Перегляд за Автор "Savynska, N."
Зараз показано 1 - 6 з 6
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументClinical blood analysis of the great tit Parus major(PC "Technology center", 2018) Drahulian, M.; Chaplygina, A.; Savynska, N.; Kostenko, S.; Buchek, P.The blood analysis of the great tit in a protected area of National Nature Park “Homilshanski Forests” (Kharkiv Region, Ukraine) was performed in the age-related dynamics of its postembryogenesis. Using our own method, developed for collecting venous blood from the eye sinus, the identity of leukogram percentages between the literary data and our obtained results was established thereby providing evidence in favour of the application of our development. Erythrocytes were studied with the help of the micronucleus test, which results reliably testify that the studied birds were not exposed to any chemical or physical contamination. No parasitic infections were found in blood smears. Further improvement of the blood taking method is planned in order to collect samples for biochemical and genetic analyses. Було проведено аналіз синиці великої на заповідній території Харкова "Гомільшанські ліси" у віковій динаміці постембріогенеза синиці великої. За допомогою власного розробленого методу взятя венозної крові з синуса ока встановлена індентичність встановлена ідентичність процентного показника лейкоцентарної форми між літературними даними та нашими показниками, що свідчить на користь застосування розробки.Досліджені еритроцити, а саме, проведено мікроядровий тест. за результаттами якого можно з упевненістю сказати, що вивчені особини не були схильні до ніякому хімічному чи фізичному забруднення.Також в мазках крові не виявлено паразитарних інфекцій.В перспективі планується застосувати метод взяття крові, з метою збору зразків для біохімічного і генгетичного аналізів. Был проведен анализ синицы большой на заповедной территории Харькова "Гомольшанские леса" в возрастной динамике постембриогенеза синицы большой. С помощью собственного разработанного метода взятых венозной крови из синуса глаза установлена индентичнисть установлена идентичность процентного показателя лейкоцентарнои формы между литературным данным и нашим показателям, что свидетельствует в пользу применения розробки.Дослиджени эритроциты, а именно, проведено микроядровий тест. за результаттамы которого можно с уверенностью сказать, что изученные особи склонны к никакому химическому или физическому забруднення.Також в мазках крови не обнаружено паразитарных инфекций.В перспективе планируется применить метод взятия крови с целью сбора образцов для биохимического и генгетичного анализов.
- ДокументComparison of biological, physiologicaland ecological characteristics of hole-nesting birds(Научно-практический центр по биоресурсам НАН Беларуси,, 2020) Drahulian, M.; Gusar, K.; Chaplygina, A.; Savynska, N.We set the task to compare biological, physiological and ecological characteristics of hole-nesting birds. The best solution to this problem would be an integrated interdisciplinary approach to interconnections of the nervous, immune and endocrine systems and patternsof feeding behaviour. Adult Great Tits (Parus major), Collared Flycatchers (Ficedula albicollis), and Pied Flycatchers (F. hypoleuca) were used in the experiment. The results of the research showed the differences in the leukogram of Great Tits and both species of flycatchers. Ми поставили завдання порівняти біологічні, фізіологічні та екологічні характеристики гніздових птахів. Найкращим рішенням цієї проблеми був би інтегрований міждисциплінарний підхід до взаємозв'язків нервової, імунної та ендокринної систем і моделей харчової поведінки. В експерименті використовували дорослих синиць (Parus major), білошиїх мухоловок (Ficedula albicollis) та строкатих мухоловок (F. hypoleuca). Результати дослідження показали відмінності лейкограми великої синиці та обох видів мухоловок. Мы поставили задачу сравнить биологические, физиологические и экологические характеристики гнездовых птиц. Лучшим решением этой проблемы был бы интегрированный междисциплинарный подход к взаимосвязям нервной, иммунной и эндокринной систем и моделей пищевого поведения. В эксперименте использовали взрослые синицы (Parus major), воротниковые мухоловки (Ficedula albicollis) и ледяные мухоловки (F. hypoleuca). Результаты исследования показали отличия лейкограммы большой синицы и обоих видов мухоловок.
