Кафедра теорії, технологій і методик дошкільної освіти

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/41

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 288

Dualism of traditions and innovations in ukrainian musical art in the context of the historical dimension
(International Science Group (isg-konf.com), 2024-03-12) Roman, N.
From the beginning of the 20th century the sectoral innovations gained wide application at all spheres of scientific, practical and artistic activity, which, in turn, became the basis for a wide range of innovative processes and prompted the creation of progressive innovative tools next to the traditional ones. The 12th archaeological congress in 1902 and the legendary public performance of the ensemble of blind musicians-kobzars under the leadership of G. Khotkevych turned out to be an significant example of the generation of new ideas for the preservation of Ukrainian musical art in a historical dimension. A favorite craft and a way of financial support of Folk musicians was a vocal-instrumental performing activity. At that time it was on the verge of complete extinction and needed immediate and effective support from the scientific community, art critics and progressive representatives of Ukrainian art. The next important innovation in this direction was the development and methodical improvement of the performing tradition of folk music making. In those times all bandura performers mastered playing musical instruments on their own, or with the help of a "panotets`"  an experienced kobzar. Another innovation for the preservation of Ukrainian musical art in the historical dimension was the renewed content of the concert event and the renewed formation of the repertoire. The interest and growing popularity of Ukrainian musical art caused an urgent need of creation educational and methodical literature as another innovation for preserving Ukrainian musical art in a historical dimension. The popularity of Ukrainian musical culture caused a desire in broad amateur circles to acquire the performing arts, to creating bandurist`s bands and small ensembles. Therefore, usage of traditional and innovative tools for the preservation of Ukrainian musical art in the historical dimension contributed to the fact that now Ukrainian bandura sounds in all musical and pedagogical educational institutions. На початку ХХ сторіччя широкого застосування в усіх сферах науково-практичної й мистецької діяльності набували галузеві інновації, які, в свою чергу, ставали основою для широкого кола інноваційних процесів та спонукали до створення прогресивних інноваційних інструментів. Показовим прикладом генерації нових ідей збереження українського музичного мистецтва в історичному вимірі виявився ХІІ археологічний з’їзд 1902 року та легендарний публічний виступ ансамблю сліпих музикантів-кобзарів під керівництвом Г. Хоткевича. Народні музиканти, для яких виконавська вокально-інструментальна діяльність була улюбленим ремеслом і засобом матеріального забезпечення, на той період знаходилися на межі повного винищення й потребували негайної дієвої підтримки з боку наукової громадськості, мистецтвознавців і прогресивних представників українського мистецтва. Наступним важливим інноваційним інструментом у цьому напрямі став розвиток і методичне вдосконалення виконавської традиції народного музикування. Через те, що всі виконавці оволодівали грою на музичних інструментах самотужки, або за допомогою «панотця» – досвідченого кобзаря, кожен музикант мав свою унікальну манеру і стиль. Ще одним інноваційним інструментом збереження українського музичного мистецтва в історичному вимірі став оновлений зміст концертного заходу та формування репертуару. Зацікавленість та зростаюча популярність українського музичного мистецтва викликала гостру необхідність створення навчальної та методичної літератури як ще одного інноваційного інструменту збереження українського музичного мистецтва в історичному вимірі. Популярність української музичної культури викликала бажання в широких аматорських колах оволодівати виконавським мистецтвом, створювати капели бандуристів та малі форми ансамблів. Отже, використання інноваційних інструментів збереження українського музичного мистецтва в історичному вимірі сприяло тому, що нині в усіх музичних і педагогічних навчальних закладах лунає українська бандура.
Essence and structure of the formation of communicative competence of future educators and teachers of primary school
(Premier Publishing, Vienn, Austria, 2019-02-26) Grineva, V.; Portian, M.
The article reveals the peculiarities of formation of communicative competence of future educators and teachers of primary school in the process of professional training, which involves the formation of their communicatively meaningful personality traits, a pronounced humanistic tendency to communicate with pupils, the possession of a system of integrated professional-speech skills and communicative qualities. The author defines the essence of the concept of "communicative competence of future educators and teachers of primary school" as a process and the result of professional training on the ability to subject-subjective interaction with colleagues and children of preschool age, which contains a complex of communication knowledge, skills and abilities. Attention is focused on creating favorable conditions for the implementation of interpersonal communication with children of preschool age in future professional activities. Identified the components of the structure of the formation of communicative competence, which include: motivational-cognitive (comprehension of the multifaceted personality, understanding of its desires; requirement and motives; positive attitude towards colleagues and children; feeling of community with the team); content (knowledge of norms and rules of communication and interaction, knowledge of ways to resolve conflicts); reflexive (effective use of communicative knowledge, skills and abilities that regulate the communication process, ability to collaborate in joint activities and communication with colleagues and children, use of constructive ways of resolving conflicts). У статті розкрито особливості формування комунікативної компетентності майбутніх вихователів та вчителів початкових класів у процесі професійного навчання, що передбачає формування у них комунікативно значущих рис особистості, яскраво виражену гуманістичну схильність до спілкування з учнями, володіння системою інтегрованих професійно-мовленнєвих навичок та комунікативних якостей. Автор визначає сутність поняття "комунікативна компетентність майбутніх вихователів та вчителів початкових класів" як процес та результат професійної підготовки щодо здатності до предметно-суб'єктивної взаємодії з колегами та дітьми дошкільного віку, що містить комплекс комунікативних знань, умінь та навичок. Увага зосереджена на створенні сприятливих умов для здійснення міжособистісного спілкування з дітьми дошкільного віку в майбутній професійній діяльності. Визначили складові структури формування комунікативної компетентності, до яких належать: мотиваційно-пізнавальна (осмислення багатогранної особистості, розуміння її бажань; вимога та мотиви; позитивне ставлення до колег та дітей; почуття спільності з колективом); зміст (знання норм і правил спілкування та взаємодії, знання способів вирішення конфліктів); рефлексивне (ефективне використання комунікативних знань, умінь і навичок, що регулюють процес спілкування, вміння співпрацювати у спільній діяльності та спілкуванні з колегами та дітьми, використання конструктивних способів вирішення конфліктів). В статье раскрыты особенности формирования коммуникативной компетентности будущих воспитателей и учителей начальных классов в процессе профессионального обучения, предполагает формирование у них коммуникативно значимых черт личности, ярко выраженную гуманистическую склонность к общению с учениками, владение системой интегрированных профессионально-речевых навыков и коммуникативных качеств. Автор определяет сущность понятия "коммуникативная компетентность будущих воспитателей и учителей начальных классов" как процесс и результат профессиональной подготовки способностью к предметно-субъективной взаимодействия с коллегами и детьми дошкольного возраста, содержит комплекс коммуникативных знаний, умений и навыков. Внимание сосредоточено на создании благоприятных условий для осуществления межличностного общения с детьми дошкольного возраста в будущей профессиональной деятельности. Определили составляющие структуры формирования коммуникативной компетентности, к которым относятся: мотивационно-познавательная (осмысление многогранной личности, понимание его желаний; требование и мотивы; позитивное отношение к коллегам и детей, чувство общности с коллективом) содержание (знание норм и правил общения и взаимодействия, знания способов решения конфликтов) рефлексивное (эффективное использование коммуникативных знаний, умений и навыков, регулирующих процесс общения, умение сотрудничать в совместной деятельности и общении с коллегами и детьми, использование конструктивных способов разрешения конфликтов).
Folk instruments of Slobozhanians and it`s application in the process of preschool children education
(International Science Group, 2023-01-31) Roman, N.
