Please use this identifier to cite or link to this item: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/4028
Title: ЛЮДИНА В ЕПОХУ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗСУВІВ: У ПОШУКАХ ОПЕРТЯ
Other Titles: ЧЕЛОВЕК В ЭПОХУ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ СДВИГОВ: В ПОИСКАХ ОПОРЫ
MAN IN THE EPOCH OF TECHNOLOGICAL SHIFTS: IN SEARCHING FOR SUPPORT
Authors: Пилипенко, С. Г.
Pylypenko, S.
Keywords: людина
постлюдина
технології
етичний імператив
Земля
человек
постчеловек
технологии
этический императив
Земля
man
posthuman
technology
ethical imperative
Earth
Issue Date: 2020
Publisher: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Citation: Пилипенко С. Г. Людина в епоху технологічних зсувів: у пошуках опертя / С. Г. Пилипенко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер. : Теорія культури і філософія науки : зб. наук. пр. – Харків : ХНУ, 2020. – Вип. 61. − С. 81−89.
Abstract: Сучасні технології виступають обов’язковою складовою усього простору життя/буття людини, що набуває нової конфігурації на початку ХХІ століття. Ця ситуація актуалізує онто-антропологічний вимір технологічних зсувів теперішнього, що трансформують життєтворчість та життєдіяльність людини. Завдання дослідження полягає у визначенні конфігурації сучасних технологій. Останні продукують парадокс тотального технологічного буття, де виникає небезпека «розтілеснення» людини та «розлюднення» особистості. Ця ситуація підкреслює амбівалентність взаємозв’язку «людина – технологія»: людина не лише активно створює й використовує технологічні вироби, останні безпосередньо впливають на формування її особистості. Технології трансформують світоглядні дискурси, стверджують новий етап розвитку людства, що вимагає переосмислення засадничих констант існування/збереження людини. Зазначається, що сучасні технології є новим посередником між людиною і природою, які змінюють не лише природній світ, але й «посягають» на природу людини. Виникає небезпека трансформації людини в елемент техніки/технології. У дослідженні підкреслюється, що за доби пришвидшеної технологізації соціально-гуманітарний дискурс зосереджується на можливостях нової доповненої та заміщеної реальності. Підкреслюється, що вплив технології на природу і людину має всеохопній характер. У цьому контексті нового звучання набуває проблема «Бути людиною» (Мирослав Попович). У статті доводиться необхідність пошуку опертя у світі, що перебуває під владою технологічних інновацій. Ця ситуація актуалізує етичний імператив «буттям треба опікуватися» (Ганс Йонас), що вимагає переосмислення співвідношення «людина – технологія – природа» в координатах «ти повинен/ти неповинен». Останні віддзеркалюють як технологічний розвиток, так й екологічну кризу початку ХХІ століття. Підкреслюється, що онтоантропологічний вимір технологічної реальності надає нові можливості для дослідження взаємозв’язку «людина – Земля», де остання є матрицею життя/буття людства. Современные технологии выступают обязательной составляющей всего пространства жизни/бытия человека, что обретает новую конфигурацию в начале ХХІ века. Эта ситуация актуализирует онтоантропологическое измерение технологических сдвигов настоящего, которые трансформируют жизнетворчество и жизнедеятельность человека. Задание исследования заключается в определении конфигурации современных технологий. Последние продуцируют парадокс тотального технологического бытия, в котором возникает опасность утраты телесности человека и «расчеловечивания» личности. Эта ситуация подчеркивает амбивалентность взаимосвязи «человек – технология»: человек не только активно создает и использует технологические произведения, последние непосредственно влияют на формирование личности. Технологии трансформируют мировоззренческие дискурсы, утверждают новый этап развития человечества, что требует переосмысления основополагающих констант существования/сохранения человека. Утверждается, что современные технологии являются новым посредником между человеком и природой, они меняют не только мир природы, но и «посягают» на природу человека. Возникает опасность трансформации человека в элемент техники/технологии. В исследовании подчеркивается: в эпоху ускоренной технологизации, социально-гуманитарный дискурс сосредотачивается на возможностях новой дополненной и замещенной реальности. Обосновывается положение о том, что влияние технологии на человека сегодня имеет всеобщий характер. В этом контексте новое звучание обретает проблема «Быть человеком» (Мирослав Попович). В статье доказывается необходимость поиска опоры в мире, который пребывает во власти технологических инноваций. Эта ситуация актуализирует этический императив «о бытии нужно заботиться» (Ганс Йонас) и акцентирует необходимость переосмысления соотношения «человек – технология – природа» в координатах «ты должен/ты не должен». Последние отображают как технологическое развитие, так и экологический кризис начала ХХІ века. Подчеркивается, что онто-антропологическое измерение технологической реальности дает новые возможности для исследования взаимосвязи «человек – Земля», в которой последняя является матрицей жизни/бытия человечества. Modern technologies are an indispensable component of the entire space of a person’s life/being, acquiring a new configuration at the beginning of the 21st century. This situation has actualized the ontological anthropological dimension of the technological shifts of the present, transforming human life and vital activity. The objective of the study is to determine the configuration of modern technology, which produces the paradox of total technological being with a danger of “loosing human physicality” and loss of human personality. This situation emphasizes the ambivalence of the relationship “man – technology”: a person actively creates and uses technological products, but at the same time the latter directly affect the formation of his personality. Technologies transform worldview discourses, affirming a new stage in the development of mankind that requires a rethinking of the basic constants of human existence/preservation. It is noted that modern technology is a new intermediary between man and nature; they change not only the natural world, but also “encroach” on human nature that holds danger of transforming a person into an element of engineering/technology. It is also emphasized that in the era of accelerated technologicalization, research discourse focuses on the possibilities of a new augmented and substituted reality. At the same time, a person physically still exists on the platform provided by the Earth, which provokes new problems between them. The impact of technology on nature and man is comprehensive. In this context, the problem of “Being a human being” (Miroslav Popovich) acquires a new sound. The article insists on urgent necessity to find support in a world that is under the control of technological innovation. In this context, the ethical imperative of Hans Jonas “one must be involved in existence” takes on a new meaning. This situation requires a rethinking of the relationship “man – technology – nature” in the coordinates “you should/should not”, which reflects both technological development and the environmental crisis of the beginning of the 21st century. It is emphasized that the ontological anthropological dimension of technological reality provides new opportunities for exploring the relationship “man – Earth”, where the latter is the matrix of human life/being.
URI: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/4028
Appears in Collections:Кафедра філософії

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Пилипенко С. Г. pdf496.51 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.