БІОГРАФІЯ І АВТОБІОГРАФІЯ : КОЛІЗІЇ ВИГАДКИ І РЕАЛЬНОСТІ В ОПИСАХ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Завантаження...
Дата
2023
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Анотація
Актуальність теми дослідження. Значний попит на біографічні та автобіографічні твори у якості художнього та наукового читання останніми десятиліттями супроводжувалися так званим “біографічним поворотом” у гуманітаристиці, зокрема філософії. В зв'язку із цим зростає актуальність визначення науково-методологічного та практичного життєтворчого потенціалу у саморефлективній практиці створення біографії/автобіографії. Постановка проблеми. Наявна суперечка навколо питання про наявність у біографічному підході достатнього методологічного потенціалу. Біографісти вбачають невіддільний зв'язок між життєписом особистості та соціокультурними умовами її існування. Антибіографісти відділяють науку від життєпису науковця, та заперечують важливість дослідження життєвих обставин особистості задля кращого розуміння її наукових та творчих здобутків. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний поштовх до осягнення та залучення наукового потенціалу, закладеного у практиках життєпису, надали у своїх працях Ф. Шлейермахер, В. Дільтей, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, Р. Рорті. Вітчизняні вчені О. Валевський, В. Горський, І. Голубович, А. Цяпа, В. Менжулін особливо ретельно опрацювали біографічний дискурс у рамках філософської науки та вивели деякі грунтовні, на нашу думку, методологічні засади. Постановка завдання. У цьому дослідженні розглянемо біографію та автобіографію як соціокультурний та культурно-антропологічний феномен через визначення відмінностей та тотожностей між ними. Також дослідимо уявну та/або сфальсифіковану біографію як саморефлективну практику та дослідимо її методологічний потенціал у відношенні до дійсності. Також розглянемо практики саможиттєпису на яскравих прикладах доіндустріальної, індустріальної та постіндустріальної епох. Виклад основного матеріалу. Відмінності між біографією від автобіографією на соціокультурному та культурно-антропологічному рівні може мати принципове значення у випадку коли життєпис слугує практикою розрізнення “Я” оповідача та Інших. Різниця між двома жанрами стає принциповою на рівні розгляду персонажа на тлі його суспільного оточення, історичних та культурних обставин. Важливим для сучасних дослідників постає питання, щодо межі що розділяє автобіографічний наратив, який прагне бути максимально наближеним до дійсності, від уявного або навіть навмисне сконструйованого. Чи не найважливішим твором, що відображає перехід від античної мемуаристики, епістоли і саморефлективної лірики, а також жанру середньовічної агіографії до саме автобіографії, є “Сповідь” Августина Аврелія, у якій багато дослідників вбачають перший цілісний твір, побудований з використанням психологічного самоаналізу. Автобіографія як окремий жанр у сучасному розумінні оформилася наприкінці XVIII - на початку XIX ст., виокремившись з інших творів, що містили елементи саморефлексії, суб’єктивності та авторської самоідентифікації. У постіндустріальну добу біографічні/автобіографічні колізії набувають найбільш витонченої форми і яскраво виражають відносини особистості із соціумом. Поглиблюється конфлікт на межі Я/Інший, у суспільній свідомості підвищується важливість зв'язку життя автора з його твором, що переростає у своєрідну реакцію найбільш чутливих до віянь епохи авторів. Висновки. Біографія/автобіографія у широкому сенсі може бути практикою усвідомлення, переосмислення та взаємовідображення соціокультурних, філософських та культурно-антропологічних феноменів крізь призму досвіду та практик саморефлексії окремої особистості. Тобто ми можемо розглядати біографію/автобіографію як свого роду міст між наративним та екзистенціальним вимірами. З точки ж зору методологічного потенціалу біографічний підхід не може побудувати методологічне обґрунтування із самого себе і потребує обґрунтування, що відноситься до більш високого щаблю гуманітарної парадигми.
Urgency of the research. Significant demand for biographical and autobiographical works as fiction and scientific reading in recent decades has been accompanied by the so-called “biographical turn” in humanities, in particular philosophy. In this connection, the relevance of determining the scientific-methodological and practical life-creating potential in the self-reflective practice of creating a biography/autobiography is growing. Target setting. There is a controversy surrounding the question of whether the biographical approach has sufficient methodological potential. Biographers see an inseparable connection between the biography of an individual and the socio-cultural conditions of his existence. Anti-biographers separate science from the biography of a scientist, and deny the importance of studying the life circumstances of individuals for a better understanding of their scientific and creative achievements. Actual scientific researches and issues analysis. A significant impetus for understanding and involvement of the scientific potential embedded in the life description practices was given in works of F. Schleiermacher, V. Dilthey, K. Jaspers, J.-P. Sartre, R. Rorty. Ukrainian scientists O. Valevskyi, V. Horskyi, I. Holubovych, A. Tsyapa, V. Menzhulin have especially carefully worked out the biographical discourse within the framework of philosophical science and have derived some thorough, in our opinion, methodological principles. The research objective. This research examines biography and autobiography as a socio-cultural and cultural-anthropological phenomenon by identifying the differences and similarities between them. We will also explore fiction and/or falsified biography as a self-reflective practice and explore its methodological potential in relation to reality. We will also consider autobiographical practices using vivid examples of the preindustrial, industrial and post-industrialeras. The statement of basic materials. Differences between biography and autobiography at the socio-cultural and cultural-anthropological level can be of fundamental importance in the case when the biography serves as a practice of distinguishing between the “I” of the narrator and the Others. The difference between the two genres becomes fundamental at the level of consideration of the character against the background of his social environment, historical and cultural circumstances. An important question for modern researchers is the border that separates the autobiographical narrative, which strives to be as close as possible to reality, from the imaginary or even deliberately constructed. Perhaps the most important work that reflects the transition from ancient memoirs, epistles and self-reflective lyrics, as well as the genre of medieval hagiography to autobiography itself, is the “Confessions” of Augustine Aurelius, in which many researchers see the first complete work built using psychological introspection. Autobiography as a separate genre in the modern sense took shape at the end of the 18th and the beginning of the 19th centuries, standing out from other works that contained elements of self-reflection, subjectivity, and authorial self-identification. In the post-industrial era, biographical/autobiographical collisions take on the most sophisticated form and vividly express the relationship between the individual and society. The conflict on the boundary of Self/Other deepens, the importance of the connection between the author's life and his work increases in public consciousness, which turns into a kind of reaction of the most sensitive authors to the trends of the era. Conclusions. Biography/autobiography in a broad sense can be a practice of awareness, rethinking and mutual reflection of sociocultural, philosophical and cultural-anthropological phenomena through the prism of experience and self-reflection practices of an individual. That is, we can consider biography/autobiography as a kind of bridge between narrative and existential dimensions. From the point of view of the methodological potential, the biographical approach cannot build a methodological justification from itself and needs a justification that refers to a higher level of the humanitarian paradigm.
Опис
Ключові слова
біографія, автобіографія, методологічний потенціал, життєпис, біографічний підхід, саморефлексія, autobiography, autofiction, life writing, mystification, falsification, fiction, self-representation, self-reflection
Цитування
Васильєв О. М. Біографія і автобіографія : колізії вигадки і реальності в описах життєтворчості особистості. Освітній дискурс : зб. наук. пр. Київ, 2023. Вип. 46 (10–11). С. 50–58.