Автореферати
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Перегляд Автореферати за Назва
Зараз показано 1 - 20 з 42
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументCтатистична оцінка й прогноз закономірностей формування трудового потенціалу населення в перехідний період(Київський національний економічний університет (КНЕУ), Надруковано в мінітипографії ПП Карпенко, 2002-08-16) Муромцева, Ю. І.Дисертація присвячена вивченню та удосконаленню існуючої статистичної методології для комплексної статистичної характеристики населення, як носія трудового потенціалу в умовах транзиції; методології прогнозування трудового потенціалу населення і обгрунтування гіпотез. У роботі вивчені можливості використання індексної методології, зокрема, індекс людського розвитку, і на його основі вперше побудований і застосований в дослідженні узагальнюючий показник - індекс середньої очікуваної тривалості життя в зайнятому стані. Досліджені відтворювальні процеси, які відбуваються в складі населення Харківської області та України, демоекономічні чинники і особливості формування трудового потенціалу населення. Диссертация посвящена изучению и усовершенствованию существующей статистической методологии для комплексной статистической характеристики населения, как носителя трудового потенциала в условиях транзиции; методологии прогнозирования трудового потенциала населения и обоснования гипотез. В работе изучены возможности использования индексной методологии, в частности, индекс человеческого развития, и на его основе впервые построен и применен в исследовании обобщающий показатель – индекс средней ожидаемой продолжительности жизни в занятом состоянии. Исследованы воспроизводственные процессы, которые происходят в составе населения Харьковской области и Украины, демоэкономические факторы и особенности формирования трудового потенциала населения. The work is devoted to research and improvement of existing statistical methodology in area of integrated statistical description of population as a bearer of labour potential, especially in transition conditions; projection methodology and substantiation of hypothesis. The reproduction processes in population of Kharkiv region and Ukraine, also demographical and economical factors and features of forming population`s labour potential in market economy. Also development and structural improvement in economical activity and employment was research. The methodology of potential of life and population`s labour potential projection was work out and realized.
- ДокументАнтропоніми турецької мови: лінгвокультурологічний та прагматичний аспекти(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2021) Скразловська, І. А.Дисертаційна робота присвячена дослідженню сучасних турецьких антропонімів з позицій актуальних напрямів сучасної лінгвістики – лінгвокультурології та лінгвопрагматики. Об’єктом дослідження є турецькі особові імена та варіанти їхніх парадигм (демінутивні та гіпокористичні форми), також порушуються питання особливостей функціонування антропонімічних моделей турецької мови та прізвиськ. Предметом вивчення виступають лінгвокультурні та прагматичні компоненти лексичного значення турецьких антропонімів. Автор розглядає антропонімічну лексику турецької мови як цілісну систему й описує її в синхронічному та діахронічному розрізі. У роботі узагальнено та удосконалено методики лінгвокультурологічного й лінгвопрагматичного аналізу антропонімів. Розроблено класифікацію турецьких імен за їхньою семантикою, що послугувало виявленню значущих для турецької культури понять і концептів та реконструюванню фрагментів турецької національно-мовної картини світу. У заключному розділі дисертації розкрито прагматичний потенціал турецьких особових імен та прізвиськ, описано особливості номінативних та комунікативних стратегій їх використання з двох взаємопов’язаних позицій – особи, яка іменує/називає, і особи, яку іменують/називають, – досліджено специфіку дериваційних процесів в антропонімічній системі. Використання в процесі дослідження різножанрових емпіричних матеріалів – словників імен, телевізійних серіалів, художніх та публіцистичних текстів – дозволило розглянути особливості функціонування турецьких антропонімів у різних комунікативних контекстах і забезпечило високий ступінь достовірності отриманих результатів. Диссертационная работа посвящена исследованию современных турецких антропонимов с позиций актуальных направлений современной лингвистики – лингвокультурологии и лингвопрагматики. Объектом исследования являются турецкие личные имена и варианты их парадигм (деминутивные и гипокористические формы), также затрагиваются вопросы особенностей функционирования антропонимических моделей турецкого языка и прозвищ. Предметом изучения выступают лингвокультурные и прагматические компоненты лексического значения турецких антропонимов. Автор рассматривает антропонимическую лексику турецкого языка как целостную систему и описывает ее в синхроническом и диахроническом разрезе. В работе обобщены и усовершенствованы методики лингвокультурологического и лингвопрагматического анализа антропонимов. Разработана классификация турецких имен на базе их семантики, что послужило выявлению значимых для турецкой культуры понятий и концептов и реконструкции фрагментов турецкой национально-языковой картины мира. В заключительном разделе диссертации раскрыт прагматический потенциал турецких личных имен и прозвищ, описаны особенности номинативных и коммуникативных стратегий их использования с двух взаимосвязанных позиций – именующего/называющего лица и именуемого/ называемого лица, – исследована специфика деривационных процессов в антропонимической системе. Использование в процессе исследования разножанровых эмпирических материалов – словарей имен, телевизионных сериалов, художественных и публицистических текстов – позволило рассмотреть особенности функционирования турецких антропонимов в различных коммуникативных контекстах и обеспечило высокую степень достоверности полученных результатов. The thesis focuses on the research of the modern Turkish personal names from the standpoint of the current trends of modern linguistics – linguocultural and linguopragmatic studies. The object of the study is Turkish personal names and variants of their paradigms (diminutive and hypocoristic forms), as well as the peculiarities of the functioning of the Turkish anthroponymic models and nicknames. The subject of the study is linguocultural and pragmatic components of the lexical meaning of the Turkish anthroponyms. The author considers the anthroponymic vocabulary of the Turkish language as a holistic system and describes it in terms of diachrony and synchrony. The methods of linguocultural and linguopragmatic analysis of anthroponyms are generalized and refined in the paper. The use of empirical materials of various genres, such as dictionaries of names, TV series, art and journalistic texts, allowed to consider the peculiarities of the functioning of Turkish anthroponyms in different communicative contexts and provided a high degree of reliability.
- ДокументДержавна політика стимулювання ділової активності в економіці України(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ТОВ «Рейтинг», 2015-05-26) Зеленько, О. О.Дисертацію присвячено подальшому розвитку і вдосконаленню теоретичних, методичних та практичних питань щодо оцінки стану ділової активності національної економіки та формуванню державної політики, що спрямована на стимулювання ділової активності в економіці Україні. На основі узагальнення сучасних міжнародних і вітчизняних підходів до визначення поняття «ділова активність» в роботі здійснено їх розмежування на макро, мезо, мікрорівні, що дозволило уточнити це поняття та використовувати його у дослідженні економічних процесів, які мають місце у національній економіці. Запропоновані заходи із удосконалення організаційно - методичного підходу до обґрунтування управлінських дій з реалізації заходів державної політики стимулювання ділової активності. Подальший розвиток отримав методичний підхід до діагностики стану ділової активності національної економіки на основі імплементації досвіду розвинених країн щодо кількості підприємств, що залучаються до опитування та методичний підхід до оцінки дієвості політики стимулювання держави. Узагальнено світовий досвід розвинених країн з використання індикаторів ділової активності і на цій основі запропоновані зміни до складу індексу ділових очікувань НБУ. Диссертация посвящена дальнейшему развитию и усовершенствованию теоретических, методических и практических вопросов по оценке состояния деловой активности национальной экономики и формированию государственной политики, направленной на стимулирование деловой активности в экономике Украины. На основе обобщения современных зарубежных и отечественных подходов уточнено понятие «деловая активность» что дало возможность сформулировать данное понятие как процесс функционирования макроэкономической системы, которая подвергается стимулирующему воздействию со стороны государства и направлена на обеспечение еффективного использования существующих ресурсов с целью повышения благосостояния населения. Использование данного подхода позволяет исследовать экономические процесы национальной экономики, идентифицировать возникающие проблемы на ранних этапах их появления и определять пути их решения. Изменен подход к обоснованию управленческих действий при реализации мероприятий государственной политики стимулирования деловой активности национальной экономики. В основе предложений лежит порядок организации управленческих действий при реализации мероприятий по стимулированию деловой активности включающий условие об обязательном доказательстве необходимости государственного вмешательства в экономику и мониторинге действенности проводимой политики стимулирования на основе проведения опросов деловых ожиданий, расчета индекса деловых ожиданий и данных официальной статистики. Дальнейшее развитие получил методический подход к диагностике состояния деловой активности национальной экономики, который основывается на имплементации опыта развитых стран касательно количества предприятий – респондентов при проведении опроса деловых ожиданий. В основе предложений по повышению надежности полученных результатов лежит использование статистического метода моментных наблюдений, который дает возможность заранее установить определенный процент ошибки в полученных результатах: при выборе уровня ошибки, который равен 5% величина выборки должна составлять 10 800 респондентов, при величине ошибки равной 3% величина выборки должна составлять 30 000 респондентов. Опираясь на использование условного пространства с координатами «деловые ожидания предпринимательского сектора – экономическое состояние областей Украины» в работе предложен подход к оценке действенности политики стимулирования деловой активности государства. Указанный подход предполагает разграничение пространства на сегменты, что дает возможность различать зону оптимизма, неустойчивого равновесия, зону писсемизма в деловых ожиданиях предпринимательского сектора, а также, зону ускоренного роста, умеренного роста и, отслеживая переход областей из одного сегмента в другой, делать вывод о динамике интегрального показателя экономического состояния областей Украины и действенности политики стимулирования государства. На основе изучения международного опыта по использованию макроэкономических индикаторов деловой активности сделан вывод о несопоставимости отечественного «Индекса деловых ожиданий» Национального Банка Украины с аналогичными показателями в развитых странах. Обобщение международного опыта применения макроэкономических индикаторов, их количества и частоты использования позволило предложить рекомендации по изменению состава отечественного «Индекса деловых ожиданий», что позволит повысить его надежность и возможность сопоставления с зарубежными аналогами. Dissertation is devoted to further improvement and development of theoretical, methodical and practical issues relative to business climate assessment of national economy and formation of the state policy focused on stimulation of business activity in economy of Ukraine. Having generalized foreign and national approaches to the definition “economic activity”, they were divided into macro-, meso- and micro levels. It allowed to specify this definition and use it in research of economic functions in national economy. Activities of improvement the organisational and methodical approach to justification the management activities of public policy measures the business activity stimulation have been suggested. Methodological approach to the diagnostic economic activity national economy based on implementation of experience developed economies relative to polled businesses and methodological approach to the evaluation of effectiveness the national policy stimulating have obtained further development. Experience of the developed countries relative to using economic activity indicators has been generalized and changes in the structure of business expectations index NBU have been offered.
