Перегляд за Автор "Гармаш, Л. В."
Зараз показано 1 - 8 з 8
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументДиалектика повтора и антитезы в стихотворении Георгия Иванова "Над закатами и розами…"(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Гармаш, Л. В.Повтор и антитеза, будучи универсальными стилистическими принципами, обеспечивают интонационно-ритмическое, смысловое, композиционное, эмоциональное единство поэтического текста. Цель статьи состоит в выявлении функций повтора и антитезы в стихотворении Георгия Иванова и анализе особенностей идиостиля поэта. В работе использованы традиционные методы анализа поэтического текста, который понимается как единая художественная система. Смысл целого автор статьи интерпретирует, вычленяя отдельные элементы этой системы, к которым относятся различные виды повторов. В процессе анализа установлены взаимосвязи между повторяющимися единицами текста, определены функции повторов, их семантика, выяснено, в каких отношениях они состоят с такой стилистической фигурой как антитеза (противопоставление). Для углубленного проникновения в структуру поэтического текста были задействованы общенаучные методы дедукции и индукции, метод концептуального анализа и метод медленного чтения, предложенный Роланом Бартом. Автор статьи пришел к выводу, что Георгий Иванов использует повторы практически на всех уровнях поэтического текста – морфологическом, лексическом, смысловом, композиционном и др. Повторы обеспечивают интонационное богатство стиха, распределяя в тексте смысловые и ритмические акценты, определяют динамическое развитие поэтического текста, так как служат средством ускорения и замедления движения поэтической мысли. Повторы и антитезы являются теми скрепами, которые придают тексту завершенность, объединяя его в целостную структуру, отдельные элементы которой тесно связаны друг с другом и пребывают в постоянном взаимодействии. Повтор и антитеза представляют собой диалектическую пару противоположностей, подразумевающих одна другую и образующих единую систему взаимных притяжений и отталкиваний, установления границ между отдельными элементами текста и их нарушения, в результате чего мы можем рассматривать художественное произведение как живую самоорганизующуюся систему. Анализ повторов и антитез в контексте художественного произведения дает ключ к пониманию и адекватной интерпретации смысла стихотворения. Повтор і антитеза, які є універсальними стилістичними принципами, забезпечують інтонаційно-ритмічну, смислову, композиційну, емоційну єдність поетичного тексту. Мета статті полягає у виявленні функцій повтору і антитези у вірші Георгія Іванова та аналізі особливостей ідіостилю поета. У роботі використані традиційні методи аналізу поетичного тексту, який розуміється як єдина художня система. Сенс цілого автор статті інтерпретує, виокремлюючи елементи цієї системи, до яких відносяться різні види повторів. У процесі аналізу встановлено взаємозв’язки між повторюваними одиницями тексту, визначено функції повторів, їхню семантику, з’ясовано, в яких стосунках вони складаються з такою стилістичною фігурою як антитеза (протиставлення). Для поглибленого проникнення в структуру поетичного тексту були задіяні загальнонаукові методи дедукції та індукції, метод концептуального аналізу та метод повільного читання, запропонований Роланом Бартом. Автор статті дійшов висновку, що Георгій Іванов використовує повтори практично на всіх рівнях поетичного тексту – морфологічному, лексичному, семантичному, композиційному та ін. Повтори і антитези забезпечують інтонаційне багатство вірша, розподіляючи в тексті смислові і ритмічні акценти, визначають динамічний розвиток поетичного тексту, служать засобом прискорення і уповільнення руху поетичної думки. Вони є тими засобами, які надають тексту завершеність, об’єднуючи його в цілісну структуру, окремі елементи якої тісно пов’язані один з одним і перебувають у постійній взаємодії. Повтор і антитеза є діалектичною парою протилежностей, що передбачають одна іншу і утворюють систему взаємних тяжінь і відштовхувань, встановлюючи межі між окремими елементами тексту і порушуючи їх, в результаті чого ми можемо розглядати художній твір як живу систему, яка здатна до самоорганізації. Аналіз повторів і антитез в контексті художнього твору дає ключ до розуміння й адекватної інтерпретації сенсу вірша. Repetition and antithesis, being universal stylistic principles, provide intonation-rhythmic, semantic, compositional, emotional unity of the poetic text. The purpose of the article is to identify the functions of repetition and antithesis in the poem by Georgy Ivanov and to analyse the peculiarities of the poet’s