- ДокументThe physiological and genetic differences between flycatchers (Ficedula albicollis vs. Ficedula hypoleuca)(Institute of Forest Ecology, Slovak Academy of Sciences, 2018) Drahulian, M.; Chaplygina, A.; Savynska, N.; Kostenko, S.; Ostrovskyi, P.; Gusar, K.The paper studies interspecies physiological and genetic differences between the white-collared flycatcher and the pied flycatcher of the genus Ficedula. The fact that the flycatchers are capable of interspecies hybrid- ization is one more reason for particular interest to these species. Using our own-developed method of taking venous blood from the eye’s sinus, we took blood samples from birds in the protected area of Homilshanski Forests, Kharkiv, Ukraine, to study their leukogram patterns. The bird feathers were also collected for genetic analysis -- to identify interspecies differences with application of the ISSR technique. It was revealed that the percentage of heterophiles in the nestlings of the pied flycatcher was lower than in the nestlings of the white- collared flycatcher. The micronucleus test did not reveal any significant difference in the interspecies groups. The spectra of amplification products obtained with the primer (AGC)6 G showed that the white-collared flycatchers had a more heterogeneous structure. The study of the leukogram, micronucleus test, and the ISSR analysis can be especially effective in the study of intra-species genetic differentiation. У статті вивчаються міжвидові фізіологічні та генетичні відмінності між мухоловкою білошиєю та мухоловкою з роду Ficedula. Той факт, що мухоловки здатні до міжвидової гібридизації, є ще однією причиною особливого інтересу до цих видів. Використовуючи розроблену нами власну методику взяття венозної крові із синуса ока, ми взяли проби крові у птахів у заповідній зоні Гомільшанських лісів, м. Харків, Україна, щоб вивчити їх лейкограмму. Пір’я птахів також збирали для генетичного аналізу - для виявлення міжвидових відмінностей із застосуванням методики ISSR. Виявлено, що відсоток гетерофілів у пташенятах мухоловки нижчий, ніж у пташенят мухоловки білошиї. Мікроядерний тест не виявив істотної різниці міжвидових груп. Спектри продуктів ампліфікації, отримані за допомогою праймера (AGC) 6 G, показали, що мухоловки білошиї мали більш неоднорідну структуру. Дослідження лейкограми, мікроядерного тесту та аналізу ISSR може бути особливо ефективним при вивченні внутрішньовидової генетичної диференціації. В статье изучаются межвидовые физиологические и генетические различия между мухоловкой-белошейкой и мухоловкой из рода Ficedula. Тот факт, что мухоловки способны к межвидовой гибридизации является еще одной причиной особого интереса к этим видам. Используя разработанную нами собственную методику взятия венозной крови из синуса глаза, мы взяли пробы крови у птиц в заповедной зоне Гомольшанских лесов (м. Харьков, Украина), чтобы изучить их лейкограмму. Перья птиц также собирали для генетического анализа - для выявления межвидовых различий с применением методики ISSR. Выявлено, что процент гетерофил у птенцов мухоловки ниже, чем у птенцов мухоловка-белошейки. Микроядерный тест не выявил существенных различий межвидовых групп. Спектры продуктов амплификации, полученные с помощью праймера (AGC) 6 G, показали, что у мухоловки-белошейки они имели более неоднородную структуру. Исследование лейкограммы, микроядерного теста и анализа ISSR может быть особенно эффективным при изучении внутривидовой генетической дифференциации.
