Перегляд за Автор "Пилипенко, С. Г."
Зараз показано 1 - 9 з 9
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументКонотації землі у викликах сучасності(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-04-26) Пилипенко, С. Г.Стаття присвячена дослідженню феномена землі у контексті глобалізації та інформаційної сучасності. Доведена необхідність переосмислення взаємодії людини і землі на засадах екологічності та моральності у площині філософсько-антропологічного виміру. На прикладі фігур «людина-номад», «серфінгіст», «турист» розглядається ситуація виникнення нових соціокультурних практик взаємодії людини і землі, що є відповіддю на виклики сучасності. Пропонується використання концепту «антропологема» для означення взаємодії людини і землі. Статья посвящена исследованию феномена земли в контексте глобализации и информационной современности. Доказана необходимость переосмысления взаимодействия человека и земли на принципах экологичности и нравственности в контексте философско-антропологического измерения. На примере фигур «человек-номад», «серфингист», «турист» рассматривается ситуация возникновения новых социокультурных практик взаимодействия человека и земли, что является ответом на вызовы современности. Предлагается использование концепта «антропологемма» для обозначения взаимодействия человека и земли. The article is devoted to the study of the earth phenomenon in the context of globalization and information modernity. The necessity of rethinking human interaction and land on the basis of environmental friendliness and morality in the plane of philosophical and anthropological measurement. On the example of the figures "man-nomad", "surfer", "tourist" is considered the situation of the emergence of new socio-cultural practices of human-earth interaction response to the challenges of today. The use of the concept is offered "Anthropologeme" to define the interaction of man and earth.
- ДокументКонцептуалізація Землі у сучасному філософсько-антропологічному дискурсі(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Пилипенко, С. Г.Комплексно й системно розглянуто феномен Землі в контексті сучасних трансформацій як сенсоутворюючий концепт стратегії розвитку планети людей, як актуальний складник подальшого існування людства. Для досягнення цієї мети насамперед важливо окреслити конфігурацію тих змін, які породжують кардинальні трансформації в бутті людства. Зазначено, що наявні теоретичні та методологічні концептуалізації Землі дозволяють інтерпретувати Землю як координати життєдіяльності та життєтворчості людства, де відбувається розгортання множинності соціокультурних дій у їхньому сенсоутворюючому й практичному вимірах. Обґрунтовано залучення міфологічних та релігійних наративів, які, поширюючись, структурують наявні механізми взаємодії, вибудовують нові моделі. У цьому вбачається взаємозв’язок з парадигмою археології знання (М. Фуко), де кожний пласт корелює з певним типом думки, що є відповідною історичній епосі / історичному періоду. З позицій сучасного філософського погляду, інтерпретація співвідношення Землі та людини постає як соціально-культурний досвід і в такому сенсі стає полем досліджень. Висвітлено основні наробки науково-академічного дискурсу, що дозволяє зробити висновки, що визначення Землі виключно як платформи для людської діяльності, лише як зовнішнього об’єкта є наслідком проголошення науковою спільнотою ідеї відсутності обмежень щодо людської діяльності. Зазначено, що розвиток науки й техніки надав людству можливості та ризики, водночас зумовивши нові проблеми, що потребують переосмислення в контексті нових маркерів сучасності, яка втілює собою множинність парадигм. Підкреслено, що Земля у філософсько-антропологічних розвідках постає як платформа кореляції між буттям і мисленням, тобто як становлення епохи людства. Остання є тимчасовим явищем, підтверджуючи онтичний та онтологічний сенс Землі, яка є незалежною до людського розуму. Доводиться, що планета Земля, як передумова появи людства, відсилає науковців до гіпотези Геї, відкриває нові горизонти дослідження не лише процесів коеволюції, але й нових можливостей філософської рефлексії щодо становлення цивілізації людства. Теоретично-філософські розвідки стосовно стратегії майбутнього розвитку людства обумовлюють потребу у відповідному філософсько-антропологічному вимірі Землі. Зазначено, що поліваріантність сучасного філософського дискурсу дозволяє розглядати концептуалізацію Землі як інваріантність класичним доктринам. Ситуація полі- (поліпарадигмальність, поліконцептуальність, полісутність, полілог тощо) як упровадження