Автореферати
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Перегляд Автореферати за Дата випуску
Зараз показано 1 - 20 з 42
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументМузична освіта студентів педагогічних навчальних закладів України (1917-1933 рр.)(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2000-11-13) Кузьмічова, В. А.У дисертації досліджується динаміка становлення та розвитку ідей, змісту, форм і методів теорії та практики музичної освіти студентів педагогічних навчальних закладів України (1917-1933 рр.). Розкрито провідні етапи розвитку ідей музичної освіти (кінець ХІХ – початок ХХ ст., 1917-1925, 1926-1933 рр.), визначено головні складові її змісту: теоретичні, музичні і загальнопедагогічні знання, спеціально-методичні знання, уміння й навички, формування педагогічної майстерності. Виявлено традиційні та визначено нові форми і методи практичної навчально-виховної діяльності майбутніх музичних працівників різного профілю, проаналізовано особливості проведення педагогічної практики студентів у музичних класах, студіях, лабораторіях і в установах соціального виховання. Виявлено тенденції та накреслено шляхи подальшого використання набутого досвіду в сучасній національній системі освіти й виховання молоді. В диссертации впервые в систематизированном виде представлены теоретические идеи и опыт практической учебно-воспитательной работы в области музыкального образования студентов педагогических учебных заведений Украины (1917-1933 гг.). В работе рассмотрены истоки музыкального образования, определены главные этапы становления и развития идей музыкального образования студентов различных типов высших музыкально-педагогических учреждений Украины исследуемых лет (конец XIX-начала ХХ ст.; 1917-1925, 1926-1933 гг.). Проанализировано содержание образования будущих учителей музыки и пения, музыкальных воспитателей, руководителей детских музыкальных студий, кружков, оркестров духовых и народных инструментов, хоровых коллективов. Раскрыты основные компоненты содержания образования студентов: теоретические музыкальные и общепедагогические знания; специально-методические знания, умения и навыки; формирование педагогического мастерства музыкальных работников в процессе педагогической практики в учреждениях социального воспитания различного типа. Охарактеризованы выявленные в исследовании традиционные и новые формы и методы музыкального образования студентов высших педагогических учебных заведений Харьковской, Одесской и Киевской областей Украины. Рассмотрены особенности проведения педагогической практики музыкальных работников различного профиля. В исследовании выявлены традиционные и новые формы и методы практической учебно-воспитательной деятельности студентов музыкально-педагогических заведений. Среди традиционных форм наиболее распространенными были: лекционно-семинарские, индивидуальные и групповые занятия, студенческие хоры, оркестры, ансамбли участие студентов в работе детских и взрослых музыкально-педагогических коллективов при клубах, школах, сельских домах, хатах-читальнях. К традиционным методам относились: индивидуальный подход, дозирование музыкальных упражнений и постепенное усложнение произведений, самостоятельное прорабатывание студентами научно-педагогической и научно-методической литературы, прослушивание и анализ музыкальных произведений, реферативный, экскурсионный и дискуссионный методы. Новаторскими формами и методами работы, выявленными в исследовании, были занятия по музыке и пению малыми группами в учебное и внеучебное время, экзамены и зачеты в форме открытых академических концертов, отчетные письменные работы из дисциплин музыкально-педагогического цикла, экспериментальная проверка под руководством педагога способов работы с детскими музыкальными коллективами в образовательных учреждениях при заведениях (трудшколах-семилетках, детских клубах, садах, домах). Формирование педагогического мастерства студентов происходило в процессе пассивной педагогической практики на младших и активной на старших курсах педагогических учебных заведений. Обе практики проводились в музыкальных классах, студиях и лабораториях при учебных заведениях, а также образовательных учреждениях разных типов. Срок практики определялся в учебном плане каждого заведения. После окончания учебного заведения для подтверждения педагогической квалификации выпускники проходили одногодичную или двухгодичную стажировку. В исследовании раскрыт вклад выдающихся деятелей в области музыкального образования педагогов, композиторов, основателей высшей национальной музыкально-педагогической школы Украины В.И.Верховинца, С.П.Дримцова. Ф.Е.Козицкого, Н.Д.Леонтовича, П.К.Луценко, К.К.Пигрова, Я.Я.Полферова, К.Г.Стеценко, П.С.Столярского, И.М.Хоткевича, Б.С.Яворского. Определены пути исследования накопленных теоретических идей и опыта возрождения национального образования в Украине. The dynamics of the formation and development of the content, form and method ideas in Ukrainian Pedagogical Institutions student musical education theory and practice (1917 – 1933) is under research. The main stages in the development of music education ideas are revealed (the end of the XIXth – the beginning of the XXth century; 1917 – 1925; 1926 – 1933). The main components of music education content are defined: theoretical music and general education knowledge, special methodical knowledge , skills and habits, pedagogical mastery skill training. Traditional and new methods and techniques of future music worker practical teaching activities are detected, student teaching practice peculiarities in music classes, studios, laboratories and social education establishments are analyzed. The tendencies and possibilities of historical experience further usage in the modern national education system are examined and formulated.
- ДокументФормування естетичної культури особистості в науково-педагогічній та творчій спадщині Я. А. Мамонтова(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2001-10-11) Соколова, А. В.У дисертації вперше виявлено і проаналізовано основні етапи формування естетичної культури особистості в науково-педагогічній та творчій спадщині Я.А.Мамонтова, визначено поняття естетичної культури, обґрунтовано її зміст та головні складові, розкрито вплив на різні сфери життєдіяльності людини. У процесі наукового дослідження узагальнено досвід практичної роботи педагога-митця в навчальних закладах та мистецьких колективах Харкова у 20-30-ті рр. ХХст., висвітлено традиційні й новаторські методи та специфічні засоби розвитку естетичної культури, що сприяли вихованню цілісної естетично розвиненої особистості, виявлено провідні тенденції розвитку естетичної культури особистості в спадщині Я.А.Мамонтова та перспективи творчого використання досвіду педагога-митця в умовах відродження національної освіти України.В работе впервые систематизировано научно-педагогическое и творческое наследие Я.А.Мамонтова по проблеме формирования эстетической культуры личности. На основе изучения архивных источников, трудов Я.А.Мамонтова, историко-педагогической, современной научной и учебно-методической литературы показано, что эстетико-педагогическое наследие Я.А.Мамонтова представляет собой прогрессивное по своей сущности и воспитательное по содержанию социально-педагогическое явление, в котором органически сочетались педагогическая, искусствоведческая, теоретико-практическая и литературно-драматургическая деятельности, направленные на формирование эстетической культуры личности.В диссертации изучены теоретические подходы к эстетическому воспитанию молодежи в отечественной педагогике исследуемого периода, выявлены и проанализированы основные этапы становления и развития теоретических идей и практической деятельности Я.А.Мамонтова по формированию эстетической культуры личности: 1899-1919 гг., 1920-1929 гг., 1930-1940 гг.. В ходе научного поиска установлено, что Я.А.Мамонтов был одним из первых украинских педагогов-исследователей, который в научно-методическом труде “Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч.1. Педагог як митець” /1922/ определил сущность понятия эстетической культуры и обосновавл ее главные компоненты – эстетическое созерцание и художественное творчество. Эстетическую культуру педагог рассматривал как сложное качество целостной личности, направленное на гармонизацию всех сторон жизнедеятельности человека и его взаимоотношений с окружающей действительностью. Под эстетическим созерцанием (пассивной формой эстетической культуры) он понимал продукт культурно-исторического развития человека, который проявляется в умении видеть, наблюдать и понимать красоту, добро и истину в природе, искусстве и окружающей действительности. К художественному творчеству (активной форме эстетической культуры) педагог относил как творчество в определенной области искусства, так и активное привнесение эстетических элементов в разнообразную жизнедеятельность личности, что способствовало, на его взгляд, эстетическому самоусовершенствованию и духовному развитию человека. Я.А.Мамонтов также выделил низкий, средний и высокий ступени формирования эстетической культуры личности, раскрыл ее влияние на индивидуальную, социальную, моральную и религиозную сферы жизнедеятельности человека.Установлено, что 20-30-е годы были периодом активной практической деятельности Я.А.Мамонтова, в ходе которой он преподавал на Высших педагогических курсах им.Г.С.Сковороды, в Харьковских ИНО, Муздраме и КИЖе. Он разрабатывал и внедрял в педагогический процесс учебные программы курсов “Основы эстетического воспитания”, “Современные педагогические течения”, “Драматургия”, читал лекции, проводил практические занятия, направленные на формирование эстетической культуры молодежи. Большое место в его педагогической деятельности этого периода занимала учебно-воспитательная и творческая работа в литературно-драматической студии сковородиновских курсов и Украинской государственной театре-студии.Среди методов формирования эстетической культуры, которые Я.А.Мамонтов разрабатывал и использовал на практике были традиционные – художественная самодеятельность, теоретическое и практическое обучение искусству и новаторские – создание художественного окружения, художественно-дидактический метод. Целесообразность внедрения данных методов в педагогический процесс он обосновывал их общим и, вместе с тем, индивидуальным характером, учетом возрастных, психологических особенностей и способностей студентов и учащихся. Преподавание в творческих коллективах Харькова привело Я.А.Мамонтова к поиску специфических средств формирования эстетической культуры, таких как мимодраматические и пантомимические упражнения и импровизации, выработка у будущих режиссеров и актеров знаний и умений проникновения в духовный и эмоциональный замысел автора пьесы с целью его воплощения в собственной постановке, наблюдение за работой режиссера и актеров с последующим обсуждением, инсценизация рассказов выдающихся писателей, постановка пьес и их фрагментов в рабочих клубах, учебных заведениях и школах, встречи с прогрессивными деятелями культуры и искусства. В исследовании выделены тенденции развития теоретических идей и практического опыта Я.А.Мамонтова по формированию эстетической культуры личности и рассмотрены перспективы их творческого использования в современных условиях.The main stages of the personality aesthetic culture formation in the scientific pedagogical and creative legacy of Ya.A.Mamontov are revealed and analysed. The term “aesthetic culture” is defined, its content and main components are substantiated, its influence on different spheres of person's life is elaborated.The research promoted generalization of the educator-artist's practical experience in Kharkiv educational establishments and in his work with art groups in the 20-30-es of XXth century. Traditional and innovated methods and specific means of aesthetic culture development wich contributed to the education of an integral aesthetically developed personality are highlighted, main tendencies in the personality aesthetic culture formation in the Ya.A.Mamontov's legacy and the perspectives of creative usage of the educator's experience in the conditions of Ukraine's national education revival are revealed.
- ДокументПрийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2002) Божко, Ю. О.У дисертаційній роботі досліджуються шляхи формування частини фразеологічного корпусу української мови, яка представлена одиницями спільної структурно-граматичної моделі «прийменник + відмінкова форма самостійного слова». Роль самостійного слова можуть виконувати : іменник (від Адама, на мазі), субстантивований прикметник (від лукавого, на батьківських), займенник (про мене, про себе), числівник (до одного, за трьох), субстантивоване дієслово (для годиться), вигук (на біс). У ролі прийменника виступають переважно первинні прийменники. Висвітлюються процеси формування самої моделі, її динаміки в напрямку фразеологізації та виникнення в подібних мовних одиницях специфічних ознак фразеологічної номінації. Зазначається, що причина фразеологізації прийменника і відмінкової форми криється в самому процесі їх стискання (згортання) до стану аналітичної словоформи і «згущення» їхніх значень у єдину сему. Наголошується на тому, що оскільки фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі мають граматичне значення обставин, їхня семантична структура нагадує семантичну структуру обставин. Серед аналізованих одиниць є ФО часу, ФО місця або напрямку, ФО міри і ступеня, ФО способу дії, ФО із значенням мети, ФО із значенням причини. Аналіз системних семантичних зв'язків досліджуваних одиниць указує на те, що фразеологізмам прийменниково-відмінкової моделі, як і одиницям з лексичним значенням, властиві явища полісемії, омонімії, синонімії та антонімії. В работе исследуются пути образования части фразеологического состава украинского языка, которая представлена единицами общей структурно-грамматической модели "предлог + падежная форма самостоятельного слова". Освещаются процессы формирования самой модели, ее динамики в направлении фразеологизации и возникновения в подобных единицах языка специфических признаков фразеологической номинации. The research work investigates Ukrainian phraseological units of a prepositional-case model and the ways of their formation. The structural-grammatical model of analyzing units is «a preposition + a case form of a notional part of speech» (a noun, an adjective, a pronoun, a numeral and a substantivised verb). The author deals with the formation of the model itself, its dynamics and the special features of phraseological nomination. It is emphasized that the reason of phraseological peculiarities of a preposition and a case form lies in the process of their compression of their meanings to a single meaning. So far as the phraseological units of a prepositional-case model have grammatical meaning of an adverbial modifier, their semantic structure resembles a semantic structure of an adverbial modifier. Among the phraseological units of this kind there are the phraseological units of time, place and direction, measure and degree, phraseological units with a meaning of purpose and reason. In accordance with objective development of the language and as the result of the relations between cases and adverbial modifiers four independent structural-grammatical-semantic models of prepositions and case forms have appeared in the Ukrainian language nowadays. The analysis of a semantic connection of the investigated phraseological units of a prepositional case model as well as lexical units can have homonyms, synonyms, antonyms. They can be also polysemantic ones.
- ДокументПідготовка майбутніх учителів початкових класів до організації спілкування учнів у процесі розвиваючих ігор(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2002) Філатова, Л. С.У дисертації на підставі вивчення теоретичних праць, присвячених проблемі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації спілкування учнів у процесі розвиваючих ігор, розкрито зміст, види, форми організації та структуру спілкування молодших школярів, а також сутність розвиваючих ігор, виділені їх типи й структура. У виконаному дослідженні вперше науково обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації спілкування учнів у процесі розвиваючих ігор, теоретично обґрунтовано зміст та розроблено технологію підготовки студентів до зазначеного спілкування. В диссертации на основе теоретического анализа научных исследований раскрыты сущность и содержание общения младших школьников. Основополагающим положением в исследовании является концепция общения, разработанная А.В. Мудриком. Анализ психологопедагогической литературы позволил выделить нормативно-воспитательную, развивающе-познавательную и эмоциональную функции общения младших школьников. Также были определены основные виды названного общения (межличностное и ролевое), формы его организации (коллективная, групповая, парная), определена структура взаимодействия школьников младшего школьного возраста (потребности, мотивы, интересы, формы организации общения, его содержание и корректировка). Научная работа раскрывает сущность развивающих игр, которые направлены на развитие конкретных психологических функций младших школьников, на воспроизведение S-S отношений. В соответствие с особенностями психического развития детей младшего школьного возраста были выделены типы развивающих игр, направленных на развитие памяти, мышления, внимания, восприятия и воображения. Опираясь на выводы ряда исследований, была определена структура названных игр (предигровая ситуация, игровая ситуация, игровое общение, результат игры). Установлена взаимосвязь структурных компонентов общения школьников и развивающих игр: с одной стороны, общения развивается и активизируется в ходе игры, а с другой – сама игра развивается в процессе общения. Теоретический анализ проблемы процесса S–S общения младших школьников, состояние подготовки учителя к нему позволили обосновать содержание профессионально-педагогической подготовки будущих учителей к общению учащихся в условиях организации развивающих игр. Так были выявлены необходимые структурные компоненты, среди которых: мотивационный (предусматривающий потребность в новых отношениях учителя с учениками на принципах сотворчества, веру в возможности, способности каждого ученика и осознанность важности овладения необходимыми знаниями и умениями организации общения учеников); когнитивный (знания, раскрывающие сущность и специфику общения младших школьников в процессе развивающих игр); операционный (умения организовывать общение мдадших школьников в процессе развивающих игр, выбирая для этого оптимальне методы и формы); волевой (способность к выявлению инициативности, ответственности, самокритичности, проявлению выдержки и терпения); коммуникативный (практические действия по организации общения младших школьников в игровой деятельности). Выявлены и экспериментально проверены педагогические условия, способствующие эффективной подготовке будущих учителей начальной школы к организации общения учеников в процессе развивающих игр: формирования у студентов теоретических знаний и овладения ими практическими умениями и навыками по проблеме исследования, которые достигаются благодаря созданию технологии подготовки студентов. Разработанная технология подготовки студентов к организации общения младших школьников в процессе развивающих игр включала: дополнения теоретических курсов психолого-педагогических дисциплин по проблеме исследования, организацию практических и семинарских занятий, введение разработанных диссертантом спецкурсов «Развивающие игры», "Психолого-педагогические основы организации общения младших школьников в процессе развивающих игр» и внедрение целевых заданий для всех видов педагогической практики. На основании критериев готовности будущих учителей определены уровни готовности студентов к организации общения младших школьников в процессе развивающих игр: высокий, достаточный, элементарный. Экспериментальное исследование позволило сделать вывод, что разработанная технология способствует формированию готовности будущих учителей к организации общения младших школьников в процессе развивающих игр. На эффективность этой подготовки влияют способы формирования соответствующих теоретических знаний, умений и навыков. При этом умения и навыки студентов организовывать общение учеников в процессе развивающих игр наиболее эффективно формируются благодаря разработанным вариативным моделям овладения практическими умениями и навыками организации указанного общения. In the dissertation the content, types, organizational forms, the structure of primary pupils’ intercourse and the essence of developing games are revealed, the types of games and their structure are singled out on the basis of studying of theoretical works devoted to the problem of future primary school teachers’ professional and pedagogical training for the organization of pupils’ intercourse in the process of developing games. In the research work the pedagogical conditions, the content, the technology training for the organization of pupils’ intercourse in the process of developing games are theoretically grounded and checked by the experiment.
- ДокументCтатистична оцінка й прогноз закономірностей формування трудового потенціалу населення в перехідний період(Київський національний економічний університет (КНЕУ), Надруковано в мінітипографії ПП Карпенко, 2002-08-16) Муромцева, Ю. І.Дисертація присвячена вивченню та удосконаленню існуючої статистичної методології для комплексної статистичної характеристики населення, як носія трудового потенціалу в умовах транзиції; методології прогнозування трудового потенціалу населення і обгрунтування гіпотез. У роботі вивчені можливості використання індексної методології, зокрема, індекс людського розвитку, і на його основі вперше побудований і застосований в дослідженні узагальнюючий показник - індекс середньої очікуваної тривалості життя в зайнятому стані. Досліджені відтворювальні процеси, які відбуваються в складі населення Харківської області та України, демоекономічні чинники і особливості формування трудового потенціалу населення. Диссертация посвящена изучению и усовершенствованию существующей статистической методологии для комплексной статистической характеристики населения, как носителя трудового потенциала в условиях транзиции; методологии прогнозирования трудового потенциала населения и обоснования гипотез. В работе изучены возможности использования индексной методологии, в частности, индекс человеческого развития, и на его основе впервые построен и применен в исследовании обобщающий показатель – индекс средней ожидаемой продолжительности жизни в занятом состоянии. Исследованы воспроизводственные процессы, которые происходят в составе населения Харьковской области и Украины, демоэкономические факторы и особенности формирования трудового потенциала населения. The work is devoted to research and improvement of existing statistical methodology in area of integrated statistical description of population as a bearer of labour potential, especially in transition conditions; projection methodology and substantiation of hypothesis. The reproduction processes in population of Kharkiv region and Ukraine, also demographical and economical factors and features of forming population`s labour potential in market economy. Also development and structural improvement in economical activity and employment was research. The methodology of potential of life and population`s labour potential projection was work out and realized.
- ДокументОРГАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ В РІЗНИХ ТИПАХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2005-05-14) Лук'янченко, О. М.У дисертації вперше здійснено цілісний аналіз організації педагогічної практики в історико-педагогічній ретроспективі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Розкрито розвиток та становлення системи підготовки педагогічних кадрів в Україні для різних типів шкіл в контексті суспільно-політичних подій досліджуваного періоду. Установлено внесок педагогів досліджуваного періоду у визначення ролі, значення педагогічної практики у професійній підготовці майбутніх учителів та розробку її мети, завдань, принципів організації, змісту. У ході дослідження науково обґрунтовано сутність педагогічної практики майбутніх учителів, досліджено генезу змісту педагогічної практики в закладах середньої педагогічної освіти та вищих закладах, установлено провідні тенденції й етапи розвитку організації педагогічної практики, виявлено і накреслено напрями творчого використання вітчизняного досвіду минулого в сучасних умовах. Уведено до наукового обігу невідомі і маловідомі архівні документи, окремі факти й теоретичні положення, які пов’язані з проблемою організації педагогічної практики в історичному аспекті. В диссертации в широких хронологических рамках (конец ХІХ – начало ХХ века) впервые исследовано проблему организации педагогической практики в разных типах педагогических учебных заведениях Украины. В ходе исследования установлено, что организация педагогической практики является актуальной проблемой, о чем свидетельствует наличие разных направлений научных педагогических поисков (теоретическое, методическое, историко-педагогическое). Установлен вклад отечественных и зарубежных педагогов А. Дистервега, И. Гербарта, К. Д. Ушинского, Н. И. Пирогова, С. И. Миропольского, П. Г. Редькина, Н. А. Корфа, М. И. Демкова, Х. Д. Алчевской, С. Ф. Русовой, Т. Г. Лубенца и др. в разработку теоретических основ организации педагогической практики. На основе анализа историко-педагогической литературы, архивных документов выявлено состояние системы подготовки педагогических кадров в исследуемый период в Украине как части Российской империи. Осуществлен историко-педагогический анализ нормативных документов, которые обусловливали процесс организации общепедагогической подготовки будущих учителей, в том числе и практики, в разных типах педагогических учебных заведений. Доказано, что в документах официального характера были заложены условия для осуществления профессиональной и содержательной практики будущих учителей. Обобщен опыт и выявлена специфика осуществления педагогической практики в средних педагогических учебных заведениях и высших заведениях Украины; исследован генезис содержания и форм организации педагогической практики в них. Выявлены прогрессивные тенденции организации педагогической практики в исследуемый период: стремление к осуществлению тесной взаимосвязи педагогической теории и практики; достижение идентичности в содержании практики для учителей разных специальностей; использование передового педагогического опыта школы исследуемого периода; осуществление систематического, тщательного контроля и оценки практической деятельности на принципах гуманности и требовательности; создание базовых учебных заведений. Установлены этапы развития идеи организации педагогической практики, которые сформировались в исследуемый период: 1860-1874 гг. – организационное становление основ педагогической практики в учительских семинариях и институтах, организационное та содержательное становление педпрактики в системе высших педагогических курсов при императорских университетах; 1875-1904 гг. – этап противоречий: с одной стороны, - разработка содержания педпрактики в условиях активного расширения сети учительских семинарий и институтов, формирование организационного та содержательного компонента педпрактики в автономно функционирующем заведении (Нежинский историко-филологический институт), а с другой –упадок педагогической практики в системе университетского образования; 1905-1917 гг. – усовершенствование системы организации практики в условиях реформирования учительских семинарий и институтов, разработка содержания практики в проектах профессиональной подготовки учителей средней школы. В ходе исследования установлено, что прогрессивная педагогическая журналистика XIX в. не только освещала опыт организации педагогической практики в разных типах учительских учебных заведений, но и оказывала огромное влияние на пути повышения её эффективности. Выявлены пути творческого использования прогрессивного отечественного опыта организации и проведения педагогической практики в современных условиях. Основные результаты и положения исследования могут быть использованы при разработке программ педагогической практики и ее проведения в современных условиях педагогического образования разного уровня. В научный оборот введены малоизвестные архивные материалы, исторические факты, связанные со становлением и развитием организации педагогической практики в разных типах учительских учебных заведений. In dissertation the integral analysis of organisation of pedagogical practice is first carried out in a history-pedagogical retrospective view (second half of the ХІХth - the beginning of the ХХth century). Social and political and organisationally-pedagogical pre-conditions of becoming and development of organisation of pedagogical practice in different types of pedagogical educational establishments of Ukraine of the researched period are exposed. During research scientifically there is essence and component structures of pedagogical practice of future teachers, genesis of maintenance of pedagogical practice in establishments of secondary pedagogical education is explored, the leading tendencies of pedagogical practice are set, the leading ideas of its organisation are exposed and updated. The author introduced into the scientific use unknown and not popular archival documents, separate facts and theoretical positions concerned with the problem of organisation of pedagogical practice in a history.
- ДокументМотив "марнота марнот" в українській поезії другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століття(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (ХНПУ), 2007-05-15) Зосімова, О. В.На матеріалі широкого кола віршованих пам’яток українського бароко автор дисертації аналізує особливості функціонування мотиву "марнота марнот" у творах вітчизняних поетів другої половини XVII – початку XVIII ст. у контексті загальних тенденцій розвитку європейського письменства цієї доби. У дослідженні детально розглянуто комплекс сталих виражальних засобів ідеї Vanitas (світ як море, куля, театр; життя-мандрівка, традиційні сюжети античної історії та міфології тощо), окреслено місце та роль мотиву "марнота марнот" як чільного складника системи ідеологічних побудов віршованої літератури українського бароко. Особливу увагу в дисертаційній студії приділено аналізу жанрової своєрідності художнього втілення ідеї "світової марноти" в українській бароковій поезії, з’ясуванню індивідуальних особливостей інтерпретації мотиву Vanitas у творах вітчизняних письменників. На широком материале стихотворных памятников украинского барокко автор диссертации анализирует особенности функционирования мотива "суеты сует" в произведениях отечественных поэтов второй половины ХVІІ – начала ХVІІІ века в контексте общих тенденций развития европейской литературы этого периода. В исследовании детально рассмотрен комплекс устойчивых средств художественного воплощения идеи Vanitas (мир как море, театр, шар; жизнь-странствие, традиционные сюжеты античной истории и мифологии и др.), обозначено место и роль мотива "суеты сует" как основного компонента идеологической системы стихотворной литературы украинского барокко. Особое внимание в диссертации уделено анализу жанрового своеобразия художественного воплощения идеи "суеты сует" в украинской барочной поэзии, рассмотрению индивидуальных особенностей разработки мотива Vanitas в произведениях отечественных писателей. On the rich material of the Ukrainian baroque verse literature the author of the thesis analyzes special features of the national interpretation of the motif "vanitas vanitatum" in the context of the common tendencies of the development of the contemporary European poetry. The dissertation presents a systematic survey of various stylistic devices used to convey the idea of Vanity in the Ukrainian verse literature (world as a sea, a theatre, a globe; life as pilgrimage, popular images and topics of Greco-Roman history and mythology). The study gives convincing evidence that the motif "vanitas vanitatum" is one of the most important components of the ideological system of the Ukrainian poetry of the second half of the 17th and the early 18th century. The main emphasis in the research has been placed on the analysis of the specific traits of genre interpretation of the idea of Vanity and individual features of its artistic expression in the works of Ukrainian baroque authors.
- ДокументТеоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ФОП “Азамаєв В. Р.”, 2009-09-18) Костікова, І. І.У дисертації визначено сутність засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у професійній підготовці майбутніх учителів іноземних мов. Схарактеризовано методологічні засади підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Теоретично обґрунтовано концепцію професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Розроблено й експериментально перевірено модель підготовки засобами ІКТ. Обґрунтовано сутність інформаційно-навчального середовища як необхідної умови успішного функціонування пропонованої моделі підготовки. Визначено особливості дидактичних принципів і функцій методичної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Виявлено особливості використання дистанційної форми організації навчання майбутніх учителів іноземних мов. Розроблено науково-методичне й організаційно-методичне забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Визначено критерії та показники рівнів сформованості готовності професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. В диссертации выявлена сущность средств информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) в профессиональной подготовке будущих учителей иностранных языков. Охарактеризованы методологические основы подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Теоретически обоснована концепция профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Разработана и экспериментально проверена модель подготовки средствами ИКТ. Обоснована сущность информационно-учебной среды как необходимого условия успешного функционирования предложенной модели подготовки. Отмечены особенности дидактических принципов и функций методической подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Выявлены особенности использования дистанционной формы организации обучения будущих учителей иностранных языков. Разработано научно-методическое и организационно-методическое обеспечение процесса профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Выявлены критерии и показатели уровней сформированности готовности профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. The thesis presents the theoretical basis for solving the problem of professional training of prospect live foreign languages teachers in the context of large - scale educational innovations connected with the employment of means of information and communication technologies in the language classroom. The thesis elucidates the essence of means of information and communication technologies in professional training of future teachers of foreign languages. The multimedia computing enables computer-assisted language learning to enter the mainstream of language learning with its newly-found ability to deliver sound and video. It allows combining the media with text, make it interactive. Multimedia can both provide input, through text, sound, video, and combinations of these, while additionally making this input more comprehensible. The students use learning strategies such as comprehensive checks, clarification requests, and asking for repetition to aid comprehension. The convergence of hardware and software and the ways of their functioning makes the training of prospective foreign languages teachers more effective. The methodological underpinnings of professional training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies are characterized. The conception of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologies is theoretically substantiated. It is offered to reform the traditional system of professional training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies, to get over to the innovative system of professional training. A new model of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologiesis worked out and experimentally tested. The suggested model provides for the unity of the learning content, structure, purpose, ways of getting knowledge, skills, and basic competences. Such a way allows to reach the goal of the research, to take into consideration the international and national experience of the technology usage. The essence of informational and educational environment as a necessary condition of effective model functioning of professional training of future teachers of foreign languages is established. The components of the informational and educational environment are as follows: the content/informational part, technical equipment and hardware/software, users. Beneficial for the professional training of prospective foreign language teachers, this environment provides for the systematic use the means of information and communication technologies. The environment can aid the processing and the recall of information and language when these are delivered, and processed simultaneously through both the verbal and non-verbal channels. Main features of didactic principles and functions of methodical training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies are outlined. Information and communication technologies allow students to do difficult learning tasks using Internet, project work, communicating via e-mail, in chats, forums, working with authentic literature, etc. Students understand the underlying reasons why multimedia might be seen as an effective and useful language learning tool. The means of information and communication technologies have endless repeatability, the variety of ways in which they can be used, they add to students’interest and motivation. The technology has a high face-validity and its provision can assist in professional training. Foreign languages teachers-to-be have also access to authentic on-line literature, political, cultural, scientific news (digests), students’competitions and contests, language games, so nowadays it is impossible to do without means of information and communication technologies in professional training of foreign languages teachers-to-be. The specificity of distance learning of future teachers of foreign languages in professional training is brought to light. The demands for methods of creating distance multimedia courses for teaching English based on module principles are substantiated. Scientific/methodical, organizational/methodical provision for professional training process of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies is elaborated. The author’s monographs, multimedia courses, textbooks of different levels help students, teachers, professors, researchers in the sphere of professional training of foreign languages teachers-to-be. In the experiment the criteria and indices of the levels of forming the readiness of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologies are suggested. A comparative analysis of statistics based on selected indices has revealed a steady positive dynamics and changes in training students of the experimental groups. The variance analysis has proved the effectiveness of the suggested model in comparison with the traditional training.
