняття цим художником самого життя. І ця думка знаходить підтвердження в віршах Рязанова-поета. The author of the article claims that attaching such great importance to the music and musicality of the verse, Ryazanov rarely turns in his work directly to the musical theme, but in each case it gets a kind of embodiment. The abundance of music in Ryazanov's films suggests that such musicality is associated with the peculiarities of this artist's perception of life itself. And this thought is confirmed in verses Ryazanov the poet.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Особенности представления образа тишины в поэзии Б. А. Чичибабина
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Козлова, А. Г.
    Целью статьи стал анализ особенностей представления образа тишины в поэтическом творчестве одного из крупнейших русскоязычных поэтов Украины ХХ века Б. А. Чичибабина. Данная статья продолжает цикл статей, посвященных особенностям создания и функционирования звуковых образов в поэтических текстах. Феномен тишины и его воплощение в художественной литературе многократно привлекал внимание исследователей – философов, культурологов, филологов. Образ тишины занимает важное место в творчестве Чичибабина, приобретая в нём глубокий философский смысл. Регулярным при создании образа тишины становится у Чичибабина приём персонификации, антропоморфизации: его тишина «молитвосклонённая», «безгневная», у неё «нежное касанье». Не удивительно, что и любимая становится для поэта телесным, осязаемым воплощением тишины. Мотив, объединяющий любовь и тишину, получает в лирике Чичибабина распространение и развитие. Всё настоящее, с точки зрения поэта, непоказное, негромкое, тихое, скромное. Тишина осмысливается Чичибабиным как высшая форма звучания и в полном соответствии с русской поэтической традицией приобретает позитивное значение, ассоциируясь у него с вечностью. Высшей формой звучания, в соответствии с мировоззрением поэта, становится свет: звук трансформируется в тишину и, поднявшись до вершин истины и совершенства, возвращается в то первоначальное Слово, которое упоминается в Новом Завете и с которым душа лирического героя Чичибабина ощущает глубинное родство. Перспективу исследования автор видит в характеристике особенностей представления образа тишины в творчестве других поэтов ХХ века. Метою статті є аналіз особливостей представлення образу тиші у поетичній творчості одного з найвизначніших російськомовних поетів України ХХ століття Б.О. Чичибабіна. Ця стаття продовжує цикл статей, які присвячені особливостям створення та функціонування звукових образів у поетичних текстах. Феномен тиші та його втілення у художній літературі багаторазово привертав увагу дослідників, зокрема філософів, культурологів, філологів. Образ тиші займає важливе місце у творчості Чичибабіна, набуваючи в ній глибокого філософського змісту. Регулярним при створенні образу тиші стає у Чичибабіна прийом персоніфікації, антропоморфізації: його тиша «молитвосклонённая», «безгневная», у неї «нежное касанье». Не дивно, що і кохана стає для поета відчутним втіленням тиші. Мотив, що поєднує кохання з тишею, набуває у ліриці Чичибабіна поширення і розвитку. Все справжнє, з точки зору поета, непоказове, неголосне, тихе, скромне. Тиша осмислюється Чичибабіним як вища форма звучання і у повній відповідності до російської поетичної традиції набуває позитивного значення, асоціюючись у нього з вічністю. Найвищою формою звучання, згідно світогляду поета, стає світло: звук трансформується у тишу і, піднявшись до вершин істини і досконалості, повертається у те початкове Слово, яке згадується у Новому Заповіті і з яким душа ліричного героя Чичибабіна відчуває глибинну спорідненість. Перспективу дослідження автор бачить у характеристиці особливостей представлення образу тиші у творчості інших поетів ХХ століття. The purpose of the article is to analyze the features of the silence image representation in the poetic works of one of the largest Russian-speaking poets of Ukraine of the twentieth century, B .A. Chichibabin. This article continues the series of articles devoted to the features of the sound images creating and functioning in poetic texts. The phenomenon of silence and its embodiment in belles-lettres has attracted the attention of researchers-philosophers, culturology scientists and philologists many times. The image of silence takes an important place in Chichibabin's works, obtaining a deep philosophical meaning in it. Chichibabin's method of personification and anthropomorphization becomes regular when creating an image of silence: his silence is “prayerful”, “ireless”, and it has a “gentle touch”. It is not surprising that the beloved becomes for the poet a corporeal, tangible embodiment of silence. The motive combining love and silence gets spreading and development in Chichibabin’s lyrics. From the poet’s point of view everything is present, low-key, quiet, modest. Silence is interpreted by Chichibabin as the highest form of sound and, in full accordance with the Russian poetic tradition, obtains a positive meaning, associating it with eternity. The highest form of sound, in accordance with the poet's worldview, becomes light: the sound is transformed into silence and, having risen to the heights of truth and perfection, returns to the original Word, which is mentioned in the New Testament and with which the soul of Chichibabin’s lyrical hero feels a deep kinship. The author sees the perspective of the study in the characterization of the silence image features representation in other poets’ works of the twentieth century.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Особливості функціонування морфологічних рядів у поетичних текстах Белли Ахмадуліної і Ліни Костенко
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Козлов, Є. Д.; Козлова, А. Г.
