Перегляд за Автор "Пономаренко, О. В."
Зараз показано 1 - 5 з 5
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументАРЕТОЛОГІЧНА ЕТИКА В СТРАТЕГІЯХ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Пономаренко, О. В.Актуальність теми дослідження. Останнім часом українська система освіти зазнає значних світоглядних, методично-організаційних трансформа-цій, які спричинені як розвитком інформаційних технологій, так й загально універсальною вимогою – доброчесності у освітньому середовищі. Дотримання академічної доброчесності передбачає не тільки виконання законодавчо закріплених правил, але й внутрішню глибоку відповідність учасників освітнього процесу моральним догмам етики відповідальності. Цей постулат, зокрема в українських контекстах, потребує посиленої аргументації. Мова йде про пошук етичного підґрунтя в умовах війни, що є водночас умовою та безкомпромісною вимогою морального самоздійснення людини в час великого напруження та невизначеності. Саме цим і пояснюється звернення у статті до етичних настанов античної аретології. Постановка проблеми. Етика доброчесності як один із підходів в нормативній етиці, що ґрунтується на моральній філософії Арістотеля, має значний потенціал допомогти сучасній людині в формуванні моральних орієнтирів, вказуючи шлях до досягнення особистого процвітання та суспільного благополуччя. Етика доброчесності дозволяє враховувати контекст і гнучко реагувати на складні ситуації, забезпечуючи взаємодію між особистими інтересами і суспільним благом. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постановка проблеми в такому аспекті передбачає звернення до праць Елізабет Анскомб, Аласдера Макінтайра, Філіппи Фут, Розалінд Херстхаус, Роджера Кріспа, Едіт Холл. Проблема академічної доброчесності набула свого висвітлення у працях В. Ромакіна, Т. Фінікова, А. Артюхова, М. Гриньової, Л. Рижак, О. Цокур, Ю. Калиновського, В. Хмарського та інших. Постановка завдання. Розкрити творчій потенціал аретологічної етики та можливість його застосування у розробці стратегії доброчесності та її ефективного втілення в академічному, культурному та суспільно-політичному просторах сучасної України. Виклад основного матеріалу. Зміни в моральній філософії від Арістотеля до наших днів обумовлені різноманітними історичними, культурними та філософськими впливами. В середині XX століття в нормативній етиці переважали дві теорії - деонтологія, яка черпала натхнення від філософа XVIII століття Іммануїла Канта, та утилітаризм, який бере свій початок з філософії Джеремі Бентама і Дж. С. Мілля. Елізабет Анскомб в праці “Сучасна моральна філософія” (1958) звернула увагу дослідників на легалістичний поворот в етиці. Вона вказала на те, що варто відійти від розуміння чесноти як просто обов'язку чи зобов'язання, і повернутися до арістотелівського підходу, де чесноти розглядаються як ключові якості характеру, спрямовані на досягнення людського процвітання. Праця Елізабет Анскомб стала поштовхом для відродження етики доброчесності. Філіппа Фут, Розалінд Херстхаус, Едіт Холл та інші сприяли реабілітації і розвитку етики доброчесності, роблячи акцент на моральній філософії Арістотеля. Ці філософи прагнуть не лише відродити, але й адаптувати арістотелівське вчення про доброчесність до вимог сучасного суспільства, врахувавши виклики сьогодення, що внесло вагомий внесок в розвиток нормативної етики, розширюючи дискусії і розглядаючи аспекти доброчесності в контексті сучасних моральних теорій. Висновки. Здійснення стратегій академічної доброчесності в складно-структурованих сучасних українських контекстах потребує систематичного й ретельного дотримання вимог доброчесності в освітньому середовищі та практичної реалізації проекту етичного просвітництва серед широких верств населення. Теоретичні підвалини цього проекту мають ґрунтуватися на універсальних принципах аретологічної етики. Арістотелівська ідея доброчесності, як керівної сили для досягнення благополуччя людського життя, набуває нового сенсу в умовах сучасності, сприяючи гармонійному розвитку особистості та зміцненню моральних засад у сучасному світі. Навіть, беручи до уваги, що соціально-культурні контексти змінилися, ключові аспекти концепції доброчесності Арістотеля залишилися релевантними та цінними для морального розвитку та досягнення особистого процвітання у сучасному світі. У цьому контексті чесноти стають важливою основою для формування цілісної особистості та визначення моральної поведінки. Urgency of the research. Recently, the Ukrainian education system has undergone significant methodological and organizational transformations driven by both the development of information technologies and the universal demand for integrity within the educational environment. Adhering to academic integrity involves not only compliance with legislatively established rules but also an internal, profound alignment of participants in the educational process with the moral principles of responsibility ethics. This postulate, particularly in Ukrainian contexts, requires enhanced argumentation. The article discusses the search for ethical foundations in conditions of war, which simultaneously serves as a condition and an uncompromising requirement for the moral self-realization of individuals during times of great tension and uncertainty. This is why the article turns to ethical guidelines from ancient aretology. Target setting. Virtue ethics, rooted in Aristotle's moral philosophy, holds significant potential to assist modern individuals in shaping moral guidelines, indicating a path towards personal flourishing and societal well-being. Virtue ethics allows for context consideration and flexible responses to complex situations, fostering the interaction between personal interests and the common good. Actual scientific researches and issues analysis. Framing the problem in this aspect involves referring to the works of Elizabeth Anscombe, Alasdair MacIntyre, Philippa Foot, Rosalind Hursthouse, Roger Crisp, and Edith Hall. The issue of academic integrity has been addressed in the research of V. Romakin, T. Finikova, A. Artyukhov, M. Grynyova, L. Ryzhak, O. Tsokur, Y. Kalinovsky, V. Khmarsky and others. The research objective. Unveiling the creative potential of aretological ethics and its applicability in crafting a strategy of integrity and its effective implementation in the academic, cultural, and socio-political realms of contemporary Ukraine. The statement of basic materials. Changes in moral philosophy from Aristotle to the present day are shaped by diverse historical, cultural, and philosophical influences. In the mid-20th century, normative ethics was dominated by two theories: deontology, inspired by the 18thcentury philosopher Immanuel Kant, and utilitarianism, rooted in the philosophies of Jeremy Bentham and J.S. Mill. Elizabeth Anscombe, in her work “Modern Moral Philosophy” (1958), highlighted a legalistic shift in ethics, suggesting a departure from viewing virtues as mere duties or obligations, advocating a return to Aristotle's approach where virtues are seen as key qualities of character aimed at human flourishing. Anscombe's work sparked a revival of virtue ethics. Philosophers like Philippa Foot, Rosalind Hursthouse, Edith Hall, and others contributed to the rehabilitation and development of virtue ethics, emphasizing Aristotle's moral philosophy. These philosophers seek not only to revive but also to adapt Aristotle's teachings on virtue to the demands of modern society, addressing contemporary challenges. Their contributions have significantly influenced the development of normative ethics, expanding discussions and examining aspects of virtue in the context of contemporary moral theories. Conclusions. The implementation of academic integrity strategies in the complex and multifaceted modern Ukrainian contexts requires systematic and careful adherence to ethical standards in the educational environment and the practical realization of an ethical enlightenment project among the general population. The theoretical underpinnings of this project should be based on the universal principles of aretological ethics. Aristotle's idea of virtue, as a guiding force for achieving human well-being, takes on new meaning in contemporary conditions, contributing to the harmonious development of personality and the strengthening of moral foundations in the modern world. Even considering that socio-cultural contexts have changed, the key aspects of Aristotle's virtue concept remain relevant and valuable for moral development and personal flourishing in the modern world. In this context, virtues become a crucial foundation for shaping a holistic personality and defining moral conduct.
- ДокументДОБРОЧЕСНІСТЬ ТА ЇЇ МІСЦЕ В ФІЛОСОФІЇ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Пономаренко, О. В.У публікації розглянуто місце доброчесності в філософії Григорія Сковороди. В сучасній українській культурі поняття доброчесності стає все більш вживаним, воно торкається усіх сфер життя та діяльності людей: економіки, політики, права, релігії, національних відносин, освіти, сім’ї тощо. Останнім часом в нашому суспільстві особлива увага прикута до доброчесності в освітньому просторі. Зазначено, що доброчесність – багатогранне і багатоаспектне поняття з глибоким історичним корінням, моральні концепції різних культур, відповідаючи на виклики сучасної проблематики, обгрунтувано розуміння чесноти та її місце в житті людини з урахуванням політичного, економічного, соціального контексту суспільних відносин. У філософській системі Григорія Сковороди доброчесність посідає основоположне місце, премудрість та чесноти – це «два крила», які дають можливість людині, як неповторній особистості, рухатися шляхом самопізнання своєї духовної індивідуальності для досягнення щастя. The publication examines the place of integrity in the philosophy of Hrigoriy Skovoroda. In modern Ukrainian culture, the concept of integrity is becoming more and more used, it affects all spheres of people's lives and activities: economy, politics, law, religion, national relations, education, family, etc. Recently, in our society, special attention has been paid to integrity in the educational space. It is noted that integrity is a multifaceted and multifaceted concept with deep historical roots, moral concepts of different cultures, corresponding to the challenges of modern problems, the understanding of virtue and its place in human life is substantiated, taking into account the political, economic, social context of public relations. In the philosophical system of Hrigory Skovoroda, virtue occupies a fundamental place, wisdom and virtues are the "two wings" that enable a person, as a unique individual, to move along the path of self-discovery of his spiritual individuality to achieve happiness.
- ДокументДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ЧИННИК ЖИТТЄТВОРЧОСТІ(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Пономаренко, О. В.Актуальність теми дослідження. Ускладнення соціокультурного розвитку (російська агресія, військово-політичні конфлікти у світі, прогрес технологій, проблеми якості життя, загрози у сфері захисту довкілля та природних ресурсів) торкається самих основ людського буття, є серйозним випробуванням для освітніх і виховних практик, стратегій життєтворчості, які мають гнучко реагувати на швидкі зміни. Для демократичних суспільств із багатоваріантними можливостями майбутнього різні політичні, релігійні, етичні погляди впливають на світоглядний вибір особистості. Для підростаючого покоління важливим постають питання: якими цінностями та ідеалами керуватися у житті; наскільки важливо намагатися досягти моральної цілісності; які загрози (і наслідки) несе відмова від традиції, доброчесності (доброчесної поведінки) в індивідуальній життєтворчості? Постановка проблеми. Проблема доброчесності в сучасній культурі знаходиться в полі особливої уваги науковців (юристів [1;4], лінгвістів [13], педагогів [14]), є предметом громадських дискусій та професійних обговорень [3; 11]. Проблеми корупції, кіберзлочинності посилили увагу світової спільноти до питань етики та доброчесності [8]. Зловживання академічною свободою актуалізувало увагу науковців та освітян до академічної доброчесності [2]. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософські рефлексії культуротворчого процесу широко представлені у вітчизняній та західній філософській думці, зокрема у працях Є. Бистрицького, М. Бойченка, С. Кримського, М. Култаєвої, Н. Радіонової, П. Слотердайка В. Сухомлинського, Е. Фромма. Продуктивні ідеї щодо формування доброчесності, світоглядної культури в освітніх та виховних практиках простежуються у працях В. Беха, М. Бойченка. Н. Бойченко, Ю. Бойчука, Н. Дічек, І. Дорожко, М. Дроботенко, Г. Корж, С. Кременя, М. Култаєвої, Н. Радіонової, С. Пилипенко, С. Пустовіт, М. Триняк. Незважаючи на велику увагу науковців, освітян, громадськості до проблеми доброчесності складність сучасного соціокультурного розвитку вимагає переосмислення класичних праць та ідейних смислів доброчесності. Постановка завдання. У цій статті здійснюється спроба окреслити гуманістичний потенціал філософії та освіти для розбудови сучасних стратегій доброчесності як плідної життєтворчості у різних сферах людського буття. В мінливих контекстах сучасності обґрунтувати роль культури як ресурсу у формуванні доброчесності на соціальному та індивідуальному рівнях. Розкрити культуротворчий ресурс доброчесності та його вплив на сучасні освітні та виховні практики. Виклад основного матеріалу. Незважаючи на множинність підходів у розумінні доброчесності, можна виділити визначення її як стану цілісності та узгодженості між переконаннями, рішеннями та діями людини, що базується на етичних цінностях. У філософії Хосе Ортеги-і-Гассет сформоване розуміння шляхетного життя, яке проявляється в активній життєтворчості індивіда, зацікавле-ності в саморозвитку, та визначається внутрішньою потребою людини добровільно підпорядковуватись вищій щодо себе нормі, робиться акцент на обов'язках, а не на правах, бо “шляхетність зобов'язує”. На противагу доброчесному шляхетному життю філософ описує інертний стан розслабленості, недисциплінованості, безвідповідальності, нездатності підкорятись будь-яким нормам, навіть тим які людина вважає етичними. Саме цей стан доцільно протиставляти доброчесності. Недоброчесність небезпечна як для самої людини, так і для соціуму: людину вона робить беззахисною перед впливом пропаганди та маніпуляцій, а суспільство ставить перед загрозою встановлення авторитарних чи тоталітарних режимів. Варто говорити про органічний зв'язок між демократією і етичними принципами та мужністю їх відстоювати, незважаючи на ризик, пов'язаний з цим. Освіта та мистецтво важливі чинники на шляху доброчесного життя. Теодор Адорно обґрунтовує, що вони є простором, де людина може отримувати досвід свободи, але у той же час масова культура та напівосвіта можуть перешкоджати людині, культурно маскуючи антиподи доброчесності. Висновки. Отже, поверхове ставлення суспільства до освіти широких мас населення, освітніх потреб підростаючого покоління, культурних надбань, людської суб'єктивності містить небезпеку втрати ціннісних орієнтирів. Кризові явища в різноманітних процесах суспільного життя вимагають не взаємних обвинувачень (які не ведуть до розуміння складнощів соціокультурної динаміки), а пошуку нового гуманістичного мислення, суспільної уваги до культуротворчого потенціалу доброчесності, ефективних стратегій життєтворчості. Доброчесність проявляється в активній життєтворчості людей, їх особистісній зацікавленості результатами діяльності, праці. У наступних дослідженнях варто проаналізувати стратегії доброчесності як життєтворчості на різних рівнях освітніх та виховних практик (дошкільної, початкової, середньої та вищої освіти; формальної та неформальної; молодіжної політики, мистецьких та культурних проектах, кіномистецтві, дизайні). Urgency of the research. The complexities of socio-cultural development (Russian aggression, military-political conflicts worldwide, technological progress, quality of life issues, threats to environmental protection and natural resources) touch upon the very foundations of human existence. It poses a serious challenge for educational and upbringing practices, life strategies that need to adapt flexibly to rapid changes. In democratic societies with diverse future possibilities, various political, religious, and ethical perspectives influence an individual's worldview choices. For the younger generation, the crucial question arises: what values and ideals should guide life; how important is the pursuit of moral integrity, and what threats (and consequences) come with abandoning tradition and virtuous conduct in individual life creation? Target setting. The issue of integrity in contemporary culture is under special scrutiny by scholars (legal experts [1;4], linguists [13], educators [14]) and is the subject of public discussions and professional debates [3; 11]. Problems such as corruption and cybercrime have heightened the global community's attention to ethical and moral issues [8]. The abuse of academic freedom has brought renewed focus from scholars and educators to academic integrity [2]. Actual scientific researches and issues analysis. Philosophical reflections on the cultural-creative process are widely represented in both domestic and Western philosophical thought, particularly in the works of Y. Bystritskyi, M. Boichenko, S. Krymskyi, M. Kultaieva, N. Radionova, P. Sloterdijk, V. Sukhomlynskyi, and E. Fromm. Productive ideas regarding the formation of integrity and worldview culture in educational and upbringing practices are traced in the works of V. Bekh, M. Boichenko, N. Boichenko, Yu. Boychuk, N. Dyichyk, I. Dorozhko, M. Drobotenko, H. Korzh, S. Kremen, M. Kultaieva, N. Radionova, S. Pylypenko, S. Pustovit, and M. Tryniak. Despite the considerable attention from scholars, educators, and the public to the issue of integrity, the complexity of contemporary sociocultural development requires a comprehensive approach that considers both classical and modern scientific works, as well as encyclopedic publications on this subject. The research objective. This article attempts to demonstrate the humanistic potential of philosophy and education in constructing contemporary strategies of integrity as productive life-creation in various spheres of human existence. In the changing contexts of the present, it aims to justify the role of culture as a resource in shaping integrity at both social and individual levels. The article seeks to unfold the cultural-creative resource of integrity and its influence on modern educational and upbringing practices. The statement of basic materials. Despite diverse interpretations of the concept of integrity, it can be identified as a state of coherence and consistency between beliefs, decisions, and actions based on ethical values. In the philosophy of José Ortega y Gasset, a conception of noble life has emerged, characterized by active creativity, self-development, and the internal need for voluntary submission to a higher norm. Emphasizing duties over rights, Ortega y Gasset argues that “nobility obliges”. In contrast to virtuous noble life, he describes an inert state of relaxation, undisciplined behavior, irresponsibility, and an inability to adhere to any norms, even those considered ethical. This state is purposefully contrasted with integrity. Indicating that dishonesty is perilous for both individuals and society, it renders individuals defenseless against the influence of propaganda and manipulation. Society is also at risk of establishing authoritarian or totalitarian regimes. The organic connection between democracy and ethical principles is crucial, and courage is required to defend them despite associated risks. Education and art play significant roles in the pursuit of virtuous life. Theodor Adorno argues that they provide spaces where individuals can experience freedom. However, mass culture and semi-education may hinder individuals by culturally masking the antitheses of integrity. Conclusions. Therefore, society's superficial attitude towards mass education, the educational needs of the younger generation, cultural acquisitions, and human subjectivity contains the danger of losing valuable benchmarks. Crisis phenomena in various processes of social life demand not mutual accusations (which do not lead to understanding the complexities of socio-cultural dynamics) but the search for a new humanistic mindset, societal attention to the culture-forming potential of integrity, and effective life-creating strategies. Integrity manifests in the active life-creating endeavors of individuals, their personal interest in the results of their activities and work. In future research, it is worthwhile to analyze integrity strategies as life-creating processes at different levels of educational practices (preschool, primary, secondary, and higher education; formal and informal contexts; youth policies, artistic and cultural projects, cinematography, and design).
- ДокументКУЛЬТУРНО-АНТРОПОЛОГІЧНІ СМИСЛИ ДОБРОЧЕСНОСТІ(Український державний університет імені Михайла Драгоманова; Видавничий дім «Гельветика», 2023) Пономаренко, О. В.Ця робота є спробою дослідити поняття доброчесності та виявити різнобічні шляхи взаємовпливу феноменів доброчесності та мистецтва, зосереджуючись на їх ключовій ролі у формуванні загального напрямку особистісного та суспільного розвитку. Розглядається роль доброчесності як концепту, що охоплює моральні та етичні цінності, які формують основи культурних, релігійних, філософських уявлень, та пронизує багатовікову історію європейської культури та моральної філософії. Окрема увага приділяється розумінню доброчесності як чесноти, тобто якостей, рис характеру, які втілюють моральні цінності у поведінці особистості. У статті аналізується праця Рут Бенедикт «Патерни культури», в якій акцентується увага на понятті етосу культури та важливісті збереження цілісності культури, кожен елемент якої зберігає свій вплив та має змістовне наповнення в певному соціокультурному контексті. У статті робиться спроба дослідити погляди філософів Елесдеа Макінтайра та Теодора Адорно щодо зв’язку між мистецтвом та доброчесністю. На думку Макінтайра мистецтво і доброчесність нерозривно пов’язані, бо саме практики є невід’ємною частиною процесу формування доброчесності, тим концептуальним тлом, що дає практичне середовище для реалізації чеснот. Мистецтво, як практика, має свою історію, контекст і традицію, і визначає моральні стандарти та цінності, вимагає від людини розвитку чеснот та здібностей для досягнення високого стандарту досконалості та вираження унікального творчого потенціалу митця. Теодор Адорно, у свою чергу, звертає увагу на роль мистецтва як простору, де людина може відчути дійсну індивідуальну свободу, може вільно мислити, уявляти та розглядати нові можливості, діяти спонтанно Він бачить у мистецтві можливість сприяти нам в розвитку до більшої соціальної свободи або перешкоджати в цьому. Обидва філософи відзначають важливість зв’язку між мистецтвом та доброчесністю, але розглядають цей зв’язок з різних перспектив – Макінтайр більше фокусується на розвитку доброчесності через практики, тоді як Адорно акцентує на ролі мистецтва для саморозвитку особистості на шляху до дійсної індивідуальної свободи. This work attempts to explore the concept of virtue and identify diverse pathways of interaction between virtue and art, with a focus on their pivotal role in shaping the overall direction of personal and societal development. The role of virtue is examined as a concept encompassing moral and ethical values that form the foundations of cultural, religious, and philosophical beliefs, permeating the extensive history of European culture and moral philosophy. Particular attention is devoted to understanding virtue as a virtue, which entails qualities and character traits embodying moral values in an individual’s behavior. The article analyzes Ruth Benedict’s work “Patterns of Culture”, emphasizing the notion of cultural ethos and the significance of preserving cultural integrity. Each element of culture retains its influence and carries meaningful content within a specific sociocultural context. The article also endeavors to investigate the perspectives of philosophers Alasdair MacIntyre and Theodor Adorno concerning the nexus between art and virtue. According to MacIntyre, art and virtue are inextricably linked, as practices constitute an integral part of the process of forming virtue, providing the conceptual backdrop that furnishes a practical environment for the realization of virtues. Art, as a practice, possesses its own history, context, and tradition, thereby defining moral standards and values, demanding individuals’ development of virtues and abilities to attain a high standard of excellence and express the unique creative potential of an artist. Theodor Adorno, in turn, draws attention to the role of art as a space where individuals can experience genuine individual freedom, where they can think freely, imagine, contemplate new possibilities, and act spontaneously. He sees art as a potential avenue to contribute to our development towards greater social freedom, or conversely, to hinder it. Both philosophers recognize the significance of the connection between art and virtue, albeit they approach this relationship from varying perspectives – MacIntyre places greater emphasis on virtue development through practices, whereas Adorno accentuates the role of art in self-development on the path toward genuine individual freedom.
- ДокументСКОВОРОДИНІВСЬКА ТРАДИЦІЯ І ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ДОБРОЧЕСНОСТІ У ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Корж, Г. В.; Пономаренко, О. В.У публікації розглянуто формування доброчесності у дітей та молоді. Останнім часом поняття чеснот і доброчесності привертає все більшу увагу освітян, педагогів, науковців, національних засобів масової інформації, громадян. Зазначено, що філософська самобутня концепція Сковороди обґрунтовує життєстверджуючу світоглядну позицію, християнські засади доброчесного життя, дієвий гуманізм, відображає найкращі ментальні риси українського народу, зокрема кордоцентричні традиції, любов і свободу як невід’ємні атрибути справжньої людини. Зрештою, відоме негативне ставлення Сковороди до недоброчесності, егоїзму, прагнення збагатитися за будь яку ціну. Доброчесність у його розумінні – це невичерпне джерело, потужний поштовх та живильна сила справжності людського буття. Екстраполяція ідей Сковороди у сучасні освітні та виховні практики сприятиме вихованню духовності, толерантності, патріотизму, побудові відносин на засадах доброчесності. The publication examines the formation of integrity in children and youth. Recently, the concept of virtues and integrity has attracted increasing attention of educators, teachers, scientists, national mass media, and citizens. It is noted that Skovoroda's original philosophical concept justifies a life-affirming worldview, Christian principles of a virtuous life, effective humanism, reflects the best mental traits of the Ukrainian people, in particular cordocentric traditions, love and freedom as inalienable attributes of a real person. After all, Skovoroda's negative attitude is known to dishonesty, selfishness, the desire to get rich at any cost. Virtue, in his understanding, is an inexhaustible source, a powerful impetus and nourishing force of the authenticity of human existence. The extrapolation of Skovoroda's ideas into modern educational and educational practices will contribute to the education of spirituality, tolerance, patriotism, and building relationships based on integrity.