нових концептів до аналізу Землі дозволяє використовувати дослідницькі конструкти аналітичних засобів міждисциплінарного дискурсу, аналітичних засобів, що свідчать про розробку інноваційного теоретичного лексикону, аналітики, адекватної життєдіяльності та життєтворчості людства в постіндустріальному світі. Отже, концептуалізація Землі у сучасному філософськоантропологічному дискурсі долає абсолютизацію єдиного методологічного підходу та дозволяє підкреслити посилення поліпарадигмальності сучасного філософського дискурсу. Наявні стратегії аналізу Землі демонструють множинність сенсів Землі, сприяють її багатовимірності, що розширює проблемне поле останньої, імплікацію її сенсів у життєві / буттєві практики сучасного світу. The Earth’s phenomenon is considered in a comprehensive and systemically way in the context of modern transformations as a sensation-forming concept of the planet of people development strategy, as an actual component of the mankind further existence. To achieve this goal, it is first of all important to determine the configuration of those changes that give rise to cardinal transformations in the existence of mankind. It is noted that the theoretical and methodological conceptualizations of the Earth make it possible to interpret the Earth as the coordinates of the life activity and life-creation of mankind, where the deployment of a plurality of socio-cultural actions take place in their sense-forming and practical dimensions. It is justified to use mythological and religious narratives, which, spreading, structure the existing mechanisms of interaction and build new models. This is seen as a relationship with the paradigm of the archeology of knowledge (M. Foucault), where each layer correlates with a certain type of thought corresponding to a historical epoch / historical period. From the standpoint of a modern philosophical point of view, the interpretation of the relationship between the Earth and man acts as a socio-cultural experience and, in this sense, becomes a field of research. The main developments of the scientific and academic discourse are highlighted, which allow us to conclude that the definition of the Earth solely as a platform for human activity, only as an external object is a consequence of the scientific community proclaiming the idea of the absence of restrictions on human activity. It is noted that the development of science and technology has provided mankind with opportunities and risks, at the same time causing new problems that require rethinking in the context of new markers of modernity, embodying the plurality of paradigms. It is emphasized that the Earth in philosophical and anthropological studies appears as a platform for the correlation between being and thinking, that is, as the formation of the era of mankind. The latter is a temporary phenomenon, confirming the ontic and ontological meaning of the Earth, which does not depend on the human mind. It is proved that the planet Earth, as a prerequisite for the emergence of mankind, refers scientists to the Gaia hypothesis, opens up new horizons for studying not only the processes of co-evolution, but also the possibility of philosophical reflection on the formation of human civilization. Theoretical and philosophical research on the strategy of the mankind future development conditions the need for an appropriate philosophical and anthropological measurement of the Earth. It is noted that the polyvariance of modern philosophical discourse allows us to consider the conceptualization of the Earth as invariance to classical doctrines. The situation of poly- (polyparadigmality, polyconceptuality, polyessence, polylogue, etc.) as the introduction of new concepts to the analysis of the Earth allows the use of research constructs of analytical tools of interdisciplinary discourse, analytical tools that testify to the development of an innovative theoretical vocabulary, analytics, adequate to the life activity and life-creativity of mankind in the post-industrial world. Thus, the conceptualization of the Earth in modern philosophical and anthropological discourse overcomes the absolutization of a single methodological approach and makes it possible to emphasize the strengthening of the polyparadigmatic nature of modern philosophical discourse. The available strategies for analyzing the Earth demonstrate the multiplicity of meanings of the Earth, contribute to its multidimensionality, expanding the problematic field of the latter, the implication of its meanings in the life / being practices of the modern world.
