Перегляд за Автор "Васильєв, О. М."
Зараз показано 1 - 4 з 4
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументБІОГРАФІЯ І АВТОБІОГРАФІЯ : КОЛІЗІЇ ВИГАДКИ І РЕАЛЬНОСТІ В ОПИСАХ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Васильєв, О. М.Актуальність теми дослідження. Значний попит на біографічні та автобіографічні твори у якості художнього та наукового читання останніми десятиліттями супроводжувалися так званим “біографічним поворотом” у гуманітаристиці, зокрема філософії. В зв'язку із цим зростає актуальність визначення науково-методологічного та практичного життєтворчого потенціалу у саморефлективній практиці створення біографії/автобіографії. Постановка проблеми. Наявна суперечка навколо питання про наявність у біографічному підході достатнього методологічного потенціалу. Біографісти вбачають невіддільний зв'язок між життєписом особистості та соціокультурними умовами її існування. Антибіографісти відділяють науку від життєпису науковця, та заперечують важливість дослідження життєвих обставин особистості задля кращого розуміння її наукових та творчих здобутків. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний поштовх до осягнення та залучення наукового потенціалу, закладеного у практиках життєпису, надали у своїх працях Ф. Шлейермахер, В. Дільтей, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, Р. Рорті. Вітчизняні вчені О. Валевський, В. Горський, І. Голубович, А. Цяпа, В. Менжулін особливо ретельно опрацювали біографічний дискурс у рамках філософської науки та вивели деякі грунтовні, на нашу думку, методологічні засади. Постановка завдання. У цьому дослідженні розглянемо біографію та автобіографію як соціокультурний та культурно-антропологічний феномен через визначення відмінностей та тотожностей між ними. Також дослідимо уявну та/або сфальсифіковану біографію як саморефлективну практику та дослідимо її методологічний потенціал у відношенні до дійсності. Також розглянемо практики саможиттєпису на яскравих прикладах доіндустріальної, індустріальної та постіндустріальної епох. Виклад основного матеріалу. Відмінності між біографією від автобіографією на соціокультурному та культурно-антропологічному рівні може мати принципове значення у випадку коли життєпис слугує практикою розрізнення “Я” оповідача та Інших. Різниця між двома жанрами стає принциповою на рівні розгляду персонажа на тлі його суспільного оточення, історичних та культурних обставин. Важливим для сучасних дослідників постає питання, щодо межі що розділяє автобіографічний наратив, який прагне бути максимально наближеним до дійсності, від уявного або навіть навмисне сконструйованого. Чи не найважливішим твором, що відображає перехід від античної мемуаристики, епістоли і саморефлективної лірики, а також жанру середньовічної агіографії до саме автобіографії, є “Сповідь” Августина Аврелія, у якій багато дослідників вбачають перший цілісний твір, побудований з використанням психологічного самоаналізу. Автобіографія як окремий жанр у сучасному розумінні оформилася наприкінці XVIII - на початку XIX ст., виокремившись з інших творів, що містили елементи саморефлексії, суб’єктивності та авторської самоідентифікації. У постіндустріальну добу біографічні/автобіографічні колізії набувають найбільш витонченої форми і яскраво виражають відносини особистості із соціумом. Поглиблюється конфлікт на межі Я/Інший, у суспільній свідомості підвищується важливість зв'язку життя автора з його твором, що переростає у своєрідну реакцію найбільш чутливих до віянь епохи авторів. Висновки. Біографія/автобіографія у широкому сенсі може бути практикою усвідомлення, переосмислення та взаємовідображення соціокультурних, філософських та культурно-антропологічних феноменів крізь призму досвіду та практик саморефлексії окремої особистості. Тобто ми можемо розглядати біографію/автобіографію як свого роду міст між наративним та екзистенціальним вимірами. З точки ж зору методологічного потенціалу біографічний підхід не може побудувати методологічне обґрунтування із самого себе і потребує обґрунтування, що відноситься до більш високого щаблю гуманітарної парадигми. Urgency of the research. Significant demand for biographical and autobiographical works as fiction and scientific reading in recent decades has been accompanied by the so-called “biographical turn” in humanities, in particular philosophy. In this connection, the relevance of determining the scientific-methodological and practical life-creating potential in the self-reflective practice of creating a biography/autobiography is growing. Target setting. There is a controversy surrounding the question of whether the biographical approach has sufficient methodological potential. Biographers see an inseparable connection between the biography of an individual and the socio-cultural conditions of his existence. Anti-biographers separate science from the biography of a scientist, and deny the importance of studying the life circumstances of individuals for a better understanding of their scientific and creative achievements. Actual scientific researches and issues analysis. A significant impetus for understanding and involvement of the scientific potential embedded in the life description practices was given in works of F. Schleiermacher, V. Dilthey, K. Jaspers, J.-P. Sartre, R. Rorty. Ukrainian scientists O. Valevskyi, V. Horskyi, I. Holubovych, A. Tsyapa, V. Menzhulin have especially carefully worked out the biographical discourse within the framework of philosophical science and have derived some thorough, in our opinion, methodological principles. The research objective. This research examines biography and autobiography as a socio-cultural and cultural-anthropological phenomenon by identifying the differences and similarities between them. We will also explore fiction and/or falsified biography as a self-reflective practice and explore its methodological potential in relation to reality. We will also consider autobiographical practices using vivid examples of the preindustrial, industrial and post-industrialeras. The statement of basic materials. Differences between biography and autobiography at the socio-cultural and cultural-anthropological level can be of fundamental importance in the case when the biography serves as a practice of distinguishing between the “I” of the narrator and the Others. The difference between the two genres becomes fundamental at the level of consideration of the character against the background of his social environment, historical and cultural circumstances. An important question for modern researchers is the border that separates the autobiographical narrative, which strives to be as close as possible to reality, from the imaginary or even deliberately constructed. Perhaps the most important work that reflects the transition from ancient memoirs, epistles and self-reflective lyrics, as well as the genre of medieval hagiography to autobiography itself, is the “Confessions” of Augustine Aurelius, in which many researchers see the first complete work built using psychological introspection. Autobiography as a separate genre in the modern sense took shape at the end of the 18th and the beginning of the 19th centuries, standing out from other works that contained elements of self-reflection, subjectivity, and authorial self-identification. In the post-industrial era, biographical/autobiographical collisions take on the most sophisticated form and vividly express the relationship between the individual and society. The conflict on the boundary of Self/Other deepens, the importance of the connection between the author's life and his work increases in public consciousness, which turns into a kind of reaction of the most sensitive authors to the trends of the era. Conclusions. Biography/autobiography in a broad sense can be a practice of awareness, rethinking and mutual reflection of sociocultural, philosophical and cultural-anthropological phenomena through the prism of experience and self-reflection practices of an individual. That is, we can consider biography/autobiography as a kind of bridge between narrative and existential dimensions. From the point of view of the methodological potential, the biographical approach cannot build a methodological justification from itself and needs a justification that refers to a higher level of the humanitarian paradigm.
- ДокументГ. С. СКОВОРОДА: РЕФЛЕКСІЇ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ І ПРАКТИЧНІ НАСТАНОВИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ФІЛОСОФА(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Васильєв, О. М.У публікації розглянуто феномен «українського Сократа». Посилений інтерес до життєвого шляху та біографічних подробиць філософа, які вплинули на його становлення як виразника духу української нації, обумовлений не тільки величчю його духу, а й намаганням проникнути до глибин української ідентичності, розкрити приховані джерела української незламності у часи випробувань. Зазначено, що визначення людиною власної, одній тільки їй притаманної здатності або здатностей (до будь-чого), Сковорода вважає ключем від усіх замків, відімкнувши котрі нас чекає не позбавлений боротьби, проте переважно приємний життєвий шлях, зіпсувати який не здатне навіть усвідомлення його неминучого кінця. Усі настанови, що їх дає український Сократ, при умові їх використання, виявляються не просто влучними афоризмами, але й практичними, універсальними інструментами, що допомагають кожному індивідуальному суб’єкту здійснити самореалізацію відповідно до власної природи. The publication examines the phenomenon of "Ukrainian Socrates". The increased interest in the life path and biographical details of the philosopher, which influenced his formation as an exponent of the spirit of the Ukrainian nation, is due not only to the greatness of his spirit, but also to an effort to penetrate to the depths of Ukrainian identity, to reveal the hidden sources of Ukrainian indomitability in times of trials. It is noted that Skovoroda considers the definition of a person's own, unique ability or abilities (for anything) to be the key to all locks, unlocking which awaits us not without struggle, but mostly a pleasant life path, which even the awareness of it cannot spoil inevitable end All the instructions given by the Ukrainian Socrates, provided they are used, turn out to be not just apt aphorisms, but also practical, universal tools that help each individual subject to self-realization according to his own nature.
- ДокументПЕРСПЕКТИВИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ У СИТУАЦІЇ ВІЙНИ ТА ВИМУШЕНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-09-30) Васильєв, О. М.У публікації розглянуто перспективи самореалізації людини у ситуації війни та вимушеної ізоляції. Проблеми самореалізації особливо гостро постають перед людством саме у періоди суспільних та екзистенційних криз, у часи тяжких випробувань та боротьби за виживання. Зазначено, що базою для сучасного суспільства, але як і будь-яка модель світогляду, вона потребує вдосконалення згідно з викликами часу. Дієвими інструментами для цього мають стати оновлений освітній процес та виховання свідомого громадянського суспільства, здатні виростити покоління щирих, розсудливих, творчих, всебічно розвинених людей, котрі володіють незламним духом та навичками як для мирного житяя, так і для існування в умовах глобальної катастрофи. The publication examines the prospects of human self-realization in a situation of war and forced isolation. The problems of self-realization are especially acute in front of humanity precisely in periods of social and existential crises, in times of severe trials and struggle for survival. It is noted that it is the basis for modern society, but like any worldview model, it needs to be improved according to the challenges of the times. Effective tools for this should be the updated educational process and the education of a conscious civil society, capable of raising a generation of sincere, reasonable, creative, comprehensively developed people who have an indomitable spirit and skills both for a peaceful life and for existence in the conditions of a global disaster.
- ДокументФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ БІОГРАФІЧНОЇ МІФОТВОРЧОСТІ: ЛІТЕРАТУРНА ВИГАДКА ЯК ПРАКТИКА САМОРЕПРЕЗЕНТАЦІЇ(Український державний університет імені Михайла Драгоманова; Видавничий дім «Гельветика», 2023) Васильєв, О. М.Статтю присвячено виявленню філософсько-антропологічного підґрунтя та аналізу наявних методик дослідження феномену самопізнання. У статті робиться спроба, на засадах системно-теоретичного аналізу з залученням принципу антропологічної редукції, розкрити евристичний потенціал літературної вигадки як автобіографічної фальсифікації та визначити доцільність філософської рефлексії зазначеного феномену у постіндустріальну добу. Доведено, що в останні роки пожвавився інтерес до життєтворчості людини, разом з цим змінюється й написання біографій та автобіографій як саморепрезентації людини на межі свого – чужого. Це дає підстави стверджувати, що автобіографічні фальсифікації є вагомою складовою кожної біографії. У статті доводиться, що репрезентація людиною ключових подій свого життя містить латентну програму конструювання бажаного життєвого шляху, метою якої є перебудова соціальної, або навіть онтологічної конструкції власної особистості. Таке переписування життєпису, всупереч першому враженню, не завжди є шахрайством з точки зору законів суспільства та іноді навіть приймається як бажане тим самим суспільством. В даному досліджені основний акцент зроблено на аналізі феномена вигаданої автобіографії та прикладів автобіографій про які відомо, що вони, тією чи іншої мірою, не відповідали фактичному життєвому матеріалу автора. Окрім фальсифікацій та містифікацій у статті приділено увагу випадкам, коли недостовірні біографії являються засобом або навіть простором для літературної гри і у такий спосіб урізноманітнюють культурно-філософський дискурс. The article is devoted to the identification of the philosophical and anthropological background and analysis of the available research methods of the phenomenon of self-knowledge. The article attempts to reveal the heuristic potential of literary fiction as an autobiographical falsification on the basis of a system-theoretical analysis involving the principle of anthropological reduction and to determine the expediency of philosophical reflection of the mentioned phenomenon in the post-industrial age. It has been proven that in recent years, interest in the creativity of a person’s life has revived, along with this, the writing of biographies and autobiographies as a person’s self-representation on the border of Self and Other is changing. This gives grounds for asserting that autobiographical falsifications are a significant component of every biography. The article proves that a person’s representation of the key events of his life contains a latent program of constructing a desired life path, the purpose of which is to rebuild the social or even ontological construction of his own personality. Contrary to the first impression, such rewriting of the biography is not always a fraud from the point of view of the laws of the society and is sometimes even accepted as desirable by the same society. In this research, we placed the main emphasis on the analysis of the phenomenon of extracted autobiographies and applications of autobiographies, which apparently did not correspond to the actual life material of the author. In addition to falsifications and hoaxes, the article pays attention to cases when unreliable biographies are a means or even a space for a literary game and in this way diversify the cultural and philosophical discourse.