Перегляд за Автор "Абдулкадер, Ардалан Латіф Абдулкадер"

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    КОНЦЕПЦІЯ ДЖИХАДУ В ІСЛАМСЬКІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЙНО-КУЛЬТУРНІЙ ТРАДИЦІЇ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ)
    (Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2020-03-20) Ямпольська, Л. М.; Абдулкадер, Ардалан Латіф Абдулкадер
    Здійснено теоретичний аналіз концепції джихаду в ісламській традиції. В контексті проблем війни та миру («Дар аль-Харб» ‒ «Дар аль-Іслам») у світосприйнятті ісламського цивілізаційно-культурного кола й «конфлікту цивілізацій» в інтерпретації філософської думки Заходу автори виділяють форми та особливості джихаду, визначають його роль в історії ісламського світу. Зроблені висновки про ісламський фундаменталізм як транскультурний проект. Осуществлен теоретический анализ концепции джихада в исламской традиции. В контексте проблем войны и мира («Дар аль-Харб» – «Дар аль-Ислам») в мировосприятии исламского цивилизационно-культурного круга и «конфликта цивилизаций» в интерпретации философской мысли Запада авторы выделяют формы и особенности джихада, определяют его роль в истории исламского мира. Сделаны выводы об исламском фундаментализме как транскультурном проекте. The theoretical analysis of the concept of jihad in the Islamic tradition has been fulfilled in this article. The authors distinguish the forms and the features of jihad, determine its role in the history of the Islamic world in the context of the problems of war and peace («Dar al-Harb» – «Dar al-Islam») in the worldview of the Islamic civilization and cultural circle and the «the conflict of civilizations» in the interpretation of the Western philosophical thought. The conclusions about the Islamic fundamentalism as the transcultural project have been made.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ОСОБИСТІСТЬ МУСТАФИ БАРЗАНІ У ПАРТИКУЛЯРНОМУ ТА ІНТЕГРАЛЬНОМУ ВИМІРІ КУРДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ
    (ХНПУ імені Г. С. Сковороди, ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2019-03-28) Ямпольська, Л. М.; Абдулкадер, Ардалан Латіф Абдулкадер
    Стаття присвячена аналізу діяльності Мустафи Барзані (1903‒1979) – лідера курдського націоналізму, з’ясуванню його ролі у розвитку курдизму на Близькому Сході та процесах державотворення Іракського Курдистану. Зроблені висновки про те, що військово-політична діяльність М. Барзані визначалася симбіозом партикулярного та інтегрального націоналізму. Незважаючи на ідею створення єдиного етнічного Курдистану, задекларовані інтегральні ідеї на практиці зводилися до вузькопартикулярних, зокрема боротьби за автономію курдофонних територій Іраку за відсутності єдності курдизму, наявності різних політичних організацій, кланово-племінної ворожнечі і проявів екстремізму на прикладі діяльності «пешмерга». Статья посвящена анализу деятельности Мустафы Барзани (1903‒1979) ‒ лидера курдского национализма, определению его роли в развитии курдизма на Ближнем Востоке и процессах государственного строительства Иракского Курдистана. Сделаны выводы о том, что военно-политическая деятельность М. Барзани определялась симбиозом партикулярного и интегрального национализма. Несмотря на идею создания единого этнического Курдистана, задекларированные интегральные идеи на практике сводились к узкопартикулярным, в частности к борьбе за автономию курдофонных территорий Ирака при отсутствии единства курдизма, наличию различных политических организаций, кланово-племенной вражде и проявлениям экстремизма на примере деятельности «пешмерга». This research is devoted to the analysis of Mustafa Barzani’s activity as a leader of Kurdish nationalism, to clarification of his role in the development of Kurdism in the Middle East and in the processes of state construction of Iraqi Kurdistan. The conclusions about M. Barzani’s military and political activity was determined by the symbiosis of particularistic and integral nationalism have been made in this article. Despite the idea of creating the united ethnic Kurdistan, the declared integral ideas in practice were reduced to narrow-restricted ideas, in particular to the struggle for the autonomy of Iraqi Kurdophone territories in the absence of Kurdish unity, the presence of different political organizations, clan-tribal hostility and the manifestations of extremism for example the Peshmerga’s activity.