- ДокументThe Robin, Erithacus rubecula (Passeriformes, Turdidae), as a Component of Autotrophic Consortia of Forest Cenoses, Northeast Ukraine.(he Schmalhausen Institute of Zoology, Kyiv, 2016) Chaplygina, A.; Yuzyk, D.; Savynska, N.The role of the robin, Erithacus rubecula Linnaeus, 1758 as a consort of autotrophic consortia is considered. It has been found that representatives of 9 higher taxa of animals (Mammalia, Aves, Gastropoda, Insecta, Arachnida, Acarina, Malacostraca, Diplopoda, Clitellata) have trophic and topical links with the robin. At the same time, the robin is a consort of determinants of autotrophic consortia, which core is represented mostly by dominating species of deciduous trees (Quercus robur Linnaeus, 1753 (24.6 %), Tilia cordata Miller, 1768 (17.5 %), Acer platanoides Linnaeus, 1753 (22.8 %), Acer campestre Linnaeus, 1753), and also by sedges (Carex sp.) and grasses (Poaceae). The robin also belongs to the concentre of the second and higher orders as a component of forest biogeocenoses and forms a complex trophic system. In the diet of its nestlings, there have been found 717 objects from 32 invertebrate taxa, belonging to the phylums Arthropoda (99.2 %, 31 species) and Annelida (0.8 %, 1 species). The phylum Arthropoda was represented by the most numerous class Insecta (76.9 %), in which 10 orders (Lepidoptera (46.8 %) dominates) and 20 families were recorded, and also by the classes Arachnida (15.0 %), Malacostraca (5.3 %) and Diplopoda (1.9 %). The invertebrate species composition was dominated by representatives of a trophic group of zoophages (14 species; 43.8 %); the portion of phytophages (7 species; 21.9 %), saprophages (18.7 %), and necrophages (15.6 %) was the less. The highest number of food items was represented by phytophages (N = 717; 51 %), followed by zoophages (34 %), saprophages (12 %), and necrophages (3 %). The difference among study areas according to the number of food items and the number of species in the robin nestling diet is shown. In NNP “HF”, the highest number of food items was represented by phytophages – 47 % (N = 443), whereas zoophages were the most species-rich group (43.3 %, 13 species). In NNP “H”, phytophages also prevailed in food items – 62.3 % (N = 164), but the number of phyto-, zoo- and saprophage species was equal (30.8 %, 13 species). In the forest park, zoophages were more frequent – 45.5 % (N = 110), but phytophages were the most species-rich (42.9 %). Розглянуто роль малинівки Erithacus rubecula Linnaeus +1758 в складі автотрофних консорціумів. Встановлено, що представники 9 вищих таксонів тварин (Mammalia, Aves, Gastropoda, Insecta, Arachnida, Acarina, Malacostraca, Diplopoda, Clitellata) мають трофічні і тематичні зв'язку з маліновкою. У той же час малиновка входить до складу детермінант автотрофних консорціумів, ядро яких представлено переважно домінуючими видами листяних дерев (Quercus robur Linnaeus, 1753 (24,6%), Tilia cordata Miller, тисячі сімсот шістьдесят вісім (17,5%), Acer platanoides). Linnaeus, 1753 (22,8%), Acer campestre Linnaeus, 1753), а також осокою (Carex sp.) І злаками (Poaceae). Малинівка також відноситься до концентратора другого і більш високих порядків як компонент лісових біогеоценозів і утворює складну трофічну систему. У раціоні пташенят виявлено 717 об'єктів з 32 таксонів безхребетних, що відносяться до типів Arthropoda (99,2%, 31 вид) і Annelida (0,8%, 1 вид). Тип Arthropoda був представлений найбільш численним класом Insecta (76,9%), в якому зареєстровано 10 загонів (домінують лускокрилі (46,8%) і 20 сімейств), а також класами Arachnida (15,0%), Malacostraca (5,3 %). і Diplopoda (1,9%). У видовому складі безхребетних переважали