Перегляд за Автор "Житницька, А. А."

Зараз показано 1 - 3 з 3
  • Зображення мініатюри
    Документ
    КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ДЕФІНІЦІЇ «SOFT SKILLS»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-20) Житницька, А. А.
    У статті підкреслюється, що з кожним роком роль soft skills у процесі професійного розвитку співробітників зростає, що відзначають науковці. Автором розглядається поняття soft skills та його значення для становлення фахівця в професійній сфері. Проведено змістовний аналіз дефініцій «soft skills» та виявлено спільні та відмінні риси в підходах до розуміння «м’яких» навичок різними авторами. Every year the role of soft skills in the process of professional development of employees is increasing, which is noted by researchers. The article deals with the concepts of soft skills and its importance for the development of a specialist in the professional field. Content analysis of the definition «soft skills» is conducted, the common and distinctive features in approaches to understand the «soft» and competencies of various authors are identified.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Соціальна комунікація як предметна сфера підготовки майбутнього журналіста
    (Класичний приватний університет, 2021) Житницька, А. А.
    На межі XX та XXI століть під впливом соціально-економічних перетворень у журналістській освіті України відбулися зміни як з боку ціннісних орієнтирів, так і з боку компетентнісного підходу. Активна та прогресивна диджиталізація суспільства та шляхів його комунікування висувають нові вимоги до якості підготовки фахівців у сфері мас-медіа, зокрема й журналістів, професійні якості яких урізноманітнюються, осучаснюються, оскільки потребують швидкості та об’єктивності висвітлення подій і реакцій на них. Сучасному громадянському суспільству, вибагливому до каналів комунікації та способів висвітлення інформації, потрібні журналісти компетентні, творчі, комунікабельні, з особливим індивідуальним журналістським підходом, із глибоким мисленням планетарного масштабу, із філософськими поглядами на життя та ставлення до нього. Важливими для журналістів залишаються, крім професійних, загальнолюдські якості: чесність, ерудованість, справедливість, толерантність, гуманність, доброзичливість, щирість, що є запорукою успішної соціальної комунікації усіх часів і цивілізацій. У статті висвітлено сутність поняття «соціальна комунікація» як процес взаємодії між учасниками комунікації, під час якої відбувається зміна поведінки, соціальних знань і соціальних установок адресата. Соціальна комунікація є базовим фактором досягнення основної мети у системі технологізації соціальних процесів, їх управління й координації; вона становить передумову наукового прогресу та основу динамічного розвитку суспільних відносин. Соціальні комунікації наприкінці XX століття стали предметом дослідження різних наукових шкіл, зокрема у сфері соціології, психології, політології, культурології, філософії, інформатики, комунікативістики, а також журналістики, теорії реклами, паблік рілейшнз тощо. Активний розвиток суспільно-комунікативних технологій зумовив вивчення соціальної комунікації як предмету в підготовці майбутніх журналістів у закладах вищої освіти. At the turn of the XX and XXI centuries, under the influence of socio-economic transformations in journalism education in Ukraine, there have been changes both in terms of values and in terms of competence approach. Active and progressive digitalization of society and ways of its communication make new demands on the quality of training of specialists in the field of mass media, including journalists, whose professional qualities are more diverse, modernized, as they require speed and coverage of events and reactions to them. Modern civil society, which is demanding on the channels of communication and ways of presenting information, needs competent, creative, communicative journalists with a special individual journalistic approach, with deep thinking on a planetary scale, with a philosophical outlook on life and attitude towards it. Today, apart from professional, universal human qualities such as honesty, erudition, justice, tolerance, humanity, benevolence, sincerity remain important for journalists, which is the key to successful social communication of all times and civilizations. The article highlights the essence of the concept of “social communication” as a process of interaction between participants in communication, in which there is a change in behavior, social knowledge and social attitudes of the addressee. Social communication is the basic factor in achieving the main goal in the system of technologization of social processes, their management and coordination; it is the prerequisite for scientific progress and the basis for the dynamic development of social relations. At the end of the XXth century, social communications became the subject of research by various scientific schools, especially in the field of sociology, psychology, political science, cultural studies, philosophy, informatics, communication science, as well as journalism, advertising theory, public relations, etc. The active development of suspension-communication technologies led to the study social communication as a subject in the training of future journalists in higher education institutions.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Сторітелінг як метод формування гнучких навичок комунікації майбутніх учителів іноземних мов
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Житницька, А. А.
