Перегляд за Автор "Скоробогатова, Е. А."

Зараз показано 1 - 10 з 10
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ГРАММАТИЧЕСКИЙ МАРКЕР ИНТЕРТЕКСТУАЛЬНЫХ СВЯЗЕЙ: СМЕЛЯКОВ – МАЯКОВСКИЙ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Скоробогатова, Е. А.
    В статье рассмотрены интертекстуальные связи между стихотворением Ярослава Смелякова «Кто убил Маяковского?» и поэтическим идиостилем Владимира Маяковского. Цель данной статьи – рассмотреть в рамках лингвопоэтического интертекстуального анализа, как в стихотворении Смелякова использован характерный для идиостиля Маяковского прием плюрализации и апеллятивации имен собственных, характерный для идиостиля Маяковского, и другие типичные идиостилевые грамматические показатели: субстантивные биномы, создание окказионализмов. Доказывается, что прием плюрализации выполняет здесь функцию грамматического маркера интертекстуальных взаимодействий, являясь отсылкой к творчеству Маяковского. Прием использования морфологических маркеров межтекстовых взаимодействий и отсылки к прецедентному тексту или идиостилю широко применяется в пародии и стилизации, в лирике он относительно редок. В названном стихотворении Смелякова грамматическая стилизация «под Маяковского» указывает на генетическую связь с поэтическим языком и стилем поэта революции. Использованы методы лигвопоэтического анализа, функциональной грамматики и интерпретационно-текстологический. Метод типологического сопоставительного анализа позволяет сопоставить поэтические фрагменты произведений Маяковского и Смелякова сквозь призму отношения к приему как к типологической черте текста и идиостиля. На эксплицитном уровне интертекстуальное взаимодействие представлено характерной лексикой, включением прямых цитат, грамматическая отсылка относится к имплицитной интертекстуальности, которая свидетельствует о глубокой ориентации Смелякова на художественную манеру, язык и стиль поэта, которому стихотворение посвящено. В статті розглянуті інтертекстуальні зв’язки між поезією Ярослава Смєлякова «Кто вбив Маяковського?» й поетичним ідиостилем Володимира Маяковського. Мета нариса – дослідити за допомогою лінгвопоетичного інтертекстуального аналіза, як у поезії Смелякова використаний прийом плюралізації та апелятивації власних назв, що характерний для ідіостилю В. Маяковського, та інші типові ідиостильові граматичні покажчики: субстантивні біноми, створення оказіоналізмів. Доведено, що прийом плюралізації виконує в поезії Смелякова функцію граматичного маркера інтертекстуальності, що кореспондує з творами Маяковського. Прийом застосування морфологічних маркерів інтертекстуальності й відсилки до прецедентного тексту або ідіостилю широко представлений в пародії та стилізації, в ліриці він використовується досить обмежено. У вірші Смелякова граматична «стилізація під Маяковського» вказує на генетичний зв'язок з поетичною мовою і стилем поета революції. Використані методи лінгвопоетичного аналізу, функційної граматики та інтерпретаційно-текстологічний. Метод типологічного зіставного аналізу дозволяє дослідити взаємозв’язки між поезією Смелякова та ідиостилем Маяковського крізь призму відношення до прийому як до типологічної риси. На експліцитному рівні інтертекстуальна взаємодія представлена характерною лексикою, цитуванням, граматична відсилка вказує на імпліцитну інтертекстуальність, що свідчить про глибоку орієнтацію Смелякова на художню манеру, мову й стиль Маяковського, якому поезію присвячено. The article considers the intertextual relationship between the verse of Yaroslav Smelyakov “Who killed Mayakovsky?” and the poetic idiostyle of Vladimir Mayakovsky. The goal of this article is to consider, within the framework of linguistic and poetic intertextual analysis, how the method of pluralization and apellativization of proper names, which is characteristic of Mayakovsky’s idiostyle, and other typical idiostyle grammatical indicators: substantive binomials, creation of occasionalisms are used in Smelyakov’s verse. It is proved that the method serves here as a grammatical marker of intertextual interactions, being a reference to Mayakovsky’s creativity. The use of morphological markers of intertextual interactions and reference to a precedent text or idiostyle is widely used in parody and stylization, it is relatively rare in lyrics. The grammatical stylization of “Mayakovsky’s” indicates a genetic connection with the poetic language and style of the poet of the revolution in the named verse of Smelyakov. The methods of linguistic-poetic analysis, functional grammar and interpretation-textological are used. The method of typological comparative analysis allows to compare the poetic fragments of the works of Mayakovsky and Smelyakov through the prism of attitude to the method as a typological feature of the text and idiostyle. The intertextual interaction is represented by characteristic vocabulary, the inclusion of direct quotes at an explicit level, grammatical reference refers to implicit intertextuality which indicates the deep orientation of Smelyakov to the artistic manner, language and style of the poet to whom the poem is dedicated.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ЛИНГВИСТИКА КУЛЬТУРНЫХ ТРАНСФЕРОВ КАК КОНВЕНЦИОНАЛЬНОЕ НАПРАВЛЕНИЕ ФИЛОЛОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Скоробогатова, Е. А.