- ДокументДидактична система змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти(Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2021) Собченко, Т. М.У дисертації здійснено цілісне дослідження й розв’язано актуальну науково-прикладну проблему змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти. Інтенсивна інформатизація всіх сфер життєдіяльності сучасного суспільства зумовлює необхідність кардинальної модернізації вищої освіти на засадах активного використання інноваційних комп’ютерних технологій. Одним із перспективних шляхів вирішення цього завдання є впровадження змішаного навчання, що дає змогу оптимально поєднати онлайн та офлайн формати його реалізації, а як наслідок – значно підвищити ефективність освітнього процесу, надати навчальній діяльності студентів особистісно орієнтованого характеру. При цьому особливо гостро проблема змішаного навчання студентів постає перед викладачами, які працюють на філологічних факультетах, що зумовлено насамперед специфікою філологічного знання та зростанням його ролі в духовному розвитку сучасного українського суспільства. На основі вивчення ґенези змішаного навчання та з’ясування сучасного стану наукової розробленості проблеми його реалізації визначено, що змішане навчання зародилось у США спочатку у формі кореспондентського, пізніше дистанційного навчання й було безпосередньо пов’язане з розвитком інформаційно-комунікативних технологій, проте активно використовувати цю форму навчання почали тільки на початку ХХІ ст. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано концепцію дослідження, підґрунтя якої складають ідеї про те, що: педагогічно виправдане здійснення змішаного навчання забезпечує підвищення якості вищої філологічної освіти; для можливості оптимального сполучення різних традиційних та інноваційних методів і форм організації процесу навчання студентів філологічного профілю в онлайн і офлайн форматах виникає потреба в розробленні й реалізації цілісної системи змішаного навчання здобувачів вищої філологічної освіти. Концепція містить чотири взаємопов’язані концепти, що сприяють реалізації провідної ідеї дослідження: методологічний, теоретичний, методичний та практичний. У процесі здійснення наукового пошуку також визначено, що методологічну основу дослідження проблеми змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей складають такі наукові підходи: системно-синергетичний, компетентнісний, особистісно-діяльнісний, ресурсний, ергономічний, герменевтичний та середовищний. Розкрито специфіку організації змішаного навчання здобувачів вищої філологічної освіти, що проявляється в необхідності врахування психолого-фізіологічних (студентський вік є сензитивним періодом для становлення інтелектуальної системи людини, розвитку її вищих психічних функцій), соціальних (активний розвиток самосвідомості, моральних і естетичних почуттів, стабілізація характеру, оволодіння всіма соціальними функціями дорослого члена суспільства), індивідуальних особливостей студентів та специфіки самого філологічного знання (вивчення філологічних навчальних дисциплін спрямоване на формування певних знань і способів діяльності здобувачів, набуття ними досвіду соціально значущих емоційно-ціннісних ставлень; людина є суб’єктом і водночас його об’єктом дослідження; вивчення світу людини й явищ культури, що відображені в словесних пам’ятках, тобто в мові та в літературних джерелах); спрямованості на формування у здобувачів визначених у нормативних документах компетентностей на основі дотримання загальних вимог до реалізації вищої освіти; забезпеченні оволодіння всіма учасниками освітнього процесу вмінь роботи в режимі онлайн. Розроблено й теоретично обґрунтовано дидактичну систему змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти, що включає такі блоки: концептуально-цільовий (мета, завдання, науково-методологічні підходи, функції системи, принципи реалізації змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей); змістовно-технологічний (структурні компоненти навчальних досягнень здобувачів вищої філологічної освіти, етапи й організаційно-дидактичні умови реалізації їхнього змішаного навчання, відповідний дидактичний інструментарій: моделі, методи, форми, засоби навчання); діагностично-результативний (критерії, показники, рівні, методи діагностики й діагностичні методики, а також очікуваний результат реалізації системи). Виявлено організаційно-дидактичні умови, що забезпечують ефективну реалізацію змішаного навчання студентів філологічного профілю: створення комбінованого освітнього середовища; здійснення спеціальної підготовки викладачів до реалізації змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей; забезпечення поєднання моніторингу та самомоніторингу навчальних досягнень студентів засобами змішаного навчання. Уточнено визначення поняття «змішане навчання студентів філологічних спеціальностей» як упорядкованої взаємодії викладачів та студентів, що спрямовується на досягнення сформульованих завдань освітнього процесу на основі врахування специфіки філологічного знання й яке передбачає оптимальне поєднання навчальної діяльності її суб’єктів у режимі онлайн та офлайн, а також змістове наповнення структурних компонентів (мотиваційно-цільовий, когнітивно-процесуальний, особистісно-ціннісний) навчальних досягнень здобувачів вищої філологічної освіти як результату цього навчання. Набули подальшого розвитку: моделі («Ротаційна», «Гнучка», «Особистісно-орієнтована модель», «Модель збагаченого віртуального середовища»), форми (аудиторні (офлайн) й позааудиторні (онлайн)) та методи (синхронні й асинхронні; активні й інтерактивні), засоби (традиційні, мультимедійні, мобільні, сервіси, освітні платформи) змішаного навчання студентів філологічного профілю у вищій школі відповідно до сучасних освітніх реалій. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в доведенні сформульованих теоретичних положень і висновків до конкретних рекомендацій щодо організації й реалізації змішаного навчання студентів філологічного профілю у вищій школі, які представлено в одноосібній монографії «Змішане навчання студентів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти: історія, теорія, практика, перспективи» та статтях у колективних вітчизняних і зарубіжних монографіях «Educational Studios: Theory and Practice» (Prague,Vienna, 2018), «Theory and Practice of Future Teacher’s Training for Work in New Ukrainian School» (Prague, 2020); в авторських посібниках «Дидактика», «Педагогіка», «Педагогічна майстерність учителя», збірнику тестових завдань для діагностування й оцінювання навчальних досягнень здобувачів освітнього ступеня «магістр» з навчальної дисципліни «Педагогіка», довіднику для здобувачів вищої освіти та викладачів «Харківські інноваційні школи»; у п’яти збірках методичних рекомендацій для здобувачів освіти першого (бакалаврського) рівня 1, 2, 3, 4 курсів навчання з питань проходження виробничої (педагогічної) практики, виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Педагогіка. Модуль «Дидактика», «Провайдинг цифрового освітнього середовища»; у двох збірках методичних рекомендацій для здобувачів освіти другого (магістерського) рівня 1 курсу навчання виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Педагогіка. Модуль Педагогіка вищої школи», «Педагогіка НУШ». Матеріали дисертації можуть використовуватися під час викладання філологічних («Практика усного та писемного мовлення», «Вступ до фаху» (філологія), «Загальне мовознавство», «Основи професійної комунікації», «Основи мовознавства», «Основи літературознавства» тощо) та педагогічних («Педагогіка (Загальна педагогіка. Історія педагогіки. Основи педагогічної майстерності)», «Педагогічний менеджмент», «Інформаційно-педагогічні студії», «Педагогіка вищої школи» тощо) дисциплін, курсів за вибором студентів, у системі неперервної освіти фахівців-філологів, при розробці навчальних програм, під час укладання підручників і навчальних посібників, проведення педагогічної практики, написання студентами магістерських робіт. Створено й експериментально перевірено навчально-методичне забезпечення дидактичної системи змішаного навчання студентів-філологів, що включає: розроблені автором навчально-методичні комплекси, комплекти диференційованих навчальних завдань, збірник тестових завдань, комплекти онлайн-тестів, презентації, плани лекційних занять у режимі вебконференції; інструкції зі створення онлайн-дошки, QR-кодів, тегів, ментальних карт, майданчиків зворотнього зв’язку; інформаційно-дорадчий блок з використання навчальної інфографіки; авторський навчальний онлайн-контент, який представлено на платформах Еdpuzzle, Тrello, Мoodle, Classroom; методичні рекомендації для студентів та викладачів з реалізації змішаного навчання тощо. Експериментально перевірено ефективність дидактичної системи змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей. Зокрема, у студентів усіх експериментальних груп зросла навчальна мотивація, набуло більш стійкого характеру, позитивне ціннісне ставлення до цього процесу, констатовано позитивну динаміку у стані сформованості визначених особистісних якостей. Слід також відзначити, що відбулись позитивні зміни в рівні сформованості у студентів визначених у державному освітньому стандарті знань, умінь, компетентностей. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання постійного оновлення дидактичного, програмно-технологічного та методичного забезпечення змішаного навчання студентів філологічних спеціальностей, в умовах подальшої диджиталізації вищої освіти формування в усіх учасниках освітнього процесу цифрової компетентності, а також проведення компаративістичних досліджень щодо здійснення змішаного навчання майбутніх фахівців-філологів. In the dissertation the integral research was carried out and was solved the actual scientific and applied problem of blended learning of students of philological specialties in institutions of higher education. Intensive informatization of all spheres of life of modern society necessitates a radical modernization of higher education on the basis of active use of innovative computer technologies. One of the promising ways to solve this problem is the introduction of blended learning, which allows you to optimally combine online and offline formats of its implementation, and as a result — significantly increase the efficiency of the educational process, give students a person-centered learning activity. At the same time, the problem of blended learning of students is especially acute for teachers working at philological faculties, which is primarily due to the specifics of philological knowledge and the growth of its role in the spiritual development of modern Ukrainian society. Based on the study of the genesis of blended learning and clarifying the current state of scientific development of the problem of its implementation, it is determined that blended learning originated in the United States first in the form of correspondence, later distance learning and was directly related to the development of information and communication technologies, however, the active use of this form of education began only at the beginning of the XXI century. The dissertation theoretically substantiates the concept of the study, which is based on the idea that: pedagogically justified implementation of blended learning provides an increase in the quality of higher philological education; for the possibility of optimal combination of different traditional and innovative methods and forms of organization of the learning process of students of philological profile in online and offline formats there is a need to develop and implement a holistic system of blended learning for higher philological education. The concept contains four interrelated concepts that contribute to the implementation of the leading idea of the study: methodological, theoretical, methodological and practical. In the process of scientific research it is also determined that the methodological basis for studying the problem of blended learning of students of philological specialties are the following scientific approaches: system-synergetic, competence, personal-activity, resource, ergonomic, hermeneutic and environmental. Was revealed the specifics of the organization of blended learning of students of higher philological education, which is manifested in the need to take into account psychological and physiological (student age is a sensitive period for the formation of the intellectual system, the development of its higher mental functions), social (active development of self-awareness, moral and aesthetic feelings, stabilization) , mastery of all social functions of an adult member of society), individual characteristics of students and the specifics of philological knowledge its object of study, the study of the human world and cultural phenomena that are reflected in verbal monuments, that is, in language and in literary sources); focus on the formation of applicants' competencies defined in the regulations on the basis of compliance with the general requirements for the implementation of higher education; ensuring the mastery of all participants in the educational process of online skills. Was developed and was theoretically substantiated the didactic system of blended learning of students of philological specialties in higher education institutions, which includes the following blocks: conceptual-target (goal, tasks, scientific-methodological approaches, system functions, principles of blended learning of students of philological specialties); content-technological (structural components of educational achievements of applicants for higher philological education, stages and organizational-didactic conditions of their blended learning, relevant didactic tools: models, methods, forms, teaching aids); diagnostic-effective (criteria, indicators, levels, diagnostic methods and diagnostic techniques, as well as the expected result of the system). Were revealed the organizational and didactic conditions that ensure the effective implementation of blended learning of students of philological profile: the creation of a combined educational environment; implementation of special training of teachers for the implementation of blended learning of students of philological specialties; providing a combination of monitoring and self-monitoring of students' academic achievements by means of blended learning. Was specified the definition of "blended learning of students of philological specialties" as an orderly interaction of teachers and students, aimed at achieving the objectives of the educational process based on the specifics of philological knowledge and which provides an optimal combination of educational activities of its subjects online and offline, and semantic content of structural components (motivational-target, cognitive-procedural, personal-value) of educational achievements of applicants for higher philological education as a result of this education. Further developed: models («Rotary», «Flexible», «Personality-oriented model», «Model of the enriched virtual environment»), forms (classroom (offline) and extracurricular (online)) and methods (synchronous and asynchronous; active and interactive), means (traditional, multimedia, mobile, services, educational platforms) of blended learning of students of philological profile in higher school in accordance with modern educational realities. The practical significance of the results of the study is to bring the formulated theoretical positions and conclusions to specific recommendations for the organization and implementation of blended learning of students of philological profile in higher education, which are presented in single monograph «Mixed learning of students of philological specialties in higher education: history, theory, practice , perspectives» and articles in collective domestic and foreign monographs «Educational Studios: Theory and Practice» (Prague, Vienna, 2018), «Theory and Practice of Future Teacher’s Training for Work in New Ukrainian School» (Prague, 2020); in the author's manuals «Didactics», «Pedagogy», «Pedagogical skills of the teacher», a collection of test tasks for diagnosing and assessing the academic achievements of applicants for the degree of «Master» in the discipline «Pedagogy», a guide for higher education and teachers «Kharkiv Innovative Schools»; in five collections of methodical recommendations for students of education of the first (bachelor's) level 1, 2, 3, 4 courses of training on the issues of industrial (pedagogical) practice, performance of independent work on the discipline «Pedagogy. «Module «Didactics», «Providing digital educational environment»; in two collections of methodical recommendations for students of education of the second (master's) level 1 course of training to perform independent work in the discipline «Pedagogy. Module of Higher School Pedagogy», «Pedagogy of NUSh». The dissertation materials can be used in the teaching of philological disciplines («Practice of oral and written speech», «Introduction to the profession» (philology), «General Linguistics», «Fundamentals of professional communication», «Fundamentals of Linguistics», «Fundamentals of Literary Studies», etc.) and pedagogical disciplines («Pedagogy (General pedagogy. History of Pedagogy. Fundamentals of pedagogical skills)», «Pedagogical management», «Information and pedagogical studies», «Higher school pedagogy», etc.), courses of students' choice, in the system of continuing education of philologists, when developing curricula, when compiling textbooks and manuals, conducting pedagogical practice, writing master's theses by students. Was created and experimentally checked the educational and methodical support of the didactic system of mixed education of students-philologists, which includes: developing by the author educational and methodical complexes, settings of differentiated educational tasks, collection of test tasks, sets of online tests, presentations, plans of lectures in web-conference; instructions for creating an online board, QR-codes, tags, mental maps, feedback platforms; information and advisory unit on the use of educational info graphics; author's educational online content, which is presented on the platforms such as Edpuzzle, Trello, Moodle, Classroom; methodical recommendations for students and teachers on the implementation of blended learning, etc. Was experimentally tested the effectiveness of the didactic system of blended learning of students of philological specialties. In particular, students of all experimental groups have increased learning motivation, acquired a more stable character, positive value attitude to this process, positive dynamics in the state of formation of certain personal qualities is stated. It should also be noted that there have been positive changes in the level of formation of students' knowledge, skills and competencies defined in the state educational standard. The study does not cover all aspects of the problem. Further study of the need for constant updating of didactic, program-technological and methodological support of blended learning of students of philological specialties, in the conditions of further digitalization of higher education, formation of digital competence in all participants of the educational process, as well as conducting comparative research on the implementation of blended learning of future philologists.