- ДокументЛЮДИНА В ЕПОХУ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗСУВІВ: У ПОШУКАХ ОПЕРТЯ(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2020) Пилипенко, С. Г.Сучасні технології виступають обов’язковою складовою усього простору життя/буття людини, що набуває нової конфігурації на початку ХХІ століття. Ця ситуація актуалізує онто-антропологічний вимір технологічних зсувів теперішнього, що трансформують життєтворчість та життєдіяльність людини. Завдання дослідження полягає у визначенні конфігурації сучасних технологій. Останні продукують парадокс тотального технологічного буття, де виникає небезпека «розтілеснення» людини та «розлюднення» особистості. Ця ситуація підкреслює амбівалентність взаємозв’язку «людина – технологія»: людина не лише активно створює й використовує технологічні вироби, останні безпосередньо впливають на формування її особистості. Технології трансформують світоглядні дискурси, стверджують новий етап розвитку людства, що вимагає переосмислення засадничих констант існування/збереження людини. Зазначається, що сучасні технології є новим посередником між людиною і природою, які змінюють не лише природній світ, але й «посягають» на природу людини. Виникає небезпека трансформації людини в елемент техніки/технології. У дослідженні підкреслюється, що за доби пришвидшеної технологізації соціально-гуманітарний дискурс зосереджується на можливостях нової доповненої та заміщеної реальності. Підкреслюється, що вплив технології на природу і людину має всеохопній характер. У цьому контексті нового звучання набуває проблема «Бути людиною» (Мирослав Попович). У статті доводиться необхідність пошуку опертя у світі, що перебуває під владою технологічних інновацій. Ця ситуація актуалізує етичний імператив «буттям треба опікуватися» (Ганс Йонас), що вимагає переосмислення співвідношення «людина – технологія – природа» в координатах «ти повинен/ти неповинен». Останні віддзеркалюють як технологічний розвиток, так й екологічну кризу початку ХХІ століття. Підкреслюється, що онтоантропологічний вимір технологічної реальності надає нові можливості для дослідження взаємозв’язку «людина – Земля», де остання є матрицею життя/буття людства. Современные технологии выступают обязательной составляющей всего пространства жизни/бытия человека, что обретает новую конфигурацию в начале ХХІ века. Эта ситуация актуализирует онтоантропологическое измерение технологических сдвигов настоящего, которые трансформируют жизнетворчество и жизнедеятельность человека. Задание исследования заключается в определении конфигурации современных технологий. Последние продуцируют парадокс тотального технологического бытия, в котором возникает опасность утраты телесности человека и «расчеловечивания» личности. Эта ситуация подчеркивает амбивалентность взаимосвязи «человек – технология»: человек не только активно создает и использует технологические произведения, последние непосредственно влияют на формирование личности. Технологии трансформируют мировоззренческие дискурсы, утверждают новый этап развития человечества, что требует переосмысления основополагающих констант существования/сохранения человека. Утверждается, что современные технологии являются новым посредником между человеком и природой, они меняют не только мир природы, но и «посягают» на природу человека. Возникает опасность трансформации человека в элемент техники/технологии. В исследовании подчеркивается: в эпоху ускоренной технологизации, социально-гуманитарный дискурс сосредотачивается на возможностях новой дополненной и замещенной реальности. Обосновывается положение о том, что влияние технологии на человека сегодня имеет всеобщий характер. В этом контексте новое звучание обретает проблема «Быть человеком» (Мирослав Попович). В статье доказывается необходимость поиска опоры в мире, который пребывает во власти технологических инноваций. Эта ситуация актуализирует этический императив «о бытии нужно заботиться» (Ганс Йонас) и акцентирует необходимость переосмысления соотношения «человек – технология – природа» в координатах «ты должен/ты не должен». Последние отображают как технологическое развитие, так и экологический кризис начала ХХІ века. Подчеркивается, что онто-антропологическое измерение технологической реальности дает новые возможности для исследования взаимосвязи «человек – Земля», в которой последняя является матрицей жизни/бытия человечества. Modern technologies are an indispensable component of the entire space of a person’s life/being, acquiring a new configuration at the beginning of the 21st century. This situation has actualized the ontological anthropological dimension of the technological shifts of the present, transforming human life and vital activity. The objective of the study is to determine the configuration of modern technology, which produces the paradox of total technological being with a danger of “loosing human physicality” and loss of human personality. This situation emphasizes the ambivalence of the relationship “man – technology”: a person actively creates and uses technological products, but at the same time the latter directly affect the formation of his personality. Technologies transform worldview discourses, affirming a new stage in the development of mankind that requires a rethinking of the basic constants of human existence/preservation. It is noted that modern technology is a new intermediary between man and nature; they change not only the natural world, but also “encroach” on human nature that holds danger of transforming a person into an element of engineering/technology. It is also emphasized that in the era of accelerated technologicalization, research discourse focuses on the possibilities of a new augmented and substituted reality. At the same time, a person physically still exists on the platform provided by the Earth, which provokes new problems between them. The impact of technology on nature and man is comprehensive. In this context, the problem of “Being a human being” (Miroslav Popovich) acquires a new sound. The article insists on urgent necessity to find support in a world that is under the control of technological innovation. In this context, the ethical imperative of Hans Jonas “one must be involved in existence” takes on a new meaning. This situation requires a rethinking of the relationship “man – technology – nature” in the coordinates “you should/should not”, which reflects both technological development and the environmental crisis of the beginning of the 21st century. It is emphasized that the ontological anthropological dimension of technological reality provides new opportunities for exploring the relationship “man – Earth”, where the latter is the matrix of human life/being.