    В статье рассматриваются характеристики теории трансфера как нового направления гуманитарных исследований. Главной чертой теории является принципиальная конвенциональность научной деятельности и ориентация на конвертируемость, а не на переводимость информации. Основной задачей направления является установление сегмента возможностей общего понимания между языками, культурами, научными направлениями, дискурсами, текстами. Опираясь на достижения сопоставительной лингвистики и литературоведения, теории перевода, семиотики, когнитивистики и других направлений, филология трансфера ставит задачу выработки единого научного аппарата для решения общих и частных вопросов, связанных с межязыковой, межнаучной, интердискурсивной конвертацией знаний и представлений о мире. В пространстве лингвопоэтики потенциально возможно решение таких вопросов, как: поэтический билингвизм как способ межязыкового и межкультурного трансфера; взаимная конвертация научной и поэтической метафоры; взаимодействие старых и новых письменных форм; взаимодействие устной и письменной форм художественного дискурса; исследование процессов гибридизации в научном дискурсе, в художественном дискурсе; пути движения от индивидуальной к дискурсивной, культурно-специфической и сверхнациональной концептуализации и метафоризации; символ как объект исследования трансферной линвистики; интертекстуальность, интердискурсивность и интермедиальность с точки зрения теории трансфера: общие закономерности и специфика. Лингвистическая теория трансфера сформирует теоретический фундамент для исследований в области культурных, лингвальных и дискурсивных взаимодействий, «откликов» языков и культур на информационный и семиотический натиск, в области взаимодействия явлений разного генезиса в эпоху глобализации. У статті розглянуто характеристики теорії трансферуу як нового напряму гуманітарних досліджень. Головною ознакою теорії є принципова конвенціональність наукової діяльності та орієнтація на конвертування, а не переклад інформації. Головним завданням напряму слугує виокремлення сегмента можливостей загального розуміння між мовами, культурами, науковими напрямами, дискурсами, текстами. Спираючись на напрацювання зіставної лінгвістики й літературознавства, теорії перекладу, семіотики, когнітивістики й інших напрямів, теорія трансферу висуває завдання розробки спільного наукового апарату для вирішення питань, пов’язаних з міжмовною, міжнауковою, інтердискурсивною конвертацією знань й уявлень про світ. У просторі лінгвопоетики потенційно можливе вирішення таких питань, як: поетичний білінгвізм як спосіб міжмовного та міжкультурного трансферу; взаємна конвертація наукової та поетичної метафори, взаємодія старих і нових писемних форм; взаємодія усної та письмової форм художнього дискурсу; дослідження процесів гібридизації в науковому та художньому дискурсах; шляхи розвитку від індивідуальної до дискурсивної, культурно-специфічної та наднаціональної концептуалізації й метафоризації; символ як об’єкт дослідження трансферної лінгвістики; інтертекстуальність, інтердискурсивність й інтермедіальність з точки зору теорії трансферу: загальні закономірності й специфіка. Лінгвістична теорія трансферу сформує теоретичне підґрунтя для досліджень у галузях культурних, лінгвальних і дискурсивних взаємодій, «відгуків» мов і культур на інформаційне та семіотичне навантаження, у площині взаємодій явищ різної генези в епоху глобалізації. The article deals with the characteristics of transfer theory as a new direction of humanitarian research. The main feature of the theory is the principled conventionalism of scientific activity and the focus on convertibility, rather than on the translatability of information. The main task of the direction is to establish a segment of possibilities of common understanding between languages, cultures, scientific directions, discourses, texts. Building on the achievements of comparative linguistics and literary studies, translation theory, semiotics, cognitive science and other fields, transfer philology aims to develop a unified scientific apparatus for solving general and specific issues related to interlingual, interscientific, interdiscursive conversion of knowledge and ideas about the world. In the area of linguopoetics, it is potentially possible to resolve such issues as: poetic bilingualism as a mode of interlingual and intercultural transfer; mutual conversion of scientific and poetic metaphor; interaction of old and new written forms; interaction of oral and written forms of artistic discourse; research of hybridization processes in scientific discourse, in artistic discourse; trajectory from individual to discursive, culturally specific and supranational conceptualization and metaphorization; symbol as research object in transfer linguistics; intertextuality, interdiscursiveness and intermediality from the perspective of transfer theory: general patterns and specificity. The linguistic transfer theory will form the theoretical basis for research in the field of cultural, linguistic and discursive interactions, "feedback" of languages and cultures on the information and semiotic onslaught, in the interaction of phenomena of different genesis in the era of globalization.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Лирика Бориса Херсонского по-украински: перевод автора
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020-04-09) Скоробогатова, Е. А.; Панарина, И. М.