- ДокументПоетичний синтаксис Юрія Левітанського: реалізація принципу кінематографічності(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2011) Колода, Д. В.Дисертація присвячена дослідженню поетичного синтаксису Юрія Левітанського з огляду на реалізацію принципу кінематографічності. У роботі розглянуті конструкції і прийоми поетичного синтаксису, характерні для ідіостилю цього автора. Серед них виявлено субстантивні і дієслівні ряди, фігури зменшення, вставлені конструкції і прийом парцеляції. Виявлені такі способи передачі кінематографічності тексту в ідіостилі Ю. Левітанського, як монтаж, панорамування, діалогічність, сюжетність, розглянуті синтаксичні засоби їх організації. На синтаксичному рівні монтаж у текстах поета виражений рядами номінативних речень, рядами предикативних одиниць у безсполучниковому реченні, поєднанням частин складносурядного речення, поєднанням двоскладних поширених речень. Панорамування виражено рядами різних синтаксичних одиниць і суположенням самостійних речень. Виявлено динамічне панорамування в текстах автора, що реалізується прийомами «наїзду» і «проїзду». Часова протяжність у поетичному просторі передається дієслівними і субстантивним рядами і розчленованими конструкціями, як-от: парцельованими конструкціями та конструкціями зі вставками. Були виділені такі види діалогічного мовлення: імітація «реального» діалогу і міфопоетичний діалог. Велика кількість діалогічних текстів свідчить про високий ступінь драматургійності ідіостилю. Сюжетно-композиційна організація є важливим елементом устрою ліричного вірша. Для текстів Левітанського характерна наявність наративних сюжетних ліній, що не властиво для лірики ХХ століття. Виявлено специфічний тип текстів з особливою сюжетною побудовою – тексти-сценарії. Диссертация посвящена исследованию поэтического синтаксиса Юрия Левитанского с точки зрения реализации принципа кинематографичности. В работе рассмотрены конструкции поэтического синтаксиса, которые являются характерными для идиостиля Юрия Левитанского. Среди них выявлены субстантивные и глагольные ряды, фигуры убавления, вставные и парцеллированные конструкции. В работе выявлены такие способы передачи кинематографичности в идиостиле Ю. Левитанского, как монтажность, панорамирование, диалогичность, сюжетность, и рассмотрены синтаксические средства их организации. Особенностью идиостиля Ю. Левитанского является регулярное использование монтажа: локального, темпорального и локально-темпорального. На синтаксическом уровне монтаж в текстах Левитанского выражен сочетаниями рядов номинативных предложений, рядов предикативных единиц в бессоюзном предложении, сочетанием частей сложносочиненного предложения, сочетанием двусоставных распространенных предложений. Панорамирование выражено рядами различных синтаксических единиц и соположением самостоятельных предложений. Выявлено динамическое панорамирование в текстах автора, которое реализуется приемами «наезда» и «проезда». Временная протяженность в поэтическом пространстве передается глагольными и субстантивными рядами и расчлененными конструкциями, как то: парцеллированными конструкциями и конструкциями со вставками. The thesis is devoted to the poetic syntax of Yuri Levitansky from the standpoint of realization of the cinematography principles. The paper discusses the design and techniques of poetic syntax, which are characteristics of individual style of Yuri Levitansky. Substantive and verbal rows, figures of decrease, insertive construction and method of parcelling are identified among them. The thesis describes the transmission modes of cinematography features in the lyrics by Levitansky. They are as assemblage, panning, dialogue saturation, and plot. The work examines the syntactic means of their organization. At the syntactic level in the texts by Levitansky assemblage is expressed with the help of row combinations such as rows of nominative sentences, series of predicative units in conjunctionless sentence, parts of a compound sentence, combinations of the two-part extended sentences. Panning is marked in rows of different syntactic units and the juxtaposition of separate sentences. The dynamic panning in the texts of the author has been identified. It is realized with the methods of «zoom» and «travel». Temporal extent of the poetic space is showed with verbal and substantive series and disintegrated structures, such as: parceled and insertive constructions. Such types of dialogic speech as imitation of a «real» dialogue and amythopoetical dialogue have been identified. The abundance of dialogic texts indicates a high degree of dramaturgy in the individual style of Yuri Levitansky. Plot and compositional organization is an important element of lyrical poems. The presence of narrative storylines characterizes the texts by Levitansky. Although it is not peculiarity of the lyrics of the twentieth century. The analysis has been revealed a specific type of the texts with particular plot construction –scripts.
- ДокументЛІНГВОКОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ УКРАЇНСЬКОГО МОВОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ(СПД ФО Степанов В. В., 2011-09-28) Борисов, В. А.У роботі уточнено змістове наповнення поняття дискурс, описано формально-змістові ознаки жанрів мовознавчої комунікації, досліджено особливості мовознавчої Інтернет-комунікцаії, презентовано характеристику інтертекстуальних зв’язків у сучасному мовознавчому дискурсі, досліджено явище міжгалузевої та міжмовної термінологічної інтерефренції. Сучасний мовознавчий дискурс є когнітивно-комунікативним феноменом, кінцевим результатом якого є текст. Український мовознавчий дискурс характеризується високим ступенем інтертекстуальності, оскільки спирання на лінгвістичні прецедентні тексти додає сучасному знанню більшої ваги, переконливості та уможливлює діалогізацію мовознавчої думки. Міжгалузева та міжмовна термінологічна інтерференція в сучасному мовознавчому дискурсі є поширеним явищем. Терміни різних площин людського знання залучаються до мовознавчого контексту, оскільки їх внутрішня форма містить ті семантичні компоненти, що вмотивовують їх дискурсивну доречність. Аналіз сучасних мовознавчих текстів засвідчив широке використання українськими науковцями іномовних термінопонять. Диссертация посвящена изучению лингвокоммуникативной специфики украинского лингвистического дискурса с актуализацией языкового и стилистического ресурсов создания научного текста. Уточнено смысловое наполнение понятия дискурс в современных лингвистических исследованиях, выявлена номенклатура жанров лингвистического дискурса, описаны формально-содержательные и функционально-композиционные характеристики лингвистической статьи и отзыва официального оппонента, установлены типы и функции интертекстуальных элементов в современном лингвистическом дискурсе, представлено описание лингвистической Интернет-коммуникации, выяснены особенности терминологической интерференции в современном украинском лингвистическом дискурсе. Установлено, что современный лингвистический дискурс – это когнитивно-коммуникативный феномен, конечным результатом которого является текст как продукт научной речевой и мыслительной деятельности. В украинском языкознании осуществляется разностороннее познание, осмысление и описание единиц украинского языка и речи, что даёт основания рассматривать украинский лингвистический дискурс как совокупность вербализированных действий языковедов, направленных на изучение украинского языка как семиотической системы в её полиаспектном коммуникативном функционировании. Коммуникативная составляющая научного текста, в частности лингвистического, реализуется в полилоге, происходящем между учёными, которые исследовали данную проблему (в измерении диахронии-синхронии), автором и реципиентом текста. Современный украинский лингвистический дискурс представлен различными жанрами, среди которых наиболее популярными являются монография и научная статья. Современный лингвистический дискурс характеризуется высокой степенью интертекстуальности, поскольку опора на прецедентные тексты добавляет современному знанию большей значимости и убедительности, способствует диалогичности лингвистической мысли. Интертекстуальность реализует динамику и преемственность научного знания в лингвистическом дискурсе в теориях, концепциях, персоналиях. Коммуникация между автором интертекстуального элемента, автором текста и адресатом происходит благодаря апеллированию к идеям, высказываниям, мыслям предшественников, систематизации их теоретических положений, обобщению опыта в русле исследуемого вопроса, что создает теоретическую основу лингвистического научного исследования любого жанра. Терминологическая интерференция в современных лингвистических текстах является распространенным явлением. Термины различных сфер научного знания органично трансплантируются в лингвистический контекст, что обусловлено потенциалом их внутренней формы. При этом термин не теряет своих генетических денотативно-сигнификативных признаков, это способствует его адаптации в лингвистическом контексте. Идентификация таких терминов как лингвистически адаптированных происходит за счёт собственно лингвистических терминов, которые формируют лексико-семантическое пространство узкого контекста и мотивируют лингвистическую текстоситуацию. Анализ современных лингвистических текстов констатировал широкое употребление иноязычных терминов, большинство из которых имеют лексические аналоги в украинском языке. Признаком современной научной речи, которая стремится к интеллектуализации и лингвокреативности, является использование иноязычных лексических единиц, которые придают контексту интеллектуальный шарм и идиостилевую окраску. The notional filling of discourse is given, the formal and semantic signs of linguistic genres are described, the peculiarities of Ukrainian linguistic Internet-communication are studied, the characteristics of intertextual connections in modern linguistic discourse is presented, the phenomenon of terminological interference is analysed. Мodern Ukrainian linguistic discourse is a communicative and cognitive phenomenon, the result of which is a text. Ukrainian linguistic discourse is characterised by a high level of intertextuality as far as reference to precedent texts adds more significance and conviction to modern knowledge and enables dialogical communication in linguistics. Terminological interference (from other spheres and other languages) in modern linguistic texts is a widely spread phenomenon. Terms from different spheres of knowledge are borrowed into linguistic context as far as their inner form contains the semantic components which reason their discursive usage. The analysis of modern linguistic texts testifies frequent usage of foreign terms by Ukrainian linguists.