It is noted that folk instruments are an important factor in the formation of national culture, aesthetic preferences, mental and cognitive differences of every nation of the world. A natural spiritual need of an individual is the desire for creative self-expression through musical art. Folk instruments never went out of everyday use. The tradition of making and original reproduction of the original musical instruments of the Ukrainian people is a component of folk crafts of Slobozhanshchyna and is based on historical samples and regional features. The use of ancient percussion and noise instruments, which are the oldest and simplest among folk instruments, or their modern analogues, is particularly expedient and effective from a pedagogical point of view. Such folk percussion and noise instruments as: drum, rattle, tambourine, bugai, rattler, bells, triangle were characteristic of Slobozhanshchyna. Ocarinas, whistles, whistles and pipes should be included in the group of ancient wind instruments. Whistles and whistles are especially popular nowadays. Percussion, noise and wind instruments, which are primitive and simple both in terms of design and performance, are widely used in the modern process of educating preschoolers. The use of folk instruments of the Slobozhan region in the process of educating preschoolers is an effective, pedagogically expedient and important component of the patriotic, musical, aesthetic and mental development of a modern child. Відзначається, що народні інструменти є важливим чинником формування національної культури, естетичних уподобань, ментальних та когнітивних відмінностей кожного народу світу. Природньою духовною потребою особистості є прагнення до творчого самовираження через музичне мистецтво. Народні інструменти ніколи не виходили з повсякденного вжитку. Традиція виготовлення й самобутнього відтворення оригінальних музичних інструментів українського народу є складовою народних промислів Слобожанщини та ґрунтується на історичних зразках і регіональних особливостях. Особливо доцільним та ефективним з педагогічної точки зору є застосування старовинних ударних і шумових інструментів, які є найдавнішими й найпростішими серед народних інструментів, або їх сучасних аналогів. Для Слобожанщини характерними були такі народні ударні та шумові інструменти, як: барабан, брязкальця, бубон, бугай, деркач, дзвоники, трикутник. До групи давніх духових інструментів слід віднести окарини, свистунці, свищики та сопілки. Особливою популярністю в наш час користуються свистунці та свищики. Саме примітивні й прості як за конструкцією, так і за способом виконання ударні, шумові та духові інструменти широко використовуються в сучасному процесі виховання дошкільників. Застосування народних інструментів Слобожанщини в процесі виховання дошкільників є ефективною, педагогічно доцільною та важливою складовою патріотичного, музично-естетичного і розумового розвитку сучасної дитини.
Formation of national education ideas in Kharkiv at the beginning of the XXth century
(International Science Group, 2020-06-29) Roman, N.
The issues of formation of national ideas of education and upbringing, preservation of Ukrainian identity, development and popularization of intangible cultural heritage in Kharkiv in the early twentieth century are revealed. The role in the formation of national ideas of the scientific department of the Kharkiv Literary and Artistic Ethnographic Society named after G. Kvitka-Osnovyanenko, which was established under this society in 1915 y. The relevance of the topics and the high scientific level of the reports led to the fact that the popularity of open meetings of the scientific department of the Ukrainian Society. G. Kvitka-Osnovyanenko grew steadily among Kharkiv residents. There is an active attempt of the department to introduce the organization of primary education in rural areas in the Ukrainian language, as students do not understand the content of what is read in Russian textbooks. The lack of mutual understanding between students and teachers who spoke Russian at school led to the inefficiency of the educational process, hampered the development of public education in general. Scholars condemned the contemptuous attitude of the Ukrainian intelligentsia to issues of national culture and education, and criticized the increased commitment to everything Russian. The reason for such tendencies, they considered "intercultural", neglect of the age-old traditions of Ukrainian folk pedagogy, when from childhood young people did not receive a national upbringing in the family. Розкриваються питаннями формування національних ідей освіти й виховання, збереження української ідентичності, розвитку та популяризації нематеріальної культурної спадщини в Харкові на початку ХХ ст. Визначається роль у формуванні національних ідей наукового відділу Харківського літературно-художнього етнографічного товариства ім. Г. Квітки-Основ`яненка, який був створений при вказаному товаристві в 1915 р. Актуальність тем та високий науковий рівень доповідей привели до того, що популярність відкритих засідань наукового відділу українського товариства ім. Г. Квітки-Основ’яненка невпинно зростала серед харків’ян. Зазначається активна спроба відділу запровадити організацію початкової освіти на селі українською мовою, оскільки учні не розуміють змісту прочитаного в російських підручниках. Відсутність взаєморозуміння між учнями і вчителями, які розмовляли в школі російською мовою, приводила до неефективності навчального процесу, гальмувала розвиток народної освіти в цілому. Вчені засуджували зневажливе ставлення представників української інтелігенції до питань національної культури та освіти, критикували підвищену прихильність до всього російського. Причиною таких тенденцій вони вважали «міжкультурність», нехтування віковими традиціями української народної педагогіки, коли з дитинства молодь не отримувала національного виховання в родині. Раскрываются вопросы формирования национальных идей образования и воспитания, сохранения украинской идентичности, развития и популяризации нематериального культурного наследия в Харькове в начале ХХ в. Определяется роль в формировании национальных идей научного отдела Харьковского литературно-художественного этнографического общества им. Г. Квитки-Основьяненко, который был создан при указанном обществе в 1915 г. Актуальность тем и высокий научный уровень докладов привели к тому, что популярность открытых заседаний научного отдела Украинского общества им. Г. Квитки-Основьяненко неуклонно росла среди харьковчан. Отмечается активная попытка отдела ввести организацию начального образования на селе на украинском языке, поскольку ученики не понимают смысла прочитанного в российских учебниках. Отсутствие взаимопонимания между учениками и учителями, которые говорили в школе на русском языке, приводила к неэффективности учебного процесса, тормозила развитие народного образования в целом. Ученые осуждали пренебрежительное отношение представителей украинской интеллигенции к вопросам национальной культуры и образования, критиковали повышенную приверженность ко всему русскому. Причиной таких тенденций они считали «межкультурность», пренебрежение вековыми традициями украинской народной педагогики, когда с детства молодежь не получала национального воспитания в семье.
Generalizing trends of the ethno-cultural phenomenon in the activities of Ukrainian song ensembles
(Іnternational Science Group (isg-konf.com), 2024) Roman, N.
Careful and meticulous study of the ethnocultural phenomenon at both the global and local levels led to the creation of new Ukrainian song ensembles in Ukraine and beyond. Folk song ensembles are a manifestation of self-identification of the Ukrainian people and an important component of research, reproduction, development, representation and popularization of ethnic song traditions. Until recently, the Ukrainian folk song seemed to be a favorite, but quite neglected genre on the amateur and professional stage. It is obvious that the Ukrainian people have not lost their love for their song, therefore the creation of new and the development of existing Ukrainian song ensembles is a relevant and promising direction. The modern ensemble of the Ukrainian folk song, as an element of the ethno-cultural phenomenon, has an ancient history, because group singing has long been one of the most common forms of folk entertainment, enjoyed by adults, youth, and children. The Ukrainian folk song ensemble differs from the ethnocultural group performance, first of all, in that it consists of singers who systematically attend rehearsals, know the folk repertoire well, are capable of improvisation, have a beautiful timbre of voice, musical abilities, flair and acting talent. For the organization and successful development of the future Ukrainian song ensemble, it is important to invite a talented and professionally trained leader. During the organization of the Ukrainian song ensemble, one of the tasks of the team leader is to attract singers with bright, timbre-colored, clean voices. An experienced leader knows that during the formation of a team, it is not necessary to arrange an individual audition. The generalizing trends of the ethno-cultural phenomenon in the process of creative activity of Ukrainian song ensembles consist in the consistent reproduction of the creative achievements inherited from their talented ancestors. Ethnic forms of Ukrainian folk performance contain tendencies of melodic and harmonic principles of musical thinking. Collective performance of Ukrainian songs is an attractive but difficult task for performers. Singing in an ensemble involves the ability to sing one's part well and, at the same time, listen carefully to other singers. This is one of the most difficult tasks in the activity of Ukrainian song ensembles. Ukrainian folk song is a specific musical genre, because its content based on perfect lyrical melodies or fiery dance rhythms is always dominant. Уважне й прискіпливе вивчення етнокультурного феномену як на глобальному, так і на локальному рівнях призвело до створення нових ансамблів української пісні в Україні та поза її межами. Ансамблі народної пісні є проявом самоідентифікації українського народу і важливою складовою дослідження, відтворення, розвитку, репрезентації й популяризації етнічних пісенних традицій. Донедавна українська народна пісня здавалася улюбленим, але доволі занедбаними жанром на самодіяльній і професійній естраді. Очевидно, що український народ не втратив любові до своєї пісні, тому створення нових і розвиток існуючих ансамблів української пісні є актуальним і перспективним напрямом. Сучасний ансамбль української народної пісні, як елемент етнокультурного феномену має прадавню історію, бо гуртовий спів здавна був однією з найбільш поширених форм народних розваг, якими захоплювалися і дорослі, і молодь, і діти. Ансамблі української народної пісні відрізняється від етнокультурного гуртового виконання, передусім, тим, що до його складу входять співаки, які систематично відвідують репетиції, добре знають народний репертуар, здатні до імпровізації, мають красивий тембр голосу, музичні здібності, хист і акторський талант. Для організації та успішного розвитку майбутнього ансамблю української пісні важливо запросити талановитого й професійно підготовленого керівника. У ході організації ансамблю української пісні, керівник колективу одним із своїх завдань має залучення співаків із яскравими, тембрально забарвленими, чистими голосами. Досвідчений лідер знає, що під час формування колективу не обов’язково влаштовувати індивідуальне прослуховування. Узагальнюючі тенденції етнокультурного феномену в процесі творчої діяльності ансамблів української пісні полягають у послідовному відтворенні творчих здобутків успадкованих від своїх талановитих пращурів. Етнічні форми українського народного виконавства містять у собі тенденції мелодійного та гармонійного принципів музичного мислення. Колективне виконавство українських пісень є привабливим але складним завданням для виконавців. Спів в ансамблі передбачає уміння гарно співати свою партію і, водночас, уважно прислухатися до інших співаків. Саме це є одним із найскладніших завдань в діяльності ансамблів української пісні. Українська народна пісня є специфічним музичним жанром, бо її зміст, покладений на досконалі ліричні мелодії або запальні танцювальні ритми є завжди домінуючим.