    В статье рассмотрена поэзия Бориса Херсонского, которая хорошо известна украинскому и зарубежному читателю. Лирика русскоязычного поэта, живущего в Одессе, переведена на десятки европейских языков, в том числе опубликованы прекрасные переводы его стихотворений на украинский язык Марианны Кияновской. В последние годы поэт сам перевел часть своих стихотворений на украинский язык. Это связано с активной гражданской позицией автора. У статті розглянута поезія Бориса Херсонського, яка добре відома українському та зарубіжному читачеві. Лірика російськомовного поета, що живе в Одесі, переведена на десятки європейських мов, в тому числі опубліковані прекрасні переклади його віршів на українську мову Маріанни Кіяновської. В останні роки поет сам перевів частину своїх віршів на українську мову. Це пов'язано з активною громадянською позицією автора. The article examines the poetry of Boris Khersonsky, which is well known Ukrainian and foreign readers. The lyrics of the Russian-speaking poet living in Odessa have been translated into dozens of European languages, including published Marianna Kiyanovskaya's wonderful translations of his poems into Ukrainian language were also published. In recent years he translated some of his poems into Ukrainian himself. This is due to the author's active civic position.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    На пути к созданию теории когнитивного синтаксиса
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Скоробогатова, Е. А.
    Статья является рецензией на монографию Е. В. Палатовской "Сложное предложение в когнитивно-дискурсивном аспекте". В работе описана лингвистическая составляющая когнитивных процессов, связанных с порождением и восприятием сложного предложения в ходе продуцирования устного научно-профессионального монолога, не опирающегося на письменный текст. Методика, предложенная автором исследования, может быть детализирована и расширена, что позволит успешно применить ее при исследовании когнитивно-дискурсивных характеристик синтаксических единиц разной сложности в устном модусе дискурсов разных типов. Современная синтаксическая наука с появлением монографии Е. В. Палатовской обогатилась фундаментальной работой, автора которой отличают широкая филологическая эрудиция, грамматическое чутье, оригинальный подход к экспериментальному исследованию языкового материала и тонкая теоретическая интерпретация полученных данных. Стаття є рецензією на монографію Є. В. Палатовської "Складне речення в когнітивно-дискурсивному аспекті". У роботі описана лінгвістична складова когнітивних процесів, пов'язаних з породженням та сприйняттям складної пропозиції в ході продукування усного науково-професійного монологу, що не спирається на письмовий текст. Методика, запропонована автором дослідження, може бути деталізована та розширена, що дозволить успішно застосувати її при дослідженні когнітивно-дискурсивних характеристик синтаксичних одиниць різної складності в усному модусі дискурсів різних типів. Сучасна синтаксична наука з появою монографії Є. В. Палатовської збагатилася фундаментальною роботою, автора якої вирізняють широка філологічна ерудиція, граматичне чуття, оригінальний підхід до експериментального дослідження мовного матеріалу та тонка теоретична інтерпретація отриманих даних. The article is a review of the monograph by E. V. Palatovska "Complex sentence in the cognitive-discursive aspect". The paper describes the linguistic component of cognitive processes associated with generation and perception of a complex sentence during the production of an oral scientific and professional monologue that does not rely on a written text. The methodology proposed by the author of the study can be detailed and expanded, which will allow it to be successfully applied in the study of cognitive-discursive characteristics of syntactic units of varying complexity in the oral mode of discourses of different types. With the appearance of the monograph by E. V. Palatovska, modern syntactic science has been enriched with a fundamental work, the author of which is distinguished by wide philological erudition, grammatical flair, original approach to the experimental study of linguistic material and subtle theoretical interpretation of the data obtained.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    О СПОСОБАХ АКТУАЛИЗАЦИИ ГЛАГОЛЬНЫХ ФОРМ В СТИХОТВОРЕНИЯХ ВЕРЫ ПОЛОЗКОВОЙ
    (ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2019) Скоробогатова, Е. А.; Стрельченко, Е. А.