    У статті схарактеризовано особливості функціонування морфолого-синтаксичних рядів у російськомовних і україномовних віршах на прикладі творчості Б. Ахмадуліної й Л. Костенко. Аналіз поетичного матеріалу дає підстави стверджувати, що Б. Ахмадуліна використовує гармонійні ряди нормативної довжини (три-чотирикомпонентні), що зближує її художню систему із системами класичного типу. Л. Костенко регулярно використовує як ряди нормативної, так і ряди ненормативної і навіть надмаксимальної довжини, а також ланцюжки рядів, які взаємодіють, що дозволяє розглядати її поетичний ідіостиль як художню систему вибіркового типу. В статье охарактеризованы особенности функционирования морфолого-синтаксических рядов в русскоязычных и украиноязычных стихах на примере творчества Б. Ахмадулиной и Л. Костенко. Анализ поэтического материала дает основания утверждать, что Б. Ахмадулина использует гармонические ряды нормативной длины (три-четырекомпонентные), что сближает ее художественную систему с системами классического типа. Л. Костенко регулярно использует как ряды нормативной, так и ряды ненормативной а также надмаксимальной длины, а также цепочки рядов, которые взаимодействуют, что позволяет рассматривать ее поэтический идиостиль как художественную систему выборочного типа. The article describes some peculiarities of the functioning of morphological and syntactic rows in Rus-sian and Ukrainian poems of B. Akhmadulina and L. Kostenko, the poets belonging to one generation. The object of the study was the corpus of poetic texts by the au-thors, the subject of research is the peculiarities of creation and functioning of gram-matical rows in their poetry. The authors proceeded from the fact that the creation of rows of homogeneous grammemes is one of the most frequent results of morpho-logical selection and that the formation of rows is one of poetic universals. Following O.O Skorobohatova and O.M. Holikova the authors understand a row in a broad sense (as a series of homogeneous members of sentences, appeals, nominative and in-finitive sentences, and vertical rows, the formation of which is due to the poetic struc-ture). On the basis of this approach, the works of B. Akhmadulina and L. Kostenko were analysed in order to study the rows of nouns, adjectives, adverbs, verb forms and other parts of the language and the use of homogeneous categorical rows. The analysis of peculiarities of formation of morphological rows on the basis of categorical selection and their functioning in the poetic texts of B. Akhmadulina and L. Kostenko allows to claim that B. Akhmadulina uses harmonious three-four-component rows (rows of standart length), remaining within the boundaries of the traditional poet-ic language. This brings her artistic system closer to classic type systems. L. Kosten-ko’s work is characterized by the regular use of both standart and non-standart rows and even rows of super-maximal length (more than 7 components), as well as series of interacting rows. This allows to consider her poetic individual style as an artistic system of a selective type.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗКРИТТЯ ТЕМИ ПАМ’ЯТІ В ПОВІСТІ ПАТРІКА МОДІАНО «НЕЗНАЙОМКИ»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-04-18) Козлова, А. Г.