Innovative technologies of musical and aesthetic development of a child as a way of preservation of national pedagogical ideas
(International Science Group(isg-konf.com), 2021-02-16) Roman, N.
It is noted that new approaches to the musical and aesthetic development of the child require the use of the most effective pedagogical technologies, which, however, are based on existing scientific principles and historical experience. Musical and aesthetic development of the child is based on the communicative functions and organization of musical and aesthetic communication in the children's group. Leading Ukrainian teachers and scholars have always emphasized the special role of the team in the process of raising a child. Through innovative technologies of musical and aesthetic development of the child, modern teachers and educators are effective custodians and repeaters of national pedagogical ideas. Відзначається, що нові підходи до музично-естетичного розвитку дитини потребують використання найбільш ефективних педагогічних технологій які, тим не менш, базуються на існуючих наукових засадах та історично набутому досвіді. Музично-естетичний розвиток дитини ґрунтується на комунікативних функціях та організації музично-естетичного спілкування в дитячому колективі. Провідні українські педагоги й науковці завжди наголошували на особливій ролі колективу в процесі виховання дитини. Через інноваційні технології музично-естетичного розвитку дитини сучасні педагоги й вихователі виступають ефективними зберігачами й ретрансляторами національних педагогічних ідей. Отмечается, что новые подходы к музыкально-эстетическому развитию ребенка требуют использования наиболее эффективных педагогических технологий, которые, тем не менее, базируются на существующих научных основах и исторически приобретенном опыте. Музыкально-эстетическое развитие ребенка основывается на коммуникативных функциях и организации музыкально-эстетического общения в детском коллективе. Ведущие украинские педагоги и ученые всегда подчеркивали особую роль коллектива в процессе воспитания ребенка. Через инновационные технологии музыкально-эстетического развития ребенка современные педагоги и воспитатели выступают эффективными хранителями и ретрансляторами национальных педагогических идей.
Integrated Research of Professional Voice Disorders of Humanitarian Departments’ Teachers
(Едітура Люмен, Asociatia Lumen, Romania, 2019-03) Peretyaha, L. Е.; Grineva, V. M.; Shulga, І. M.; Kuzmichyova, V. A.; Shlenova, M G.; Tkachenko, M. O.
To determine the main voice disorders of humanitarian departments’ teachers, their reasons and effective methods to keep the voice in a health condition. Material. In the research participated 142 teachers of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University and National Aerospace University – "Kharkiv Aviation Institute" (n=106 women, n=36 men). The study involved auditory assessment of teachers' voice and questionnaire in order to determine teachers’ professional voice problems and factors influenced on the status and quality of the voice. Results. It was determine the maximum phonation time for participants of genders, the voice disorders frequency, typical problems with teachers' voice, the positive and negative factors affecting the voice system condition. Also participants answered the questionnaire’s questions about voice using. Conclusions. The study showed that teachers take their voice for granted and do not always care about it; use their voice in an unhealthy condition and they are not always aware of the negative consequences for their health. Мета. Визначити основні порушення голосу викладачів гуманітарних відділень, їх причини та ефективні методи збереження голосу в здоровому стані. Матеріал. У дослідженні взяли участь 142 викладача Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди та Національного аерокосмічного університету - «Харківський авіаційний інститут» (n = 106 жінок, n = 36 чоловіків). Дослідження включало аудиторну оцінку голосу та анкетування вчителів з метою визначення проблем професійного голосу вчителів та факторів впливу на стан та якість голосу. Визначено максимальний час фонації для учасників дослідження, частоту голосових порушень, типові проблеми з голосом вчителя, позитивні та негативні фактори, що впливають на стан голосової системи. Також учасники відповіли на запитання анкети щодо використання голосу. Висновки. Дослідження показало, що вчителі не завжди піклуються про свій голос; використовують його у нездоровому стані, не завжди усвідомлюють негативні наслідки для свого здоров'я. Цель. Определить основные нарушения голоса преподавателей гуманитарных отделений, их причины и методы сохранения голоса в здоровом состоянии Материал. В исследовании приняли участие 142 преподавателя Харьковского национального педагогического университета им. Г. С. Сковороды и Национального аэрокосмического университета - «Харьковский авиационный институт» (n = 106 женщин, n = 36 мужчин). Исследование включало аудиторную оценку голоса и анкетирование учителей с целью определения проблем профессионального голоса учителей и факторов влияния на состояние и качество голоса. Определены максимальное время фонации для участников статей, частоту голосовых нарушений, типичные проблемы с голосом учителя, положительные и отрицательные факторы, влияющие на состояние голосовой системы. Также участники ответили на вопросы анкеты по использованию голоса. Выводы. Исследование показало, что учителя не всегда заботятся о своём голосе; используют его в нездоровом состоянии, не всегда осознают негативные последствия для своего здоровья.
Key components of sustainable development of the agricultural sector of Ukraine
(Excelling Tech Publishers, London, UK, 2019-04) Varchenko, O. M.; Utechenko, D. M.; Khakhula, L. I.; Slobodeniuk, N. O.; Byba, V. V.; Portyan, M. O.; Shepel, T. P.