    Новизна работы определяется тем, что актуализация форм и значений атрибутивных и личных форм глагола, противопоставление глагольных значений залога, вида и времени, использование которых значимо для смысловой организации стихотворного текста, играет в лирике Полозковой весомую роль, но до сих пор не было предметом специального комплексного исследования. Сгущение и соположение являются общепоэтическими приемами, типичными для русскоязычной поэзии ХХ–ХХІ веков, при этом их функционирование имеет идиостилевые черты. Цель работы – проанализировать ряд стихотворений Веры Полозковой, в которых наблюдается сгущение различных глагольных форм (причастных, вида и времени, с отрицательной частицей) и противопоставление значений вида и времени. Проанализирована грамматическая организация стихотворений «Думала – сами ищем…», «Исписанными блокнотами, слезами, шагами, сквотами…», «Не окрыляет. Не властвует. Не влечёт…». Исследование морфологического рисунка этих и ряда других стихотворений Веры Полозковой позволяет сделать вывод о том, что поэт активно использует морфологический потенциал глаголов и глагольных форм. Для ее идиостиля характерна актуализация причастных форм, инфинитива и личных форм глагола. Особенно активно используется выразительный потенциал категорий залога, времени и вида. Доказывается, что соположение, отбор и аттракция помогают поету подчеркнуть грамматическую семантику глагольных форм. Активное соположение и отбор причастных форм являются идиостилевой характеристикой лирики поэта.Новизна роботи пов’язана з тим, що актуалізація форм і значень атрибутивних і особових форм дієслова, протиставлення дієслівних значень стану, способу і часу, використання яких є значущим у змістовній організації тексту, відіграє в поезіях В. Полозкової велику роль, але досі не було предметом комплексного дослідження. Згущення та співпозиція є загальнопоетичними прийомами, що є типовими для російськомовної поезії ХХ–ХХІ століть, але їхнє функціонування має ідіостильові риси. Мета роботи – проаналізувати низку поезій Віри Полозкової, в яких спостерігається згущення різних форм дієслова (дієприкметника, способу і часу, із заперечною часткою) і протиставлення значень способу і часу. Проаналізовано граматичну організацію віршів «Думала – сами ищем…», «Исписанными блокнотами, слезами, шагами, сквотами…», «Не окрыляет. Не властвует. Не влечёт…». Дослідження цих і низки інших поезій Віри Полозкової дозволяє дійти висновку про те, що поетка активно використовує морфологічний потенціал форм дієслова. Її ідіостиль характеризує актуалізація форм дієприкметника, неозначеної форми й особових форм дієслова. Використовується виразний і виражальний потенціал категорій стану, способу, часу. Автори статті стверджують, що співпозиція, селекція й атракція допомагають поету підкреслити граматичну семантику форм дієслова. Активне співположення й відбір дієприкметникових форм є ідіостильовою характеристикою лірики Полозкової.The novelty of the work is determined by the fact that the actualization of the forms and meanings of attributive and finite forms of the verb, the opposition of the verbal meanings of voice, aspect and tense, the use of which in the lyrics reflects individual style character, has not been the subject of a particular complex study so far. Compression and juxtaposition are general poetic ways characteristic of the Russian-language poetry of the XX – XXI centuries, however their usage can be differentiated enormously in various individual style. The goal of the work is to analyze a series of Vera Polozkova’s verses, where different verb forms compression (participial, aspect and tense, negative) and opposition of the meanings of aspect and tense can be noted. The verses («Думала – сами ищем…», «Исписанными блокнотами, слезами, шагами, сквотами…», «Не окрыляет. Не властвует. Не влечёт…») grammar structure has been analyzed. The study of the morphological picture of these and a number of other verses by Vera Polozkova makes it possible draw the conclusion that morphological potential of verbs and verb forms has been widely employed by the poetess. Actualization of participial and infinitive constructions, verbs finite forms is characteristic of the individual style. The expressive potential of the categories of voice, tense and aspect is used actively. Juxtaposition, selection and attraction are proved to help the poetess to emphasize the verb constructions grammatical semantics. Active juxtaposition and selection of participial forms are the poetess’s individual style features.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ОНИМНЫЕ ПАРЫ В ЛИРИКЕ МАРИНЫ ЦВЕТАЕВОЙ: К ВОПРОСУ О ПОЭТИЧЕСКОЙ ФИЛОЛОГИИ
    (ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 2019) Скоробогатова, Е. А.