представники трофічної групи зоофагів (14 видів; 43,8%); менше було фітофагів (7 видів; 21,9%), сапрофагов (18,7%) і некрофагія (15,6%). Найбільша кількість харчових продуктів було представлено фитофагами (N = 717; 51%), за ними слідують зоофаги (34%), сапрофагі (12%) і некрофаги (3%). Показана різниця між досліджуваними територіями за кількістю продуктів харчування та кількістю видів в раціоні пташенят малинівки. В NNP «ХF» найбільшу кількість кормів було представлено фитофагами - 47% (N = 443), а найбільша кількість видів - зоофаги (43,3%, 13 видів). У NNP «Н» фітофаги також переважали в харчових продуктах - 62,3% (N = 164), але кількість видів фіто-, зоо- і сапрофагов було однаковим (30,8%, 13 видів). У лісопарку частіше зустрічалися зоофаги – 45,5% (N = 110), але найбільш багатими видами були фітофаги (42,9%). Рассмотрена роль малиновки Erithacus rubecula Linnaeus 1758 в составе автотрофных консорциумов. Установлено, что представители 9 высших таксонов животных (Mammalia, Aves, Gastropoda, Insecta, Arachnida, Acarina, Malacostraca, Diplopoda, Clitellata) имеют трофические и тематические связи с малиновкой. В то же время малиновка входит в состав детерминант автотрофных консорциумов, ядро которых представлено преимущественно доминирующими видами лиственных деревьев (Quercus robur Linnaeus, 1753 (24,6%), Tilia cordata Miller, 1768 (17,5%), Acer platanoides). Linnaeus, 1753 (22,8%), Acer campestre Linnaeus, 1753), а также осокой (Carex sp.) И злаками (Poaceae). Малиновка также относится к концентратору второго и более высоких порядков как компонент лесных биогеоценозов и образует сложную трофическую систему. В рационе птенцов обнаружено 717 объектов из 32 таксонов беспозвоночных, относящихся к типам Arthropoda (99,2%, 31 вид) и Annelida (0,8%, 1 вид). Тип Arthropoda был представлен наиболее многочисленным классом Insecta (76,9%), в котором зарегистрировано 10 отрядов (доминируют чешуекрылые (46,8%) и 20 семейств), а также классами Arachnida (15,0%), Malacostraca (5,3%). и Diplopoda (1,9%). В видовом составе беспозвоночных преобладали представители трофической группы зоофагов (14 видов; 43,8%); меньше было фитофагов (7 видов; 21,9%), сапрофагов (18,7%) и некрофагов (15,6%). Наибольшее количество пищевых продуктов было представлено фитофагами (N = 717; 51%), за ними следуют зоофаги (34%), сапрофаги (12%) и некрофаги (3%). Показана разница между исследуемыми территориями по количеству продуктов питания и количеству видов в рационе птенцов малиновки. В NNP «ХF» наибольшее количество кормов было представлено фитофагами – 47% (N = 443), а наиболее богатой видами были зоофаги (43,3%, 13 видов). В NNP «Н» фитофаги также преобладали в пищевых продуктах – 62,3% (N = 164), но количество видов фито-, зоо- и сапрофагов было одинаковым (30,8%, 13 видов). В лесопарке чаще встречались зоофаги – 45,5% (N = 110), но наиболее богатыми видами были фитофаги (42,9%).
- ДокументThe Robin, Erithacus rubecula (Passeriformes, Turdidae), as a Component of Heterotrophic Consortia of Forest Cenoses, Northeast Ukraine. Part 2(he Schmalhausen Institute of Zoology, Kyiv, 2016) Chaplygina, A.; Yuzyk, D.; Savynska, N.The role of the robin as a determinant of heterotrophic consortia is considered. The robin is a consort of determinants of autotrophic consortia, which core is represented mostly by dominating species of deciduous trees (Quercus robur Linnaeus, 1753, Tilia cordata Miller, 1768, Acer platanoides Linnaeus, 1753, Acer campestre Linnaeus, 1753), and also by sedges (Carex sp.) and grasses (Poaceae), connected with the determinants by fabric links. The robin also belongs to the concentr of the second and higher orders as a component of forest biogeocenoses