Перегляд за Автор "Дроботенко, М. О."
Зараз показано 1 - 7 з 7
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- Документ«МЕНТАЛЬНА КАРТА» ЯК ДИДАКТИЧНИЙ ПРИЙОМ ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ(ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2016) Дроботенко, М. О.У статті висвітлюється функціональний потенціал ментальних карт як дидактичного прийому у викладанні філософії. Реалізація філософії як навчальної дисципліни передбачає послідовне вирішення питань як теоретико-методологічного, так і методико-практичного рівня, виконання яких потребує особливого методичного супроводу. Використання ментальних карт як дидактичного прийому у викладанні філософії є частиною проблемного підходу, в якому виділяються психологічний та дидактичний аспекти. Створення ментальних карт – це дидактичний прийом, який з одного боку, залишає простір для самореалізації і вільних роздумів студента, з іншого, – направляє його в потрібне русло, дає йому певні орієнтири. Подаються ілюстрації ментальних карт, виконані студентами ІІ курсу українського мовно-літературного факультету імені Г. Ф. Квітки-Основ’яненка ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. В статье освещается функциональный потенциал ментальных карт в качестве дидактического приема преподавания философии. Реализация философии как учебной дисциплины предполагает последовательное решение вопросов как теоретико-методологического, так и методико-практического уровня, выполнение которых требует особого методического сопровождения. Использование ментальных карт в качестве дидактического приема в преподавании философии является частью проблемного подхода, в котором выделяются психологический и дидактический аспекты. Создание ментальных карт – это дидактический прием, который, с одной стороны, оставляет пространство для самореализации и свободных размышлений студента, с другой – направляет его в нужное русло, дает ему определенные ориентиры. Подаются иллюстрации ментальных карт, выполненные студентами II курса культурно литературного факультета имени Г. Квитки-Основьяненко ХНПУ им. Г.С. Сковороды. One of these new pedagogical techniques is the use of "mental maps". Creating a mental map is a didactic technique that, on the one hand, leaves room for self-realization and free thinking of a student, but on the other hand, it directs them to the right direction and gives them some guidance. Mental map for any philosophical theme can be a special kind of individual work that requires processing and interpreting of large amount of information with specific training and educational purposes, as it involves regulation of information through charts, symbols, tables (which gives students a clear opportunity to better learn and understand the topic); development of creative abilities of students (student alone is looking for and selecting material, choosing design of a mental map); creative, imaginative informing the audience about main ideas, issues of a stated philosophical topic. Use of mental maps as a didactic technique in teaching philosophy is a part of the problem approach, which highlights psychological and didactic aspects. The positive side of a mental map as a form of learning is not only the development of the students' ability to choose the desired material and its competent presentation, but in the future, this is students ability to formulate their own vision of the issue, its understanding, so the conditions are formed not only for informative content disclosure of a philosophical issue, but for assigning it with a personal, humanistic sense.
- ДокументРольова реальність освітніх практик філософії: філософ як ментор(Видавництво Української академії наук ТОВ «ВІР», 2017) Дроботенко, М. О.Розглядається рольова реальність освітньої репрезентації філософії, аналізується роль філософа як учителя та ментора. Акцентується увага, що через практики наставництва реалізуються настанови щодо соціально конструйованого характеру навчання та значущості навчання з досвіду та через досвід. Звертаючись до практики менторства, описуються дидактичні прийоми здійснення філософського наставництва в освітній площині. У рамках менторства як дидактичної моделі та прийому виникає зустріч філософського мислення та екзистенціальної терапії. Рассматривается ролевая реальность образовательной репрезентации философии, анализируется роль философа как учителя и ментора. Акцентируется внимание, что через практики наставничества реализуются наставления по социально конструированного характера обучения и значимости обучения с опыта и через опыт. Обращаясь к практике менторства, описываются дидактические приемы осуществления философского наставничества в образовательной плоскости. В рамках менторства как дидактической модели и приема возникает встреча философского мышления и экзистенциальной терапии. This article presents the role reality of educational representation of philosophy, it analyses the role of a philosopher as a teacher and mentor. It points that the social–constructive guidelines, as well as the importance of learning from experience and through experience, are realized through mentoring practice. Referring to the mentoring practice, didactic techniques of teaching philosophy in educational mentoring areal are described. As part of mentoring as a didactic model and technique, there is the collision of philosophical thinking and existential therapy.