    В статье рассматривается функция художественного осмысления фактов языка и художественного творчества как одна из важнейших функций употребления онима в поэтическом тексте нового времени. Рассмотрены устойчивые онимные пары, функционирующие в поэзии Цветаевой, и микрокомплексы поэтонимов-антропонимов «Дон-Жуан – Кармен» и «Елена – Ахиллес». Теоретической основой анализа является тезис о способности онимных комплексов-пар служить знаком выражения универсальных оппозиций, в том числе социальной оппозиции мужской / женский. Показано, что использование онимных гендерных блоков свидетельствует о глубоком осмыслении автором фактов европейской культуры. Художественное представление традиционных и авторских поэтических смыслов происходит путем онимной вербализации гендерных оппозиций. Создание окказиональных гендерных онимных блоков, в которых использованы прецедентные имена собственные, является отличительной чертой идиостиля Цветаевой. Рассмотрена гипотеза Т.В. Цивьян о мифологической обоснованности соединения имен Елены и Ахиллеса. Утверждается, что использованный Цветаевой гендерный комплекс «Елена – Ахиллес» выявляет античную традицию. Лингвистический анализ стихотворения позволяет предположить, что поэт актуализирует оба значения названия цикла – субстантивата двое: собирательное и разделительное. Окказиональные онимные пары, созданные Цветаевой, как бы неожиданны они ни были для читателя, отражают понимание мифологии, динамики художественного процесса и свидетельствуют о глубокой лингвистической интуиции поэта.У статті розглянуто функцію художнього розуміння фактів мови й художньої творчості як одну з найважливіших функцій використання оніма в поетичному тексті нового часу. Розглянуті сталі онімні пари, що функціонують у поезії Цвєтаєвої, та мікрокомплекси поетонімів-антропонімів «Дон-Жуан – Кармен» і «Елена – Ахиллес». Теоретичним підґрунтям аналізу виступає теза щодо спроможності онімних комплексів-пар слугувати знаком вираження універсальних опозицій, у тому числі опозиції чоловічий / жіночій. Показано, що використання онімних ґендерних блоків свідчить про глибоке осмислення автором фактів європейської культури. Художнє представлення традиційних і авторських поетичних смислів відбувається шляхом онімної вербалізації ґендерних опозицій. Створення оказіональних ґендерних онімних блоків, у яких використані прецедентні імена власні, є важливою рисою ідіостилю Цвєтаєвої. Розглянута гіпотеза Т.М. Цив’ян про міфологічне обґрунтування поєднання імен Олени й Ахілеса. Стверджується, що використаний Цвєтаєвою ґендерний комплекс «Елена – Ахиллес» імплементує античну традицію. Лінгвістичний аналіз поезії дозволяє припустити, що поет актуалізує обидва значення назви циклу – субстантивату двое: збірне і розділове. Оказіональні онімні пари, що створені Цвєтаєвою, відображають розуміння міфології, динаміки художнього процесу й свідчать про глибоку лінгвістичну інтуїцію поетеси.The article deals with the function of artistic comprehension of facts of the language and artistic creativity as one of the most important functions of use of onym in the poetic text of the new time. The steady onymic pairs functioning in Tsvetaeva's poetry and the microcomplexes of poetonyms-anthroponyms “Don-Juan-Carmen” and “Elena-Achilles” have been considered. The theoretical basis for the analysis lies in the thesis on ability of onymic complexes-pairs to serve as a sign of expression of universal oppositions, including the male and female social one. It is shown that use of onymic gender blocks indicates to a profound comprehension of facts of the European culture by the author. Poetic presentation of traditional and author's poetic meanings occurs through verbalization of gender oppositions. Creation of occasional gender onymic blocks, where the precedent proper names are used, is a distinctive feature of Tsvetaeva's individual style. The hypothesis of T.V. Tsivyan about the mythological validity of connection between the names of Helen and Achilles has been examined. It is alleged that the “Helen - Achilles” gender complex used by Tsvetaeva reveals an ancient tradition. Linguistic analysis of the poem suggests that the poet actualizes both meanings of the cycle's name: substantive two: collective and separative. Occasional onymic pairs created by Tsvetaeva, no matter how unexpected they are for the reader, reflect understanding of mythology, dynamics of the artistic process and testify to the poet’s deep linguistic intuition.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Поэтическая морфология как направление лингвопоэтики и лингвокреативная практика филологического эксперимента
    (ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2018-10-25) Скоробогатова, Е. А.