- ДокументДидактична система розвитку творчих здібностей учнів початкової школи у процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-04-30) Доценко, С. О.Дисертація присвячена проблемі розвитку творчих здібностей учнів початкової школи в процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу. У дисертації творчі здібності учнів початкових класів конкретизовано як індивідуально-психологічні особливості, що дають можливість бути успішним у процесі навчання й здійснення творчої діяльності суб’єктивного характеру, детермінуються генетичними чинниками, розвиваються завдяки середовищним впливам, з-поміж яких провідним чинником є навчання та мають складну структуру, яка включає компоненти, що підлягають розвитку: мотиваційний (пізнавальний інтерес до науково-творчої діяльності), когнітивний (інформаційна компетентність, що передбачає знання прийомів опрацювання навчальної інформації); операційний (здатність до виявлення наукової або винахідницької проблеми; здатність опрацьовувати наукову інформацію; здатність до креативності); рефлексивний (здатність до самооцінки та самоаналізу власної творчої діяльності). Визначено особливості розвитку творчих здібностей учнів початкової школи в процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу. Розкрито дидактичний потенціал природничо-математичної освіти як підґрунтя для ефективної організації творчої діяльності учнів початкової ланки. Схарактеризовано критерії, показники й рівні розвитку творчих здібностей учнів початкових класів у процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу. Розроблено та теоретично обґрунтовано дидактичну систему розвитку творчих здібностей учнів початкової школи в процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу. Експериментально доведено її ефективність. Розроблено науково-методичне забезпечення процесу розвитку креативності учнів початкової школи в процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу.Диссертация посвящена проблеме развития творческих способностей учащихся начальной школы в процессе изучения предметов естественно-математического цикла. В диссертации творческие способностей учащихся начальных классов конкретизированы как индивидуально-психологические особенности, которые позволяют быть успешным в процессе обучения и осуществления творческой деятельности субъективного характера, детерминированы генетическими факторами, развиваются благодаря средовым воздействиям, среди которых ведущим фактором является обучение и имеют сложную структуру: мотивационный (познавательный интерес к научно-творческой деятельности), когнитивный (информационная компетентность, что предполагает знание приемов обработки информации); операционный (способность к выявлению научной или изобретательской проблемы, способность к обработке научной информации, способность к креативности); рефлексивный (способность к самооценке и самоанализу собственной творческой деятельности) компоненты. Определены особенности развития творческих способностей учащихся начальной школы в процессе изучения предметов естественно-математического цикла. Раскрыто дидактический потенциал естественно-математического образования как основы для эффективной организации творческой деятельности учащихся начальных классов. Охарактеризовано критерии, показатели и уровни развития творческих способностей учащихся начальных классов в процессе изучения предметов естественно-математического цикла. Разработана и теоретически обоснована дидактическая система развития творческих способностей учащихся начальной школы в процессе изучения предметов естественно-математического цикла. Экспериментально доказана ее эффективность. Подготовлено учебно-методическое обеспечение процесса развития творческих способностей учащихся начальной школы в процессе изучения предметов естественно-математического цикла.The dissertation is devoted to the problem of developing the creative abilities of elementary school students in the process of studying subjects of the natural mathematical cycle. In the dissertation, the creative abilities of primary school students are specified as individual psychological characteristics that allow success in the learning process and the implementation of creative activities of a subjective nature, are determined by genetic factors, and are developed due to environmental influences, among which the leading factor is learning and have a complex structure: motivational ( cognitive interest in scientific and creative activity), cognitive (information competence, which dpolagaet knowledge of information processing techniques); operational (the ability to identify scientific or inventive problems, the ability to process scientific information, the ability to be creative); reflective (ability to self-esteem and introspection of one’s own creative activity) components. The features of the development of creative abilities of elementary school students in the process of studying subjects of the natural mathematical cycle are determined. The didactic potential of natural-mathematical education is revealed as the basis for the effective organization of the creative activity of primary school students. The criteria, indicators and levels of development of creative abilities of primary school students in the process of studying subjects of the natural-mathematical cycle are characterized. A didactic system for the development of creative abilities of elementary school students in the process of studying subjects of the natural mathematical cycle is developed and theoretically substantiated. Its effectiveness has been experimentally proven. Prepared educational and methodological support for the development of creative abilities of elementary school students in the process of studying subjects of the natural mathematical cycle.
- ДокументДраматургія Ф. Сологуба : стилізація та інтертекст(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018-02-27) Трофімова-Герман, А. І.У дисертації здійснено спробу вивчення п’єс Ф. Сологуба в аспекті стилізації та інтертексту. У такому ракурсі п’єси «Победа смерти», «Дар мудрых пчел», «Ванька ключник и паж Жеан» та «Ночные пляски» ще не розглядалися. В основу концепції роботи покладено ідею М. Бахтіна про те, що при стилізації письменник використовує «чужий» предметний задум для досягнення власних цілей, унаслідок чого в його творі виражається умовна точка зору, спрямована на втілення смислів, які є зовнішніми відносно претексту. За допомогою стилізації письменником створені чотири п’єси, які можуть бути згруповані відповідно до їхньої жанрової природи. До групи «високих» трагедій належать «Победа смерти» й «Дар мудрых пчел», до групи «блазнівських» п’єс включені «Ванька ключник и паж Жеан» та «Ночные пляски». Класифікація п’єс, запропонована нами, відповідає поглядам самого Ф. Сологуба на природу театрального дійства, висловленим письменником у статті «Театр одной воли», де двома найважливішими жанрами названі трагедія та фарс, а рух здійснюється від гри до видовища, а від нього – до таїнства. Драматургія належить до зрілого етапу творчості письменника та відображає основні особливості цього періоду. Розглянуті в порядку, встановленому Ф. Сологубом при підготовці авторизованого «Собрания сочинений», п’єси можуть бути осмислені у зв’язку одна з одною як такі, що стверджують різні аспекти філософсько-творчої концепції драматурга й виражають його погляди на «нову» драму. Твори були написані в період активних пошуків символістами шляхів реформування побутового реалістичного театру й поставали частиною репертуару, призначеного для його оновлення. «Високі» трагедії та «блазнівські» п’єси означають дві крайні точки нового мистецтва, яке прагне до літургійного дійства. Думка драматурга іде від глибин стародавнього міфу, осмисленого як такого, котрий містить в собі істину про любов, мистецтво та смерть, до народно-сміхової культури, в якій зосереджена звільнююча сила сміху та безперешкодного руху. Проте обидва ці первні ще в давнину лежали в основі мистецтва як такого, що відображає прагнення людини до осягнення божественного. В диссертации пьесы Ф. Сологуба изучаются в аспекте стилизации и интертекста. В ряде научных трудов воссоздается творческая история пьес поэта, история их постановок и восприятия современниками, рассматривается проблематика, связи с другими сторонами творчества Ф. Сологуба, отдельные особенности поэтики. Но пути и цель стилизации по сей день остаются вне поля зрения исследователей, что и обусловило актуальность темы диссертации. Драматургия Ф. Сологуба относится к зрелому периоду творчества писателя и отражает его основные особенности. Рассмотренные в последовательности, установленной Ф. Сологубом при подготовке авторизованного «Собрания сочинений», пьесы могут быть осмыслены в связи друг с другом как утверждающие разные стороны философско-творческой концепции драматурга и выражающие его взгляды на «новую» драму. Они писались в период активных поисков символистами путей реформирования бытового реалистического театра и являлись частью репертуара, предназначенного для его обновления. Отличие нашей диссертации от существующих работ состоит в аспекте, впервые избранном для исследования и позволяющем судить о целях стилизации, предпринятой писателем, и путях включения в пьесы «чужого» слова. В таком ракурсе пьесы Ф. Сологуба «Победа смерти», «Дар мудрых пчел», «Ванька ключник и паж Жеан» и «Ночные пляски» еще не рассматривались. В основу концепции работы положена мысль М. Бахтина о том, что при стилизации писатель использует «чужой» предметный замысел для достижения собственных целей, вследствие чего в его произведении выражается условная точка зрения, направленная на воплощение смыслов, являющихся внешними по отношению к претексту. С помощью стилизации писателем созданы четыре пьесы, которые могут быть сгруппированы согласно их жанровой природе. В группу «высоких» трагедий входят «Победа смерти» и «Дар мудрых пчел», в группу «шутовских» пьес включены «Ванька ключник и паж Жеан» и «Ночные пляски». Предложенная нами классификация пьес соответствует взглядам самого Ф. Сологуба на природу театрального действа, высказанным им в статье «Театр одной воли», где двумя важнейшими жанрами названы трагедия и площадный фарс, а движение осуществляется от игры к зрелищу, а от него – к таинству. «Высокие» трагедии Ф. Сологуба удовлетворяли потребности символистского театра в трагедийном репертуаре. Их проблематика связана с философско-творческой концепцией писателя и утверждает мысль о враждебной и чуждой писателю действительности: достижение подлинной красоты и любви мыслится возможным лишь в смерти. Между трагедиями обнаружены текстуальные переклички и идейное единство, основанные на этой проблематике. В основе обеих трагедий лежит претекст, подсказывающий драматургу фабулу, отдельных действующих лиц, некоторые линии развития сюжета и мотивы. Пьесы Ф. Сологуба «Ванька ключник и паж Жеан» и «Ночные пляски» противостоят «высоким» трагедиям писателя. Они были призваны засвидетельствовать необходимость для репертуара нового театра шутовского действа, в котором иными средствами открывалась та же художественная истина. В основе пьесы лежит народно-смеховое начало, выражающееся в народно-праздничном веселье, фамильярной и грубой лексике, специфической жестикуляции, телесном контакте. Все поступки и события, являющиеся «серьезными», также осмыслены сквозь смеховое начало, благодаря которому выражена «неофициальная серьезность» (М. Бахтин) страха, страдания. В пьесе, как и в фольклоре, использованы повторы, изображена победа того, кому симпатизирует народ. Интертекст представлен цитатами и реминисценциями, прямо отсылающими к тому или иному варианту песни. В пьесе показана не сама реальность, а ее образ, который сложился в массовом сознании, – искаженное и упрощенное представление о русском и французском, «иностранном». Целью стилизации в этой пьесе стала критика символизма в его устоявшихся и утративших актуальность формах. Претекстом драматической сказки Ф. Сологуба «Ночные пляски» является одноименная сказка из собрания А. Афанасьева. В пьесе драматург переосмысляет символистскую тематику и образность и показывает их безжизненность и бездейственность. В основе произведения лежит народно-смеховое начало, вступающее в соперничество с символистской эстетикой, а также приемы лубочной литературы и балаганного действа. В пьесе создается условное пространство, действующие лица повторяют персонажей сказки, а также обозначают социальную, политическую и иную принадлежность героя, то есть также являются условными. Благодаря широкому использованию цитации и реминисценций претекст в пьесе