The article analyzes significant changes that have taken place in the development of the rural sector of Ukraine, which includes two components: agrarian (agriculture and technologically related industries) and rural areas (spatial base of production and resettlement of the population) of the second half of the last century. Current problems are revealed and the prospects of the rural sector functioning, through the prism of different concepts of productive forces development, are outlined. The problems are analyzed and prospects of rural sector functioning in various conceptions of productive forces development are outlined. The objective preconditions are outlined and the negative tendencies in the actions of the government bodies related to the agricultural sector in the conditions of the planned, transitional and market economy are revealed. The important role of the rural sector components, namely the rural economy and the living environment of the rural population, in the theory of complementary agrarian and rural development is substantiated. Thus, taking into account the negative tendency, economy development oriented to agriculture is seen in the following aspects: the diversity of industries and products, the placement of nonagricultural production facilities, regeneration of livestock sectors, the organization of crop products cultivation with a high proportion of manual labor, the introduction of agrarian logistics modern methods etc. At the same time, agricultural development is seen in solving the problems of the rural population through the use of the resource potential of the united territorial communities, as well as at the initiative of rural (domestic) communities in order to eliminate asymmetry and qualitative improvement of the living environment by increasing the availability of basic services for inhabitants of settlements which are not UTC centers (UTC – united territorial communities). It is proved that the state agrarian policy at the present stage should be based on scientifically grounded, balanced (or proportional, depending on the particular situation) and mutually reinforcing combination of two directions of its implementation – sectoral and territorial (or agrarian and rural development), that is, complementarity. У статті проаналізовано суттєві зміни, що відбулися у розвитку сільського сектора України, що включає дві складові: аграрну (сільське господарство та технологічно пов'язані галузі) та сільські райони (просторова база виробництва та розселення населення) другої половини минулого століття. Розкриваються сучасні проблеми та окреслюються перспективи функціонування сільського сектора через призму різних концепцій розвитку продуктивних сил. Проаналізовано проблеми та окреслено перспективи функціонування сільського сектора в різних концепціях розвитку продуктивних сил. Окреслено об'єктивні передумови та виявлено негативні тенденції в діях органів влади, пов'язаних із аграрним сектором в умовах планової, перехідної та ринкової економіки. Обґрунтовано важливу роль компонентів сільського сектора, а саме економіки сільського господарства та життєвого середовища сільського населення в теорії взаємодоповнюючого аграрного та сільського розвитку. Таким чином, враховуючи негативну тенденцію, розвиток економіки, орієнтований на сільське господарство, вбачається в таких аспектах: різноманітність галузей та продукції, розміщення виробництв несільськогосподарських виробництв, відродження галузей тваринництва, організація вирощування продукції рослинництва з високою часткою ручної праці, впровадження сучасних методів аграрної логістики тощо. У той же час розвиток сільського господарства вбачається у вирішенні проблем сільського населення за рахунок використання ресурсного потенціалу об’єднаних територіальних громад, а також з ініціативи сільські (побутові) громади з метою усунення асиметрії та якісного поліпшення життєвого середовища шляхом збільшення доступності основних послуг для жителів населених пунктів, які не є центрами UTC (UTC - об’єднані територіальні громади). Доведено, що державна аграрна політика на сучасному етапі повинна базуватися на науково обґрунтованій, збалансованій (або пропорційній, залежно від конкретної ситуації) та взаємозміцнюючій комбінації двох напрямків її здійснення - галузевого та територіального (або розвитку аграрного та сільського) ), тобто взаємодоповнюваність. В статье анализируются существенные изменения, которые произошли в развитии сельского сектора Украины, который включает в себя два компонента: аграрный (сельское хозяйство и технологически связанные отрасли) и сельские районы (пространственная база производства и расселения населения) второй половины прошлого века Выявлены текущие проблемы и намечены перспективы функционирования сельского сектора через призму различных концепций развития производительных сил. Проанализированы проблемы и намечены перспективы функционирования сельского сектора в различных концепциях развития производительных сил. Намечены объективные предпосылки и выявлены негативные тенденции в действиях государственных органов, связанных с аграрным сектором, в условиях плановой, переходной и рыночной экономики. Обоснована важная роль компонентов сельского сектора, а именно сельской экономики и среды обитания сельского населения, в теории взаимодополняющего аграрного и сельского развития. Таким образом, принимая во внимание негативную тенденцию, развитие экономики, ориентированной на сельское хозяйство, рассматривается в следующих аспектах: разнообразие отраслей и продуктов, размещение несельскохозяйственных производственных мощностей, восстановление отраслей животноводства, организация выращивания продукции растениеводства с высокой долей ручного труда, внедрение современных методов аграрной логистики и т. д. В то же время развитие сельского хозяйства проявляется в решении проблем сельского населения путем использования ресурсного потенциала единых территориальных общин, а также по инициативе сельские (домашние) общины с целью устранения асимметрии и качественного улучшения среды обитания путем повышения доступности основных услуг для жителей населенных пунктов, которые не являются центрами UTC (UTC - объединенные территориальные сообщества). Доказано, что государственная аграрная политика на современном этапе должна основываться на научно обоснованном, сбалансированном (или пропорциональном, в зависимости от конкретной ситуации) и взаимоусиливающем сочетании двух направлений ее реализации - отраслевого и территориального (или аграрно-сельского развития). ), то есть взаимодополняемость.
Mingzu Universities as an Educational and Social Phenomena in PR China
(Lumenis, 2021-09) Kalashnyk, L.; Levchenko, Y.; Tkachenko, L.; Mkrtichan, O.
Mingzu University is a common name for educa-tional institutions for ethnic minorities established in China in 1950. By establishing such kind of higher education institu-tions, PR China as a state pursued several goals. In one hand, they started the opportunity for minor ethnic groups` repre-sentatives enter a higher education institution and thereby enlist their support for the state government. In the other hand, Chi-na saves the originality and the identity of small nationalities` cultures at the state level by studying and promoting it. Today such educational institutions also serve to train leading cadres from ethnic minorities’ representatives, loyal to the state system and the political and social course of modern China as they are brought up in the spirit of modern Chinese social and pedagog-ical guidelines. The article aims to represent different social functions of Minzu Universities as a social phenomena com-mon for China as well as cultural and social strategy of the PR China state in the field of ethnic minorities, an important part of which is implemented through them. Using the research methods typical for scientific studies of this kind (mainly em-pirical and theoretical ones) the article proves the idea that Mingzu Universities in China play a great not only the educa-tional, but also social role in the country to form an ideological-ly homogeneous society and respect for human rights in the country. Університет Мінцзу — загальна назва навчальних закладів для етнічних меншин, створених у Китаї в 1950 році. Створюючи такі види вищих навчальних закладів, КНР як держава переслідувала декілька цілей. З одного боку, вони створили можливість для представників дрібних етнічних груп вступити до вищого навчального закладу і тим самим заручитися підтримкою державної влади. З іншого боку, Китай зберігає самобутність культур малих національностей на державному рівні, вивчаючи та пропагуючи це. Сьогодні такі навчальні заклади також служать для підготовки керівних кадрів із представників етнічних меншин, лояльних до державного устрою та політичного та соціального курсу сучасного Китаю. Метою статті є представлення різних соціальних функцій університетів Мінцзу як загального для Китаю соціального феномена, а також культурно-соціальної стратегії держави КНР у сфері етнічних меншин. Використовуючи типові для наукових досліджень такого роду (переважно емпіричні та теоретичні) методи дослідження, доведено, що університети Мінцзу в Китаї відіграють велику не лише освітню, а й соціальну роль у країні у формуванні ідеологічно однорідного суспільство та дотримання прав людини в країні. Университет Минцзу – общее название учебных заведений для этнических меньшинств, созданных в Китае в 1950 году. Создавая такие виды вузов, КНР как государство преследовало несколько целей. С одной стороны, они создали возможность для представителей мелких этнических групп поступить в вуз и тем самым заручиться поддержкой государственной власти. Кроме того, Китай сохраняет самобытность культур малых национальностей на государственном уровне, изучая и пропагандируя это. Сегодня такие учебные заведения также служат для подготовки руководящих кадров из представителей этнических меньшинств, лояльных государственному устройству и политическому и социальному курсу современного Китая. Целью статьи является представление различных социальных функций университетов Минцзу как общего социального феномена Китая, а также культурно-социальной стратегии государства КНР в сфере этнических меньшинств. Используя типичные научные исследования такого рода (преимущественно эмпирические и теоретические) методы исследования, доказано, что университеты Минцзу в Китае играют большую не только образовательную, но и социальную роль в стране в формировании идеологически однородного общества и соблюдения прав человека.
Origins of professional education of bandurists at the beginning of the XX century
(International Science Group, 2021-01-19) Roman, N.
The basics of professional training of bandura players in the early XX century are revealed. It is noted that the key role in this process was played by the XII Archaeological Congress, which took place in 1902 in Kharkov, where direct communication with the bearers of national musical and poetic art during the performance of bandura players carried out, at that time an engineer and amateur bandura art. , and in the future an outstanding bandura teacher, G. Khotkevych. It is noted that the idea of professional training of bandura players became widely known, but further debate on options for organizing the educational process did not move forward, as progressive scholars and supporters of folk music did not take into account that the development of Ukrainian culture, education of youth in the national spirit were dangerous for the tsarist government. Later, under the influence of the rapidly growing popularity of the art of bandura, the prominent Ukrainian music teacher M. Lysenko decided to open a bandura course at the Music and Drama School in Kyiv. However, the lack of qualified pedagogical staff, textbooks, methodical literature for bandura players, the need for scientific study of the theory and history of Ukrainian musical culture hampered the educational process. It is pointed out that the difficulties in learning did not stop interested fans of Ukrainian culture, but there was a threat of primitivization of bandura performance. The main goal of the young musicians was to master the skills of easy accompaniment while singing simple folk songs. This approach to the theory and practice of conducting lessons in the specialty was wrong, it excluded the idea of improving and deepening the art of bandura. Lack of development prospects could lead in the future to the disappearance of the ancient musical instrument. The constant interest in Cossack music culture could be supported only by a streamlined and well-founded system of education, built on the experience of progressive world performing practice and music pedagogy. Розкриваються основи фахової підготовки бандуристів на початку ХХ ст. Зазначається, що ключове значення в цьому процесі відіграв XII Археологічний з’їзд, який відбувся 1902 р. у Харкові, на якому безпосереднє спілкування з носіями національного музично-поетичного мистецтва під час виступу бандуристів здійснював, на той час інженер та аматор бандурного мистецтва, а в майбутньому видатний педагог-бандурист, Г. Хоткевич. Відзначається, що ідея фахової підготовки бандуристів набула широкого розголосу, але далі дебатів щодо варіантів організації навчального процесу справа не просунулася, оскільки прогресивні вчені та прихильники народного музичного мистецтва не врахували, що розвиток української культури, виховання молоді в національному дусі були небезпечними для царського уряду. Надалі, під впливом швидко зростаючої популярності мистецтва бандуристів, видатний український педагог-музикант М. Лисенко вирішив відкрити при музично-драматичній школі в Києві курси гри на бандурі. Однак, відсутність кваліфікованих педагогічних кадрів, підручників, методичної літератури для бандуристів, необхідність наукового опрацювання теорії та історії української музичної культури гальмували навчальний процес. Вказується, що труднощі в навчанні не зупиняли зацікавлених аматорів української культури, але виникала загроза примітивізації бандурного виконавства. Головною метою молодих музикантів було оволодіння навичками легкого супроводу під час співу нескладних народних пісень. Такий підхід до теорії та практики проведення уроків з фаху був хибним, він виключав ідею удосконалення й поглиблення майстерності мистецтва гри на бандурі. Відсутність перспективи розвитку могла привести в майбутньому до зникнення старовинного музичного інструменту. Несталу зацікавленість козацькою музичною культурою могла підтримати лише струнка й обґрунтована система навчання, побудована на досвіді прогресивної світової виконавської практики і музичної педагогіки. Раскрываются основы профессиональной подготовки бандуристов в начале ХХ в. Отмечается, что ключевое значение в этом процессе сыграл XII Археологический съезд, который состоялся 1902 в Харькове, на котором непосредственное общение с носителями национального музыкально-поэтического искусства во время выступления бандуристов осуществлял, в то время инженер и любитель бандурного искусства, а в будущем выдающийся педагог-бандурист, Г. Хоткевич. Отмечается, что идея профессиональной подготовки бандуристов получила широкую огласку, но дальше дебатов относительно вариантов организации учебного процесса дело не продвинулось, поскольку прогрессивные ученые и сторонники народного музыкального искусства не учли, что развитие украинской культуры, воспитания молодежи в национальном духе были опасными для царского правительства. В дальнейшем, под влиянием быстро растущей популярности искусства бандуристов, выдающийся украинский педагог-музыкант Н. Лысенко решил открыть при музыкально-драматической школе в Киеве курсы игры на бандуре. Однако, отсутствие квалифицированных педагогических кадров, учебников, методической литературы для бандуристов, необходимость научной проработки теории и истории украинской музыкальной культуры, тормозили учебный процесс. Указывается, что трудности в обучении не останавливали заинтересованных любителей украинской культуры, но возникала угроза примитивизации бандурного исполнительства. Главной целью молодых музыкантов было овладение навыками легкого сопровождения во время пения несложных народных песен. Такой подход к теории и практике проведения уроков по специальности был ложным, он исключал идею совершенствования и углубления мастерства искусства игры на бандуре. Отсутствие перспективы развития могла привести в будущем к исчезновению старинного музыкального инструмента. Неустойчивую заинтересованность казацкой музыкальной культурой могла поддержать только стройная и обоснованная система обучения, построенная на опыте прогрессивной мировой исполнительской практики и музыкальной педагогики. The basics of professional training of bandura players in the early XX century are revealed. It is noted that the key role in this process was played by the XII Archaeological Congress, which took place in 1902 in Kharkov, where direct communication with the bearers of national musical and poetic art during the performance of bandura players carried out, at that time an engineer and amateur bandura art. , and in the future an outstanding bandura teacher, G. Khotkevych. It is noted that the idea of professional training of bandura players became widely known, but further debate on options for organizing the educational process did not move forward, as progressive scholars and supporters of folk music did not take into account that the development of Ukrainian culture, education of youth in the national spirit were dangerous for the tsarist government. Later, under the influence of the rapidly growing popularity of the art of bandura, the prominent Ukrainian music teacher M. Lysenko decided to open a bandura course at the Music and Drama School in Kyiv. However, the lack of qualified pedagogical staff, textbooks, methodical literature for bandura players, the need for scientific study of the theory and history of Ukrainian musical culture hampered the educational process. It is pointed out that the difficulties in learning did not stop interested fans of Ukrainian culture, but there was a threat of primitivization of bandura performance. The main goal of the young musicians was to master the skills of easy accompaniment while singing simple folk songs. This approach to the theory and practice of conducting lessons in the specialty was wrong, it excluded the idea of improving and deepening the art of bandura. Lack of development prospects could lead in the future to the disappearance of the ancient musical instrument. The constant interest in Cossack music culture could be supported only by a streamlined and well-founded system of education, built on the experience of progressive world performing practice and music pedagogy.
Orphaned Children in Traditional Chinese Religious and Philosophical Doctrines : Social Aspect
(LUMEN Publishing House, 2018-12) Kalashnyk, L. S.; Levchenko, Ya. E.; Dovzhenko, T. O.; Mkrtichian, O. A.; Rudaya, N. V.
The article studies the historical and pedagogical aspects of the Chinese social care over orphaned children system`s establishment, in particular - the reflection of the social care over orphans idea in traditional Chinese philosophical and religious doctrines (Confucianism, Buddhism, Taoism). The aim of the article is to analyze the reflection of the idea that orphaned children are to be over the social care and guardianship (social welfare and social care system) in theory and practice of Confucianism, Buddhism and Taoism. The methodological basis of the article is represented by the methodology of historical pedagogical and comparative pedagogical studies. The article presents the author`s personal point of view that the idea of social guardianship over the orphaned children in forms familiar to Europeans (orphanages, shelters attached to religious organizations, adoption), which was brought to China in the middle of the 18th century by abroad religious adepts, is not reflected in the traditional Chinese religious and philosophical doctrines. Buddhism, Confucianism and Taoism at the theoretical level practically did not develop the idea of social care over the defined category of children, confining themselves to general declaration of the need to be mercy to unfortunates. In practice it resulted in the non-inclusion of the doctrines and their adepts as equal agents of socialization in the system of social welfare for orphans in Traditional China and modern PR China as well. У статті досліджено історико-педагогічні аспекти становлення китайської соціальної опіки над системою дитячих сиріт, зокрема – відображення ідеї соціальної опіки над сиротами в традиційних китайських філософських і релігійних доктринах (конфуціанство, буддизм, даосизм). Мета статті - проаналізувати відображення ідеї про те, що діти-сироти мають бути на соціальній опіці та опіці (системі соціального забезпечення та соціальної допомоги) в теорії та практиці конфуціанства, буддизму та даосизму. Методологічною основою статті є методологія історико-педагогічного та порівняльно-педагогічного навчання. У статті представлено особисту думку автора про те, що ідея соціальної опіки над дітьми-сиротами у формах, знайомих європейцям (дитячі будинки, притулки, прикріплені до релігійних організацій, усиновлення), була доставлена до Китаю в середині 18 століття. За кордоном релігійні адепти, не відображені в традиційних китайських релігійно-філософських вченнях. Буддизм, конфуціанство і даосизм на теоретичному рівні практично не розвивали ідею соціальної опіки над певною категорією дітей, обмежуючись лише загальною декларацією про необхідність милосердя до нещасних. На практиці це призвело до невключення доктрин і їхніх адептів як рівноправних суб'єктів соціалізації в систему соціального забезпечення сиріт у традиційному Китаї та сучасній КНР. В статье исследованы историко-педагогические аспекты становления китайской социальной опеки над системой детских сирот, в частности - отражение идеи социальной опеки над сиротами в традиционных китайских философских и религиозных доктринах (конфуцианство, буддизм, даосизм). Цель статьи – проанализировать отражение идеи о том, что дети-сироты должны быть на социальной опеке и опеке (системе социального обеспечения и социальной помощи) в теории и практике конфуцианства, буддизма и даосизма. Методологической основой статьи является методология историко-педагогического и сравнительно-педагогического обучения. В статье представлены личное мнение автора о том, что идея социальной опеки над детьми-сиротами в формах, знакомых европейцам (детские дома, приюты, прикрепленные к религиозным организациям, усыновление), была доставлена в Китай в середине 18 века. За рубежом религиозные адепты, не отраженные в традиционных китайских религиозно-философских учениях. Буддизм, конфуцианство и даосизм теоретически практически не развивали идею социальной опеки над определенной категорией детей, ограничиваясь лишь общей декларацией о необходимости милосердия к несчастным. На практике это привело к невключения доктрин и их адептов как равноправных субъектов социализации в систему социального обеспечения сирот в традиционном Китае и современной КНР.