- ДокументЛюдина епохи капіталоцену: зміна парадигми(Львівський державний університет імені Івана Франка, 2021) Пилипенко, С. Г.У статті доведено, що економічний чинник у сучасному філософському дискурсі набуває особливого значення, що пов’язано з наявними суперечностями співбуття Землі та людини. На підставі концепту «капіталоцен» (Джейсон В. Мур) зазначається, що сучасна глобалізація є символом нової економіки. Остання виступає мережею, що трансформує наявні взаємозв’язки (соціальні, політичні, культурні тощо). Ця мережа створює новий рисунок поверхні Землі, водночас стискуючи її, перетво- рюючи на єдиний простір, сприяючи пришвидшеній трансляції бажань економічної людини. Застосовується концепт «економічна цивілізація», що постає маркером епохи Капіталоцену. В статье доказано, что экономический фактор в современном философском дискурсе приобретает особое значение, что связано с существующими противоречиями события Земли и человека. На основании концепта «капиталоцена» (Джейсон В. Мур) отмечается, что современная глобализация является символом новой экономики. Последняя выступает сетью, трансформирующей существующие взаимосвязи (социальные, политические, культурные и т.п.). Эта сеть создает новый рисунок поверхности Земли, одновременно сжимая ее, превращая в единое пространство, способствуя ускоренной трансляции желаний экономического человека. Применяется концепт «экономическая цивилизация», являющийся маркером эпохи Капиталоцена. The article proves that the economic factor in modern philosophical discourse acquires a special importance, which is associated with the existing contradictions of the Earth and human events. Based on the concept of «capitalocene» (Jason W. Moore) it is noted that modern globalization is a symbol of the new economy. The latter acts as a network transforming existing interconnections (social, political, cultural, etc.). This network creates a new pattern of the surface of the Earth, simultaneously compressing it, turning it into a single space, contributing to the accelerated translation of the desires of economic man. The concept of «economic civilization», a marker of the Capitalocene epoch, is applied.
- ДокументОнтологічний імператив Г. Йонаса(Житомирський державний університетімені Івана Франка, 2019-12-04) Пилипенко, С. Г.Онтологічний імператив полягає в наступному: "Чини так, щоб наслідки твоєї діяльності узгоджувалися з продовженням автентичного життя на Землі". Саме цей імператив, на нашу думку, втілює шлях Надії збереження як людини, так і природи / Землі. Онтологический императив заключается в следующем: "Поступай так, чтобы последствия твоей деятельности согласовывались с продолжением аутентичной жизни на Земле". Именно этот императив, по нашему мнению, воплощает путь Надежды сохранения как человека, так и природы / Земли. The ontological imperative is as follows: "Act so that the consequences of your activities are consistent with the continuation of authentic life on Earth." It is this imperative, in our opinion, that embodies the path of Hope for the preservation of both man and nature / Earth.
