Кафедра історії України

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/27

Перегляд

Перегляд Кафедра історії України за Автор "Аксьонова, Н. В."

Зараз показано 1 - 1 з 1
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ У ХХІ СТОЛІТТІ
    (Видавнича група «Наукові перспективи», 2024) Чернікова, І. В.; Аксьонова, Н. В.; Тимошик, М. М.
    Цінність культурної спадщини, її різноманіття та збереження й популяризацію в країнах Європи почали усвідомлювати у другій половині ХХ ст., після Другої світової війни. Європейська культурна політика скерована на дотримання принципу «єдність у різноманітті». Важливим етапом у формуванні світового простору збереження культурної спадщини є Конвенція ЮНЕСКО про охорону світової культурної та природної спадщини у 1972 р., яку Україна ратифікувала ще у 1988 р. Євроінтеграційні прагнення України потребують забезпечення збереження культурної спадщини у відповідності до норм міжнародних юридично-правових стандартів та узгодження вітчизняного чинного законодавства з потребами та реаліями часу. Особливим безпрецедентним викликом для України є російсько-українська війна, що посилилися після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. В Україні наявна законодавча база, яка регулює сферу охорони та збереження культурної спадщини. Подальше вдосконалення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та дотичних до неї напрямків державної політики є процесом швидше наздоганяючим, аніж превентивним. Дієвим інструментарієм збереження культурної спадщини є превентивна реставрація та оцифровування об’єктів культурної спадщини. В Україні процес опановування та практичного застосування даного інструментарію потребує державної підтримки, уваги з боку місцевих громад та міжнародної співпраці. Вкрай важливо на всіх рівнях провести осмислення та переосмислення наявного культурного спадку, усвідомити його роль та можливості для процесу деколонізації, патріотичного виховання, розвитку туристичної сфери, духовно-світоглядних орієнтирів суспільства та громадян, міжнародної політики та гуманітарного розвитку держави. Російсько-українська війна лише посилює необхідність швидкого та ефективного реагування на наявні та потенційні втрати культурної спадщини. У перспективі маємо складну відновлювальну роботу зі спадщиною на деокупованих територіях та проблеми з пошуком і поверненням в Україну вкрадених російськими окупантами культурних цінностей. The value of cultural heritage, its diversity and preservation and popularization in European countries began to be realized in the second half of the 20th century, after the Second World War. European cultural policy is aimed at observing the principle of «unity in diversity». An important stage in the formation of the world space for the preservation of cultural heritage is the UNESCO Convention on the Protection of World Cultural and Natural Heritage in 1972, which Ukraine ratified in 1988. Ukraine’s European integration aspirations require ensuring the preservation of cultural heritage in accordance with the norms of international legal standards and the harmonization of current domestic legislation with the needs and realities of the time. A particular unprecedented challenge for Ukraine is the Russian-Ukrainian war, which intensified after the full-scale invasion on February 24, 2022. Ukraine has a legislative framework that regulates the protection and preservation of cultural heritage. Further improvement of the legislation in the field of cultural heritage protection and related areas of state policy is a catch-up rather than a preventive process. Preventive restoration and digitization of cultural heritage objects is an effective tool for preserving cultural heritage. In Ukraine, the process of mastering and practical application of this toolkit requires state support, attention from local communities, and international cooperation. It is extremely important at all levels to carry out an understanding and reinterpretation of the existing cultural heritage, to realize its role and opportunities for the process of decolonization, patriotic education, development of the tourism sphere, spiritual and worldview orientations of society and citizens, international politics and humanitarian development of the state. The Russian-Ukrainian war only reinforces the need for a quick and effective response to existing and potential losses of cultural heritage. In the future, we have complex restoration work with heritage in the de-occupied territories and problems with the search and return to Ukraine of cultural values stolen by the Russian occupiers.