style. Traditional methods of analysing poetic text, which is understood as a unifi ed artistic system were used. The author of the article interprets the meaning of the whole work by isolating the individual elements of its system, which include various types of repetition. In the course of the analysis, the relationships between the repetitive units of the text were established, the functions of repetitions, their semantics were determined, it was clarifi ed in what relations they are with such a stylistic fi gure as antithesis. General scientifi c methods of deduction and induction, the method of conceptual analysis and the method of slow reading, proposed by Roland Barthes, were used for deep penetration into the structure of the poetic text. The author of the article comes to the conclusion that the poet uses repetition at almost all levels of the poetic text – morphological, lexical, semantic, compositional, etc. Repetition and antithesis provide the intonational richness of verses, distributing semantic and rhythmic accents, dynamic development of a poetic text, serve as a means of accelerating and slowing down the movement of poetic thought. They are the bonds that give the text completeness, uniting it into a holistic structure, the individual elements of which are closely related to each other and are in constant interaction. Repetition and antithesis are a dialectical pair of opposites, implying one another and forming a single system of mutual attraction and repulsion, establishing boundaries between individual elements of the text and breaking them, as a result of which we can consider a poem as a living self-organizing system. Analysis of repetition and antithesis in the context of a poem provides the key to understanding and adequate interpretation of the poem.
- ДокументЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА межі ХІХ-ХХ та ХХ століття(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Навчальна книга-Богдан, 2023) Криворучко, С. К.; Бондарук, Л. В.; Висоцька, Н. О.; Гармаш, Л. В.; Ісаєва, Н. С.; Кеба, О. В.; Назарець, В. М.; Радчук, О. В.; Черкашина, Т. Ю.; Шостак, О. Г.; Воробей, О. С.; Гольтер, І. М.; Івлєва, Ю. О.; Козлова, А. Г.; Кушнір, І. Б.; Лєпьохін, Є. О.; Пічугіна Т. Є.; Польщак, А. Л.; Фінчук Г. В.; Шапарєва, Н. О.Підручник містить відомості про напрями, течії, стилі, тенденції суперечливої естетичної парадигми межі ХІХ-ХХ та ХХ ст., яка сформувалася як реакція письменників-інтелектуалів на криваві історичні події Першої та Другої світових війн, холодної війни, ядерної загрози, визвольних антиколоніальних національних рухів. Зроблено акценти на «спільні» глобалізаційні процеси та «особливі» віддзеркалення в національних літературах. Еволюція літератури умовно розподілена на три хронологічних періоди: межа ХІХ-ХХ ст., 1 половина ХХ ст., 2 половина ХХ ст. У цих періодах представлено настрої в спільноті різних країн, які викликали резонанс, що зумовив виникнення естетичних угрупувань. За хронологічним принципом відповідно періодам сфокусовано представників національних літератур. Підручник адресовано викладачам і дослідникам зарубіжної літератури, фахівцям української літератури та національних літератур, студентам, аспірантам, докторантам, які займаються відповідною проблематикою, та усім, хто цікавиться сучасним осмисленням літератури ХХ ст. The textbook contains information about the directions, currents, styles, trends of the controversial aesthetic paradigm of the border of the 19th-20th and 20th centuries, which was formed as a reaction of intellectual writers to the bloody historical events of the First and Second World Wars, the Cold War, the nuclear threat, and liberation anti-colonial national movements . Emphasis is placed on "common" globalization processes and "special" reflections in the national literatures. The evolution of literature is tentatively divided into three chronological periods: the border of the 19th-20th centuries, the first half of the 20th century, and the 2nd half of the 20th century. In these periods, the moods in the community of different countries are presented, which caused a resonance that led to the emergence of aesthetic groups. According to the chronological principle, according to the periods, representatives of national literatures are focused. The textbook is addressed to professors, teachers and researchers of foreign literature, specialists in Ukrainian literature and national literature, students, post-graduate students, doctoral students, who are engaged in relevant issues, and everyone, who is interested in the modern understanding of the literature of the 20th century.