- ДокументОСВІТНЯ МОБІЛЬНІСТЬ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТУ “СВІТ – ЛЮДИНА” У КОНТЕКСТІ ПЛИННОЇ СУЧАСНОСТІ(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Пилипенко, С. Г.Актуальність теми дослідження. На початку ХХІ століття екзистенціально-антропологічний вимір філософського дискурсу набуває особливої актуальності в умовах плинної сучасності. У сучасних філософських студіях ідеться про пошук опори, завдяки якій, незважаючи на наявні трансформації, філософія здатна продовжити відігравати засадничу роль у визначенні проблем існування людини / суспільства / цивілізації та шляхів їх вирішення. Ідеться про осмислення фундаментальних ідей, серед яких чільне місце займає проблема зв’язку людина – світ, яка охоплює низку питань щодо буттєвої заглибленості людини та її безперервних духовних пошуків. Ідеться про філософські запити як вирішення проблем у визначенні змісту й призначення філософії освіти та її відповідності викликам з боку суспільства, що пов’язано з ідеологією економічного зиску, медійної влади тощо в контексті глобалізації, інформатизації та технологізації сучасності. Постановка проблеми. У філософських дискурсах кінця ХХ – початку ХХІ ст. суспільство більше не абсолютизується як система суспільних відносин – зазначається множинність сенсів, що долає одномірність його існування / визначення. Ця ситуація зумовлює розгубленість людини перед викликами сучасності, тим самим змушує останню до пошуку нових дій та практик. Одним із концептів, що набуває особливого значення в ситуації втрати сучасною людиною опертя, є поняття “освітня мобільність” як своєрідного медіатора, що дозволяє відшуковувати / встановлювати нові шляхи закріплення людини в соціальному бутті. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз освітньої мобільності як відповіді на виклики пізнього модерну обумовлено працями дослідників, які звертаються до проблем глобалізації, технологізації та інформатизації сучасності, окреслюючи конфігурацію сучасного суспільства. Насамперед це праці П. Друкера, М. Кастельса, С. Леша, М. Маклюена, Р. Робертсона, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями та інших. Ситуація загубленості людини і пошук нових скрепів зазначена в розмислах С. Кримського, В. Малахова, М. Поповича, В. Табачковського, П. Фрейре. Процесам трансформації соціальної реальності в контексті плинної сучасності присвячені дослідження Д. Вояковського, Е. Гідденса, Дж. Г. Міда, М. Фезерстоуна. Парадоксальність і проблематичність сучасної освіти аналізується в працях В. Андрущенка, М. Дроботенко, М. Култаєвої, Н. Радіо-нової, М. Триняк, Н. Хамітова та інших українських дослідників. Суперечливість сучасного стану філософського знання розкривається З. Бауманом, М. Квієком, Л. Донскісом, Л. Пенто. Постановка завдання. Звернення до освітньої мобільності як феномена зумовлює наступні завдання: проаналізувати феномен освітньої мобільності як відповідь сучасного суспільства / особистості на виклики плинної сучасності; розкрити значення освітньої мобільності в парадигмі сучасного філософського знання, що перебуває в ситуації пошуку нових концептуальних засад і свідчить про наявність методологічного плюралізму. Виклад основного матеріалу дослідження. Репрезентується нове бачення філософії як такої, що має основним завданням відповідність новим реаліям, де людина і світ як реальності стають поліпарадигмальними, полісутнісними, тим самим розширюючи філософський простір досліджень. Виникають інноваційні проєкти розвитку суспільства, завдяки чому філософія стає відкритою для суспільства. Ідеться про потребу застосування нових дослідницьких парадигм для з’ясування сучасних процесів. Зазначено, що сьогодні ідеться нові форми презентації філософії поза академічними інститутами. Цей новий малюнок моделей презентації філософії констатує публічний поворот у філософії теперішнього. Публічний поворот створив мозаїчну конфігурацію філософії, включивши як популяризаторів науки, так і академічних філософів. Незважаючи на це, проблема становлення людини як дієвця залишається невизначеною. Процес освіти як механізм збереження цілісності особистості все більше зазнає критики. Ідеться про трансформацію інституцій освіти як становлення пост-університету. Залучається до аналізу концепт “сенс буття”, що дозволяє розглядати постуніверситет як буття (З. Бауман, Л. Донскіс). Розглянуто концепцію освіти П. Фрейре як “читання слова і читання світу” у контексті навчання як діалогічний метод, що свідчить про взаємність роздумів та дій. Ідеться про потребу культурної антропотехніки для вдосконалення суб’єктом самого себе. Інноваційний підхід до системи освіти відповідає заклику щодо створення людини нової генерації, чому і сприяє освітня мобільність, яка є можливою за умови відкритості. Освітня мобільність насамперед виступає як проєкт збагачення власного тезаурусу, у зв’язку із залученням різноманітних культурних практик, та способом визнання та адаптації до тих змін, які виступають