    Стаття присвячена аналізу оповідання сучасного французького письменника, лауреата Нобелівської премії Патріка Модіано "Незнайомки" (1999) з точки зору специфіки відображеної в ньому теми пам'яті. Повість має тричастинну композицію і складається з жіночих монологів, які створюють триптих. Це три окремі історії ретроспективного характеру, які пов'язані між собою не наскрізними персонажами та хронологією подій, а волею авторки та особливостями наративної системи, і - головне - глибинним характером змісту. Погоджуючись з думкою про наявність у творі "системи дзеркал", ми звертаємо увагу на наявність системи наскрізних мотивів, які також сприяють формуванню художньої цілісності та створенню загальної концепції "Незнайомки". Серед таких мотивів - мотив горя, мотив самогубства/вбивства, мотив "невпізнаваності", мотив самотності та пов'язаний з ним мотив порожнечі. Усі вони формуються саме у спогадах героїнь, створюючи ілюзію відсутності авторського втручання. Набуття пам'яті, звернення до її глибин, збереження пам'яті для героїнь-оповідачок оповідання стає можливістю розібратися з собою і своїм минулим, подолати відчуження і самотність, повернутися до себе. Пам'ять стає запорукою визначеності, самоусвідомлення, самоствердження та утвердження власного буття. The article is devoted to the analysis of the story «Des inconnues» (1999) by a modern French writer and a Nobel Prize winner Patrick Modiano, from the point of view of the specifics of the theme of memory reflected in it. The story has a three-part composition and consists of female monologues that create a triptych. These are three separate stories of a retrospective nature, which are connected not by crosscutting characters and the chronology of events, but by the will of the author and the peculiarities of the narrative system, and – most importantly – by the deep nature of the content. Agreeing with the idea that the work has a «system of mirrors» in it, we pay attention to the presence of a system of cross-cutting motifs, which also contribute to the formation of artistic integrity and the creation of the general concept of «Des inconnues». Among such motives are the motive of grief, the motive of suicide/murder, the motive of «unrecognizability», the motive of loneliness and the related motive of emptiness. All of them are formed specifically in the memories of the heroines, creating the illusion of the absence of the author's intervention. Acquiring memory, turning to its depths, preserving memory for the heroines-narrators of the story becomes an opportunity to deal with oneself and one’s past, overcome alienation and loneliness, and return to oneself. Memory becomes a guarantee of certainty, self-awareness, self-affirmation and affirmation of one’s own being.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Проблема нехватки любви и человечности как смысловой центр песенного альбома Олега Митяева «Никому не хватает любви»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-04-02) Козлова, А. Г.
    Исследование посвящено характеристике вербальной составляющей одного из последних песенных альбомов Олега Митяева «Никому не хватает любви» (2018), который обладает внутренним единством и образует целостный текст. Любовь здесь раскрывается как многовекторное чувство и проявляется в таких вариантах, как любовь к жизни, любовь к людям, прежде всего к своим близким, любовь к Родине, дому, природе, любовь между мужчиной и женщиной. Проблема отсутствия любви в современном мире – повторяющаяся тема альбома и в христианском ключе, через обращение к вечным духовным ценностям и заповедям Христовым. Неслучайно имидж-мотив рая, обращение к заповедям «Возлюби ближнего твоего, как самого себя» и «Не убий», наставление Христово «Будьте как дети» в текстах ряда песен. Лирическая тема развивается по индуктивному типу, то есть от частного к общему или от отсутствия любви, испытываемой отдельным человеком и гражданами одного государства, к отсутствию любви на универсальном уровне. Такое преувеличение и придание проблеме всемирного, универсального масштаба подчеркивает общую значимость темы, заявленной в названии альбома. На протяжении всего альбома автор несет идею о том, что люди могут восстановить нарушенное равновесие и вернуть миру любовь, чтобы жизнь продолжалась. Не случайно завершает альбом песня «Дети наши выросли», репрезентирующая идею непрерывности жизни. Дослідження присвячене характеристиці вербальної складової одного з останніх пісенних альбомів Олега Мітяєва «Нікому не вистачає любові» (2018), який має внутрішню єдність і утворює цілісний текст. Любов тут розкривається як багатовекторне почуття і проявляється в таких варіантах, як любов до