    В статье рассматриваются история формирования поэтической морфологии как раздела лингвопоэтики, задачи, которые стоят перед этим направлением сегодня. Сформулированы исследовательские аксиомы, которые стали основой при решении задачи создания систематической поэтической морфологии русского языка: аксиома выразительности, аксиома экспрессивности нарушения морфологической нормы, аксиома целостности и композициональности, аксиома перехода индивидуального в устойчивое, а устойчивого – в общепоэтическое. Предполагается, что эти аксиомы можно использовать при описании поэтической морфологии разных языков. Охарактеризованы общепоэтические способы актуализации нормативных морфологических форм и значений: соположение (сопозиция), сгущение, аттракция. Соположение в структуре стихового ряда форм и значений словоформ разных частей речи с общим корнем или граммем, принадлежащих к одному парадигмальному ряду, актуализует или нейтрализует грамматические значения. Сгущение однородных морфологических форм и значений в максимальной реализации приводит к формированию морфологической доминанты текста или его фрагмента. Аттракция связана с уподоблением морфологических форм. Утверждается, что развитие лингвистики в пространстве морфологической поэтики: исследование поэтико-морфологических мотивов, морфологических доминант разных типов, грамматической основы отдельных лингвокультурных типажей – значимо не только для понимания особенностей поэтического мировосприятия, но и для лингвокреаторики в целом. В статті розглядаються історія формування поетичної морфології як розділу лінгвопоетики та задачі, які стоять перед цим напрямом сьогодні. Сформульовано дослідницькі аксіоми, що стали основою при вирішенні завдання створення систематичної поетичної морфології російської мови: аксіома виразності, аксіома експресивності порушення морфологічної норми, аксіома цілісності і композиціональності, аксіома переходу індивідуального в стале, а сталого – в загальнопоетичне. Припускається, що ці аксіоми можна використовувати при дослідженні поетичної морфології різних мов. Охарактеризовані загальнопоетичні засоби актуалізації нормативних морфологічних норм і значень: сопозиція, згущення, атракція. Сопозиція в структурі віршового ряду форм та значень словоформ різних частин мови із спільним коренем або грамем, що належать до одного парадигмального ряду, актуалізує або нейтралізує граматичне значення. Згущення однорідних морфологічних форм та значень призводить до формування морфологічної домінанти тексту або його фрагмента. Атракція пов’язана з уподібненням морфологічних форм. Стверджується, що розвиток лінгвістики в просторі морфологічної поетики: дослідження поетико-морфологічних мотивів, морфологічних домінант різних типів, граматичної основи окремих лінгвокультурних типажів, -- є значущим не тільки для розуміння закономірностей поетичної мови, але і для лінгвокреаторики в цілому. The article considers the history of the formation of poetic morphology as a section of linguis-tic poetics, the tasks that this direction faces today. Research axioms have been formulated, which be-came the basis for solving the problem of creating a systematic poetic morphology of the Russian lan-guage: the axiom of expressiveness, the axiom of expressiveness of breaking the morphological norm, the axiom of integrity and compositionality, the axiom of the transition of the individual to the stable, and the stable to the general poetical. It is assumed that these axioms can be used in the description of the poetic morphology of different languages. Poetic means of actualization of normative morphological forms and meanings have been characterized: juxtaposition, thickening, attraction. Juxtaposition in the structure of the verse line of forms and meanings of word forms of different parts of speech with a common root or grammemes belonging to the same paradigm series, actualizes or neutralizes grammatical meanings. Thickening of homogeneous morphological forms and values in the maximum realization leads to the formation of a morphological dominant of the text or its fragment. Attraction is associated with the adaptation of morphological forms. It is argued that the development of linguistics in the field of morphological poetic: the study of poetic-morphological motifs, morphological dominants of different types, the grammatical basis of individual linguocultural types is significant not only for understanding the patterns of poetic lan-guage, but also for linguistic creative practice in general.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    «СОРАЗМЕРНОСТЬ И СООБРАЗНОСТЬ» В НАУКЕ И ПОЭЗИИ: ГАРМОНИЧНОСТЬ ФИЛОЛОГИЧЕСКОГО ТВОРЧЕСТВА А. Т. ГУЛАКА
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Скоробогатова, Е. А.
    В работе на примере статьи Анатолия Тихоновича Гулака «Распускающийся розан» проанализирован научный стиль ученого. Рассмотрены основные идеи работы, среди которых комплексный анализ семантических отношений в ранних рассказах Льва Толстого, посвященных образу юноши воина: отношение к субъекту повествования и изображаемому миру, отношение к читателю, к образу автора, канонизированному традицией и представленному в идиостиле Толстого, к художественным приемам и стилистическим средствам организации текста. Описано, как коррелируют основные задачи статьи и авторские приемы их решения. Указывается, что в данной работе А. Т. Гулак впервые (без использования термина) описал один из инвариантных образов, представленных в прозаическом творчестве Льва Толстого. Заслуга ученого также состоит в подробном анализе вариантов этого инварианта и выявлении динамики художественного метода писателя. Рассмотрены стилистические требования профессора Гулака, предъявляемые к научному стилю исследователя-филолога, и их реализация в собственных филологических трудах. Рассмотрена внутренняя форма слова «сообразность», определены различные его значения и рецепция в пушкинском требовании «соразмерности и сообразности» в языке и стиле и лингвостилистическом подходе яркого представителя Харьковской филологической школы А.