- ДокументПедагогічна освіта батьків у 50–70-х роках ХХ століття в Україні(Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2011-10) Єсьман, І. В.У авторефераті дисертації досліджено і розкрито особливості змісту, завдань, форм і методів реалізації педагогічної освіти батьків різними соціальними інституціями, громадськими організаціями та об’єднаннями у 50–70-х рр. ХХ ст. в Україні у контексті історичної ретроспективи, задля підвищення її ефективності в сучасних умовах. В автореферате диссертации исследованы и раскрыты особенности содержания, задач, форм и методов реализации педагогического просвещения родителей различными социальными институтами, общественными организациями и объединениями в 50–70-х гг. ХХ в. в Украине в контексте исторической ретроспективы, для повышения ее эффективности в современных условиях. The thesis abstract investigates and reveals the peculiarities of the content, tasks, forms and methods of realization of pedagogical education of parents by different social institutions, public organizations and associations in Ukraine in 1950-70s in the context of the historical retrospective in order to increase its effectiveness in modern conditions.
- ДокументМатеріальна відповідальність роботодавця в умовах ринкових відносин(НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2012) Лук'янчиков, О. М.Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем матеріальної відповідальності роботодавця в умовах ринкових відносин. Досліджено правову природу та визначено місце матеріальної відповідальності роботодавця серед інших видів юридичної відповідальності. Проаналізовано особливості, притаманні виключно матеріальній відповідальності роботодавця. Визначено коло функцій матеріальної відповідальності та розкрито їх зміст. Досліджено склад єдиної підстави матеріальної відповідальності – трудового майнового правопорушення. Детально проаналізовано умови матеріальної відповідальності роботодавця за окремі правопорушення. На основі аналізу наукової літератури, рішень вищих судових органів і нормативно-правових актів України та інших країн сформульовано пропозиції щодо удосконалення трудового законодавства України. Диссертация является комплексным исследованием теоретических и практических проблем регулирования материальной ответственности работодателя. Проанализированы существующие в юридической литературе подходы к определению понятия и содержания юридической ответственности. Исследуется правовая природа и определяется место материальной ответственности сторон трудовых правоотношений среди других видов юридической ответственности. Выделяются особенности, присущие исключительно материальной ответственности работодателя. В работе дано авторское определение понятия «материальная ответственность работодателя». Определяется круг функций материальной ответственности работодателя и раскрывается их содержание. В диссертации проведено исследование трудового имущественного правонарушения как единственного основания материальной ответственности работодателя, дано его определение. Анализируются элементы состава трудового имущественного правонарушения. Особое внимание уделено исследованию понятий «работодатель», «ущерб», «убыток». Дано определение указанных понятий. Предлагается новый подход к определению объема убытков, которые должен возместить работодатель работнику. Исследуются условия и особенности материальной ответственности работодателя за отдельные правонарушения (незаконное лишение работника возможности трудиться, невыдача либо указание неверных сведений в документах о трудовой деятельности, несвоевременная выплата заработной платы и иных выплат, необеспечение сохранности имущества работника во время работы). Указывается на недостатки действующего украинского законодательства, которое регулирует вопросы материальной ответственности работодателя. Обосновывается трудо-правовой характер материальной ответственности работодателя за ущерб, причиненный необоснованным отказом в приеме на работу, и за ущерб, причиненный необеспечением сохранности личных вещей работника во время работы. Предложен новый подход к определению размера убытков, причиненных работнику необоснованным отказом в приеме на работу. На основе анализа научной литературы, решений высших судебных органов и нормативно-правовых актов Украины и других стран формулируются предложения по совершенствованию трудового законодательства Украины. Thesis is a complex research of the theoretical and practical problems of the employer’s financial responsibility. The legal nature has been researching and the place of the employer’s financial responsibility has been determining among other types of amenability. The peculiarities that inherent exclusively to employer’s financial responsibility have been analyzing. The range of functions of financial responsibility has been determining and disclosing their contents. The composition of an integral basis of financial responsibility has been researching – labor property offences. The conditions of the employer’s financial responsibility for certain offences have been analyzing in detail. Proposals to improve the labor legislation of Ukraine have been formulating on the basis of analysis of scientific literature, the decisions of the judiciary and the legal acts of Ukraine and other countries.
- ДокументЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ВИСЛОВЛЕНЬ З ІМПЛІКАТУРАМИ У РЕАКТИВНИХ ХОДАХ НІМЕЦЬКОМОВНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2015) Сидорова, М. О.Дисертацію присвячено встановленню лінгвопрагматичних властивостей висловлень з імплікатурами в реактивних ходах німецькомовного діалогічного дискурсу. Досліджувані імплікатури демонструють два типи - конвенційні, що мають лексико-граматичні й синтаксичні індикатори, та конверзаційні (дедуктивні, індуктивні, абдуктивні), що виводяться на ґрунті дискурсивного контексту. При цьому реалізуються імпліцитні мовленнєві акти асертивного, комісивного, директивного й експресивного типів, які є підтримувальними, непідтримувальними й відтермінованими реакціями на асертиви, квеситиви, директиви, комісиви й експресиви. Реалізацію реактивних імпліцитних мовленнєвих актів зумовлено стратегіями аргументації, увічливості та вуалювання. Диссертация посвящена установлению лингвопрагматических свойств высказываний с импликатурами в реактивных ходах немецкоязычного диалогического дискурса. Исследуемые импликатуры демонстрируют два типа - конвенциональные, имеющие лексико- грамматические и синтаксические индикаторы, и конверзационные (дедуктивные, индуктивные, абдуктивные), выводящиеся на основе дискурсивного контекста. При этом реализуются имплицитные речевые акты ассертивного, комиссивного, директивного и экспрессивного типов, которые являются поддерживающими, неподдерживающими и отсроченными реакциями на ассертивы, квеситивы, директивы, комиссивы и экспрессивы. Реализация реактивных имплицитных речевых актов обусловлена стратегиями аргументации, вежливости и вуалирования. The paper analyses linguistic and pragmatic properties of utterances with implicatures in responsive moves of German dialogical discourse. The implicatures of utterances in responsive moves of dialogical discourse demonstrate propositional and illocutionary dependence upon the initial utterance. In dialogical discourse the responsive utterances actualise conventional and conversational implicatures. The former have lexical and grammatical or syntactic indicating devices. The latter have no linguistic indicating devices and are derived from the discursive context. Three types of conversational implicatures are distinguished. They are deductive, which are derived from a syllogism, inductive, which have cause and consequence underpinnings, and abductive, which are built on a hypothesis in terms of the discursive context. Linguistic indicating devices of conventional implicatures in German dialogical discourse include implicative, factive and presuppositional verbs, restrictive particles, adjectives in comparative and superlative degrees, scalar adverbs, indefinite personal, demonstrative, negative, possessive and personal pronouns, verbs in the Subjunctive (Konditionalis I and Prateritum Konjunktiv), rhetorical question, statements and inducements (cliches with specific structures), conditional clauses (complete and elliptic), and contradistinction structures. The implicative, factive and presuppositional verbs have as a common feature a presupposition in their seme, which can be actualized in discourse as an implicature. The nature of this presupposition serves as their differentiation criterion. The the presuppositional and factive verbs pass the negation test, but the implicative do not. On the other hand, the implicative and factive verbs have an infinitive phrase or object clause as a complement, whereas presuppositional verbs do not. Restrictive particles as implicature indicating devices have a specific relationship between their sphere and focus. The focus of the particle auch is included to its sphere; the focus of the particle nur stays beyond its sphere; the sphere of the particle sogar follows from its focus. Adjectives in comparative and superlative degrees together with verb tense forms serve as implicature indicating devices in responsive utterances of German dialogical discourse. The adverbs immer, uberall, zuerst, nie indicate the scalar implicature. Rhetoric statements are structured according to four structural models: 1) Ich werde p +» Ich werde ~p; 2) Als ob p +» ~p; 3) Als ~p +>> p or Alsp +» ~p, 4)p mochte ich sehen +>> ~p. Conditional clauses demonstrate five structural models: 1 )p? -Wenn p, dann q +» ~p; 2)p? - Wenn ~p, dann q +» p\ 3)p? - Wenn nurp, dann q +» p&r; 4)p? - Wenn q +» Wenn q, dannp; 5)p - Wenn q +» ~q. Contradistinction structures follow three models: 1) Ich undp? +» Ich ~p; 2) Ich und nichtp? +» Ichp; 3) Du undp? +» Du kannst ~p In responsive moves, the utterances with implicatures actualise implicit speech acts of assertive, commissive, directive and expressive types, which are viewed as supporting, non-supporting or deferred reactions to assertive, commissive, directive and expressive speech acts. The responsive implicit speech acts realisation is stipulated by the strategies of argumentation, politeness and fogging. The strategy of argumentation is implemented through two discursive tactics, that of justification and generalization. The strategy of politeness is pursued through three tactics: maintaining the face of the addressee, threatening the face of the addresser and hinting. The strategy of fogging presupposes five types of tactics: maintaining the face of the addresser, using euphemisms, avoidance, threatening the face of the addressee and maintaining/threatening the face of the third person. Hinting and using euphemisms are distinct by conversational implicatures; the rest of the tactics can be realised either in the utterances with conventional or conversational implicatures. The strategies and tactics can be combined in one utterance.
