Перегляд за Автор "Богдашина, О."

Зараз показано 1 - 3 з 3
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Відносини Лесі Українки та Олени Пчілки у родинному листуванні
    (Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, 2021-02-25) Богдашина, О.
    У статті подано аналіз стосунків Лесі Українки та Олени Пчілки крізь призму сімейного листування, розкривається вплив матері на життя та творчість доньки. Поетеса все життя важко хворіла, перенесла кілька операцій, довгий час була змушена дотримуватися постільного режиму. Тому перебіг хвороби Лесі Українки постійно обговорювався в листах. Листування поетеси з родиною свідчить про деяку еволюцію відносин Лесі з мамою та батьком: відкритість у висловлюваннях молодої поетеси змінюється стриманістю, навіть замкнутістю та закритістю. Ці зміни, на наше переконання, були зумовлені несхваленням батьками її пристрасного кохання до С. Мержинського, а згодом і спочатку позашлюбних стосунків з К. Квіткою. Водночас у листуванні Лесі Українки з матір’ю порушено велику кількість різноманітних питань суспільного життя, освіти, науки, мистецтва, мови та літератури. In O. Bohdashena`s report, the analysis of family correspondence reveals the relationship between Lesya Ukrainka and Olena Pchilka, the mother`s influence on her daughter`s life and work. The poet all her life was seriously ill, suffered several operations, for a long time was forced to adhere to bed rest. Therefore, the course of Lesia Ukrainka's illness is constantly discussed in the letters. The correspondence of the poet to his parents testifies to the gradual evolution of relations: openness in the statements of young Lesya is replaced by restraint, even seclusion and secrecy. These changes, in our opinion, were due to the disapproval of the parents of her passionate love in S. Merzhinsky, and later her extramarital relations with K. Kvitka. At the same time, a large number of various issues of public life, education, science, art, language and literature were raised in the correspondence of Lesia Ukrainka with mother.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Козацька старшина середини XVII – початку XVIII ст. в оцінці В. Б. Антоновича та М. С. Грушевського
    (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2020-11-06) Богдашина, О.
    В статті досліджено роль політичної еліти у національному державотворенні, порівняння поглядів В. Б. Антоновича та М. С. Грушевського на роль козацької еліти середини XVII – початку XVIII ст., її окремих представників. Діяльність української козацької старшини середини XVII – початку XVIII ст., в тому числі в особах гетьманів, завжди привертала увагу В. Б. Антоновича та М. С. Грушевського. М. С. Грушевський, в основному, підтримував підходи В. Б. Антоновича. Водночас іноді в оцінках ролі як у цілому козацької старшини, так і окремих гетьманів найбільш відомий учень відкрито полемізував з науковим керівником своєї магістерської дисертації. The article examines the role of the political elite in the national state-building, comparison of views of V. B. Antonovych and M. S. Hrushevsky on the role of the Cossack elite of the middle XVII – early XVIII centuries, its individual representatives. Activities of the Ukrainian Cossack officers mid XVII – early XVIII centuries, including in the persons of Hetmans, has always attracted attention of V. B. Antonovych and M.S. Hrushevsky. M. S. Hrushevsky, basically, supported the approaches of V. B. Antonovych's approaches. At the same time, sometimes in assessing the role of the Cossack officers as a whole, and individual hetmans, the most famous student openly polemicized with the scientific supervisor of his master's thesis.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Роль комунікативних практик В. Б. Антоновича у формуванні власної наукової школи (кінець 70-х – 80-ті рр. ХІХ ст.)
    (Видавництво БАН імені проф. Марина Дринова, 2019) Богдашина, О.; Китиченко, Т.
    У статті показано наслідування учнями та послідовниками В. Б. Антоновича не лише його джерелознавчої дослідницької методики, а й теорії і практики архівної і музейної справи, археографічної роботи. Виокремлені головні прийоми спілкування професора зі студентами, викладачами та співробітниками університету Cв. Володимира. На конкретних прикладах показано формування В. Б. Антоновичем серед його найбільш талановитих студентів мотивації до наукової роботи. Лідер школи використовував усі види наукової комунікації: формальні та неформальні, усні та письмові, безпосередні та заочні тощо. Головним видом комунікативних практик В. Б. Антоновича при формуванні власної наукової школи стали первинна формальна та міжособистісна неформальна усна комунікація (як запланована, так і спонтанна). В статье показано подражание учениками и последователями В. Б. Антоновича не только его источниковедческой исследовательской методики, но и теории и практики архивного и музейного дела, археографической работы. Выделены главные приемы общения профессора со студентами, преподавателями и сотрудниками университета Cв. Владимира. На конкретных примерах показано формирование В. Б. Антоновичем среди его наиболее талантливых студентов мотивации к научной работе. Лидер школы использовал все виды научной коммуникации: формальные и неформальные, устные и письменные, непосредственные и заочные и тому подобное. Главным видом коммуникативных практик В. Б. Антоновича при формировании собственной научной школы стали первичная формальная и межличностная неформальная устная коммуникация (как запланированная, так и спонтанная). The article shows the inheritance by students and followers of V. B. Antonovich not only of his source-study research methodology, but also of the theory and practice of archival and museum work, archeographic work. Highlighted the main methods of communication professors with students, teachers and staff of the University of St. Vladimir. The concrete examples show the formation of V. B. Antonovich among his most talented students is motivation for scientific work. The school leader used practically all kinds of scientific communication: formal and informal, oral and written, direct and correspondence, etc. Primary formal and interpersonal informal oral communication (both planned and spontaneous) became the main type of communicative practices of V. B. Antonovich during the formation of his own scientific school. During the seminars there was a reading and source-study analysis of mainly acts documents. Students of V. B. Antonovich were confident in the greater information value among the historical sources of the actual materials. Participation of students in a special scientific circle, as well as in groups for compiling the Ukrainian language dictionary and the staging of the historical and geographical dictionary of Ukrainian lands contributed to their further scientific career. V. B. Antonovich sometimes took part in the search for the necessary materials for the research of his students, provided his own books and archival extracts. He not only helped in obtaining the appropriate qualification (Master in Russian history) and in employment. The direct transfer of teachers’ thoughts and ideas through communication with students (lectures, seminars, regular conversations with students and dissertations, and letters in which the professor gave advice on research) was very important in the process of forming young scientists. The professor also indirectly influenced his students - through his own scientific work. Fruitful communication of V. B. Antonovich with his students allowed not only to create his own scientific school, but also gave a significant impetus to the development of national historiography as a whole.