Т. Гулака. На прикладі статті А.Т. Гулака «Распускающийся розан» проаналізовано науковий стиль вченого. Розглянуті основні ідеї роботи, серед яких комплексний аналіз семантичних відносин у ранніх оповіданнях Льва Толстого, де відтворений образ юнака-воїна : до суб’єкта оповіді, до світу, що зображений, до читача, до образу автора, що канонізований у літературній традиції і представлений у ідіостилі Толстого, до художніх прийомів та стилістичних засобів організації тексту. Розглянуто кореляцію основних завдань статті і авторських прийомів їх вирішення. Стверджується, що в аналізованій праці А.Т. Гулак вперше (без застосування терміну) дослідив один з інваріантних образів, що представлені у прозовій творчості Льва Толстого. Доробком вченого є також кропіткий аналіз варіантів цього інваріанту й вивчення динаміки художнього методу письменника. Розглянуто стилістичні вимоги професора Гулака щодо наукового стилю дослідника-філолога та їхня реалізація у власних філологічних студіях. Проаналізована внутрішня форма слова «сообразность», розглянуті різні його значення й рецепція у пушкінській вимозі «співмірності й згідності» у мові та стилі письменника й лінгвостилістичному підході яскравого представника Харківської філологічної школи А. Т. Гулака. The scientific style of the scientist is analyzed on the example of the article “The Blossoming Rose” by Anatoly Tikhonovich Gulak. The author presents the main ideas of the article, including the complex analysis of semantic relations in Leo Tolstoy’s early stories, devoted to the image of the young warrior: the attitude to the subject of the narrative and the depicted world, the attitude to the reader, the image of the author, canonized by tradition and presented in Tolstoy’s idiostyle, the artistic techniques and stylistic means of text organization. It is described how the main objectives of the article correlate with the author’s methods of solving them. It is pointed out that in this work A. T. Gulak for the first time (without using the term) described one of the invariant images presented in the prose work of Leo Tolstoy. The scholar’s merit also lies in the detailed analysis of variants of this invariant and the identification of the dynamics of the writer’s artistic method. The stylistic requirements of Professor Gulak for the scientific style of the researcher-philologist and their realization in his own philological works are considered. The inner form of the word “conformity” is considered, its different meanings and reception in Pushkin’s requirement “proportionality and conformity” in language and style, and in the linguistic approach of the representative of Kharkov Philological School, A. T. Gulak, are defined.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    УНИВЕРСАЛЬНЫЕ СПОСОБЫ АКТУАЛИЗАЦИИ МОРФОЛОГИЧЕСКИХ ФОРМ И ЗНАЧЕНИЙ В ЯЗЫКЕ РУССКОЙ ПОЭЗИИ
    (ХНПУ им. Г. С. Сковороды, 2016) Скоробогатова, Е. А.
    Статья развивает грамматические идеи Харьковской школы лингвопоэтики. Описаны способы поэтической актуализации значений и форм единиц морфологического уровня. Утверждается, что смысловой поэтический потенциал граммемы зависит от ее грамматической природы (частеречного и категориального значения, способности к трансформациям и взаимодействиям), тогда как актуализация в стиховой структуре происходит по законам поэтического функционирования. Основными способами актуализации, использующимися для выделения всех частей речи, то есть являющимися универсальными, названы аттракция, селекция и соположение. Отмечено, что локализация морфологических единиц в сильных позициях стиха и стихотворения способствует выделению отдельных единиц и их комбинаций. В статті розвиваються граматичні ідеї Харківської школи лінгвопоетики. Виділені та описані способи віршової актуалізації значень і форм одиниць морфологічного рівня. Стверджується, що смисловий поетичний потенціал одиниці залежить від її граматичної сутності (частиномовного і категорійного значення, здатності до трансформацій і взаємодій), тоді як актуалізація у віршовій структурі відбувається за законами поетичного функціонування. Основні способи актуалізації, що використовуються для виділення всіх частин мови, схарактеризовані як універсальні. Такими є атракція, селекція і співположення. Вказується, що локалізація грамем у сильних позиціях віршового рядка і поетичного твору підкреслює форму і значення морфологічних одиниць і комбінацій. Grammatical ideas of Kharkiv Linguopoetic School are being developed in the article. Means of verse actualisation of morphological level units’ meanings and forms have been singled out and described. It is asserted that notional poetic potential of the unit depends on its grammatical nature (part-of-speech and categorical meaning, capability to transformations and interaction), while actualisation in verse structure is under the laws of poetic functioning. Basic means of actualisation (that are used for singling out all the parts of speech) are characterized as universal ones. They are attraction, selection and juxtaposition. It is specified that grammemes localisation in strong positions of a verse line and poetical composition emphasizes the form and the meaning of morphological units and combinations.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    УТВЕРЖДЕНИЕ ПРИЕМА: ГРАММАТИЧЕСКАЯ АТТРАКЦИЯ В ЛИРИКЕ МАРИНЫ ЦВЕТАЕВОЙ 1922–1923 ГОДОВ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Скоробогатова, Е. А.