- ДокументФОРМУВАННЯ, РОЗВИТОК ТА СЕМАНТИЧНІ МЕЖІ НАПОЛЕОНІВСЬКОГО «ТЕКСТУ» РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2015) Тарарак, О. В.У дисертації вперше характер інтерпретації наполеонівського міфу в російській літературі осмислений як наполеонівський «текст», що є семантичною єдністю різножанрових творів і різностильових явищ та який має свої хронологічні межі, центрального героя і «внутрішній» сюжет. На основі маловідомих матеріалів висвітлено особливості сприйняття Наполеона в Росії та історія вивчення цього феномена в літературознавстві; охарактеризовано ґенезу наполеонівського міфу, який відмежовано від легенди; виокремлено його основні аспекти як «міфу про Спасителя»; з’ясовано його особливості як культурного міфу Нового часу; систематизовано теоретико-методологічні підходи до тлумачення «тексту» як літературознавчої категорії; окреслено хронологічні та семантичні межі наполеонівського «тексту», виявлено критерії його єдності; досліджено інтертекстуальні зв’язки всередині «тесту»; визначено основні етапи інтерпретації наполеонівського міфу в російській літературі XIX – початку XX ст., окреслено міфопоетичні риси його романтичного та неоромантичного прочитання, охарактеризовано форми полеміки з ним і відштовхування від нього у творах російського реалізму і постсимволізму, а також роль і місце цих форм у наполеонівському «тексті» російської літератури; здійснено реконструкцію особливостей сприйняття наполеонівського міфу в народному середовищі, досліджено формально-змістові джерела демонізації особистості Наполеона шляхом «підключення» до наполеонівського «тексту» різнорідних документальних свідчень; окреслено світоглядні проблеми, що виникли в наполеонівському «тексті» XIX – початку XX ст. як смислової структури підвищеної інтелектуальної напруги; визначено семантичні «вузли», до яких тяжіють усі твори російської літератури, що входять у цей «текст». Обрані хронологічні рамки дозволили реконструювати процес трансформації пам’яті про Наполеона на рівні художнього тексту. За це століття російська література пройшла кілька етапів розвитку, що є не лише сукупністю видатних творів, написаних у руслі певного літературного напрямку, але й пошуків відповідей на актуальні буттєві проблеми, і наполеонівський міф посідав тут важливе місце. В диссертации устанавливаются и уточняются особенности художественного освоения феномена Наполеона, становления и развития наполеоновского «текста» русской литературы. Проблема функционирования феномена Наполеона неоднократно становилась предметом научных рефлексий и каждый раз осмыслялась в различной плоскости. Утвердилась мысль о том, что в русской литературе сложился наполеоновский миф или его извод, «черная» и «светлая» наполеоновская легенды, разрабатывались наполеоновская тема, фабула, образ. Основанием для подобных умозаключений является сложная противоречивость феномена Наполеона, амбивалентность его действий, сила и многомерность воздействия на русское и европейское культурное сознание. В огромной наполеоновской литературе не поставлен вопрос о том, что в русской литературе наполеоновского мифа не существовало. Поэты, писатели, драматурги, публицисты воспринимали и своеобразно интерпретировали миф французский, активно распространявшийся во всех странах Европы. В отношении русской литературы речь может идти о такой форме реакции на этот «чужой», но тем не менее актуальный для нее миф, в которых личность и деятельность Наполеона получала самые различные, порой противоречивые истолкования, в то же время, объединенные общим смыслом. Этой форме отвечает понятие наполеоновского «текста» русской литературы. Именно в наполеоновском «тексте» фигура Наполеона становится специфическим и самоценным объектом художественного постижения и утверждается, как такое целостное единство, в котором все многообразное и противоречивое, нередко противопоставленное друг другу, сплавляется в семантическое единство. Наполеоновский «текст» обладает всеми свойствами такого типа текстов, в котором выделяются общие принципы отбора и систематизации содержащегося в нем материала: он обладает определенной историософской и онтологической проблематикой, имеет собственные семантические границы, очерчивающие своеобразную трактовку роли личности в истории, веры и безверия, индивидуализма и соборности, оппозицию Востока и Запада. Семантика наполеоновского «текста» отличается сложной многомерностью, но существует определенный вектор смыслового взаимодействия, обусловивший его рамку. Чтобы быть включенным в нее, произведение должно иметь проекцию в виде целостного образа. Этим образом является фигура Наполеона. Она отличается внутренней противоречивой целостностью, во многом заданной французским мифом. Ясно намечены ее зрительные характеристики (треугольная шляпа, скрещенные на груди руки, серый сюртук), детали внешности по-разному акцентируются у целого ряда писателей, но остаются неизменными атрибутами; обозначена устойчивая поведенческая модель центрального персонажа. В русской литературе его действительные поступки не представлены подробно, в ней актуализируются те или иные аспекты его образа, прочтенного не как «Спаситель», а как отрицание традиционных христианских норм и запретов, совершение поступков, утверждавших индивидуализм и новые правила поведения, но без должных на то нравственных оснований. В работе рассматривается фрагмент этого «текста» с начала XIX в. по начало XX в., выбор рамок которого обусловлен движением сюжета «текста» – от идеализации Наполеона как полководца, героя до иронического снижения, утраты актуальности в начале прошлого века, когда романтическое мировидение окончательно вытесняется новым культурным сознанием формирующегося массового общества. Полисемантика сюжета этого «текста» отразила динамику русского художественного сознания на протяжение века от предромантизма до модернизма. Все это придает семантическую целостность и логическую связность рассматриваемому фрагменту наполеоновского «текста». The dissertation is the first attempt to comprehend the nature of the Napoleonic myth interpretation in the Russian literature as the Napoleonic “text”, which is a semantic unity of the works of different genres and of the events of different styles that has its own chronological borders, the main character and “inner” plot. On the basis of certain little-known materials some special aspects of Napoleon`s perception in Russia and the historical outline of this phenomenon literary studies are considered; the genesis of the Napoleonic myth separated from the legend is traced; its main aspects as a “myth about the Saviour” are defined; its special features of a modern cultural myth are established; the theoretical and methodological approaches to the “text” as a category of the literary studies are systematized; the chronological and semantic borders of the Napoleonic “text” are described and criteria for defining its unity are suggested; the intertextual relations within the “text” are examined; the main stages of the Napoleonic myth interpretation in the Russian literature at the turn of the 20th century are singled out, mythological and poetic features of its romantic and neoromantic interpretation are identified, forms of polemics with it and its rejection in the works of Russian realism and post-symbolism are traced, the role and the place of these forms in the Napoleonic “text” of the Russian literature are thrown light upon; specific popular perception of the Napoleonic myth is revealed, the formal content sources of the demonization of the Napoleon`s personality are examined by adding different documentary evidence to the Napoleonic “text”; the world outlook problems, which appeared at the turn of the 20th century in the Napoleonic “text” as the notional structure of increased intellectual strain, are specified; the semantic “clusters” to which all the works of the Russian literature included in this “text” are gravitating, are determined. The selected chronological frames made it possible to reconstruct the process of the transformation of the memory about Napoleon at the level of the text of fiction. During that century the Russian literature passed through several stages of its development. It was not only the unity of the eminent works written within the framework of a certain literary trend but also a search for the answers to the urgent topical problems, and the Napoleonic myth occupied an important place there.
- ДокументЛегітимація та делегітимація політичної влади : український контекст(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, Каф. політології, соціології і культурології, 2015) Калюжна, Ю. І.Дисертація присвячена визначенню специфіки легітимації та делегітимації політичної влади у контексті сучасного політичного процесу в Україні. Запропоновано авторську дефініцію легітимації політичної влади. Продемонстровано, що ціннісній детермінації піддаються процеси легітимації та делегітимації політичної влади у сукупності. Базові цінності конкретного соціуму є основою політико-культурного імперативу, за допомогою якого постає можливість певним чином нівелювати кризові явища у політичних системах. Виявлено основні характеристики процесів легітимації та делегітимації політичної влади, що визначають модуси суспільно-політичного буття у форматі взаємодії «індивід–суспільство–держава». Окреслено перспективи легітимаційної політики в українському політичному процесі на двох взаємопов’язаних рівнях: соціально-економічному та політико-доктринальному, підґрунтям яких є система цінностей, норм, смислів. Диссертация посвящена определению специфики легитимации и делегитимации политической власти в контексте современного политического процесса в Украине. Предложена авторская дефиниция легитимации политической власти. Продемонстрировано, что ценностной детерминации подвергаются процессы легитимации и делегитимации политической власти в совокупности. Базовые ценности конкретного социума является основой политико-культурного императива, с помощью которого появляется возможность определенным образом нивелировать кризисные явления в политических системах. Выявлены основные характеристики процессов легитимации и делегитимации политической власти, которые определяют модусы общественно-политического бытия в формате взаимодействия «индивид-общество-государство». Определены перспективы легитимационной политики в украинском политическом процессе на двух взаимосвязанных уровнях : социально-экономическом и политико-доктринальном, основой которых является система ценностей, норм, смыслов. The dissertation is devoted to the definition of the specificity of legitimization and delegitimization of political power in the context of the modern political process in Ukraine. The author's definition of the legitimation of political power is proposed. It has been demonstrated that value determination is subject to the processes of legitimization and delegitimization of political power in aggregate. The basic values of a specific society are the basis of the political and cultural imperative, which helps to some extent offset the crisis phenomena in political systems. The basic characteristics of processes of legitimation and delegitimization of political power, which determine the modulus of social and political existence in the format of interaction "individual-society-state", are revealed. The perspectives of legitimation policy in the Ukrainian political process on the two interrelated levels: socio-economic and politico-doctrinal, the basis of which is a system of values, norms, meanings are outlined.
- ДокументТеоретичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до проектування дидактичних електронних ресурсів(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2015) Олефіренко, Н. В.Дисертація присвячена проблемі підготовки майбутніх учителів початкової школи до проектування дидактичних електронних ресурсів. Визначено місце електронних ресурсів навчального призначення у системі дидактичних засобів та розроблено класифікацію дидактичних засобів за їх функціональним призначенням. Визначено й теоретично обґрунтовано функції дидактичних електронних ресурсів, здійснено їх систематизацію за провідним спрямуванням. Розкрито сутність, характерні ознаки й специфіку проектування дидактичних електронних ресурсів для молодших школярів. Розроблено і розкрито комплекс вимог до дидактичних електронних ресурсів: психолого-педагогічних, ергономічних, технічних та здоров’язбережувальних. Розроблено і науково обґрунтовано технологію проектування дидактичних електронних ресурсів для початкової школи. Визначено чотирикомпонентну структуру готовності майбутнього вчителя до проектування дидактичних електронних ресурсів, яку покладено в основу розробки структурно-функціональної моделі його підготовки. З метою перевірки ефективності розробленої моделі підготовки проведено емпіричне дослідження, яке довело позитивний вплив її запровадження у практику підготовки майбутнього вчителя початкової школи на його готовність до проектування дидактичних електронних ресурсів. Диссертация посвящена проблеме подготовки будущих учителей начальной школы к проектированию дидактических электронных ресурсов. Определено место дидактических электронных ресурсов в системе дидактических средств и разработана классификация дидактических средств по их функциональному назначению. Определены и теоретически обоснованы функции дидактических электронных ресурсов, осуществлена их систематизация по ведущим направлениям. Раскрыта сущность, характерные признаки и специфика проектирования дидактических электронных ресурсов для младших школьников. Разработана и научно обоснована технология проектирования дидактических электронных ресурсов для начальной школы, которая включает следующие этапы: целеполагающий, аналитический, создание структурной модели, методический, инструментальный, конструирующий, этап предварительной экспертизы, апробационный этап, коррекционно-рефлексивный этап. Разработана и теоретически обоснована структурно-функциональная модель подготовки будущего учителя начальной школы к проектированию дидактических электронных ресурсов, в основу разработки которой положены современные педагогические подходы. The dissertation treats the problem of training primary school teachers to design e-learning resources. The place of e-learning resources in the system of teaching tools is determined, classification of didactic tools depending of functional purpose is developed. Didactic functions of e-learning resources are determined and scientifically proved by systematizing them by leading direction. The essence, the characteristic features and the specific design of e-learning resources for primary school children are determined. It’s developed and scientifically proved complex requirements for teaching e-learning resources: psychological, educational, ergonomic, technical and preserving health. Developed and scientifically based technology of design e-learning resources for primary schools. It’s invented and scientifically proved four-components structure of readiness future teachers to design e-learning resources, which was the basis of structural and functional model of its preparation. In order to test the effectiveness of the developed model training conducted empirical research that has proven the positive impact of its implementation in practice of preparing future primary school teacher for his readiness to teaching design e-learning resources.
- ДокументКультурна складова економічної освіти(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, ФЛП Андрєєв К. В., 2015-04-28) Лантінова, А. С.У дисертації досліджується культурна складова економічної освіти та визначається її функціональний потенціал. Виявлено онтоантропологічні характеристики економічної освіти, яка разом зі своїми агентами та адресатами водночас існує в освітньому просторі та здійснює саморепрезентацію за його межами у світі повсякденності, національної економіки та у гіпотетичному світовому суспільстві або у концептуалізації суспільства знань. Доведено, що її культурна складова виконує роль універсального синтезатору не тільки досвіду різних рівнів філософсько-освітньої рефлексії економічної реальності, а й створює, на основі культурно детермінованих, міждисциплінарні синтези економічної етики, філософії економіки, філософії освіти, екологічної, світоглядної та політичної культури. В диссертации исследуется культурная составляющая экономического образования и определяется ее функциональный потенциал. Рассматривается онтоантропологические характеристики экономического образования, которое вместе со своими агентами и адресатами существует в образовательном пространстве и осуществляет саморепрезентацию за его пределами в мире повседневности, национальной экономике и в гипотетическом мировом обществе или в концептуализации общества знаний. Обосновывается необходимость разграничения уровней теоретической рефлексии философии экономического образования. Доказывается, что его культурная составляющая исполняет роль универсального синтезатора не только опыта разных уровней философско-образовательной рефлексии экономической реальности, но и создает на основании культурно детерминированных междисциплинарные синтезы экономической этики, философии экономики, философии образования, экологической, мировоззренческой и политической культуры. In the thesis the cultural component of economic education is being investigated and its functional capacity is being determined. There were detected the ontoanthropological characteristics of economic education, which together with its agents and recipients simultaneously exist in the educational space and makes selfrepresentation beyond it in everyday life, in national economy and in hypothetical world society or in conceptualizing of the knowledge of society. It is proved that its cultural component acts as a universal synthesizer not only due to experience of different levels of philosophical and educational reflection of economic reality, but also creates interdisciplinary synthesis based on culturally determined economic ethics, philosophy, economics, philosophy, education, environmental, ideological and political culture.
- ДокументДержавна політика стимулювання ділової активності в економіці України(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ТОВ «Рейтинг», 2015-05-26) Зеленько, О. О.Дисертацію присвячено подальшому розвитку і вдосконаленню теоретичних, методичних та практичних питань щодо оцінки стану ділової активності національної економіки та формуванню державної політики, що спрямована на стимулювання ділової активності в економіці Україні. На основі узагальнення сучасних міжнародних і вітчизняних підходів до визначення поняття «ділова активність» в роботі здійснено їх розмежування на макро, мезо, мікрорівні, що дозволило уточнити це поняття та використовувати його у дослідженні економічних процесів, які мають місце у національній економіці. Запропоновані заходи із удосконалення організаційно - методичного підходу до обґрунтування управлінських дій з реалізації заходів державної політики стимулювання ділової активності. Подальший розвиток отримав методичний підхід до діагностики стану ділової активності національної економіки на основі імплементації досвіду розвинених країн щодо кількості підприємств, що залучаються до опитування та методичний підхід до оцінки дієвості політики стимулювання держави. Узагальнено світовий досвід розвинених країн з використання індикаторів ділової активності і на цій основі запропоновані зміни до складу індексу ділових очікувань НБУ. Диссертация посвящена дальнейшему развитию и усовершенствованию теоретических, методических и практических вопросов по оценке состояния деловой активности национальной экономики и формированию государственной политики, направленной на стимулирование деловой активности в экономике Украины. На основе обобщения современных зарубежных и отечественных подходов уточнено понятие «деловая активность» что дало возможность сформулировать данное понятие как процесс функционирования макроэкономической системы, которая подвергается стимулирующему воздействию со стороны государства и направлена на обеспечение еффективного использования существующих ресурсов с целью повышения благосостояния населения. Использование данного подхода позволяет исследовать экономические процесы национальной экономики, идентифицировать возникающие проблемы на ранних этапах их появления и определять пути их решения. Изменен подход к обоснованию управленческих действий при реализации мероприятий государственной политики стимулирования деловой активности национальной экономики. В основе предложений лежит порядок организации управленческих действий при реализации мероприятий по стимулированию деловой активности включающий условие об обязательном доказательстве необходимости государственного вмешательства в экономику и мониторинге действенности проводимой политики стимулирования на основе проведения опросов деловых ожиданий, расчета индекса деловых ожиданий и данных официальной статистики. Дальнейшее развитие получил методический подход к диагностике состояния деловой активности национальной экономики, который основывается на имплементации опыта развитых стран касательно количества предприятий – респондентов при проведении опроса деловых ожиданий. В основе предложений по повышению надежности полученных результатов лежит использование статистического метода моментных наблюдений, который дает возможность заранее установить определенный процент ошибки в полученных результатах: при выборе уровня ошибки, который равен 5% величина выборки должна составлять 10 800 респондентов, при величине ошибки равной 3% величина выборки должна составлять 30 000 респондентов. Опираясь на использование условного пространства с координатами «деловые ожидания предпринимательского сектора – экономическое состояние областей Украины» в работе предложен подход к оценке действенности политики стимулирования деловой активности государства. Указанный подход предполагает разграничение пространства на сегменты, что дает возможность различать зону оптимизма, неустойчивого равновесия, зону писсемизма в деловых ожиданиях предпринимательского сектора, а также, зону ускоренного роста, умеренного роста и, отслеживая переход областей из одного сегмента в другой, делать вывод о динамике интегрального показателя экономического состояния областей Украины и действенности политики стимулирования государства. На основе изучения международного опыта по использованию макроэкономических индикаторов деловой активности сделан вывод о несопоставимости отечественного «Индекса деловых ожиданий» Национального Банка Украины с аналогичными показателями в развитых странах. Обобщение международного опыта применения макроэкономических индикаторов, их количества и частоты использования позволило предложить рекомендации по изменению состава отечественного «Индекса деловых ожиданий», что позволит повысить его надежность и возможность сопоставления с зарубежными аналогами. Dissertation is devoted to further improvement and development of theoretical, methodical and practical issues relative to business climate assessment of national economy and formation of the state policy focused on stimulation of business activity in economy of Ukraine. Having generalized foreign and national approaches to the definition “economic activity”, they were divided into macro-, meso- and micro levels. It allowed to specify this definition and use it in research of economic functions in national economy. Activities of improvement the organisational and methodical approach to justification the management activities of public policy measures the business activity stimulation have been suggested. Methodological approach to the diagnostic economic activity national economy based on implementation of experience developed economies relative to polled businesses and methodological approach to the evaluation of effectiveness the national policy stimulating have obtained further development. Experience of the developed countries relative to using economic activity indicators has been generalized and changes in the structure of business expectations index NBU have been offered.