реаліями сьогодення, де мобільність – це критерій збереження та існування сучасного суспільства. Поняття мобільності досі є дискусійним. Звернення до освітньої мобільності дозволяє говорити про її гнучку конфігурацію, де перехрещуються професійна підготовка і наявний культурний рівень, які спрямовані на формування особистості, яка повинна відповідати сучасним викликам. Під час освітньої мобільності змінюється соціальна роль особистості: від суб’єкта, що діє / навчається до становлення особистості, яка цілісно сприймає світ, тим самим стверджуючи принцип єдності в різноманітті, що резонує з принципом мультикультурності та толерантності. Освітня мобільність відповідає принципу “турботи людини про себе” (М. Фуко) і пов’язана з такими процесами, як інтеграція, модернізація, трансляція досвіду та практик, поглиблення взаємодії між усіма учасниками як соціальної, так і культурної взаємодії. Це дозволяє визначити освітню мобільність як площину соціальної взаємодії, де утворюється новий мережевий рисунок соціальних інституцій та соціальних спільнот. Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Сучасність демонструє пошук нових концептуальних засад філософії ХХ – початку ХХІ ст., серед яких чільне місце займає освітня мобільність як відповідь на сучасні трансформаційні процеси. Аналізуючи освітню мобільність в контексті плинної сучасності, варто зробити такі висновки: по-перше, мобільність / освітня мобільність як феномен набуває глобального сенсу, про що свідчать праці сучасних дослідників. По-друге, ця репрезентація подана як інновації осмислення взаємодії людини зі світом. Цей зв’язок треба розглядати скрізь призму множинності дослідницьких парадигм і дискурсів, що пов’язано з поліпарадигмальністю, яка відтворює сенс буття плинної сучасності. Постає завдання виокремити концептуально важливі засади освітньої мобільності з метою аналізу складних колізій сучасного життя в його різноманітних модифікаціях. По-третє, освітня мобільність створює нові можливості для творчої самореалізації особистості, що пов’язано з екзистенціальними переживаннями та не може відбуватися без визнання принципу толерантності, діалогу та визнання усіх суб’єкту освітнього процесу. Urgency of the research. At the beginning of the 21st century, the existential-anthropological dimension of the philosophical discourse acquires special relevance in the conditions of the fluid modernity. In modern philosophical studies, it is about finding a support, thanks to which, despite the existing transformations, philosophy is able to continue to play a fundamental role in determining the problems of human existence / society / civilization and ways to solve them. It is about the understanding of fundamental ideas, among which the problem of the connection between man and the world occupies a prominent place, which covers a number of questions regarding the essential immersion of man and his continuous spiritual searches. It is about philosophical inquiries as a solution to problems in determining the content and purpose of the philosophy of education and its compliance with challenges from the society, which is connected with the ideology of economic profit, media power, etc. in the context of globalization, informatization and technologization of modernity. Target setting. In the philosophical discourses of the late 20th and early 21st centuries. society is no longer absolutized as a system of social relations – the multiplicity of meanings is noted, which overcomes the one-dimensionality of its existence / definition. This situation leads to the confusion of a person before the challenges of modernity, thereby forcing the latter to search for new actions and practices. One of the concepts that acquires special importance in the situation of modern man's loss of support is the concept of “educational mobility” as a kind of mediator that allows finding/establishing new ways of securing a person in the social being. Actual scientific researches and issues analysis. The analysis of educational mobility as a response to the challenges of late modernity is due to the works of researchers who address the problems of globalization, technologization and informatization of modernity, outlining the configuration of modern society. First of all, these are the works of P. Drucker, M. Castells, S. Lesch, M. McLuhan, R. Robertson, E. Toffler, F. Fukuyama and others. The situation of a person being lost and the search for new scraps is indicated in the reflections of S. Krymsky, V. Malakhov, M. Popovich, V. Tabachkovsky, and P. Freire. The researches of D. Voyakovsky, E. Giddens, J. G. Mead, and M. Featherstone are devoted to the processes of transformation of social reality in the context of fluid modernity. The paradoxical nature and problematic nature of modern education is analyzed in the works of V. Andrushchenko, M. Drobotenko, M. Kultaeva, N. Radionova, M. Trinyak, N. Khamitov and other Ukrainian researchers. The