Перегляд за Автор "Радіонова, Н."

Зараз показано 1 - 4 з 4
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ОСВІТНЯ МОБІЛЬНІСТЬ В ЕКСТРИМАЛЬНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ
    (Львівський національний університет імені Івана Франка, 2022) Радіонова, Н.; Швидун, Л.
    Стаття присвячена проблемам збереження популяції української молоді за лаштунками європейських освітніх студій в екстремальних життєвих ситуаціях, зокрема, в умовах повномасштабної війни, визначенню викликів, які несе освітня мобільність воєнного часу та з’ясуванню шляхів їх мінімізації або зведенню до нуля, розкриттю взаємозв’язку феномену освітньої мобільності, її актуальності та важливості для збереження національної системи освіти. Дослідження феномену освітньої мобільності в екстремальних життєвих ситуаціях приводять до пошуку відповідей на запитання щодо можливості існування освітньої мобільності, характеру та особливостей її протікання у воєнний час. Феномен мобільності набуває нового прочитання, оновлення змісту і структури в умовах війни, спонукає до пошуку нових мобільних стратегій. Відзначається, що національна освіта за допомогою інструментів правового забезпечення нових освітніх реалій та широкому впровадженню цифрових технологій розширила межі фізичних освітніх установ, дистанційне навчання та похідна від нього освітня мобільність створили умови для збереження та розвитку української освіти в умовах війни. В статті припускається, що мотивація є вагомим чинником, який лежить в основі певної дії людини, і, формування якої відбувається, насамперед, через цінності, що сповідує людина. Саме тому аксіологічний підхід як методологічна база дослідження проблем мобільності воєнного часу дозволяє характеризувати освітню мобільність, визначати її специфічні риси тощо. Освітня мобільність в екстремальних життєвих ситуаціях не завжди є мобільністю справжньою, вона може мати фальшивий характер. Тому при вивченні освітньої мобільності кризової ситуації необхідно досліджувати її мобільний або немобільний аспекти. Освітня мобільність в умовах війни, маючи вимушений характер, активізувалася та прискорилася, змінилася та розширилася категорія її учасників, увага акцентується на віртуальній освітній мобільності, яка дає можливість отримувати освіту за українськими стандартами, знаходячись як за межами України, так і на тимчасово окупованих територіях тощо. Тому освітня мобільність воєнного часу – це особливий різновид освітньої мобільності екстремальної ситуації, який корелює з іншими видами мобільності, зокрема, просторовою, соціокультурною мобільністю, залежить від метапотреб особистості, а також певних зовнішніх чинників. Ключові слова: національна освіта, освітня мобільність, повномасштабна війна, екстремальна життєва ситуація, дистанційне навчання, місія освіти, аксіологічний підхід. The article is devoted to the problems of preserving the population of Ukrainian youth behind the scenes of European educational studies in extreme life situations, in particular, in the conditions of a fullscale war, defining the challenges posed by educational mobility in wartime and finding ways to minimize them or reduce them to zero, revealing the interrelationship of the phenomenon educational mobility, its relevance and importance for the preservation of the national education system. The study of the phenomenon of educational mobility in extreme life situations leads to the search for answers to questions about the possibility of the existence of educational mobility, the nature and features of its course in wartime. The phenomenon of mobility acquires a new reading, renewal of content and structure in the conditions of war, prompts the search for new mobile strategies. It is noted that national education, with the help of tools for legal support of new educational realities and the wide implementation of digital technologies, expanded the boundaries of physical educational institutions, distance learning and the educational mobility derived from it created conditions for the preservation and development of Ukrainian education in the conditions of war. The article assumes that motivation is an important factor that underlies a certain human action, and the formation of which takes place, first of all, through the values that a person professes. That is why the axiological approach as a methodological basis for studying the problems of wartime mobility allows to characterize educational mobility, to determine its specific features, etc. Educational mobility in extreme life situations is not always real mobility, it can have a false character. Therefore, when studying the educational mobility of a crisis situation, it is necessary to examine its mobile or non-mobile aspects. Educational mobility in the conditions of war, having a forced character, became active and accelerated, the category of its participants changed and expanded, attention is focused on virtual educational mobility, which provides an opportunity to receive education according to Ukrainian standards, being both outside Ukraine and in temporarily occupied territories, etc. Therefore, wartime educational mobility is a special kind of educational mobility of an extreme situation, which correlates with other types of mobility, in particular, spatial, sociocultural mobility, depends on the metaneeds of the individual, as well as certain external factors.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Просвітницька мобільність і романтичне прискорення: Г. Сковорода та М. Гоголь (філософсько-освітні та культурно-антропологічні розвідки)
    (Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Култаєва, М.; Радіонова, Н.
    Ця монографія присвячена 300-річчю з дня народження Григорія Сковороди. Разом з посвятою, автори бажають висловити своє, глибоко особистісне ставлення до великого філософа, твори якого були і залишаються живильним ґрунтом для їхнього духовного зростання. Микола Гоголь в своїй мистецькій і публіцистичній спадщині яскраво відтворив комплекс ідей, який характеризує виразні особливості розвитку української філософської думки, репрезентованої Г. С. Сковородою. Для науковців, викладачів, аспірантів і студентів, а також усім тим, хто цікавиться проблемами філософії української культури, освіти та історії. This monograph is dedicated to the 300th anniversary of the birth of Hryhorii Skovoroda. Along with the dedication, the authors wish to express their deeply personal attitude to the great philosopher, whose works were and remain a fertile ground for their spiritual growth. In his artistic and journalistic heritage, Mykola Gogol vividly reproduced a set of ideas that characterises the distinctive features of the development of Ukrainian philosophical thought represented by H. S. Skovoroda. For scholars, teachers, postgraduate students, and all those interested in the problems of philosophy of Ukrainian culture, education, and history.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Рецензія на навчальне видання «Філософія освіти. Лекції. Практикум» Світлани Черепанової
    (Інститут вищої освіти НАПН України, 2023) Радіонова, Н.
    Рецензія на навчальне видання доктора філософських наук, доцента, доцента кафедри філософії і педагогіки Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С. З. Гжицького Черепанової Світлани Олександрівни – Філософія освіти. Лекції. Практикум: Навчальне видання / Для магістрантів спеціальності 011 «Освітні педагогічні науки». Львів: Простір-М, 2023, 304 с. Review of the educational edition by Svitlana Oleksandrivna Cherepanova, Doctor of Philosophical Sciences, Associate Professor of the Department of Philosophy and Pedagogy, Lviv National Stepan Gzhytsky University of Veterinary Medicine and Biotechnology. – Philosophy of Education. Lectures. Practicum: Educational Edition / For masters of the specialty 011 «Educational Pedagogical Sciences». Lviv: Prostir-M, 2023, 304 p.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ТРАНСВЕРСАЛЬНІСТЬ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У МЕДІАПРОСТОРІ: ЗА ЛАШТУНКАМИ «МИСТЕЦТВА ЖИТИ» СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ
    (Запорізький національний університет; Видавничий дім «Гельветика», 2024) Радіонова, Н.
    У статті здійснена антропологічно орієнтована рефлексія модусів медіа реальності, які засвідчують незворотність соціокультурних трансформацій сучасного суспільства та незворотність змін людської природи у цифрову еру. Основний акцент зроблено на дослідженні ролі невербальної комунікації та візуальних образів у життєвому просторі і практиках самореалізації людини у форматі media-sapiens. Обґрунтовано методологічну доцільність звернення до концепцій трансверсального розуму та етики аргументативного дискурсу для опису множинності візуальних форм невербальної комунікації, завдяки яким остання, демонструючи варіативність способів кодування і декодування інформації, зберігає цілісність смислів у переходах між системами. Зображення як візуальна комунікація медіа простору визначає спосіб сприйняття інформації людиною, яка стає більш пристосованою до сприйняття візуальної інформації, культурні техніки письма і читання поступово заміщуються технічним вмінням користуватися інтернетом. Це викликає занепокоєння у вмінні здійснювати нею селекцію інформації та самостійно породжувати смисли. Основну увагу приділено аналізу стабілізаційних і дестабіліційних аспектів невербальної комунікації у життєвому просторі людини. Здійснено опис множинності форм самоздійснення невербальної комунікації та варіативності способів кодування і декодування інформації, які пропонує культура зображення. Доведено, що яскраві дизайни, інфографіка, прихована реклама, інструменти аудіовізуального мистецтва та нейроестетики тощо, здатні переінтерпретовувати вербальні смисли у повідомленнях, змінюючи або викривлюючи контекстуальність комунікації. З’ясовано, що найсуттєвішою характеристикою невербальної комунікації є її трансверсальність. Візуальні елементи не є комунікативно нейтральними, хоча основною їх метою є забезпечення комфортного сприйняття інформації, вони здатні транслювати як життєтворчі так і руйнівні сенси у простір людського буття, ефективно змінювати спосіб сприйняття інформації та здійснювати маніпуляції свідомістю людини. Визначення особливостей комунікації у цифровому суспільстві, яке переважно орієнтується на культуру зображення, дозволить висунути комунікативні та етичні умови взаємодії людини-творця і людини-споживача інформації у сучасному медійному просторі. У статті доведено, що антропологічна інтерпретація соціальних, культурних, комунікативних смислів невербальної аргументації дозволить мінімізувати ризики життєтворчості. The article presents an anthropologically oriented reflection on the modes of media reality, which demonstrate the irreversibility of sociocultural transformations in contemporary society and the irreversible changes in human nature in the digital age. The main focus is on examining the role of nonverbal communication and visual imagery in the life space and self-realization practices of individuals in the format of media sapiens. The methodological relevance of addressing the concepts of transversal reason and the ethics of argumentative discourse is substantiated to describe the multiplicity of visual forms of nonverbal communication, through which the latter, demonstrating the variability of encoding and decoding information methods, maintains the integrity of meanings in transitions between systems. Visual imagery as visual communication in the media space defines the way people perceive information, who have become more adapted to processing visual data, with cultural techniques of writing and reading gradually being replaced by technical skills of using the internet. This raises concerns about individuals' ability to select information and independently generate meanings. The article emphasizes the analysis of stabilizing and destabilizing aspects of nonverbal communication in the human life space. A description is provided of the multiplicity of forms of nonverbal communication self-realization and the variability in encoding and decoding methods offered by visual culture. It is shown that striking designs, infographics, subliminal advertising, tools of audiovisual art, neuro-aesthetics, and others can reinterpret verbal meanings in messages, altering or enhancing the contextuality of communication. It is revealed that the most significant characteristic of nonverbal communication is its transversality. Visual elements are not communicatively neutral; although their primary purpose is to ensure comfortable perception of information, they can transmit both life-affirming and destructive meanings into the human existential space, effectively altering the way information is perceived and manipulating human consciousness. Identifying the features of communication in a digital society, which primarily relies on visual culture, allows for the proposition of communicative and ethical conditions for the interaction between the human creator and the human consumer of information in the contemporary media space. The article proves that an anthropological interpretation of the social, cultural, and communicative meanings of nonverbal argumentation can minimize the risks associated with life-creation.