Перегляд за Автор "Печерських, Л. О."

Зараз показано 1 - 3 з 3
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Наратив трансцендентного у романі «Непрості» Т. Прохаська
    (Міжнародний гуманітарний університет ; Гельветика, 2021) Печерських, Л. О.
    У статті розглянуто художню реалізацію категорії трансцендентного на матеріалі роману «Непрoсті» Т. Прохаська. Підкреслюється, що в умовах втрати довіри до будь-яких авторитетів чи концепцій, послаблення позицій віри та порушення звичної ієрархії світобудови трансцендентність людини стає смислоутворюючим первнем, навколо якого вибудовується нова картина світу. У роботі вказується, що попри наявну у сучасному суспільстві девальвацію місця, що спричинилася розвитком цифрових технологій і була підсилена зміщенням процесів взаємодії до кіберпростору внаслідок тривалих періодів ізоляції у 2020–2021 роках, простір особистого перебування став значущім для багатьох людей, що корелює із настановою Т. Прохаська щодо важливості дрібних виявів життя, вкорінення у власному топосі, втіленою у більшості текстів письменника. Зазначено, що письменник фіксує відчуття присутності Бога у щоденному людському житті, а також могутності людини, яка впливає на оточуючий світ через вплив на саму себе. У розумінні світу рослин та взаємодії із ним людини у тексті письменника втілюється ідея метафоричного безсмертя, що протистоїть скороминущості і вразливості від історичної випадковості людського життя. У статті вперше зазначається, що у романі «Непрості» відбито розуміння людини та її взаємодії зі світом, що корелює із світоглядною концепцією В. Стайбл, засновниці тета-хілінгу. Вказано, що розуміння категорії віри наразі стає тим смислостворюючим аспектом, який поєднує виміри земний та трансцендентний. Стосунки з Творцем осмислюються письменником у категоріях вдячності, дару, віри. Стверджується, що прагнення до трансцендентності виявляється героями Т. Прохаська у формах, характерних для сучасного суспільства: намаганні залишити після себе довговічні сліди або випробуванні сильних відчуттів. Стаття з’ясовує, що художнє втілення у світогляді героїв роману знаходить поняття вібрації, закон притяжіння, професійне розуміння тета-хілінг-практика. В статье рассмотрена художественная реализация категории трансцендентного на материале романа «Непростости» Т. Прохасько. Подчеркивается, что в условиях утраты доверия к любым авторитетам или концепциям, ослаблению позиций веры и нарушению привычной иерархии мироздания трансцендентность человека становится смыслообразующим первенством, вокруг которого выстраивается новая картина мира. В работе указывается, что несмотря на имеющуюся в современном обществе девальвацию места, вызванную развитием цифровых технологий и была усилена смещением процессов взаимодействия к киберпространству вследствие длительных периодов изоляции в 2020–2021 годах, пространство личного пребывания стало значимым для многих людей. .Просьба относительно важности мелких проявлений жизни, укоренения в собственном топосе, воплощенной в большинстве текстов писателя. Отмечено, что писатель фиксирует ощущение присутствия Бога в повседневной человеческой жизни, а также могущества человека, влияющего на окружающий мир через влияние на самое себя. В понимании мира растений и взаимодействия с ним человека в тексте писателя воплощается идея метафорического бессмертия, противостоящая мимолетности и уязвимости от исторической случайности человеческой жизни. В статье впервые отмечается, что в романе «Непростые» отражено понимание человека и его взаимодействия с миром, коррелирует с мировоззренческой концепцией В. Стайбл, основательницы тета-хиллинга. Указано, что понимание категории веры становится тем смыслообразующим аспектом, который сочетает измерения земной и трансцендентный. Отношения с Творцом осмысливаются писателем в категориях благодарности, дара, веры. Утверждается, что стремление к трансцендентности оказывается героями Т. Прохасько в формах, характерных для современного общества: попытке оставить после себя долговечные следы или испытании сильных ощущений. Статья выясняет, что художественное воплощение в мировоззрении героев романа обретает понятие вибрации, закон тяготения, профессиональное понимание тета-хилинг-практика. The article considers the artistic realization of the category of transcendent on the material of the novel “The Unsimple” by T. Prokhasko. It is emphasized that in the conditions of loss of trust in any authorities or concepts, weakening of faith and violation of the usual hierarchy of the universe, human transcendence becomes the first to form a meaning, around which a new picture of the world is being built. The paper points out that despite the devaluation of place in modern society, caused by the development of digital technologies and exacerbated by the shift of interaction to cyberspace due to long periods of isolation in 2020–2021, the space of personal stay has become significant for many people which correlates with T. Prohasko's adjustment of the