contradictions of the modern state of philosophical knowledge are revealed by Z. Bauman, M. Kwiek, L. Donskis, and L. Pento. The research objective. Turning to educational mobility as a phenomenon determines the following tasks: to analyze the phenomenon of educational mobility as a response of modern society / individual to the challenges of the fluid modernity; to reveal the meaning of educational mobility in the paradigm of modern philosophical knowledge, which is in a situation of searching for new conceptual foundations and indicates the presence of methodological pluralism. The statement of basic materials. A new vision of philosophy is represented as one whose main task is compliance with new realities, where man and the world as realities become poly-paradigmatic, polyessential, thus expanding the philosophical space of research. Innovative projects for the development of society arise, thanks to which philosophy becomes open to society. It is about the need to use new research paradigms to clarify modern processes. It is noted that today there are new forms of presentation of philosophy outside academic institutes. This new picture of philosophy presentation models states a public turn in the philosophy of the present. The public turn created a mosaic configuration of philosophy, including both popularizers of science and academic philosophers. Despite this, the problem of becoming a person as an agent remains undefined. The process of education as a mechanism for preserving the integrity of the individual is increasingly criticized. It is about the transformation of educational institutions as the formation of a postuniversity. The concept of “meaning of being” is involved in the analysis, which allows considering post-university as being (Z. Bauman, L. Donskis). P. Freire's concept of education as “reading the word and reading the world” was considered in the context of teaching as a dialogic method, which testifies to the reciprocity of thoughts and actions. It is about the need for cultural anthropotechnics for the subject's improvement of himself. An innovative approach to the education system meets the call to create a new generation of people, which is facilitated by educational mobility, which is possible under the conditions of openness. Educational mobility primarily acts as a project to enrich one's own thesaurus, in connection with the involvement of various cultural practices, and as a way of recognizing and adapting to those changes that are the realities of today, where mobility is a criterion for the preservation and existence of modern society. The concept of mobility is still debatable. Turning to educational mobility allows us to talk about its flexible configuration, where professional training and the existing cultural level intersect, which are aimed at forming a personality that must meet modern challenges. During educational mobility, the social role of an individual changes: from a subject who acts / learns to the formation of an individual who perceives the world holistically, thereby affirming the principle of unity in diversity, which resonates with the principle of multiculturalism and tolerance. Educational mobility corresponds to the principle of “man's concern for himself” (M. Foucault) and is associated with such processes as integration, modernization, transmission of experience and practices, deepening of interaction between all participants of both social and cultural interaction. This allows us to define educational mobility as a plane of social interaction, where a new network pattern of social institutions and social communities is formed. Conclusions. Modernity demonstrates the search for new conceptual foundations of philosophy of the 20th and early 21st centuries, among which educational mobility occupies a prominent place as a response to modern transformational processes. Analyzing educational mobility in the context of fluid modernity, it is worth drawing the following conclusions: first, mobility / educational mobility as a phenomenon acquires a global meaning, as evidenced by the works of modern researchers. Secondly, this representation is presented as an innovation in the understanding of human interaction with the world. This relationship should be considered everywhere through the prism of the multiplicity of research paradigms and discourses, which is connected with polyparadigmality, which reproduces the meaning of being of the fluid modernity. The task is to single out the conceptually important foundations of educational mobility in order to analyze the complex collisions of modern life in its various modifications. Thirdly, educational mobility creates new opportunities for creative self-realization of the individual, which is connected with existential experiences and cannot happen without recognition of the principle of tolerance, dialogue and recognition of all subjects of the educational process.