and it is also the main determinant in species composition of the insects inhabiting bird nests. As a result of the taxonomic analysis of invertebrates in the robin nests, it has been found out that the most numerous class was Insecta (9 orders and 27 families), with the dominance of Coleoptera (30.7 %). The nidicolous fauna of the robin (38 species) was dominated by zoophages along with parasites and hematophages such as Hippoboscidae (46.4 %). The percentage of phytophages and saprophages among the invertebrate nest inhabitants was somewhat less (21 % each), then followed necrophages (12 %). Zoophages and parasites also dominated according to the number of objects in the nests (42 %; n = 150), the less was the portion of phytophages (34 %), saprophages (18 %), and necrophages (6 %). The highest number of species and objects of zoophages was recorded for climax and mature biocenoses (oak forests in NNP “HL” and pine cenoses in NNP “H”). Розглянуто роль малинівки як детермінанти гетеротрофних консорціумів. Малинівка входить до складу детермінант автотрофних консорціумів, ядро яких представлено в основному домінуючими видами листяних дерев (Quercus robur Linnaeus, 1753, Tilia cordata Miller, 1768, Acer platanoides Linnaeus, 1753, Acer campestre Linnaeus, 1753), а також осоки (Carex sp.) і злакових (Poaceae), пов'язані з детермінантними тканинними зв'язками. Малинівка також відноситься до концентратора другого і вищих порядків як компонент лісових біогеоценозів і є основним визначальним фактором у видовому складі комах, що населяють пташині гнізда. В результаті таксономічного аналізу безхребетних в гніздах малинівок встановлено, що найбільш чисельним класом були Insecta (9 загонів і 27 сімейств) з переважанням жуків (30,7%). У нідіколовой фауні малинівок (38 видів) домінували зоофаги, а також паразити і гематофаги, такі як Hippoboscidae (46,4%). Відсоток фітофагів і сапрофагов серед мешканців гнізд безхребетних був дещо менше (по 21%), потім слідували некрофаги (12%). Зоофаги і паразити також переважали за кількістю об'єктів в гніздах (42%; n = 150), менше було частки фітофагів (34%), сапрофагов (18%) і некрофагія (6%). Найбільша кількість видів і об'єктів зоофагів зафіксовано для клімаксовие і зрілих біоценозів (діброви в НПП «ХЛ» і соснові ценози в НПП «Н»). Рассмотрена роль малиновки как детерминанты гетеротрофных консорциумов. Малиновка входит в состав детерминант автотрофных консорциумов, ядро которых представлено в основном доминирующими видами лиственных деревьев (Quercus robur Linnaeus, 1753, Tilia cordata Miller, 1768, Acer platanoides Linnaeus, 1753, Acer campestre Linnaeus, 1753), а также осоки (Carex sp.) и злаковых (Poaceae), связанные с детерминантными тканевыми связями. Малиновка также относится к концентратору второго и высших порядков как компонент лесных биогеоценозов и является основным определяющим фактором в видовом составе насекомых, населяющих птичьи гнезда. В результате таксономического анализа беспозвоночных в гнездах малиновок установлено, что наиболее многочисленным классом были Insecta (9 отрядов и 27 семейств) с преобладанием жесткокрылых (30,7%). В нидиколовой фауне малиновок (38 видов) доминировали зоофаги, а также паразиты и гематофаги, такие как Hippoboscidae (46,4%). Процент фитофагов и сапрофагов среди обитателей гнезд беспозвоночных был несколько меньше (по 21%), затем следовали некрофаги (12%). Зоофаги и паразиты также преобладали по количеству объектов в гнездах (42%; n = 150), меньше было доли фитофагов (34%), сапрофагов (18%) и некрофагов (6%). Наибольшее количество видов и объектов зоофагов зафиксировано для климаксовых и зрелых биоценозов (дубравы в НПП «ХЛ» и сосновые ценозы в НПП «Н»).