    У статті автором зазначено ефективність сторітелінгу як методу формування гнучких навичок комунікації майбутніх учителів іноземної мови. Підкреслено, що гнучкі навички комунікації є наскрізними в підготовці фахівця XXI сторіччя, зокрема, у сфері бізнесу, комунікації, реклами, а, отже, й освіти. З метою вирішення поставлених завдань автором використано такі теоретичні методи дослідження, як: аналіз психологічної та педагогічної літератури з метою визначення понятійно-категоріального апарату; узагальнення та порівняння результатів дослідження автора та інших дослідників, що дало можливість визначити внесок автора з питань дослідження сторітелінгу як методу навчання в цілому і як методу формування гнучких навичок комунікації зокрема; метод кластеризації для визначення видів сторітелінгу. Серед видів сторітелінгу визначено особистий, корпоративний, рекламний, традиційний, сторітелінг прямої дії, мережевий та педагогічний сторітелінг. Зазначено, що в усіх цих видах сторітелінгу основна увага зосереджується на емоціях, почуттях, інтенсифікації зображуваних подій. Цей жанр репрезентує синкретизм стилів, зокрема, медійного, художнього, розмовного, наукового. Визначено, що метод сторітелінгу використовується як форма подачі навчального контенту (новий матеріал, повідомлення, факти, події, явища, висновки) та як спосіб актуалізації пізнавальної діяльності студентів (активний метод), організації їхньої взаємодії (інтерактивний метод). Зазначено методичні поради сторітелерам та платформи для створення мережевих історій. Використання сторітелінгу та його застосування відбувається наразі і в умовах змішаного навчання, тобто і в дистанційній формі також. Метод сторітеінгу є цінним й ефективним у розвитку гнучких навичок комунікації, тому його використання повинне адаптуватися під ресурси онлайнового навчання. Зокрема, серед таких платформ автором, на підставі аналізу педагогічної літератури, запропоновано Closr, ZooBurst, Narrable, Storify, Metta, PowToon, Moovly, Wideo, GoAnimate, Pixton, Chogger і ToonDoo. Створення й розповідь сюжетних історій на основі реальних життєвих фактів, що лежить в основі сторітелінгу, сприяє розвитку гнучкихкомунікативних навичок та дає можливість вирішити різні комунікативні завдання проблемного та пізнавального характеру. In the article the author notes the effectiveness of storytelling as a method of forming soft communication skills of future foreign language teachers. It is emphasized that soft communication skills are cross-cutting in the training of specialists in the XXI century, in particular in the field of business, communication, advertising, and, consequently, education. In order to solve the tasks the author used the following theoretical research methods: analysis of psychological and pedagogical literature in order to determine the conceptual and categorical apparatus; summarizing and comparing the results of research by the author and other researchers, which made it possible to determine the author's contribution to storytelling research as a method of learning in general and as a method of developing flexible communication skills in particular; clustering method to determine the types of storytelling. Types of storytelling include personal storytelling, corporate storytelling, advertising storytelling, traditional storytelling, direct action storytelling, network storytelling, and pedagogical storytelling. It is noted that in all types of storytelling the main attention is focused on emotions, feelings, іntensification of the depicted events. This genre represents the syncretism of styles, in particular media, art, conversation, science. It is determined that the storytelling method is used as a form of teaching content (new material, messages, facts, events, phenomena, conclusions) and a way to update the cognitive activity of students (active method), organizing their interaction (interactive method). Methodical tips for builders and platforms for creating network stories are given. The use of storytelling and its application takes place in conditions of blended learning, that is, in a distance form as well. The storytelling method is valuable and effective in developing flexible communication skills, so its use should be adapted to online learning resources. In particular, among such platforms, based on the analysis of pedagogical literature, the author proposed Closr, ZooBurst, Narrable, Storify, Metta, PowToon, Moovly, Wideo, GoAnimate, Pixton, Chogger and ToonDoo. Creating and telling stories based on real life facts underlies storytelling, promotes the development of soft communication skills and allows you to solve various communicative problems of a problematic and cognitive nature.