- ДокументПринцип відповідальності як платформа взаємодії людини – природа/земля в умовах технологічної сучасності(Scientific Publishing Center “Sci-conf.com.ua”, Publishing House “ACCENT”, 2020-02-12) Пилипенко, С. Г.У статті розглянуто принцип відповідальності (Ганс Йонас), який набуває нової конфігурації на початку ХХІ століття. Зазначено, що сучасні технології виступають обов’язковою складовою усього простору життя/буття людини. Як наслідок, взаємозв’язок «людина–природа/Земля» репрезентує як технологічний розвиток, так й екологічну кризу сучасності. В статье рассмотрен принцип ответственности (Ганс Йонас), который приобретает новой конфигурации в начале XXI века. Отмечено, что современные технологии выступают обязательной составляющей всего пространства жизни/бытия человека. Как следствие, взаимосвязь «человек-природа/ Земля» представляет как технологическое развитие, так и экологический кризис современности. The article examines the principle of responsibility (Hans Jonas), which takes on a new configuration at the beginning of the XXI century. It is noted that modern technologies are an indispensable component of the entire space of human life / being. As a consequence, the human-nature / Earth relationship represents both technological development and the ecological crisis of our time.
- ДокументСЕМАНТИКИ ВІЙНИ ТА МИРУ У СУЧАСНОМУ ДИСКУРСІ ЗЕМЛІ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-09-30) Пилипенко, С. Г.У публікації розглянуто семантики війни та миру у сучасному дискурсі Землі. Трагедія війни заполонила українську землю, онтоантропологічна катастрофа сталася не в результаті антропогенної діяльності людини чи «бунту технологій». Зазначено, що тіло Землі, як і тіло людини зазнає болю, воно руйнується, зазнає шрамування, яке не створює нових малюнків, навпаки, свідчить про жахіття, що відбуваються. І наслідки для української землі ще не відомі. Війна руйнує не лише людину, війна руйнує Землю. The publication examines the semantics of war and peace in the modern discourse of the Earth. The tragedy of the war engulfed the Ukrainian land, the onto-anthropological catastrophe did not occur as a result of anthropogenic human activity or "technological rebellion". It is noted that the Earth's body, like the human body, experiences pain, it is destroyed, it undergoes scarring, which does not create new pictures, on the contrary, it testifies to the horrors that are happening. And the consequences for the Ukrainian land are not yet known. War destroys not only man, war destroys the Earth.
- ДокументТворча спадщина Григорія Сковороди: філософсько-педагогічний контекст(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-12-06) Пилипенко, С. Г.У статті порушено тему творчої спадщини Григорія Сковороди та її філософсько-педагогічний контекст. Філософські константи Г. Сковороди, артикульовані ще в ХVIII століття, зберігають свої ціннісно-смислові настанови й для людини ХХІ століття. Ці константи поліфонічні та множинні, пов’язані з різноманітними сферами життя / буття. Як зазначають дослідники творчості Українського Сократа, ці константи були взірцем не лише для свого часу, вони зберігають своє значення і для сучасної освіченої людини. В статье затронута тема творческого наследия Григория Сковороды и ее философско-педагогический контекст. Философские константы Г. Сковороды, очерченные еще в ХVIII веке, сохраняют свои ценностно-смысловые установки и для человека XXI века. Эти константы полифонические и множественные, связанные с различными сферами жизни / бытия. Как отмечают исследователи творчества Украинского Сократа, эти константы были образцом не только для своего времени, они сохраняют свое значение и для современного образованного человека.The article touches upon the theme of the creative heritage of Grigory Skovoroda and its philosophical and pedagogical context. The philosophical constants of G. Skovoroda, outlined in the 18th century, retain their value and semantic attitudes for the man of the 21st century as well. These constants are polyphonic and multiple, related to different spheres of life/being. As the researchers of the Ukrainian Socrates' work note, these constants were a model not only for their time, they retain their significance for the modern educated man.