- ДокументСуспільна та культурна значущість популярної філософії(Видавництво Української академії наук ТОВ «ВІР», 2016) Дроботенко, М. О.Аналізуються особливості популярної філософії, що визначають її суспільну і культурну значущість. Увага акцентується на тому, що популярна філософія розкриває механізми введення нових філософських, філософсько–педагогічних ідей до суспільної свідомості, їх перетворення на суспільні орієнтації. Вимоги до популярного філософування задаються розвитком суспільства, соціально–культурними контекстами, системою цінностей. Аналіз стильових особливостей популярної філософії змушує змінити ставлення до репрезентативних властивостей філософських текстів як до формальних ознак. Для популярної філософії притаманний публіцистичний, літературний стиль. Філософсько–літературна рефлексія, поміж іншим, уможливлює віртуальне культурне, соціальне, педагогічне, антропологічне експериментування, яке перетворюється на творчий евристичний пошук та володіє потужним світоглядним та функціональним потенціалом. Даний стиль філософування є суттєво демократичним, адже він залучає до співавторства, співмедитації, надає імпульси до наслідування. Середовище, в кому процвітає популярна філософія, уможливлює гарантію проти догматизму і некритичного засвоєння; і, прийоми популярної філософії є підкресленою формою традиційного виховання, яке складає свого роду суворий і справедливий природній відбір ідей, який управляється постійною критикою. Анализируются особенности популярной философии, определяющие ее общественную и культурную значимость. Вниманине акцентируется на том, что популярная философия раскрывает механизмы введения новых философских, философско–педагогических идей в общественном сознании, их преобразования на общественные ориентации. Требования к популярному философствованию задаются развитием общества, социально–культурными контекстами, системой ценностей. Анализ стилевых особенностей популярной философии заставляет изменить отношение к репрезентативным свойствам философских текстов как к формальным признакам. Для популярной философии присущ публицистический, литературный стиль. Философско–литературная рефлексия, между прочим, делает возможным виртуальное культурное, социальное, педагогическое, антропологическое экспериментирование, которое превращается в творческий эвристический поиск и владеет мощным мировоззренческим и функциональным потенциалом. Данный стиль философствования является существенно демократичным, ведь он привлекает к соавторству, сомедитации, предоставляет импульсы к подражанию. Среда, в которой процветает популярная философия, обеспечивает гарантию против догматизма и некритического усвоения; и, приемы популярной философии является подчеркнутой формой традиционного воспитания, которое составляет своего рода строгий и справедливый естественный отбор идей, который управляется постоянной критикой. This article analyzes the features of the popular philosophy that determine its social and cultural significance. The accent is made on the popular philosophy that reveals mechanisms of introduction of new philosophical and philosophical–pedagogical ideas to public consciousness, their transformation into social orientation. Requirements toward popular philosophizing seem to be the result of society development, socio–cultural contexts, and values system. Analysis of the stylistic features of the popular philosophy makes to change attitude to representative properties of philosophical texts as formal characteristics. For popular philosophyjournalistic and literary style are typical. Philosophical and literary reflection, among other things, enables virtual cultural, social, educational, and anthropological experimentation that turns into a creative heuristic search and has a strong philosophical and functional potential. This style of philosophizing is essentially democratic because it implicates to co–author, co–meditation and provides impulses to imitation. The environment, where popular philosophy thrives, enables guarantee against dogmatism and uncritical assimilation; popular philosophy methods are the emphatic form of traditional education, which is a kind of strict and fair natural selection of ideas, which is controlled by constant criticism.
- ДокументТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТНІХ І ВИХОВНИХ ПРАКТИК В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПАНДЕМІЇ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-09-30) Дроботенко, М. О.У публікації розглянуто трансформацію освітніх і виховних практик в екстремальних умовах війни та пандемії. Освітні практики філософії, з одного боку, є відповіддю на соціальні і культурні запити суспільства, а з іншого – мають випереджальний характер, задаючи перспективу духовного оновлення і формування людини майбутнього. Зазначено, що досвід сучасної філософії демонструє широкий спектр підходів і дидактичних можливостей формування світоглядної культури і культури мислення у просторі формальної і неформальної освіти. Найбільш поширеними практиками є поєднання класичних просвітницьких форм філософського виховання і вишколу різних верств населення з новими медійними можливостями глобальних мереж, телебачення і навіть попкультури, а також техніки перфомансу. Застосування гібридних філософських жанрів в сучасних освітніх практиках філософії також сприяє проникненню елементів філософського знання до свідомості широких верств населення. The publication examines the transformation of educational and educational practices in the extreme conditions of war and pandemic. Educational practices of philosophy, on the one hand, are a response to the social and cultural demands of society, and on the other hand, they have an anticipatory character, setting the perspective of spiritual renewal and the formation of the person of the future. It is noted that the experience of modern philosophy demonstrates a wide range of approaches and didactic possibilities for the formation of worldview culture and thinking culture in the space of formal and informal education. The most common practices are a combination of classical educational forms of philosophical education and education of various layers of the population with new media opportunities of global networks, television and even pop culture, as well as performance techniques. The use of hybrid philosophical genres in modern educational practices of philosophy also contributes to the penetration of elements of philosophical knowledge into the consciousness of the general population.
- ДокументФілософ як громадський (публічний) інтелектуал(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018-12-10) Дроботенко, М. О.Здійснення своєї культурної та освітньо-виховної місії людиною, яка іменує себе філософом, не можлива без широкої громадської участі як взаємодії поза формальними навчальними програмами університетської структури, тобто без реалізації ролі публічного інтелектуала. Звичайно, визначення університетського викладача як публічного інтелектуала, може бути сприйняте як просування корпоративного інтересу, адже є небезпека думати про «інтелектуальну» діяльність в основному як своєрідний PR, наприклад, для власної установи, дисципліни чи дослідницької групи. Це цілком легітимне завдання у навчальних закладах, проте має інструментальний характер, яке не слід плутати з інтелектуальним завданням окремих осіб та установ. По-друге, існують сильні тенденції плутати інтелектуальну роль з експертною роллю. Але інтелектуальне завдання, у першу чергу, орієнтоване на культурну та світоглядну сфери суспільства. Слід наголосити, що сьогодні рольова реальність публічного філософа змінилася. Якщо раніше він виконував роль інтелектуального інтелігента, соціального та політичного експерта, то нині йдеться про діалогічного громадського інтелектуала (the dialogical public intellectual). Вони більше не є владою та суддями національного характеру, ідентичності та майбутнього, але культурними посередниками, функції яких полягають не тільки у виконанні чи презентації обраних ідей, об'єктів, а також наративу, а також залучення та перекладу інших голосів у різних контекстах в ході поточних переговорів про те, що має культурне та суспільне значення. Осуществление культурной и образовательно-воспитательной миссии человеком, который называет себя философом, не возможна без широкого общественного участия как взаимодействия вне формальных учебных программ университетской структуры, то есть без реализации роли публичного интеллектуала. Конечно, определение университетского преподавателя как публичного интеллектуала, может быть воспринято как продвижение корпоративного интереса, ведь есть опасность думать о «интеллектуальной» деятельности в основном как о своеобразном PR, например, для собственной учреждения, дисциплины или исследовательской группы. Эта вполне легитимная задача в учебных заведениях, однако же имеет инструментальный характер, её не следует путать с интеллектуальным заданием отдельных лиц и учреждений. Во-вторых, существуют тенденции путать интеллектуальную роль с экспертной ролью. Но интеллектуальная задача, в первую очередь, ориентирована на культурную и мировоззренческую сферы общества. Следует отметить, что сегодня ролевая реальность публичного философа изменилась. Если раньше он выполнял роль интеллектуального интеллигента, социального и политического эксперта, то сейчас речь идет о диалогическом общественном интеллектуале (the dialogical public intellectual). Они больше не является властью и судьями национального характера, идентичности и будущего, но культурными посредниками, функции которых заключаются не только в исполнении или презентации избранных идей, объектов, а также наратива, а также привлечение и перевода других голосов в разных контекстах в ходе текущих переговоров о том, что имеет культурное и общественное значение. Implementation of the cultural and educational mission by a person who considers himself a philosopher is not possible without public participation as an interaction outside the formal curricula of the university structure, that is, without performing the role of a public intellectual. Of course, the definition of a university teacher as a public intellectual can be treated as a promotion of corporate interest, because there is a risk of thinking about "intellectual" activity as a kind of PR, for example, for the institution, discipline or the research group. This is a legitimate task in educational institutions with an instrumental character that should not be confused with the intellectual tasks of individuals and institutions. Secondly, there are strong tendencies to confuse an intellectual role with an expert role. But the intellectual task, first of all, is focused on the cultural and ideological spheres of society. It should be emphasized that today the role reality of a public philosopher has changed. Previously, he was an intelligent intellectual, a social and political expert, but now he is a dialogical public intellectual. They are no longer authorities and judges of national character, identity and future but cultural intermediaries, whose function in addition to implementation or presentation of certain ideas, objects, and narratives is also to involve and translate other philosophical positions in different contexts during current negotiations about the issues that have cultural and social significance.
- ДокументІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ ОСВІТНІХ РЕПРЕЗЕНТАЦІЙ ПОПУЛЯРНОЇ ФІЛОСОФІЇ(ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2016) Дроботенко, М. О.У статті розглядається проблема інституалізації освітніх репрезентацій популярної філософії. Філософське осмислення феномену сучасних філософських практик здатне прояснити трансформації, що пов’язані з дидактичним самовизначенням філософії, поглибленням її світоглядного та функціонального потенціалу у сучасних соціокультурних контекстах. Через розробку альтернативних моделей освіти для дорослих, «філософії для ув’язнених» філософія може здійснювати орієнтаційну функцію у суспільстві, сприяти особистісному розвитку кожного індивіда. Аналіз здійснюється на прикладі зарубіжних освітніх проектів філософії у місцях позбавлення волі. В статье рассматривается проблема институализации образовательных репрезентаций популярной философии. Философское осмысление феномена современных философских практик способно прояснить трансформации, связанные с дидактическим самоопределением философии, углублением ее мировоззренческого и функционального потенциала в современных социокультурных контекстах. Через разработку альтернативных моделей образования для взрослых, «философии для заключенных» философия может осуществлять ориентационную функцию в обществе, способствовать личностному развитию каждого индивида. Анализ осуществляется на примере зарубежных образовательных проектов философии в местах лишения свободы. The article focuses on the problem of institutionalization of educational representations of popular philosophy. The philosophical understanding of the phenomenon of modern philosophical practitioner is able to clarify the transformations associated with didactic self-determination of philosophy, with deepening its ideological and functional capacity in modern social and cultural contexts. Through the development of alternative models of education for adults and “philosophy for prisoners” philosophy can make orientational function in society, promote personal development of each individual. The analysis is based on the example of foreign educational philosophy projects in prisons. By defining features of such practices it should be noted that they do not have a single training or educational programs. However, this component of being developed in compliance with the general principles such as practical orientation, promotional and educational principles, orientation on performing the philosophical therapy. Philosophizing in prisons makes it possible to understand the social values and attitudes. This helps to resist alienation and rejection of social norms and institutions. The philosophical dialogue organized in prisons, has a dual function: it creates a therapeutic environment for its members and it is therapeutic itself, providing an alternative way of thinking about morality issues, personal identity and self-determination of the society.
- ДокументІнтеркультурна філософія як освітній проект(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Дроботенко, М. О.Трансформації, які відбуваються сьогодні в середині самої філософії беззаперечно пов’язані з проблемою виправдання необхідності філософії у сучасному суспільстві та культурі. Останнє актуалізує для філософського дискурсу питання інтер– і транскультурних перспектив філософування, розвитку інтеркультурної філософії. Автором розкрито декілька можливих проектів інтеркультурної філософії.Трансформации, которые происходят сегодня внутри самой философии бесспорно связаны с проблемой оправдания необходимости философии в современном обществе и культуре. Последнее актуализирует для философского дискурса вопрос интер- и транскультурных перспектив философствования, развития интеркультурнои философии. Автором раскрыто несколько возможных проектов интеркультурной философии. The transformations that are taking place today within philosophy itself are undoubtedly associated with the problem of justifying the need for philosophy in modern society and culture. The latter actualizes for philosophical discourse the issue of inter- and transcultural perspectives of philosophizing, the development of intercultural philosophy. The author disclosed several possible projects of intercultural philosophy.