PECULARITIES OF VOCAL LOAD OF CHEMISTRY TEACHERS IN MEDICAL UNIVERSITY
(2016) Syrovaya, A. O.; Peretyaga, L. E.; Makarov, V. A.; Andreeva, S. V.; Tishakova, T. S.
Teachers' professional activity in all fields is connected with high local load that has an adverse effect on their vocal apparatus. Additionally, specific factors associated with teacher's specialization affect too. Analysis of factors of professional activity of chemistry teachers in medical university has been done in this article. It was found that majority of teachers have insufficient level of knowledge about voice, can’t use it correctly and effectively that results in occurrence of medical and psychological problems of different degree. Authors suggest that one of the effective ways of complex problem solving is a formation of teachers' vocal culture. This helps not only to learn how to reduce negative impact of professional activity factors on their vocal apparatus but promotes taking of skills to keep vocal apparatus in healthy and good working state. Concept «vocal culture» consists of two multi-faceted concepts «voice» and «culture» every of which has several representations. Such as this concept is a new authors reveal structure of vocal culture and describe main ways of realization of this process which can pass spontaneously, by partially organized and specially organized way. The best result can be reached by the formation of vocal culture with special organized way during teachers' professional training. Problem of vocal culture formation for active teachers can be solved with the help of qualification upgrading courses and holding of travelling seminar-workshops at working places. Професійна діяльність вчителів у всіх областях пов'язана з високим місцевим навантаженням, що негативно впливає на їх мовний апарат. Крім того, певні чинники, пов'язані зі спеціалізацією вчителів теж впливають. В цій статті було зроблено аналіз факторів професійної діяльності викладача хімії в медичному вузі. З'ясувалося, що більшість викладачів мають недостатній рівень знань про голос, не можуть використовувати його правильно і ефективно, що призводить до виникнення медичних та психологічних проблем різного ступеня. Автори припускають, що одним з ефективних способів комплексного вирішення проблеми педагогів є формування вокальної культури. Це допомагає не тільки навчитися знижувати негативний вплив професійних факторів на діяльність їх вокального апарату, але і сприяє вмінню тримати голосовий апарат у здоровому і хорошому робочому стані. Поняття «вокальна культура» складається з двох різнопланових понять «голос» і «культура», кожне з яких має кілька подань. Проблема формування мовленнєвої культури для викладачів може бути вирішена за допомогою курсів підвищення кваліфікації та проведення виїзних семінарів-практикумів на робочих місцях. Профессиональная деятельность учителей во всех областях связана с высокой местной нагрузкой, что негативно влияет на их речевой аппарат. Кроме того, определенные факторы, связанные со специализацией учителей тоже влияют. В этой статье был проведен анализ факторов профессиональной деятельности преподавателя химии в медицинском вузе. Выяснилось, что большинство преподавателей имеют недостаточный уровень знаний о голосе, не могут использовать его правильно и эффективно, что приводит к возникновению медицинских и психологических проблем различной степени. Авторы предполагают, что одним из эффективных способов комплексного решения проблемы педагогов является формирование вокальной культуры. Это помогает не только научиться снижать отрицательное влияние профессиональных факторов на деятельность их вокального аппарата, но и способствует умению держать голосовой аппарат в здоровом и хорошем рабочем состоянии. Понятие «вокальная культура» состоит из двух разноплановых понятий «голос» и «культура», каждое из которых имеет несколько представлений. Проблема формирования речевой культуры для преподавателей может быть решена с помощью курсов повышения квалификации и проведения выездных семинаров-практикумов на рабочих местах.
Pedagogical activity of G. Kotkevich in Kharkiv
(Premier Publishing s.r.o., Vienna-Prague, 2018) Roman, N.
The article substantiates the necessity of special training of future musical art teachers for integrated teaching.Theresult of such training is defi ned as the readiness of the future specialists for integrated teaching, the structure of which includes motivational, theoretical, practical and personal components, which are in-terdependent and interrelated. Taking into account the content of the components of readiness of future musical art teachers for integrated teaching and the logic of the process of professional training of students, the author grounded pedagogical technology of the phenomenon under investigation ; its concept is based on systematic, integrated, competency-based, personal-and-activity approaches. The developed pedagogical technology of preparation of future musical art teachers for integrated teaching envisages the implementation of organizational-modeling, profession-al-motivational, cognitive-procedural, experience-praxiological and refl exive-correc-tional stages. У статті обґрунтовується необхідність спеціальної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до інтегрованого викладання. Результатом такої підготовки визначається готовність майбутніх фахівців до інтегрованого викладання, до складу якої входять мотиваційні, теоретичні, практичні та особистісні компоненти, які є взаємозалежними та взаємопов'язаними. Враховуючи зміст складових готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до інтегрованого викладання та логіку процесу професійної підготовки учнів, автор обґрунтував педагогічну технологію досліджуваного явища; її концепція базується на систематизованому, інтегрованому, заснованому на компетентності, особистісно-діяльнісному підході. Розроблена педагогічна технологія підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до інтегрованого викладання передбачає реалізацію організаційно-моделювального, професіонально-мотиваційного, когнітивно-процесуального, досвіду-праксіологічного та рефлексивного екзивенційно-корекційних етапів. В статье обоснована необходимость специальной подготовки будущих учителей музыкального искусства к интегрированному обучению. Результатом такой подготовки является готовность будущих специалистов к интегрированному обучению, в состав которой входят мотивационный, теоретический, практический и личностный компоненты, которые взаимозависимы и взаимосвязаны. Учитывая содержание компонентов готовности будущих учителей музыкального искусства к комплексному обучению и логику процесса профессиональной подготовки студентов, автор обосновал педагогическую технологию исследуемого явления; его концепция основана на системном, комплексном, основанном на компетенциях, личностно-деятельностном подходе. Разработанная педагогическая технология подготовки будущих учителей музыкального искусства к интегрированному обучению предусматривает реализацию организационно-модельного, профессионально-мотивационного, познавательно-процедурного, опытно-праксиологического и рефлексивно-коррекционного этапов.
PERIODIZATION OF FORMING VALUE ORIENTATIONS OF THE PARTICIPANTS OF THE EDUCATIONAL PROCESS AT THE HIGHER-LEVEL ART EDUCATION OF THE SOVIET UKRAINE
(Београд : Министарства просвете и науке Републике Србије, 2015) Tararak, N. G.
The essence of artistic and pedagogical process is revealed, the criteria of periodization of the formation process of value orientations of students of higher educational institutions of artistic profile of Ukraine in the twentieth century are grounded; stages of the development of mentioned phenomenon in the retrospective aspect are defined; content, methodology and approaches to discussion of value orientations in the study period of development of higher vocational school and scientific and pedagogical theory as a whole are characterized. Розкрито сутність художньо-педагогічного процесу, обґрунтовано критерії періодизації процесу формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів художнього профілю України ХХ століття ; визначено етапи розвитку зазначеного феномену у ретроспективному аспекті ; охарактеризовано зміст, методологія і підходи до розгляду ціннісних орієнтацій у досліджуваному періоді розвитку вищої професійної школи та науково-педагогічної теорії в цілому. Раскрыта сущность художественно-педагогического процесса, обоснованы критерии периодизации процесса формирования ценностных ориентаций студентов высших учебных заведений художественного профиля Украины ХХ века; определены этапы развития указанного феномена в ретроспективном аспекте; охарактеризованы содержание, методология и подходы к рассмотрению ценностных ориентаций в исследуемом периоде развития высшей профессиональной школы и научно-педагогической теории в целом.