життя, любов до людей, перш за все до своїх близьких, любов до Батьківщини, дому, природи, любов між чоловіком і жінкою. Проблема відсутності любові в сучасному світі - повторювана тема альбому і в християнському ключі, через звернення до вічних духовних цінностям і заповідям Христовим. Невипадково імідж-мотив раю, звернення до заповідей «Возлюби ближнього твого, як самого себе» і «Не убий», повчання Христове «Будьте як діти» в текстах ряду пісень. Лірична тема розвивається по індуктивному типу, тобто від часткового до загального або від відсутності любові, яку випробовують окремою людиною і громадянами однієї держави, до відсутності любові на універсальному рівні. Таке перебільшення і надання проблемі всесвітнього, універсального масштабу підкреслює загальну значимість теми, заявленої в назві альбому. Протягом всього альбому автор несе ідею про те, що люди можуть відновити порушену рівновагу і повернути світу любов, щоб життя тривало. Не випадково завершує альбом пісня «Діти наші виросли», що репрезентує ідею безперервності життя. The study is devoted to the characterization of the verbal component of one of the last song albums of Oleg Mityaev “Nikomu ne khvatayet lyubvi” (“No one has enough love”) (2018), which is considered to be a single text with ideological and compositional integrity. Love is revealed here as a multi-vector feeling and appears in such variants as love for life, love for people, primarily someone’s loved ones, love for the motherland, home, nature, love between a man and a woman. The problem of the lack of love in the modern world is a recurring theme of the album and is solved in a Christian way, through an appeal to the eternal spiritual values and commandments of Christ. It is no coincidence that there is an image-motive of paradise, allusions to the commandments “Love your neighbor as yourself” and “Thou shalt not kill”, the instruction of Christ “Be like children” in the lyrics of a number of songs. The lyrical theme develops according to an inductive type, i.e. from the particular to the general or from the lack of love experienced by an individual and citizens of one state, to the lack of love at a universal level. Such exaggeration and giving the problem a worldwide, universal scale, emphasizes the general significance of the theme declared in the title of the album. Throughout the album, the author carries the idea that people can restore the disturbed balance and return love to the world so that life continues. It is no coincidence that the album closes with the song “Our Children Have Grown Up”, which represents the idea of the continuity of life.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ У ПОВІСТІ КРІСТІНЕ НЕСТЛІНҐЕР «КОНРАД, АБО ДИТИНА З БЛЯШАНКИ»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-09-15) Козлова, А. Г.
    У публікації проаналізовано проблему виховання у літературному творі – повісті австрійської дитячої письменниці Крістіне Нестлінґер «Конрад, або Дитина з бляшанки». Центральне місце в повісті займають саме педагогічні проблеми, зокрема проблема батьків і дітей, проблема дорослішання, родинних стосунків, над якими височать проблеми моральності, добра і зла, розуміння цих категорій у педагогічному вимірі. Зазначено, що письменниця, яка добре розуміється на дитячій психології і поведінці, наочно демонструє умовність слухняності дитини та її ідеальної поведінки, підкреслює першочергову важливість у справі виховання любові до дитини, уваги до неї. Не випадково наприкінці твору висловлюється думка про розумний баланс у вихованні, і кожний із набутих батьків Конрада усвідомлює це. The publication analyzes the problem of upbringing in a literary work - the story of the Austrian children's writer Christina Nestlinger "Konrad, or the Child from a can". The central place in the story is occupied by pedagogical problems, in particular, the problem of parents and children, the problem of growing up, family relations, over which the problems of morality, good and evil, understanding these categories in the pedagogical dimension rise. It is noted that the writer, who has a good understanding of child psychology and behavior, clearly demonstrates the conditionality of a child's obedience and ideal behavior, emphasizes the primary importance of nurturing love for a child, attention to it. It is no coincidence that at the end of the work, the opinion about a reasonable balance in upbringing is expressed, and each of Konrad's acquired parents is aware of this.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ПУШКИНСКИЙ ИНТЕРЕКСТ В СБОРНИКЕ Б. А. ЧИЧИБАБИНА «МОРОЗ И СОЛНЦЕ»
    (ХНПУ им. Г. С. Сковороды, 2016) Козлова, А. Г.; Кузьменко, Е. Н.