- ДокументМОВНА ТРАВМА В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ДИСКУРСІ: ДОСВІД ВІЙНИ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Гармаш, Л. В.; Ілеа, Л. Т.Термін «травма» часто використовується для вивчення будь-якої форми хворобливого та фруструючого досвіду. Дискурс травми має безпосереднє відношення до презентації мовцем певної травматичної події та її оцінки. Для розуміння генези, дискурсивних механізмів і засобів подолання міжмовного конфлікту вивчаються інтерв'ю, пости в соціальних мережах, публіцистичні статті, інші види усних та письмових висловлювань, у яких йдеться про пережитий досвід мовної травми. Особливу увагу у статті приділено двомовним текстам та способам презентації у них мовного конфлікту. Зроблено спробу встановити і проаналізувати декілька способів репрезентації травматичного досвіду війни лінгвістичними засобами, представлених у двох типах наративу: наратив про травму і наратив травми. Наратив про мовну травму містить більш-менш об’єктивний опис власного мовного досвіду, обставин, які могли сприяти або стали причиною травми тощо. Він хоча і може бути емоційно забарвленим, але загалом не має якихось специфічних ознак, які б можна було вважати маркерами мовної травми. До травм, завданих мові з метою політичних маніпуляцій масовою свідомістю, автори статті відносять табуювання лексики, що має безпосереднє відношення до сучасної ситуації військового конфлікту, заміна її евфемізмами, покликаними пом'якшити, завуалювати, нівелювати і, зрештою, деформувати реальність. У дослідженні окреслені основні напрямки подальшого вивчення цієї складної, багаторівневої проблеми, яка тісно пов’язана з самоідентифікацією особистості із засобами маніпуляції масовою свідомістю, з лінгвістичними інструментами політичного впливу та психологічної агресії. У подальшій роботі планується розглянути різні види мовної девіації, механізми їхнього утворення та функціонування у площині російсько-українського мовного протистояння.The term ‘trauma’ is often used to refer to painful and frustrating experience. Trauma discourse is directly related to the speaker's presentation of a certain traumatic event and its evaluation. In order to understand the genesis, discursive mechanisms and means of overcoming the interlanguage conflict, interviews, posts in social networks, journalistic articles, and other types of oral and written statements, which talk about the lived experience of language trauma, are studied. Particular attention in the article is given to bilingual texts and ways of expressing the language conflict. An attempt is made to establish and analyse several ways of representing the traumatic experience of war by linguistic means, presented in two types of narrative (traumatized narration and trauma narration). A narrative of language trauma contains a more or less objective description of one's own language experience, circumstances that may have contributed to or caused the trauma, etc. Although it may be emotionally coloured, in general it does not have any specific signs that could be considered markers of language trauma. The authors of the article include the tabooing of vocabulary directly related to the current situation of the military conflict, its replacement with euphemisms designed to soften, veil, level and, ultimately, distort reality, to the injuries inflicted on language for the purpose of political manipulation of mass consciousness. The work outlines the main directions of further study of this complex, multi-level problem, which is closely related to the self-identification of an individual with the means of mass consciousness manipulation, with linguistic tools of political influence and psychological aggression. In further work, it is planned to consider various types of language deviation, the mechanisms of their formation and functioning on the basis of the Russian-Ukrainian language conflict.