importance of small manifestations of life, rooting in the topos, embodied in most of the writer's texts. It is noted that the writer captures the feeling of God’s presence in everyday human life, as well as the power of man, which affects the world around through the influence on himself. In the understanding of the plant world and human interaction with it, the writer's text embodies the idea of metaphorical immortality, which opposes ephemerality and vulnerability to the historical coincidence of human life. The article notes for the first time that the novel “The UnSimple” reflects the understanding of person’s interaction with the world which correlates with the worldview of V. Stibal, the founder of theta-healing. It is pointed out that the understanding of the category of faith is now becoming the meaning-making aspect that combines the earthly and the transcendent dimensions.The relationship with the Creator is understood by the writer in the categories of gratitude, gift, faith. It is argued that the aspiration of transcendence is manifested by the heroes of T. Prokhasko in the forms which characterize modern society such as the attempt to leave behind lasting traces or the testing of strong feelings. The article finds out that the concept of vibration, the law of attraction, professional understanding of thetahealing practicer find the artistic embodiment in the heroes' worldview.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ПАРАЛОГІЧНИЙ КОМПРОМІС «СИМУЛЯКР – РЕАЛЬНІСТЬ» У РОМАНІ Ю. АНДРУХОВИЧА «РАДІО НІЧ»
    (Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2021) Печерських, Л. О.
    У статті розглянуто проблему художньої реалізації паралогії «симулякр – реальність» на матеріалі роману «Радіо Ніч» Ю. Андруховича. Здійснено аналіз наукових пошуків автора твору у напрямі відображення процесу перевизначення українцями колективної та індивідуальної ідентичності в умовах гібридної війни на Сході країни. У роботі досліджено характерні процеси трансформації сучасного роману у бік спрощення форми, вибору жанрів швидкого реагування на дійсність, обмеження тематики, пунктирності характерів тощо, зроблено спробу розкрити нагальні завдання, які ставить перед собою сучасна українська романістика. Обґрунтовано, що паралогія «симулякр – реальність» може використовуватися як інструмент для опису ірраціональної логіки сучасних явищ культури і життя. Увага до найменшої деталі, яка працює на формування жанрових ознак роману, маніфестується адекватним підходом для вивчення жанростворюючих особливостей аналізованого роману. У статті наведено аналіз поглядів дослідників категорії жанру, її рухомості, здатності до трансформації та оновлення, зміни звичних жанрових моделей і домінантних жанрових ознак, виникнення нових жанрових або внутрішньовидових утворень, формування авторських жанрових різновидів, основних напрямів жанрової трансформації художньої літератури кінця ХХ – початку ХХI ст., серед яких – тенденції до гібридізації та редукції. На основі аналізу тексту було здійснено спробу оцінити основні маркери жанру утопії у романі, що було основним дослідницьким завданням. Установлено, що в романі Ю. Андруховича трансформовано класичну постмодерністську паралогію згідно з нагальними потребами українського суспільства. Зроблено спробу розкрити основні причини авторської трансформації універсального жанру утопії, викладено погляди Ю. Андруховича на призначення письменницької праці. Автор доходить висновку, що жанровий інваріант роману вибудовано шляхом поєднання низки історій різної жанрової модальності, серед яких – детективна, пригодницька, шпигунська та параісторична. В статье рассмотрена проблема художественной реализации паралогии «симулякр – реальность» на материале романа «Радио Ночь» Ю. Андруховича. Осуществлен анализ научных изысканий автора произведения в направлении отражения процесса переопределения украинцами коллективной и индивидуальной идентичности в условиях гибридной войны на Востоке страны. В работе исследованы характерные процессы трансформации современного романа в сторону упрощения формы, выбора жанров быстрого реагирования на действительность, ограничения тематики, пунктирности характеров и т.д., предпринята попытка раскрыть насущные задачи, которые ставит перед собой современная украинская романистика. Обосновано, что паралогия «симулякра – реальность» может использоваться как инструмент для описания иррациональной логики современных явлений культуры и жизни. Внимание к малейшей детали, работающей на формирование жанровых признаков романа, манифестируется адекватным подходом для изучения жанрообразующих особенностей рассматриваемого романа. В статье представлен анализ взглядов исследователей категории жанра, ее подвижности, способности к трансформации и обновлению, изменению привычных жанровых моделей и доминантных жанровых признаков, возникновение новых жанровых или внутривидовых образований, формирование авторских жанровых разновидностей, основных направлений жанровой трансформации художественной литературы конца ХХ – начала ХХI ст., среди которых – тенденции к гибридизации и редукции. На основе анализа текста была предпринята попытка оценить основные маркеры жанра утопии в романе, что являлось основной исследовательской задачей. Установлено, что в романе Ю. Андруховича трансформирована классическая постмодернистская паралогия в соответствии с насущными потребностями украинского общества. Предпринята попытка раскрыть основные причины авторской трансформации универсального жанра утопии, изложены взгляды Ю. Андруховича на назначение писательского труда. Автор приходит к выводу, что жанровый инвариант романа выстроен путем сочетания ряда историй разной жанровой модальности, среди которых детективная, приключенческая, шпионская и параисторическая. The article considers the problem of artistic realization of the paralogy «simulacrum-reality» on the material of the novel «Radio Night» by Yu. Andrukhovych. An analysis of the author’s scientific research in the direction of reflecting the process of redefining Ukrainians’ collective and individual identity in the conditions of a hybrid war in the East of the country was committed. The characteristic processes of transformation of a modern novel towards simplification of form, choice of genres of quick reaction to reality, limitation of themes, dotted characters, etc. are investigated in the work, an attempt is made to reveal urgent tasks of modern Ukrainian novels. It is substantiated that the paralogy «simulacrum-reality» can be used as a tool to describe the irrational logic of modern phenomena of culture and life. Attention to the smallest detail, which works on the formation of genre features of the novel, is manifested as an adequate approach to the study of genre-creating features of the analyzed novel. The article analyzes the views of researchers of the genre category, its mobility, ability to transform and update, changes in the usual genre models and dominant genre features, the emergence of new genre or intraspecific formations, the formation of genre varieties, the main directions of genre transformation of fiction of late XX – early XXI centuries, including tendencies to hybridization and reduction. Based on the analysis of the text, an attempt was made to assess the main markers of the genre of utopia in the novel, which was the main research task. It is established that in the novel by Yu. Andrukhovych the classical postmodern paralogy is transformed according to the urgent needs of the Ukrainian society. The article attempts to reveal the main reasons for the author’s transformation of the universal genre of utopia, sets out Andrukhovych’s views on the purpose of writing. The author concludes that the genre invariant of the novel is built by combining a number of stories of different genre modalities, including detective, adventure, espionage, parahistorical, biographic.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ В РОМАНІ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»
    (Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського ; видавничий дім «Гельветика», 2020) Левченко, Н. М.; Печерських, Л. О.
    У статті досліджено вплив кінематографу на розвиток постмодерного роману. Зазначено, що кіно отримало доступ до глибинних структур літератури не лише на рівні сюжету чи фабули, а й авторського бачення, що потягло за собою трансформацію режисера, який на витоках кіно-мистецтва лише візуалізував текст у повноцінного автора художнього кінотексту. Монтаж став важливим засобом екранної драматургії. Він якісно оновив принципи побудови сюжету, композиції, підніс значення окремої деталі, давши їй можливість передавати найсуттєвіші сюжетні колізії, найвищі точки конфлікту, найглибші порухи почуттів і переживань, а також вибудовувати дію за принципом контрасту, асоціативного зіставлення, одночасності чи паралельності. Необмежені можливості монтажу в питанні естетичних ефектів зробили його «альфою і омегою» кінообразності. Однак згодом, з огляду на острах утратити значимість таланту актора й майстерності режисера в кіно, кінематограф припинив імітувати характерну для традиційних видовищ демонстрацію виняткового шляхом монтажу, завдяки чому кіно ввійшло в період свого бурхливого розвитку та як система візуального відображення дійсності в об’ємному просторі й рухливому часі почало відповідати тенденціям нової культури. Кіно на тривалий час перетворилося на провідний засіб візуалізації культури. Письменники, зокрема постмодерністи, почали виявляти неабиякий інтерес до кіно. Традиційний жанр роману в постмодерній літературі трансформувався на синкретичний текст з використанням системних елементів візуальних мистецтв, серед яких першість залишалася за кіно. Наративну структуру твору, побудовану за кіносценарною моделлю, яка анулювала в тексті авторське мовлення, простежено на прикладі роману С. Жадана «Інтернат». Оповідач-фокалізатор набув форми оператора, який демонструє художній світ тексту через об’єктив камери, яка знімає буквально все, і трансформується на початку роману в образ головного героя Паші, а в кінці роману перетрансформовується в образ його племінника Саші. Читач має можливість спостерігати за розвитком сюжету лише через об’єктив камери, тому всі оціночні судження про події, описані в романі, автору не належать. В статье исследовано влияние кинематографа на развитие постмодерного романа. Отмечено, что кино получило доступ к глубинным структурам литературы не только на уровне сюжета или фабулы, но и авторского видения, что повлекло за собой трансформацию режиссера, который на истоках киноискусства только визуализировал текст в полноценного автора художественного кинотекста. Монтаж стал важнейшим средством экранной драматургии. Он качественно обновил принципы построения сюжета, композиции, преподнес значение отдельной детали, дав ей возможность передавать самые существенные сюжетные коллизии, высокие точки конфликта, глубокие движения чувств и переживаний, а также выстраивать действие по принципу контраста, ассоциативного сопоставления, одновременности или параллельности. Неограниченные возможности монтажа в вопросе эстетических эффектов сделали его альфой и омегой кинообразности. Однако впоследствии, учитывая страх потерять значимость таланта актера и мастерства режиссера в кино, кинематограф прекратил имитировать характерную для традиционных зрелищ демонстрацию исключительного путем монтажа, благодаря чему кино вошло в период своего бурного развития и как система визуального отражения действительности в объемном пространстве и подвижном времени начало соответствовать тенденциям новой культуры. Кино долгое время превратилось в ведущее средство визуализации культуры. Писатели, в том числе постмодернисты, начали проявлять большой интерес к кино. Традиционный жанр романа в постмодерной литературе трансформировался в синкретический текст с использованием системных элементов визуальных искусств, среди которых первенство оставалось за кино. Нарративная структура произведения, построенная по киносценарной модели, которая аннулировала в тексте авторскую речь, прослежена на примере романа С. Жадана «Интернат». Рассказчик-фокализатор принял форму оператора, демонстрирующего художественный мир текста через объектив камеры, которая снимает буквально все, и трансформируется в начале романа в образ главного героя Паши, а в конце романа перетрансформируется в образ его племянника Саши. Читатель имеет возможность наблюдать за развитием сюжета только через объектив камеры, поэтому все оценочные суждения о событиях, описанных в романе, автору не принадлежат. The article examines the influence of cinema on the development of the postmodern novel. It is noted that cinema gained access to the deep structures of literature not only at the level of plot or story line, but also at the layer of the author's vision, which entailed the transformation of the director, who at the origins of cinema only visualized the text, into a full-fledged author of fiction film text. Montage has become an important means of screen drama. It qualitatively updated the principles of plot and composition construction, raised the importance of a particular detail, giving it the opportunity to convey the most significant plot conflicts, the highest points of conflict, the deepest movements of feelings and experiences, and build action on the principle of contrast, associative comparison, simultaneity or parallelism. Unlimited possibilities of Montage on aesthetic effects have made it the “alpha and omega” of cinema. However afterwards, due to the fear of losing the importance of the actor's talent and director's excellence, the cinematography stopped imitating the traditional demonstration of the exceptional by montage, due to which the cinema entered the period of its rapid development and as a system of visual reflection of reality in volumetric space and moving time began to meet the trends of the new culture. Cinema has become a leading means of visualizing culture for a long period of time. Writers, in particular postmodernists, began to take a considerable interest in cinema. The traditional genre of the novel in postmodern literature was transformed into a syncretic text using system elements of the visual arts, among which the primacy remained for cinema. The narrative structure of the work, built on the screenplay model, which has annulled the author's speech in the text, is retraced on the example of the novel “The Orphanage” by S. Zhadan. The narrator-focalizer took the form of a cameraman who demonstrates the artistic world of the text through the lens of a camera that captures literally everything and transforms into the image of the protagonist Pasha at the beginning of the novel, and at the end of the novel transforms into his nephew Sasha. The reader has the opportunity to observe the development of the plot only through the lens of the camera, so all the evaluative judgments about the events described in the novel do not belong to the author