- ДокументTrophic Links of the Spotted Flycatcher (Muscicapa striata) in Transformed Forest Ecosystems of North-Eastern Ukraine(Institute of Forestry, LAMMC, 2018) Chaplygina, A.; Savynska, N.; Brygadyrenko, V.The diet of the spotted flycatcher was studied (Muscicapa striata Pallas, 1764) to reveal its trophic links and subsistence of bird populations in transformed ecosystems of North-Eastern Ukraine. A total of 75 invertebrate taxa were found in the diet. Insects made up 94.8%: imagoes of Diptera (39.8%), Hymenoptera (24.2%), Lepidoptera (17.2%), Odonata (7.9%), Coleoptera (5.1%), etc. Large-sized insects dominated. Qualitative composition of the nestling diet of spotted flycathers was composed of zoophages (31.7%), phytophages (29.4%), saprophages (20.1%), polyphages (12.0%), and necrophages (6.7%). Invertebrate trophic groups were almost equally distributed in the nestling diet according to the number of taken objects: zoophages (22.0%), polyphages (21.0%), phytophages (21.0%), necrophages (20.0%), and saprophages (16.0%). Environmental conditions play an important role affecting the diet structure. The most favourable feeding conditions for the species were found in protected natural areas. The analysis showed that the forage intake of flycatchers was equal in all the sites. The highest invertebrate diversity was found in model site 2 (Natural Nature Park “Homilshanski Forests”) – 62 taxa, and in model site 4 (National Nature Park “Hetmanskyi”) – 33 taxa. Similarity indices were higher in model site 3 (30) compared to site 1 (26) showing that birds could switch between different invertebrate species thus causing the formation of ecological pre-adaptations and further synanthropisation of the species. The highest indices of Jaccard (57.5%) and Sorensen (73.0%) for 23 taxa of invertebrates were revealed in model sites 3 and 4. Вивчено раціон плямистої мухоловки (Muscicapa striata Pallas, тисяча сімсот шістьдесят чотири) з метою виявлення його трофічних зв'язків і існування популяцій птахів в трансформованих екосистемах Північно-Східної України. Всього в раціоні було виявлено 75 таксонів безхребетних. Комахи склали 94,8%: імаго двокрилих (39,8%), перетинчастокрилих (24,2%), лускокрилих (17,2%), Odonata (7,9%), жуків (5,1%) та ін. переважали комахи великих розмірів. Якісний склад раціону пташенят плямистих нахлистовиків складався з зоофаги (31,7%), фітофагів (29,4%), сапрофагов (20,1%), полифагов (12,0%) і некрофагія (6,7%). За кількістю взятих об'єктів трофічні групи безхребетних були практично рівномірно розподілені в раціоні пташенят: зоофаги (22,0%), полифаги (21,0%), фітофаги (21,0%), некрофаги (20,0%) і сапрофагі (16 , 0%). Умови навколишнього середовища грають важливу роль, впливаючи на структуру раціону. Найбільш сприятливі умови харчування для виду були виявлені на охоронюваних природних територіях. Аналіз показав, що кормове споживання мухоловками було однаковим на всіх ділянках. Найбільша різноманітність безхребетних виявлено на модельному ділянці 2 (природний парк «Гомільшанські ліси») - 62 таксона, а на модельному ділянці 4 (національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізації видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. Изучен рацион пятнистой мухоловки (Muscicapa striata Pallas, 1764) с целью выявления её трофических связей и существования популяций птиц в трансформированных экосистемах Северо-Восточной Украины. Всего в рационе было обнаружено 75 таксонов беспозвоночных. Насекомые составили 94,8%: имаго двукрылых (39,8%), перепончатокрылых (24,2%), чешуекрылых (17,2%), Odonata (7,9%), жесткокрылых (5,1%) и др. Преобладали насекомые крупных размеров. Качественный состав рациона птенцов пятнистых нахлыстовиков состоял из зоофагов (31,7%), фитофагов (29,4%), сапрофагов (20,1%), полифагов (12,0%) и некрофагов (6,7%). По количеству взятых объектов трофические группы беспозвоночных были практически равномерно распределены в рационе птенцов: зоофаги (22,0%), полифаги (21,0%), фитофаги (21,0%), некрофаги (20,0%) и сапрофаги (16,0%). Условия окружающей среды играют важную роль, влияя на структуру рациона. Наиболее благоприятные условия питания для вида были обнаружены на охраняемых природных территориях. Анализ показал, что кормовое потребление мухоловками было одинаковым на всех участках. Наибольшее разнообразие беспозвоночных обнаружено на модельном участке 2 (природный парк «Гомильшанские леса») - 62 таксона, а на модельном участке 4 (национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4.