- Документ«Приключения Эме Лебёфа» Михаила Кузмина как la novela picaresca и «галантный» роман(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019) Гармаш, Л. В.; Разуменко, И. В.; Силаев, А. С.В статье рассматривается образ героя-авантюриста в ранней прозе Михаила Кузмина. Анализируется генезис и специфические черты, присущие героям повести «Приключения Эме Лебефа». Установлено, что появление такого героя было продиктовано одной из ведущих тенденций литературы Серебряного века – стилизаторством, которой были проникнуты все виды искусств. Особым вниманием у представителей русской культуры начала XX века пользовался «галантный век» во Франции, прежде всего, доминировавший в это время стиль рококо, отличавшимся особым изяществом формы, пристальным вниманием к деталям и чувственной стороне человеческой жизни. Доказано, что Кузмин использует практически все привычные сюжетные схемы плутовского романа, но сохраняет чаще всего только их каркас, при этом опуская все подробности. Обратившись к форме плутовского романа, писатель довольно серьезно трансформирует ее содержание, в чем и состоит, по мнению авторов статьи, сама суть стилизации. Большинство традиционных мотивов выполняет в «Приключениях Эме Лебефа» вспомогательную функцию. Главное для автора – создать динамично развивающийся увлекательный сюжет, наполненный множеством перипетий, с одной стороны, и поместить в тексте намеки на современную автору повести реальность – с другой. Повесть Кузмина становится в определенном смысле его поэтическим манифестом и обозначает позицию писателя в обширной дискуссии, развернувшейся в начале XX века (например, хрестоматийно известное стихотворение А. Кручёных «Дыр, бул, щыл» или работы В. Хлебникова) по поводу ближайших перспектив русского языка. Вступив в литературу как стилизатор-иностранец, Кузмин возродил старый спор между последователями адмирала Шишкова и писателя Н .М. Карамзина, явно разделяя убеждения последних. Авторы статьи пришли к заключению, что создавая «Приключения Эме Лебёфа», М. Кузмин преследовал цель не только развлечь публику или продемонстрировать виртуозное владение техникой стилизации. Он ставил более серьезные задачи, проводя параллель между Западной Европой XVIII века накануне Великой французской революции и Россией начала XX века, только что вышедшей из купели первой революции и стоявшей на пороге Февральской и Октябрьской революций 1917 года. У статті розглядається образ героя-авантюриста в ранній прозі Михайла Кузміна. Аналізується генезис і специфічні риси, властиві героям повісті «Пригоди Еме Лебеф». Встановлено, що поява такого героя була продиктована однією з провідних тенденцій літератури Срібного століття - стилізаторством, яке було властиве усім видам мистецтв. Особливою увагою у представників російської культури початку XX століття користувався «галантний вік» у Франції, перш за все, що домінував в цей час стиль рококо, що вирізнялося особливою витонченістю форми, пильною увагою до деталей і чуттєвої стороні людського життя. Доведено, що Кузмін використовує практично всі звичні сюжетні схеми шахрайського роману, але зберігає найчастіше тільки їх каркас, при цьому опускаючи всі подробиці. Звернувшись до форми шахрайського роману, письменник досить серйозно трансформує її зміст, в чому і полягає, на думку авторів статті, сама суть стилізації. Більшість традиційних мотивів виконує в «Пригодах Еме Лебеф» допоміжну функцію. Головним для автора є створення динамічного захоплюючого сюжету, наповненого безліччю перипетій, з одного боку, і помістити в тексті натяки на сучасну автору повісті реальність – з іншого. Повість Кузміна стає в певному сенсі його поетичним маніфестом і позначає позицію письменника в загальній дискусії, яка розгорнулася на початку XX століття (наприклад, хрестоматійно відомий вірш А. Кручених «Дір, бул, щил» або роботи В. Хлєбнікова) з приводу найближчих перспектив розвитку російської мови. Вступивши в літературу як стилізатор-іноземець, Кузмін відродив стару суперечку між послідовниками адмірала Шишкова і письменника Н.М. Карамзіна, безумовно, розділяючи переконання останніх. Автори статті дійшли висновку, що створюючи «Пригоди Еме Лебефа», М. Кузмін мав на меті не тільки розважити публіку або продемонструвати віртуозне володіння технікою стилізації. Він ставив більш серйозні завдання, проводячи паралель між Західною Європою XVIII століття напередодні Великої французької революції і Росією початку XX століття, яка щойно вийшла з купелі першої революції 1905 року і стояла на порозі Лютневої і Жовтневої революцій 1917 року. The article considers the image of the hero-adventurer in the early prose of Mikhail Kuzmin. The genesis and specific traits inherent in the heroes of the novel The Adventures of Emé Leboeuf are analyzed. It was established that the appearance of such a hero was dictated by one of the leading trends in the literature of the Silver Age – stylization, which was characteristic of all all kinds of arts. Representatives of Russian culture at the beginning of the 20th century received special attention in the “gallant age” in France, first of all, the Rococo style that dominated at that time, which was distinguished by its special grace of form, close attention to details and the sensual side of human life. The article is proved that Kuzmin uses almost all the usual plot schemes of a Novela Picaresca, but most often only their frame is retained, while omitting all the details. Turning to the form of a Novela Picaresca, the writer quite seriously transforms its content, which, in the opinion of the authors of the article, consists in the very essence of stylization. Most of the traditional motifs perform an auxiliary function in The Adventures of Emé Leboeuf. The main thing for the author is to create a dynamically developing fascinating plot, filled with many ups and downs, on the one hand, and place in the text hints on the contemporary history, on the other. Kuzmin’s novel becomes in a certain sense his poetic manifesto and denotes the writer’s position in the extensive discussion that unfolded at the beginning of the 20th century (for example, the textbook poem A. Kruchenykh Dyr, Bul, Shchyl or the work of V. Khlebnikov) regarding the immediate prospects of the Russian language. Having entered the literature as a foreign stylist, Kuzmin revived the old dispute between the followers of admiral Shishkov and the writer N. M. Karamzin, clearly sharing the convictions of the latter. The authors of the article came to the conclusion that creating The Adventures of Emé Leboeuf, M. Kuzmin was aimed not only at entertaining the public or demonstrating masterly mastery of the stylization technique. He posed more serious tasks, drawing a parallel between Western Europe of the 18th century on the eve of the French Revolution and Russia of the beginning of the 20th century, which had just emerged from the font of the first revolution of 1905 and stood on the threshold of the February and October revolutions of 1917.
- ДокументТанатологические мотивы в прозе русских символистов(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Изд-во ООО «Щедрая усадьба плюс», 2015) Гармаш, Л. В.В монографии рассматривается специфика танатологических мотивов в прозе русских символистов – Ф. Сологуба, В. Я. Брюсова и Андрея Белого. Танатологические мотивы изучаются с точки зрения их семантики, поэтики и функционирования в художественном тексте, выявляются их структурные компоненты, архетипические и мифопоэтические смысловые уровни, определяются философско-религиозные основания танатологической проблематики. «Художественная модель смерти» русских символистов анализируется в широком культурно-историческом контексте. Адресована научным работникам, преподавателям-филологам, студентам гуманитарных факультетов, а также всем, кто интересуется историей русской литературы. У монографії розглядається специфіка танатологічних мотивів у прозі російських символістів - Ф. Сологуба, В.Я. Брюсова та Андрія Бєлого. Танатологичні мотиви вивчаються з точки зору їхньої семантики, поетики і функціонування в художньому тексті, виявляються їхні структурні компоненти, архетипічні й міфопоетичної смислові рівні, визначаються філософсько-релігійні підстави танатологічної проблематики. «Художня модель смерті» російських символістів аналізується в широкому культурно-історичному контексті. Адресовано науковцям, викладачам-філологам, студентам гуманітарних факультетів, а також усім, хто цікавиться історією російської літератури. In the monograph, the specificity of the tanatological motifs in the prose of Russian symbolists - F. Sologub, V.Ya. Brysov and Andrey Bely. Tanatological motifs are studied from the point of view of their semantics, poetics and functioning in the artistic text, their structural components, archetypal and mythopoietic semantic levels, are determined, the philosophical and religious foundations of tanatological issues are determined. The "literary model of death" of Russian symbolists is analyzed in a wide cultural and historical context. Addressed to scientists, teachers-philologists, students of humanitarian faculties, as well as anyone interested in the history of Russian literature.
- ДокументТЕМА ПАМ'ЯТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПІСНІ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-04-18) Гармаш, Л. В.Тема пам'яті є однією з провідних у сучасних українських піснях, написаних під час повномасштабного російського вторгнення в Україну. Актуалізувалися такі аспекти цієї теми, як «вічна пам'ять героям», здобуття безсмертя в пам'яті народу, а також фіксація ключових дат і географічних назв. Колективна пам'ять народу, яка представлена в піснях, зберігає трагічні моменти війни, але водночас включає в семантичне поле концепту «пам'ять» поняття «любов» і «дім», які підтримують незламний дух опору ворогам і допомагають вистояти, вижити і врешті-решт перемогти. Memory is one of the leading themes in contemporary Ukrainian songs written during the full-scale Russian invasion of Ukraine. There have been actualised such aspects of this theme as «eternal memory of the heroes», gaining immortality in the memory of the people, and also record key dates and place names. The collective memory of the people, which is represented in the songs, preserves the tragic moments of the war, but at the same time includes in the semantic field of the concept of "memory" the concepts of «love» and «home», which support the unbreakable spirit of resistance to the enemies and help to survive, survive and eventually win.
- ДокументТеория мотива в литературоведении(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014) Гармаш, Л. В.В статье излагается история изучения мотива как одной из важнейших категорий поэтики. Мотив рассматривается в сопоставлении с близкими ему понятиями «тема», «сюжет», «мифологема». Подчеркивается интертекстуальный характер мотива, его семантическая целостность и эстетическая значимость, включенность в нарративную структуру текста. Согласно классификации Б. В. Томашевского, мотивы могут нести различную функциональную нагрузку. Динамические мотивы меняют ход событий, а статические не оказывают влияния на развитие сюжета. Сюжетообразующий потенциал мотива раскрывают А. Л. Бем, Ю. В. Шатин, Ю. В. Доманский и другие ученые. Он обусловлен таким свойством данной категории, как предикативность, которая является ведущим понятием прагматической теории мотива. На основании анализа трудов А.Н. Веселовского, Б.В. Томашевского, О.М. Фрейденберг, Б. М. Гаспарова, В. И. Тюпы, Н. Д. Тамарченко, И. В. Силантьева и других ученых названы характерные признаки мотива: предикативность, повторяемость, вариативность, системность. В статті розкрита історія вивчення мотиву як однієї з найважливіших категорій поетики. Мотив розглядається в зіставленні з близькими до нього поняттями «тема», «сюжет», «міфологема». Підкреслюється інтертекстуальний характер мотиву, його семантична цілісність і естетична значущість, включеність у наративну структуру тексту. Згідно з класифікацією Б. В. Томашевського, мотиви можуть виконувати різноманітні функції. Динамічні мотиви змінюють хід подій, а статичні не впливають на розвиток сюжету. Сюжетостворюючий потенціал мотиву розкривають А. Л. Бем, Ю .В. Шатін, Ю. В. Доманський та інші вчені. Він зумовлений такою властивістю даної категорії, як предикативність, яка є провідним поняттям прагматичної теорії мотиву. У результаті аналізу трудів А. Н. Веселовського, Б .В. Томашевського, О .М. Фрейденберг, Б. М. Гаспарова, В .И. Тюпи, Н. Д. Тамарченко, И. В. Силантьєва та інших вчених названі характерні ознаки мотиву: предикативність, повторюваність, варіативність, системність. The article describes the history of the study of motif as one of the major categories of poetics. The motif is considered in comparison with such concepts as theme, plot, mythologeme, which are close to it. Intertextual nature of the motif, its semantic integrity, aesthetic significance and inclusiveness in the narrative structure of a text are highlighted. According to Boris Tomashevsky’s classification, motifs may perform different functions. Dynamic motifs change the course of events, static ones do not influence the plot. Tomashevsky used the term ‘motif’ to denote the smallest unit of the plot and distinguished between ‘bound’ and ‘free’ motifs. The ability of the motif to generate plot is researched by A. Bem, Y. Shatin, J.V. Domansky and other scientists. This quality becomes possible because the motif is always a predicate as the pragmatic theory states. The article is based on the analysis of works of A.Veselovsky, B.Tomashevsky, O. Freidenberg, B. Gaparov, V. Tjupa, N. Tamarchenko, I. Silantiev and other scientists. The characteristic features of the motif have been called such as predication, repeatability, variability, consistency.
- ДокументЭротические жесты в поэзии и литературных симфониях Андрея Белого: от "Золота в лазури" к "Кубку метелей"(ХНПУ імені Г. С. Cковороди, 2019) Гармаш, Л. В.В работе предпринят анализ эротических жестов в лирике и в симфониях Андрея Белого как структурно значимых элементов художественного текста, которые рассматриваются в контексте творчества одного из наиболее известных русских символистов. Установлены корреляты между жестом как поэтическим приемом и мировоззренческими установками автора «Золота в лазури» и литературных симфоний. Пластика тела движения, позы, взгляды, мимика, жесты) занимала значительное место в жизни и творчестве писателя, который использовал дляпередачи жеста самые разные средства (интонацию, ритм, паузы и т.д.). В ранних произведениях Андрея Белого в изобилии встречаются различные типы жестов – словесные, голосовые, а также оответствующие определенным жестам графические знаки. Жесты являются органической частью лирического дневника, сопровождая отношения героя-поэта и его возлюбленной Вечности, данные в двух соположенных планах – Аmor sacro и Amor profano. Эти два плана организуют пространственную и смысловую вертикаль, определяющую направленность жестов в симфониях и лирике поэта. Система эротических жестов организована по принципу зеркальных отражений, воплощая символистские представления о том, что мир дольний является подобием, пусть иллюзорным и несовершенным, мира горнего. Параллели, возникающие между двумя видами любви, определяют амбивалентный характер жестов, их двуплановость, подразумевающую соединение в одном жесте эротических и мистических (религиозных) коннотаций. В раннем творчестве Андрея Белого жесты выполняют две основные функции, а именно, помогают передать внутреннее состояние героев, а также служат средством коммуникации между ними. На выраженные с их помощью вопрос, приглашение, обращение обычно следует ответ. Жесты в произведениях Белого часто омонимичны, что в случае с эротическими жестами приводит к размытию границ между телесным и духовным, земным и божественным. У роботі зроблено аналіз еротичних жестів в ліриці і в симфоніях Андрія Бєлого як структурно значущих елементів художнього тексту, які розглядаються в контексті творчості одного з найбільш відомих російських символістів. Встановлено кореляти між жестом як поетичним прийомом і світоглядними установками автора «Золота в блакиті» і літературних сим- фоній. Пластика тіла (руху, пози, погляди, міміка, жести) займала значне місце в житті і творчості письменника, який використовував для передачі жесту найрізноманітніші засоби (інтонацію, ритм, паузи тощо). У ранніх творах Андрія Бєлого в достатку зустрічаються різні типи жестів – словесні, голосові, а також відповідні певним жестам графічні знаки. Жести є органічною частиною ліричного щоденника, супроводжуючи відносини героя-поета і його коханої Вічності, дані в двох збігання планах – Аmor sacro і Amor profano. Ці два плани організують просторову і смислове вертикаль, визначальну спрямованість жестів в симфоніях і ліриці поета. Система еротич- них жестів організована за принципом дзеркальних відображень, втілюючи символістські уявлення про те, що світ земний є подобою, нехай ілюзорним і недосконалим, світу горішнього. Паралелі, що виникають між двома видами любові, визначають амбівалентний характер жестів, їхню одночасну наявність у двох планах буття, що припускає поєднання в одному жесті еротичних і містичних (релігійних) конотацій. У ранній творчості АндріяБєлого жести виконують дві основні функції: вони допомагають передати внутрішній стан героїв та служать засобом комунікації між ними. Жестові питання, запрошення, звернення зазвичай мають відповідь. Жести у Бєлого часто омонімічні, що у випадку з еротичними жестами призводить до розмиття кордонів між тілесним і духовним, земним і божественним первнями. The paper analyzes the erotic gestures in Andrei Bely’s lyrics and symphonies as structurally signifi cant elements of a literary text, which are considered in the context of the work of one of the most famous Russian symbolists. Correlates between the gesture as a poetic device and the philosophical attitudes of the author of “Gold in Azure” and literary symphonies are established. Body plastic (movements, postures, looks, facial expressions, gestures) occupied a signifi cant place in the life and work of the writer, who used a variety of means to convey a gesture (intonation, rhythm, pauses, etc.). In the early works of Andrei Bely, various types of gestures are found in abundance: verbal, voice and graphic signs correspond to certain gestures. Gestures are an organic part of the lyric diary, accompanying the relationship of the hero-poet and his beloved Eternity, given in two paired plans – Amor sacro and Amor profano. These two plans organize the spatial and semantic vertical, which determines the direction of gestures in the poet’s symphonies and lyrics. The system of erotic gestures is organized according to the principle of mirror refl ections, embodying the symbolist ideas that the low world is a likeness, albeit illusory and imperfect, of the high world. The parallels that arise between the two types of love determine the ambivalence of gestures, their two-dimensional nature, implying a combination of erotic and mystical (religious) connotations in one gesture. In the early work of Andrei Bely, gestures perform two main functions, namely, they help to convey the internal state of the characters, and also serve as a means of communication between them. The question, invitation, appeal expressed with gestures is usually followed by an answer. Gestures are often homonymous, which in the case of erotic gestures leads to blurring of the boundaries between the physical and the spiritual, the earthly and the divine spheres.