Teachers' support service as a part of flexible education concept: experience of PR China
(Rezekne Academy of Technologies, 2021-05) Kalashnyk, L.; Mkrtichan, O.; Zhukov, K.; Marakushin, A.
In 2020 China became the first country of the world that faced all the challenges of the COVID-19 pandemic, including the ones that dealt with education. They were the first ones to provide lock-down and distance education as the only education reality as well as the first ones to face all the positive and negative repercussions of the process mentioned. That's why the Chinese experience (both negative and positive) is worth presenting and exploring. There is one more peculiarity of the Chinese educational system that makes it unique and lets the country in a short period make a distance education system became competitive with the tradi-tional off-line one. It is a teachers` support system that includes not only the teachers training system (vocational training activities), but also financial support for using different online-education tools,direct assistance of a group of specialists during preparing and lessoning, psychological support etc. The study aims to present the positive educational and organization experience already approved in China. When writing the article, methods such as observation, study of normative and scientific literature were used for a comprehensive analysis of the new pedagogical reality - the teachers` support service. У 2020 році Китай став першою країною у світі, яка зіштовхнулася з усіма проблемами пандемії COVID-19, у тому числі у системі освіти. Вони були першими, хто забезпечив закриту та дистанційну освіту як єдину освітню реальність, а також першими, хто зіткнувся з усіма позитивними та негативними наслідками згаданого процесу. Ось чому китайський досвід (як негативний, так і позитивний) варто уявити і вивчити. Є ще одна особливість китайської освітньої системи, яка робить її унікальною і дозволяє країні за короткий термін зробити систему дистанційної освіти конкурентоспроможною з традиційною. Це система підтримки вчителів, яка включає не тільки систему підготовки вчителів (діяльність з професійного навчання), але й фінансову підтримку для використання різних інструментів онлайн-навчання, пряму допомогу групи фахівців під час підготовки та проведення уроку, психологічну підтримку тощо. Дослідження спрямоване на подання позитивного освітнього та організаційного досвіду, вже схваленого в Китаї. В 2020 году Китай стал первой страной в мире, столкнувшейся со всеми проблемами пандемии COVID-19, в том числе в системе образования. Они были первыми, кто обеспечил закрытое и дистанционное образование как единственную образовательную реальность, а также первыми, кто столкнулся со всеми положительными и отрицательными последствиями упомянутого процесса. Вот почему китайский опыт (как отрицательный, так и положительный) стоит представить и изучить. Есть еще одна особенность китайской образовательной системы, которая делает ее уникальной и позволяет стране в короткие сроки сделать систему дистанционного образования конкурентоспособной с традиционной. Это система поддержки учителей, которая включает в себя не только систему подготовки учителей (деятельность по профессиональному обучению), но и финансовую поддержку для использования различных инструментов онлайн-обучения, прямую помощь группы специалистов во время подготовки и проведения урока, психологическую поддержку и т. д. Исследование направлено на представление положительного образовательного и организационного опыта, уже одобренного в Китае.
The Main Aspects of Ukrainian Teaching Staff Mobility as Integration Process in the Global Labor Market
(Editura Lumen, Asociatia Lumen, 2019) Shabanov, R.; Kovalenko, O.; Shulga, I.; Dobroskok, I.; Peretyaha, L.; Basiuk, L.
To determine the main aspects of Ukrainian teaching staff mobility as integration process in the global society. Material The survey involved female teachers (n=108) from H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (Kharkiv, Ukraine) and Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhoryi Skovoroda State Pedagogical University (Pereiaslav-Khmelnytskyi, Ukraine). The survey contained mains aspects of teaching staff mobility, respondents chose the proposed variants of each issue and explain their choice. It was determined that the most important aspects of Ukrainian teaching staff mobility were expansion of professional contacts, opportunity to gain experience in European universities, development in their professional area, gain the experience in a new professional area, international mobility, professional growth. The less attractive aspects of teaching staff mobility were increase in publication activity, the prospect of working abroad on a rolling basis, internal (regional) mobility, aspiration of permanent self-improvement. The level of professional mobility of Ukrainian teaching staff increase a lot last years due to the external politics of government and integration processes of modern society and it is considered to be the most effective way for professional development and competitive ability on the labor market. Мета дослідження: визначити основні аспекти мобільності українського педагогічного колективу як інтеграційного процесу у глобальному суспільстві. В опитуванні взяли участь жінки-викладачі (n = 108) з Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (м. Харків, Україна) та Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (м. Переяслав-Хмельницький, Україна). Опитування містило основні аспекти мобільності педагогічного персоналу, респонденти вибрали запропоновані варіанти кожного питання та пояснили свій вибір. Визначено, що найважливішими аспектами мобільності українського педагогічного колективу були розширення професійних контактів, можливість набути досвіду роботи в європейських університетах, розвиток у їх професійній сфері, набуття досвіду у новій професійній сфері, міжнародна мобільність, професійне зростання. Не менш привабливими аспектами мобільності викладацького складу були збільшення видавничої активності, перспектива постійної роботи за кордоном, внутрішня (регіональна) мобільність, прагнення до постійного самовдосконалення. Були зроблені висновки: рівень професійної мобільності українського педагогічного колективу останнім часом значно підвищився через зовнішню політику уряду та інтеграційні процеси сучасного суспільства, і це вважається найефективнішим способом професійного розвитку та конкурентоспроможності на ринку праці. Цель исследования: определить основные аспекты мобильности украинского педагогического коллектива как интеграционного процесса в глобальном обществе. В опросе приняли участие женщины-преподаватели (n = 108) из Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды (г. Харьков, Украина) и Переяслав-Хмельницкого государственного педагогического университета имени Григория Сковороды (г. Переяслав-Хмельницкий, Украина). Опрос содержал основные аспекты мобильности педагогического персонала, респонденты выбрали предложенные каждому вопросу варианты и объяснили свой выбор. Определено, что важнейшими аспектами мобильности украинского педагогического коллектива были расширение профессиональных контактов, возможность приобрести опыт работы в европейских университетах, развитие в их профессиональной сфере, приобретение опыта в новой профессиональной сфере, международная мобильность, профессиональный рост. Не менее привлекательными аспектами мобильности преподавательского состава были увеличение издательской активности, перспектива постоянной работы за рубежом, внутренняя (региональная) мобильность, стремление к постоянному самосовершенствованию. Были сделаны выводы: уровень профессиональной мобильности украинского педагогического коллектива в последнее время значительно повысился из-за внешней политики правительства и интеграционных процессов современного общества, и это считается самым эффективным способом профессионального развития и конкурентоспособности на рынке труда.
Traditions and innovations of solemnization and celebrations
(International Science Group (isg-konf.com), 2022-01-25) Roman, N.
Holidays and celebrations have a special place in the modern culture of the Ukrainian people. At all times, holidays and celebrations have been perceived in the community as a solemn, joyful and important event. Traditional Ukrainian was an object of social integration and was subject to socially significant principles. Despite profound changes, the ancient basis is preserved in the current holidays and celebrations, ancient elements of traditional folk celebrations and entertainment are being revived. Involvement in celebrations encourages the preservation of national artistic achievements, folk customs and rites. The celebration is perceived as a set of socio-cultural components, emotional-symbolic, aesthetic activity and value-worldview beliefs. During the celebrations, Ukrainians talked a lot with relatives, godfathers, neighbors, and friends. The concept of modern celebrations has gone beyond the ethnographic paradigm, although most current holidays reflect the system of cultural-historical memory and traditions of their ethnic group. Celebrations as the result and result of purposeful work, which required a certain tension, strength of spirit, organization and limitations, were desirable and predictable. The dualism of traditional and innovative is an ethno-integrating element of modern celebrations, thanks to which national holidays remain an important component of the current civilization. Святам і святкуванням належить важливе місце в сучасній культурі українського народу. За усіх часів свята і святкування сприймалися в громаді як урочисті, радісні й особливі події. Традиційне українське було об’єктом соціальної інтеграції та підпорядковувалося суспільно значущим засадам. Попри глибокі зміни, в нинішніх святах і святкуваннях зберігається старовинне підґрунтя, відроджуються прадавні елементи традиційних народних святкувань та розваг. Залучення до святкувань спонукає до збереження національних мистецьких здобутків, народних звичаїв та обрядів. Святкування сприймається як сукупність соціокультурної складової, емоційно-символічної, естетичної діяльності та ціннісно-світоглядних переконань. Під час святкувань українці багато спілкувалися з родичами, кумами, сусідами, друзями. Концепція сучасних святкувань вийшла за межі етнографічної парадигми, хоча більшість нинішніх свят відображають систему культурно-історичної пам’яті і традицій свого етносу. Святкування як підсумок та результат цілеспрямованої праці, яка вимагала певної напруги, сили духу, організованості й обмежень, були бажаними та передбачуваними. Дуалізм традиційного та інноваційного є етноінтегруючим елементом сучасних святкувань, завдяки чому народні свята залишаються важливою складовою нинішньої цивілізації.
Ukrainian folk toy and its role in the development of a child
(International Science Group (isg-konf.com), 2022-02-15) Roman, N.
It is noted that an important value component is the revival of Ukrainian national traditions. Preservation of such mental heritage is relevant during total cultural globalization. The phenomenon of revival and elevation of national traditions and elements of folk art is a stage of ethno-cultural development and preservation of the identity of the Ukrainian community. It is indicated that the folk toy has been an important attribute of children's entertainment since ancient times. Playing with a folk toy was not only a fun and joyful activity, but this entertainment also contributed to the acquisition and development of new vital knowledge, skills and abilities. Ukrainians made toys for children from all available materials. Today we know toys made of straw, wood, fabric, paper, clay, cheese and bread. Traditional modeling from clay or other available materials is now widely used. Various motanka dolls have gained great popularity. The modern motanka is a sacred object, a Ukrainian souvenir and amulet. Wooden toys are also very popular. Wooden dolls, animal figurines, children's tableware, furniture, musical instruments help the child to show his creativity and abilities, contribute to the formation of aesthetic taste. A folk toy is an effective means of shaping a child's worldview and is part of the playing environment. Ukrainian folk toy is a universal component of cultural and historical heritage and an effective means of preserving national traditions. The creative use of Ukrainian folk toys in the aesthetic and mental development of the child contributes to the formation and effective assimilation of new knowledge, skills and abilities.Визначено, що важливою ціннісною складовою української культури є відродження національних традицій. Збереження такої ментальної спадщини є актуальним під час процесів культурної глобалізації. Феномен відродження і піднесення національних традицій та елементів народного мистецтва є етапом етнокультурного розвитку і збереження ідентичності української громади. Вказано, що народна іграшка з найдавніших часів була важливим атрибутом дитячих розваг. Гра з народною іграшкою була не тільки веселим і радісним дійством, а також ця розвага ще й сприяла здобутку і розвитку нових життєво важливих здібностей, знань та навичок. Українці робили дітям іграшки з усіх підручних матеріалів. Сьогодні ми знаємо іграшки з соломи, дерева, тканини, паперу, глини, сиру і хліба. Зараз широко використовується традиційне ліплення з глини або інших доступних матеріалів. Значної популярності набули різноманітні ляльки-мотанки. Сучасна мотанка є сакральним предметом, українським сувеніром та оберегом. Особливою увагою також користуються іграшки з дерева. Дерев'яні ляльки, фігурки тварин, дитячий посуд, меблі, музичні інструменти допомагають дитині проявляти свою творчість і здібності, сприяти розвитку естетичного смаку. Народна іграшка є ефективним засобом формування світогляду дитини і є частиною ігрового середовища. Українська народна іграшка є універсальною складовою культурної та історичної спадщини, а також дієвим засобом збереження національних традицій. Використання української народної іграшки в процесі творчого та розумового розвитку дитини сприяє формуванню та ефективному засвоєнню нових знань, умінь та навичок.
Usage of folk crafts of Slobozhanshchyna during preschool children education
(International Science Group, 2023-01-10) Roman, N.
It is noted that folk crafts as a unique component of traditional culture attract the attention of not only history researchers, art critics, ethnographers, masters of folk art, but also modern teachers and educators of preschool children. The folk crafts of Slobozhanshchyna, formed on historical models and regional traditions, are based on the hierarchy of spiritual values and the syncretism of various branches of practical activity of the local population. The consistent involvement of available elements of folk crafts in the educational activities of preschool children is a positive and pedagogically useful factor in education, because through a methodical and scientifically based pedagogical influence, it contributes to the expansion of worldview, thinking, intelligence, the acquisition of creative experience, aesthetic taste, the formation of fine motor skills and intelligence of children. One of the available modern ways of introducing folk traditions into the educational process is making elementary Christmas decorations with preschool children. The use of folk crafts of Slobozhanshchyna in working with children of preschool age is an accessible and universal means of revitalizing the national cultural and historical heritage and a factor in preserving Ukrainian identity. Відзначається, що народні промисли як унікальна складова традиційної культури привертають увагу не тільки дослідників історії, мистецтвознавців, етнографів, майстрів народної творчості, а й сучасних педагогів та вихователів дітей дошкільного віку. Народні промисли Слобожанщини, сформовані на історичних зразках і регіональних традиціях, ґрунтуються на ієрархії духовних цінностей та синкретизмі різноманітних галузей практичної діяльності місцевого населення. Послідовне залучення доступних елементів народних промислів в навчально-виховну діяльність дітей дошкільного віку є позитивним і педагогічно корисним чинником виховання, бо через методичний та науково обґрунтований педагогічний вплив сприяє розширенню світогляду, мислення, інтелекту, набуття творчого досвіду, естетичного смаку, формуванню навичок дрібної моторики та кмітливості дітей. Одним із доступних сучасних напрямів упровадження народних традицій до навчально-виховного процесу є виготовлення з дітьми дошкільного віку елементарних різдвяних прикрас. Використання народних промислів Слобожанщини в роботі з дітьми дошкільного віку є доступним і універсальним засобом ревіталізації національної культурно-історичної спадщини та фактором збереження Української ідентичності.
АКСІОЛОГІЧНА ДОМІНАНТА В ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ МИСТЕЦЬКОЇ ШКОЛИ (КІНЕЦЬ ХХ СТОЛІТТЯ)
(Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, 2016) Тарарак, Н. Г.
У статті зазначається, що наприкінці ХХ століття відбувалися зміни пріоритетів, внаслідок чого одні цінності ставали більш значущими, інші відходили на задній план у розвитку та становленні особистості. Соціально-політичні процеси «перебудови», що почалися в цей період, спричинили етап відновлення та збагачення гуманістичних цінностей освіти і виховання. Чималим потенціалом в цьому аспекті стає саме мистецтво, яке надає широкі можливості для саморозвитку, для освоєння реального історичного часу через категорії художнього, для всебічного та продуктивного спілкування з навколишнім світом, для розвитку особистості. В статье указывается, что в конце ХХ века происходили изменения приоритетов, в результате чего одни ценности становились более значимыми, другие отходили на задний план в развитии и становлении личности. Социально-политические процессы «перестройки», начавшиеся в этот период, привели этап восстановления и обогащения гуманистических ценностей образования и воспитания. Основным потенциалом в этом аспекте становится именно искусство, которое предоставляет широкие возможности для саморазвития, для освоения реального исторического времени через категории художественного, для всестороннего и продуктивного общения с окружающим миром, для развития личности.The article notes that in the late XXth century there was a change of priorities that caused some values became more significant, while others receded into the background in a personality’s development and formation. The socio-political processes of "reconstruction" were the beginning of the stage of the renewal and the enrichment of humanistic values of education and upbringing. Ukrainian education was being democratized very slowly and carefully. The years of "reconstruction" caused the gradual reorientation of a Soviet man from class and political values to the universal and humanistic. In this aspect the art provides great opportunities for the self-development, for mastering real historical time through the art categories, for the comprehensive and productive communication with the surrounding world, for an individual’s development. The axiological approach to the educational process of higher art schools primarily directs its participants to the development of the creative potential, depending on a personality’s spiritual wealth and values and activities. Art education axiology takes place in the actualization of research problems, in students’ value orientations formation and development; in the formation of a system of a personality’s values and creative potential. This period was marked by the approval of the axiological dominant in the art school educational process. A feature of the realization of the reforms in the system of higher education in the USSR of the noted period was only an attempt of the implementation of the democratization of higher education by improving the existing socio-political system. Widespread criticism of the socialist system, its traditions and values, the fundamental reevaluation of historical events and achievements led to the aggravation of the problems of upgrading the system of students’ value orientations during the late XXth century.