представлен почти всем своим текстом. Расшифровка семантики поэтических образов в стихах, включенных в пьесу, позволяет сделать вывод о том, что целью стилизации было утверждение мысли о невозможности существования мира подлинного искусства и любви: он есть только за гранью («подземное царство»). Это совпадает с понимание любви и искусства в трагедиях Ф. Сологуба («смертию побеждает любовь»), потому противостояние шутовских пьес трагедиям является лишь внешним. «Высокие» трагедии и «шутовские» пьесы означают две крайние точки нового искусства, стремящегося к литургическому действу. Мысль драматурга движется от глубин древнего мифа, осмысленного как заключающего в себе истину о любви, искусстве и смерти, до народно-смеховой культуры, в которой сосредоточена освобождающая сила смеха и свободного движения. Оба эти начала еще в древности лежали у истоков искусства, отражающего стремление человека к постижению божественного. In the thesis an attempt is made to study F. Sologub’s plays in the aspect of stylization and intertext. In this perspective the plays ‘Pobeda Smerti’ (‘The Victory of Death’), ‘Dar Mudrykh Pchel’ (‘The Gift of Wise Bees’), ‘Van’ka Kliuchnik i Pazh Zhehan’ (‘Van’ka the Servant and Jean the Page’) and ‘Nochnye Pliaski’ (‘Nocturnal Dances’) have not yet been considered. The concept of the work is based on M. Bakhtin’s idea that, when stylizing, the writer uses the ‘alien’ (someone’s else) objective intention to achieve his own goals, so that his work expresses a conventional point of view aimed at the embodiment of meanings that are external to the pretext. Four plays of F. Sologub, created with the help of stylization, can be grouped according to their genre nature. The group of ‘high’ tragedies comprises ‘Pobeda Smerti’ and ‘Dar Mudrykh Phel’. ‘Van’ka Kliuchnik i Pazh Zhehan’ and ‘Nochnye Pliaski’ are included into the group of ‘buffoon’ plays. This classification of the plays, introduced by us for the first time, corresponds to F. Sologub’s personal views on the nature of the theatrical performance expressed by him in the article ‘Teatr Odnoi Voli’ (‘The Theatre of One Will’), where tragedy and farce are considered to be the two most important genres, and the movement is noticed to be from the performance to the pageantry, and from it to the sacrament. The dramaturgy of F. Sologub refers to the mature period of the writer’s work and reflects its main features. The plays considered in the sequence established by F. Sologub while preparing the authorized collection of works can be interpreted in connection with each other as confirming different aspects of the playwright’s philosophical and creative concept and expressing his views on the ‘new’ drama. They were written during the period of active search by the symbolists for ways to reform social realistic theatre and were the part of the repertoire intended for its renewal. ‘High’ tragedies and ‘buffoon’ plays signify the two extreme points of the new art striving for the liturgical action. The playwright’s thought moves from the depths of the ancient myth, conceived as containing the truth about love, art and death, to a folk-comic culture in which the liberating power of laughter and free movement is concentrated. Both of these origins appeared in the ancient times and were the sources of art, reflecting man’s strive to comprehend the divine.
- ДокументДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ МОЛОДІЖНИХ ОБ'ЄДНАНЬ ПРОВІДНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ РОСІЇ (1990-І РОКИ – ПОЧАТОК XXI СТ.)(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, ФОП Тарасенко В. П., 2016-08-26) Піткевич, В. В.Дисертація є першим комплексним дослідженням з історії діяльності російських політичних молодіжних об'єднань, залежних від політичних партій Росії у 1990-ті – на початку XXI ст. У роботі досліджено особливості становлення, розвитку та діяльності політичних молодіжних об’єднань у контексті співпраці з політичними партіями. У зв’язку з цим простежена залежність молодіжних об'єднань від провідних партій РФ. Запропонована класифікація молодіжних об’єднань з урахуванням їх ідеології, структури, а також форм і методів діяльності. Визначено становище молодих людей в системі молодіжних об’єднань. Виявлено перспективи їх кар'єрного зростання всередині молодіжних організацій. Запропонована періодизація діяльності політичних молодіжних об'єднань, яка ґрунтується на суспільно-політичних процесах всередині Росії, а також впливі міжнародної політики. Продемонстровані особливості взаємин з владою, суспільна важливість молодіжних об'єднань, а також їх місце у політичному процесі. Диссертация является первым комплексным исследованием истории деятельности российских политических молодежных объединений, зависимых от политических партий России в 1990-е – в начале XXI века. В работе исследованы особенности становления, развития и деятельности политических молодежных объединений в контексте сотрудничества с политическими партиями. В связи с этим прослежена зависимость молодежных объединений от ведущих партий РФ. Предложена классификация молодежных объединений с учетом их идеологии, структуры, а также форм и методов деятельности. Определено положение молодых людей в системе молодежных объединений. Выявлено перспективы их карьерного роста внутри молодежных организаций. Предложена периодизация деятельности политических молодежных объединений, которая основывается на общественно-политических процессах внутри России, а также влиянии международной политики. Продемонстрированы особенности взаимоотношений с властью, общественная важность молодежных объединений, а также их место в политическом процессе. The dissertation is the first comprehensive study of the history of Russian political activity of youth organizations, dependent from Russian political parties in the 1990s – at the beginning of the XXI century. Features of formation, development and functioning of political youth organizations in the context of cooperation with political parties are researched. Therefore, the dependence of youth associations from the leading parties of Russia was traced. The classification of youth associations in accordance with their ideology, structure, as well as forms and methods of activity is proposed. The position of young people in youth associations system is determined. The prospects of career growth within youth organizations are revealed. A periodization of political youth organizations, which is based on the socio-political processes in Russia, as well as the impact of international politics is proposed. Particular qualities of relations with the authorities, the social importance of youth organizations, as well as their place in the political process are showcased.
- ДокументКультурна складова економічної освіти(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, ФЛП Андрєєв К. В., 2015-04-28) Лантінова, А. С.У дисертації досліджується культурна складова економічної освіти та визначається її функціональний потенціал. Виявлено онтоантропологічні характеристики економічної освіти, яка разом зі своїми агентами та адресатами водночас існує в освітньому просторі та здійснює саморепрезентацію за його межами у світі повсякденності, національної економіки та у гіпотетичному світовому суспільстві або у концептуалізації суспільства знань. Доведено, що її культурна складова виконує роль універсального синтезатору не тільки досвіду різних рівнів філософсько-освітньої рефлексії економічної реальності, а й створює, на основі культурно детермінованих, міждисциплінарні синтези економічної етики, філософії економіки, філософії освіти, екологічної, світоглядної та політичної культури. В диссертации исследуется культурная составляющая экономического образования и определяется ее функциональный потенциал. Рассматривается онтоантропологические характеристики экономического образования, которое вместе со своими агентами и адресатами существует в образовательном пространстве и осуществляет саморепрезентацию за его пределами в мире повседневности, национальной экономике и в гипотетическом мировом обществе или в концептуализации общества знаний. Обосновывается необходимость разграничения уровней теоретической рефлексии философии экономического образования. Доказывается, что его культурная составляющая исполняет роль универсального синтезатора не только опыта разных уровней философско-образовательной рефлексии экономической реальности, но и создает на основании культурно детерминированных междисциплинарные синтезы экономической этики, философии экономики, философии образования, экологической, мировоззренческой и политической культуры. In the thesis the cultural component of economic education is being investigated and its functional capacity is being determined. There were detected the ontoanthropological characteristics of economic education, which together with its agents and recipients simultaneously exist in the educational space and makes selfrepresentation beyond it in everyday life, in national economy and in hypothetical world society or in conceptualizing of the knowledge of society. It is proved that its cultural component acts as a universal synthesizer not only due to experience of different levels of philosophical and educational reflection of economic reality, but also creates interdisciplinary synthesis based on culturally determined economic ethics, philosophy, economics, philosophy, education, environmental, ideological and political culture.
- ДокументЛегітимація та делегітимація політичної влади : український контекст(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, Каф. політології, соціології і культурології, 2015) Калюжна, Ю. І.Дисертація присвячена визначенню специфіки легітимації та делегітимації політичної влади у контексті сучасного політичного процесу в Україні. Запропоновано авторську дефініцію легітимації політичної влади. Продемонстровано, що ціннісній детермінації піддаються процеси легітимації та делегітимації політичної влади у сукупності. Базові цінності конкретного соціуму є основою політико-культурного імперативу, за допомогою якого постає можливість певним чином нівелювати кризові явища у політичних системах. Виявлено основні характеристики процесів легітимації та делегітимації політичної влади, що визначають модуси суспільно-політичного буття у форматі взаємодії «індивід–суспільство–держава». Окреслено перспективи легітимаційної політики в українському політичному процесі на двох взаємопов’язаних рівнях: соціально-економічному та політико-доктринальному, підґрунтям яких є система цінностей, норм, смислів. Диссертация посвящена определению специфики легитимации и делегитимации политической власти в контексте современного политического процесса в Украине. Предложена авторская дефиниция легитимации политической власти. Продемонстрировано, что ценностной детерминации подвергаются процессы легитимации и делегитимации политической власти в совокупности. Базовые ценности конкретного социума является основой политико-культурного императива, с помощью которого появляется возможность определенным образом нивелировать кризисные явления в политических системах. Выявлены основные характеристики процессов легитимации и делегитимации политической власти, которые определяют модусы общественно-политического бытия в формате взаимодействия «индивид-общество-государство». Определены перспективы легитимационной политики в украинском политическом процессе на двух взаимосвязанных уровнях : социально-экономическом и политико-доктринальном, основой которых является система ценностей, норм, смыслов. The dissertation is devoted to the definition of the specificity of legitimization and delegitimization of political power in the context of the modern political process in Ukraine. The author's definition of the legitimation of political power is proposed. It has been demonstrated that value determination is subject to the processes of legitimization and delegitimization of political power in aggregate. The basic values of a specific society are the basis of the political and cultural imperative, which helps to some extent offset the crisis phenomena in political systems. The basic characteristics of processes of legitimation and delegitimization of political power, which determine the modulus of social and political existence in the format of interaction "individual-society-state", are revealed. The perspectives of legitimation policy in the Ukrainian political process on the two interrelated levels: socio-economic and politico-doctrinal, the basis of which is a system of values, norms, meanings are outlined.
- ДокументЛІНГВОКОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ УКРАЇНСЬКОГО МОВОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ(СПД ФО Степанов В. В., 2011-09-28) Борисов, В. А.У роботі уточнено змістове наповнення поняття дискурс, описано формально-змістові ознаки жанрів мовознавчої комунікації, досліджено особливості мовознавчої Інтернет-комунікцаії, презентовано характеристику інтертекстуальних зв’язків у сучасному мовознавчому дискурсі, досліджено явище міжгалузевої та міжмовної термінологічної інтерефренції. Сучасний мовознавчий дискурс є когнітивно-комунікативним феноменом, кінцевим результатом якого є текст. Український мовознавчий дискурс характеризується високим ступенем інтертекстуальності, оскільки спирання на лінгвістичні прецедентні тексти додає сучасному знанню більшої ваги, переконливості та уможливлює діалогізацію мовознавчої думки. Міжгалузева та міжмовна термінологічна інтерференція в сучасному мовознавчому дискурсі є поширеним явищем. Терміни різних площин людського знання залучаються до мовознавчого контексту, оскільки їх внутрішня форма містить ті семантичні компоненти, що вмотивовують їх дискурсивну доречність. Аналіз сучасних мовознавчих текстів засвідчив широке використання українськими науковцями іномовних термінопонять. Диссертация посвящена изучению лингвокоммуникативной специфики украинского лингвистического дискурса с актуализацией языкового и стилистического ресурсов создания научного текста. Уточнено смысловое наполнение понятия дискурс в современных лингвистических исследованиях, выявлена номенклатура жанров лингвистического дискурса, описаны формально-содержательные и функционально-композиционные характеристики лингвистической статьи и отзыва официального оппонента, установлены типы и функции интертекстуальных элементов в современном лингвистическом дискурсе, представлено описание лингвистической Интернет-коммуникации, выяснены особенности терминологической интерференции в современном украинском лингвистическом дискурсе. Установлено, что современный лингвистический дискурс – это когнитивно-коммуникативный феномен, конечным результатом которого является текст как продукт научной речевой и мыслительной деятельности. В украинском языкознании осуществляется разностороннее познание, осмысление и описание единиц украинского языка и речи, что даёт основания рассматривать украинский лингвистический дискурс как совокупность вербализированных действий языковедов, направленных на изучение украинского языка как семиотической системы в её полиаспектном коммуникативном функционировании. Коммуникативная составляющая научного текста, в частности лингвистического, реализуется в полилоге, происходящем между учёными, которые исследовали данную проблему (в измерении диахронии-синхронии), автором и реципиентом текста. Современный украинский лингвистический дискурс представлен различными жанрами, среди которых наиболее популярными являются монография и научная статья. Современный лингвистический дискурс характеризуется высокой степенью интертекстуальности, поскольку опора на прецедентные тексты добавляет современному знанию большей значимости и убедительности, способствует диалогичности лингвистической мысли. Интертекстуальность реализует динамику и преемственность научного знания в лингвистическом дискурсе в теориях, концепциях, персоналиях. Коммуникация между автором интертекстуального элемента, автором текста и адресатом происходит благодаря апеллированию к идеям, высказываниям, мыслям предшественников, систематизации их теоретических положений, обобщению опыта в русле исследуемого вопроса, что создает теоретическую основу лингвистического научного исследования любого жанра. Терминологическая интерференция в современных лингвистических текстах является распространенным явлением. Термины различных сфер научного знания органично трансплантируются в лингвистический контекст, что обусловлено потенциалом их внутренней формы. При этом термин не теряет своих генетических денотативно-сигнификативных признаков, это способствует его адаптации в лингвистическом контексте. Идентификация таких терминов как лингвистически адаптированных происходит за счёт собственно лингвистических терминов, которые формируют лексико-семантическое пространство узкого контекста и мотивируют лингвистическую текстоситуацию. Анализ современных лингвистических текстов констатировал широкое употребление иноязычных терминов, большинство из которых имеют лексические аналоги в украинском языке. Признаком современной научной речи, которая стремится к интеллектуализации и лингвокреативности, является использование иноязычных лексических единиц, которые придают контексту интеллектуальный шарм и идиостилевую окраску. The notional filling of discourse is given, the formal and semantic signs of linguistic genres are described, the peculiarities of Ukrainian linguistic Internet-communication are studied, the characteristics of intertextual connections in modern linguistic discourse is presented, the phenomenon of terminological interference is analysed. Мodern Ukrainian linguistic discourse is a communicative and cognitive phenomenon, the result of which is a text. Ukrainian linguistic discourse is characterised by a high level of intertextuality as far as reference to precedent texts adds more significance and conviction to modern knowledge and enables dialogical communication in linguistics. Terminological interference (from other spheres and other languages) in modern linguistic texts is a widely spread phenomenon. Terms from different spheres of knowledge are borrowed into linguistic context as far as their inner form contains the semantic components which reason their discursive usage. The analysis of modern linguistic texts testifies frequent usage of foreign terms by Ukrainian linguists.
- ДокументЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ВИСЛОВЛЕНЬ З ІМПЛІКАТУРАМИ У РЕАКТИВНИХ ХОДАХ НІМЕЦЬКОМОВНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2015) Сидорова, М. О.Дисертацію присвячено встановленню лінгвопрагматичних властивостей висловлень з імплікатурами в реактивних ходах німецькомовного діалогічного дискурсу. Досліджувані імплікатури демонструють два типи - конвенційні, що мають лексико-граматичні й синтаксичні індикатори, та конверзаційні (дедуктивні, індуктивні, абдуктивні), що виводяться на ґрунті дискурсивного контексту. При цьому реалізуються імпліцитні мовленнєві акти асертивного, комісивного, директивного й експресивного типів, які є підтримувальними, непідтримувальними й відтермінованими реакціями на асертиви, квеситиви, директиви, комісиви й експресиви. Реалізацію реактивних імпліцитних мовленнєвих актів зумовлено стратегіями аргументації, увічливості та вуалювання. Диссертация посвящена установлению лингвопрагматических свойств высказываний с импликатурами в реактивных ходах немецкоязычного диалогического дискурса. Исследуемые импликатуры демонстрируют два типа - конвенциональные, имеющие лексико- грамматические и синтаксические индикаторы, и конверзационные (дедуктивные, индуктивные, абдуктивные), выводящиеся на основе дискурсивного контекста. При этом реализуются имплицитные речевые акты ассертивного, комиссивного, директивного и экспрессивного типов, которые являются поддерживающими, неподдерживающими и отсроченными реакциями на ассертивы, квеситивы, директивы, комиссивы и экспрессивы. Реализация реактивных имплицитных речевых актов обусловлена стратегиями аргументации, вежливости и вуалирования. The paper analyses linguistic and pragmatic properties of utterances with implicatures in responsive moves of German dialogical discourse. The implicatures of utterances in responsive moves of dialogical discourse demonstrate propositional and illocutionary dependence upon the initial utterance. In dialogical discourse the responsive utterances actualise conventional and conversational implicatures. The former have lexical and grammatical or syntactic indicating devices. The latter have no linguistic indicating devices and are derived from the discursive context. Three types of conversational implicatures are distinguished. They are deductive, which are derived from a syllogism, inductive, which have cause and consequence underpinnings, and abductive, which are built on a hypothesis in terms of the discursive context. Linguistic indicating devices of conventional implicatures in German dialogical discourse include implicative, factive and presuppositional verbs, restrictive particles, adjectives in comparative and superlative degrees, scalar adverbs, indefinite personal, demonstrative, negative, possessive and personal pronouns, verbs in the Subjunctive (Konditionalis I and Prateritum Konjunktiv), rhetorical question, statements and inducements (cliches with specific structures), conditional clauses (complete and elliptic), and contradistinction structures. The implicative, factive and presuppositional verbs have as a common feature a presupposition in their seme, which can be actualized in discourse as an implicature. The nature of this presupposition serves as their differentiation criterion. The the presuppositional and factive verbs pass the negation test, but the implicative do not. On the other hand, the implicative and factive verbs have an infinitive phrase or object clause as a complement, whereas presuppositional verbs do not. Restrictive particles as implicature indicating devices have a specific relationship between their sphere and focus. The focus of the particle auch is included to its sphere; the focus of the particle nur stays beyond its sphere; the sphere of the particle sogar follows from its focus. Adjectives in comparative and superlative degrees together with verb tense forms serve as implicature indicating devices in responsive utterances of German dialogical discourse. The adverbs immer, uberall, zuerst, nie indicate the scalar implicature. Rhetoric statements are structured according to four structural models: 1) Ich werde p +» Ich werde ~p; 2) Als ob p +» ~p; 3) Als ~p +>> p or Alsp +» ~p, 4)p mochte ich sehen +>> ~p. Conditional clauses demonstrate five structural models: 1 )p? -Wenn p, dann q +» ~p; 2)p? - Wenn ~p, dann q +» p\ 3)p? - Wenn nurp, dann q +» p&r; 4)p? - Wenn q +» Wenn q, dannp; 5)p - Wenn q +» ~q. Contradistinction structures follow three models: 1) Ich undp? +» Ich ~p; 2) Ich und nichtp? +» Ichp; 3) Du undp? +» Du kannst ~p In responsive moves, the utterances with implicatures actualise implicit speech acts of assertive, commissive, directive and expressive types, which are viewed as supporting, non-supporting or deferred reactions to assertive, commissive, directive and expressive speech acts. The responsive implicit speech acts realisation is stipulated by the strategies of argumentation, politeness and fogging. The strategy of argumentation is implemented through two discursive tactics, that of justification and generalization. The strategy of politeness is pursued through three tactics: maintaining the face of the addressee, threatening the face of the addresser and hinting. The strategy of fogging presupposes five types of tactics: maintaining the face of the addresser, using euphemisms, avoidance, threatening the face of the addressee and maintaining/threatening the face of the third person. Hinting and using euphemisms are distinct by conversational implicatures; the rest of the tactics can be realised either in the utterances with conventional or conversational implicatures. The strategies and tactics can be combined in one utterance.