    В статье анализируются особенности воплощения пушкинской темы и пушкинского интертекста в первом поэтическом сборнике Б. А. Чичибабина «Мороз и солнце», само название которого является прямой отсылкой к Пушкину и выполняет метатекстовую функцию. Образ солнца является не только маркером интертекстуальности, но и сквозным в сборнике. Вообще пушкинская тема и пушкинские интертекстуальные включения занимают в книге важное место. Чичибабин широко использует узнаваемые пушкинские образы, пушкинскую лексику, связанные с биографией и творчеством Пушкина топонимы, характерный пушкинский стихотворный размер – ямб. У статті аналізуються особливості втілення пушкінської теми та пушкінського інтертексту в першій поетичній збірці Б. О. Чичибабіна «Мороз і сонце», сама назва якої є прямою відсилкою до Пушкіна і виконує метатекстову функцію. Образ сонця є не тільки маркером інтертекстуальності, але й наскрізним у збірці. Загалом пушкінська тема та пушкінські інтертекстуальні включення займають у книзі важливе місце. Чичибабін широко використовує впізнавані пушкінські образи, пушкінську лексику, пов‟язані з біографією та творчістю Пушкіна топоніми, характерний пушкінський віршований розмір – ямб. The article analyzes the peculiarities of realization of Pushkin theme and intertext in B. A. Chichibabin‟s first book of poems “Frost and sunshine”. The title by itself is a direct reference to Pushkin and has a metatextual function. Not only does the image of Sun act as an intertextual marker but it also is a prevailing theme in the book. We find it in sixteen out of thirty poems of the book. Іn the article a special emphasis is put on the cycle “Poems about Pushkin” which comprises nine interrelated poems joined by Pushkin theme and the poem “A girl at a construction site” which has a special realization of Pushkin itertext. We also regard the usage of intertextual Pushkin insertions which have a morphogenetic function (the poem “Russia, I love you so much…”, the usage of Pushkin iambus). The results of the research lead us to the conclusion that Pushkin theme and inter-textual insertions play a major role in Chichibabin‟s book and perform a variety of functions. The poet frequently uses recognizable Pushkin images, Pushkin vocabulary, toponyms connected with Push-kin‟s biography and work, Pushkin‟s typical verse metre (iambus).
  • Зображення мініатюри
    Документ
    СВОБОДА ЯК ОДИН З ПРОВІДНИХ МОТИВІВ «ПІВНІЧНИХ ОПОВІДАНЬ» ДЖЕКА ЛОНДОНА
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-04-06) Козлова, А. Г.; Козлов, Є. Д.
    Мета нашої розвідки - охарактеризувати особливості репрезентації мотиву свободи в "Північних оповіданнях" Джека Лондона. Ми виходили з гіпотези, що в цьому циклі присутній мотив свободи. Він втілений, насамперед, в образі вільної, нескореної північної природи. Дослідники неодноразово звертали увагу на характерне для письменника романтичне протиставлення природи і цивілізації, що наслідує зображення природи представниками просвітницького реалізму 18 століття і романтиками 19 століття. Природа зцілює людину, виправляє її духовно, робить досконалою, тоді як цивілізація спотворює людську сутність, робить людину фізично слабкою або морально скаліченою. Природа півночі, вільна і нескорена, пробуджує в людині прагнення до свободи, але й випробовує її, розкриває її глибинну сутність, спонукає до пізнання себе, до гармонізації і вдосконалення. Звичайно, мотив свободи реалізується і через образи людей, героїв північних оповідань, доля яких часто залежить від здатності людини звільнитися від жаги до золота і відчути жагу до життя, зрозуміти і реалізувати справжні цінності буття. Огляд оповідань північного циклу, представлений у дослідженні, підтверджує нашу гіпотезу про те, що мотив свободи є одним із найпоширеніших і найважливіших мотивів цього тематичного циклу. The purpose of our investigation is to characterize the peculiarities of the representation of the motif of freedom in “Northern Tales” by Jack London. We proceeded from the hypothesis that there is a motif of freedom in this cycle. It is embodied, first of all, in the image of free, unconquered northern nature. Researchers have repeatedly drawn attention to the writer's characteristic romantic contrast between nature and civilization, which imitates the depiction of nature by representatives of Enlightenment realism of the 18th century and Romantics of the 19th century. Nature heals humanity, corrects it spiritually, makes it perfect, while civilization distorts the human essence, makes a person physically weak or morally crippled. The nature of the North, free and unconquered, awakens the desire for freedom in a person, but also tests it, reveals its deep essence, encourages to know oneself and to harmonize and improve. Of course, the motif of freedom is also realized through the images of people. The heroes of northern tales, whose fate often depends on the ability of a person to free himself from the thirst for gold and feel the thirst for life, to understand and realize the true values of life. The overview of the stories of the northern cycle presented in the study confirms our hypothesis that the motif of freedom is one of the most pervasive and important motifs of this thematic cycle.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ХРИСТИАНСКИЕ МОТИВЫ И ОБРАЗЫ В ОНЕЙРИЧЕСКОМ ПРОСТРАНСТВЕ РОМАНА Л. УЛИЦКОЙ «КАЗУС КУКОЦКОГО»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Козлова, А. Г.; Борисенко, И. Г.
    Целью статьи является характеристика онейрического пространства романа Л. Улицкой «Казус Кукоцкого» в свете отражения в нём элементов христианского мировоззрения. Хронотоп произведения довольно сложен, в нём соединены реальный мир, связанный с историческим временем, «другое» пространство и время (или «инобытие»), а также сны, которые являются героине как в реальном времени, так и в «инобытии». Граница между последними двумя пространственно-временными локусами размыта, поэтому мы условно объединили их в категории «онейрическое пространство». Не вызывает сомнений, что созданное в романе онейрическое пространство несёт на себе отпечаток христианского мировоззрения и связано с основными темами романа – странничества и борьбы человека в земной жизни, семьи, любви, человеческого выбора и долга. Важное место в нем принадлежит христианским образам-символам, среди которых образы-символы пустыни и путников, двери (дверь в скале), огня, пастуха и овец, столба света, трубного голоса, Новой Земли. Сам путь героев в «инобытии» ассоциируется с чистилищем в католическом вероучении. Онейрическое пространство романа содержит в себе множество аллегорий, углубляющих философскую проблематику произведения и становится ключом к пониманию как центральных образов-персонажей романа, так и авторского мировосприятия. Метою статті є характеристика онейричного простору роману Л. Улицької «Казус Кукоцького» в аспекті відображення в ньому елементів християнського світосприйняття. Хронотоп твору доволі складний, у ньому поєднані реальный світ, пов’язаний з історичним часом, «інший» простір і час («інобуття»), а також сни, які бачить героїня як в реальному часі, так і в «інобутті». Межа між останніми двома просторово-часовими локусами розмита, тому ми умовно поєднали їх в категорії «онейричний простір». Не викликає сумнівів, що створений у романі онейричний простір несе на собі відбиток християнського світосприйняття і пов’язаний з основними темами твору – мандрівництва та боротьби людини в земному житті, сім'ї, любові, людського вибору і боргу. Важливе місце в ньому належить християнським образам-символам, серед яких образи-символи пустелі і подорожніх, дверей (двері у скелі), вогню, пастуха й овець, стовпа світла, трубного голосу, Нової Землі. Сам шлях героїв в «інобутті» асоціюється з чистилищем у католицькому віровченні. Онейричний простір роману містить у собі значну кількість алегорій, які поглиблюють філософську проблематику твору і стають ключем до розуміння як центральних образів-персонажів роману, так і авторського світосприйняття. The purpose of the article is to characterize the oneiric space of L. Ulitskaya’s novel “The case of Kukotsky” in the light of the reflection of elements of the Christian worldview in it. The chronotope of the work is rather complicated, it combines the real world associated with historical time, “other” space and time (or “the other being”), as well as dreams that come to the heroine both in real time and in “the other being”. The boundary between the last two spatio-temporal locus is blurred, so we conditionally combined them into the category “oneiric space”. There is no doubt that the oneiric space created in the novel bears the imprint of the Christian worldview and is associated with the main themes of the novel – the man's wandering and struggling in the earthly life, family, love, human choice and duty. An important place in it belongs to Christian symbolic images, among which are images of symbols of the desert and travelers, doors (a door in the rock), fire, a shepherd and sheep, a pillar of light, a trumpet voice, the New Earth. The heroes’ path in “the other being” itself is associated with purgatory in the Catholic dogma. The oneiric space of the novel contains many allegories that deepen the philosophical problems of the work and becomes the key to understanding both the central images-characters of the novel and the author’s worldview.