Перегляд за Автор "Пасісниченко, І. М."
Зараз показано 1 - 4 з 4
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументОСОБЛИВОСТІ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Пасісниченко, В. Л.; Пасісниченко, І. М.У статті розглядається відродження ідеї громадянського суспільства у Східній Європі періоду «оксамитових революцій» в якості головної концепції демократичної опозиції та її роль у занепаді комунізму й формуванні основ посткомуністичних суспільств. Акцент робиться на дослідженні особливостей та проблем цієї концептуалізації. З цією метою аналізується вживання терміну як гасла та його теоретичне бачення у зв’язку з поняттями тоталітаризму, антиполітики, дихотомії «держава/громадянське суспільство». Також аналізуються деякі парадокси східноєвропейської теоретичної моделі громадянського суспільства. This article reviews how civil society was reemerged in Eastern Europe during «velvet revolutions» as the central concept of the democratic opposition due to the efforts of its representatives and what role it has played in defeating communism and shaping the nature of post-communist societies. What is emphasized as a first paradox is that civil society as a western idea had revived in the East and after a long «silent period» when it went out of use in the middle of the nineteen century. The article focuses on the particular features and ambiguities of civil society conceptualization first by addressing its slogan use which fits revolutionary period of emotions and deeds priorities. Nevertheless, theoretical innovations of this civil society model are also visible due to a contribution of such Easter Europe intellectuals as A Michnik, M. Vaida, B. Geremek, V. Havel, A. Smolar, Y. Kiss etc. Their focus on a state-civil society distinction has its theoretical roots not only in a western liberal tradition but could be explained y local assumptions as well. In particular, these links lead to a theory of totalitarianism and strategies of self-limitation, self-organization and finally anti-politics approach employed by these Easter Europe intellectuals. Finally, the article exposes weak sides of these strategies that were revealed by post-communist realities. Week analyses of the state and power issues, wrong efforts to restrain from politics made Easter Europe civil society model not only revolutionary but also minimal in its impact and temporary in its scale. As result, a second paradox of the Easter Europe type of civil society is its quick transition from a discourse of civil society revival in 1970-1980 years into an opposite discourse of civil society decay in the late 1990 years.
- ДокументСУЧАСНА КОНЦЕПТАЛІЗАЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: РУХ ПОЗА МЕЖІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Пасісниченко, В. Л.; Пасісниченко, І. М.У статті розглядається сучасна концептуалізація громадянського суспільства як реакція на усвідомлення обмеженість його ліберальної теоретичної традиції з її спрощеним інституціональним ототожненням громадянського суспільства з добровільними асоціаціями та НДО. Зокрема, аналізується заклик Дж. Александера відмовитись від фокусу виключно на формальних інституціях демократії. Цей рух поза інституціональний підхід дозволяє відкрити другий культурний, вимір громадянського суспільства як солідарності спільноти, що спирається на цивільний культурний код всупереч нецивільному. В запропонованій теоретичній схемі бінарних культурних кодів громадянського суспільства детально відстежується просування з рівня мотивів діючого актора через рівень відносин до третього рівня інститутів, реальний зміст яких визначається відповідним сакральним культурним кодом. Доповнення інституційного рівня громадянського суспільства аналізом його культурного рівня також дозволяє дослідити більш складну взаємодію громадянського суспільства та демократії. This article reveals contemporary civil society conceptualization as a challenge to the restrictions of liberal theory simplistic equation of civil society with voluntary associations and NGOs. Such institutional vision of civil society was popular in 1990-th years in a period of civil society idea revival in the western social theory. For example, R. Putnem in his theory of social capital links a level of democracy and activity and number of voluntary associations. Later this narrow institutional vision of civil society was challenged both by real practice and by studies that showed ruined effect of some civil institutions for democracy development. Therefore, it explains J. Alexander’s proposal to reject a traditional focus on the formal institutions of democracy. Going beyond institutional approach opens another cultural level of civil society as a solidarity of community based on common values and cultural codes. J. Alexander’s theoretical scheme of binary cultural codes is tracing how in a civil or uncivil code we are moving from motives through relations and finally to the third level of institutions with its particular content. In such way, we supplement civil society institutional level with civil society cultural level, which also includes a role of actor, his discourses and dominated cultural codes. That is, it is argued that J. Alexander’s analysis of cultural codes does not begin traditionally from above, from the level of institutions, but from below, from the level of the individual, the individual as an active actor and his motives. From the corresponding specific code of motivation we pass to the second level of relationships and get that at the third level of institutions we have different contents of them with the same formal characteristics. Finally, this reconceptualization of civil society beyond narrow institutionalism opens a perspective to study complicated relationships between civil society and democracy.
- ДокументТеорія культурної гегемонії: переосмислення творчого внеску А. Грамші(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2015-05-15) Пасісниченко, В. Л.; Пасісниченко, І. М.В статті розглянуто теоретичну спадщину Антоніо Грамші. Грамші демонструє складну взаємодію, з одного боку, між гегемонією, домінуванням, згодою та примусом. З іншого боку, простежує взаємовідносини кожного з цих понять з державою та громадянським суспільством. У Грамші гегемонія означає культурну та ідеологічну підпорядкованість одного класу іншому, а саме те, що підпорядкованість пролетаріату буржуазії дає останню змогу для правління на основі згоди. В статье рассмотрено теоретическое наследие Антонио Грамши. Грамши демонстрирует сложное взаимодействие, с одной стороны, между гегемонией, доминированием, согласием и принуждением. С другой стороны, прослеживает взаимоотношения каждого из этих понятий с государством и обществом. В Грамши гегемония означает культурную и идеологическую подчиненность одного класса другому, а именно то, что подчиненность пролетариата буржуазии дает последнюю возможность для правления на основе согласия. Gramsci demonstrates the complex interplay between hegemony, domination, consent and coercion on the one hand. On the other hand, he traces the relationship of each of these concepts to the state and society. In Gramsci, hegemony means the cultural and ideological subordination of one class to another, namely that the subordination of the proletariat to the bourgeoisie enables the latter to rule by consent.
- ДокументТЕОРІЇ СКЛАДНОСТІ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В СОЦІАЛЬНИХ НАУКАХ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Пасісниченко, В. Л.; Пасісниченко, І. М.У статті аналізуються теорії складності (complexity theories) з точки зору доцільності їх використання в дослідженнях соціальних теоретиків. Відкриття можливості вивчення складних систем, яким притаманні властивості самоорганізації як аутопойезису, нелійності та стану нерівноваги, спонукало соціальних теоретиків до використання інструментарію науки про складність у дослідженнях соціальної складності в межах політології, соціології, міжнародних відносинах та інших дисциплінах про суспільство та людину. В якості конкретного прикладу розглядається відповідний внесок у соціальну теорію соціолога Джона Уррі. Всупереч емпіричній та позитивістській традиції він запропонував пост-дисциплінарний підхід на підставі того, що як соціальні, так і природничі науки характеризуються належністю до складних систем. Наш аналіз еволюції його поглядів фіксує в якості її початкового і фундаментального етапу саме теорію складності. Її можна назвати головним поворотом, який Дж. Уррі здійснив у соціальній теорії. Всі інші його інновації, зокрема теорія соціальної мобільності та геоекологічний підхід у питаннях природи, планетарного споживання і людського тіла, стали закономірним наслідком цього фокусу на теорії складності. This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines As a particular case, the article studies John Urry’s profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a ‘Lancaster School’, he stands in contrast to the empiricist traditions in American and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences. J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between ‘natural’ and ‘social’ sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geoecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.