- ДокументМатеріальна відповідальність роботодавця в умовах ринкових відносин(НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2012) Лук'янчиков, О. М.Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем матеріальної відповідальності роботодавця в умовах ринкових відносин. Досліджено правову природу та визначено місце матеріальної відповідальності роботодавця серед інших видів юридичної відповідальності. Проаналізовано особливості, притаманні виключно матеріальній відповідальності роботодавця. Визначено коло функцій матеріальної відповідальності та розкрито їх зміст. Досліджено склад єдиної підстави матеріальної відповідальності – трудового майнового правопорушення. Детально проаналізовано умови матеріальної відповідальності роботодавця за окремі правопорушення. На основі аналізу наукової літератури, рішень вищих судових органів і нормативно-правових актів України та інших країн сформульовано пропозиції щодо удосконалення трудового законодавства України. Диссертация является комплексным исследованием теоретических и практических проблем регулирования материальной ответственности работодателя. Проанализированы существующие в юридической литературе подходы к определению понятия и содержания юридической ответственности. Исследуется правовая природа и определяется место материальной ответственности сторон трудовых правоотношений среди других видов юридической ответственности. Выделяются особенности, присущие исключительно материальной ответственности работодателя. В работе дано авторское определение понятия «материальная ответственность работодателя». Определяется круг функций материальной ответственности работодателя и раскрывается их содержание. В диссертации проведено исследование трудового имущественного правонарушения как единственного основания материальной ответственности работодателя, дано его определение. Анализируются элементы состава трудового имущественного правонарушения. Особое внимание уделено исследованию понятий «работодатель», «ущерб», «убыток». Дано определение указанных понятий. Предлагается новый подход к определению объема убытков, которые должен возместить работодатель работнику. Исследуются условия и особенности материальной ответственности работодателя за отдельные правонарушения (незаконное лишение работника возможности трудиться, невыдача либо указание неверных сведений в документах о трудовой деятельности, несвоевременная выплата заработной платы и иных выплат, необеспечение сохранности имущества работника во время работы). Указывается на недостатки действующего украинского законодательства, которое регулирует вопросы материальной ответственности работодателя. Обосновывается трудо-правовой характер материальной ответственности работодателя за ущерб, причиненный необоснованным отказом в приеме на работу, и за ущерб, причиненный необеспечением сохранности личных вещей работника во время работы. Предложен новый подход к определению размера убытков, причиненных работнику необоснованным отказом в приеме на работу. На основе анализа научной литературы, решений высших судебных органов и нормативно-правовых актов Украины и других стран формулируются предложения по совершенствованию трудового законодательства Украины. Thesis is a complex research of the theoretical and practical problems of the employer’s financial responsibility. The legal nature has been researching and the place of the employer’s financial responsibility has been determining among other types of amenability. The peculiarities that inherent exclusively to employer’s financial responsibility have been analyzing. The range of functions of financial responsibility has been determining and disclosing their contents. The composition of an integral basis of financial responsibility has been researching – labor property offences. The conditions of the employer’s financial responsibility for certain offences have been analyzing in detail. Proposals to improve the labor legislation of Ukraine have been formulating on the basis of analysis of scientific literature, the decisions of the judiciary and the legal acts of Ukraine and other countries.
- ДокументМетодика формування фонетичної компетентності майбутніх учителів у процесі навчання англійської мови після німецької(СПД ФО Степанов В. В., 2019) Чухно, О. А.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання: германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2019. Дисертацію присвячено вирішенню проблеми формування професійної фонетичної компетентності майбутніх учителів під час навчання англійської мови після німецької. Розглянуто сучасний стан розвитку наукової думки з питання професійно орієнтованого навчання англійської вимови після німецької: визначено зміст і структуру професійної фонетичної компетентності в другій іноземній мові, психолінгвістичні особливості оволодіння майбутніми вчителями англійською вимовою в умовах субординативного мультилінгвізму, лінгвістичну основу формування професійної фонетичної компетентності під час навчання англійської мови після німецької. Узагальнено принципи формування професійної фонетичної компетентності в другій іноземній мові, запропоновано шляхи їх реалізації; установлено оптимальну послідовність уведення фонетичних одиниць в умовах професійно орієнтованого навчання англійської вимови після німецької; теоретично обґрунтовано й практично розроблено підсистему вправ і модель формування англомовної професійної фонетичної компетентності на базі німецькомовної. Експериментально доведено ефективність розробленої методики й визначено її оптимальний варіант. Укладено методичні рекомендації щодо формування професійної фонетичної компетентності майбутніх учителів у процесі навчання англійської мови після німецької. Диссертация посвящена решению проблемы формирования профессиональной фонетической компетентности будущих учителей во время обучения английскому языку после немецкого. Рассмотрено современное состояние развития научной мысли по вопросу профессионально ориентированного обучения английскому произношению после немецкого: определены содержание и структура профессиональной фонетической компетентности во втором иностранном языке, психолингвистические особенности овладения будущими учителями английским произношением в условиях субординативного мультилингвизма, лингвистическая основа формирования профессиональной фонетической компетентности во время обучения английскому языку после немецкого. Обобщены принципы формирования профессиональной фонетической компетентности во втором иностранном языке, предложены пути их реализации; установлен оптимальный порядок введения фонетических единиц в условиях профессионально ориентированного обучения английскому произношению после немецкого; теоретически обоснованы и практически разработаны подсистема упражнений и модель формирования англоязычной профессиональной фонетической компетентности на базе немецкоязычной. Экспериментально доказана эффективность разработанной методики и определен ее оптимальный вариант. Сформулированы методические рекомендации для формирования профессиональной фонетической компетентности в английском языке после немецкого. The thesis is aimed at the solution of the problem of developing future teachers’ phonetic competence in English as the second foreign language after German. The first part of the study explores the theoretical grounds of developing professional phonetic competence in the second foreign language. Within the structure of the professional phonetic competence in English as the second foreign language after German the following components are distinguished: linguistic, methodological, pragmatic, and reflexive. These components are based on the professional phonetic competence in the first foreign language as well as the professional phonetic knowledge, professional phonetic skills, phonetic methodological skills and professional phonetic awareness which are specific for the professional phonetic competence in English after German. It is established that future teachers’ acquisition of English pronunciation takes place in a subordinate multilingualism environment. As a result, future teachers create their own interlanguage phonetic system. The major processes that influence the development of this system are language transfer from the native and the German language, intralanguage interference as well as students’ following universal pronunciation principles and overgeneralizing English pronunciation rules. Thus, it is suggested that taking into account future teachers’ phonetic knowledge and sub-skills acquired while learning the native and the first foreign language might contribute to amending the structure of their interlanguage phonetic system. Within the linguistic basis of the process of developing the professional phonetic competence in English after German the author distinguishes four components according to the nature of the constituents of language phonic structure: 1) the sound component; 2) the syllable component; 3) the accentuation component; 4) the intonation component. The second part of the thesis presents the methods of developing future teachers’ phonetic competence in English after German devised by the author. It commences with specifying the principles of teaching future teachers the second foreign language pronunciation. The principles are subdivided into three groups: 1) principles whose realization is identical in the process of developing professional phonetic competence in English as the first and the second foreign language; 2) principles whose realization is modified in the process of developing professional phonetic competence in English as the second foreign language; 3) principles specific for the process of developing the second foreign language professional phonetic competence. In order to define the optimal order of introducing phonetic units in the process of teaching future teachers English pronunciation after German English consonants and monophthongs are classified according to the criterion of the difference of their relevant features from the corresponding characteristics of the native and German sounds, which provides an opportunity to arrange them following the principle of increasing difficulties: from those whose relevant features coincide with the characteristics of the corresponding sounds of the other languages to the ones whose pronunciation can be affected by the negative transfer from both the native and the German language. The types of activities which can be used while teaching pronunciation to future teachers are systematized according to the general criteria. However, taking into consideration the requirements for the subsystem of activities for developing the second foreign language professional phonetic competence the author singles out additional types of activities according to the following specific criteria: the number of aims, professional orientation, reflection/self-analysis availability, the nature of language material. According to the stages of developing professional phonetic competence in the second foreign language the created subsystem includes four groups of activities: 1) for introducing the new phonetic units followed by analyzing their characteristics in comparison with German and the native language; 2) for developing phonetic sub-skills at the pre-text stage drawing on German and/or the native language; 3) for developing phonetic sub-skills at the mini-text/text stage drawing on German and/or the native language; 4) for developing professional skills taking into account German and/or the native language. The model of the professionally oriented development of future teachers’ phonetic competence in English after German suggested in the thesis consists of a theoretical-practical cycle aimed at introducing students to the main components of English phonic structure with their further use in speech and a practical cycle aimed at further development of the subskills of using separate phonetic units. To prove the effectiveness of the subsystem of activities and the model a pedagogical experiment has been conducted. Its conditions and results are presented in the third part of the thesis. The only variable factor of the experiment is variants of methods. Variant A, used in experimental groups 1 and 3, presupposes taking into consideration students’ experience in learning both the native and the first foreign language. Variant B, applied in groups 2 and 4, is different from Variant A in exclusive drawing on future teachers’ native language. Both variants of methods are based on the elaborated cyclic model. The results of the experiment prove the effectiveness of both variants of methods. However, the received data indicate that the average increase in the development of the professional phonetic competence in experimental groups 1 and 3 is 8% higher than the one in groups 2 and 4, which substantiates the necessity of drawing on students’ experience in learning German and the expediency of implementing Variant A of the methods in the teaching process. Methodological recommendations for using the model and the subsystem of activities by all teachers including those who do not speak German have been developed.
- ДокументМИТНИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ ТА НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2017) Ломейко, Ю. А.У дисертації визначено сутність митного контролю як інструменту митної політики, функції державного управління та складової державного фінансового контролю. Проведено аналіз стану митного контролю за допомогою таких показників, як дієвість, результативність і ефективність. Дієвість митного контролю визначено як його здатність запобігати порушенням митного законодавства. Результативність митного контролю визначено як співвідношення фактичних та планових результатів його здійснення. Обґрунтовано доцільність розрахунку ефективності митного контролю як співвідношення результатів його здійснення та витрачених ресурсів. Запропоновано способи поліпшення організації митного контролю в Україні та його оцінювання. Визначено напрями вдосконалення здійснення митного контролю, серед яких: 1) доповнити профілі системи управління митними ризиками таким індикатором, як оподаткування товарів за ставкою 0%; 2) запровадити таку форму митного контролю, як «крос-перевірка», сутність якої полягає в аналізі операцій суб’єктів ЗЕД, які обліковуються у митницях одних областей, підрозділами аудиту у складі органів ДФСУ інших областей; 3) розширити сфери застосування таких заходів митного контролю, як переміщення товарів під негласним контролем та контрольовані поставки, до всіх товарів, замість обмеженого переліку контрабандних, як це передбачено чинним законодавством. В диссертации определено значение таможенного контроля как инструмента таможенной политики, функции государственного управления и вида государственного финансового контроля. Определено, что таможенный контроль входит в состав государственного финансового контроля в связи с тем, что является инструментов таможенной политики, которая, в свою очередь, входит в состав финансовой политики, инструментом которой является государственный финансовый контроль. Доказано, что таможенный контроль делится в зависимости от момента проведения на предыдущий, текущий и последующий, как это предусмотрено для государственного финансового контроля в целом. Проведен анализ состояния таможенного контроля с помощью таких показателей, как действенность, результативность и эффективность. Действенность таможенного контроля определена как его способность упреждать реализацию таможенных рисков, а именно – нарушения таможенного законодательства. Доказана связь качества непосредственно таможенного законодательства со способностью таможенного контроля обеспечить практическое исполнение его норм. Результативность таможенного контроля определена как соотношение фактических и плановых результатов его реализации, а именно: полноты и своевременности поступления таможенных платежей в бюджет, динамики объёмов внешнего товарооборота, уменьшения уровня контрабандных и контрафактных товаров. Выявлена необходимость учёта таможенных платежей (как и других налогов и сборов) на разных казначейских счетах отдельно от штрафных финансовых санкций за их неуплату или несвоевременную или неполную уплату. Это обеспечит целесообразность сравнения плановых и фактических объёмов таможенных платежей, которые планируются и прогнозируются без учёта соответствующих финансовых санкций, а фактические их поступления согласно действующего законодательства учитываются на одних казначейских счетах вместе со штрафными финансовыми санкциями. Доказана целесообразность расчёта эффективности таможенного контроля как соотношения результатов его осуществления и использованных для их достижения ресурсов. Предложены следующие пути улучшения организации таможенного контроля в Украине и его оценки: 1) утверждение на законодательном уровне перечня показателей эффективности нормативно-правовых актов, которые должны быть представлены вместе с законопроектами, если они могут повлиять на доходную или расходную части бюджета; 2) определение соотношения планового увеличения внешнего товарооборота и уменьшения поступлений таможенных платежей в бюджет показателем эффективности решений во внешнеэкономической сфере; 3) выбор единой системы государственного внутреннего финансового контроля. Определены направления усовершенствования реализации таможенного контроля, среди которых: 1) дополнение профилей системы управления таможенными рисками таким индикатором, как ставка пошлины 0%; 2) введение новой формы таможенного контроля, а именно «таможенной кросс-проверки», суть которой заключается в анализе операций субъектов ВЭД, учитывающихся в таможнях одних областей, подразделениями аудита в составе органов ГФСУ других областей; 3) расширить сферу применения таких мер таможенного контроля, как перемещение под негласным контролем и контролируемые поставки, для всех товаров, вместо ограниченного перечня контрабандных. The paper reveals the meaning of customs control as the instrument of customs policy, as the function of government management and asthe type government financial control. The analysis of the state of customs control is made by using such indicators as: efficacy, effectiveness and efficiency. The efficacy of customs control is defined as its ability to prevent the transgressions of customs legislation. The effectiveness of customs control is defined as ratio between actual and planned results of its realization. Appropriateness of valuation the efficiency of customs control as the ratio between the results of its realization and resources needed for its achievement is proved. The ways of improvement of customs control organization and valuation in Ukraine are proposed. The ways of improvement of customs control realization in Ukraine are identified, and the main of them are: 1) tо add to the profiles of the system of management of customs risks such indicator as the taxation of goods by the rate 0 %; 2) to provide the new form of customs control, named “customs cross – audit”, its essence is composed by the audit of the subjects of external economic activity, that are taken onto account in the customs of the ones regions, by the departments of audit that are included in the structure of State Fiscal Service of Ukraine authorities of the others regions; 3) to expand the field of using such forms of customs control as border crossing under non-disclosured control and the controlling supply to all the goods but not to the limited scroll of smuggled good as the current legislation provides.