- ДокументРозвиток музичної освіти на Слобожанщині (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2015-08-28) Данилюк, М. М.Дисертацію присвячено проблемі розвитку музичної освіти на Слобожанщині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. У роботі висвітлено стан наукової розробки досліджуваної проблеми й простежено становлення ідей розвитку музичної освіти у вітчизняній науковій думці другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Розкрито соціокультурні передумови розвитку музичної освіти на Слобожанщині, погляди прогресивних вітчизняних педагогів і митців минулого щодо просвітницької функції музичного мистецтва у формуванні особистості. У результаті детального опрацювання архівних матеріалів, історико-педагогічної літератури визначено і науково обґрунтовано етапи розвитку музичної освіти на Слобожанщині у визначений період. Системно проаналізовано зміст, форми і методи музичної освіти в навчальних закладах різних типів і щаблів. Виявлено цінний історико-педагогічний досвід музичної освіти дітей та молоді, професійної музичної та музично-педагогічної підготовки вчителів у навчальних закладах Слобожанщини, шляхи творчого його впровадження в сучасну освіту. Диссертация посвящена проблеме развития музыкального образования на Слобожанщине во второй половине XIX – в начале ХХ в. В работе отражено состояние научной разработки исследуемой проблемы и прослежено становление идей развития музыкального образования в отечественной научной мысли второй половины XIX – начала ХХ в. В исследовании доказано, что становление музыкально-педагогической мысли Слободского края происходило под влиянием передовых идей украинизации образования, в контексте которых прогрессивными учеными, деятелями культуры и педагогами (Х. Алчевская, Д. Багалей, С. Дремцов, А. Потебня, М. Сумцов, Г. Хоткевич и др.) активно обсуждались вопросы развития музыкального образования на национальных и культурно-региональных основах, глубинных творческих и духовных традициях украинского народа. Установлено, что на Слобожанщине в исследуемый период сложились благоприятные для развития музыкального образования социокультурные предпосылки, детерминированные стратегическим экономико-географическим положением края, демократичностью социального устройства, широким участием общественности в культурной жизни края, региональной поликультурной спецификой и др. Определены критерии для периодизации процесса развития музыкального образования на Слобожанщине во второй половине XIX – начале ХХ в. (становление теоретической концепции музыкального образования, изменение социально-культурных условий в регионе; динамика количественного и качественного роста сети учебных заведений, где внедрялось музыкальное образование, разработка программно-нормативного обеспечения музыкального образования); научно обоснованы этапы становления (1850 – 1883) и развития (1884 – 1917) музыкального образования на Слобожанщине в исследуемый период. Анализ деятельности учебных заведений Слобожанщины свидетельствует об использовании разнообразных форм и методов обучения пению и музыке в учебно-воспитательном процессе. Доказано, что основной формой музыкального обучения в начальной и средней школах был урок музыки, в процессе которого учащиеся обучались хоровому и сольному пению, получали знания по элементарной теории музыки и сольфеджио, обучались игре на музыкальных инструментах. Методами обучения были пение «с голоса», подготовительные музыкальные упражнения, обучение пению по нотам, комментирование литературно-музыкальных текстов в воспитательных целях, иллюстрации содержания обучения, а средствами – детские песни, музыкальные игры, танцы и музыкальные забавы. Внеклассная работа с учащимися проводилась в таких организационных формах, как: народные чтения, литературно-музыкальные и тематические вечера, школьные торжества, чествование юбилеев литераторов и годовщин выдающихся событий, концерты, музыкальные утренники. Популярными формами организации внеучебной музыкальной деятельности учащихся средних учебных заведений были оркестры, ансамбли и хоры. В высших учебных заведениях (Харьковский Императорский университет, ветеринарный и технологический институты) студенты занимались в музыкальных классах и творческих кружках, слушали лекции по истории искусств, мировой культуре, истории церкви, принимали участие в массовых музыкальных мероприятиях, благотворительных музыкальных событиях, концертах и т. п. Профессиональное образование молодежь получала в музыкальном училище, овладевая в процессе обучения игрой на музыкальных инструментах, навыками вокального и хорового пения, углубленно изучая теорию и историю музыки, основы руководства хором, методику музыкального образования. В работе определены перспективы творческого использования в современных условиях ценного историко-педагогического опыта организации музыкального образования на Слобожанщине в учебных заведениях во второй половине XIX – начале ХХ в. The paper highlights the state of scientific research of the investigated problem and retraces the formation of music education ideas in the national scientific thought of the late XIXth – early XXth centuries. The social and cultural preconditions for the development of music education in Sloboda Ukraine, the native progressive teachers and artists` views of the past on the educational function of music in shaping personality have been revealed. In the detailed study of archival materials, historical and educational literature it has been defined and scientifically grounded the stages of music education in Sloboda Ukraine (Slobozhanschyna) in the specified period. The content, forms and methods of music education in the schools of various types and levels have been systematically analyzed. The valuable historical and pedagogical experience of music education of the children and the young as well as professional musical and musical-pedagogical training of teachers at the regional schools, and the ways of its creative implementation into the modern education have been revealed.
- ДокументТеоретичні і методичні засади педагогічної діагностики якості освіти майбутніх учителів музичного мистецтва в умовах університету(Київський університет імені Бориса Грінченка, 2016) Матвєєва, О. О.У дисертації вперше досліджено теоретичні та методичні засади педагогічної діагностики якості освіти майбутніх учителів музичного мистецтва. Сформовано науковий тезаурус дослідження. Обґрунтовано як об’єкти діагностування соціально-професійну компетентність випускника й критерії її сформованості та компоненти освітнього процесу факультету мистецтв на системній основі й критерії їх якості. Визначено загальнопрофесійні та спеціалізовано-професійні компетенції вчителя музичного мистецтва. Проаналізовано застосування інструментарію педагогічної діагностики в освіті майбутніх учителів музичного мистецтва в закордонній та вітчизняній теорії, практиці університетів. Здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку поняття «педагогічна діагностика. Теоретично обґрунтовано концепцію та компоненти педагогічної діагностики якості освіти майбутніх учителів музичного мистецтва. Розроблено й експериментально перевірено систему педагогічної діагностики якості освіти майбутніх учителів музичного мистецтва, визначено критерії її ефективності. Розроблено, обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-методичне забезпечення педагогічної діагностики якості освіти майбутніх учителів музичного мистецтва (інструментарій, продукти діяльності студентів і види занять, де відбувається діагностування, технологію діагностування спеціалізовано-професійних виконавських компетенцій). Диссертация посвящена актуальной проблеме современной педагогической науки и практики обучения – педагогической диагностике качества образования будущих учителей музыкального искусства. В диссертации впервые обоснованы теоретические и методические основы обозначенного феномена качества образования будущих учителей музыкального искусства, сформирован научный тезаурус исследования. Обоснованы как объекты диагностирования уровневая социально-профессиональная компетентность выпускника, которая включает комплекс компетенций/компетентностей и критерии ее сформированности. а также компоненты образовательного процесса факультета искусств университета как педагогической системы, критерии их качества. Определены общепрофессиональные и специализировано-профессиональные компетенции учителя музыкального искусства. Проанализировано использование инструментария педагогической диагностики в образовании будущих учителей музыкального искусства в зарубежной и отечественной теории, практике университетов. Осуществлен историко-педагогический анализ становления и развития понятия «педагогическая диагностика». Теоретически обоснована концепция и компоненты педагогической диагностики качества образования будущих учителей музыкального искусства. Разработана и экспериментально проверена система педагогической диагностики качества образования будущих учителей музыкального искусства, определены критерии и условия ее эффективности. Обосновано, разработано и экспериментально проверено организационно-методическое обеспечение педагогической диагностики качества образования будущих учителей музыкального искусства (инструментарий, продукты деятельности студентов и виды занятий, где происходит диагностирование, технология диагностирования специализированно-профессиональных исполнительских компетенций). The dissertation is the first scientific research to provide theoretical and methodological investigation of pedagogical and methodological foundation of pedagogical diagnostics of future teachers’ of Musical Art quality of education. The scientific thesaurus of the research has been provided. The social-professional competence of graduates and criteria revealing the level of its formation as well as the system of the educational process components at the faculty of Musical Art and their qualitative criteria have been researched and substantiated as objects of diagnostics. General professional and specialized professional competences of teachers of Musical Art have been determined. The application of pedagogical diagnostics tools in training future teachers of Musical Art in foreign and domestic university education theory and practice has been analyzed. A historical-pedagogical analysis of the origin and development of the term “pedagogical diagnostics” has been carried out. The concept and components of pedagogical diagnostics of quality of education of future teachers’ of Musical Art have been theoretically substantiated. The system of pedagogical diagnostics of quality of education of future teachers’ of Musical Art has been worked out and experimentally tested, its efficiency criteria have been determined. Organizational and methodological resources providing for pedagogical diagnostics of quality of education of future teachers of Musical Art (tools, student activity products, types of classes for carrying out diagnostics, technology of diagnostics of specialized professional performance competence) have been studied, researched, worked out and tested experimentally.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »