ЛИРИЧЕСКИЙ ГЕРОЙ В СУБЪЕКТНО-ОБЪЕКТНОМ ПРОСТРАНСТВЕ ПОЗДНЕЙ ЛИРИКИ И. А. БУНИНА
Завантаження...
Дата
2020
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотація
Иван Алексеевич Бунин (1870–1953) – выдающийся поэт ХХ века. Долгое время к поэзии Бунина относились как к чему-то второстепенному по отношению к его прозе, что объясняется недооценкой ее идейного и художественного богатства. Однако в исследованиях последних десятилетий (работы Ю. В. Мальцева, О. Н. Михайлова, В. В. Нефедова, Т. Г. Динесман, А. А. Дякиной и др.) этот подход был пересмотрен, и доминирующей точкой зрения стало утверждение о новаторстве поэзии Бунина, которая в развитии ряда тем и мотивов часто опережает его прозу. Творческое становление Бунина-поэта приходится на период, когда эпоха классического реализма заканчивалась и обострялась борьба разнообразных литературных школ и течений. Новаторство в развитии традиций предшественников, освоение современных эстетических тенденций оставили заметный отпечаток в творчестве поэта. С одной стороны, его лирика развивалась в глубине классической реалистической традиции, с другой стороны, в ней очевидны модификационные жанрово-поэтические конструкции, ставящие творчество поэта в один ряд с экспериментами модернистов в области стиха. Совершенно очевидно, что все многообразие жанров и художественностилистических приемов, которое демонстрирует работа Бунина, оказывается единым целым, подчиненным логике мысли и чувства автора. Углубленное и вдумчивое изучение такого единства разнообразии форм его проявления – важный и актуальный аспект современных бунинских исследований. Вместе с тем вопрос, касающийся художественного своеобразия поэзии И. А. Бунина, особенно позднего периода его творчества, все еще остается открытым, в связи с чем в данной статье осуществлена попытка прояснить один из аспектов такого своеобразия – проблему лирического героя и форм его выражения в поэзии И. Бунина 1918–1926 гг. – переломного периода его жизни и творчества. Іван Олексійович Бунін (1870–1953) – видатний поет ХХ століття. Довгий час до поезії Буніна ставилися як до чогось другорядного по відношенню до його прози, що пояснюється недооцінкою її ідейного і художнього багатства. Однак в дослідженнях останніх десятиліть (роботи Ю. В. Мальцева, О. Н. Михайлова, В. В. Нефьодова, Т. Г. Дінесман, А. А. Дякіної та ін.) цей підхід було переглянуто, і домінуючою точкою зору стало твердження про новаторство поезії Буніна, яка в розвитку ряду тем і мотивів часто випереджає його прозу. Творче становлення Буніна-поета припадає на період, коли епоха класичного реалізму закінчувалася і загострювалася боротьба різноманітних літературних шкіл і течій. Новаторство в розвитку традицій попередників, освоєння сучасних естетичних тенденцій залишили помітний відбиток у творчості поета. З одного боку, його лірика розвивалася в глибині класичної реалістичної традиції, з іншого боку, в ній очевидні модифікаційні жанрово-поетичні конструкції, що ставлять творчість поета в один ряд з експериментами модерністів в області віршів. Цілком очевидно, що все різноманіття жанрів і художньо-стилістичних прийомів, яке демонструє робота Буніна, виявляється єдиним цілим, підлеглим логіці думки і почуття автора. Поглиблене і вдумливе вивчення такої єдності в різноманітності форм його прояву – важливий і актуальний аспект сучасних бунинских досліджень. Разом з тим питання, що стосується художньої своєрідності поезії І. А. Буніна, особливо пізнього періоду його творчості, все ще залишається відкритим, в зв’язку з чим в даній статті здійснена спроба прояснити один з аспектів такої своєрідності – проблему ліричного героя і форм його вираження в поезії І. Буніна 1918–1926 рр. – переламного періоду його життя і творчості. Ivan Alekseevich Bunin (1870–1953) – the greatest poet of the 20th century. For a long time, there was a view of Bunin’s poetry as something secondary in relation to his prose, which is explained by the underestimation of its ideological and artistic wealth. However, in the studies of recent decades (works by Yu. V. Maltsev, O. N. Mikhailov, V. V. Nefedov, T. G. Dinesman, A. A. Dyakina, etc.) this approach was revised, and the dominant point of view became the statement about the innovative nature of Bunin’s poetry, in the development of a number of themes and motives, often ahead of his prose. The creative formation of Bunin the poet falls on the period when the era of classical realism was coming to an end and the struggle of various literary schools and trends intensified. Innovation in the development of the traditions of predecessors, the development of modern aesthetic trends have left a noticeable imprint in the poet’s work. On the one hand, his lyrics developed in the depths of the classical realistic tradition, on the other hand, modification genre-poetic structures are obvious in it, placing the poet's work on a par with the experiments of modernists in the field of verse. It is quite obvious that all the variety of genres and artistic and stylistic techniques that Bunin’s work demonstrates turns out to be a single whole, subordinate to the logic of the author’s thought and feeling. An in-depth and thoughtful study of such a unity in the variety of forms of its manifestation is an important and relevant aspect of modern Bunin studies. At the same time, the question concerning the artistic originality of the poetry of I. Bunin, especially of the late period of his work, is still open, in connection with which an attempt is made in this article to clarify one of the aspects of such originality – the problem of the lyrical hero and the forms of his expression in I.A . Bunin 1918–1926 – a turning point in his life and work.
Опис
Ключові слова
лирика, субъектно-объектное пространство стиха, лирический герой, лірика, суб’єктно-об’єктний простір вірша, ліричний герой, lyrics, subject-object space of verse, lyric hero
Цитування
Норова В. А. Лирический герой в субъектно-объектном пространстве поздней лирики И. А. Бунина / В. А. Норова, А. С. Силаев // Русская филология. Вестник Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды. – Харьков, 2020. – № 2 (72). – С. 55–62.