    Грамматическая аттракция рассмотрена в работе как типологическая характеристика поэтического идиостиля Марины Цветаевой. Цель статьи – проследить, как различные типы грамматической аттракции используются Цветаевой в период 1922-1923 годов, для которого эти приемы являются актуальными. Теоретической основой работы является учение о грамматической аттракции А. А. Потебни. Аттракцией форм называем уподобление грамматических форм на деривационном, морфологическом и синтаксическом уровнях текста. В работе разграничиваются случаи непреднамеренной аттракции диахронического порядка и примеры использования аттракции как поэтического приема, ориентированного на повышение выразительности и фасцинативности стихотворного текста. В работе рассмотрены образцы второго типа, характерные для идиостиля Цветаевой. Проанализирована роль грамматической семантики единиц, подвергшихся уподоблению, в формировании поэтических смыслов и их участие в композиционной организации стихотворений. Исследование позволило сделать ряд обобщений. В лирике Марины Цветаевой 1922-1923 годов широко используется грамматическая аттракция разных типов: деривационная, морфологическая и синтаксическая. В большинстве случаев на звуковом уровне она поддержана паронимической аттракцией. В значительном числе поэтических фрагментов аттракция разных типов совмещается. Совмещение приемов уподобления единиц разных ярусов и активное использование приема приводит к созданию произведений, композиция, смысловой и звуковой ритм которых построены на аттракции форм, значений и смыслов. Перспективой исследования является изучение формирования художественной традиции использования грамматической аттракции в русскоязычной поэзии как версификационного приема, повышающего многозначность, ритмичность и фасцинативность поэтического текста. Граматична атракція розглянута як типологійна характеристика поетичного ідіостилю Марини Цвєтаєвої. Мета статті – дослідити, як різні типи граматичної атракції використовуються Цвєтаєвою у період 1922-1923 років, для якого вони є актуальними. Теоретичним підґрунтям праці слугує вчення про граматичну атракцію О. О. Потебні. Атракцією форм називаємо уподібнення граматичних форм на дериваційному, морфологічному й синтаксичному рівнях тексту. В дослідженні розрізняються випадки невимушеної атракції діахронічного типу й приклади використання атракції як поетичного прийому, орієнтованого на збільшення виразності й фасцинативності віршового тексту. Розглянуті зразки другого типу, що притаманні ліриці поета. Проаналізована роль граматичної семантики одиниць, що були уподібнені, у формуванні поетичних смислів та їхня участь у композиційній будові поезій. Дослідження дало змогу зробити низку узагальнень. У ліриці Марини Цвєтаєвої 1922-1923 років активно використовується граматична атракція різного ґатунку: дериваційна, морфологічна, синтаксична. У більшості випадків на звуковому рівні вона підтримана паронімічною атракцією. У багатьох поетичних фрагментах атракція різних типів поєднується. Поєднання прийомів уподібнення одиниць різних стратумів й актуалізація прийому призводить до створення поезій, композиція, смисловий та звуковий ритм яких побудовані на атракції форм, значень і смислів. Перспектива дослідження полягає у вивченні формування художньої традиції використання граматичної атракції у російськомовній поезії як версифікаційного прийому, що збільшує багатозначність, ритмічність й фасцинативність поетичного тексту. The research deals with the grammatical attraction as a typological characteristic of Marina Tsvetaeva’s poetic individual style. The purpose of the article is to trace how various types of grammatical attraction are used by Tsvetaeva in the period of 1922-1923, for which these methods are relevant. The theoretical basis of the work is the doctrine of the grammatical attraction of A. A. Potebnya. Attraction of forms is called the assimilation of grammatical forms at the derivational, morphological and syntactic levels of the text. Cases of unintentional attraction of a diachronic order and examples of using attraction as a poetic method focused on increasing the expressiveness and fascinativity of a poetic text are distinguished in the research. Patterns of the second type which are characteristic for Tsvetaeva’s individual style are considered. The role of the grammatical semantics of units subjected to assimilation in the formation of poetic meanings and their participation in the compositional organization of verses is analyzed. The study allowed us to make a number of generalizations. The grammatical attraction of various types is widely used: derivational, morphological and syntactic in the lyrics of Marina Tsvetaeva in 1922-1923. In most cases it is supported at the sound level by a paronymic attraction. The attraction of different types is combined in a significant number of poetic fragments. The combination of methods of units assimilation in different groups and the active use of the method leads to the creation of works, composition, semantic and sound rhythm of which are based on the attraction of forms, meanings and senses. The prospect of the study is the study of the formation of the artistic tradition of using grammatical attraction in Russian-language poetry as a versionification method that increases the polysemy, rhythm and fascinativity of the poetic text.