- ДокументМотив "марнота марнот" в українській поезії другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століття(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (ХНПУ), 2007-05-15) Зосімова, О. В.На матеріалі широкого кола віршованих пам’яток українського бароко автор дисертації аналізує особливості функціонування мотиву "марнота марнот" у творах вітчизняних поетів другої половини XVII – початку XVIII ст. у контексті загальних тенденцій розвитку європейського письменства цієї доби. У дослідженні детально розглянуто комплекс сталих виражальних засобів ідеї Vanitas (світ як море, куля, театр; життя-мандрівка, традиційні сюжети античної історії та міфології тощо), окреслено місце та роль мотиву "марнота марнот" як чільного складника системи ідеологічних побудов віршованої літератури українського бароко. Особливу увагу в дисертаційній студії приділено аналізу жанрової своєрідності художнього втілення ідеї "світової марноти" в українській бароковій поезії, з’ясуванню індивідуальних особливостей інтерпретації мотиву Vanitas у творах вітчизняних письменників. На широком материале стихотворных памятников украинского барокко автор диссертации анализирует особенности функционирования мотива "суеты сует" в произведениях отечественных поэтов второй половины ХVІІ – начала ХVІІІ века в контексте общих тенденций развития европейской литературы этого периода. В исследовании детально рассмотрен комплекс устойчивых средств художественного воплощения идеи Vanitas (мир как море, театр, шар; жизнь-странствие, традиционные сюжеты античной истории и мифологии и др.), обозначено место и роль мотива "суеты сует" как основного компонента идеологической системы стихотворной литературы украинского барокко. Особое внимание в диссертации уделено анализу жанрового своеобразия художественного воплощения идеи "суеты сует" в украинской барочной поэзии, рассмотрению индивидуальных особенностей разработки мотива Vanitas в произведениях отечественных писателей. On the rich material of the Ukrainian baroque verse literature the author of the thesis analyzes special features of the national interpretation of the motif "vanitas vanitatum" in the context of the common tendencies of the development of the contemporary European poetry. The dissertation presents a systematic survey of various stylistic devices used to convey the idea of Vanity in the Ukrainian verse literature (world as a sea, a theatre, a globe; life as pilgrimage, popular images and topics of Greco-Roman history and mythology). The study gives convincing evidence that the motif "vanitas vanitatum" is one of the most important components of the ideological system of the Ukrainian poetry of the second half of the 17th and the early 18th century. The main emphasis in the research has been placed on the analysis of the specific traits of genre interpretation of the idea of Vanity and individual features of its artistic expression in the works of Ukrainian baroque authors.
- ДокументМузична освіта студентів педагогічних навчальних закладів України (1917-1933 рр.)(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2000-11-13) Кузьмічова, В. А.У дисертації досліджується динаміка становлення та розвитку ідей, змісту, форм і методів теорії та практики музичної освіти студентів педагогічних навчальних закладів України (1917-1933 рр.). Розкрито провідні етапи розвитку ідей музичної освіти (кінець ХІХ – початок ХХ ст., 1917-1925, 1926-1933 рр.), визначено головні складові її змісту: теоретичні, музичні і загальнопедагогічні знання, спеціально-методичні знання, уміння й навички, формування педагогічної майстерності. Виявлено традиційні та визначено нові форми і методи практичної навчально-виховної діяльності майбутніх музичних працівників різного профілю, проаналізовано особливості проведення педагогічної практики студентів у музичних класах, студіях, лабораторіях і в установах соціального виховання. Виявлено тенденції та накреслено шляхи подальшого використання набутого досвіду в сучасній національній системі освіти й виховання молоді. В диссертации впервые в систематизированном виде представлены теоретические идеи и опыт практической учебно-воспитательной работы в области музыкального образования студентов педагогических учебных заведений Украины (1917-1933 гг.). В работе рассмотрены истоки музыкального образования, определены главные этапы становления и развития идей музыкального образования студентов различных типов высших музыкально-педагогических учреждений Украины исследуемых лет (конец XIX-начала ХХ ст.; 1917-1925, 1926-1933 гг.). Проанализировано содержание образования будущих учителей музыки и пения, музыкальных воспитателей, руководителей детских музыкальных студий, кружков, оркестров духовых и народных инструментов, хоровых коллективов. Раскрыты основные компоненты содержания образования студентов: теоретические музыкальные и общепедагогические знания; специально-методические знания, умения и навыки; формирование педагогического мастерства музыкальных работников в процессе педагогической практики в учреждениях социального воспитания различного типа. Охарактеризованы выявленные в исследовании традиционные и новые формы и методы музыкального образования студентов высших педагогических учебных заведений Харьковской, Одесской и Киевской областей Украины. Рассмотрены особенности проведения педагогической практики музыкальных работников различного профиля. В исследовании выявлены традиционные и новые формы и методы практической учебно-воспитательной деятельности студентов музыкально-педагогических заведений. Среди традиционных форм наиболее распространенными были: лекционно-семинарские, индивидуальные и групповые занятия, студенческие хоры, оркестры, ансамбли участие студентов в работе детских и взрослых музыкально-педагогических коллективов при клубах, школах, сельских домах, хатах-читальнях. К традиционным методам относились: индивидуальный подход, дозирование музыкальных упражнений и постепенное усложнение произведений, самостоятельное прорабатывание студентами научно-педагогической и научно-методической литературы, прослушивание и анализ музыкальных произведений, реферативный, экскурсионный и дискуссионный методы. Новаторскими формами и методами работы, выявленными в исследовании, были занятия по музыке и пению малыми группами в учебное и внеучебное время, экзамены и зачеты в форме открытых академических концертов, отчетные письменные работы из дисциплин музыкально-педагогического цикла, экспериментальная проверка под руководством педагога способов работы с детскими музыкальными коллективами в образовательных учреждениях при заведениях (трудшколах-семилетках, детских клубах, садах, домах). Формирование педагогического мастерства студентов происходило в процессе пассивной педагогической практики на младших и активной на старших курсах педагогических учебных заведений. Обе практики проводились в музыкальных классах, студиях и лабораториях при учебных заведениях, а также образовательных учреждениях разных типов. Срок практики определялся в учебном плане каждого заведения. После окончания учебного заведения для подтверждения педагогической квалификации выпускники проходили одногодичную или двухгодичную стажировку. В исследовании раскрыт вклад выдающихся деятелей в области музыкального образования педагогов, композиторов, основателей высшей национальной музыкально-педагогической школы Украины В.И.Верховинца, С.П.Дримцова. Ф.Е.Козицкого, Н.Д.Леонтовича, П.К.Луценко, К.К.Пигрова, Я.Я.Полферова, К.Г.Стеценко, П.С.Столярского, И.М.Хоткевича, Б.С.Яворского. Определены пути исследования накопленных теоретических идей и опыта возрождения национального образования в Украине. The dynamics of the formation and development of the content, form and method ideas in Ukrainian Pedagogical Institutions student musical education theory and practice (1917 – 1933) is under research. The main stages in the development of music education ideas are revealed (the end of the XIXth – the beginning of the XXth century; 1917 – 1925; 1926 – 1933). The main components of music education content are defined: theoretical music and general education knowledge, special methodical knowledge , skills and habits, pedagogical mastery skill training. Traditional and new methods and techniques of future music worker practical teaching activities are detected, student teaching practice peculiarities in music classes, studios, laboratories and social education establishments are analyzed. The tendencies and possibilities of historical experience further usage in the modern national education system are examined and formulated.
- ДокументОРГАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ В РІЗНИХ ТИПАХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2005-05-14) Лук'янченко, О. М.У дисертації вперше здійснено цілісний аналіз організації педагогічної практики в історико-педагогічній ретроспективі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Розкрито розвиток та становлення системи підготовки педагогічних кадрів в Україні для різних типів шкіл в контексті суспільно-політичних подій досліджуваного періоду. Установлено внесок педагогів досліджуваного періоду у визначення ролі, значення педагогічної практики у професійній підготовці майбутніх учителів та розробку її мети, завдань, принципів організації, змісту. У ході дослідження науково обґрунтовано сутність педагогічної практики майбутніх учителів, досліджено генезу змісту педагогічної практики в закладах середньої педагогічної освіти та вищих закладах, установлено провідні тенденції й етапи розвитку організації педагогічної практики, виявлено і накреслено напрями творчого використання вітчизняного досвіду минулого в сучасних умовах. Уведено до наукового обігу невідомі і маловідомі архівні документи, окремі факти й теоретичні положення, які пов’язані з проблемою організації педагогічної практики в історичному аспекті. В диссертации в широких хронологических рамках (конец ХІХ – начало ХХ века) впервые исследовано проблему организации педагогической практики в разных типах педагогических учебных заведениях Украины. В ходе исследования установлено, что организация педагогической практики является актуальной проблемой, о чем свидетельствует наличие разных направлений научных педагогических поисков (теоретическое, методическое, историко-педагогическое). Установлен вклад отечественных и зарубежных педагогов А. Дистервега, И. Гербарта, К. Д. Ушинского, Н. И. Пирогова, С. И. Миропольского, П. Г. Редькина, Н. А. Корфа, М. И. Демкова, Х. Д. Алчевской, С. Ф. Русовой, Т. Г. Лубенца и др. в разработку теоретических основ организации педагогической практики. На основе анализа историко-педагогической литературы, архивных документов выявлено состояние системы подготовки педагогических кадров в исследуемый период в Украине как части Российской империи. Осуществлен историко-педагогический анализ нормативных документов, которые обусловливали процесс организации общепедагогической подготовки будущих учителей, в том числе и практики, в разных типах педагогических учебных заведений. Доказано, что в документах официального характера были заложены условия для осуществления профессиональной и содержательной практики будущих учителей. Обобщен опыт и выявлена специфика осуществления педагогической практики в средних педагогических учебных заведениях и высших заведениях Украины; исследован генезис содержания и форм организации педагогической практики в них. Выявлены прогрессивные тенденции организации педагогической практики в исследуемый период: стремление к осуществлению тесной взаимосвязи педагогической теории и практики; достижение идентичности в содержании практики для учителей разных специальностей; использование передового педагогического опыта школы исследуемого периода; осуществление систематического, тщательного контроля и оценки практической деятельности на принципах гуманности и требовательности; создание базовых учебных заведений. Установлены этапы развития идеи организации педагогической практики, которые сформировались в исследуемый период: 1860-1874 гг. – организационное становление основ педагогической практики в учительских семинариях и институтах, организационное та содержательное становление педпрактики в системе высших педагогических курсов при императорских университетах; 1875-1904 гг. – этап противоречий: с одной стороны, - разработка содержания педпрактики в условиях активного расширения сети учительских семинарий и институтов, формирование организационного та содержательного компонента педпрактики в автономно функционирующем заведении (Нежинский историко-филологический институт), а с другой –упадок педагогической практики в системе университетского образования; 1905-1917 гг. – усовершенствование системы организации практики в условиях реформирования учительских семинарий и институтов, разработка содержания практики в проектах профессиональной подготовки учителей средней школы. В ходе исследования установлено, что прогрессивная педагогическая журналистика XIX в. не только освещала опыт организации педагогической практики в разных типах учительских учебных заведений, но и оказывала огромное влияние на пути повышения её эффективности. Выявлены пути творческого использования прогрессивного отечественного опыта организации и проведения педагогической практики в современных условиях. Основные результаты и положения исследования могут быть использованы при разработке программ педагогической практики и ее проведения в современных условиях педагогического образования разного уровня. В научный оборот введены малоизвестные архивные материалы, исторические факты, связанные со становлением и развитием организации педагогической практики в разных типах учительских учебных заведений. In dissertation the integral analysis of organisation of pedagogical practice is first carried out in a history-pedagogical retrospective view (second half of the ХІХth - the beginning of the ХХth century). Social and political and organisationally-pedagogical pre-conditions of becoming and development of organisation of pedagogical practice in different types of pedagogical educational establishments of Ukraine of the researched period are exposed. During research scientifically there is essence and component structures of pedagogical practice of future teachers, genesis of maintenance of pedagogical practice in establishments of secondary pedagogical education is explored, the leading tendencies of pedagogical practice are set, the leading ideas of its organisation are exposed and updated. The author introduced into the scientific use unknown and not popular archival documents, separate facts and theoretical positions concerned with the problem of organisation of pedagogical practice in a history.
- ДокументПедагогічна освіта батьків у 50–70-х роках ХХ століття в Україні(Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2011-10) Єсьман, І. В.У авторефераті дисертації досліджено і розкрито особливості змісту, завдань, форм і методів реалізації педагогічної освіти батьків різними соціальними інституціями, громадськими організаціями та об’єднаннями у 50–70-х рр. ХХ ст. в Україні у контексті історичної ретроспективи, задля підвищення її ефективності в сучасних умовах. В автореферате диссертации исследованы и раскрыты особенности содержания, задач, форм и методов реализации педагогического просвещения родителей различными социальными институтами, общественными организациями и объединениями в 50–70-х гг. ХХ в. в Украине в контексте исторической ретроспективы, для повышения ее эффективности в современных условиях. The thesis abstract investigates and reveals the peculiarities of the content, tasks, forms and methods of realization of pedagogical education of parents by different social institutions, public organizations and associations in Ukraine in 1950-70s in the context of the historical retrospective in order to increase its effectiveness in modern conditions.
- ДокументПоетичний синтаксис Юрія Левітанського: реалізація принципу кінематографічності(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2011) Колода, Д. В.Дисертація присвячена дослідженню поетичного синтаксису Юрія Левітанського з огляду на реалізацію принципу кінематографічності. У роботі розглянуті конструкції і прийоми поетичного синтаксису, характерні для ідіостилю цього автора. Серед них виявлено субстантивні і дієслівні ряди, фігури зменшення, вставлені конструкції і прийом парцеляції. Виявлені такі способи передачі кінематографічності тексту в ідіостилі Ю. Левітанського, як монтаж, панорамування, діалогічність, сюжетність, розглянуті синтаксичні засоби їх організації. На синтаксичному рівні монтаж у текстах поета виражений рядами номінативних речень, рядами предикативних одиниць у безсполучниковому реченні, поєднанням частин складносурядного речення, поєднанням двоскладних поширених речень. Панорамування виражено рядами різних синтаксичних одиниць і суположенням самостійних речень. Виявлено динамічне панорамування в текстах автора, що реалізується прийомами «наїзду» і «проїзду». Часова протяжність у поетичному просторі передається дієслівними і субстантивним рядами і розчленованими конструкціями, як-от: парцельованими конструкціями та конструкціями зі вставками. Були виділені такі види діалогічного мовлення: імітація «реального» діалогу і міфопоетичний діалог. Велика кількість діалогічних текстів свідчить про високий ступінь драматургійності ідіостилю. Сюжетно-композиційна організація є важливим елементом устрою ліричного вірша. Для текстів Левітанського характерна наявність наративних сюжетних ліній, що не властиво для лірики ХХ століття. Виявлено специфічний тип текстів з особливою сюжетною побудовою – тексти-сценарії. Диссертация посвящена исследованию поэтического синтаксиса Юрия Левитанского с точки зрения реализации принципа кинематографичности. В работе рассмотрены конструкции поэтического синтаксиса, которые являются характерными для идиостиля Юрия Левитанского. Среди них выявлены субстантивные и глагольные ряды, фигуры убавления, вставные и парцеллированные конструкции. В работе выявлены такие способы передачи кинематографичности в идиостиле Ю. Левитанского, как монтажность, панорамирование, диалогичность, сюжетность, и рассмотрены синтаксические средства их организации. Особенностью идиостиля Ю. Левитанского является регулярное использование монтажа: локального, темпорального и локально-темпорального. На синтаксическом уровне монтаж в текстах Левитанского выражен сочетаниями рядов номинативных предложений, рядов предикативных единиц в бессоюзном предложении, сочетанием частей сложносочиненного предложения, сочетанием двусоставных распространенных предложений. Панорамирование выражено рядами различных синтаксических единиц и соположением самостоятельных предложений. Выявлено динамическое панорамирование в текстах автора, которое реализуется приемами «наезда» и «проезда». Временная протяженность в поэтическом пространстве передается глагольными и субстантивными рядами и расчлененными конструкциями, как то: парцеллированными конструкциями и конструкциями со вставками. The thesis is devoted to the poetic syntax of Yuri Levitansky from the standpoint of realization of the cinematography principles. The paper discusses the design and techniques of poetic syntax, which are characteristics of individual style of Yuri Levitansky. Substantive and verbal rows, figures of decrease, insertive construction and method of parcelling are identified among them. The thesis describes the transmission modes of cinematography features in the lyrics by Levitansky. They are as assemblage, panning, dialogue saturation, and plot. The work examines the syntactic means of their organization. At the syntactic level in the texts by Levitansky assemblage is expressed with the help of row combinations such as rows of nominative sentences, series of predicative units in conjunctionless sentence, parts of a compound sentence, combinations of the two-part extended sentences. Panning is marked in rows of different syntactic units and the juxtaposition of separate sentences. The dynamic panning in the texts of the author has been identified. It is realized with the methods of «zoom» and «travel». Temporal extent of the poetic space is showed with verbal and substantive series and disintegrated structures, such as: parceled and insertive constructions. Such types of dialogic speech as imitation of a «real» dialogue and amythopoetical dialogue have been identified. The abundance of dialogic texts indicates a high degree of dramaturgy in the individual style of Yuri Levitansky. Plot and compositional organization is an important element of lyrical poems. The presence of narrative storylines characterizes the texts by Levitansky. Although it is not peculiarity of the lyrics of the twentieth century. The analysis has been revealed a specific type of the texts with particular plot construction –scripts.
- ДокументПрийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2002) Божко, Ю. О.У дисертаційній роботі досліджуються шляхи формування частини фразеологічного корпусу української мови, яка представлена одиницями спільної структурно-граматичної моделі «прийменник + відмінкова форма самостійного слова». Роль самостійного слова можуть виконувати : іменник (від Адама, на мазі), субстантивований прикметник (від лукавого, на батьківських), займенник (про мене, про себе), числівник (до одного, за трьох), субстантивоване дієслово (для годиться), вигук (на біс). У ролі прийменника виступають переважно первинні прийменники. Висвітлюються процеси формування самої моделі, її динаміки в напрямку фразеологізації та виникнення в подібних мовних одиницях специфічних ознак фразеологічної номінації. Зазначається, що причина фразеологізації прийменника і відмінкової форми криється в самому процесі їх стискання (згортання) до стану аналітичної словоформи і «згущення» їхніх значень у єдину сему. Наголошується на тому, що оскільки фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі мають граматичне значення обставин, їхня семантична структура нагадує семантичну структуру обставин. Серед аналізованих одиниць є ФО часу, ФО місця або напрямку, ФО міри і ступеня, ФО способу дії, ФО із значенням мети, ФО із значенням причини. Аналіз системних семантичних зв'язків досліджуваних одиниць указує на те, що фразеологізмам прийменниково-відмінкової моделі, як і одиницям з лексичним значенням, властиві явища полісемії, омонімії, синонімії та антонімії. В работе исследуются пути образования части фразеологического состава украинского языка, которая представлена единицами общей структурно-грамматической модели "предлог + падежная форма самостоятельного слова". Освещаются процессы формирования самой модели, ее динамики в направлении фразеологизации и возникновения в подобных единицах языка специфических признаков фразеологической номинации. The research work investigates Ukrainian phraseological units of a prepositional-case model and the ways of their formation. The structural-grammatical model of analyzing units is «a preposition + a case form of a notional part of speech» (a noun, an adjective, a pronoun, a numeral and a substantivised verb). The author deals with the formation of the model itself, its dynamics and the special features of phraseological nomination. It is emphasized that the reason of phraseological peculiarities of a preposition and a case form lies in the process of their compression of their meanings to a single meaning. So far as the phraseological units of a prepositional-case model have grammatical meaning of an adverbial modifier, their semantic structure resembles a semantic structure of an adverbial modifier. Among the phraseological units of this kind there are the phraseological units of time, place and direction, measure and degree, phraseological units with a meaning of purpose and reason. In accordance with objective development of the language and as the result of the relations between cases and adverbial modifiers four independent structural-grammatical-semantic models of prepositions and case forms have appeared in the Ukrainian language nowadays. The analysis of a semantic connection of the investigated phraseological units of a prepositional case model as well as lexical units can have homonyms, synonyms, antonyms. They can be also polysemantic ones.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »